Search

The aim – to determine the characteristics of serological profile in adult measles patients depending on the development of complications.Material and methods. In total, 88 patients with measles aged between 21 and 53 years were followed-up (36 men and 52 women). Measles was diagnosed according to the WHO criteria (2013). All the patients were tested for measles virus IgM at the end of the first week of the disease to confirm the diagnosis. Measles IgG was measured using ELISA (Vircell Microbiologists,Spain) on hospital admission, on average the (4.8 ± 0.2) day of the disease, to determine probable post-vaccination immunity to measles.Results. It was found that in most adult measles patients (75.0 %), the diagnosis was confirmed by the detection of IgM to measles virus at the end of the first week of the disease, while the other patients were diagnosed with measles by clinical and epidemiological criteria.Most patients (71.6 %) were seropositive with the presence of measles virus IgG on the 4.8 ± 0.2 day of the disease, others had a negative IgG serologic result. Complications of measles were diagnosed in the majority of adult patients (76.1 %), the frequency of which was associated (χ2 = 4.84, P < 0.01) with seropositivity in this follow-up period, namely complications were more common in the seronegative patients (92.0 %) against 69.8 % in the seropositive patients. Seronegative patients were more likely to have gastrointestinal complications as compared to seropositive individuals (68.0 % vs. 30.2 %, χ2 = 10.60, P < 0.001) due to more frequent development of hepatitis (68.0 % vs. 28.6 %, χ2 = 11.61, P < 0.001). The frequency of two or more complications combined was also clearly correlated with the presence of measles virus IgG in patients on day 4.8 ± 0.2 of the disease (χ2 = 7.70, P < 0.01).A comparison of the quantitative content of IgG against measles virus in seropositive adult measles patients showed an association with the development of complications: the highest level was detected in patients with uncomplicated measles amounting to 23.58 [21.87; 26.78] optical density units. In seropositive adult patients with measles-associated hepatitis, the measles virus IgG content was lower (P = 0.004) than that in patients with uncomplicated measles. A similar pattern was observed in pneumonia development (P = 0.0002). There were correlations between measles virus IgG content and platelet count (r = +0.32, P < 0.05), relative number of lymphocytes (r = +0.46, P < 0.05), ALT activity (r = -0.45, P < 0.05), relative number of band neutrophils (r = -0.36, P < 0.05).Conclusions. In adult measles patients on day 4.8 ± 0.2 of the disease, seropositivity with measles virus IgG presence was observed in 71.6 % of cases. Measles complications were recorded in 76.1 % of adult patients. The incidence of complications was correlated with the presence of IgG against measles virus. Complications were more common in seronegative patients than in seropositive ones (92.0 % vs. 69.8 %, P < 0.01). The development of pneumonia (P < 0.01) and hepatitis (P < 0.01) was associated with the lowest level of measles virus IgG., Цель работы – выяснить особенности серологического профиля у взрослых больных корью в зависимости от развития осложнений.Материалы и методы. Под наблюдением были 88 больных корью в возрасте от 21 до 53 лет: 36 мужчин, 52 женщины. Диагноз кори устанавливали по критериям ВОЗ (2013). Всем больным определяли IgM к вирусу кори в конце первой недели заболевания для подтверждения диагноза. Для выяснения наличия вероятно поствакцинальных антител при поступлении в стационар определяли IgG к вирусу кори в среднем на 4,8 ± 0,2 дня болезни (Vircell Microbiologists, Spain) методом ИФА. Большинство больных (71,6 %) серопозитивны с наличием IgG к вирусу кори, среди них преобладали пациенты молодого возраста (63,6 %). Среди серонегативных пациентов больше всего (χ2 = 4,04, р < 0,01) больных в возрасте 25–44 лет – 80,0 % против 57,1 % серопозитивных.Результаты. Установлено, что у большинства взрослых больных корью (75,0 %) диагноз подтвержден обнаружением IgM к вирусу кори в конце 1 недели заболевания, у других диагноз кори установлен по клинико-эпидемиологическим критериям.Большинство больных (71,6 %) на 4,8 ± 0,2 дня болезни серопозитивны с наличием IgG к вирусу кори, другие имели отрицательный результат. Осложнения кори диагностированы у большинства взрослых больных (76,1 %), частота развития которых имела связь (χ2= 4,84, р < 0,01) с серопозитивностью в эти сроки наблюдения: осложнения чаще зафиксированы у серонегативных больных (92,0 %) по сравнению с серопозитивными (69,8 %). У серонегативных пациентов чаще, чем у серопозитивных отмечены осложнения со стороны желудочно-кишечного тракта (68,0 % против 30,2 %, χ2 = 10,60, р < 0,001) за счет более частого развития гепатита (68,0 % против 28,6%, χ2 = 11.61, р < 0,001). Частота развития двух и более осложнений также четко зависела от наличия IgG к вирусу кори у пациентов на 4,8 ± 0,2 дня болезни (χ2 = 7,70, р < 0,01).Сравнение количественного содержания IgG к вирусу кори у серопозитивных взрослых больных корью показало связь с развитием осложнений. Самый высокий их уровень зафиксирован у пациентов с неосложненным течением кори, составивший 23,58 [21,87; 26,78] опт.ед. У серопозитивных взрослых больных корью, которая осложнилась гепатитом, содержание IgG к вирусу кори было ниже (р = 0,004), чем у пациентов с неосложненным течением кори. Аналогичная закономерность отмечена и при развитии пневмонии (р = 0,0002). Установлены корреляции содержания IgG к вирусу кори с содержанием тромбоцитов (r = 0,32, p < 0,05), относительным количеством лимфоцитов (r = +0,46, p < 0,05), активностью АЛТ (r = -0,45, p < 0,05), относительным количеством палочкоядерных лейкоцитов (r = -0,36, p < 0,05).Выводы. У взрослых больных корью при поступлении на 4,8 ± 0,2 дня заболевания серопозитивность с наличием IgG к вирусу кори отмечена в 71,6 % случаях. Осложнения кори зафиксированы у 76,1 % взрослых больных. Частота развития осложнений имеет связь с наличием IgG к вирусу кори на момент госпитализации. Осложнения чаще зафиксированы у серонегативных, чем у серопозитивных пациентов (92,0 % против 69,8 %, р < 0,01). Развитие пневмонии (р < 0,01) и гепатита (р < 0,01) ассоциируется с низким уровнем IgG к вирусу кори., Мета роботи – з’ясувати особливості серологічного профілю в дорослих, які хворі на кір, залежно від розвитку ускладнень.Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 88 хворих на кір віком від 21 до 53 років: 36 чоловіків, 52 жінки. Діагноз кору встановлювали за критеріями ВООЗ (2013). Усім хворим визначали IgM до вірусу кору наприкінці першого тижня захворювання для підтвердження діагнозу. Для з’ясування наявності ймовірно поствакцинальних антитіл під час надходження в стаціонар визначали IgG до вірусу кору на 4,8 ± 0,2 дня хвороби (Vircell Microbiologists, Spain) методом ІФА. Більшість хворих (71,6 %) були серопозитивні з наявністю IgG до вірусу кору, серед них переважали пацієнти молодого віку (63,6 %). Серед серонегативних пацієнтів найбільша частка (χ2 = 4,04; р < 0,01) хворих віком 25–44 років – 80,0 % проти 57,1 % серопозитивних.Результати. Встановили, що в більшості дорослих, які хворі на кір (75,0 %), діагноз підтверджено виявленням IgM до вірусу кору наприкінці 1 тижня захворювання, в інших діагноз встановили за клініко-епідеміологічними критеріями.Більшість хворих (71,6 %) на 4,8 ± 0,2 дня хвороби були серопозитивні з наявністю IgG до вірусу кору, інші мали негативний результат. Ускладнення кору діагностовані в більшості дорослих хворих (76,1 %), частота розвитку яких мала зв’язок (χ2 = 4,84; р < 0,01) із серопозитивністю в ці строки спостереження: ускладнення частіше зафіксовані в серонегативних хворих (92,0 %), ніж у серопозитивних (69,8 %). У серонегативних пацієнтів частіше, ніж у серопозитивних виявляли ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту (68,0 % проти 30,2 %, χ2 = 10,60; р < 0,001) внаслідок частішого розвитку гепатиту (68,0 % проти 28,6 %, χ2 = 11,61; р < 0,001). Частота розвитку двох і більше ускладнень також чітко залежала від наявності IgG до вірусу кору в пацієнтів на 4,8 ± 0,2 дня хвороби (χ2 = 7,70; р < 0,01).Порівняння кількісного вмісту IgG до вірусу кору в серопозитивних дорослих хворих показало взаємозв’язок із розвитком ускладнень. Найвищий рівень зафіксували в пацієнтів із неускладненим перебігом кору, що становив 23,58 [21,87; 26,78] опт.од. У серопозитивних дорослих хворих на кір, що ускладний гепатитом, вміст IgG до вірусу кору був нижчим (р = 0,004), ніж у пацієнтів із неускладненим перебігом кору. Аналогічну закономірність визначили й у разі розвитку пневмонії (р = 0,0002). Встановили кореляції вмісту IgG до вірусу кору з вмістом тромбоцитів (r = +0,32, p < 0,05), відносною кількістю лімфоцитів (r = +0,46, p < 0,05), активністю АлАТ (r = -0,45, p < 0,05), відносною кількістю паличкоядерних лейкоцитів (r = -0,36, p < 0,05).Висновки. У дорослих, які хворі на кір, на 4,8 ± 0,2 дня хвороби серопозитивність із наявністю IgG до вірусу кору виявили в 71,6 % випадків. Ускладнення кору зафіксували в 76,1 % дорослих хворих. Частота розвитку ускладнень має взаємозв’язок із наявністю IgG до вірусу кору. Ускладнення частіше зафіксовані в серонегативних, ніж у серопозитивних пацієнтів (92,0 % проти 69,8 %, р < 0,01). Розвиток пневмонії (р < 0,01) та гепатиту (р < 0,01) асоціюється з найнижчим рівнем IgG до вірусу кору.

