Search

Saprolite has higher nickel content than limonite. Nevertheless, iron and nickel in saprolite are associated with magnesium silicate structures resulting in lower reducibility, indicated by the presence of small particles of ferronickel in reduced ore. Thus, it results in a low recovery of nickel. Iron and sulfur play an important role in increasing the particle size of ferronickel due to the generation of the liquidus Fe-FeS phase, which could promote the agglomeration of ferronickel particles. Therefore, it is necessary to study the effect of mixing saprolitic nickel ore with iron ore in a selective reduction process to increase the ferronickel particle size and its effect on nickel content and recovery. The reduction process of a pellet composite comprising nickel saprolite, iron ore, coal (as reductant), and sodium sulfate (as additive) was carried out at 1150 °C for 60 minutes in a muffle furnace continued with rapid cooling by water quench. The reduced pellet was ground into less than 74 μm. The magnetic separation was carried out to obtain concentrate/magnetic particles (ferronickel) and tailing/non-magnetic particles (impurities). The research reported that mixing saprolite with iron ore could enlarge the ferronickel particle size in reduced ore due to enhancing the generation of troilite (FeS), which promotes the agglomeration of ferronickel particles. It increased the nickel and iron recovery but reduced the nickel content of ferronickel., Periodico di Mineralogia, Vol. 92 No. 2 (2023)

Selective reduction methods are being developed to process lateritic nickel ore to produce nickel with high content with low temperature or energy consumption. This research was carried out to study the effect of binary basicity (CaO/SiO2) in the lateritic nickel ore's selective reduction process. The lateritic nickel ore with 1.38% Ni and 38.2% Fe content was used in this study. The reduction was conducted at 1150°C for 60 minutes in a muffle furnace with 10 wt.% additives of sodium sulfate, bituminous coal as reductant, and calcium oxide addition to modify its binary basicity. The results showed that the nickel grades generates from the 0,1 basicity due to the breakage of magnesium, iron, and nickel silicate into metallic iron and nickel. However, the next increase of basicities decreased the nickel grade due to the formation of a high melting point compound. lateritic nickel ore, selective reduction, binary basicity, reductant, additive., Periodico di Mineralogia, Vol. 90 No. 2 (2021): In progress

Titanium alloys are widely used for biomaterial applications since they have special characteristics, especially better biocompatibility, superior corrosion behavior and lower modulus of elasticity compared to other conventional biomaterials. The development of existing Ti6Al4V alloys by creating new β-type Ti-Mo-Nb based alloys by modifying the addition of the Mn element as a beta phase stabilizer, so that the beta phase structure can have an effect to increase strength and reduce elastic modulus with good biocompatibility and toxicity. In the present work, Ti–Mo–Nb–(x)Mn alloys (x=0, 4, 8, and 12, mass fraction in %) were prepared using an electric vacuum arc furnace with a tungsten electrode. The samples were homogenized at 1050°C for 6 h under a controlled argon atmosphere, and the effects of adding Mn on the mechanical properties and corrosion behavior of the alloys were investigated using X-ray fluorescence spectroscopy, X-ray diffraction, optical microscopy, hardness and ultrasonic tests, and potentiodynamic polarization test. The experimental results show that adding 4 %, 8 %, and 12 %Mn to a Ti–9Mo–6Nb alloy stabilizes the formation of the β-phase titanium, implying that the alloys have similar microstructures but different grain sizes. Potentiodynamic polarization measurements show that an increase of the Mn content in the Ti–9Mo–6Nb alloy decreases the corrosion resistance. At 4 %Mn, the alloy has an elastic modulus of 93 GPa and better corrosion resistance, with a relatively low corrosion rate amounting to 0.00290 mm per year, than those of a commercial Ti–6Al–4V alloy, Титановые сплавы широко используются в биоматериалах, поскольку они обладают особыми характеристиками, в частности лучшей биосовместимостью, превосходными коррозионными свойствами и более низким модулем упругости по сравнению с традиционными биоматериалами. Показана разработка существующих сплавов Ti6Al4V путем создания новых β-сплавов на основе Ti-Mo-Nb с помощью модификации добавления элемента Mn в качестве стабилизатора бета-фазы, так что структура бета-фазы может оказывать влияние на увеличение прочности и снижение модуля упругости с хорошей биосовместимостью и токсичностью. В настоящей работе были получены сплавы Ti–Mo–Nb–(x)Mn (x=0, 4, 8 и 12, массовая доля в %) с использованием вакуумной электродуговой печи с вольфрамовым электродом. Образцы гомогенизировали при 1050 °С в течение 6 ч в контролируемой атмосфере аргона, влияние добавления Mn на механические и коррозионные свойства сплавов исследовали с помощью рентгенофлуоресцентной спектрометрии, рентгеновской дифракции, оптической микроскопии, прочностных и ультразвуковых испытаний, а также потенциодинамического поляризационного испытания. Результаты экспериментов показывают, что добавление 4 %, 8 % и 12 % Mn к сплаву Ti–9Mo–6Nb стабилизирует образование β-фазы титана, подразумевая, что сплавы имеют сходную микроструктуру, но разные размеры зерен. Потенциодинамические поляризационные измерения показывают, что увеличение содержания Mn в сплаве Ti–9Mo–6Nb снижает коррозионную стойкость. При 4 % Mn сплав имеет модуль упругости 93 ГПа и лучшую коррозионную стойкость при относительно низкой скорости коррозии, составляющей 0,00290 мм в год, чем у коммерческого сплава Ti–6Al–4V, Титанові сплави широко використовуються в біоматеріалах, оскільки вони володіють особливими характеристиками, зокрема кращою біосумісністю, чудовими корозійними властивостями і більш низьким модулем пружності в порівнянні з традиційними біоматеріалами. Показано розробку існуючих сплавів Ti6Al4V шляхом створення нових β-сплавів на основі Ti-Mo-Nb за допомогою модифікації додавання елемента Mn в якості стабілізатора бета-фази, так що структура бета-фази може впливати на збільшення міцності і зниження модуля пружності з хорошою біосумісністю і токсичністю. У даній роботі були отримані сплави Ti-Mo-Nb-(x)Mn (x=0, 4, 8 і 12, масова частка в %) з використанням вакуумної електродугової печі з вольфрамовим електродом. Зразки гомогенізували при 1050 °С протягом 6 год в контрольованій атмосфері аргону, вплив додавання Mn на механічні та корозійні властивості сплавів досліджували за допомогою рентгенофлуоресцентної спектрометрії, рентгенівської дифракції, оптичної мікроскопії, міцнісних і ультразвукових випробувань, а також потенціодінаміческого поляризаційного випробування. Результати експериментів показують, що додавання 4 %, 8% і 12 % Mn до сплаву Ti-9Mo-6Nb стабілізує утворення β-фази титану, маючи на увазі, що сплави мають подібну мікроструктуру, але різні розміри зерен. Потенціодинамічні поляризаційні вимірювання показують, що збільшення вмісту Mn у сплаві Ti-9Mo-6Nb знижує корозійну стійкість. При 4 % Mn сплав має модуль пружності 93 ГПа і кращу корозійну стійкість при відносно низькій швидкості корозії, що становить 0,00290 мм на рік, ніж у комерційного сплаву Ti-6Al-4V