Search

The increase in injuries and gunshot wounds because of the war in Ukraine makes it imperative to find methods for optimizing bone regeneration and filling large-size bone defects. Aim. Study morphological features of reparative osteogenesis when critical size femoral bone defects in rats in the early reproductive and mature stages are filled with allografts saturated with blood plasma growth factors (GF). Methods. Defects (3 × 3 mm) were created in the distal femoral metaphysis of 60 white laboratory rats, 3-months-old (n = 30) and 12-months-old (n = 30). The defects were filled with bone allografts saturated with GF in the two experimental groups (AlloG+GF), and unsaturated bone allografts in the two control groups (AlloG). All groups contained 15 rats of each age. At 14, 28 and 90 days after the surgery, 5 rats from each group were sacrificed, and histological analyses were performed. Results. In the AlloGgroups, excessive formation of connective tissue was observed 14 and 28 days after the surgery, most evident in the 3-monthold rats. In the AlloG+GF groups, bone formation was delayed at 14 days independent of age, while at 28 and 90 days, the area of bone trabeculae did not differ from the values in the AlloG groups. Throughout the experiment, decreases in allograft area (almost all of it was replaced by bone after 90 days) and connective tissue (completely absent in 3-month-old rats after 90 days) were observed in both AlloG+GF groups. The area of bone trabeculae increased in the period from 14 to 28 days. Conclusion. Saturating allografts with blood plasma growth factors facilitates an increase in the rate at which allografts are replaced by bone tissue, independent of the recipient’s age. However, excessive formation of connective tissues in the defect 14 and 28 days after the surgery, especiallyin 3-month-old rats, may negatively affect the mechanical properties of the bone, which should be considered in clinical practice., Збільшення кількості травм і вогнепальних поранень внаслідок війни в Україні обумовлює пошук шляхів оптимізації регенерації кістки та необхідність пластики великих за розмірами дефектів кісток. Мета. Вивчити морфологічні особливості репаративного остеогенезу в критичних дефектах стегнових кісток щурів репродуктивного раннього та зрілого пізнього вікових періодів за умов пластики алогенними кістковимиімплантатами, насиченими факторами росту плазми крові (ФР). Методи. Використано 60 білих лабораторних щурів 3-місячного (n = 30) та 12-місячного (n = 30) віку, яким відтворювали дефект у дистальному метафізі стегнової кістки (3 × 3 мм). Дефект заповнювали: у дослідних групах (АлоІ+ФР) — кістковими алоімплантатами, насиченими ФР; у контрольних (АлоІ) — алоімплантатами. У кожній групі було по 15 тварин кожного віку. Через 14, 28 і 90 діб після втручання щурів виводили з експерименту, проводили гістологічний аналіз. Результати. У групах АлоІ виявлено надлишкове утворення сполучної тканини в ділянці дефекту через 14 і 28 діб після операції з більшим проявом у молодших щурів. У досліднихгрупах визначено затримку кісткоутворення на 14-ту добу не залежно від віку, а на 28- му і 90-ту — показники відносної площі кісткових трабекул не відрізнялися від показників груп АлоІ. Упродовж експерименту у щурів обох вікових груп АлоІ+ФР зменшувалися відносні площі алоімплантата (процес його перебудови майже завершився на 90-ту добу) та сполучної тканини (до повної відсутності в 3-місячних щурів на 90-ту добу), а кісткових трабекул — збільшувалися (із 14-ї до 28-ї). Висновки. Насичення кісткових алоімплантатів факторами росту плазми крові сприяє швидшій їхній перебудові зі заміщенням на 90-ту добу кістковою тканиною пластинчастої структури незалежно від віку реципієнта. Проте надлишкове утворення сполучної тканини в ділянці дефекту через 14 і 28 діб, особливо в молодших тварин, може негативно позначитися на механічних властивостях кістки, що слід ураховувати в клінічних умовах.

