Discourse is considered not only and not so much as a separate text in pragmatic, active functioning, but with all the cognitive-psychological andlinguo-semiotic procedures of generation, signaling and perception. The purpose. The aim of the research is the formulation of the notion of media discourse from the general concept of discourse; presentation of modern understanding of the structure of the sign; highlighting of the peculiarity oflinguosemiotics of business communication; differentiation ofcommunication in professional sphere depending on the type ofeco-nomic activity. Methods of research. The specifics of the object and the set tasks led to the use of general scientific methods of scientific research, namely: observation, comparison, generalization, deduction, analysis, synthesis, conceptu-alization, substitution, as well as the use of special linguistic methods andtechniques. The conceptual-analytical method forqualification andmethodological assessment of theoretical positions was used asthebasic research method. Conclusions. The typology of discourses was presented under the condition ofunderstanding media discourse in the anthropocentric sense: real/ virtual discourses; rational / emotional; socialized / individualized. Classical, updated (according to the newly discovered autograph materials of F.deSaussure) understanding of the sign as a two-sided mental entity is not enough today. The author is inclined to understand the sign within the semiotics of information systems, that uses the so-called functional typology in the description of signs. МЕДІАДИСКУРС ЯК СФЕРА СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ ЛІНГВОСЕМІОТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ Дискурс розглядається не тільки і не стільки окремим текстом уфункціо-нуванні прагматичному, діяльнісному, але з усіма когнітивно-психологічними і лінгвосеміотичними процедурами породження, сигналізації і сприйняття. Мета роботи – формулювання поняття медіадискурс із загальної концепції дискурсу; презентація сучасного розуміння структури знака; виокремлення особливості лінгвосеміотики ділового спілкування; диференціювання комунікації в професійній сфері залежно від типу економічної діяльності. Методи дослідження. Специфіка об’єкта й поставлені завдання зумовили застосування загальнонаукових методів наукового дослідження, асаме: спостереження, порівняння, узагальнення, дедукція, аналіз, синтез, концептуалізація, субституція, а також спеціальних лінгвістичних методів та прийомів. Як основні методи дослідження використано концептуально-аналітичний метод для кваліфікації йметодологічної оцінки теоретичних положень. Висновки. Представлена типологія дискурсів за умови розуміння медіадискурсу в антропоцентричному розумінні: реальний/ віртуальний дискурси; раціональний / емоційний; соціалізований/ індивідуалізований. Класичного, оновленого (за новознайденими автографічними матеріалами Ф.деСоссюра) розуміння знака якдвобічної психічної сутності є сьогодні недостатньо. Авторка схиляється до розуміння знака в рамках семіотики інформаційних систем, що використовує т.зв. функційну типологію в описі знаків.