Search

The late actor's children attended the premiere of the documentary about their dad's life. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The actress brought the 'so pretty' look to the world premiere of her new film, 'Shell.' [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The actress' look honored 'Beetlejuice' at the premiere for the film's sequel. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The article reveals the principle of creating a large-scale promotion on the example of the premiere of the Concerto No. 2 for cello with the orchestra by Myroslav Mykhailovych Skoryk, as well as on the basis of the activities of music producer and cellist Oleksandr Piriyev. A brief summary gives different types of promotion. New forms of information distribution have been determined thanks to the possibilities of social networks, which are used by the broad masses of consumers involved in innovative technologies, which increases the circle of influence of marketing communication in society. The principles for the successful promotion of a cultural product are formulated using examples of modern methods adopted by the latest technologies. An analysis of the term "promotion" and an explanation of the factors that make it appropriate to use this word in the field of media culture have been made. The principles of successful promotion are revealed using the example of the premiere of Concerto No. 2 for cello and orchestra and its symbol as part of the large creative project "Three S: Skoryk-Stankovich-Sylvestrov". A special aspect in the creation of a marketing brand for the concert premiere was determined. A peculiar method of interest of the recipients in the premiere of the concert, using the methods of a press release has been indicated. The personal opinion of the author regarding the use of the possibilities of the media space is defined. Methods of promotion, which are expedient to apply in the field of media culture, have been formulated. The special contribution of Oleksandr Piriyev to the "Three S" project as a music producer is noted and his activities in the field of media culture are outlined. The programs of concerts in which Concerto No. 2 for cello and orchestra were performed by various professional musical ensembles of the national level, and the places where they were held have been described. The activities of Oleksandr Piriyev in the field of music production are considered using the examples of Ukrainian musical projects ("Myroslaw Skoryk Music Days", "Three S", Kharkiv Music Fest, Mariupol Classic), where popular symphonic compositions by Myroslaw Mykhailovych were performed, as well as Concerto No. 2 for cello from orchestra., Розглянуто принцип створення масштабної промоції на прикладі прем'єри Концерту №2 для віолончелі з оркестром Мирослава Михайловича Скорика, а також на основі діяльності музичного продюсера і віолончеліста Олександра Пірієва. Висвітлено різні типи промоцій у стислому викладі. Визначено нові форми розповсюдження інформації завдяки можливостям соціальних мереж, які використовують широкі маси споживачів інноваційних технологій, що збільшує коло впливу промоції у соціумі. Сформульовано засади для успішної промоції на прикладах сучасних методів використання новітніх технологій. Зроблено аналіз терміну «промоція» та пояснення факторів, завдяки яким це слово доречно використовувати в сфері медіакультури. Виявлено засади успішної промоції на прикладі прем'єри Концерту №2 для віолончелі з оркестром та її символу як частини великого творчого проєкту «Три С: Скорик-Станкович-Сильвестров». Визначено особливий аспект у створенні промоції для прем'єри концерту. Зазначено своєрідний спосіб зацікавлення реципієнтів у прем’єрі концерту, використовуючи методи прес-релізу. Визначено особисту думку автора щодо використання можливостей медіа простору. Сформульовано методи промоції, які доцільно застосовувати у сфері медіакультури. Позначено особливий внесок Олександра Пірієва у проєкт «Три С» як музичного продюсера та окреслено його діяльність у сфері медіакультури. Висвітлено програми концертів, в яких виконувався Концерт №2 для віолончелі з оркестром різними професійними музичними складами національного рівня, та описано місця їх проведення. Розглянуто діяльність Олександра Пірієва у сфері музичного продюсування на прикладах українських музичних проєктів («Дні Музики Мирослава Скорика», «Три С», Kharkiv Music Fest, Mariupol Classic), де виконувались популярні симфонічні твори Мирослава Михайловича, а також Концерт №2 для віолончелі з оркестром.

Материалы настоящей публикации включают три раздела из готовящейся к изданию монографии «“Орестея” С.И. Танеева: исследование и материалы». Каждый раздел посвящён области, о которой уже немало написано специалистами по творчеству Танеева. Таковы увлечение композитора философией и историей права, трактовка оркестра и подробности постановочных перипетий трилогии «Орестея». В результате проведённых изысканий оказалось возможным каждую из этих областей дополнить новыми сведениями и их интерпретациями., The present publication includes three sections from the forthcoming monograph Sergey Taneyev’s Oresteia: Research and Materials. Each section is devoted to a particular area of Taneyev research, which has already been discussed in scholarly literature: the composer’s fascination with philosophy and the history of law, his treatment of orchestra, and the ups and downs of the production of the Oresteia trilogy. As a result of our research, it has become possible to supplement each of these areas with new information and new interpretations.

