Search

The article is devoted to the study of the effectiveness of Academic staff development programme to promote the development of research competence. Mixed method (qualitative and quantitative) was used to explore the problem: the analysis of scholarly literature searching for the term «research competence» as well as modelling structural components of research competence. Research competence is seen in our article as an integrated personal and professional quality of a higher education teacher, which reflects the motivation for scientific research, the level of teaching research methodology, the personal qualities of a researcher, such as innovative thinking, the capacity for creativity and innovation. We have identified the following key components of the Research competence of a higher education teacher: motivational and valuable, cognitive, procedural and active, information, communicative, personal and creative, reflexive; components of research competence form a holistic unity of the results of academic staff professional and personal development. The article presents the experience and results of the implementation of the research module of Academic staff development programme at the Borys Grinchenko Kyiv University. The results showed that participation in the Research modules had influenced much to develop some components (the motivational and valuable, communicative, the personal and creative) of research competence in Academic staff. While learning Research modules university teachers can assess the current level of their research knowledge and skills and take responsibility for their continued professional development., Статтю присвячено дослідженню ефективності програми підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти для сприяння розвитку дослідницької компетентності. Для дослідження проблеми був використаний змішаний метод (якісний та кількісний): аналіз наукової літератури для вивчення поняття «дослідницька компетентність», а також для моделювання структурних компонентів дослідницької компетентності. Дослідницьку компетентність розглядаємо як інтегровану особистісно-професійну якість фахівця, яка відображає мотивацію до наукового пошуку, рівень володіння методологією педагогічного дослідження, особистісно-значущі якості дослідника, зокрема такі, як інноваційне мислення, здатність до творчої та інноваційної діяльності. У структурі дослідницької компетентності викладача закладу вищої освіти виокремлюємо мотиваційно-ціннісний, когнітивний, процесуально-діяльнісний, інформаційно-комунікаційний, комунікативний, особистісно-творчий, професійно-рефлексивний компоненти; компоненти дослідницької компетентності утворюють цілісну єдність результатів професійного та особистісного розвитку викладачів. У статті представлено досвід та результати впровадження дослідницького модулю програми підвищення кваліфікації викладачів у Київському університеті імені Бориса Грінченка. Результати дослідження свідчать про якісні зміни в рівнях розвитку дослідницької компетентності науково-педагогічних працівників (мотиваційно-цінного, комунікативного, особистісно-творчого компонентів). Сформульовано рекомендації закладам вищої освіти щодо розвитку академічного персоналу шляхом проєктування дослідницького модулю програм і удосконалення контенту, що відкриває нові «вікна можливостей» для підвищення якості вищої освіти.

Aim: to analyze the composition of the intestinal microbiome in patients with liver diseases of various etiologies.Materials and methods: 128 patients of different sexes with pathological liver lesions were examined. The diagnosis of diseases was carried out using laboratory and instrumental methods of research. The study of the composition of microbiota in qualitative and quantitative indicators was carried out using standard bacteriological methods. The statistical analysis was performed using Student's t-test. Differences in indicators were considered significant at P, Цель: проанализировать состав микробиома кишечника у пациентов с заболеваниями печени различной этиологии.Материалы и методы: было обследовано 128 пациентов разного пола с патологическими поражениями печени. Диагностику заболеваний проводили с применением лабораторных и инструментальных методов исследования. Изучение состава микробиоты по качественным и количественным показателям проводили с использованием стандартных бактериологических методов. Статистическая обработка данных осуществлялась с применением t-критерия Стьюдента. Различия показателей считались достоверными при Р, Мета: проаналізувати склад мікробіому кишечника в пацієнтів із захворюваннями печінки різної етіології.Матеріали та методи: було обстежено 128 пацієнтів різної статі з патологічними ураженнями печінки. Діагностику захворювань проводили із застосуванням лабораторних та інструментальних методів дослідження. Вивчення складу мікробіоти за якісними та кількісними показниками проводили з використанням стандартних бактеріологічних методів. Статистична обробка даних здійснювалась із застосуванням t-критерія Стьюдента. Відмінності показників вважались достовірними при Р

