Search

The aim of this research was to highlight modern aspects of predicting the course of acute peritonitis by applying prognostic scales. Matherials and methods. The study included 265 patients with peritonitis of various origins, who were treated in the surgical department of Brovary Multidisciplinary Clinical Hospital during 2020. Results. In most patients (194 (73,2 %)) Mannheim peritoneal index (MPІ) was grade I. In 63 (23,8 %) patients the II degree was determined and in 8 (3,0 %) — the III degree of MPІ. Among the patients there were 5 deaths, which was 1,9 %. When evaluating the modified APACHE II scale, most patients (23,0 %) were in the range of 0-1 points, slightly less (22,6 %) — in the range of 2-3 points and a significant proportion (21,9 %) were in the range of 10-20 points. Of the 5 fatalities among the study patients, all had a modified APACHE II score of more than 10 points. Conclusions. To predict the course of peritonitis, the Mannheim peritoneal index and the modified APACHE II scale are objective methods for determining the degree of endotoxicosis, which allow to predict the course of the disease quite accurately and quickly. Among the patients of the study there were 5 fatal cases: in 4 of them MIP was 3 degrees and 1 case — 2 degrees. Of the 5 fatalities, all patients had a modified APACHE II score of more than 10.

The aim. To analyze the results of surgical treatment of gallstone disease (GD), methods of prevention of complications. Materials and methods. To analyze the results of surgical treatment of gallstone disease (GD), methods of preventing complications. Results and discussion. The data of 204 patients with GD who underwent laparoscopic cholecystectomy (LC) at the Kiev City Hospital No. 6 and the Medical Center “Universal Clinic Oberig” for 2018 were analyzed. Conclusions. The only radical method of treatment of CD is LC. To reduce the complications of LC, it is necessary to conduct the correct selection of patients and apply bail-out strategies to overcome complex LHE.

Objective. To prove experimentally the effectiveness of a new generation of application sorbent by studying the morphological changes during the wound process. Methods. Depending on the drug used to treat purulent wounds, we divided the animals into three groups. In the main group (group I) the study was performed on 20 rats, they used an application sorbent, which includes aerosil with immobilization on its matrix ornidazole (Patent of Ukraine for utility model № 115228). The comparison group (group II) consisted of 10 rats, which used the known sorbent "Gentaxan", which includes: gentamicin sulfate, L-tryptophan and zinc sulfate. The comparison group (group III) was 10 rats. In this group for the treatment of purulent wounds used 10% sodium chloride solution, followed by a transition to ointment "Levomekol", which includes chloramphenicol and methyluracil. Results. The results of the study show that in the main group already on the seventh day in comparison with the comparison groups was found granulation tissue with a large number of newly formed vessels of the microcirculatory tract and pronounced proliferation of fibroblasts, indicating acceleration of wound healing. In the comparison groups, the regeneration process was slower. Conclusion. Pathomorphological examination revealed that drugs with sorption properties contribute to a faster reduction of edema and inflammation, and treatment with application sorbent used in the main group, significantly accelerates the processes of connective tissue repair and wound epithelization, ie accelerates wound healing processes with comparison groups., Цель. Доказать экспериментально эффективность аппликационного сорбента нового поколения, путем изучения морфологических изменений течения раневого процесса. Методы. В зависимости от примененного препарата для лечения гнойных ран, животных мы разделили на три группы. В основной группе (I группа) исследование проводили на 20 крысах, им применяли аппликационный сорбент, в состав которого входит аэросил с иммобилизацией на его матрице орнидазола (Патент Украины на полезную модель № 115228). Группа сравнения (II группа) составила 10 крыс, которым применяли известный сорбент «Гентаксан» в его состав входит: гентамицин сульфат, L-триптофан и цинк сульфат. Группа сравнения (III группа) составила 10 крыс. В этой группе для лечения гнойных ран применяли 10% раствор хлористого натрия с последующим переходом на мазь «Левомеколь», в состав которой входит левомицетин и метилурацил. Результаты. Результаты исследования показывают, что в основной группе уже на седьмой день по сравнению с группами сравнения оказывалась грануляционная ткань с большим количеством новообразованных сосудов микроциркуляторного русла и выраженная пролиферация фибробластов, что свидетельствует об ускорении сроков заживления раны. В группах сравнения процесс регенерации происходил медленнее. Заключение. При патоморфологическом исследовании установлено, что препараты с сорбционными свойствами способствуют более быстрому уменьшению отека и воспаления, а лечение аппликационным сорбентом, использованное в основной группе, значительно влияет на ускорение процессов восстановления соединительной ткани, а также эпителизации раны, то есть ускоряет процессы заживления в ране, по сравнению с группами сравнения., Мета. Довести експериментально ефективність аплікаційного сорбенту нового покоління, шляхом вивчення морфологічних змін перебігу ранового процесу. Методи. В залежності від застосованого препарату для лікування гнійних ран, тварин ми розподілили на три групи. В основній групі (І група) дослідження проводили на 20 щурах, їм застосовували аплікаційний сорбент, в склад якого входить аеросил з іммобілізацією на його матриці орнідазолоу (Патент України на корисну модель № 115228). Група порівняння (ІІ група) склала 10 щурів, яким застосовували відомий сорбент «Гентаксан» в його склад входить: гентаміцин сульфат, L-триптофан та цинк сульфат. Група порівняння (ІІІ група) склала 10 щурів. В цій групі для лікування гнійних ран застосовували 10% розчин хлористого натрію з подальшим переходом на мазь «Левомеколь», в склад якої входить левоміцетин та метилурацил. Результати. Результати дослідження показують, що в основній групі вже на сьомий день в порівнянні з групами порівняння виявлялася грануляційна тканина з великою кількістю новостворених судин мікроциркуляторного русла та виражена проліферація фібробластів, що свідчить про прискорення термінів загоєння рани. В групах порівняння процес регенерації відбувався повільніше. Підсумок. При патоморфологічному дослідженні встановлено, що препарати з сорбційними властивостями сприяють швидшому зменшенню набряку та запалення, а лікування аплікаційним сорбентом, використане в основній групі, значно впливає на прискорення процесів відновлення сполучної тканини, а також епітелізації рани, тобто прискорює процеси загоєння в рані, в порівнянні з групами порівняння.

