Search

The choice of a particular form of bank presence in the foreign market depends, first of all, on two main factors - the regulatory legal system and the chosen strategy of the bank. The last one takes into account the definition of the target customer segments and the total costs and risks that a banking institution may take when entering the market. In addition to this, the laws of the countries may limit the creation and activity of bank presence particular form in some way due to the specificity.The aim of this article is to substantiate the scientific principles of strategic alternatives choice to the expansion of transnational banking capital.The article explores the strategic alternatives to transnational banking capital intervention in the country’s financial system: by opening a representative office, building a branch network, establishing a bank from scratch, acquiring or merging a bank. The main motives of bank merger and acquisition agreements have been identified: diversification and integration for the purpose of quick access to new markets, expansion of the range of services offered, economies of scale, overcoming of insufficient capitalization, tax motives, complementary resources combining, possibility of excess efficiencies activities utilization, the acquisition of the bank for further sale of it in parts for profit.It is proposed to choose the optimal strategic alternative by forecasting the probability of financial resonance of the transnational bank subsidiaries activities on the basis of their financial-investment, marketing, operational and management interaction in the functioning process.It was found that in the future, the strategy of transnational banks should be more flexible and it should focus on participation in capital without a controlling stake, aim at concluding cooperative agreements with a clear target and partial takeovers in order to borrow, primarily, local experience, and not to transfer the know-how of the parent company., Исследован выбор конкретной формы присутствия транснациональных банков в финансовых системах зарубежных стран, что зависит прежде всего от двух основных факторов — регуляторно-правовой системы и выбранной стратегии банка. Последняя учитывает определение целевых клиентских сегментов и общей величины расходов и рисков, банковское учреждение может принять в случае вхождения на рынок. Установлено, что законодательство стран может определенным образом ограничивать создание и деятельность той или иной формы присутствия банка в силу сложившейся специфики.Идентифицированы стратегические альтернативы интервенции транснационального банковского капитала в финансовую систему страны: путем открытия представительства, построения филиальной сети, создание банка «с нуля», приобретения и слияния или поглощения банка. Выявлены основные мотивы банковских сделок по слиянию и поглощению: диверсификация и интеграция с целью быстрого доступа на новые рынки, расширение диапазона предлагаемых услуг, экономия на масштабе деятельности, преодоление недостаточной капитализации, налоговые мотивы, комбинирование взаимодополняющих ресурсов, возможность использования избыточных ресурсов, устранение причин неэффективности деятельности, приобретение банка для последующей распродажи его по частям с целью извлечения прибыли.Предложено осуществлять выбор оптимальной стратегической альтернативы путем прогнозирования вероятности возникновения финансового резонанса деятельности дочерних структур транснационального банка на основе их финансово-инвестиционного, маркетингового, оперативного и управленческого взаимодействия в процессе функционирования. Установлено, что в перспективе стратегия транснациональных банков должна иметь более гибкий характер и ориентироваться на участие в капитале без контрольного пакета акций, направляться на заключение кооперационных соглашений с четко выраженной целевой направленностью и осуществлением частичных поглощений с целью заимствования, прежде всего, местного опыта, а не передачей ноу-хау материнской компании., Досліджено вибір конкретної форми присутності транснаціональних банків у фінансових системах зарубіжних країн, що залежить, насамперед, від двох основних факторів — регуляторно-правової системи та обраної стратегії банку Остання враховує визначення цільових клієнтських сегментів та загальної величини витрат і ризиків, які банківська установа може прийняти в разі входження на ринок. Установлено, що законодавство країн може певним чином обмежувати створення та діяльність тієї чи іншої форми присутності банку в силу сформованої специфіки.Ідентифіковано стратегічні альтернативи інтервенції транснаціонального банківського капіталу у фінансову систему країни: шляхом відкриття представництва, побудови філійної мережі, створення банку «з нуля», придбання або злиття чи поглинання банку. Виявлено основні мотивів банківських угод із злиття та поглинання: диверсифікація та інтеграція з метою швидкого доступу на нові ринки, розширення діапазону пропонованих послуг, економія на масштабі діяльності, подолання недостатньої капіталізації, податкові мотиви, комбінування взаємодоповнювальних ресурсів, можливість використання надлишкових ресурсів, усунення причин неефективності діяльності, придбання банку для подальшого розпродажу його на частини для вилучення прибутку.Запропоновано здійснювати вибір оптимальної стратегічної альтернативи шляхом прогнозування ймовірності виникнення фінансового резонансу діяльності дочірніх структур транснаціонального банку на основі їхньої фінансово-інвестиційної, маркетингової, оперативної та управлінської взаємодії у процесі функціонування. З’ясовано, що в перспективі стратегія транснаціональних банків повинна мати більш гнучкий характер та орієнтуватися на участь у капіталі без контрольного пакета акцій, спрямовуватися на укладення коопераційних угод із чітко вираженою цільовою спрямованістю та здійснення часткових поглинань із метою запозичення, насамперед, місцевого досвіду, а не передання ноу-хау материнської компанії.