В статті розглянуто характерні риси драматургії І. Кавалерідзе. Зазначається, що в ній наявні ознаки художньої індивідуальності митця, тяжіння до експресіоністичних форм, художніх прийомів, характерних для мистецтва скульптури: символізм, монументальність, гіперболізація. Творча спадщина І. Кавалерідзе охоплює широке коло як суто мистецьких, так і загальнофілософських проблем. Серед них – становлення епохи модернізму та його особливості в українському мистецтві початку XX століття, вплив революційних ідей на творчість 1920-х років, роль духовних лідерів українського народу Т. Шевченка та Г. Сковороди тощо. Здійснено аналіз постановок п’єс І. Кавалерізде “Перша борозна” та “Григорій і Параскева” на сцені Сумського театру драми та музичної комедії імені М.С. Щепкіна у 1970-1972 роках. У статті наголошується, що саме на сумських підмостках ці п’єси були поставлені вперше в історії українського театру. Прем’єра “Першої борозни” (вистава мала назву “Старики”) відбулась 19 березня 1970 року. А постать національного генія Григорія Сковороди також вперше на театральній сцені була втілена саме у Сумах у виставі “Григорій і Параскева”. Прем’єра відбулась 21 жовтня 1972 року. Постановку здійснив заслужений артист УРСР І. Рибчинський. На основі публікацій у періодичних виданнях того часу, спогадів українських режисерів розглянуто особливості режисерської інтерпретації, стенографічного та музичного оформлення цих п’єс на сумській сцені. Значну увагу приділено аналізу акторських робіт у виставах за п’єсами І. Кавалерідзе. Зокрема, представлено особливості акторського втілення на сцені образу національного генія – Григорія Сковороди. Зазначено, що п’єси І. Кавалерідзе по праву вважаються високохудожніми творами української драматургії. Їх інсценізація здійснена на різних театральних сценах, зокрема у Сумському театрі драми та музичної комедії ім. М. С. Щепкіна є важливою сторінкою вітчизняного театрального мистецтва. The characteristic features of I. Kavaleridze’s drama is considered in the article. It is noted that there are signs of the artist’s individuality, attraction to expressionist forms, artistic techniques characteristic for the art of sculpture: symbolism, monumentality, hyperbole. I. Kavaleridze was well versed in the drama laws, understood the specifics of the stage events construction, had a large arsenal of literary means, thanks to which the characters’ monologues and dialogues were extremely expressive and colorful. In his work, he implemented original solutions that were ahead of time. Therefore, many of the artist’s ideas and achievements received due recognition only after his death. I. Kavaleridze’s creative heritage covers a wide range of both purely artistic and general philosophical problems. Among them the formation of the era of modernism and its features in the Ukrainian art of the early XX century, the impact of revolutionary ideas on the work of the 1920s, the role of spiritual leaders of the Ukrainian people T. Shevchenko and G. Skovoroda in the formation of national consciousness, political and ideological pressure on figurative art language and the formation of a socialist-realist canon, etc. The analysis of the productions of I. Kavalerizde’s plays “The First Furrow” and “Gregory and Paraskeva” on the stage of the Mykhailo Shchepkin Sumy Theater of Drama and Musical Comedy in 1970-1972. The article notes that these plays were staged in Sumy for the first time in the history of Ukrainian theater. The premiere of “The First Furrow” (the play was called “Old Men”) took place on March 19, 1970. The figure of the national genius Hryhoriy Skovoroda was also embodied for the first time on the stage in Sumy in the play “Hryhoriy and Paraskeva”. It premiered on October 21, 1972. I. Rybchynsky, Honored Artist of the USSR, performed the production. Creating generalized historical outlines of people’s life, features of life at that time, depicting psychological portraits of people in various, sometimes-dramatic collisions, in the productions of I. Kavaleridze’s plays on the Sumy stage the emphasis was on universal values such as virtue, love. The main character was the Ukrainian people, who nurtured such large-scale historical figures, gave them strength and wisdom for great achievements.Based on publications in periodicals of that time, memoirs of Ukrainian directors, the peculiarities of the director’s interpretation, stenographic and musical design of these plays on the Sumy stage are considered. Considerable attention is paid to the analysis of acting works in I. Kavaleridze’s plays. In particular, the peculiarities of the actor’s embodiment of the image of the national genius Hryhoriy Skovoroda on the stage are presented. It is noted that I. Kavaleridze’s plays, created in a difficult political, social and ideological context, are rightly considered to be highly artistic works of Ukrainian drama. Their staging was carried out on various theatrical stages, including Mykhailo Shchepkin Sumy Theater of Drama and Musical Comedy is an important page of national theatrical art.