Polylactides are synthetic materials that are X-ray-transparent, do not result in immune reactions, easy to sterilize, degrade to CO2 a nd H2O after implantation into the bone — natural products of metabolic processes. Materials based on polylactides are constantly modified in order to improve osteointegration and mechanical properties, to create a controlled degradation.Objective: to study regeneration of bone and osteointegration of polylactide in the case of implantation it into the metadiaphys defect of the rats femur.Methods: we implanted samples of polylactide with size 3×2 mm into the metadiaphys bone defect of 35 white rats. We assessed bone regeneration due to histology study with morphometry in order to define osteointegration index in 15 days, 1, 3, 6 and 9 months after the removal of the samples.Results: on the 15th day the implant was surrounded by immature bone. High index of osteointegration — 46.6 ± 1.1 was observed. Active formation of bone tissue around the implant continued up to 3 months, on the later period index of osteointegration did not change. It can testify about stopping of bone remodeling. Host bone and bone marrow were without destructive changes. On the sites of polylactide, adjacent to the bone marrow and intertrabucular spaces, cells were located directly on the implant, we did not observe any cells infringement. Signs of inflammatory process were not found. In 9 months after surgery we did not find any destruction of polylactide, index of osteointegration was 97 %.Conclusions: polyplactide implants are characterized by low rate of resorption, high osteoconductive and osteointegrative properties, biocompatibility with bone., Полилактиды — синтетические материалы, рентген-прозрачны и не приводят к иммунной реакции, просты в стерилизации, после имплантации в кость деградируют до CO2 и H2O — естественных продуктов метаболических процессов. Материалы на основе полилактидов постоянно модифицируют для улучшения остеоинтеграции и механических свойств, создания возможности управляемой деградации.Цель: изучить регенерацию кости и остеоинтеграцию полилактида в условиях имплантации в метадиафизарные дефекты бедренной кости крыс.Методы: в метадиафизарные дефекты бедренной кости 35 белым крысам имплантировали образцы полилактида размером 3×2 мм. Оценивали регенерацию кости с помощью гистологического исследования с морфометрией для определения индекса остеоинтеграции через 15 сут, 1, 3, 6 и 9 мес. после введения опытных образцов.Результаты: на 15-е сутки имплантат был окружен незрелой костной тканью. Определен высокий индекс остеоинтеграции — 46,6 ± 1,1. Активное формирование костной ткани вокруг имплантатов продолжалось до 3 мес., На следующих сроках показатель остеоинтеграции не изменялся, что может свидетельствовать о завершении перестройки кости. Материнская костная ткань и костный мозг — без выраженных деструктивных нарушений. На участках полилактида, прилежащего к костному мозгу межтрабекулярных пространств, клетки располагались непосредственно на имплантате, нарушения их состава или очагов клеточного детрита не обнаружено. Признаков воспалительного процесса не зафиксировано. Через 9 мес. после операции деформацию и разрушения полилактида не определяли, индекс остеоинтеграции составил 97 %.Выводы: имплантаты из полилактида характеризуются низкой скоростью резорбции, высокими остеокондуктивными и остеоинтегративными свойствами, биосовместимостью с костной тканью., Полілактиди — синтетичні матеріали, які є рентген-прозорими, не приводять до імунної реакції, прості в стерилізації, після імплантації в кістку деградують до CO2 і H2O — природних продуктів метаболічних процесів. Матеріали на основі полілактидів постійно модифікують для поліпшення остеоінтеграції та механічних властивостей, створення можливості керованої деградації.Мета: вивчити регенерацію кістки й остеоінтеграцію полілактиду за умов імплантації в метадіафізарний дефект стегнової кістки щурів.Методи: у метадіафізарні дефекти стегнової кістки 35 білим щурам імплантували зразки полілактиду розміром 3×2 мм. Оцінювали регенерацію кістки за допомогою гістологічного дослідження з морфометрією для визначення індексу остеоінтеграції через 15 діб, 1, 3, 6 і 9 міс. після введення дослідних зразків.Результати: на 15-ту добу імплантат був оточений незрілою кістковою тканиною. Визначено високий індекс остеоінтеграції — 46,6 ± 1,1. Активне формування кісткової тканини навколо імплантатів тривало до 3 міс., на наступні терміни показник остеоінтеграції не змінювався, що може свідчити про завершення перебудови кістки. Материнська кісткова тканина і кістковий мозок — без виражених деструктивних порушень. На ділянках полілактиду, прилеглого до кістковому мозку міжтрабекулярних просторів, клітини розташовувалися безпосередньо на імплантаті, порушення їхнього складу або осередків клітинного детриту не виявлено. Ознак запального процесу не зафіксовано. Через 9 міс. після операції деформації та руйнування полілактиду не визначено, індекс остеоінтеграції становив 97 %.Висновки: імплантати з полілактиду характеризуються низькою швидкістю резорбції, високими остеокондуктивними й остеоінтегративними властивостями, біосумісністю з кістковою тканиною.

