Search

У статті запропоновано нескептичний погляд на проліферацію (розростання, збільшення кількості, розширення) поворотів у гуманітарних і соціальних науках. Доповнюючи картографування культурних поворотів, здійснене німецькою антропологинею Доріс Бахманн-Медік, авторка статті виокремлює важливий патерн, який організовує те, що на перший погляд може здатися хаотичним роїнням поворотів. Цей патерн можна описати як маятникоподібний рух від лінгвістичної моделі, яка лежить в основі культурного повороту як розширення лінгвістичного повороту, до реабілітації присутності (для позначення цієї нової тенденції авторка дещо провокативно використовує жупел часів постмодернізму «метафізика присутності»). Цей патерн продемонстровано на прикладі візуального повороту, який кардинально змінив спосіб говорити про зображення, відмовившись від гегемонії лінгвістичної моделі. Однак тенденція реабілітації присутності є значно ширшою, що дає змогу стверджувати про цілу серію «антилінгвістичних» поворотів.

У статті розглянуто те, яким чином праця сексуалізується в радянському уявному і яким чином у фільмі «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова здійснено культурну операцію дезідентифікації із офіційною радянською трудовою пропагандою, яка ґрунтувалась на прихованій операції ототожнення сексуального і трудового лібідо. Таким чином було включено фільм «Тіні забутих» у генеалогію радянських режимів репрезентації праці, що дало змогу розширити звичний інтерпретативний контекст цього фільму, який зазвичай обмежується питанням національної ідентичності.