Желая представить себе время парижских сезонов «Русского балета», а также обстоятельства создания и подготовки спектакля «Жар-птица», его премьеру и прием первыми зрителями, интересно было обратиться к воспоминаниям участников и очевидцев этих событий. Прочтение изданных воспоминаний А. Н. Бенуа, С. Л. Григорьева, М. М. Фокина, Т. П. Карсавиной, Б. Ф. Нижинской, И. Ф. Стравинского и других о премьере спектакля «Жар-птица» дало интереснейший материал «из первых уст» для понимания значения в судьбе каждого из них и в целом — в истории русского театрального, балетного искусства первого двадцатилетия XX в. При чтении их мемуаров сложилось впечатление общей беседы с интересными, известными людьми, страстными свидетелями подготовки и участниками создания этого феерического спектакля. Они словно спешили подробно рассказать, перебивали и дополняли друг друга, спорили и соглашались. В статье представлены фрагменты их воспоминаний в порядке последовательного развития темы., In order to imagine the Parisian seasons’ epoch of the Russian ballet and the circumstances of creation and preparation of the performance The Firebird, its premiere and acceptance by the first spectators, we turned to the memoirs of the participants and eyewitnesses of those events. The acquaintance with the published memoirs of Alexandre Benois, Sergei Grigoriev, Mikhail Fokin, Tamara Karsavina, Bronislava Nijinska, Igor Stravinsky, and others about the premiere of The Firebird provided us with an extremely interesting “first-hand” material for comprehending the value of the Russian theatre and ballet art in the first score of years of the 20th century in their lives and in general terms. When reading their memoirs, we gained an impression of shared conversation with interesting and famous characters, ardent witnesses of preparation of this enchanting performance, and, at the same time, participants of its creation. The impression was that they were in haste to tell us everything in detail, talked over and complemented each other, argued and agreed. The article presents a number of fragments of their memoirs through sequential development of the theme.

Russian authorities do not recognize their participation in the Donbass war. Participation concealment in military conflicts is a long-standing Russian political tradition. The Soviet Union, which was modernized by Russia, did not recognize that it had fought in Korea, Vietnam, Angola, and Ogaden. Modern Russia, which has deployed its forces to Donbass, is officially convincing the world community and Russians that this war is an internal civil conflict in Ukraine. Although all information is available on the Internet about which Russian units are fighting in Donbass, who controls them and where the flows of Russian equipment, weapons, ammunition, soldiers, officers and even where the killed Russian soldiers are buried come from.That is why films about the Donbass war help the mass audience to understand who is actually fighting in Eastern Ukraine. An article is devoted to this topic, which analyzes feature films about the Russian-Ukrainian war that lasts in Donbass. In particular, Oleksiy Shapariev’s series "The Guard", films of Akhtem Seitablaiev "Cyborgs. Heroes never die", Serhiy Loznytsia "Donbass", Zaza Buadze "Call sign ‘Banderas’", Ivan Tymchenko "Ilovaisk 2014. Battalion ‘Donbass’", Valentyn Vasyanovych "Atlantis", Volodymyr Tykhyi "Our cats".In the context of world cinematography and peculiarities of the national character, it is presented how modern Ukrainian cinema develops the comedic traditions of war films. The reaction to films about the war by Ukrainian spectators, critics, Russian politicians and public officials, film awards at film festivals are shown., Російська влада не визнає своєї участі у війні на Донбасі. Приховування участі у військових конфліктах — давня російська політична традиція. Радянський Союз, який був модернізованою Росією, не визнавав, що воював у Кореї, В’єтнамі, Анголі, Огадені. Сучасна Росія, яка ввела свої війська на Донбас, на офіційному рівні переконує світову спільноту та росіян, що ця війна — внутрішній громадянський конфлікт України. Хоча в інтернеті доступна вся інформація про те, які російські підрозділи воюють на Донбасі, хто ними керує і звідки йдуть потоки російської техніки, зброї, боєприпасів, солдатів, офіцерів і навіть де ховають убитих російських вояків.Тому фільми про війну на Донбасі допомагають зрозуміти масовій аудиторії, хто насправді воює в Східній Україні. Цій темі присвячена стаття, у якій аналізуються ігрові фільми про російсько-українську війну, яка триває на Донбасі. Зокрема, серіал Олексія Шапарева «Гвардія», фільми Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги. Герої не вмирають», Сергія Лозниці «Донбас», Зази Буадзе «Позивний „Бандерас”», Івана Тимченка «Іловайськ 2014. Батальйон „Донбас”», Валентина Васяновича «Атлантида», Володимира Тихого «Наші котики».У контексті світового кінематографу та особливостей національного характеру подається, як сучасне українське кіно розвиває комедійні традиції фільмів про війну. Показано реакцію на фільми про війну українських глядачів, критиків, російських політиків і державних службовців та нагороди фільмів на кінофестивалях.