Внутрішні системи управління ризиками призначені для попередження, виявлення та усунення негативних наслідків реалізації банківських ризиків. Досліджено наукові засади управління ризиками транснаціональних банків. Серед сукупності ризиків, на які наражається у процесі своєї діяльності транснаціональний банк, особливе місце посідають валютні ризики і ризики країн, до яких такі банки здійснюють експансію свого капіталу. Визначено, що специфічними проявами валютного ризику в діяльності транснаціонального банку є трансакційний і трансляційний ризики. Сформульовано проблему оцінювання сукупного ризику діяльності транснаціонального банку за допомогою універсального показника сукупного ризику через обсяг непередбачуваних фінансових втрат, які може зазнати банківська установа у процесі своєї діяльності.Визначено особливості управління специфічними ризиками, притаманними транснаціональним банківським операціям (трансакційний ризик, трансляційний ризик і ризик приймаючої країни), що передбачає вибір стратегії управління ризиками (ухилення від ризику, зниження та/або перерозподіл ризику, прийняття ризику) залежно від значень коефіцієнта ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку. Це дозволить підвищити ефективність управлінських рішень та мінімізувати наслідків реалізації ризиків для фінансової спроможності банку.Сформульовано видову інтерпретацію ризиків транснаціональних банківських операцій, а саме: трансакційний ризик, трансляційний ризик і ризик приймаючої країни. Залежно від значень коефіцієнта ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку запропоновано обрання конкретної стратегії управління ризиками. Здійснено градацію зон ризику залежно від значень інтегральної оцінки ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку. Розроблено структурно-логічну схему вибору режиму нагляду за діяльністю транснаціональних банків. Схематично представлено концептуальний підхід до управління ризиками транснаціональних банків., Внутренние системы управления рисками предназначены для предупреждения, выявления и устранения негативных последствий реализации банковских рисков. Исследованы научные основы управления рисками транснациональных банков. Среди совокупности рисков, которым подвергается в процессе своей деятельности транснациональной банк, особое место занимают валютные риски и риски стран, в которых такие банки осуществляют экспансию своего капитала. Определено, что специфическими проявлениями валютного риска в деятельности транснационального банка является трансакционный и трансляционный риски. Сформулирована проблема оценки совокупного риска деятельности транснационального банка с помощью универсального показателя совокупного риска через объем непредсказуемых финансовых потерь, которые может понести банковское учреждение в процессе своей деятельности.Определены особенности управления специфическими рисками, присущими транснациональным банковским операциям (трансакционный риск, трансляционный риск и риск принимающей страны), которые предусматривают выбор стратегии управления рисками (уклонение от риска, снижение и/или перераспределение риска, принятие риска) в зависимости от значений коэффициента риска неожиданных финансовых потерь транснационального банка. Это позволит повысить эффективность управленческих решений и минимизировать последствия реализации рисков для финансовой состоятельности банка.Сформулирована видовая интерпретация рисков транснациональных банковских операций, а именно: трансакционный риск, трансляционный риск и риск принимающей страны. В зависимости от значений коэффициента риска неожиданных финансовых потерь транснационального банка предложен выбор конкретной стратегии управления рисками. Осуществлена градация зон риска в зависимости от значений интегральной оценки риска неожиданных финансовых потерь транснационального банка. Разработано структурно-логическую схему выбора режима надзора за деятельностью транснациональных банков. Схематически представлен концептуальный подход к управлению рисками транснациональных банков., Internal risk management systems are designed to prevent, identify and eliminate the negative effects of the implementation of banking risks. In the article the authors explore the scientific foundations of risk management of transnational banks. Among the set of risks to which a transnational bank is exposed in the course of its activities, a special place is occupied by the currency risks and the risks of the countries in which such banks expand their capital. It is determined that the specific manifestations of currency risk in the activities of a transnational bank are transactional and translational risks. The problem of assessing the cumulative risk of a transnational bank activity is formulated using a universal indicator of cumulative risk through the amount of unpredictable financial losses that a banking institution may suffer in the course of its activities.Specific features of managing specific risks inherent in transnational banking operations (transactional risk, translational risk and host country risk) were identified, and the choice of risk management strategy (risk aversion, risk reduction and / or redistribution, risk acceptance) depending on the values of the risk factor of unexpected financial loss of a transnational bank was offered. This will increase the efficiency of management decisions and minimize the consequences of risk realization for the financial solvency of the bank.A specific interpretation of the risks of transnational banking operations has been formulated, namely: transaction risk, translational risk and host country risk. Depending on the values of the risk coefficient of unexpected financial losses of a transnational bank, a choice of a specific risk management strategy is proposed. The risk zones were graded depending on the values of the integral risk assessment of unexpected financial losses of a transnational bank. A structural-logical scheme has been developed to select the mode of supervision of the activities of transnational banks. A conceptual approach to risk management of transnational banks is presented schematically.

