Search

The aim of the work is to investigate the diagnostic informativeness of brain natriuretic peptide (BNP) in men with left ventricular (LV) diastolic dysfunction (DD) and initial stages of chronic heart failure (CHF) in comorbid stage 2 essential hypertension (EH 2) and type 2 diabetes mellitus (T2DM).Materials and methods. We examined 211 men. 79 people without signs of cardiovascular disease were assigned to a control group. 62 patients with EH 2 and CHF no higher than NYHA functional class (FC) I were included in the 1st, and 70 men with EH 2 combined with T2DM and CHF FC I–II formed the 2nd main study group. The plasma concentration of BNP was measured by ELISA. The examination included the determination of HbA1c, blood lipid profile, echocardiography. The mathematical processing was performed using the standard statistical package Statistica 6.1.Results. Plasma levels of BNP in comorbid EH 2 and T2DM were significantly higher (102.18 ± 4.18 pg/ml) than those in patients with EH without T2DM (77.40 ± 2.85 pg/ml) and in subjects without cardiovascular diseases (21.74 ± 0.59 pg/ml) (P < 0.00001). According to the regression analysis, the level of BNP was associated with changes in parameters of intracardiac hemodynamics in patients with EH2. In patients with comorbid EH 2 and T2DM, the level of BNP was also associated with indicators of systemic hemodynamics and body weight. BNP as a marker of CHF at the recommended borderline level (35 pg/ml) in patients with EH 2 and T2DM was characterized by a sensitivity of 98.57 % and specificity of 55.32 %. The BNP borderline levels with higher specificity were determined for early diagnosis of CHF in EH 2 with T2DM and obesity comorbidities.Conclusions. BNP, as an early marker of LV DD and the initial stages of CHF at the recommended borderline level in men with comorbid EH 2 and T2DM does not have sufficiently high specificity. In these pathological conditions, the determined borderline levels of BNP can be used as indicative surrogate markers for early diagnosis of CHF during screening with the view to identify persons for further echocardiographic additional examination and in cases where echocardiography is not possible., Цель работы – исследовать диагностическую информативность мозгового натрийуретического пептида (МНУП) при диастолической дисфункции левого желудочка (ДД ЛЖ) и начальных стадиях хронической сердечной недостаточности (ХСН) при коморбидном течении гипертонической болезни II стадии (ГБ II) и сахарного диабета 2 типа (СД 2) у мужчин.Материалы и методы. Обследовали 211 мужчин: 79 человек без признаков сердечно-сосудистых заболеваний составили группу контроля; 62 человека с ГБ II и ХСН не выше І ФК по NYHA вошли в первую основную группу; 70 мужчин с ГБ II в сочетании с СД 2 и ХСН I–II ФК – во вторую основную группу исследования. Концентрацию МНУП в плазме крови определяли методом ИФА. Обследование включало определение HbA1с, липидного профиля крови, ЭхоКГ. Математическую обработку выполнили с использованием стандартного статистического пакета Statistica 6.1.