Mesenchymal stem cells (MSC) can be used to facilitate reparative osteogenesis. In the case of critical-size defects, MSC can attach to allogenic bone implants (AlloI) that serve as a matrix. Objective. Analyze the morphological features of reparative osteogenesis in critical-size defects in femurs of rats (3 and 12 months old) when thedefects are filled with MSC along with AlloI. Methods. 60 white lab rats, 3 months (n=30) and 12 months (n=30) old were used. Defects (3mm in depth, 3mm in diameter) were created in thefemoral metaphysis of each rat, and filled with AlloI in the control groups and with AlloI and adipose-derived MSC in the experimental groups. Each group contained 15 rats of a particular age. 14, 28, and 90days after the surgery, histological studies were conducted. Results. The area of AlloI decreased with time. 14 days after thesurgery, in the experimental group, the area of AlloI was 1.6 times greater in 3-month-old (3mo) rats than in 12-month-old (12mo) rats. In comparison to the control, the area of AlloI was greater 14 days after surgery in 3mo rats and 28 days after surgery in 12mo rats. 14 and 28 days after the operation, the area of connective tissue was greater in rats of both experimental groups than in the control. For the 3mo rats, the same was true 90 days after the operation. Thearea of newly formed bone was 1.6 times lower in 3mo rats than in 12mo rats 14 days after the operation. 90 days after theoperation, the area was 2.3 greater in 3mo rats. For 12mo rats, thehighest area of bone tissue occurred 14 days after the surgery, and subsequently did not significantly change or differ from the control. For 3mo rats, the area of bone tissue was lower than control 14 and 28 days after the surgery, but greater than control 90 days after the surgery. Conclusions. The use of MSC along with AlloI to fill traumatic bone defects causes slower bone formation and excessive formation of connective tissue, independent of theage of the recipient., Мезенхімальні стромальні клітини (МСК) використовують для оптимізації репаративного остеогенезу. Каркасом для їхнього прикріплення можуть бути алогенні кісткові імплантати (АлоІ). Мета. Проаналізувати перебіг репаративного остеогенезу в дефектах критичного розміру стегнових кісток щурів (вік 3 і 12 міс.) за умов пластики АлоІ із МСК. Методи. Використано 60 білих лабораторних щурів віком 3міс. (n = 30) і 12 міс. (n = 30). Дефект (глибина 3мм, діаметр 3 мм) у метафізі стегнової кістки заповнили в контрольних групах АлоІ (по 15 щурів кожного віку), у дослідних— АлоІ із МСК із жирової тканини (по 15тварин кожного віку). Через 14, 28 і 90 діб після операції виконано гістологічні дослідження. Результати. Відносна площа АлоІ протягом експерименту зменшувалася. У досліді на 14-тудобу в 3-місячних щурів вона виявилася більшою в 1,6раза, ніж у 12-місячних, а порівняно зконтролем була більшою в молодших щурів на 14-ту добу, у старших— на 28-му. Відносні площі сполучної тканини за умов використання АлоІ та МСК у тварин обох вікових груп були більшими на 14- та 28-му доби, а у3-місячних щурів — іна 90-ту, ніж уразі застосування АлоІ окремо. Відносна площа новоутворених кісткових трабекул у щурів віком 3міс. на 14-тудобу була нижчою в 1,6 раза, на 90-ту— більшою у 2,3раза, ніж у12-місячних тварин. В останніх площа кісткової тканини досягла вищого показника на 14- тудобу і надалі значуще не змінювалася та не відрізнялася від контролю цього віку. У3-місячних щурів на 14- та 28-мудоби показник був нижчим приблизно в 1,5раза, ана 90- ту — більшим в 1,9раза порівняно з контролем цього віку. Висновки. Введення МСК разом із АлоІ у випадках свіжих травматичних ушкоджень кісток спричинює уповільнення кісткоутворення незалежно від віку реципієнта інадлишкове формування сполучної тканини.