Russian authorities do not recognize their participation in the Donbass war. Participation concealment in military conflicts is a long-standing Russian political tradition. The Soviet Union, which was modernized by Russia, did not recognize that it had fought in Korea, Vietnam, Angola, and Ogaden. Modern Russia, which has deployed its forces to Donbass, is officially convincing the world community and Russians that this war is an internal civil conflict in Ukraine. Although all information is available on the Internet about which Russian units are fighting in Donbass, who controls them and where the flows of Russian equipment, weapons, ammunition, soldiers, officers and even where the killed Russian soldiers are buried come from. That is why films about the Donbass war help the mass audience to understand who is actually fighting in Eastern Ukraine. An article is devoted to this topic, which analyzes feature films about the Russian-Ukrainian war that lasts in Donbass. In particular, Oleksiy Shapariev’s series "The Guard", films of Akhtem Seitablaiev "Cyborgs. Heroes never die", Serhiy Loznytsia "Donbass", Zaza Buadze "Call sign ‘Banderas’", Ivan Tymchenko "Ilovaisk 2014. Battalion ‘Donbass’", Valentyn Vasyanovych "Atlantis", Volodymyr Tykhyi "Our cats". In the context of world cinematography and peculiarities of the national character, it is presented how modern Ukrainian cinema develops the comedic traditions of war films. The reaction to films about the war by Ukrainian spectators, critics, Russian politicians and public officials, film awards at film festivals are shown.

En este artículo procedemos a una lectura atenta de algunos fragmentos de Gaspard de René Benjamin, Le Feu de Henri Barbusse, Les Croix de bois de Roland Dorgelès et Clavel Soldat de Léon Werth para analizar la manera en que sus autores tratan el motivo de la luz. Nos permite acercarnos a estas obras que nacen de la experiencia, centrándonos en las distintas interpretaciones del conflicto que construyen, a partir de una estética que va más allá del realismo y que utiliza el símbolo de la luz para cuestionar los símbolos y las representaciones tradicionales de la guerra, pero que también nos permiten atribuir diversos sentidos, a veces ambiguos, a una experiencia inédita de la guerra. Dans cet article nous procédons à une lecture attentive des notations de lumière dans certains fragments de Gaspard de René Benjamin, Le Feu de Henri Barbusse, Les Croix de bois de Roland Dorgelès et Clavel Soldat de Léon Werth. Cette analyse nous permet d’aborder sous l’angle de l’interprétation du conflit qu’elles proposent ces œuvres qui prennent pour point de départ l’expérience mais ne se réduisent pas à l’écriture réaliste. En effet, la symbolique de la lumière leur permet de remettre en question les représentations traditionnelles de la guerre, mais aussi de donner leur propre interprétation, parfois ambiguë, de cette expérience guerrière radicalement nouvelle. In this paper, we conduct a close reading of some fragments of Gaspard from René Benjamin, Le Feu from Henri Barbusse, Les Croix de bois from Roland Dorgelès and Clavel Soldat from Léon Werth to study the motif of light in their self-experience-based narration. We focus on light’s symbolism that these non-exclusively realistic texts use to both express critics on war’s traditional representation and give an own interpretation, sometimes ambiguous, of a whole new war experience.

