The article investigates the ratings formation as a special type of activity that is actively implemented in a market economy. The process of creating a rating system is considered. It is established that the analysis results of economic entities activities are expressed as the results of evaluation in the rating scale. The main difference between the concepts of «rating» and «ranking» is determined, which allows building economic entities according to the ranking, that is, according to one of the indicators. The criteria that underlie the classification of ratings are analyzed. It is noted that in the economic literature, in most cases, it is carried out by rating agencies and companies. It is established that the rating process, as a business, has not only a methodological, but also a certain moral component. The regulatory element of rating agencies and features of their national and international rating scales are studied. A set (system) of national rating scales are determined, which provides the most complete and objective assessment of the issuer’s creditworthiness. The ratings of international rating agencies, which are assigned, usually, on two scales: international and national, are studied. It has been proven that changes inratings play an important role for transactions with interest rate risks, as information for investors in decision making. The main methods of rating are established, which are largely closed. The leading credit ratings of international agencies, which are used by portfolio investors in decision-making, including country and regional ratings, are named. The main advantages that provide credibility to the ratings are substantiated, such as: the agency’s reputation; the agency has a generally recognized and accessible reporting methodology; differences in approaches to the analysis of rating subjects., В статье исследовано формирование рейтингов, как особого вида деятельности, который активно внедряется в рыночной экономике. Рассмотрен процесс создания системы рейтингов. Установлено, что результаты анализа деятельности субъектов экономики выражаются как результаты оценки в рейтинговой шкале. Определена главная разница между понятиями «рейтинг» и «рэнкинг», который позволяет выстроить субъектов экономики по ранжиру, то есть по одному из показателей. Проанализированы критерии, которые взяты за основу классификации рейтингов. Отмечено, что в экономической литературе, в большинстве случаев, ее осуществляют по рейтинговым агентствам и компаниям. Установлено, что рейтинговый процесс, как бизнес, имеет не только методическую составляющую, но и определенную моральную компоненту. Исследован регулирующий элемент рейтинговых агентств и особенности их национальной и международной рейтинговых шкал. Определен набор (система) национальных рейтинговых шкал, который обеспечивает наиболее полную и объективную оценку кредитоспособности эмитента. Исследованы рейтинги международных рейтинговых агентств, которые присваиваются, обычно, по двум шкалам: международной и национальной. Доказано, что изменения в рейтингах играют важную роль для сделок с процентными рисками, как информация для инвесторов при принятии решений. Установлены основные методики рейтингования, которые в значительной степени являются закрытыми. Приведены ведущие кредитные рейтинги международных агентств, на которые ориентируются портфельные инвесторы при принятии решений, включая рейтинги стран и регионов. Обоснованы главные преимущества, которые обеспечивают доверие к рейтингам, такие как: репутация агентства; наличие у агентства общепризнанной и доступной методики составления отчетов; различия в подходах к анализу субъектов рейтингования., У статті досліджено формування рейтингів, як особливого виду діяльності, що активно впроваджується в ринковій економіці. Розглянуто процес створення системи рейтингів. Встановлено, що результати аналізу діяльності суб’єктів економіки виражаються як результати оцінювання у рейтинговій шкалі. Визначено головну різницю між поняттями «рейтинг» та «ренкінг», який дозволяє вибудувати суб’єктів економіки за ранжиром, тобто за одним із показників. Проаналізовано критерії, які покладені в основу класифікації рейтингів. Зазначено, що в економічній літературі, у більшості випадків, її здійснюють за рейтинговими агентствами і компаніями. Встановлено, що рейтинговий процес, як бізнес, має не тільки методичну складову, але й певну моральну компоненту. Досліджено регулюючий елемент рейтингових агентств та особливості їх національної та міжнародної рейтингових шкал. Визначено набір (систему) національних рейтингових шкал, що забезпечує найбільш повну та об’єктивну оцінку кредитоспроможності емітента. Досліджено рейтинги міжнародних рейтингових агентств, які присвоюються, зазвичай, за двома шкалами: міжнародною та національною. Доведено, що зміни в рейтингах відіграють важливу роль для угод з відсотковими ризиками, як інформація для інвесторів при прийнятті рішень. Встановлено основні методики рейтингування, які є значною мірою закритими. Наведено провідні кредитні рейтинги міжнародних агентств, на які орієнтуються портфельні інвестори при прийнятті рішень, включаючи рейтинги країн та регіонів. Обґрунтовано головні переваги, які забезпечують довіру до рейтингів, такі як: репутація агентства; наявність у агентства загальновизнаної і доступною методики складання звітів; відмінності в підходах до аналізу суб’єктів рейтингування.