Low back pain is a common health problem. To deepen the understanding of the pathogenesis of the disease, experimental studies on animals with modeling of the pathological process are necessary. Objective. Based on the analysis of biochemical markers of connective tissue metabolism in the blood serum of laboratory rats, theapplicability of the studied models of degenerative muscle tissue damage to study the relationship between this condition and thedevelopment of disorders in spinal motor segments was assessed. Methods. Two models of reproduction of degenerative processes in the paravertebral muscles of white rats were tested: I (n=5)— alimentary (diet-induced) obesity, by keeping it for 3months on ahigh-calorie diet; II (n = 5) — ischemia, by tying the large rectus muscles of the back with suture material (45 days). Control group (n = 5) — intact animals of similar age and sex. The content ofglycoproteins, total chondroitin sulfates (CS), hexosamines, protein-bound hexoses, seroglycoides, fractional distribution and total content ofhydroxyproline and glycosaminoglycan sulfates (GAGs) were investigated in the blood serum of rats. The results. In theblood serum of rats of groups I and II, a significant increase compared to the control level of glycoproteins was determined, with a greater effect in the ischemia model, but no significant changes of protein-bound hexoses, hexosamines and CS were recorded. Thelevel ofinflammatory markers (sialic acids and seroglycoides) in the blood serum of animals of both groups did not differ significantly from the control, and changes in the parameters of hydroxyproline (except for the slightly changed protein-bound fraction) and GAGs were significant only for the ischemia model. Conclusions. Based on theanalysis of biochemical markers of connective tissue metabolism in rats of groups I and II, changes characteristic ofdegenerative processes were determined, with a greater manifestation in the ischemia model. No significant increase in biochemical markers ofinflammation was recorded. Both models can be used to reproduce dystrophic processes in osteochondrosis., Біль у попереку — поширена проблема охорони здоров’я. Для поглиблення розуміння патогенезу хвороби необхідні експериментальні дослідження на тваринах із моделюванням патологічного процесу. Мета. На підставі аналізу біохімічних маркерів метааболізму сполучної тканини всироватці крові лабораторних щурів оцінити придатність досліджуваних моделей дегенеративного ураження м’язової тканини для вивчення взаємозв’язку цього стану з розвитком порушень у хребтових рухових сегментах. Методи. Апробовано дві моделі відтворення дегенеративних процесів у паравертебральних м’язах білих щурів: І (n =5) — аліментарного (дієт-індукованого) ожиріння, шляхом утримання упродовж 3 міс. на висококалорійному раціоні; ІІ (n = 5) — ішемії, шляхом перев’язування великих прямих м’язів спини шовним матеріалом (45 діб). Контрольна група (n = 5) — інтактні тварини аналогічного віку та статі. У сироватці крові щурів досліджено вміст глікопротеїнів, загальних хондроїтинсульфатів (ХС), гексозамінів, гексоз, пов’язаних із білком, сероглікоїдів, фракційний розподіл і сумарний вміст гідроксипроліну та глікозаміноглікансульфатів (ГАГс). Результати. У сироватці крові щурів ІіІІгруп визначено значуще підвищення порівняно з контролем рівня глікопротеїнів, з більшим ефектом у моделі ішемії, проте не зафіксовано значущих змін гексоз, пов’язаних із білком, гексозамінів і загальних ХС. Рівень маркерів запалення (сіалових кислот і сероглікоїдів) у сироватці крові тварин обох груп значуще не відрізнявся від контролю, а зміни показників гідроксипроліну (крім мало змінюваної білково-зв’язаної фракції) і ГАГс були значущими лише для моделі ішемії. Висновки. На підставі аналізу біохімічних маркерів метаболізму сполучної тканини щурів І та ІІ груп визначено зміни, характерні для дегенеративних процесів, із більшим проявом у моделі ішемії. Не зафіксовано істотного підвищення біохімічних маркерів запалення. Обидві моделі можуть бути використані для відтворення дистрофічних процесів за остеохондрозу.

