Search

Background. Low bone mass (LBM) in the form of osteopenia (Op) and osteoporosis (OP) is one of the most pres­sing public health problems. Рostmenopausal period in women is considered the main risk factor for the development of the pathological process. Objective of the research was to assess the clinical and pathogenetic features of LBM in women with menopause. Materials and methods. 261 non-menstruating women with an average age of 48 years were observed, physiological menopause occurred in 91 % of cases, and pathological in the rest. Exclusion criteria were women with inflammatory rheumatic diseases of the joints, oncological pathology, diseases of the blood system and thyroid gland, who received glucocorticoid hormones and anticonvulsants. In 133 (51 %) women, LBM (main group) was established in the ratio Op and ОР 4 : 1; diagnosis being made by the methods of conventional radiography and densitometry. Among the markers of bone metabolism, the following were used: blood levels of parathyrin (parathyroid hormone), calcitonin, osteocalcin, osteopontin, alkaline phosphatase, and osteo-associated chemical elements. During the examination, biochemical, enzyme immunoassay, atomic emission and atomic absorption methods were used. Results. The age of women correlates with the parameters of bone mineral density, and the LBM in all ca­ses is associated with high blood levels of osteocalcin, in 1/2 of them — osteopontin, depends on the presence of comorbid primary arterial hypertension, type 2 diabetes mellitus, and leukocytoclastic vasculitis. OP formation significantly differs from Op in higher blood levels of parathyrin (by 47 %), alkaline phosphatase (by 19 %), phosphorus (by 9 %) and lead (by 27 %), but lower calcium values (by 4 %), moreover, the acti­vity of alkaline phosphatase has predictive negative significance in relation to the severity of the LBM. Calcitonin, magnesium, strontium and zinc also participate in the pathogenetic constructions of the latter. Conclusions. LBM develops in every second postmenopau­sal woman, and the further development of pathogenetic therapy should be aimed at correcting the concentration of osteocalcin and osteopontin in the body, and inhibition of alkaline phosphatase activity may be a criterion for the effectiveness of therapeutic measures., Актуальность. Сниженная костная масса (СКМ) в виде остеопении (Оп) и остеопороза (ОП) является одной из наиболее актуальных проблем здравоохранения. Постменопаузальный период у женщин считается основным фактором риска развития патологического процесса. Цель исследования: оценить клинико-патогенетические особенности СКМ у женщин в постменопаузальном периоде. Материалы и методы. Под наблюдением находилась 261 неменструирующая женщина, средний возраст 48 лет, у которых в 91 % случаев имела место физиологическая менопауза, а у остальных — патологическая. Критериями исключения были женщины с воспалительными ревматическими болезнями суставов, онкологической патологией, болезнями системы крови и щитовидной железы, получавшие глюкокортикоидные гормоны и антиконвульсанты. У 133 (51 %) женщин установлена СКМ (основная группа) в соотношении Оп и ОП 4 : 1, для диагностики которой применяли методы рентгеновской абсорбциометрии и ультразвуковой денситометрии. Среди маркеров костного метаболизма изучали уровни в крови паратирина (паратгормона), кальцитонина, остеокальцина, остеопонтина, щелочной