Search

The object of research is N,N-diallyl (3-arylisoxasol-5-yl)-methylenesulfonylamides (Ar: C6H5 (1); C6H4–4–CH3 (2); C6H4–4–OC2H5 (3)) as antiwear additives to oils that are derived from the corresponding sulfonyl chloride and dialylamine. The industrial additive DF-11 (zinc dialkyldithiophosphate) (4) was used as a reference in action, and the 2-mercaptobenzthiazole allyl ether was used as a structural standard (5). As a synthetic oil, pentaerythritol and n-butyric acid ester, which is obtained by the esterification reaction, is used.Some physical characteristics (relative viscosity and refractive index) of the obtained oil were studied with and without the addition of sulfonylamides (1)–(3).The effect of the addition of N, N-diallyl (3-arylisoxasol-5-yl)-methylenesulfonylamides (Ar: C6H5 (1); C6H4–4–CH3 (2); C6H4–4–OC2H5 (3)) on the dynamic strength of the test oil was evaluated by ASTM D2783 (GOST 9490-75) on the four ball friction machine in terms of critical load. The tests were carried out by friction in the corresponding liquids of standardized metal balls made of ShKh 15 steel (microhardness – 64–66 HRC, stiffness parameter – Ra<0.25 μm). The rotation frequency of the upper loaded balls in relation to three stationary balls is 1500 × 1, the oil temperature is 20 °C. The test time at each load is 10 s, the experiment repeatability is three tests for each load.The study of changes in the diameter of the wear spot Dw of metal balls during friction in the initial oil without adding compound (3) and in accordance with the addition was carried out at revolutions of 1500 rpm, an initial temperature of 25 °C, a load of 98 N, and a study time of 1:00. The results obtained indicate that Dw of the oil without making the specified compound was 0.75 mm, and when it was added (0.1 wt. %) – 0.67 mm, that is, the reduction in wear is 10.67 %.It is found that the presence of the studied additives (1)–(3) in low concentrations in a synthetic oil based on pentaerythritol and, Об’єктом дослідження є N,N-діаліл-(3-арилізооксазол-5-іл)-метиленсульфоніламіди (Ar: C6H5 (1); C6H4–4–CH3 (2); C6H4–4–OC2H5 (3)) в якості протизношувальних присадок до олив, які одержано з відповідних сульфонілхлоридів та діаліламіну. Як еталон за дією використано промислову присадку ДФ–11 (діалкілдитіофосфат цинку) (4), а еталон за будовою – аліловий естер 2-меркаптобензтіазолу (5). Як синтетичну оливу використано естер пентаеритриту та н-масляної кислоти, який одержано реакцією естерифікації.Досліджено деякі фізичні характеристики (відносну в’язкість та показник заломлення) одержаної оливи при додаванні сульфоніламідів (1)–(3) та без них.Вплив додавання N,N-діаліл-(3-арилізооксазол-5-іл)-метиленсульфоніламідів (Ar: C6H5 (1); C6H4–4–CH3 (2); C6H4–4–OC2H5 (3)) на динамічну міцність досліджуваної оливи оцінювали за методикою ASTM D2783 (ГОСТ 9490-75) на чотирикульковій машині тертя за показником критичного навантаження. Випробовування проводили при терті у відповідних рідинах стандартизованих металевих кульок, що виготовлені зі сталі ШХ15 (мікротвердість – 64–66 HRC, параметр жорсткості – Ra<0,25 мкм). Частота обертання верхньої навантаженої кульки відносно трьох нерухомих кульок – 1500хв–1, температура оливи – 20 °С. Час випробувань при кожному навантаженні – 10 с, повторюваність експерименту – три випробування для кожного навантаження.Дослідження зміни діаметру плями зношення Dз металевих кульок при терті в вихідній оливі без додавання сполуки (3) та відповідно з додаванням здійснено при обертах 1500 хв–1, початковій температурі 25 °С, навантаженні 98 Н, часу дослідження – 1 година. Одержані результати свідчать, що Dз оливи без внесення зазначеної сполуки склав 0,75 мм, а при її внесенні (0,1 мас. %) – 0,67 мм, тобто, зниження зношування складає 10,67 %.Знайдено, що присутність досліджуваних присадок (1)–(3) у малих концентраціях у синтетичній оливі на основі естеру пентаеритриту та н-масляної кислоти може суттєво підвищувати її несучу здатність. Найбільш ефекти, Объектом исследования является N,N-диаллил-(3-арилизоксазол-5-ил)-метиленсульфониламиды (Ar: C6H5 (1) C6H4-4-CH3 (2) C6H4-4-OC2H5(3)) в качестве противоизносных присадок к маслам, которые получены из соответствующих сульфонилхлоридов и диаллиламина. В качестве эталона по действию использована промышленная присадка ДФ-11 (диалкилдитиофосфат цинка) (4), а эталоном по строению – аллиловый эфир 2-меркаптобензтиазола (5). Как синтетическое масло использован эфир пентаэритрита и н-масляной кислоты, который получен реакцией этерификации.Исследованы некоторые физические характеристики (относительная вязкость и показатель преломления) полученного масла при добавлении сульфониламидов (1)–(3) и без них.Динамическую прочность исследуемого масла оценивали по методике ASTM D2783 (ГОСТ 9490-75) на четырехшаровой машине трения по показателю критической нагрузки. Испытания проводились при трении в исследуемой жидкости стандартизированных металлических шариков, изготовленных из стали ШХ15 (микротвердость – 64–66 HRC, параметр жесткости – Ra<0,25 мкм). Частота вращения верхнего нагруженного шарика относительно трех неподвижных шариков – 1500 мин–1, температура масла – 20 °С. Время испытаний при каждой нагрузке – 10 с, повторяемость эксперимента – три испытания для каждой нагрузки.Исследование влияния соединения (3) при добавлении в масло на диаметр пятна износа Dи шариков осуществлено при оборотах 1500 мин–1, начальной температуре 25 °С, нагрузке 98 Н, времени исследования – 1 час. Полученные результаты свидетельствуют, что Dи масла без внесения указанного соединения составил 0,75 мм, а при его внесении (0,1 мас. %) – 0,67 мм, то есть, снижение износа составляет 10,67 %.Найдено, что присутствие исследуемых присадок (1)–(3) в малых концентрациях в синтетическом масле на основе эфира пентаэритрита и н-масляной кислоты может существенно повышать её несущую способность. Наиболее эффективным является соединение (3), которое в концентрации 0,1 % масс. превышает несущую способность, по ср