Professor Yuliy Fedorovych von Finck: life pages, achievements and heritage, Професор Юлій Федорович фон Фінк: сторінки життя, здобутки та спадщина

In vivo research is an important link in the development of osteoplastic materials.Aim: to study the structural features and markers of bone metabolism after an implantation into the distal metaphysis of the rat femur of glass crystalline calcium phosphate material (GCM). Methods: hole defects in the distal metaphysis of the femur were performed in 28 white laboratory male rats (age 4 months, weight 200–260 g). GCM cylindrical samples with a diameter of 1 mm and a height of 3 mm were placed in defects. A comparison group for biochemical studies was 5 intact rats. Animals were sacrificed 7, 14, 28, and 90 days after surgery. The histological studies of the bone structure around the implant and assessment of osseointegration were performed. In the blood serum the activity of alkaline phosphatase, the content of chondroitin sulfates, urea, the activity of alanine aminotransferase were determined.Results: 7 days after surgery the relative content of bone tissue around implants was (28.59 ± 1.33) %, after 14 days it increased by 2.71 times (p < 0.001). After 30 days bone tissue was located around the entire perimeter of the implant. Bioresorption of the material continued throughout the observation period. A significant increase in the activity of the alkaline phosphatase in blood serum compared with the rate of intact rats was shown from the 7th to the 30th day of observation. The maximum increase of chondroitin sulfates was recorded on the 7th day. The content of urea in the blood serum and the activity of alanine aminotransferase did not statistically significantly differ in terms of the experiment or from indices of intact animals.Conclusions: the studied material is biocompatible, has osteoinductive and osteoconductive qualities. After implanting it into the bone, bone repair is not impaired, and lamellar bone tissue is formed for the final study period (90 days). A characteristic feature of the material is its gradual resorption until the 90th day of observation., Исследования in vivo — важное звено в процессе разработки остеопластических материалов.Цель: изучить структурные особенности и маркеры метаболизма костной ткани в условиях имплантации в дистальный метафиз бедренной кости крыс стеклокристаллического кальцийфосфатного материала (СКМ). Методы: у 28 белых лабораторных крыс-самцов (возраст 4 мес., масса 200–260 г) выполнены дырчатые дефекты в дистальном метафизе бедренной кости. В них размещены цилиндрические образцы СКМ диаметром 1 мм, высотой 3 мм. Группой сравнения для биохимических исследований послужили 5 интактных крыс. Животных выводили из эксперимента через 7, 14, 28 и 90 суток после операции. Гистологически изучали структуры кости вокруг имплантата с оценкой остеоинтеграции. В сыворотке крови определяли активность щелочной фосфатазы, содержание хондроитинсульфатов (ХС), мочевины, активность аланиновой аминотрансферазы (АлАТ).Результаты: на 7-е сутки после операции относительное содержание костной ткани вокруг СКМ составляло (28,59 ± 1,33) %, через 14 сут увеличивалось в 2,71 раза (р, Дослідження in vivo є важливою ланкою в процесі розроблення остеопластичних матеріалів.Мета: дослідити структурні особливості та маркери метаболізму кісткової тканини за умов імплантації в дистальний метафіз стегнової кістки щурів склокристалічного кальційфосфатного матеріалу (СКМ).Методи: у 28 білих лабораторних щурів-самців (вік 4 міс., маса 200-260 г) виконано дірчасті дефекти в дистальному метафізі стегнової кістки. У них розміщено циліндричні зразки СКМ діаметром 1 мм, глибиною 3 мм. Як групу порівняння для біохімічних досліджень використано 5 інтактних щурів. Тварин виводили з експерименту через 7, 14, 28 і 90 діб після операції. Виконували гістологічні дослідження структури кістки навколо імплантата з оцінюванням остеоінтеграції, у сироватці крові визначали активність лужної фосфатази, вміст хондроїтинсульфатів (ХС), сечовини, активність аланінової амінотрансферази (АлАТ). Результати: на 7-му добу після операції відносний вміст кісткової тканини навколо СКМ становив (28,59 ± 1,33) %, через 14 діб збільшувався у 2,71 разу (р