фосфатазы и остеоассоциированных химических элементов. При обследовании использовали биохимический, иммуноферментный, атомно-эмиссионный и атомно-абсорбционный методы. Результаты. Возраст женщин коррелирует с параметрами минеральной плотности костей, а развитие СКМ во всех случаях связано с высокими показателями в крови остеокальцина, у 1/2 из них — остеопонтина, зависит от наличия коморбидных артериальной первичной гипертензии, сахарного диабета типа 2 и лейкоцитокластического васкулита. От Оп формирование ОП достоверно отличается более высокими уровнями в крови паратирина (на 47 %), щелочной фосфатазы (на 19 %), фосфора (на 9 %) и свинца (на 27 %), но меньшими значениями кальция (на 4 %), причем активность щелочной фосфатазы имеет прогнознегативную значимость в отношении выраженности СКМ. В патогенезе последнего участвуют также кальцитонин, магний, стронций и цинк. Выводы. СКМ развивается у каждой второй женщины в постменопаузальном периоде, а дальнейшая разработка патогенетической терапии должна быть направлена на коррекцию концентраций в организме остеокальцина и остеопонтина, причем критерием эффективности лечебных мероприятий может быть угнетение активности щелочной фосфатазы., Актуальність. Знижена кісткова маса (ЗКМ) у вигляді остеопенії (Оп) й остеопорозу (ОП) є однією з найбільш актуальних проблем охорони здоров’я. Постменопаузальний період у жінок вважається основним фактором ризику розвитку патологічного процесу. Мета дослідження: оцінити клініко-патогенетичні особливості ЗКМ у менопаузальних жінок. Матеріали та методи. Під наглядом перебувала 261 неменструююча жінка, середній вік 48 років, у яких в 91 % випадків мала місце фізіологічна менопауза, а у решти — патологічна. Критеріями виключення були жінки із запальними ревматичними хворобами суглобів, онкологічною патологією, захворюваннями системи крові та щитоподібної залози, які одержували глюкокортикоїдні гормони й антиконвульсанти. У 133 (51 %) жінок встановлено ЗКМ (основна група) у співвідношенні Оп і ОП 4 : 1, для діагностики якої застосовували методи рентгенівської абсорбціометрії та ультразвукової денситометрії. Серед маркерів кісткового метаболізму вивчали рівні в крові паратирину (паратгормону), кальцитоніну, остеокальцину, остеопонтину, лужної фосфатази й остеоасоційованих хімічних елементів. При обстеженні використовували біохімічний, імуноферментний, атомно-емісійний та атомно-абсорбційний методи. Результати. Вік жінок корелює з параметрами мінеральної щільності кісток, а розвиток ЗКМ у всіх випадках пов’язаний з високими показниками в крові остеокальцину, у 1/2 з них — остеопонтину, залежить від наявності коморбідних артеріальної первинної гіпертензії, цукрового діабету типу 2 і лейкоцитокластичного васкуліту. Від Оп формування ОП вірогідно відрізняється більш високими рівнями в крові паратирину (на 47 %), лужної фосфатази (на 19 %), фосфору (на 9 %) і свинцю (на 27 %), але меншими значеннями кальцію (на 4 %), причому активність лужної фосфатази має прогнознегативну значущість щодо вираженості ЗКМ. У патогенезі останнього беруть участь також кальцитонін, магній, стронцій та цинк. Висновки. ЗКМ розвивається у кожної другої жінки в постменопаузальному періоді, а подальша розробка патогенетичної терапії повинна бути спрямована на корекцію концентрацій в організмі остео­кальцину й остеопонтину, причому критерієм ефективності лікувальних заходів може бути пригнічення активності лужної фосфатази.