Результаты. Плазменные уровни МНУП при коморбидном течении ГБ II и СД 2 достоверно выше (102,18 ± 4,18 пг/мл), чем у больных с ГБ без СД (77,40 ± 2,85 пг/мл) и у пациентов без сердечно-сосудистых заболеваний (21,74 ± 0,59 пг/мл) (р < 0,00001). Согласно регрессионного анализа, у пациентов с ГБ II уровень МНУП связан с изменениями параметров внутрисердечной гемодинамики, а у коморбидных больных с ГБ II и СД 2 – еще и с показателями системной гемодинамики и величиной массы тела. МНУП как маркер ХСН при рекомендуемом пограничном уровне (35 пг/мл) у больных с ГБ II и СД 2 характеризуется чувствительностью 98,57 % и специфичностью 55,32 %. Определены граничные уровни МНУП, имеющие более высокую специфичность для ранней диагностики ХСН в условиях коморбидности ГБ II с СД 2 и ожирением.Выводы. МНУП как ранний маркер ДД ЛЖ и начальных стадий ХСН при рекомендуемом пограничном уровне в условиях коморбидности ГБ II и СД 2 у мужчин имеет недостаточно высокую специфичность. При указанных патологических состояниях определенные пограничные уровни МНУП могут быть использованы как ориентировочные суррогатные маркеры ранней диагностики ХСН при проведении скрининговых обследований для определения пациентов, нуждающихся в ЭхоКГ дообследовании, и в случаях невозможности осуществления ЭхоКГ., Мета роботи – дослідити діагностичну інформативність мозкового натрійуретичного пептиду (МНУП) при діастолічній дисфункції лівого шлуночка (ДД ЛШ) та початкових стадіях хронічної серцевої недостатності (ХСН) за коморбідного перебігу гіпертонічної хвороби ІІ стадії (ГХ ІІ) та цукрового діабету 2 типу (ЦД 2) у чоловіків.Матеріали та методи. Обстежили 211 чоловіків: 79 осіб без ознак серцево-судинних захворювань – група контролю; 62 чоловіки із ГХ ІІ і ХСН не вище ніж І ФК за NYHA увійшли до першої основної групи; 70 чоловіків із ГХ ІІ у поєднанні з ЦД 2 і ХСН І–ІІ ФК – до другої основної групи дослідження. Концентрацію МНУП у плазмі крові визначали методом ІФА. Обстеження передбачало визначення HbA1с, ліпідного профілю крові, ЕхоКГ. Математичне опрацювання виконали, використовуючи стандартний статистичний пакет Statistica 6.1.Результати. Плазмові рівні МНУП за умови коморбідності ГХ ІІ та ЦД 2 вірогідно вищі (102,18 ± 4,18 пг/мл), ніж у хворих на ГХ без ЦД (77,40 ± 2,85 пг/мл) та в осіб без серцево-судинних захворювань (21,74 ± 0,59 пг/мл) (р < 0,00001). За результатами регресійного аналізу, у пацієнтів із ГХ ІІ рівень МНУП пов’язаний зі змінами параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки, а в коморбідних хворих на ГХ ІІ і ЦД 2 – ще й з показниками системної гемодинаміки і величиною маси тіла. МНУП як маркер ХСН при рекомендованому межовому рівні (35 пг/мл) у хворих на ГХ ІІ та ЦД 2 характеризується чутливістю 98,57 % і специфічністю 55,32 %. Визначили межові рівні МНУП, що мають вищу специфічність для ранньої діагностики ХСН за умов коморбідності ГХ ІІ із ЦД 2 і ожирінням.Висновки. МНУП як ранній маркер ДД ЛШ і початкових стадій ХСН при рекомендованому межовому рівні за умов коморбідності ГХ ІІ і ЦД 2 у чоловіків має недостатньо високу специфічність. У разі виникнення цих патологічних станів визначені межові рівні МНУП можна використовувати як орієнтовні сурогатні маркери ранньої діагностики ХСН під час скринінгових обстежень для визначення осіб, які потребують ЕхоКГ дообстеження, та у випадках неможливості здійснення ЕхоКГ.

