Мета роботи — вивчити роль капсульної ендоскопії у визначенні лікувальної тактики при тонкокишкових кровотечах.Матеріали і методи. Проаналізовано результати діагностики та лікування в хірургічному та проктологічному стаціонарах КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» 167 пацієнтів з тонкокишковими кровотечами. Пацієнтів розподілили на дві групи: основну — 98 (62 (65,2 %) чоловіки та 36 (34,8 %) жінок, середній вік — (45,3 ± 1,3) року) хворих, пролікованих у період з травня 2013 р. до грудня 2015 р., яким проводили діагностику та лікування за розробленим нами діагностичнолікувальним алгоритмом, та групу порівняння — 69 (34 (49,2 %) чоловіки та 35 (50,8 %) жінок, середній вік — (46,7 ± 1,3) року) хворих, пролікованих у період з квітня 2000 р. до грудня 2013 р., яким проводили діагностику та лікування за традиційною схемою (езофагогастродуоденоскопія, відеоколоноскопія, контрастна рентгенографія тонкої кишки, гемостатична та інфузійна терапія). Залежно від клінічної картини кожну групу розподіляли на три підгрупи. В основній групі до І підгрупи було залучено 22 (22,45 %) пацієнти з клінічними ознаками кровотечі, яка триває (мелена, кривава блювота), до II підгрупи — 29 (29,59 %) із зупиненою кровотечею, до III підгрупи — 47 (47,96 %) з рецидивною кровотечею та хронічною анемією невстановленого генезу (за даними попередніх інструментальних обстежень), у групі порівняння — відповідно 34 (49,28 %), 19 (27,54 %) та 16 (23,19 %) пацієнтів.Результати та обговорення. В основній групі за допомогою капсульної ендоскопії джерело кровотечі виявлено у 91 (89,4 %) пацієнта, тоді як у групі порівняння за допомогою традиційного алгоритму на доопераційному етапі — лише у 10 (14,5 %). В основній групі виконано 14 (14,3 %) оперативних втручань (9 (9,18 %) планових і 5 (5,1 %) в ургентному порядку), у групі порівняння — 53 (76,8 %) (13 (24,53 %) планових та 40 (75,47 %) в ургентному порядку).Висновки. Відеокапсульна ендоскопія дала змогу виявити джерело кровотечі в усіх пацієнтів з клінічними ознаками кровотечі, яка триває, у 93,1 % — без наявних клінічних ознак кровотечі, яка триває, та у 89,4 % — з рецидивною кровотечею та хронічною анемією невстановленого генезу. Застосування капсульної ендоскопії дало змогу знизити рівень оперативних втручань відповідно на 62,69; 45,92 та 25,0 %, ургентних оперативних втручань – на 70,37; 59,89 і 51,9 %., Цель работы — изучить роль капсульной эндоскопии в определении лечебной тактики при тонкокишечных кровотечениях.Материалы и методы. Проанализированы результаты диагностики и лечения в хирургическом и проктологическом стационарах КЗ КОР «Киевская областная клиническая больница» 167 пациентов с тонкокишечными кровотечениями. Пациентов распределили на две группы: основную — 98 (62 (65,2 %) мужчины и 36 (34,8 %) женщин, средний возраст — (45,3 ± 1,3) года) больных, пролеченных в период с мая 2013 г. по декабрь 2015 г., которым проводили диагностику и лечение по разработанному нами лечебнодиагностическому алгоритму, и группу сравнения — 69 (34 (49,2 %) мужчин и 35 (50,8 %) женщин, средний возраст — (46,7 ± 1,3) года) больных, пролеченных в период с апреля 2000 г. по декабрь 2013 г., которым проводили диагностику и лечение по традиционной схеме (эзофагогастродуоденоскопия, видеоколоноскопия, контрастная рентгенография тонкой кишки, гемостатическая и инфузионная терапия). В зависимости от клинической картины каждую группу распределили на три подгруппы. В основной группе в І подгруппу вошли 22 (22,45 %) пациента с клиническими признаками длящегося кровотечения (мелена, кровавая рвота), во II подгруппу — 29 (29,59 %) с остановленным кровотечением, в III подгруппу — 47 (47,96 %) с рецидивным кровотечением и хронической анемией неустановленного генеза (по данным предыдущих инструментальных обследований), в группе сравнения — соответственно 34 (49,28 %), 19 (27,54 %) и 16 (23,19 %) пациентов.Результаты и обсуждение. В основной группе с помощью капсульной эндоскопии источник кровотечения выявлен у 91 (89,4 %) пациента, тогда как в группе сравнения с помощью традиционного алгоритма на дооперационном этапе — лишь у 10 (14,5 %). В основной группе выполнено 14 (14,3 %) оперативных вмешательств, из них 9 (9,18 %) плановых и 5 (5,1 %) в ургентном порядке, в группе сравнения — 53 (76,8 %), из них 13 (24,53) плановых и 40 (75,47 %) в ургентном порядке.Выводы. Видеокапсульная эндоскопия позволила выявить источник кровотечения у всех пациентов с клиническими признаками продолжающегося кровотечения, у 93,1 % — без видимых клинических признаков продолжающегося кровотечения и у 89,4 % — с рецидивным кровотечением и хронической анемией неустановленного генеза. Применение капсульной эндоскопии позволило снизить уровень оперативных вмешательств соответственно на 62,69; 45,92 и 25,0 %, ургентных оперативных вмешательств — на 70,37; 59,89 и 51,9 %., The aim — to study the role of capsule endoscopy in determination of small bowel bleeding management.Materials and methods. The study was based on 167 patients’ treatment results for intestinal bleeding at surgical and proctological departments. Patients were divided into two groups: the main one — 98 (62 (65.2 %) men and 36 (34.8 %) women, the average age 45.3 ± 1.3 years) patients treated since May 2013 to December 2015, whom were diagnosed and treated according to our new medical diagnostic algorithm, and the comparison group included 69 (34 (49.2 %) men and 35 (50.8 %) women, mean age (46.7 ± 1.3) years) patients treated during the period from April 2000 to December 2013, whom were diagnosed and treated according to the traditional scheme (esophagogastroduodenoscopy, videocolonoscopy, contrast Xray of the small intestine, haemostatic and infusion therapy). Depending on the clinical signs, each group was divided into three subgroups. In the main group, 22 (22.45 %) patients with clinical signs of persistent bleeding (melena, bloody vomiting) entered the I subgroup, 29 (29.59 %) with stopped bleeding in the II subgroup, 47 (47.96 %) with recurrent bleeding and chronic anaemia of unknown origin (according to previous examinations), respectively in the comparison group 34 (49.28 %), 19 (27.54 %) and 16 (23.19 %) patients.Results and discussion. In the main group, with a capsule endoscopy, a source of bleeding was detected in 91 (89.4 %) patients. In the comparison group — the source of bleeding with the help of a traditional algorithm at the preoperative stage was detected in only 10 (14.5 %) patients. 14 (14.3 %) surgical interventions were performed in the main group, 9 (9.18 %) were planned and 5 (5.1 %) — in urgent order, in the comparison group — 53 (76.8 %), among them 13 (24.53) were planned and 40 (75.47 %) — in urgent order.Conclusions. Videocapsule endoscopy detected a source of bleeding in all patients with ongoing bleeding signs, in 93.1 % of patients without bleeding signs, and 89.4 % in patients with recurrent bleeding and chronic anaemia of unknown ethology. The use of capsular endoscopy made it possible to reduce the level of surgical interventions by 62.69, 45.92 and 25.0 %, and urgent surgical interventions by 70.37, 59.89 and 51.9 %, respectively.