Objective — to assess the degree of osteodeficiency and probability of osteoporotic fractures in patients with type 2 diabetes mellitus in the absence or presence of lactase deficiency. Materials and methods. All examined patients with type 2 diabetes mellitus were divided into 2 groups depending on the presence/absence of lactase deficiency. In addition to routine examination methods, specific methods were used for diagnosing lactase deficiency, assessing bone mineral density (using dual‑energy X‑ray absorptiometry) and bone quality (ultrasound densitometry), the state of bone remodelling (according to markers of bone resorption and formation), probability of osteoporotic fractures (using FRAX and QFracture calculators), dietary and lifestyle habits were also studied. Results. The changes have been revealed in both processes of bone remodelling — increased bone resorption and insufficient bone formation, and the activity of bone formation, which was the lowest in patients with lactase deficiency and type 2 diabetes mellitus. The results of X‑ray absorptiometry confirmed that osteoporosis was significantly more often in patients with type 2 diabetes mellitus in the presence of lactase deficiency. The use of ultrasonic densitometry confirmed the violation of bone tissue micro architectonics. The indicator of broadband ultrasound attenuation, which reflects the qualitative characteristics of bone tissue, was the lowest in patients with type 2 diabetes mellitus accompanied by lactase deficiency. The probability of osteoporotic fractures according to the results of the assessment with the online calculator FRAX® was higher than the average risk in both groups of patients. No significant difference was established in this indicator between these groups of patients in contrast to the risk calculated with the QFracture instrument — it was the highest in patients with lactase deficiency. Conclusions. The presence of lactase deficiency in patients with type 2 diabetes mellitus can be considered as a factor that contributes to the development of osteodeficiency, deterioration of the quality of bone tissue, imbalance in bone remodelling and an increase in the probability of osteoporotic fractures., Цель — оценить кальцийзависимые последствия лактазной недостаточности (степень остеодефицита и вероятность остеопоротических переломов) у пациентов с сахарным диабетом (СД) 2 типа. Материалы и методы. Обследованы 63 пациента (средний возраст — (57 ± 6,1) года) с СД 2 типа, из них у 26 он протекал на фоне лактазной недостаточности. Кроме общепринятых методов обследования, применяли специфические методы диагностики лактазной недостаточности, оценки минеральной плотности костной ткани (методом двухэнергетической рентгеновской абсорбциометрии) и качества костей (ультразвуковая денситометрия), состояния костного ремоделирования (по маркерам костной резорбции и формирования), вероятность остеопоротических переломов (калькуляторы FRAX и QFracture). Также изучали особенности питания и образа жизни. Результаты. Выявлены изменения в обоих процессах костного ремоделирования — повышенная костная резорбция и недостаточное костное формирование, причем активность формирования костной ткани была наименьшей у больных с лактазной недостаточностью на фоне СД 2 типа. Результаты рентгеновской абсорбциометрии подтвердили, что остеопороз статистически значимо чаще регистрировали у пациентов с СД при наличии лактазной недостаточности. По данным ультразвуковой денситометрии выявлены нарушения микроархитектоники костной ткани. Показатель широкополосного ослабления ультразвука, который отображает качественные характеристики костной ткани, был наименьшим у больных с СД 2 типа в сочетании с лактазной недостаточностью. Вероятность остеопоротических переломов, по результатам оценки онлайн калькулятором FRAX, оказалась выше среднего риска в обеих группах больных. Не установлена статистически значимая разница по этому показателю между группами больных при оценке инструментом FRAX в отличие от риска, который рассчитывали инструментом QFracture (он был самым высоким у больных с лактазной недостаточностью). Выводы. Наличие лактазной недостаточности у больных с СД 2 типа можно рассматривать как фактор, который приводит к развитию остеодефицита, ухудшению качества костной ткани, дисбалансу костного ремоделирования и увеличению риска остеопоротических переломов., Мета — оцінити кальційзалежні наслідки лактазної недостатності (ступінь остеодефіциту та ймовірність остеопоротичних переломів) у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Матеріали та методи. Обстежено 63 пацієнтів (середній вік — (57 ± 6,1) року) з ЦД 2 типу, з них у 26 він протікав на тлі лактазної недостатності. Крім загальноприйнятих методів обстеження, застосовували специфічні методи діагностики лактазної недостатності, оцінки мінеральної щільності кісткової тканини (методом двухенергетичної рентгенівської абсорбціометрії) та якості кісток (ультра­звукова денситометрія), стану кісткового ремоделювання (за маркерами кісткової резорбції та формування), ймовірність остеопоротичних переломів (калькулятори FRAX та QFracture). Також вивчали особливості харчування і способу життя. Результати. Виявлено зміни в обох процесах кісткового ремоделювання — підвищену кісткову резорбцію та недостатнє кісткове формування, причому активність формування кісткової тканини була найменшою у хворих з лактазною недостатністю на тлі ЦД 2 типу. Результати рентгенівської абсорбціометрії підтвердили, що остеопороз статистично значущо частіше реєстрували у пацієнтів із ЦД за наявності лактазної недостатності. За даними ультразвукової денситометрії виявлено порушення мікроархітектоніки кісткової тканини. Показник широкосмугового ослаблення ультразвуку, який відображує якісні характеристики кісткової тканини, був найменшим у хворих на ЦД 2 типу, який супроводжувався лактазною недостатністю. Вірогідність остеопоротичних переломів, за результатами оцінки онлайн калькулятором FRAX, виявилася вище за середній ризик в обох групах хворих. Не встановлено статистично значущої різниці за цим показником між групами хворих при оцінці інструментом FRAX на відміну від ризику, який розраховували інструментом QFracture (він був найвищим у хворих з лактазною недостатністю). Висновки. Наявність лактазної недостатності у хворих з ЦД 2 типу можна розглядати як чинник, який призводить до розвитку остеодефіциту, погіршення якості кісткової тканини, дисбалансу кісткового ремоделювання та підвищення ризику остеопоротичних переломів.