Проанализирована деятельность Камерного еврейского музыкального театра в 19851995 гг. В контексте новых исторических событий выделены особенности развития театра. Выявлены трудности, с которыми сталкивался еврейский театр в период общественной трансформации общества., The article analyzes the activities of the Chamber Jewish Musical Theatre in 19851995. The characteristics of the theatre development in the context of new historical events are specified. The difficulties faced by the Jewish theater in the period of social transformation are identified., №1(21) (2019)

В статье рассматривается период активного творческого взаимодействия композитора А.К. Глазунова и поэта К.Р. (великого князя Константина Романова): подготовка премьеры драмы-мистерии «Царь Иудейский» (1912–1914). В течение нескольких десятилетий в советском государстве замалчивалось это выдающееся сочинение – памятник музыкально-театральной культуры и духовных исканий в ареале художественных тенденций «серебряного века». Внимание к нему возродилось в начале XXI века в концертных залах, аудио записях и научно-исследовательских статьях. Обладая всеми качествами блестящего музыкально-театрального сочинения с участием хора и симфонического оркестра, оно выходит за рамки прикладного назначения. Музыка Глазунова к драме К.Р., созданная на рубеже XIX–XX веков, является одной из вершин многогранного творчества композитора – петербуржца. Впервые вводятся в научный оборот ранее не известные документальные источники, связанные с первой постановкой литургической драмы К.Р. в театре Эрмитажа и участия Глазунова в репетиционном процессе. Факсимиле мужского хора a cappella «Песнь Учеников Иисусовых» и рукописная копия музыкального фрагмента из третьего действия, сохраненные в Государственном Центральном Театральном Музее имени А.А. Бахрушина, соответствуют ключевым моментам музыкальной драматургии уникального произведения, по-видимому, наиболее востребованным в концертной практике., The article deals with the period of active creative interaction between the composer and the poet K.R. Glazunov (Grand Duke Konstantin Romanov): preparation of the premiere of the mystery drama "The king of the Jews" (1912–1914). For several decades in the Soviet state this outstanding work – a monument of musical and theatrical culture and spiritual searches in the area of artistic trends of the "silver age" was hushed up. Attention to it was revived at the beginning of the XXI century in concert halls, audio recordings and research articles. Having all the qualities of a brilliant musical and theatrical composition with the participation of the choir and Symphony orchestra, it goes beyond the scope of application. Glazunov`s music for the drama of K.R., created at the turn of the XIX–XX centuries, is one of the peaks of the multifaceted creativity of the composer – St. Petersburg. For the first time, previously unknown documentary sources related to the preparation of the premiere of K.R.`s liturgical drama at the Hermitage theatre and Glazunov`s participation in the rehearsal process are introduced into scientific circulation. The "Song Of the disciples of Jesus" and the manuscript copy of the musical fragment of the third act, preserved in the state Central Theatre Museum named after A.A. Bakhrushin, correspond to the key moments of the musical drama of the unique work, apparently the most popular in the concert practice., №11 (2018)

This work begins with a simple question : why can't our pupils in Year 12 understand the expectations of a literary study ? This question appears quite naive, but the response is much more complex and delicat than it might seems. We are interested in the origin of this misunderstanding, and we try to show how every single academic career and every single life course impact this misunderstanding, as well as the professor's attitude. We want to see if it's possible to reduce it, by studying a painting linked to the text.; Ce travail part d'un questionnement simple : pourquoi nos élèves ne comprennent-ils pas les attentes relatives à l'exercice de lecture analytique, pratiqué en classe de première dans l'objectif de l'épreuve orale du bac de français ? Cette demande, à première vue naïve, appelle en réalité une réponse complexe et délicate, beaucoup plus nuancée que ce qu'il n'y paraît. En nous intéressant aux origines de cette incompréhension, nous avons tenté de voir comment les différents parcours de socialisation et de scolarisation relatifs à chaque élève, tout comme les pratiques pédagogiques, influencent cette perception de l'exercice en contribuant à en opacifier les attentes. Nous avons voulu examiner s'il était possible de lever une partie de ce que les chercheurs nomment « malentendu socio-cognitif » au travers de l'étude de la peinture, et ce en lien avec le texte littéraire étudié.

