Search

The purpose of this paper is to reflect on an extremely interesting issue, which was the attempt to explain the primacy of content over form or form over content in Ukrainian literature. The author emphasizes that this issue was the subject of considerations at the end of the 19th century, when modernist literature, looking for new ways of artistic expression, gave primacy to the form of a literary work over its content. Modernists felt freed from the duty of “moralizing” the reader, arguing that the writer’s duty is to constantly experiment with the form. The author refers to such figures as Mykola Voronyj, Mykola Sriblanski, Yakiv Mozhejko, Dmytro Zahul, and circles associated with the magazine “Muzahet”, “Literature Critical Almanac”, “Ukraїns’ka khata” and the literary group “Moloda Muza”. Discussions at the turn of the century came alive again in the 1920s in the newly formed Ukrainian Soviet Republic. Supporters of socialist realism argued that the content of the literary work is more important, because, in their opinion, the writer’s duty is to “educate” society. Based on the research conducted, it can also be stated that at the same time there were also writers whoemphasized the significant importance of the form of the literary work. Among them were members of the literary group called “Grono”. Later in the paper, the ideas advanced by Valeriian Polishchuk, who proposed the concept of the literature of the spiral (literature like mathematics ), are analysed. An interesting poem theory is also mentioned here, where euphony came to the fore. It was the author’s concept of a new rhythm of the poem, referred to as the “khvilyada”., The purpose of this paper is to reflect on an extremely interesting issue, which was the attempt to explain the primacy of content over form or form over content in Ukrainian literature. The author emphasizes that this issue was the subject of considerations at the end of the 19th century, when modernist literature, looking for new ways of artistic expression, gave primacy to the form of a literary work over its content. Modernists felt freed from the duty of “moralizing” the reader, arguing that the writer’s duty is to constantly experiment with the form. The author refers to such figures as Mykola Voronyj, Mykola Sriblanski, Yakiv Mozhejko, Dmytro Zahul, and circles associated with the magazine “Muzahet”, “Literature Critical Almanac”, “Ukraїns’ka khata” and the literary group “Moloda Muza”. Discussions at the turn of the century came alive again in the 1920s in the newly formed Ukrainian Soviet Republic. Supporters of socialist realism argued that the content of the literary work is more important, because, in their opinion, the writer’s duty is to “educate” society. Based on the research conducted, it can also be stated that at the same time there were also writers whoemphasized the significant importance of the form of the literary work. Among them were members of the literary group called “Grono”. Later in the paper, the ideas advanced by Valeriian Polishchuk, who proposed the concept of the literature of the spiral (literature like mathematics ), are analysed. An interesting poem theory is also mentioned here, where euphony came to the fore. It was the author’s concept of a new rhythm of the poem, referred to as the “khvilyada”., Метою статті є рефлексія над цікавим питанням, яке виникло на зламі ХІХ та ХХ століть в ураїнській літературі, а саме — первинності змісту над формою чи форми над змістом. Автор статті підкреслює, що згадане питання було предметом роздумів та суперечок наприкінці ХІХ століття, коли модерністична література, шукаючи нових способів художнього вираження, надала перевагу формі літературного твору над його змістом. Модерністи почували себе звільненими від обов’язку “моралізувати та вчити” читача, стверджуючи, що обов’язок художника — постійно експериментувати з формою. Автор покликається на Миколу Вороного, Миколу Сріблянського, Якова Можейка, Дмитра Загула та середовища, пов’язані з журналами „Музаґет”, „Літературно-науковий вісник”, „Українська хата”, а також із групою „Молодамуза”. Дискусії зламу століть знову ожили у 1920-і рр. у новоствореній Українській Радянській Республіці. Прихильники соціалістичного реалізму стверджували, що зміст літературного твору важливіший, адже, на їхню думку, обов’язок письменника — “виховувати” суспільство. Спираючись на проведене дослідження, можна також констатувати, що були й письменники, які підкреслювали суттєве значення форми літературного твору. Серед них, між іншим, члени групи „Ґроно”. У статті проаналізовано ідеї, висловлені Валеріаном Поліщуком, який запро-понував концепцію літературного спіралізму (література як математика). Також згадується цікава теорія вірша, де на перший план письменник висував евфонію. Це була його авторська концепція нового ритму вірша, відомого як “хвиляда”.

ВАПЛІТЕ — це одне з літературних товариств, що взяло активну участь у формуванні нової української літератури 1920-их років. З одного боку, його бачення літератури мало узгоджуватися із соціалістичною моделлю, а з другого, — повинно було бути співзвучним до найважливіших надбань європейської літератури. Ідеологом нової художньої платформи — “романтики вітаїзму” — був Микола Хвильовий як один зі співзасновників організації. Утім, вагомий унесок у поширення згаданої ідеології зробили також Олекса Слісаренко, Олесь Досвітній, Юрій Яновський та Олександр Довженко. Основою цієї статті став аналіз програмних документів ВАПЛІТЕ та деяких літературних творів її членів., ВАПЛІТЕ — це одне з літературних товариств, що взяло активну участь у формуванні нової української літератури 1920-их років. З одного боку, його бачення літератури мало узгоджуватися із соціалістичною моделлю, а з другого, — повинно було бути співзвучним до найважливіших надбань європейської літератури. Ідеологом нової художньої платформи — “романтики вітаїзму” — був Микола Хвильовий як один зі співзасновників організації. Утім, вагомий унесок у поширення згаданої ідеології зробили також Олекса Слісаренко, Олесь Досвітній, Юрій Яновський та Олександр Довженко. Основою цієї статті став аналіз програмних документів ВАПЛІТЕ та деяких літературних творів її членів., WAPLITE is one of the literary groups, which took an active part in shaping the face of Ukrainian literature in the 1920s. On the one hand, their vision of literature was the literature correlating with the socialist model, on the other hand, the literature resonating with the most important trends in European literature. The main ideologue of the new aesthetics called “a romance of vitslism” was a co-founder of the group, Mykola Khvylovy, but Oleksa Slisarenko, Oles Dosvitnii, Yuri Yanovsky and Alexander Dovzhenko contributed much as well. This article is based on the analysis of the programming documents and literary works.

Стаття є спробою репрезентувати „портрет” сучасної української літератури. Матеріалом для проведення досліджень стали вибрані літературні твори, що побачили світ упродовж останніх двох десятиліть. Проведений аналіз дає змогу зробити висновки про те, що на відстані двадцяти років українська література успішно надолужує втрати, які завдали їй довгі роки комунізму., The article focuses on the description of modern Ukrainian literature. Literary works published during recent years are the basis of the investigation. The results of the investigation prove the fact of the so-called recovery of literature after a long communist period.

According to a contemporary Pole, Ukraine is a country which, having broken out of the clutches of communism, makes its way towards Europe, the place it has always belonged to. The proof of that are the Ukrainians’ European aspirations—to become a member of the EU or NATO, as well as the events of the Orange Revolution, which proved that Ukrainians are mature enough to break free from Russia for the sake of democratization of the country, following the example of Western European countries. However, Ukrainians themselves are no longer so unanimous. A careful look at the country of our neighbours makes it evident that both in the sphere of politics as well as culture the Ukrainian nation is strongly divided. This was demonstrated by the Orange Revolution, which made the West realise that in Ukraine a fight is taking place, where the choice of an eastern or western variant is at stake. Ukrainians are also divided as far as their identity is concerned, both cultural and national, for whose roots they are still searching, both in Russia and Western Europe. We may say that as far as the matter of their place on earth is concerned, Ukrainians are almost in exactly the same place as they were eighty years ago.