The article deals with the interconnection between pragmatic and axiological dimensions of intellectual practices of contemporary university, practice of a university intellectual in conditions of contemporary university mission in Europe, in particular. The author analyzes the content of morally unacceptable in a university teacher activity within current symbolic production and exchange and criteria for their defining. Morally unacceptable is defined as the threshold created by conscience. Conscience of an intellectual outlines the measure which is impossible to overcome in any circumstances, disregarding any provocative factors. These factors are defined in the paper. Among external factors are: direction on public requests and underfunding of higher education. In practice these factors turn into the neglect of humanities component in education, demand on indulgent attitude of avaluation, redundancy of research component in education process, involvement of university teachers into educative services aggressive marketing campaigns and so on. Internal professional factors are conditioned by external tendencies and mean destruction of prestige of teaching, reduction of a role of a university teacher as an authoritative source of knowledge, experience and skillfulness at the ground of quick access to technically perfect sources of information. These factors change pragmatic and axiological core of the university symbolic capital where a demand to university teacher to be the source of authentic knowledge in teaching and shaping of social elite (technical, academic and artistic) was a traditional one. The paper defines that in such circumstances the role of conscience and moral choice of an intellectual is increased. It is conscience that can force a university intellectual to refuse unacceptable. The content of morally unacceptable is defined personally by everyone according to personal comprehension of the symbolic capital axiological core., У статті досліджено взаємозв’язок прагматичного і ціннісного вимірів інтелектуальних практик сучасного університету, зокрема у практиці університетського інтелектуала в умовах трансформації місії сучасного університету в Європі. Автором досліджується зміст морально неприпустимого в діяльності викладача університету при сучасному символічному виробництві та обміні та критерії його визначення. Морально неприпустиме визначається як поріг, який вказує університетському інтелектуалу його совість щодо того, на що він не може пристати за будь-яких обставин, не зважаючи на всі провокаційні чинники. У статті визначаються такі чинники. Серед зовнішніх чинників це орієнтація на запити суспільства й недофінансування вищої освіти, що на практиці обертається нехтуванням гуманітарної (ціннісної) складової навчання, вимогами поблажливого ставлення до оцінки знань, надлишковістю дослідницької компоненти навчання, включенням викладачів у кампанії агресивного маркетингу освітніх послуг тощо. Внутрішньопрофесійні чинники зумовлені зовнішніми тенденціями й означають руйнацію престижу викладацької діяльності, нівелювання значення викладача як авторитетного джерела знань, досвіду і майстерності на тлі швидкого доступу до технічно бездоганних джерел інформації. Ці зрушення змінюють прагматично-ціннісне ядро символічного капіталу університету, коли традиційною була вимога до викладача слугувати джерелом достовірного знання при навчанні і формуванні соціальної еліти (технічної, наукової, мистецької). Зазначається, що саме за таких обставин зростає роль совісті і морального вибору особистості. Лише совість може змусити університетського інтелектуала відмовитись від того, що він вважає для себе неприйнятним. Зміст морально неприпустимого визначається кожним особисто відповідно до особистого сприйняття цінностей ядра символічного капіталу