International audience; La fin du Pléistocène et le début de l’Holocène dans la vallée du Jabron (Var, France) : une première note sur les occupations humaines à la Baume de Monthiver

Première datation uranium-plomb (U-Pb) en Europe sur l’un des plus vieux sites préhistoriques de France : la grotte du Vallonnet

Aquest treball final de grau consisteix en la creació d’una animació. La història d’aquesta està basada en el conte “L’elefant encadenat” de Jorge Bucay, inspirat en una paràbola popular. La creació d’aquesta animació no consisteix només en un vídeo per si sol, sinó que passa a ser una eina de treball per educadors per treballar des de diferents àrees. Com a prova pilot s’ha mostrat davant una classe de 3r de primària de l’escola pública Tabor de Barcelona. Ells han estat treballant durant tot un trimestre la creació d’un curtmetratge amb tècnica Stop Motion. Així doncs s’ha aprofitat la temàtica per a la presentació d’aquesta animació i s’ha dut a terme una dinàmica de comprensió oral i d’educació en valors entorn a la història explicada.

While the Republic is hit in its core values by terrorist acts perpetrated by "its own children", School must provide a concrete and thoughtful response to what motivates distrust of its institutions. By their manipulative and lying nature, conspiracy theories constitute one of the factors of these deviations, also by their propensity to fuel the permanent suspicion of information while pretending to publish "truths about the world". In a context marked by the digital revolution and the development of the Internet, Digital Natives seem to be particularly vulnerable. Through this study, we’ll confront the elements of understanding and development of conspiracy theories with what bases the knowledge corroboration, through the precepts enacted by epistemology, and as thought in understood scientific world - from the Latin scientia : "knowledge". The experimental protocol referred to this Thesis aims at opening up, on the basis of these theoretical elements, prospects for responding to these malicious rhetorics through the transmission of tools to enable students to mobilize critical thinking and promote their "intellectual self-defense" : a real challenge...; Alors que la République est heurtée dans ses valeurs fondamentales par des actes terroristes perpétrés par « ses propres enfants », l’École se doit d’apporter une réponse concrète et réfléchie à ce qui motive la défiance envers ses institutions. Par leur caractère manipulatoire et mensonger, les théories du complot constituent l’un des facteurs de ces déviances, en ce qu’elles alimentent la suspicion permanente face à l’information, et prétendent édicter des « vérités sur le monde ». Dans un contexte marqué par la révolution numérique et le développement d’Internet, les jeunes générations semblent particulièrement exposées, donc vulnérables. À travers cette étude, nous tenterons de confronter les éléments de compréhension et de développement du conspirationnisme à ce qui, par les préceptes édictés par l’épistémologie, fonde la validité d’un savoir tel qu’il est entendu dans le monde de la science - du latin scientia : la « connaissance ». Le protocole d’expérimentation dont il est question dans ce mémoire vise à ouvrir, en appui sur ces éléments théoriques, des perspectives de réponse à ces rhétoriques malintentionnées, à travers la transmission d’outils propres à permettre aux élèves de mobiliser l’esprit critique en vue de promouvoir leur « auto-défense intellectuelle » : un véritable défi…

This article provides a fresh perspective on the footage shot in the ghetto of Theresienstadt, known under the titles Ghetto Theresienstadt, Theresienstadt 1942 and Theresienstadt. Ein Dokumentarfilm aus dem jüdischen Siedlungsgebiet aka Der Führer schenkt den Juden eine Stadt / The Führer Gives a City to the Jews. Revisiting original Czech, German, and French sources, the article argues, contrary to the general consensus, that the different film shoots from 1942 to 1945 constitute a single film project. N. Drubek suggests corrections to its filmographic data, such as the inclusion of the last Jewish Elder of the ghetto, Benjamin Murmelstein, as co-author of the script.A comparative examination of sources establishes the date, time and place of the first official screening of the film, for delegates of the Committee of the International Red Cross. Revising earlier conceptions on the intended effects and target audiences, the article draws attention to the fact that the film was initiated by the Sicherheitsdienst of the Reich Main Security Office (RSHA) in 1942 and screened at the end of the war to three carefully selected closed audiences. A study of the audience of the premiere on April 6, 1945, allows the reassessment of the question whether the film can be labeled as a propaganda film, or should rather be qualified as a stratagem of the German secret service., Apparatus. Film, Media and Digital Cultures of Central and Eastern Europe, No 2-3 (2016): Ghetto Films and their Afterlife