The aim of the work is to analyze the clinical course of measles in hospitalized pregnant women for the period of 2017–2019 years.Materials and methods. The clinical course of measles was analyzed in 4 pregnant patients with this disease aged from 19 to 30 years, who were hospitalized in the Regional Infectious Clinical Hospital during 2017–2019 years. The diagnosis of measles was established according to the WHO criteria (2013). All pregnant women with measles had epidemiological history of contact with measles patients and in all cases diagnosis of measles was confirmed by detection measles IgM in the Zaporizhzhia Regional Laboratory Center of the Ministry of Health of Ukraine.Results. It was found that in all pregnant women who were included in the study, measles developed in the third trimester of pregnancy, one patient was pregnant with twins. The development of measles was accompanied by the appearance of typical clinical symptoms with formation of moderate (n = 2) and severe (n = 2) course. One pregnant woman had never been vaccinated against measles during her lifetime; other three patients had no documented evidence of previous measles vaccination.Most of the pregnant women (3 out of 4) had complications of measles from respiratory system: acute bronchitis (n = 1), acute bronchitis with pulmonary edema and respiratory failure of I–II degree (n = 1), community-acquired lower lobe right-sided pneumonia, left lung atelectasis, respiratory failure of III degree (n = 1).Only in one 26-year-old pregnant measles had moderate course without complications. In two pregnant women development of complications needed treatment in the intensive care unit. In 30-year-old pregnant woman with twins with gestational age of 27–28 weeks from the first day of the rash, complications like measles enteritis appeared, and from the second day of the rash there were signs of acute respiratory failure due to development of pulmonary edema. On the background of complex medical treatment with use of oxygen therapy, patient recovered, pregnancy progressed without complications.However, in one unvaccinated 25-year-old woman, who had not been vaccinated with measles, severe course of the disease was accompanied not only by the development of complications, but also had adverse effects on pregnancy. In this patient, measles was complicated by community-acquired right-sided pneumonia of group IV, left lung atelectasis, acute respiratory failure degree III, toxic-hypoxic encephalopathy and brain edema, which required mechanical ventilation. In addition, chronic hepatitis C was first diagnosed. Against this background, there was premature birth within 30 weeks.Conclusions. According to analysis of four observations we can determine that measles in pregnancy has both moderate and severe course, but development of complications from respiratory system was recorded in the majority of patients (3 out of 4 patients). In severe cases of measles in pregnant women treatment in the intensive care unit was required due to development of pulmonary edema on the background of acute bronchitis in combination with measles enteritis (n = 1), community-acquired right-sided pneumonia in combination with left lung atelectasis (n = 1). The above clinical observation demonstrates the development of a very severe complicated course of measles in previously unvaccinated 25-year-old pregnant, which led to premature birth in the gestation period of 30 weeks., Цель работы – проанализировать клиническое течение кори у госпитализированных беременных за период 2017–2019 гг.Материалы и методы. Проанализировали клиническое течение кори у 4 беременных, больных корью, в возрасте от 19 до 30 лет. Женщины госпитализированы в Областную инфекционную клиническую больницу в течение 2017–2019 гг. Диагноз корь устанавливали согласно критериям ВОЗ (2013). Все беременные, больные корью, имели данные эпидемиологического анамнеза контакта с больными корью. Во всех случаях диагноз корь подтвержден обнаружением IgM к вирусу кори в «Запорожском областном лабораторном центре Министерства здравоохранения Украины».Результаты. Установлено, что у всех беременных, которые включены в исследование, корь развилась в ІІІ триместре беременности, одна пациентка была беременна двойней. Развитие кори сопровождалось появлением типичной клинической симптоматики с формированием среднетяжелого (n = 2) и тяжелого (n = 2) течения. Одна беременная за всю жизнь ни разу не была привита против кори, остальные 3 пациентки не имели документального подтверждения ранее проведенной вакцинации против кори.У большинства беременных (3 из 4) отмечены осложнения кори со стороны дыхательной системы: острый бронхит (n = 1), острый бронхит с отеком легких и дыхательной недостаточностью I–II степени (n = 1), внегоспитальная правосторонняя нижнедолевая пневмония, ателектаз левого легкого, дыхательная недостаточность III степени (n = 1). Только у одной беременной в возрасте 26 лет корь имела среднетяжелое течение без осложнений. Двое беременных вследствие развития осложнений нуждались в лечении в реанимационном отделении. У беременной двойней в возрасте 30 лет со сроком гестации 27–28 недель с первого дня сыпи появились признаки такого осложнения, как энтерит, а со второго дня сыпи – признаки острой дыхательной недостаточности в результате развития отека легких. На фоне комплексного медикаментозного лечения с применением оксигенотерапии пациентка выздоровела, беременность протекала без осложнений. У одной непривитой ранее против кори пациентки в возрасте 25 лет тяжелое течение кори не только сопровождалось развитием осложнений, но и имело неблагоприятные последствия на течение беременности. У этой пациентки корь осложнилась внегоспитальной правосторонней пневмонией IV группы, ателектазом левого легкого, острой дыхательной недостаточностью III степени, токсико-гипоксической энцефалопатией, отеком головного мозга, что требовало проведения искусственной вентиляции легких. К тому же у нее впервые диагностирован хронический гепатит С. На этом фоне произошли преждевременные роды в сроке 30 недель.Выводы. По данным четырех наблюдений можно сказать, что корь у беременных имеет и среднетяжелое, и тяжелое течение, однако развитие осложнений со стороны дыхательной системы зарегистрировано у большинства больных (3 из 4). При тяжелом течении кори беременные нуждались в лечении в реанимационном отделении вследствие развития отека легких на фоне острого бронхита в сочетании с коревым энтеритом (n = 1), внегоспитальной пневмонии справа в сочетании с ателектазом левого легкого (n = 1). Приведенное клиническое наблюдение демонстрирует развитие крайне тяжелого осложненного течения кори у непривитой ранее беременной в возрасте 25 лет, что привело к преждевременным родам в сроке гестации 30 недель., Мета роботи – проаналізувати клінічний перебіг кору у госпіталізованих вагітних за період 2017–2019 рр.Матеріали та методи. Проаналізували клінічний перебіг кору у 4 вагітних, які хворі на кір, віком від 19 до 30 років. Пацієнтки госпіталізовані в Обласну інфекційну клінічну лікарню протягом 2017–2019 рр. Діагноз кору встановили за критеріями ВООЗ (2013). Усі вагітні, які хворі на кір, мали дані епідеміологічного анамнезу щодо контакту з хворими на кір; у всіх випадках діагноз кір був підтверджений виявленням IgM до вірусу кору в «Запорізькому обласному лабораторному центрі МОЗ України».Результати. Встановили, що в усіх вагітних, які були залучені в дослідження, кір розвинувся в третьому триместрі вагітності, одна пацієнтка була вагітна двійнею. Розвиток кору супроводжувався появою типової клінічної симптоматики кору з формуванням середньотяжкого (n = 2) i тяжкого (n = 2) перебігу. Одна вагітна протягом життя жодного разу не була щеплена проти кору, інші 3 пацієнтки не мали документального підтвердження попередньої вакцинації проти кору.У більшості вагітних (3 із 4) виявили ускладнення кору з боку респіраторної системи: гострий бронхіт (n = 1), гострий бронхіт із набряком легень і дихальною недостатністю I–II ступеня (n = 1), позагоспітальна правобічна нижньодольова пневмонія, ателектаз лівої легені, дихальна недостатність III ступеня (n = 1). Тільки в однієї вагітної віком 26 років кір мав середньотяжкий перебіг без ускладнень. Двоє вагітних унаслідок розвитку ускладнень потребували лікування в реанімаційному відділенні. У вагітної двійнею віком 30 років із терміном гестації 27–28 тижнів із першого дня висипки з’явилися ознаки такого ускладнення, як ентерит, а з другого дня висипки – ознаки гострої дихальної недостатності внаслідок розвитку набряку легень. На тлі комплексного медикаментозного лікування із застосуванням оксигенотерапії пацієнтка одужала, вагітність перебігала без ускладнень. Але в однієї нещепленої раніше проти кору пацієнтки віком 25 років тяжкий перебіг кору не лише супроводжувався розвитком ускладнень, але й мав несприятливі наслідки на перебіг вагітності. У цієї пацієнтки кір ускладнився позагоспітальною правосторонньою пневмонією IV групи, ателектазом лівої легені, гострою дихальною недостатністю III ступеня, токсико-гіпоксичною енцефалопатією, набряком головного мозку, що потребувало проведення штучної вентиляції легень. До того ж у неї вперше діагностували хронічний гепатит С. На цьому тлі відбулися передчасні пологи в термін 30 тижнів.Висновки. За даними аналізу 4 спостережень можна стверджувати: кір у вагітних має і середньотяжкий, і тяжкий перебіг, але розвиток ускладнень з боку респіраторної системи зареєстрували в більшості хворих (3 із 4). При тяжкому перебігу кору вагітні потребували лікування в реанімаційному відділенні внаслідок розвитку набряку легень на тлі гострого бронхіту в комбінації з коровим ентеритом (n = 1), позагоспітальної пневмонії справа в поєднанні з ателектазом лівої легені (n = 1). Наведене клінічне спостереження демонструє розвиток украй тяжкого ускладненого перебігу кору в нещепленої раніше вагітної віком 25 років, що призвело до передчасних пологів у термін гестації 30 тижнів.