Based on literature data, the results of experimental studies and clinical application of diamond-like carbon (DLC) films as coatings of the endoprosthesis metal components are estimated. Most implants used in orthopedics and traumatology are made of various metals and their alloys. Being a long time in the human body, they exhibit certain cytotoxicity as a result of corrosion and migration of particles or metal ions. DLC coatings are considered as a promising material for use in orthopedic implants due to the unique combination of properties such as biocompatibility, hardness, chemical inertness, high wear resistance, corrosion resistance and electrical resistance, and low friction coefficient. In vitro studies has found that the surface of DLC coatings creates favorable conditions for the adhesion and growth of various cells in cultures, including fibroblasts, osteoblasts, macrophages, does not cause cytotoxicity and inflammatory reaction. The results of testing DLC films in vivo indicate their biocompatibility and the absence of inflammatory reactions in the animal’s body. The results of tribological studies concerning the influence of DLC on the wear of the friction pairs of orthopedic implants were controversial. Some studies have found that these coatings in the simulators of the hip and knee joints reduce to a minimum the wear, corrosion and release of metal ions from the metal base of implants. In this case, DLC coatings show a wide range of changes in the structure and properties of coatings, depending on the conditions of their application, which determines the ratio of atomic diamond sp3- and graphite sp2-bonds. Due to the high residual internal compressive stress, DLC exhibit a tendency to arbitrarily crack and flake, which can lead to the wear of the working surfaces of the friction pair and is a major problem for the widespread introduction of these coatings into orthopedic practice, since friction pairs working under heavy load conditions. One of the ways to solve this problem is to improve the technologies of their application on the basis and reduce the compressive stress in the synthesized coatings., Основываясь на данных литературы, оценены результаты экспериментальных исследований и клинического применения алмазоподобных углеродных (diamond like carbon — DLC) пленок как покрытий металлических компонентов эндопротезов. Находясь длительное время в организме человека, имплантаты из металлов и их сплавов проявляют определенную цитотоксичность вследствие коррозии и миграции частиц или ионов металлов. DLC-покрытия рассматривают как перспективный материал для применения в ортопедических имплантатах благодаря уникальному сочетанию таких свойств, как биосовместимость, твердость, химическая инертность, высокие износо- и коррозионная стойкость, электросопротивление, низкий коэффициент трения. Экспериментально установлено, что поверхность DLC-покрытий создает благоприятные условия для адгезии и роста клеток в культурах фибробластов, остеобластов, макрофагов. Материал не вызывает цитотоксическою и воспалительную реакцию. Результаты тестирования DLC-покрытий in vivo указывают на их биосовместимость и отсутствие воспалительных реакций в организме животных. Противоречивыми оказались результаты трибологических исследований. Показано, что нанесение на имплантаты DLC-покрытий в симуляторах тазобедренного и коленного суставов снижает до минимума износ, коррозию и высвобождение ионов металлов. При этом структура и свойства DLC-пленок значительно варьируют в зависимости от условий получения, определяющим является соотношение атомных алмазных sp3- и графитовых sp2-связей. Из-за высокого остаточного внутреннего сжимающего напряжения DLC-покрытие могут растрескиваться и отслаиваться, что становится причиной износа рабочих поверхностей пары трения и является основным ограничением их широкого внедрения в ортопедическую практику, поскольку