In Durchlauföfen zur Erwärmung von Gütern werden die Materialien zu einem großen Teil entweder auf Schienen und Hubbalken oder mittels Transportrollen durch die Öfen transportiert. Die Transportrollen sind auf den ersten Blick ein Widerstand bezüglich des Wärmeübergangs aus dem Ofenraum unterhalb der Rollen an die Unterseite der Güter. Eine Vergleichsmessung zeigte allerdings, dass die Stoffe auf den Transportrollen durch die zusätzliche Wärmeabgabe der Transportrollen an die Unterseite der Werkstoffe schneller erwärmt werden als auf Schienen. Im Rahmen dieser Arbeit wurde ein mathematisches Modell entwickelt, das die Guterwärmung in einem Rollenofen abbildet. Nach der experimentellen Verifizierung des mathematischen Modells wurden die Transportrollenparameter ermittelt, die die Guterwärmung in einem Rollenofen beschleunigen. Je geringer Rollendurchmesser und Rollenteilung sind und je höher die Gutgeschwindigkeit ist, umso mehr verbessern Rollen die Guterwärmung.

Günümüzün iyi gelişmiş modern ilaç piyasasında çeşitli rahatsızlıkların tedavisi için kullanılabilecek çok çeşitli tıbbi ilaçlar mevcuttur. Genellikle komplikasyonları ve sonuçları ağır olduğundan, serebrovasküler kazalarla ilişkili hastalık grubuna özellikle dikkat edilmektedir. Sovyet sonrası ülkelerde gerçekleştirilen bu çalışmada hastalardaki psikosomatik etki dikkate alınarak serebrovasküler hastalıkların tedavisinde nöroprotektif ilaç kullanımının etki ve etkinliğinin belirlenmesi amaçlanmıştır. Çalışma için Sitikolin ve Pirasetam olmak üzere iki ilaç seçilmiştir. Temel amaç, bu ilaçların hastaların durumunun iyileştirilmesi ile etki ve ölüm oranlarının azaltılmasındaki etkinliklerinin ve gerekliliklerinin karşılaştırılmasıdır. Bu çalışmanın sonuçları ve diğer bilim insanlarının çalışmaları, Sitikolin’ in Pirasetam’a kıyasla daha yüksek bir etkinliği olduğunu kanıtlamıştır. Nöroprotektif tedavi olarak Sitikolin alan 680 hastanın %100 içerisindeki 625 hastanın %91,9 üç gün sonra genel durumunda iyileşme kaydedilmiştir. Pirasetam alan 405 hastada %100 ise, nörolojik semptomlarda gerileme, tedavinin 4. veya 5. gününde meydana gelmiştir. Görsel fonksiyonlarda iyileşme Sitikolin grubundan 26 hastada gerçekleşmesine karşın nöroprotektif tedavi olarak Piracetam alan sadece 3 hastada görsel fonksiyonlarda iyileşme kaydedilmiştir., Contemporary pharmacological market is well developed, suggesting a wide choice of medical preparations for treating various disorders. Particular attention is paid to the group of diseases related to cerebrovascular accidents as the complications and consequences are often unfavorable. A study was conducted in the post-Soviet countries and aimed to determine the effect and efficacy of using neuroprotective drugs in the treatment of cerebrovascular disease, taking into account the psychosomatic effect in patients. Two preparations were chosen for the study, namely, Citicolin and Piracetam. The main purpose was to compare the effectiveness and necessity of these drugs in improving the patients` condition and reducing the effects and mortality. The results of this study and works of other scientists proved a higher efficacy of using Citicolin compared to Piracetam. Among 680 patients 100% receiving Citicolin as a neuroprotective therapy, 625 91.9% patients noted improvement in general condition already after three days. Of 405 patients 100% receiving Piracetam, the regression of neurological symptoms occurred on the 4th or 5th day of treatment. The improvement of visual functions was noted in 26 patients from Citicolin group and only in 3 patients who received Piracetam as neuroprotective therapy