The purpose of the work is to determine the clinical and laboratory features of measles in adults, depending on the severity of the course in modern conditions.Material and methods. Under supervision there were 210 measles patients, aged from 18 to 58 years, who underwent treatment at the Сommunal Institution "Regional Infectious Clinical Hospital" of Zaporizhzhia Regional Council during 2017-2019 years. The diagnosis of measles was confirmed according to WHO criteria (2013). Patients underwent traditional clinical laboratory and instrumental studies. Measles patients, depending on the severity of the disease, were divided into groups: 178 patients with moderate courses, 32 patients with severe course. Statistical data processing was performed in «STATISTICA for Windows 6.0» (StatSoft Inc., №AXXR712D833214FAN5).Results. According to the results of the research, it was found that the clinical presentation of adult measles, in modern conditions, shows typical manifestations, however, in a severe course, more often than moderate, are recorded scleroconjunctivitis with pain in the eyes (100 % versus 66,3 %, p, Цель работы – выявить клинико-лабораторные особенности течения кори у взрослых в зависимости от тяжести течения в современных условиях.Материал и методы. Под наблюдением было 210 больных корью в возрасте от 18 до 58 лет, которые проходили лечение в Коммунальном учреждении «Областная инфекционная клиническая больница» Запорожского областного совета в течение 2017-2019 годов. Диагноз корь подтверждали согласно критериям ВОЗ (2013). Пациентам проводились традиционные клинические лабораторные и инструментальные исследования. Больные корью в зависимости от тяжести течения заболевания были разделены на группы: 178 больных со среднетяжелым течениям, 32 пациента – с тяжелым течением. Статистическую обработку данных осуществляли в программе «STATISTICA for Windows 6.0» (StatSoft Inc., №AXXR712D833214FAN5).Результаты исследования. По результатам проведенного исследования было выявлено, что клинические проявления кори у взрослых в современных условиях сохраняют типичные проявления, однако при тяжелом течении чаще, чем при среднетяжелом, регистрируются склероконьюнктивит с резями в глазах (100 % против 66,3 %, р, Мета роботи – визначити клініко-лабораторні особливості перебігу кору у дорослих залежно від тяжкості перебігу в сучасних умовах.Матеріал і методи. Під спостереженням було 210 хворих на кір віком від 18 до 58 років, які лікувалися в Комунальній установі «Обласна інфекційна клінічна лікарня Запорізької обласної ради» протягом 2017-2019 років. Підтвердження діагнозу кір здійснювали згідно з критеріями ВООЗ (2013). Пацієнтам проводилися традиційні клінічні лабораторні та інструментальні дослідження. Хворі на кір залежно від тяжкості перебігу захворювання були розподілені на групи: 178 осіб − із середньотяжким перебігом; 32 пацієнти – із тяжким перебігом. Статистичну обробку даних здійснювали в програмі «STATISTICA for Windows 6.0» (StatSoft Inc., №AXXR712D833214FAN5).Результати дослідження. За результатами проведених досліджень встановлено, що клінічні прояви кору у дорослих у сучасних умовах зберігають типові ознаки, проте при тяжкому перебігу частіше, ніж при середньотяжкому реєструються склерокон'юнктивіт із різями в очах (100 % проти 66,3 %, р

The purpose is to find out the role of changes in the quantitative content of IL-10 in association with the polymorphism of gene encoding it (rs 1800872) in the course of chickenpox and herpes zoster.Materials and methods. The study included 50 adult patients with chicken pox and 50 patients with herpes zoster. The analysis of the quantitative serum content of IL-10 depending on the genetic polymorphism of this cytokine (rs 1800872) and the effect on the disease course was carried out. The quantitative serum content of IL-10 was determined by enzyme immunoassay, the determination of single nucleotide polymorphism of IL-10 (rs 1800872) in whole venous blood of patients was performed by real-time polymerase chain reaction. The control group consisted of 40 healthy individuals. Statistical data processing was performed using the existing patient database with the application of Statistica for Windows 13 program (StatSoft Inc., No JPZ804I382130ARCN10-J).Results. The TT genotype of the IL-10 gene (rs 1800872) was found to be associated with severe varicella (P = 0.04) and herpes zoster (P = 0.01) in adults. In chickenpox patients, the TT genotype was associated with the development of hepatitis (χ2 = 6.17, P = 0.01). In patients with herpes zoster, the TT genotype had an impact on the development of neurological (P = 0.03) and ophthalmic complications (P = 0.0001). Secondary bacterial complications were associated with the TG genotype of the IL-10 gene (rs 1800872) carrier state in all the patients (P < 0.05). It was proved that TT genotype was associated with an increase in serum IL-10 concentration (rs 1800872) in all the patients with infections caused by varicella-zoster virus on admission. In the course of the disease, the quantitative content of IL-10 decreased in all patients with the TT genotype, but remained elevated at the time of discharge (P < 0.05). In patients with chickenpox, the TG genotype carriage caused only an increasing trend in the serum IL-10 concentration not different from that in healthy individuals (P < 0.05). At the same time, in patients with herpes zoster, the TG genotype of the IL-10 gene (rs 1800872) was associated with an increased cytokine content both on admission and in the disease dynamics (P < 0.05).Conclusions. Changes in the serum concentration of IL-10 in patients with infections caused by varicella-zoster virus depend on the polymorphism of the IL-10 gene (rs 1800872) that encodes it, and are associated with certain clinical features of chickenpox and herpes zoster., Цель работы – определить роль изменений количественного содержания ИЛ-10 во взаимосвязи с полиморфизмом гена, который его кодирует (rs 1800872), в течении ветряной оспы и опоясывающего герпеса.Материалы и методы. В исследование включены 50 взрослых больных ветряной оспой и 50 больных опоясывающим герпесом. Проведен анализ количественного содержания ИЛ-10 в сыворотке крови в зависимости от генетического полиморфизма этого цитокина (rs 1800872) и изучено влияние на течение заболеваний. Количественное содержание ИЛ-10 в сыворотке крови определяли методом иммуноферментного анализа, определение однонуклеотидного полиморфизма ИЛ-10 (rs 1800872) в цельной венозной крови пациентов проводили методом полимеразной цепной реакции в режиме реального времени. Контрольную группу составили 40 здоровых лиц. Статистическую обработку данных осуществляли с использованием сложившейся базы данных пациентов в программе Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J).Результаты. Установлено, что TT-генотип гена ИЛ-10 (rs 1800872) ассоциировался с тяжелым течением ветряной оспы (р = 0,04) и опоясывающего герпеса (р = 0,01) у взрослых. У больных ветряной оспой TT-генотип ассоциировался с развитием гепатита (χ2 = 6,17, р = 0,01). У больных опоясывающим герпесом TT-генотип имел влияние на развитие неврологических (р = 0,03) и офтальмологических (р = 0,0001) осложнений. Осложнения, обусловленные присоединением вторичной бактериальной инфекции, у всех пациентов ассоциировались с носительством TG-генотипа гена ИЛ-10 (rs 1800872) (p < 0,05). Доказано, что TT-генотип у всех больных инфекциями, вызванными вирусом varicella-zoster, ассоциировался с повышением концентрации ИЛ-10 (rs 1800872) в сыворотке крови при госпитализации. В динамике заболевания у всех больных с носительством ТТ-генотипа количественное содержание ИЛ-10 снижалось, однако оставалось повышенным на момент выписки (р < 0,05). У пациентов с ветряной оспой носительство TG-генотипа обусловливало лишь тенденцию к повышению концентрации ИЛ-10 в сыворотке крови, не отличаясь от количественного содержания цитокина в сыворотке крови здоровых лиц (р < 0,05). У больных опоясывающим герпесом TG-генотип гена ИЛ-10 (rs 1800872) ассоциировался с повышенным содержанием цитокина как при поступлении, так и в динамике заболевания (р < 0,05).Выводы. Изменения концентрации ИЛ-10 в сыворотке крови больных инфекциями, вызванными вирусом varicella-zoster, зависят от полиморфизма гена ИЛ-10 (rs 1800872), который его кодирует, и ассоциируются с определенными особенностями течения ветряной оспы и опоясывающего герпеса., Мета роботи – з’ясувати роль змін кількісного вмісту ІЛ-10 у взаємозв’язку з поліморфізмом гена, що його кодує (rs 1800872), в перебігу вітряної віспи та оперізувального герпесу.Матеріали та методи. У дослідження залучили 50 дорослих хворих на вітряну віспу та 50 хворих на оперізувальний герпес. Здійснили аналіз кількісного вмісту ІЛ-10 у сироватці крові залежно від генетичного поліморфізму цього цитокіну (rs 1800872) та визначили вплив на перебіг захворювань. Кількісний вміст ІЛ-10 у сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу, визначення однонуклеотидного поліморфізму ІЛ-10 (rs 1800872) в цільній венозній крові пацієнтів виконали методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Контрольну групу становили 40 здорових осіб. Статистичне опрацювання даних виконали, використовуючи сформовану базу даних пацієнтів у програмі Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J).Результати. Встановили, що TT-генотип гена ІЛ-10 (rs 1800872) асоціювався з тяжким перебігом вітряної віспи (р = 0,04) та оперізувального герпесу (р = 0,01) у дорослих. У хворих на вітряну віспу TT-генотип асоціювався з розвитком гепатиту (χ2= 6,17, р = 0,01). У хворих на оперізувальний герпес TT-генотип мав вплив на розвиток неврологічних (р = 0,03) та офтальмологічних (р = 0,0001) ускладнень. Ускладнення, що зумовлені приєднанням вторинної бактеріальної інфекції, в усіх пацієнтів асоціювалися з носійством TG-генотипу гена ІЛ-10 (rs 1800872) (p < 0,05). Доведено, що TT-генотип у всіх хворих на інфекції, що викликані вірусом varicella-zoster, асоціювався з підвищенням концентрації ІЛ-10 (rs 1800872) у сироватці крові під час госпіталізації. В динаміці захворювання в усіх хворих із носійством ТТ-генотипу кількісний вміст ІЛ-10 знижувався, але залишався підвищеним на момент виписування (р < 0,05). У пацієнтів із вітряною віспою носійство TG-генотипу зумовлювало тільки тенденцію до підвищення концентрації ІЛ-10 у сироватці крові, не відрізняючись від кількісного вмісту цитокіну в сироватці крові здорових осіб (р > 0,05). У хворих на оперізувальний герпес TG-генотип гена ІЛ-10 (rs 1800872) асоціювався з підвищеним вмістом цитокіну як під час госпіталізації, так і в динаміці захворювання (р < 0,05).Висновки. Зміни концентрації ІЛ-10 у сироватці крові хворих на інфекції, що викликані вірусом varicella-zoster, залежать від поліморфізму гена ІЛ-10 (rs 1800872), що його кодує, та асоціюються з певними особливостями перебігу вітряної віспи та оперізувального герпесу.

