Search

Вкрай негативні тенденції злочинності, що супроводжуються наростанням фактичного відставання можливостей правоохоронної системи від розвитку злочинності відбувається через недоліки та прорахунки систем забезпечення діяльності правоохоронних органів, що обумовлює високий рівень латентності злочинності, безкарність винних у вчиненні злочинів та в цілому неспроможність правоохоронних органів у сучасних умовах ефективно протидіяти злочинності [1, с. 17]. Наше суспільство відчуває стан захищеності життєво важливих інтересів особи від злочинних посягань та оцінює діяльність органів правопорядку по належному рівню виявлення та попередження конкретних кримінальних правопорушень в містах, селищах та селах. Тому метою зусиль науковців та практичних працівників є з’ясування проблем пов’язаних з діяльністю кримінальної поліції по розкриттю злочинів та моделювання перспектив у вирішенні актуальних проблем у цій сфері. Виявленням кримінальних правопорушень, припиненням виявлених кримінальних правопорушень, розшуком осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, суду, тих що пропали без вісті в Національній поліції України займаються підрозділи кримінальної поліції. Дієвим інструментом для попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів, а також встановлення фактичних даних по кримінальному правопорушенню є оперативнорозшукова та інформаційно-аналітична (інформаційно-пошукова) діяльність цих підрозділів. Завдяки окремим проблемним питанням розробники та планували ще з початку створення Національної поліції України (далі НПУ), практичний етап цих перетворень був розповсюджений тим, що не потрібно. У січні 2017 року в Головному наступному управлінні НПУ та 7 відділеннях поліції було створено так звані відділи «детективів», завдяки яким було удосконалено ефективність розкриття злочинів та розслідування кримінальних проваджень. Вже в січні 2018 року в усіх територіальних органах НПУ було створено «службу детективів» - відділи розслідування особливостей тяжких злочинів наступного управління [3]. Створіть бажаний із 75 відсотків оперативних працівників (які приймають на роботу наступних) та 25 відсотків - з наступних. «Детективний» підрозділ здійснює діяльність за напрямами: загальнокримінальні злочини, наркозлочинність, кібербезпека, економічні злочини та злочини у службі службової діяльності. Таким чином, об'єднання в одному підрозділі співробітників органу досудового розслідування та кримінальної поліції на новому рівні призначається до поділу складів у розкритті злочинів. Впровадження інституту детективів у Національній поліції України з підготовки відповідних законодавчих актів є прогресивним напрямком розвитку кримінальної поліції в Україні.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2017. Дисертація представляє собою комплекс наукових досліджень, спрямування на визначення сутності, організації, форм та аспектів діяльності муніципальної міліції (поліції) в Україні. Актуальність дослідження базується на необхідності формування та розвитку інституту муніципальної міліції (поліції), а також пошук нових форм охорони громадського порядку на місцевому рівні. У роботі досліджується еволюція муніципальної міліції (поліції), досвід організації та діяльність муніципальної поліції за кордон, сучасні форми її розвитку, правове та економічне забезпечення становлення муніципальної міліції (поліції) в Україні. Загальногрунтоване науково-підготовче формування організацій діяльності муніципальної міліції (поліції) на сучасному етапі розвитку держави та пропонування варіантів забезпечення матеріально-технічної та фінансово-бюджетної основи муніципальної міліції (поліції). У результаті дослідження вироблено конкретні пропозиції, складові моделі, які можуть бути використані під час забезпечення розвитку муніципальної міліції (поліції).

Стаття 3 Конституції України закріпила: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави», тобто дотримання прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Основний Закон, зокрема, стверджує, що «права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст. 21), вони «гарантуються й не можуть бути скасовані» (ст. 22). Надзвичайно важливого значення питання забезпечення прав людини набувають у контексті прагнення України стати повноправним членом ЄС, задля чого необхідним є запровадження європейських стандартів у сфері прав людини та громадянина й неухильного їх дотримання, що задекларовано в Угоді про асоціацію між Україною, з одного боку, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншого боку, яка 01.09.2017 набула чинності в повному обсязі.

У статті здійснено дослідження стану правового регулювання статусу муніципальної міліції в Україні на сучасному етапі. Розглянуто законодавчу та нормативно-правову базу, що визначає принципи, правові основи організації та діяльності муніципальної милиции. Проаналізовані останні законотворчі ініціативи з питань врегулювання правового статусу муніципальної міліції. Робиться висновок про необхідність чіткого законодавчого визначення правового статусу, завдань та форм діяльності муніципальної міліції.&nbsp

The article describes experience of treatment of 537 patients, in whom their defects that formed after removal of benign tumours and tumour-like lesions were replaced with bone allografts. Results of the treatment were assessed as positive in 95.1 % of cases and unsatisfactory in 4.9 %. Clinical, radiological and morphological studies showed that in children their split cortical bone allografts completely reformed with normalization of the bone structure and formation of the intramedullary canal during 2-3 years after the operation. In adults, this process lasted up to 25 years and longer; its course was favourable. Allogenic epiphyses (22 patients) reformed in the area of their contact with the bone and soft tissues of the recipient very slowly. The rest of the graft was preserved as a biological endoprosthesis. Formalinized allobone as plastic material was clearly superior and gave a big economic effect., Представлен опыт лечения 537 больных, которым сформировавшиеся дефекты после удаления доброкачественных опухолей и опухолеподобных образований замещали костным аллотрансплантатами. Результаты лечения оценены как положительные в 95,1 % случаев и неудовлетворительные в 4,9 %. Проведенные клинические, рентгенологические и морфологические исследования показали, что у детей в возрасте до 10 лет расщепленные кортикальные костные аллотрансплантаты полностью перестраиваются с нормализацией костной структуры и формированием костномозгового канала через 2–3 года после операции. У взрослых этот процесс продолжается до 25 лет и более, протекает благоприятно. Аллогенные суставные концы (22 больных) перестраиваются в зоне контакта с костью реципиента и окружающими мягкими тканями очень медленно. Остальная часть трансплантата сохраняется как биологический эндопротез. Формалинизированная аллокость в качестве пластического материала имеет явное преимущество и дает большой экономический эффект., Представлено досвід лікування 537 хворих, яким сформовані дефекти після видалення доброякісних пухлин та пухлиноподібних утворень заміщали кістковими алотрансплантатами. Результати лікування оцінені як позитивні в 95,1 % випадків і незадовільні в 4,9 %. Виконані клінічні, рентгенологічні та морфологічні дослідження показали, що у дітей віком до 10 років розщеплені кортикальні кісткові алотрансплантати повністю перебудовуються з нормалізацією кісткової структури та формуванням кістковомозкового каналу через 2–3 роки після операції. У дорослих цей процес продовжується до 25 років і більше, перебігає сприятливо. Алогенні суглобові кінці (22 хворих) перебудовуються в зоні контакту з кісткою реципієнта та прилеглими м’якими тканинами дуже повільно. Решта трансплантата зберігається як біологічний ендопротез. Формалінізована алокістка як пластичний матеріал має очевидну перевагу та економічно ефективніша.