они работают в условиях значительных нагрузок. Один из путей решения этой проблемы — совершенствование технологий нанесения DLC-покрытий на основу и уменьшение в них сжимающего напряжения., Ґрунтуючись на даних літератури, оцінено результати експериментальних досліджень і клінічного застосування алмазоподібних вуглецевих (diamond like carbon — DLC) плівок як покриттів металевих компонентів ендопротезів. Перебуваючи тривалий час в організмі людини, імплантати з металів та їхніх сплавів проявляють певну цитотоксичність унаслідок корозії та міграції часток або іонів металів. DLC-покриття розглядають як перспективний матеріал для застосування в ортопедичних імплантатах завдяки унікальному поєднанню таких властивостей, як біосумісність, твердість, хімічна інертність, високі зносо- та корозійна стійкість, електроопір, низький коефіцієнт тертя. Експериментально встановлено, що поверхня DLC-покриттів створює сприятливі умови для адгезії та росту клітин у культурах фібробластів, остеобластів, макрофагів. Матеріал не спричинює цитотоксичну та запальну реакцію. Результати тестування DLC-покриттів in vivo вказують на їхню біосумісність і відсутність запальних реакцій в організмі тварин. Суперечливими виявилися результати трибологічних досліджень. Показано, що нанесення на імплантати DLC-покриттів у симуляторах кульшового і колінного суглобів знижує до мінімуму зношування, корозію та вивільнення іонів металів. При цьому структура та властивості DLC-плівок значно варіюють залежно від умов отримання, визначальним є співвідношення атомних алмазних sp3- і графітових sp2-зв’язків. Через високе залишкове внутрішнє стискальне напруження DLC-покриття можуть розтріскуватися та відшаровуватися, що стає причиною зношування робочих поверхонь пари тертя та є основним обмеженням їхнього широкого впровадження в ортопедичну практику, оскільки вони працюють в умовах значних навантажень. Один із шляхів розв’язання цієї проблеми — удосконалення технологій нанесення DLC-покриттів на основу і зменшення в них стискального напруження.

Пошук оптимального імплантата для заповнення дефектів кісток і оптимізація репаративного остеогенезу є актуальними питаннями ортопедії та травматології. Особливості перебудови та біосумісність пластичних матеріалів, насичених біоактивними факторами (БАФ) сироватки крові, мало вивчені.Мета: дослідити морфологічні особливості репаративного остеогенезу в разі використання ало- та ксеноімплантатів у поєднанні з БАФ сироватки крові для пластики дефектів плечової кістки кролівМетоди: експериментальне дослідження проведено на 20 кролях каліфорнійської породи (вік 6 міс.), яким у дефект проксимального метадіафіза плечової кістки імплантували алогенний або ксеногенний матеріал у поєднанні з БАФ сироватки крові. Ало- і ксеноімплантати діаметром 7 мм, довжиною 10 мм виготовляли з плечових кісток кролів-донорів і свиней та безпосередньо перед операцією занурювали на 20 хв в аутологічну сироватку з БАФ. Через 21 і 90 діб після операції виконували гістологічний аналіз.Результати: у разі застосування губчастих алоімплантатів на 21-шу добу спостереження зафіксовано процес їхньої перебудови, утворення кісткового регенерату та початок його ремоделювання. Через 90 діб після імплантації встановлено повну перебудову алоімплантата й заповнення дефекту пластинчастою кісткою. У випадку використання ксеноімплантатів зафіксовано їхнє заміщення переважно сполучною тканиною, яка на 21-шу добу займала понад третини території дефекту, а на 90-ту — більше ніж половину. Відносна площа сформованої кісткової тканини була меншою порівняно зі застосуванням алоімплантата в 1,8 і 8,2 разу відповідно (p, Поиск оптимального имплантата для заполнения дефектов костей и оптимизация репаративного остеогенеза являются актуальными вопросами ортопедии и травматологии. Особенности перестройки и биосовместимость пластических материалов, насыщенных биоактивными факторами (БАФ) сыворотки крови, мало изучены.Цель: исследовать морфологические особенности репаративного остеогенеза при использовании алло- и ксеноимплантатов в сочетании с БАФ сыворотки крови для пластики дефектов плечевой кости кролей.