Aim of the work – to analyze measles complications in adults depending on the severity of the course and to find out their relationship with the functional state of the autonomic nervous system.Results. Clinical manifestations of measles in adults under present conditions retain typical signs, but the feature is the preservation of Filatov–Koplik sign in the period of rashes (77.1 %). In severe course of measles more often (P < 0.01), than with a moderate course, scleroconjunctivitis with eye irritation, hoarseness, hemorrhagic manifestations, nausea, vomiting is recorded, the period of fever is prolonger.In most adult patients, measles had a complicated course (70.5 %), with the spectrum of complications mainly represented by the damage of the respiratory system (61.4 %) and the gastrointestinal tract (43.8 %). The frequency of development of complications and their range clearly depended on the severity of the disease. Complications such as bronchitis (P < 0.05) and pneumonia (P < 0.0001) were more common in patients with severe course of measles. Some patients with a severe course of measles developed such complications as pulmonary edema and left lung atelectasis. The most severe complications from the respiratory organs arose in pregnant women. Gastrointestinal complications such as hepatitis and enteritis were recorded in 43.8 % of patients with measles, and the frequency of their development was also dependent on the severity of the disease (P < 0.01). The Mallory–Weiss syndrome was detected in one patient with a severe course of measles.Analysis of HRV indicators in adult patients with measles showed that in the presence of complications, the functional state of the ANS is characterized by a decrease in power in all regulatory units with the development of imbalance in the direction of sympathicotonia, compared with healthy people (P < 0.01). In patients with a complicated course of measles, indicators that characterize the total power of vegetative regulation, the parameter characterizing the humoral effects on the ANS (VLF), were lower (P < 0.05), and part of the sympathetic effects in the general spectrum of vegetative regulation is higher (P < 0.05) than in patients without complications of this infection.Conclusions. Clinical manifestations of measles in adults under present conditions remain typical, but in most adult patients (70.5 %) measles has a complicated character. The complications from the respiratory system (61.4 %) and the gastrointestinal tract (43.8 %) are often recorded, the frequency and spectrum of which depend on the severity of the disease. Complications from the nervous system and the organs of vision develop in single adult patients with severe course of measles.Disorders of ANS functional state play a role in depending of measles complications in adults. In the presence of complications, the functional state of ANS is characterized by a decrease in power in all regulatory units with the development of imbalance in the direction of sympathicotonia., Мета роботи – проаналізувати ускладнення кору в дорослих залежно від тяжкості перебігу та з’ясувати їхній взаємозв’язок із функціональним станом вегетативної нервової системи.Результати. Клініка кору в дорослих у сучасних умовах зберігає типові ознаки, особливістю перебігу є збереження симптому Філатова–Копліка в період висипань (77,1 %). При тяжкому перебігу частіше (р < 0,01), ніж при середньотяжкому, реєструють склерокон’юнктивіт із різями в очах, осиплість голосу, геморагічні прояви, нудоту, блювоту, тривалішим є період гарячки.У більшості дорослих хворих кір мав ускладнений перебіг (70,5 %), спектр ускладнень представлений переважно ураженням органів дихальної системи (61,4 %) та шлунково-кишкового тракту (43,8 %). Частота розвитку ускладнень і їхній спектр чітко залежали від тяжкості перебігу захворювання. Ускладнення, як-от бронхіт (р < 0,05) та пневмонія (р < 0,0001), частіше виникали у хворих із тяжким перебігом кору. В окремих хворих із тяжким перебігом кору розвинулись такі ускладнення, як набряк легень та ателектаз лівої легені. Найтяжчі ускладнення з боку органів дихання виникли у вагітних. Ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, як-от гепатит та ентерит, зафіксовані в 43,8 % хворих на кір, а частота їхнього розвитку також залежала від тяжкості перебігу захворювання (р < 0,01). Синдром Мелорі–Вейса виявили в одного хворого з тяжким перебігом кору.Аналіз показників ВРС у дорослих хворих на кір показав, що за наявності ускладнень функціональний стан ВНС характеризується зниженням потужності в усіх ланках регуляції з розвитком дисбалансу в бік симпатикотонії порівняно зі здоровими (р < 0,01). У хворих з ускладненим перебігом кору показники, що характеризують загальну потужність вегетативної регуляції (SDNN, Total power), параметр, що характеризує гуморальні впливи на ВНС (VLF), виявилися нижче (р < 0,05), а частка симпатичних впливів у загальному спектрі вегетативної регуляції (LF norm) – вище (р < 0,05), ніж у пацієнтів без ускладнень цієї інфекції.Висновки. Клінічні прояви кору в дорослих нині зберігають типові ознаки, але в більшості дорослих хворих (70,5 %) кір має ускладнений характер. Найчастіше реєструють ускладнення з боку дихальної системи (61,4 %) та шлунково-кишкового тракту (43,8 %), частота та спектр яких залежить від тяжкості перебігу захворювання. Ускладнення з боку нервової системи та органів зору розвиваються в поодиноких хворих дорослих за умов тяжкого перебігу кору.Порушення функціонального стану ВНС відіграють певну роль у формуванні ускладнень кору в дорослих. За наявності ускладнень функціональний стан ВНС характеризується зниженням потужності в усіх ланках регуляції з розвитком дисбалансу в бік симпатикотонії.

Aim. To determine the role of the relationship of immunological disorders with interleukin-6 gene polymorphism in the formation of HCV-associated mixed cryoglobulinemia.Materials and methods. The study included 149 patients with chronic hepatitis C. The polymorphism of the IL-6 gene (rs1800795) was determined by the method of polymerase chain reaction, the quantitative content of IL-6, RF IgM and IgG by enzyme immunoassay, cryoglobulins by spectrophotometric method. The patients were divided into groups depending on the polymorphism of the IL-6 gene and the presence of mixed cryoglobulinemia.Results. The frequency of formation of HCV-associated mixed cryoglobulinemia depended on the polymorphism of the IL-6 gene. In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, the frequency of registration of the CC genotype of the IL-6 gene was lower than in patients without mixed cryoglobulinemia, namely, in 9.7 % versus 28.6 % of patients. The presence of the G-allele, namely the CG/GG genotypes of the IL-6 gene polymorphism, was more often detected in patients with mixed cryoglobulinemia, namely, in 90.3 % of patients against 71.4 % of patients without signs of mixed cryoglobulinemia (χ2 = 8.94, P = 0.003).In the presence of G-allele, the quantitative content of IL-6 inthe serum of the general group of patients with CHC was higher than in healthy people (P < 0.01), and in the presence of the genotype, the CC did not differ from the control group (P > 0.05). The highest levels of IL-6 were recorded in patients with HCV-associated mixed cryoglobulinemia who had the G-allele. The content of IL-6 in the blood serum of these patients exceeded the indicators of both healthy people (P < 0.001) and the results of patients without mixed cryoglobulinemia (P < 0.01). In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, even in the presence of the CC genotype, the content of IL-6 in serum was higher both in comparison with healthy (P < 0.01) and in comparison with patients without signs of this extrahepatic manifestation (P < 0.01).In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, the presence of CG/GG genotypes was associated not only with the highest serum IL-6 content, but also with the presence of more pronounced autoimmune disorders due to a higher content of RF IgM (P = 0.04) and mixed cryoglobulins (P = 0.03) in serum, in comparison with patients who had the CC genotype. Moreover, the presence of more pronounced immune disorders in patients with HCV-associated mixed cryoglobulinemia in the presence of CG/GG genotypes was accompanied by more frequent manifestation of severe general weakness (P = 0.003), arthralgia (P = 0.02) and the formation of Meltzer’s triad.Conclusion. The frequency of detection of the G-allele, namely the CG/GG genotypes of the IL-6 gene polymorphism, is the highest in patients with HCV-associated mixed cryoglobulinemia (90.3 %). The presence of CG/GG genotypes in patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia contributes to more pronounced immunological disorders due to the highest content of IL-6, mixed cryoglobulins, and RF IgM in serum, which causes the manifestation of the clinical symptoms of this hepatic manifestation., Цель работы – определить роль взаимосвязи иммунологических нарушений с полиморфизмом гена интерлейкина-6 в формировании HCV-ассоциированной смешанной криоглобулинемии.Материалы и методы. В исследование включили 149 пациентов с хроническим гепатитом С (ХГС). Определен полиморфизм гена ИЛ-6 (rs1800795) методом полимеразной цепной реакции, количественное содержание ИЛ-6, RFIgM и IgG методом иммуноферментного анализа, а также криоглобулины спектрофотометрическим методом. Пациенты разделены на группы в зависимости от полиморфизма гена ИЛ-6 и наличия смешанной криоглобулинемии.Результаты. Установлено, что частота формирования HCV-ассоциированной смешанной криоглобулинемии зависела от полиморфизма гена ИЛ-6. У больных ХГС со смешанной криоглобулинемией частота регистрации генотипа СС гена ИЛ-6 была ниже, чем у пациентов без смешанной криоглобулинемии – у 9,7 % против 28,6 % больных. Наличие G-аллели, а именно генотипов CG/GG полиморфизма гена ИЛ-6 чаще установлено у больных со смешанной криоглобулинемией – у 90,3 % против 71,4 % больных без признаков смешанной криоглобулинемии (χ2 = 8,94, р = 0,003).При наличии G-аллели количественное содержание ИЛ-6 в сыворотке крови общей группы больных ХГС было выше, чем у здоровых людей (р < 0,01), а при наличии генотипа СС не отличался от показателей лиц контрольной группы (р > 0,05). Самый высокий уровень содержания ИЛ-6 зафиксирован у пациентов с HCV-ассоциированной смешанной криоглобулинемией, у которых была G-аллель. Содержание ИЛ-6 в сыворотке крови этих больных превышал показатели как здоровых людей (р < 0,001), так и пациентов без смешанной криоглобулинемии (р < 0,01). У больных ХГС со смешанной криоглобулинемией даже при наличии СС-генотипа содержание ИЛ-6 в сыворотке крови было выше в сравнении и со здоровыми (р < 0,01), и больными без признаков этого внепеченочного проявления (р < 0,01).У больных ХГС со смешанной криоглобулинемией наличие генотипов CG/GG ассоциировалось не только с самым высоким содержанием ИЛ-6 в сыворотке крови, но и с наличием более выраженных аутоиммунных нарушений за счет более высокого содержания RF IgM (р = 0,04) и смешанных криоглобулинов (р = 0,03) в сыворотке крови в сравнении с пациентами, которые имели генотип СС. Наличие более выраженных иммунных нарушений у больных с HCV-ассоциированной смешанной криоглобулинемией при наличии генотипов CG/GG сопровождалось более частой манифестацией выраженной общей слабости (р = 0,003), артралгий (р = 0,02) и формированием триады Мельцера.Выводы. Частота установления G-аллели, а именно генотипов CG/GG полиморфизма гена ИЛ-6, самая высокая у больных с HCV-ассоциированной смешанной криоглобулинемией (90,3 %). Наличие у больных ХГС со смешанной криоглобулинемией генотипов CG/GG способствует более выраженным иммунологическим нарушениям за счет самого высокого содержания ИЛ-6, смешанных криоглобулинов, RF IgM в сыворотке крови, что обусловливает манифестацию клинической симптоматики этого непеченочного проявления., Мета роботи – визначити роль взаємозв’язків імунологічних порушень із поліморфізмом гена інтерлейкіну-6 у формуванні HCV-асоційованої змішаної кріоглобулінемії.