Objective. Studying of rate and structure of peritonitis of various genesis. Materials and methods. During 2020 yr in the Department of Surgery of Brovary Multidisciplinary Clinical Hospital 265/1316 (20.1%) patients, including 124 (47,8%) women and 141 (53,2%) men, suffering peritonitis, were operated. Results. Appendicitis have constituted a most frequent cause of local and diffuse peritonitis – in 71.5 and 92.3% patients, accordingly. Spread peritonitis in 55.2% patients was caused by perforative gastric or duodenal ulcer. Total peritonitis was present in 35.7% of cases and caused by abdominal trauma mainly. Treatment of spread forms of peritonitis (prevalent, diffuse and a total one) was conducted in 121 (45.7%) patients, suffering this disease. Conclusion. It is mandatory to take into account the peritonitis spread, cause, stage and character of exudate while planning preoperative preparation, surgery and the postoperative treatment volume in patients with this disease.

Мета роботи — вивчити в експерименті патоморфологічні особливості перебігу ранового процесу під впливом розробленого аплікаційного сорбенту. Матеріали і методи . Дослідження проведене на 40 статевозрілих щурах‑самцях лінії Vistar, в яких моделювали гнійну рану. Тварин розподілили на дві групи: основну (n=20) ­— місцеве лікування проводили аплікаційним сорбентом нового покоління, який містить «Аеросил» та іммобілізовані на ньому орнідазол і серратіопептидазу, та порівняння. Останню поділили на дві підгрупи по 10 щурів. У лікуванні тварин групи А використовували аплікаційний сорбент «Гентаксан», у лікуванні тварин групи Б — 10 % розчин NaCl та мазь «Левомеколь». Результати та обговорення . На 14‑ту добу в основній групі ранова поверхня повністю була епітелізована і вкрита багатошаровим плоским епітелієм, під яким відзначено розростання волокнистої сполучної тканини, сформовані судини, негативну реакцію апоптозу. У групі А на поверхні рани спостерігали помірну кількість фібринозно‑гнійних нашарувань, звуження зони грануляційної тканини зі зменшенням кількості капілярних структур, скупчення клітин з явищами апоптозу. У групі Б ранова поверхня була вкрита невеликою кількістю некротичного детриту з вогнищевою лейкоцитарною інфільтрацією. Виявлялися скупчення гнійного ексудату з поширенням його на прилеглу грануляційну тканину, помірно виражений апоптоз. Висновки . В основній групі відзначено зменшення більш ніж у 1,5 разу терміну появи перших ознак проліферації ендотеліоцитів з подальшим неокапілярогенезом, а також формування грануляційної тканини, її дозрівання і появи епітелізації.

У статті наведено випадок складності діагностики дивертикулу Меккеля, ускладненого некрозом та перфорацією дивертикулу, міжпетельним абсцесом, тонкокишковою декомпенсованою непрохідністю, загальним серозним перитонітом.