Objective. To improve the diagnosis of predisposition to Essential arterial hypertension (EH) and Chronic heart failure (CHF) in postmenopausal age’s women by determining the polymorphic genotypes of the first type angiotensin II receptor’s gene (AT1-R) and the corresponding structural and functional state of myocardium. Materials and methods. The study involved 180 women of postmenopausal age, they were residents of Podillya Region of Ukraine. 80 women without signs of cardiovascular diseases were the control group, 100 women with EH included the main study’s group. Genotyping of AT1-R was carried out using the polymerase chain reaction. The distribution of the frequencies of genotypes AT1-R was checked in accordance with the Hardy–Weinberg equilibrium law. The structural and functional parameters of myocardium were evaluated using an echocardiography. The left ventricular’s systolic function was preserved in cases where the left ventricular’s ejection fraction was more than 40 %. Mathematical processing was performed using the standard statistic package Statistica 6.0.Results. In patients with EH genotype AC was detected most often (49 %), AA and AC genotypes weer determined in 40 % and 11 % of patients (РАА-СС≤ 0.05, РАС-СС≤ 0.05) respectively. Carrying allele C of the AT1-P gene was associated with a higher probability of future occurrence of CHF in patients with EH, more significant structural disorders of myocardium and disturbances of systolic and diastolic functions of left ventricle (LV) such as pseudonormal and restrictive types.Conclusions. Allele C associates with the presence of EH and a greater probability of occurrence of CHF in postmenopausal women, residents of Podillya Region, more pronounced disturbances in the structure of myocardium, with diastolic and systolic dysfunctions of LV. Developed mathematical models help to determine approximately the structure of AT1-R according to the parameters of cardiac hemodynamics in the case of impossibility of laboratory investigation., Цель работы – усовершенствовать диагностику предрасположенности женщин постменопаузного возраста к развитию эссенциальной артериальной гипертензии (ЭГ) и возникновению у них хронической сердечной недостаточности (ХСН) на ее фоне путем определения полиморфных генотипов рецептора ангиотензина II первого типа (АТ1-Р) и соответствующего структурно-функционального состояния миокарда.Материалы и методы. Обследовали 180 женщин постменопаузного возраста, жительниц Подольского региона Украины; 80 человек без признаков сердечно-сосудистых заболеваний составили группу контроля, 100 женщин с ЭГ вошли в основную группу исследования. Генотипирование гена АТ1-Р проводили с помощью полимеразной цепной реакции. Распределение частот генотипов гена АТ1-Р проверили на соответствие закону равновесия Харди–Вайнберга. Структурно-функциональные показатели миокарда оценивали с помощью эхокардиографического исследования. Систолическую функцию левого желудочка считали сохранившейся в случаях, когда его фракция выброса составляла более 40 %. Математическую обработку выполнили с использованием стандартного статистического пакета STATISTICA 6.0.Результаты. У пациенток с ЭГ чаще всего определяли генотип АС гена АТ1-Р (49 %), генотипы АА и АС установлены соответственно у 40 % и 11 % больных (рАА-СС ≤ 0,05, рАС-СС ≤ 0,05). Носительство аллели С гена АТ1-Р ассоциируется с большей вероятностью возникновения ХСН в будущем у пациенток с ЭГ, более выраженными нарушениями структуры миокарда, более значительными нарушениями как систолической, так и диастолической функции левого желудочка по псевдонормальному и рестриктивному типам.Выводы. Аллель С гена АТ1-Р ассоциируется с наличием ЭГ и большей вероятностью возникновения ХСН у женщин постменопаузного возраста, жительниц Подольского региона Украины, более выраженными нарушениями структуры миокарда, с преимущественным установлением диастолической и систолической дисфункции левого желудочка при различном течении ЭГ. Представлены математические модели, позволяющие ориентировочно определять структуру гена АТ1-Р по показателям интракардиальной гемодинамики при невозможности лабораторного исследования., Мета роботи – вдосконалити діагностику схильності жінок постменопаузного віку до розвитку есенціальної артеріальної гіпертензії (ЕГ) та виникнення у них хронічної серцевої недостатності (ХСН) на її тлі шляхом визначення поліморфних генотипів рецептора ангіотензину ІІ першого типу (АТ1-Р) та відповідного структурно-функціонального стану міокарда.