Матеріали та методи. У дослідження залучили 149 пацієнтів із хронічним гепатитом С (ХГС). Визначили поліморфізм гена ІЛ-6 (rs1800795) методом полімеразної ланцюгової реакції, кількісний вміст ІЛ-6, RFIgM та IgG методом імуноферментного аналізу та змішаних кріоглобулінів спектрофотометричним методом. Пацієнтів поділили на групи залежно від поліморфізму гена ІЛ-6 і наявності змішаної кріоглобулінемії.Результати. Встановили, що частота формування HCV-асоційованої змішаної кріоглобулінемії залежала від поліморфізму гена ІЛ-6. У хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією частота реєстрації генотипу CC гена ІЛ-6 була меншою, ніж у пацієнтів без змішаної кріоглобулінемії – у 9,7 % проти 28,6 % хворих. Наявність G-алеля, а саме генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6, частіше визначали у хворих зі змішаною кріоглобулінемією – у 90,3 % проти 71,4 % хворих без ознак змішаної кріоглобулінемії (χ2 = 8,94, р = 0,003).За наявності G-алеля кількісний вміст ІЛ-6 у сироватці крові загальної групи пацієнтів із ХГС був вищим, ніж у здорових осіб (р < 0,01), а за наявності генотипу СС не відрізнявся від показника осіб контрольної групи (р > 0,05). Найвищий рівень вмісту ІЛ-6 зафіксували в пацієнтів із HCV-асоційованою змішаною кріоглобулінемією, які мали G-алель. Вміст ІЛ-6 у сироватці крові цих хворих перевищував показники як здорових осіб (р < 0,001), так і пацієнтів без змішаної кріоглобулінемії (р < 0,01). У хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією навіть за наявності СС-генотипу вміст ІЛ-6 у сироватці крові був вищим порівняно зі здоровими (р < 0,01) і хворими без ознак цього позапечінкового прояву (р < 0,01).У хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією наявність генотипів CG/GG асоціювалася не тільки з найвищим вмістом ІЛ-6 у сироватці крові, але і з більш вираженими автоімунними порушеннями внаслідок вищого вмісту RF IgM (р = 0,04) та змішаних кріоглобулінів (р = 0,03) у сироватці крові порівняно з пацієнтами, які мали генотип CC. Більш виражені імунні порушення у хворих із HCV-асоційованою змішаною кріоглобулінемією за наявності генотипів CG/GG супроводжувалися частішою маніфестацією вираженої загальної слабкості (р = 0,003), артралгій (р = 0,02) та формуванням тріади Мельтцера.Висновки. Частота виявлення G-алеля – генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 – є найвищою у хворих із HCV-асоційованою змішаною кріоглобулінемією (90,3 %). Наявність у хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією генотипів CG/GG асоційована з більш вираженими імунологічними порушеннями внаслідок найвищого вмісту ІЛ-6, змішаних кріоглобулінів, RF IgM у сироватці крові, що зумовлює маніфестацію клінічної симптоматики цього позапечінкового прояву.

Мета роботи — проаналізувати етіологічну структуру гельмінтозів у Запорізькій області за останні десять років та клінічні особливості дирофіляріозу й ехінококозу.Матеріал і методи. Проаналізовано статистику виявлення гельмінтозів у Запорізькій області за період 2008–2017 рр. за даними паразитологічного відділу Запорізького обласного лабораторного центру Державної санітарно-епідеміологічної служби. Проведений аналіз клініко-лабораторних даних 136 хворих на дирофіляріоз та 36 хворих на ехінококоз, які були виявлені в Запорізькій області протягом зазначеного періоду спостереження. Статистичну обробку даних здійснювали з використанням сформованої бази даних пацієнтів у програмі «STATISTICA for Windows 6.0» (StatSoft Inc., №AXXR712D833214FAN5).Результати. В етіологічній структурі гельмінтозів у Запорізькій області протягом останніх 10 років значно переважає ентеробіоз (97,8%), що відображає загальні закономірності ураження населення гельмінтами в Україні. У структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, переважають геогельмінти — аскаридоз (42,3%) та трихоцефальоз (21,3%). Дирофіляріоз, викликаний Dirofilaria repens, щорічно реєструється в Запорізькій області, його частка в структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, становить 14,7%. Аналіз 136 випадків дирофіляріозу показав, що найчастіше хворіють на цю недугу дорослі (95,6%) із частішою локалізацією Dirofilaria repens у підшкірній клітковині повік та ділянці очей (45,6%), а також у підшкірній клітковині обличчя (26,5%). Ехінококоз, викликаний Echinococcus granulosus щорічно реєструється в Запорізькій області та його частка в структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, становить 4,0%. Переважно ехінококоз діагностовано у дорослих (91,7%), частіше хворіли жінки (75,0%), при цьому 61,1% пацієнтів мали епідеміологічний ризик інфікування на цей гельмінтоз. Локалізація ехінококових кіст переважала в печінці (80,6%), у 11,1% діагностовано ехінококоз легенів, у 8,3% виявлені множинні ехінококові кісти печінки і легень. Результати інструментальних методів дослідження були основними у виявленні ехінококових кіст, оскільки антитіла до Echinococcus granulosus були позитивні лише у 61,1% хворих.Висновки. У Запорізькій області протягом останніх 10 років в етіологічній структурі гельмінтозів значно переважає контактний гельмінтоз ентеробіоз (97,8%). У структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, переважають аскаридоз (42,3%) та трихоцефальоз (21,3%). Частка дирофіляріозу, викликаного Dirofilaria repens становить 14,7%, для якого характерно частіше ураження дорослих (95,6%) із локалізацією гельмінта в підшкірній клітковині повік та ділянки очей (45,6%) та підшкірної клітковини обличчя (26,5%). Частка ехінококозу становить 4%, найчастіше хворіють дорослі (91,7%), із локалізацією ехінококових кіст переважно в печінці (80,6%)., Цель работы – проанализировать этиологическую структуру гельминтозов в Запорожской области за последние десять лет и клинические особенности дирофиляриоза и эхинококкоза.Материал и методы. Проанализирована статистика выявления гельминтозов в Запорожской области за период 2008-2017 г.г. по данным паразитологического отдела Запорожского областного лабораторного центра Государственной санитарно-эпидемиологической службы. Проведен анализ клинико-лабораторных данных 136 больных дирофиляриозом и 36 больных эхинококкозом, которые были выявлены в Запорожской области в течении указанного периода наблюдения. Статистическую обработку данных осуществляли с использованием сформированной базы данных пациентов в программе «STATISTICA for Windows 6.0» (StatSoft Inc., №AXXR712D833214FAN5).Результаты. В этиологической структуре гельминтозов в Запорожской области в течении последних 10 лет значительно преобладает энтеробиоз (97,8 %), что отражает общие закономерности поражения населения гельминтами в Украине. В структуре других гельминтозов, за исключением энтеробиоза, преобладают геогельминты - аскаридоз (42,3 %) и трихоцефалез (21,3 %). Дирофиляриоз, вызванный Dirofilaria repens, ежегодно регистрируется в Запорожской области и его доля в структуре других гельминтозов, за исключением энтеробиоза, составляет 14,7 %. Анализ 136 случаев дирофиляриоза показал, что чаще всего болеют дирофиляриозом взрослые (95,6 %) с частой локализацией Dirofilaria repens в подкожной клетчатке век и области глаз (45,6 %), а также подкожной клетчатке лица (26,5 %). Показано, что эхинококкоз, вызванный Echinococcus granulosus, ежегодно регистрируется в Запорожской области и его доля в структуре других гельминтозов, за исключением энтеробиоза, составляет 4,0 %. Преимущественно эхинококкоз диагностирован у взрослых (91,7 %), чаще болели женщины (75,0 %), при этом 61,1 % пациентов имели эпидемиологический риск инфицирования этим гельминтозом. Локализация эхинококковых кист преимущественно была в печени (80,6 %), у 11,1 % диагностирован эхинококкоз легких, у 8,3 % обнаружены множественные эхинококковые кисты печени и легких. Результаты инструментальных методов исследования были основными в выявлении эхинококковых кист, поскольку антитела к Echinococcus granulosus были положительные только в 61,1 % больных. Выводы. В Запорожской области в течение последних 10 лет в этиологической структуре гельминтозов значительно преобладает контактный гельминтоз – энтеробиоз (97,8 %). В структуре других гельминтозов, за исключением энтеробиоза, преобладают аскаридоз (42,3 %) и трихоцефальоз (21,3 %). Доля дирофиляриоза, вызванного Dirofilaria repens, составляет 14,7 %, для которого характерно наиболее частое поражение взрослых (95,6 %) с локализацией гельминта в подкожной клетчатке век и области глаз (45,6 %) и подкожной клетчатке лица (26,5 %). Доля эхинококкоза составляет 4 %, чаще болеют взрослые (91,7 %), с локализацией эхинококковых кист преимущественно в печени (80,6 %)., Objective is to analyze the etiological structure of helminthiases in Zaporizhzhia region over the past ten years and the clinical features of dirofilariasis and echinococcosis.Material and methods. The detection of helminth infections in the Zaporizhia region was analyzed over the 2008–2017 period according to the parasitological department of the Zaporizhia Regional Laboratory Center of the State Sanitary and Epidemiological Service. Clinical and laboratory data were analyzed in 136 patients with dirofilariasis and 36 patients with echinococcosis, which were found in Zaporizhia region during the specified observation period. Statistical data processing was performed using the existing patient database in the STATISTICA for Windows 6.0 program (StatSoft Inc., No. AXXR712D833214FAN5).Results. In the etiological structure of helminthiasis in Zaporizhia region during the last 10 years, significantly exceeds enterobiosis (97,8%), which reflects the general patterns of the destruction of the population by helminths in Ukraine. In the structure of other helminthiasis, with the exception of enterobiosis, ascariasis geohelminths (42,3%) and trichocephalosis (21,3%) prevail. Dirofilariasis caused by Dirofilaria repens is registered annually in Zaporizhia region and its share in the structure of other helminthiasis, with the exception of enterobiosis, is 14,7%. An analysis of 136 cases of dirofilariasis showed that adults (95,6%) often suffer from dirofilariasis with frequent localization of Dirofilaria repens in the subcutaneous tissue of the eyelids and eye area (45,6%), as well as the subcutaneous tissue of the face (26,5%). It is shown that echinococcosis caused by Echinococcus granulosus is registered annually in the Zaporizhia region and its share in the structure of other helminth infections, with the exception of enterobiosis, is 4,0%. Echinococcosis was predominantly diagnosed in adults (91,7%), women were more often infected (75,0%), while 61,1% of patients had an epidemiological risk of infection with this helminthiasis. Localization of echinococcus cysts was predominantly in the liver (80,6%), 11,1% had echinococcosis of the lungs, and 8,3% of multiple echinococcal cysts of the liver and lungs were diagnosed. The results of instrumental methods were the main ones in identifying hydatic cysts, since antibodies to Echinococcus granulosus were positive in only 61,1% of patients.Conclusions. In Zaporizhia region for the past 10 years, contact helminthiasis enterobiosis (97,8%) significantly dominates in the etiological structure of helmintosis. Ascariasis (42,3%) and trichocephalosis (21,3%) predominate in the structure of other helminthoses, with the exception of enterobiosis. The proportion of dirofilariasis caused by Dirofilaria repens is 14,7%, which is characterized by the most frequent damage to adults (95,6%) with localization of helminth in the subcutaneous tissue of the eyelids and eye area (45,6%) and subcutaneous tissue of the face (26,5%). The proportion of echinococcosis is 4%, adults are more often sick (91,7%), with localization of hydatid cysts mainly in the liver (80,6%).