Proposals for further progress of video technologies, issues that need to be resolved to implement this progress and possible ways to implement them in real devices of special and general application are made. It is proposed to supplement the conventional model of the video path with a color perception model and an adaptive model of the spectral power distribution of the illuminant. Attention is paid to the end devices of the video path, which may introduce unacceptable changes in the transmitted video information, namely color. The schemes of the algorithm of adaptation to the spectral power distribution of the illuminant are presented. The possibility of universal use of the proposed algorithm in video transmission systems is considered. The algorithm of video image adaptation to the spectral power distribution of illuminants based on the selection of reference spectral power distributions with the given color coordinates is proposed. The algorithm of allocation of the spectral power distribution of the illuminant from the overall image scene is presented. Metrological support to assess the influence of the illuminant on the quality of color rendering is proposed. It is proposed to use spectral color distributions, the set of which is presented in the paper, as optical test images for testing the color rendering quality. Comparative characteristics with existing sets of spectral power distributions are presented and it is shown that they are not enough to implement the proposed algorithm. The simulation results prove the necessity and advantages of using the proposed algorithm. The image after the application of the algorithm is such if it was observed in sunlight, regardless of what type of lighting was used during shooting or observation. In addition, the presented algorithm allows adaptation to the spectral power distribution of various illuminants, such as incandescent lamps, fluorescent, LED, signal flares, and the like, Сделаны предложения по дальнейшему прогрессу видеотехнологий, вопросы, которые нужно решить для реализации этого прогресса и возможные пути их внедрения в реальные устройства специального и общего применения. Предлагается дополнить общепринятую модель видеотракта моделью цветовосприятия и адаптивной моделью к спектральному распределению источника освещения. Уделяется внимание конечным устройствам видеотракта, которые могут вносить недопустимые изменения в передаваемую видеоинформацию, а именно цвет. Представлены схемы алгоритма адаптации к спектральному распределению источника освещения. Рассмотрена возможность универсального использования предлагаемого алгоритма в системах передачи видео. Предложен алгоритм адаптации видеоизображения к спектральному распределению источников освещения, основанный на выборе эталонных спектральных распределений по заданным координатам цвета. Представлен алгоритм выделения спектрального распределения источника освещения с общей сцены изображения. Предлагается метрологическое обеспечение для расчета величины влияния источника освещения на качество цветопередачи. Предлагается в качестве оптических испытательных изображений для тестирования качества цветопередачи использовать спектральные распределения цветов, набор которых представлены в работе. Представлены сравнительные характеристики с существующими наборами спектральных распределений и показано, что их недостаточно для реализации предлагаемого в работе алгоритма. Результаты моделирования доказывают необходимость и преимущества от использования предлагаемого алгоритма. Изображение после применения алгоритма является таким, если бы его наблюдали при солнечном освещении независимо от того, при каком типе освещения осуществлялась съемка или наблюдение. Кроме того, представленный алгоритм позволяет адаптироваться к спектральному распределению различных источников освещения, таких как лампы накаливания, флуоресцентные, светодиодные, сигнальные ракеты и тому подобное, Зроблено пропозиції щодо подальшого прогресу відеотехнологій, питання, які потрібно вирішити задля реалізації цього прогресу та можливі шляхи впровадження в реальні пристрої спеціального та загального застосування. Пропонується доповнити загальноприйняту модель відеотракту моделлю кольоросприйняття та моделлю адаптивною до спектрального розподілу джерела освітлення. Приділяється увага кінцевим пристроям відеотракту, які можуть вносити недопустимі зміни до передаваної відеоінформації, а саме кольору. Представлені схеми моделювання алгоритму адаптації до спектрального розподілу джерела освітлення. Розглянуто можливість універсального використання пропонованого алгоритму в системах передавання відео. Запропоновано алгоритм адаптації відеозображення до спектрального розподілу джерел освітлення, що базується на виборі еталонних спектральних розподілів по заданих координатах кольору. Представлено алгоритм виділення спектрального розподілу джерела освітлення із загальної сцени зображення. Пропонується метрологічне забезпечення для розрахунку величини впливу джерела освітлення на якість кольоропередавання. Пропонується в якості оптичних випробувальних зображень для тестування якості кольоропередавання використовувати спектральні розподіли кольорів, набір яких представлено в роботі. Представлено порівняльні характеристики з існуючими спектральними розподілами та показано, що не достатньо для реалізації пропонованого в роботі алгоритму. Результати моделювання доводять необхідність та переваги від використання пропонованого алгоритму. Зображення після застосування алгоритму є таким, якби його спостерігали при сонячному освітленні не залежно від того при якому типі освітлення здійснювалась зйомка чи спостереження. Крім того, представлений алгоритм дозволяє адаптуватись до спектрального розподілу різних джерел освітлення, таких як лампи розжарювання, флуоресцентні, світлодіодні, сигнальні ракети тощо