Background. An infected wound of the abdominal wall after mesh hernia repair is related to mesh infection, because mesh is situated at the bottom of the wound and granulation tissue doesn’t cover it. Infected mesh wounds have traditionally been treated by surgically removing the mesh which causes prolonged hospitalizations and hernia recurrence. Objective of the study is to increase the efficiency of treatment of wounds infection after mesh heria repair. Маterials and methods. We analyzed the results of wound infection treatment in 72 patients. 37 patients (group I) were treated according to the developed algorithm (ultrasound cavitation, VAC-therapy and decamethoxine solution), 35 (group II) were treated according to the traditional one (ultrasound cavitation, VAC-therapy and chlorhexidine digluconate solution). Results. The number of microbial colonies (CFU) in the wound decreased to lg (2.33 ± 0.51) CFU/ml and lg (1.35 ± 0.49) CFU/ml in group I against lg (4.01 ± 0) CFU/ml and lg (2.93 ± 0.56) CFU/ml in group II. (p < 0.01) The results of morphological examination of the wound edges confirmed more efficient growth of connective tissue in patients of group I (mesh was completely covered with granulation tissue) which improved wound healing. While in group II, mesh explantation was performed in 5 (14.3 %) patients (granulation tissue hasn’t covered mesh completely). The duration of wound healing in patients of group I was 16 ± 1.05 days, compared with 21 ± 1.2 days in group II (p < 0.01). We achieved better results through the use of the developed algorithm in group I, in particular the combination of ultrasound cavitation, VAC therapy and decametoxine solution, which has not only antimicrobial action, but also promotes connective tissue repair in the wound. Conclusion. Developed algorithm for wounds infection treatment after alloplasty, which includes ultrasound cavitation, VAC-therapy and decamethoxine solution, improves treatment outcomes, reduced wound healing time to 16 ± 1.05 days in patients of the main group against 21 ± 1.2 in comparison group, and excludes the possibility of mesh explantation in the main group against 14.3 % in the comparison group., Актуальність. Інфікована рана черевної стінки після алопластики гриж живота характеризується тим, що дном такої рани є ділянки сітчастого імплантату, які часто не проростають сполучною тканиною, що подовжує терміни лікування, вимагає експлантації сітки та призводить до рецидиву грижі. Мета. Підвищити ефективність лікування інфікованих ран черевної стінки після алогерніопластики. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 72 пацієнтів з інфікованими ранами черевної стінки після алогерніопластики. Вік пацієнтів — від 43 до 71 років, середній вік — 57 ± 5,1 років. У пацієнтів І (основної) групи (n = 37) лікування виконувалось за розпрацьованим алгоритмом, з використанням УЗ-ка- вітації, VAC-терапії та розчину декаметаксину, у пацієнтів ІІ групи (порівняння) (n = 35) — з використанням УЗ-кавітації, VAC-терапії та розчину хлоргексидину біглюконату. Результати. Використання розпрацьованого алгоритму лікування інфікованих ран черевної стінки у паці- єнтів І групи, який включає УЗ-кавітацію, VAC-терапію та розчин декаметоксину, сприяє достовірному зниженню кількості мікроорганізмів у рані до lg (2,33 ± 0,51) КУО/мл та lg (1,35 ± 0,49) КУО/мл проти lg (4,01 ± 0,5) КУО/мл та lg (2,93 ± 0,56) КУО/мл у пацієнтів ІІ групи, яким проводилось лікування традицій- ним методом (p < 0,01). Результати морфологічного дослідження країв рани підтверджували ефективні- ше розростання сполучної тканини у пацієнтів І групи, що сприяло покриттю ділянок сітки грануляціями та загоєнню рани, тоді як у ІІ групі, зокрема у 5 (14,3 %) пацієнтів дно рани з ділянками сіток не проростало сполучною тканиною, виконано експлантацію сітки (р = 0,02). Терміни загоєння ран у пацієнтів І групи — 16 ± 1,05 доба, порівняно з ІІ групою — 21 ± 1,2 доба (р < 0,01). Такий результат досягнуто за рахунок ви- користання у пацієнтів І групи розробленого алгоритму, зокрема поєднання УЗ-кавітації, VАС-терапії та розчину декаметоксину, який не лише має антимікробну дію, але й сприяє ефективній регенерації сполучної тканини в рані. Висновки. Лікування інфікованих ран передньої черевної стінки після алопластики гриж з використанням розпрацьованого алгоритму шляхом комплексного використання УЗ-кавітації, VAC-терапії та розчину декаметоксину, порівняно з традиційним лікуванням, покращує результати лікування, а саме: скорочує тер- мін загоєння рани до 16 ± 1,05 днів у пацієнтів основної групи проти 21 ± 1,2 групи порівняння, та виключає ймовірність експлантації сітки у пацієнтів основної групи проти 14,3 % у пацієнтів групи порівняння., Актуальность. Инфицированная рана брюшной стенки после аллопластики грыж живота характеризуется тем, что дном такой раны являются участки сетчатого имплантата, часто не прорастающие соединительной тканью, что продлевает сроки лечения, требует эксплантации сетки и приводит к рецидиву грыжи. Цель. Повысить эффективность лечения инфицированных ран брюшной стенки после аллогерниопластики. Материалы и способы. Проанализированы результаты лечения 72 пациентов с инфицированными ранами брюшной стенки после аллогерниопластики. У пациентов I (основной) группы (n = 37) лечение выполнялось по разработанному алгоритму, с использованием УЗ-кавитации, VAC-терапии и раствора декаметоксина; у пациен- тов II группы (сравнения) (n = 35) — с использованием УЗ-кавита- ции, VAC-терапии и раствора хлоргексидина биглюконата. Результаты. Использование разработанного алгоритма лечения инфицированных ран брюшной стенки у пациентов I группы, вклю- чающего УЗ-кавитацию, VAC-терапию и раствор декаметоксина, способствует достоверному снижению количества микроорга- низмов в ране до lg (2,33 ± 0,51) КОЕ/мл и lg (1,35 ± 0,49) КОЕ/мл против lg (4,01 ± 0,5) КОЕ/мл и lg (2,93 ± 0,56) КОЕ/мл у пациентов II группы, которым проводилось лечение традиционным методом (p < 0,01). Результаты морфологического исследования краев раны подтверждали более эффективное разрастание соединительной ткани у пациентов I группы, что способствовало покрытию участков сетки грануляциями и заживлению раны, тогда как во II группе, в частности у 5 (14,3%) пациентов, дно раны с участками сеток не прорастало соединительной тканью. Выполнена эксплантация сетки (р = 0,02). Сроки заживления ран у пациентов I группы — 16 ± 1,05 сутки, по сравнению с ІІ группой — 21 ± 1,2 сутки (р < 0,01). Такой результат достигнут за счет использования у пациентов I группы разработанного алгоритма, в частности, сочетания УЗ-кавитации, VАС-терапии и раствора декаметоксина, который не только оказывает антимикробное действие, но и способствует эффективной регенерации соединительной ткани в ране. Выводы. Лечение инфицированных ран передней брюшной стенки после аллопластики грыж с использованием разработанного ал- горитма путем комплексного использования УЗ-кавитации, VAC- терапии и раствора декаметоксина по сравнению с традиционным лечением улучшает результаты лечения, а именно: сокращает срок заживления раны до 16 ± 1,05 дней у пациентов основной группы против 21 ± 1,2 группы сравнения и исключает вероят- ность эксплантации сетки у пациентов основной группы против 14,3 % у пациентов группы сравнения.