Aim. The aim of the work was to determine the influence of interleukin-6 gene polymorphism on the effectiveness of antiviral therapy in patients with chronic hepatitis C.Materials and methods. A total of 83 patients with chronic hepatitis C (CHC). were included in the study. The efficacy of therapy with the peg-IFNα + SOF + RBV was analyzed depending on the polymorphism of interleukin-6 gene (rs1800795).Results. All CHC patients with the CC genotype (14 – 100 %) responded to antiviral therapy with the peg-IFNα + RBV + SOF, but only 85.5 % of the patients with CG/GG genotypes responded (59 of the 69). In CHC patients with CG/GG genotypes, who responded to the therapy by SVR 24 formation, the HCV-RNA negativization was slower, in contrast to patients with the CC genotype, who showed a persistent absence of the virus in the blood from the 4th week of treatment. All patients with the CC genotype of IL-6 gene polymorphism presented complete normalization of ALT activity at this time if SVR 24 had been achieved. In the vast majority of CHC patients with SVR 24 and the CG/GG genotype after the therapy cessation, ALT activity continued to decrease and normalized after 24 weeks of observation in 94.9 % (56 of the 59). However, 20.0 % of patients with the CG/GG genotype who did not respond with the formation of SVR 24, had elevated serum ALT activity at the time of SVR 24 evaluation.Kendall’s rank correlation was performed to determine the factors, which statistically significantly affect the results of peg-IFNα + RBV + SOF therapy. IL-6 gene polymorphism had an effect on the efficacy of therapy, both on the HCV-RNA negativization in the blood at the end of treatment (P = 0.04) and on the achievement of SVR 24 (P = 0.03). The lack of response as well as the lack of SVR 12 and SVR 24 formation at the time of therapy completion were associated with the IL-6 gene CG/GG polymorphism presence and a higher index of ALT activity at the beginning of treatment (τ = -0,18, P < 0.01).Conclusions. In CHC patients, the CC genotype of IL-6 gene (rs1800795) is a favorable prognostic factor for the formation of SVR24 in the treatment of peg-IFNα + RBV + SOF. Patients who did not respond to the treatment by SVR 24 formation had only the IL-6 gene CG/GG polymorphism. Even in HCV patients with CG/GG genotypes who responded to the treatment by SVR 24 formation, the negativization of HCV-RNA in the blood was slower, unlike the patients with CC genotype. The absence of response at the time of therapy completion, as well as the absence of SVR 12 and SVR 24, were associated with the presence of the IL-6 gene CG/GG polymorphism and a higher level of ALT activity at the beginning of therapy (τ = -0,18, P < 0.01)., Цель работы – определить влияние полиморфизма гена интерлейкина-6 на эффективность противовирусной терапии больных хроническим гепатитом С.Материалы и методы. В исследование включены 83 больных хроническим гепатитом С (ХГС). Проведен анализ эффективности терапии схемой peg-IFNα + SOF + RBV в зависимости от полиморфизма гена интерлейкина-6 (rs1800795).Результаты. Установлено, что все пациенты с ХГС и генотипом СС (14 – 100%) ответили на противовирусную терапию схемой peg-IFNα + RBV + SOF, при этом среди пациентов с генотипами CG/GG ответили на лечение лишь 85,5 % (59 из 69). У больных ХГС с генотипами CG/GG, которые ответили на ПВТ формированием СВО24, негативизация HCV-RNA происходила медленнее, в отличие от пациентов с генотипом СС, у которых уже с 4 недели лечения отмечено стойкое исчезновение вируса из крови. При условии достижения СВО24 у всех пациентов с генотипом СС полиморфизма гена IL-6 в эти сроки произошла полная нормализация активности АлАТ. У большинства больных ХГС с СВО24 и CG/GG генотипами после прекращения ПВТ активность АлАТ продолжала снижаться и нормализовалась через 24 недели наблюдения у 94,9 % (56 из 59). У 20,0 % пациентов, которые не ответили формированием СВО24 и имели генотип CG/GG, на момент оценки СВО24 активность АлАТ в сыворотке крови оставалась повышенной.Для определения факторов, которые имеют статистически значимое влияние на результаты ПВТ по схеме peg-IFNα + RBV + SOF, проведена ранговая корреляция по Кенделлу. Полиморфизм гена IL-6 имел влияние на эффективность ПВТ: как на негативацию HCV-RNA в крови на момент завершения лечения (р = 0,04), так и на достижение СВО24 (р = 0,03). Отсутствие формирования ответа на момент завершения ПВТ, а также отсутствие формирования СВО12 и СВО24 ассоциировались с наличием генотипов CG/GG полиморфизма гена IL-6 и более высоким показателем активности АлАТ в начале проведения ПВТ(τ = -0,18, р < 0,01).Выводы. У больных ХГС генотип СС гена IL-6 (rs1800795) является прогностически благоприятным фактором формирования СВО 24 при проведении ПВТ по схеме peg-IFNα + RBV + SOF. Пациенты, которые не ответили на лечение формированием СВО24, имели лишь генотипыCG/GG полиморфизма гена IL-6. Даже у больных ХГС с генотипами CG/GG, которые ответили на ПВТ формированием СВО24, негативация HCV-RNA в крови происходила медленнее, в отличие от пациентов с генотипом СС. Отсутствие формирования ответа на момент завершения ПВТ, а также отсутствие СВО 12 и СВО 24 ассоциировались с наличием генотипов CG/GG полиморфизма гена IL-6 и более высоким уровнем активности АлАТ до начала проведения ПВТ (τ = -0,18, р < 0,01)., Мета роботи – визначити вплив поліморфізму гена інтерлейкіна-6 на ефективність противірусної терапії хворих на хронічний гепатит С.Матеріали та методи. У дослідження залучили 83 особи, які хворі на хронічний гепатит С (ХГС). Виконали аналіз ефективності противірусної терапії за схемою peg-IFNα + SOF + RBV залежно від поліморфізму гена інтерлейкіна-6 (rs1800795).Результати. Встановили, що всі хворі на ХГС із генотипом CC (14 – 100 %) відповіли на противірусну терапію за схемою peg-IFNα + RBV + SOF, але серед пацієнтів із генотипами CG/GG відповіли на лікування тільки 85,5 % (59 із 69). У хворих на ХГС із генотипами CG/GG, які відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, негативація HCV-RNA у крові відбувалася повільніше, на відміну від пацієнтів із генотипами СС, в яких від 4 тижня лікування відзначено стійке зникнення вірусу. За умов досягнення СВВ 24 у всіх хворих із генотипом СС поліморфізму гена ІЛ-6 у цей термін спостереження відбулася нормалізація активності АлАТ. Здебільшого у хворих на ХГС із СВВ 24 та CG/GG генотипом після припинення ПВТ активність АлАТ продовжувала знижуватися та нормалізувалася через 24 тижні спостереження у 94,9 % (56 із 59). Але у 20,0 % пацієнтів, які не відповіли формуванням СВВ 24 та мали генотипи CG/GG, на момент оцінювання СВВ 24 активність АлАТ у сироватці крові залишилася підвищеною.Для визначення факторів, які мають статистично значущий вплив на результати ПВТ за схемою peg-IFNα + SOF + RBV, здійснили рангову кореляцію за Кенделом. Поліморфізм гена ІЛ-6 мав вплив на ефективність ПВТ: як на негативацію HCV-RNA у крові на момент завершення лікування (р = 0,04), так і досягнення СВВ 24 (р = 0,03). Відсутність формування відповіді на момент завершення ПВТ, а також відсутність формування СВВ 12 і СВВ 24 асоціювалися з наявністю генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 і вищим рівнем активності АлАТ до початку ПВТ (τ = -0,18, р < 0,01).Висновки. У хворих на ХГС генотип СС поліморфізму генf ІЛ-6 (rs1800795) є прогностично сприятливим щодо формування СВВ 24 під час проведення ПВТ за схемою peg-IFNα+SOF+RBV. Пацієнти, які не відповіли на лікування СВВ 24, мали тільки генотипи CG/GG поліморфізму ІЛ-6. Навіть і у хворих на ХГС із генотипами CG/GG, які відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, негативація HCV-RNA у крові відбувалася повільніше, на відміну від пацієнтів із генотипами СС. Відсутність формування відповіді на момент завершення ПВТ, а також відсутність СВВ 12 і СВВ 24 асоціювалися з наявністю генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 і вищим рівнем активності АлАТ до початку проведення ПВТ (τ = -0,18 , р < 0,01).