Dieser Artikel liefert auf der Grundlage einer gründlichen Lektüre von tschechischen, deutschen und französischen Quellen eine neue Perspektive auf das Filmmaterial, das im Ghetto von Theresienstadt gedreht wurde und unter den Titeln Ghetto Theresienstadt, Theresienstadt 1942 und Theresienstadt. Ein Dokumentarfilm aus dem jüdischen Siedlungsgebiet bzw. auch als Der Führer schenkt den Juden eine Stadt bekannt ist. In einer Revision des allgemeinen Konsensus der letzten zwei Jahrzehnte argumentiert der Artikel, dass die verschiedenen Filmaufnahmen zwischen 1942 und 1945 ein zusammenhängendes Filmprojekt bilden. Die Autorin schlägt Korrekturen der filmographischen Daten vor, wie etwa die Einbindung des letzten „Jewish Elder“ des Ghettos, Benjamin Murmelstein, als Ko-Autor des Scripts. Eine Rekonstruktion des Datums, des Zeitpunkts und des Orts der ersten offiziellen Vorführung des Films für Delegierte des Komitees des Internationalen Roten Kreuzes wird durch eine komparative Untersuchung von verschiedenen Quellen und auf Textanalyse basierenden Ausschlussverfahren möglich. Bisherige Auffassungen des beabsichtigten Effekts und der Zielgruppe des Films revidierend, lenkt der Artikel die Aufmerksamkeit auf den Fakt, dass der Film vom Reichssicherheitshauptamt (RSHA) 1942 initiiert und zum Kriegsende drei sorgfältig ausgewählten Gruppen vorgeführt wurde. Eine Untersuchung des Publikums der Premiere am 6. April 1945 lässt eine Neubewertung der Frage zu, ob der Film als Propagandafilm eingestuft werden kann oder eher als Strategem des deutschen Geheimdienstes.

[EN] In this memory expose which has been my work practical of end of degree. In my case has consisted in producing a short film of 2 minutes inspired in one previous, using only media generated by me same. An of the purposes of this work has been expose them knowledge acquired during the grade, put in practice it learned in them subjects audiovisual that have gone studying throughout my career . Is has led to out an important work in equipment as regards inspirations and references. The title chosen for both projects, "Fears", is not casual, but that has much to do with the subject matter and the history of short films. They represent the inner struggle of an individual, in which a more dominant personality corner to his more insecure "I". Wanted with this broadcast that many times the fear is produces within us themselves. It is not a rational and fear produced by an external agent, but the cons tant escape from oneself, own insecurity caused by the lack of experience. The fear that haunts us in the end is (and even is) ourselves. Focusing us more in this remake -­‐ reboot, the short film tries to reflect through the protagonist the fears that may hav e them people to the not have an attitude safe and not think in them same -­ in be them same, [ES] En esta memoria expongo el que ha sido mi trabajo práctico de fin de grado. En mi caso h a consistido en producir un cortometraje de 2 minutos inspirado en uno anterior, empleando únicamente medios generados por mí mismo. Una de las finalidades de este trabajo ha sido exponer los conocimientos adquiridos durante el grado, poner en práctica lo aprendido en las asignaturas audiovisuales que he ido cursando a lo largo de mi carrera. Se ha llevado a cabo un importante trabajo en equipo en cuanto a inspiraciones y referentes. El título escogido para ambos proyectos, “Miedos”, no es para nada casual , sino que tiene mucho que ver con la temática y la historia de los cortometrajes. Representan la lucha interior de un individuo, en la que una personalidad más dominante acorrala a su “yo” más inseguro. Pretendíamos con esto transmitir que muchas veces el miedo se produce dentro de nosotros mismos. No se trata de un miedo racional y producido por un agente externo, sino el constante escapar de uno mismo, de la propia inseguridad generada por la falta de experiencia. El miedo que nos persigue al final está (e incluso es) nosotros mismos. Centrándonos más en este remake -­‐ reboot, el cortometraje intenta reflejar a través del protagonista los miedos que puedan tener las personas al no tener una actitud segura y no pensar en ellos mismos -­‐ en ser ellos mismos