Macrocyclic dyes such as phthalocyanine and porphyrin molecules are modeled on (1010) wurzite surfaces using the DFT and molecular dynamics approaches. It is found that the single dye anchored on the wurtzite surface stabilizes in an inclined geometry with its core facing the surface at a tilting angle of ca 60∘. The tilting of the dye relative to the crystal surface has a dual effect on the charge transfer from a chromophore to the semiconductor. Increasing the tilting angle leads to a stronger coupling between the lowest level of the semiconductor conduction band and dye’s LUMO, thus raising the tunneling probability of the electron injection. By contrast, the electrostatic interaction between units upon the tilting of macrocycles results in a lowering of the molecule LUMO level with respect to the conduction band minimum of the wurzite crystal, which may hinder the electron transfer. The type of a linker and peripheral substituents significantly affect the mutual conformation of the moieties, and their proper choice can facilitate the photoinduced charge transfer reactions., Макроциклiчнi сполуки, такi як фталоцiанiн та порфiрин було змодельовано за допомогою методiв функцiонала електронної густини та молекулярної динамiки на поверхнi вюрциту (1010). Було виявлено, що окрема молекула на поверхнi вюрциту стабiлiзується у нахиленому станi пiд кутом 60∘ мiж ї ї кiльцем та поверхнею. Нахил молекули вiдносно поверхнi кристала двояко впливає на перенос заряду з хромофора до напiвпровiдника. Збiльшення кута нахилу призводить до бiльш сильної взаємодiї мiж нижчим рiвнем зони провiдностi напiвпровiдника та LUMO молекули, таким чином пiдвищуючи ймовiрнiсть тунелювання електрона та його iнжекцiї. З iншого боку, при нахилi макроциклу зростає електростатична взаємодiя мiж молекулою та поверхнею кристала, що призводить до зниження LUMO молекули по вiдношенню до мiнiмуму зони провiдностi вюрциту, що, в свою чергу, може перешкоджати переносу електрона. Тип лiнкера та периферiйнi групи можуть значно впливати на взаємне розташування фрагментiв системи, та їх правильний вибiр може сприяти фотоiндукованим реакцiям переносу заряду.

Modern industry uses a lot of elements as additives to improve the service characteristics of metal products that are to be used for various purposes. These elements can be divided into two groups: the first group includes the elements interacting with iron and improving its characteristics (alloying elements), and the second group includes the elements, that modify the characteristics of the structure and properties in an undesirable direction. These are trace elements: S, P, O, As, and others in steel. The negative impact of these elements shows itself as banding, the formation of non-metallic inclusions, flakes, grain boundary segregations et al. The influence of the elements of the both groups on the properties of steel depends on the nature and level of interatomic interaction in the alloy. Computational and analytical study of the major impurity elements in steel impact on the interatomic bond strength and the probability of forming complexes, clusters, and chemical compounds with the basic alloying elements in the steel has been carried out in the work. The theoretical parameter which defines the strength of the ion-covalent bond of two atoms: non-metallic – metallic is the electronegativity of elements. The electronegativity difference of the metal and non-metallic elements increasing, the ionic bonding and thermodynamic stability of these compounds increase. On the other hand, concentration of valent electrons is a universal characteristic of an atomic element which determines many of its properties, and especially the energy of interatomic interaction. Energy calculations of pairwise interatomic impurity elements: H, C, N, S, P, As interaction with Fe and major alloying elements in steel: Mn, Cr, Si, V, Al, Ti, W, Cu, Mo, Nb were made. It has been stated that all the impurity elements except phosphorus, hydrogen and arsenic have sufficient high adhesion with the majority of the metal elements in the modern steels. Phosphorus does not form stable compounds with metals, but has a tendency to form grain boundary segregation (GBS). Niobium, molybdenum and titan change the nature of phosphorus distribution in steel and prevent GBS. Carbon, nitrogen and sulfur are impurity elements having higher energy of ion-covalent interaction with the main metals in steel, therefore tend to form clusters, complexes and chemical compounds, Проведено расчетно-аналитическое исследование влияния примесных элементов в стали на прочность межатомной связи и вероятность образования комплексов, содержащих атомы легирующих и примесных элементов. Установлено, что энергия ионно-ковалентной связи атомов различных элементов находится в зависимости от электроотрицательности элементов. Разработанные положения могут служить теоретической базой для прогнозирования прочностных свойств сталей с различным содержанием легирующих и примесных элементов, Проведено розрахунково-аналітичне дослідження впливу домішкових елементів в сталі на міцність міжатомного зв'язку і ймовірність утворення комплексів, що містять атоми легуючих і домішкових елементів. Встановлено, що енергія іонно-ковалентного зв'язку атомів різних елементів знаходиться в залежності від електронегативності елементів. Розроблені положення можуть служити теоретичною базою для прогнозування властивостей міцності сталей з різним вмістом легуючих і домішкових елементів

Influence of the structural state of pipe steel of X70 is got as a result of tempering from an intercritical interval on propensity to the de-structure work-hardening in the process of tension are investigated in this work, В работе исследовано влияние структурного состояния трубной стали Х70, полученного в результате закалки из межкритического интервала, на склонность к деформационному упрочнению в процессе растяжения, У роботі досліджено вплив структурного стану трубної сталі Х70, отриманого в результаті загартування з міжкритичного інтервалу на схильність до деформаційного зміцнення в процесі розтягання.