Aim. The aim of the work was to determine the role of polymorphism of the interleukin-10 gene (rs 1800872) in the courseof herpes zoster in adults.Materials and methods. 50 adult patients with herpes zoster were included into the study. The clinical course of the disease and development of the certain nature of complications were analyzed depending on the genetic polymorphism of the interleukin-10 gene. Statistical data processing was performed with using the formed patient database in the program STATISTICAfor Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J).Results. It was established that genotype TT of the IL-10 gene (rs 1800872) was recorded in 30 (60.0 %) patients with herpes zoster versus 14 (35.0 %) healthy people from the control group (P = 0.02), which confirmed the significance of the gene polymorphism IL-10 in reactivation of the varicella zoster virus and the manifestation of shingles. Analysis of the polymorphismof the IL-10 gene depending on the clinical form and the severity of shingle showed that genotype TT was significantly more frequently recorded in patients with severe course disease (86.7 % vs. 48.6 %, P = 0.01), however, did not influenced on the formation of certain clinical forms of the disease (P > 0.05). In patients with herpes zoster polymorphism of the IL-10 gene(rs 1800872) influenced the severity of the course of the disease, namely, the TT genotype was associated with a severe courseof the disease (P = 0.01) and the development of neurological complications (P = 0.03), which were represented by meningitis(6), Ramsey-Hunt syndrome (3) and the subsequent formation of postherpetic neuralgia (3), as well as of ophthalmic nature(P = 0.0001), which were represented by herpetic blepharoconjunctivitis (16), keratouveitis (3), iridocyclitis (1), subconjunctivalhemorrhages (1). Unlike the TT genotype, genotype TG of the IL-10 gene (rs 1800872) was associated with the development of complications with the addition of secondary bacterial microflora (χ2 = 4.5, P = 0.03), the incidence of which did not depend n the severity of herpes zoster (P > 0.05).Conclusions. In patients with herpes zoster, the TT-genotype of the IL-10 gene (rs 1800872) was associated with reactivationof the varicella zoster virus and development of a severe disease course, with formation of neurological (χ2 = 4.75, P = 0.03) and ophthalmic (χ2 = 14.75, P = 0.0001) complications. The TG genotype of the IL-10 gene (rs 1800872) isassociated with the development of complications associated with the addition of secondary bacterial microflora (χ2 = 4.5, P = 0.03)., Цель работы – определить роль полиморфизма гена интерлейкина-10 (rs 1800872) в течении опоясывающего герпеса у взрослых.Материалы и методы. В исследование включены 50 взрослых больных опоясывающим герпесом. Проведен анализ клинического течения заболевания и развития определенного характера осложнений в зависимости от наличия полиморфизма гена интерлейкина-10. Статистическую обработку данных осуществляли с использованием базы данных пациентов в программе «STATISTICA for Windows 13» (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J).Результаты. Установлено, что генотип ТТ гена ИЛ-10 (rs 1800872) зарегистрирован у 30 (60,0 %) больных опоясывающим герпесом против 14 (35,0 %) здоровых лиц контрольной группы (р = 0,02), что подтверждало значение полиморфизма гена ИЛ-10 в реактивации вируса варицелла зостер и манифестации опоясывающего герпеса. Анализ полиморфизма гена ИЛ-10 (rs 1800872) в зависимости от клинической формы и степени тяжести опоясывающего герпеса показал, что генотип ТТ достоверно чаще регистрировали у больных с тяжелым течением заболевания (86,7 %против 48,6 %, р = 0,01), однако не влиял на формирование определенных клинических форм заболевания (р > 0,05).У больных опоясывающим герпесом полиморфизм гена ИЛ-10 (rs 1800872) влиял на тяжесть течения заболевания, а именно генотип TT ассоциировался с тяжелым течением заболевания (р = 0,01) и развитием осложнений неврологичеcкого характера (р = 0,03), которые были представлены менингитом (6), синдромом Рамсея–Ханта (3) и последующимформированием постгерпетической невралгии (3), а также офтальмологического характера (р = 0,0001), которыебыли представлены герпетическим блефароконъюнктивитом (16), кератоувеитом (3), иридоциклитом (1), субконъюнктивальным кровоизлиянием (1). В отличие от генотипа TT, генотип TG гена ИЛ-10 (rs 1800872) имел ассоциацию с развитием осложнений, связанных с присоединением вторичной бактериальной микрофлоры (χ2 = 4,5, р = 0,03),частота развития которых не зависела от тяжести течения опоясывающего герпеса (р > 0,05).Выводы. У больных опоясывающим герпесом генотип ТТ гена ИЛ-10 (rs 1800872) ассоциируется с реактивацией вируса варицелла зостер и развитием тяжелого течения заболевания, с формированием осложнений неврологического (χ2 = 4,75, р = 0,03) и офтальмологического (χ2 = 14,75, р = 0,0001) характера. Генотип TG гена ИЛ-10 (rs 1800872)ассоциируется с развитием осложнений, связанных с присоединением вторичной бактериальной микрофлоры (χ2 = 4,5, р = 0,03)., Мета роботи – визначити роль поліморфізму гена інтерлейкіну-10 (rs 1800872) в перебігу оперізувального герпесу вдорослих.Матеріали та методи. У дослідження залучили 50 дорослих хворих на оперізувальний герпес. Проаналізували клінічний перебіг захворювання та розвиток певного характеру ускладнень залежно від наявності поліморфізму гена інтерлейкіну-10. Статистичне опрацювання даних здійснили з використанням сформованої бази даних пацієнтів у програмі Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J).Результати. Встановили, що генотип ТТ гена ІЛ-10 (rs 1800872) зареєстрували у 30 (60,0 %) хворих на оперізувальний герпес проти 14 (35,0 %) здорових осіб контрольної групи (р = 0,02), що підтверджувало значення поліморфізму гена ІЛ-10 у реактивації Varicella Zoster Virus і маніфестації оперізувального герпесу. Аналіз поліморфізму гена ІЛ-10 (rs 1800872) залежно від клінічної форми та ступеня тяжкості оперізувального герпесу показав, що ТТ генотип вірогідно частіше реєстрували у хворих із тяжким перебігом захворювання (86,7 % проти 48,6 %, р = 0,01), проте не впливав на формування певних клінічних форм захворювання (р > 0,05). У хворих на оперізувальний герпесполіморфізм гена ІЛ-10 (rs 1800872) впливав на тяжкість перебігу захворювання: генотип TT асоціювався з тяжким перебігом захворювання (р = 0,01) і розвитком ускладнень неврологічного характеру (р = 0,03), що були представлені менінгітом (6), синдромом Рамсея-Ханта (3) та наступним формуванням постгерпетичної невралгії (3), а також офтальмологічного характеру (р = 0,0001), які були представлені герпетичним блефарокон’юнктивітом (16), кератоувеїтом (3), іридоциклітом (1), субкон’юнктивальним крововиливом (1). На відміну від генотипу TT, генотип TG гена ІЛ-10 (rs 1800872) мав асоціацію з розвитком ускладнень, що пов’язані з приєднанням вторинної бактеріальноїмікрофлори (χ2 = 4,5, р = 0,03), частота розвитку яких не залежала від тяжкості перебігу оперізувального герпесу (р > 0,05).Висновки. У хворих на оперізувальний герпес генотип ТТ гена ІЛ-10 (rs 1800872) асоціюється з реактивацією Varicella Zoster Virus і розвитком тяжкого перебігу захворювання з формуванням ускладнень неврологічного (χ2 = 4,75, р = 0,03) та офтальмологічного (χ2 = 14,75, р = 0,0001) характеру. Генотип TG гена ІЛ-10 (rs 1800872) асоціюється з розвиткомускладнень, котрі пов’язані з приєднанням вторинної бактеріальної мікрофлори (χ2 = 4,5, р = 0,03).