The fact that chronic pancreatitis (СP) affects mostly patients of employable age is one of the important factors of its social significance.Objective — to study the state of bone tissue of patients with СP of various ages on the basis of studying the densitometry indicators.Materials and methods. The study included 238 patients with СP of different ages with comorbidities of the musculoskeletal system (156 (65.5 %) women and 82 (34.5 %) men). The diagnosis of СP was verified based on the anamnesis, clinical protocols, and external and intrasecretory insufficiency. To examine the state of bone tissue, densitometric parameters were analyzed in the zones of the lumbar spine and femur.Results and discussion. The analysis of the state of bone tissue in young patients with osteodeficiency established that 13.87 % of patients under 30 years had osteodeficiency, and among our patients these were predominantly overweight men (BMI 28.7). Osteodeficiency of various degrees was present in 52.8 % of the patients, with 4.5 % of young patients having pathological changes in bone that confirmed the presence of osteoporosis. In the group of patients aged 31—45 years, the osteosclerosis signs were found in 5 patients with СP, osteopenia of the I—III degree in 52.0 % of patients, and osteoporosis in 14.5 % of patients. In the age group of 45—­65, osteodeficiency was revealed in 72.9 % (74.8 % of men and 25.2 % of women respectively).Conclusions. The article presents the results of a survey of indicators of the state of bone tissue in СP, depending on the biological age. Based on the study of bone densitometric parameters in СP, it was established that the biological age of patients with СP is a reliable predictor of formation, as well as the depth of osteodeficiency, which is a component of trophological deficiency at СP., Одним из важных факторов социальной значимости хронического панкреатита (ХП) является то, что данным заболеванием страдают преимущественно пациенты трудоспособного возраста.Цель работы — провести исследование состояния костной ткани больных с ХП разного возраста на основании изучения показателей денситометрии.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 238 с ХП больных разного возраста и сопутствующей патологией опорно-двигательного аппарата (156 (65,5 %) женщин и 82 (34,5 %) мужчины). Диагноз ХП верифи- цировали на основании данных анамнеза, клинических протоколов, наличия внешне- и внутрисекреторной недо- статочности. Для изучения состояния костной ткани проанализировали денситометрические показатели в зонах поясничного отдела позвоночника и бедренной кости.Результаты и обсуждение. Анализируя состояние костной ткани молодых больных с остеодефицитом, было установлено, что 13,87 % обследуемые до 30 лет имели остеодефицит, причем среди наших пациентов были преимущественно пациенты с избыточной массой тела (ИМТ 28,7). Остеодефицит разной степени присутствовал в 52,8 % обследуемых, причем в 4,5 % молодых больных наблюдались патологические изменения костей, подтверждающие наличие остеопороза. В группе пациентов 31—45 лет признаки остеосклероза выявлено у 5 больных с ХП, в 52,0 % больных — остеопению I—III степени и в 14,5 % — остеопороз. В возрасте 45—65 лет остеодефицит имели 72,9 % (74,8 % мужчин и 25,2 % женщин соответственно).