Search

По меньшей мере 600 тысяч человек, инфицированных вирусом гепатита В (HBV), ежегодно умирает во всем мире вследствие цирроза печени и гепатоцеллюлярной карциномы. В настоящее время эффективность противовирусной терапии HBV-инфекции ограниченна, поэтому основной целью лечения является предотвращение прогрессирования болезни печени, а не полная эрадикация HBV. При этом особое внимание уделяется не только исследованию новых препаратов, но также оптимизации существующих и поиску новых стратегий лечения хронического гепатита В (ХГВ). В связи с этим множество научных исследований посвящено взаимосвязи между генотипами HBV, прогрессированием ХГВ и эффективностью лечения. Известно о существовании 10 генотипов HBV (A-J), которые по-разному влияют на естественное течение заболевания, ответ на противовирусную терапию и развитие медикаментозной резистентности. Индивидуализированный подход к лечению HBV-инфекции с определением генотипа HBV может позволить лучше спрогнозировать развитие заболевания и оптимизировать стратегию лечения. В данном литературном обзоре обобщены результаты научных исследований, посвященных изучению влияния генотипов HBV на противовирусную терапию хронического вирусного гепатита В пегилированным интерфероном и нуклеозид(тид)ными аналогами., Щонайменше 600 тисяч людей, інфікованих вірусом гепатиту В (HBV), щорічно вмирає в усьому світі внаслідок цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. На сьогодні ефективність противірусної терапії HBV-інфекції обмежена, тому основною метою лікування є запобігання прогресуванню хвороби печінки, а не повна ерадикація HBV. При цьому особлива увага приділяється не тільки дослідженню нових препаратів, але також оптимізації існуючих та пошуку нових стратегій лікування хронічного гепатиту В (ХГВ). У зв’язку з цим безліч наукових досліджень присвячені взаємозв’язку між генотипами HBV, прогресуванням ХГВ і ефективністю лікування. Відомо про існування 10 генотипів HBV (A-J), що неоднаково впливають на природний перебіг захворювання, відповідь на противірусну терапію та розвиток медикаментозної резистентності. Індивідуалізований підхід до лікування HBV-інфекції з визначенням генотипу HBV може дозволити краще спрогнозувати розвиток захворювання і оптимізувати стратегію лікування. У цьму літературному огляді узагальнені результати наукових досліджень, присвячених вивченню впливу генотипів HBV на противірусну терапію хронічного вірусного гепатиту В пегільованим інтерфероном і нуклеозид(тид)-ними аналогами., At least 600 thousand individuals infected with hepatitis B virus (HBV) die annually worldwide due to liver cirrhosis and hepatocellular carcinoma. To date, efficiency of antiviral therapy for HBV infection is limited, so the main goal of treatment is prevention of liver disease progression and not complete eradication of HBV. At the same time, special attention is paid not only to the study of new drugs, but also to the optimization of existing approaches and to the search for new strategies for treatment of chronic hepatitis B. In this regard, many scientific studies deal with the correlation between HBV genotypes, progression of chronic hepatitis B and response to antiviral therapy. There are 10 known HBV genotypes (A-J) that in different ways affect natural history of disease, response to antiviral therapy and development of drug resistance. An individualized approach to the treatment of HBV infection with determination of HBV genotype may allow to better predict liver disease progression and to optimize treatment strategies. This literature review summarizes results of scientific studies regarding the impact of HBV genotypes on response to antiviral therapy with pegylated interferon and nucleos(t)ide analogs.