Aim. The purpose of the work is to reveal the features of CHB without liver cirrhosis when assessing the need for the appointment of antiviral therapy for the implementation of the State Target Program; to compare the criteria for monitoring CHB patients without cirrhosis in existing international recommendations.Material and methods. When assessing the features of the course of CHB in 286 patients without cirrhosis, the recommendations of NICE (2013) and WHO (2015) were taken into account to determine the need for antiviral treatment, which is the basis of the clinical protocol in Ukraine. The work analyzes the international guidelines for monitoring CHB patients without cirrhosis: the American Association for the Study of the Liver Diseases (2016), the European Association for the Study of the Liver (2012), the National institute for Health and Care Excellence (2013), World Health Organization (2015).Results. In the work, we analyzed the features of the course of CHB without cirrhosis using criteria for the distribution of patients depending on the indications for antiviral treatment, which are set out in the clinical protocol in Ukraine and are based on the international recommendations of NICE (2013) and WHO (2015). It is shown that 8.0 % (23 of 286) of patients require priority antiviral treatment according to laboratory criteria. The course of CHB in these patients is characterized by more frequent astheno-vegetative manifestations, more pronounced cytolytic syndrome and more frequent detection of HBeAg. Among 38.1 % (109 of 286) patients with CHB without cirrhosis with a low viral load, Цель работы – установить особенности хронического гепатита В (ХГВ) без цирроза печени при оценке необходимости назначения противовирусной терапии в рамках выполнения Государственной целевой программы и сопоставить критерии мониторинга больных ХГВ без цирроза печени в существующих международных рекомендациях.Материалы и методы. При оценке особенностей течения ХГВ у 286 пациентов без цирроза печени учтены рекомендации NICE (2013) и WHO (2015) для оценки необходимости назначения противовирусного лечения, которые являются основой клинического протокола в Украине. Проведен анализ международных рекомендаций мониторинга больных ХГВ без цирроза печени: American Association for the Study of Liver Diseases (2016), European Association for the Study of the Liver (2012), National institute for Health and Care Excellence (2013), World Health Organization (2015).Результаты. Проанализировали особенности течения ХГВ без цирроза печени при использовании критериев распределения больных в зависимости от показаний к противовирусному лечению, которые изложены в клиническом протоколе в Украине и базируются на международных рекомендациях NICE (2013) и WHO (2015). Показано, что 8,0 % (23 из 286) пациентов требуют первоочередного назначения противовирусного лечения по совокупности лабораторных критериев. Течение ХГВ у этих пациентов характеризуется более частыми астено-вегетативными проявлениями, более выраженным цитолитическим синдромом и более частым обнаружением HBeAg. Среди 38,1 % (109 из 286) больных ХГВ без цирроза печени с низкой вирусной нагрузкой, Мета роботи – визначити особливості перебігу хронічного гепатиту В (ХГВ) без цирозу печінки при оцінюванні необхідності призначення противірусного лікування в рамках виконання Державної цільової програми та зіставити критерії щодо моніторингу хворих на ХГВ без цирозу печінки в чинних міжнародних рекомендаціях.Матеріали та методи. При визначенні особливостей перебігу ХГВ у 286 пацієнтів без цирозу печінки враховували рекомендації NICE (2013) та WHO (2015) для оцінювання необхідності призначення противірусного лікування, які є основою клінічного протоколу в Україні. Здійснили аналіз міжнародних рекомендацій щодо моніторингу хворих на ХГВ без цирозу печінки: American Association for the Study of Liver Diseases (2016), European Association for the Study of the Liver (2012), National institute for Health and Care Excellence (2013), World Health Organization (2015).Результати. Виконали аналіз особливостей перебігу ХГВ без цирозу печінки при використанні критеріїв розподілу хворих залежно від показань до етіотропного лікування, які викладені в клінічному протоколі в Україні та ґрунтуються на Міжнародних рекомендаціях NICE (2013) та WHO (2015). Показано, що 8,0 % (23 із 286) хворих потребують першочергового призначення противірусного лікування за сукупністю лабораторних ознак. Перебіг ХГВ у цих пацієнтів характеризується частішими аcтено-вегетативними проявами, більшою виразністю цитолітичного синдрому та найчастішою циркуляцією в крові HBeAg. Серед 38,1 % (109 із 286) хворих на ХГВ без цирозу печінки з низьким вірусним навантаженням

Objective – to discover role of immune disorders in clinical manifestations formation of mixed cryoglobulinemia in patients with CHC.Material and methods. 214 patients with CHC were included in the study. The conducted research on frequency of detection and quantitative content of non-organ-specific autoantibodies and circulated immune complexes in reference to presence and degree of the mixed cryoglobulinemia manifestation. Results. It was found that spectrum of autoantibodies was extended in patients with CHC in case of emergence of signs of the mixed cryoglobulinemia. In case of presence of clinical signs of hemorrhagic cryoglobulinemia vasculitis formation.Frequency of IgG cardiolipin detection was 82.1 % in patients with symptoms of Meltzer's triad. RF-IgM in 100 % exceeded this index in patients of other groups (P < 0.01). RF-IgM and RF-IgG quantitative content in the blood serum was the highest (P < 0.01) in patients with CHC and presence of the mixed cryoglobulinemia manifestation in comparison with the patients who had no clinical and biochemical signs or had only biochemical signs of the mixed cryoglobulinemia. Level of IgM and IgG cardiolipin were the highest on condition of hemorrhagic cryoglobulinemia vasculitis (P < 0.01). Progressing of the mixed cryoglobulinemia manifestation was combined with the enlarging (P < 0.01) of CIC quantitative content which correlated with RF-IgM (r=+ 0.36, P < 0.05), IgM cardiolipin (r = +0.38, P < 0.05) and IgG cardiolipin (r = +0.45, P < 0.05).Conclusions. Frequency of detection and quantity of RF-IgM and RF-IgG, IgM cardiolipin and IgG cardiolipin in patients with CHC increases in case of emergence and progressing of the mixed cryoglobulinemia. Increase of non-organ-specific autoantibodies and rise of its quantitative content in patients with CHC in case of emergence and progressing of clinical and biochemical signs of the mixed cryoglobulinemia combines with the rise of CIC in the blood serum which correlates with RF-IgM and RF-IgG, IgM and IgG cardiolipin., Цель работы – выяснить роль иммунных нарушений в развитии клинических проявлений смешанной криоглобулинемии у больных хроническим гепатитом С.Материалы и методы. В исследование включено 214 больных хроническим гепатитом С. Проведен анализ частоты выявления и количественного содержания органонеспецифичных аутоантител и циркулирующих иммунных комплексов во взаимосвязи с наличием и степенью выраженности смешанной криоглобулинемии.Результаты. Отмечено расширение спектра аутоантител, увеличение их количественного содержания и содержания циркулирующих иммунных комплексов у больных хроническим гепатитом С при появлении и прогрессировании признаков смешанной криоглобулинемии. При наличии клинических проявлений геморрагического криоглобулинемического васкулита с формированием триады Мельтцера частота выявления кардиолипина IgG составляла 82,1 %, а RF-IgM – 100 % и превышала этот показатель у пациентов других групп (р < 0,01). Количественное содержание RF-IgM и RF-IgG в сыворотке крови было высоким (р < 0,01) у больных хроническим гепатитом С с наличием клинических проявлений смешанной криоглобулинемии по сравнению с пациентами, которые не имеют клинико-биохимических проявлений или имеют лишь биохимические признаки смешанной криоглобулинемии . Уровень кардиолипина IgM и IgG был самым высоким в условиях появления геморрагического криоглобулинемического васкулита (р < 0,01). Прогрессирование признаков смешанной криоглобулинемии сочеталось с нарастанием (р < 0,01) содержания циркулирующих иммунных комплексов, коррелировало с RF-IgM (r = +0,36, р < 0,05), кардиолипином IgM (r = +0,38 р < 0,05) и кардиолипиновыми IgG (r = +0,45, р < 0,05).Выводы. У больных хроническим гепатитом С частота выявления RF-IgM и RF-IgG, кардиолипина IgM и IgG и их количественное содержание увеличивается в условиях появления и прогрессирования клинических признаков смешанной криоглобулинемии. Увеличение частоты выявления органонеспецифичных аутоантител и повышение их количественного содержания в больных хроническим гепатитом С при появлении и прогрессировании клинико-биохимических признаков смешанной криоглобулинемии сочетается с нарастанием содержания ЦИК в сыворотке крови, что коррелирует с RF-IgM и RF-IgG, кардиолипиновыми IgM и IgG., Мета роботи – з’ясувати роль імунних порушень у розвитку клінічних проявів змішаної кріоглобулінемії у хворих на хронічний гепатит С.Матеріали та методи. У дослідження залучили 214 хворих на хронічний гепатит С. Проаналізували частоту виявлення та кількісний вміст органонеспецифічних автоантитіл і циркулюючих імунних комплексів у взаємозв’язку з наявністю та ступенем виразності змішаної кріоглобулінемії.Результати. Виявили розширення спектра автоантитіл, збільшення їх кількісного вмісту та вмісту циркулюючих імунних комплексів у хворих на хронічний гепатит С при появі та прогресуванні ознак змішаної кріоглобулінемії. За наявності клінічних проявів геморагічного кріоглобулінемічного васкуліту з формуванням тріади Мельтцера частота виявлення кардіоліпіну IgG становила 82,1 % , а RF-IgM – 100 % і перевищувала цей показник у пацієнтів інших груп (р < 0,01). Кількісний вміст RF-IgM і RF-IgG у сироватці крові був найвищим (р < 0,01) у хворих на хронічний гепатит С із наявністю клінічних проявів змішаної кріоглобулінемії порівняно з пацієнтами, які не мають клініко-біохімічних проявів або мають тільки біохімічні ознаки змішаної кріоглобулінемії. Рівень кардіоліпіну IgM й IgG був найвищим за умов появи геморагічного кріоглобулінемічного васкуліту (р < 0,01). Прогресування ознак змішаної кріоглобулінемії поєднувалось із наростанням (р < 0,01) вмісту циркулюючих імунних комплексів, що корелювало з RF-IgM (r = +0,36, р < 0,05), кардіоліпіном IgM (r = +0,38, р < 0,05) й кардіоліпіном IgG (r = +0,45, р < 0,05).Висновки. У хворих на хронічний гепатит С частота виявлення RF-IgM і RF-IgG, кардіоліпіну IgM й IgG та їхній кількісний вміст збільшується за умов появи та прогресування клінічних ознак змішаної кріоглобулінемії. Збільшення частоти виявлення органонеспецифічних автоантитіл і підвищення їхнього кількісного вмісту у хворих на хронічний гепатит С при появі та прогресуванні клініко-біохімічних ознак змішаної кріоглобулінемії поєднується з наростанням вмісту ЦІК у сироватці крові, що корелює з RF-IgM та RF-IgG, кардіоліпіном IgM й IgG.

The paper has demonsrated that a wide spectrum of autoantibodies is registered, their rate of detection and the spread of their spectrum are combined with the onset and progression of the signs of mixed cryoglobulinemia and joining of other extrahepatic manifestations. The highest content of mixed cryoglobulins, the rheumatoid factor – IgM, circulating immune complexes is registered in patients with the presence of the clinicobiological signs of HCV-associated mixed cryoglobulinemia., В работе показано, что у больных хроническим гепатитом С регистрируется широкий спектр автоантител, частота выявления которых и расширение их спектра сочетается с появлением и прогрессированием смешанной криоглобулинемии, присоединением других внепеченочных проявлений. Наиболее высокое содержание смешанных криоглобулинов, ревматоидного фактора IgM, циркулирующих иммунных комплексов регистрируется у больных с наличием клинико-биохимических признаков HCV-ассоциированной смешанной криоглобулинемии., У роботі показано, що у хворих на хронічний гепатит С реєструється широкий спектр автоантитіл, частота виявлення яких та поширення їх спектра поєднується з появою й прогресуванням ознак змішаної кріоглобулінемії та приєднанням інших позапечінкових проявів. Найвищий вміст змішаних кріоглобулінів, ревматоїдного фактору IgM, циркулюючих імунних комплексів реєструється у хворих з наявністю клінічно-біохімічних ознак HCV-асоційованої змішаної кріоглобулінемії.