Матеріали та методи. Обстежили 180 жінок постменопаузного віку, мешканок Подільського регіону України; 80 осіб без ознак серцево-судинних захворювань склали групу контролю, 100 жінок з ЕГ увійшли в основну групу дослідження. Генотипування гена ангіотензину ІІ першого типу виконали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Розподіл частот генотипів гена АТ1-Р перевірили на відповідність закону рівноваги Харді–Вайнберга. Структурно-функціональні показники міокарда оцінювали за допомогою ехокардіографічного дослідження. Систолічну функцію лівого шлуночка вважали збереженою у випадках, коли його фракція викиду становила понад 40 %. Математичне опрацювання виконали з використанням стандартного статистичного пакета Statistica 6.0.Результати. У пацієнток з ЕГ найчастіше визначали генотип АС гена АТ1-Р (49 %), генотипи АА та АС виявили відповідно у 40 % та 11 % хворих (рАА-СС ≤ 0,05, рАС-СС ≤ 0,05). Носійство алелі С гена АТ1-Р асоціюється з більшою імовірністю виникнення в майбутньому ХСН у пацієнток з ЕГ, більш вираженими порушеннями структури міокарда, суттєвішими порушеннями як систолічної, так і діастолічної функції лівого шлуночка за псевдонормальним і рестриктивним типами.Висновки. Алель С гена АТ1-Р асоціюється з наявністю ЕГ і більшою ймовірністю виникнення ХСН у жінок постменопаузного віку, мешканок Подільського регіону України, суттєвішими порушеннями структури міокарда, переважним виявленням діастолічної та систолічної дисфункції лівого шлуночка при різному перебігу ЕГ. Наводимо математичні моделі, котрі дають можливість орієнтовно визначати структуру гена АТ1-Р за показниками інтракардіальної гемодинаміки, коли лабораторне дослідження не можливе.

BACKGROUND The safe and appropriate use of long-acting beta-agonists (LABAs) for the treatment of asthma has been widely debated. In two large clinical trials, investigators found a potential risk of serious asthma-related events associated with LABAs. This study was designed to evaluate the risk of administering the LABA salmeterol in combination with an inhaled glucocorticoid, fluticasone propionate. METHODS In this multicenter, randomized, double-blind trial, adolescent and adult patients (age, ≥12 years) with persistent asthma were assigned to receive either fluticasone with salmeterol or fluticasone alone for 26 weeks. All the patients had a history of a severe asthma exacerbation in the year before randomization but not during the previous month. Patients were excluded from the trial if they had a history of lifethreatening or unstable asthma. The primary safety end point was the first serious asthma-related event (death, endotracheal intubation, or hospitalization). Noninferiority of fluticasone–salmeterol to fluticasone alone was defined as an upper boundary of the 95% confidence interval for the risk of the primary safety end point of less than 2.0. The efficacy end point was the first severe asthma exacerbation. RESULTS Of 11,679 patients who were enrolled, 67 had 74 serious asthma-related events, with 36 events in 34 patients in the fluticasone–salmeterol group and 38 events in 33 patients in the fluticasone-only group. The hazard ratio for a serious asthmarelated event in the fluticasone–salmeterol group was 1.03 (95% confidence interval [CI], 0.64 to 1.66), and noninferiority was achieved (P = 0.003). There were no asthma-related deaths; 2 patients in the fluticasone-only group underwent asthmarelated intubation. The risk of a severe asthma exacerbation was 21% lower in the fluticasone–salmeterol group than in the fluticasone-only group (hazard ratio, 0.79; 95% CI, 0.70 to 0.89), with at least one severe asthma exacerbation occurring in 480 of 5834 patients (8%) in the fluticasone–salmeterol group, as compared with 597 of 5845 patients (10%) in the fluticasone-only group (P

The article analyzed the modern view at dermatoglyphics as a screening method for diagnosis and prognosis of essential hypertension., В представленной статье проведен анализ современного взгляда на дерматоглифику, как скрининговый метод диагностики и прогнозирования гипертонической болезни., У представленій статті проведено аналіз сучасних поглядів на дерматогліфіку – як скринінговий метод діагностики та прогнозування гіпертонічної хвороби.