Hepatitis B virus (HBV) infection remains a global public health problem with significant morbidity and mortality. During virus replication, numerous mutations are accumulated, and in the process of phylogenesis it leads to the appearance of HBV genotypes and subgenotypes. HBV has been classified into 10 genotypes (A-J). They have a distinct geographical distribution. In Ukraine, as in other European countries, genotypes A and D prevail. A large number of studies showed a correlation between HBV genotype and the natural progression of the disease, the tendency to chronicity, the rate of HBeAg seroconversion and the response to pegylated interferon alpha treatment. This literature review summarizes results of the studies on the influence of HBV genotypes on the natural progression of the disease. The data on the geographical distribution of HBV genotypes in Ukraine and in the world are given, the significance of determining specific genotypes in terms of their influence on the course and outcome of HBV infection is argued., Инфекция, вызванная вирусом гепатита В (HBV), по-прежнему остается глобальной проблемой здравоохранения и характеризуется высоким уровнем заболеваемости и смертности. В процессе репликации вируса накапливаются многочисленные мутации, которые в ходе филогенеза приводят к появлению генотипов и субгенотипов HBV. На сегодняшний день насчитывается 10 различных генотипов HBV (A-J). Они имеют различное географическое распространение с достаточно выраженным преобладанием тех или иных генотипов в зависимости от региона. В Украине, как и в других европейских странах, отмечается преобладание генотипов A и D. Большое число исследований указывает на то, что генотип HBV влияет на естественное течение заболевания, склонность к хронизации, вероятность сероконверсии HBeAg и ответ на терапию пегилированным интерфероном альфа. В данном литературном обзоре обобщены результаты научных исследований, посвященных изучению влияния генотипов HBV на естественное течение заболевания. Приводятся данные о географическом распространении генотипов HBV в Украине и мире, аргументируется значимость определения генотипов HBV с точки зрения их влияния на течение и исходы HBV-инфекции., Інфекція, спричинена вірусом гепатиту В (HBV), як і раніше, залишається глобальною проблемою охорони здоров’я і характеризується високим рівнем захворюваності та смертності. У процесі реплікації вірусу накопичуються численні мутації, які протягом філогенезу призводять до появи генотипів і субгенотипів HBV. На сьогодні налічується 10 різних генотипів HBV (A-J). Вони мають різне географічне поширення з досить вираженим переважанням тих чи інших генотипів залежно від регіону. В Україні, як і в інших європейських країнах, відзначається переважання генотипів A і D. Велика кількість досліджень вказує на те, що генотип HBV впливає на природний перебіг захворювання, схильність до хронізації, ймовірність сероконверсії HBeAg і відповідь на терапію пегільованим інтерфероном альфа. У даному літературному огляді узагальнені результати наукових досліджень, присвячених вивченню впливу генотипів HBV на природний перебіг захворювання. Наводяться дані про географічне поширення генотипів HBV в Україні та світі, аргументується важливість визначення генотипів HBV з точки зору їх впливу на перебіг та наслідки HBV-інфекції.

Background: This study evaluated the distribution of epidermal growth factor receptor (EGFR) T790M mutations in treatment-naïve tumor and normal samples obtained from cancer patients. Methods: We utilized allele-specific PCR (AS-PCR), digital droplet PCR (ddPCR) and next generation sequencing (NGS) to detect EGFR T790M allele in several collections of tumor and normal human tissues. Results: AS-PCR analysis of treatment-naïve tumor samples revealed somatic T790M mutation in 3/394 (1%) non-small cell lung carcinomas (NSCLC) carrying the tyrosine kinase inhibitor (TKI)-sensitizing EGFR mutation, but in none of 334 NSCLC lacking EGFR exon 19 deletions (ex19del) or L858R substitutions and in none of 235 non-lung tumors. Use of highly sensitive and quantitative assays, such as ddPCR and NGS, produced a high number of T790M-specific signals even in presumably T790M-negative DNA specimens. This background noise was evidently higher in degraded DNA isolated from formalin-fixed paraffin-embedded tissues as compared to high molecular weight DNA. A combination of AS-PCR, ddPCR and NGS revealed mosaic EGFR T790M allele in 2/68 (3%) NSCLC treated with the first-generation TKI. Both these tumors produced evident and durable response to gefitinib. Conclusion: Detection of mosaic EGFR T790M mutation in treatment-naïve samples may be compromised by yet unresolved technical issues and may have limited clinical value.

There are 18 articles provided with photographs and maps on areas and zones of harmfulness of major bacterial diseases of crops (causative agents Pseudomonas syringae pv. аtrofaciens, Ps. syringae pv. savastanoi, Ps. syringae pv. pisi, Ps. syringae pv. coronаfaciens, Ps. syringae pv. lachrymans, Ps. corrugata, Xanthomonas cucurbitae, X. hortorum pv. carotae, X. axonopodis, X. axonopodis pv. phaseoli, X. campestris pv. campestris, X. campestris pv. translucens, Ps. savastanoi pv. phaseolicola, X. vesicatoria, Clavibacter michiganensis subsp. michiganensis, Cl. michiganensis subsp. sepedonicus, Pectobacterium carotovorum, Р. atrosepticum). The book is intended for employees of scientific researchers of institutions, teaching staff and students of universities of agricultural profile, agronomists and service staff for the protection and plant protection., Plant Protection News Supplements N24