Выводы. В статье изложены результаты обследования показателей состояния костной ткани при ХП в зависи- мости от биологического возраста. На основании изучения денситометрических показателей костной ткани при ХП установлено, что биологический возраст больных является достоверным предиктором формирования, а также глубины остеодефицита, который является составляющей трофологической недостаточности при ХП., Одним з важливих факторів соціальної значущості хронічного панкреатиту(ХП) є те, що даним захворюванням страждають переважно пацієнти працездатного віку. Мета роботи — провести дослідження стану кісткової тканини хворих на ХП різного віку на підставі вивчення показників денситометрії.Матеріали та методи. У дослідження включено 238 хворих на ХП різного віку із супутньою патологією опорно-рухового апарату (156 (65,5 %) жінок і 82 (34,5 %) чоловіки). Діагноз ХП верифікували на підставі даних анамнезу, клінічних протоколів, наявності зовнішньо- та внутрішньосекреторної недостатності. Для вивчення стану кісткової тканини проаналізували денситометричні показники в зонах поперекового відділу хребта і стегнової кістки.Результати та обговорення. Аналізуючи стан кісткової тканини молодих хворих з остеодефіцитом, було встановлено, що 13,87 % обстежуваних до 30 років мали остеодефіцит, причому серед наших пацієнтів це були переважно чоловіки з надмірною масою тіла (ІМТ = 28,7). Остеодефіцит різного ступеня був присутній у 52,8 % обстежуваних, причому у 4,5 % молодих хворих спостерігалися патологічні зміни кісток, що підтверджують наявність остеопорозу. У групі пацієнтів 31—45 ро­­ків ознаки остеосклерозу виявлено у 5 хворих на ХП, у 52,0 % хворих — остеопенію І—ІІІ ступеня та у 14,5 % — остеопороз. У віці 45—65 років остеодефіцит мали 72,9 % (74,8 % чоловіків та 25,2 % жінок відповідно). Висновки. У статті наведено результати дослідження показників стану кісткової тканини при ХП залежно від біологічного віку. На підставі вивчення денситоме- тричних показників кісткової тканини при ХП встановлено, що біологічний вік хворих є достовірним предиктором формування і глибини остеодефіциту, який є складовою трофологічної недостатності при ХП.

The purpose of the given work is a comparative estimation of the concentration of osteoassociated hormones, macroelements (ОАМE) and microelements (ОАмE) in an organism, and also their interrelations in pathogenetic construction of osteodeficiency in menstruating women (1st group) and after menopause (2nd). The parameters ОАМE in blood of women of both groups correlate differently with the activity of alkaline phosphotaze, calcium regulating and sexual hormones, and levels of ОАмE are connected with the hormonal status indicators, but there is dimorphism in the 1st and 2nd groups concerning Li and Zn, that in a whole reflects additional features of pathogenesis of osteodeficiency (osteopenia and osteoporosis) at women in pre - and postmenopausal period., Целью и задачей данной работы была сравнительная оценка содержания в организме остеоассоциированных гормонов, макроэлементов (ОАМЭ) и микроэлементов (ОАмЭ), а также их взаимосвязей в патогенетических механизмах остеодефицита у менструирующих женщин (1-я группа) и после наступления менопаузы (2-я). Параметры ОАМЭ в крови женщин обеих групп по-разному коррелируют с активностью щелочной фосфатазы, кальцийрегулирующими и половыми гормонами, а уровни ОАмЭ связаны с показателями гормонального статуса, но существует диморфизм 1-й и 2-й групп в отношении Li и Zn, что в целом отражает дополнительные особенности патогенеза остеодефицита (остеопения, остеопороз) у женщин в пре- и постменопаузный периоды.