Методы: экспериментальное исследование проведено на 20 кролях калифорнийской породы (возраст 6 мес.), которым в дефект проксимального метадиафиза плечевой кости имплантировали аллогенный или ксеногенный материал в сочетании с БАФ сыворотки крови. Алло- и ксеноимплантаты диаметром 7 мм, длинной 10 мм изготавливали из плечевых костей кроликов-доноров и свиней, а непосредственно перед операцией погружали на 20 мин в аутологичную сыворотку с БАФ. Через 21 и 90 сут после операции выполняли гистологический анализ.Результаты: в случае применения губчатых аллоимплантатов на 21-е сут наблюдения зафиксирован процесс их перестройки, образования костного регенерата и начало его ремоделирования. Через 90 сут после имплантации установлена полная перестройка аллоимплантата и заполнение дефекта пластинчатой костью. При использовании ксеноимплантатов зафиксировано их замещение преимущественно соединительной тканью, которая на 21-е сут занимала более трети территории дефекта, а на 90-е — более половины. Относительная площадь сформированной костной ткани была меньшей по сравнению с применением аллоимплантата в 1,8 и 8,2 раза соответственно (p, Finding the optimal graft for filling bone defects and optimizing reparative osteogenesis are actual problems of orthopаedics and traumatology. The peculiarities of the restructuring and the biocompatibility of plastic materials saturated with bioactive factors of blood serum are poorly understood.Objective: to study the morphological features of reparative osteogenesis when using allo- and xenografts in combination with the bioactive factors of blood serum for the filling of rabbit humerus defects.Methods: аn experimental study was conducted on the 20 rabbits of the Californian breed (6 months old), which were implanted of cancellous allograft or xenograft in combination with bioactive factors of blood serum in the defect of the proximal metadiaphysis of the humerus. Allo- and xenografts with a diameter of 7 mm, a length of 10 mm were made from the humerus of donor rabbits and pigs and immersed in autologous serum with bioactive factors for 20 minutes immediately before the surgery. Histological analysis was performed after surgery on the 21th and 90th days.Results: іn the case of the use of allografts on the 21th day of observation, the process of their restructuring, the formation of the new bone and the beginning of its remodeling were recorded. On the 90th days after implantation, a complete restructuring of the allografts and the filling of the defect with a lamellar bone were established. When using xenografts, their replacement was established with predominantly fibrous tissue, which for 21th days occupied more than a third of the defect area, and for the 90th, more than half. The relative area of the new bone tissue was 1.8 and 8.2 times less compared with the use of the allograft (p

Goal: to compare the durability of fixation of endoprothesis for replacement of postresection femur defects in experimental animals under bending and strain loading. Methods: investigation was performed on 20 non-linear white rats at the age of 6 months. Partial resection of femur middle 1/3 and defect replacement with modular endoprothesis was performed. Average diameter and lenght of intramedullary canal of rat femur were defined using radiographic and osteometrtic investigation of the rats of analogous age, gender and body-weight. The sizes of intramedullary stems for fixation of endoprothesis in bone canals were claculated using obtained data. Plate was fixed with screws to the body of endoprothesis and after implantation it adjoined tightly to distal femur fragment. Intramedullary stems and plate were covered with a layer of corundum ceramics. The animals were devided on 2 groups: experimental group — using of modular endoprtohesis with plate; control group — using of modular endoprtohesis without plate. 3 months after operation the durability of endoprothesis fixation to bone diaphysis were studied under bending and strain loading. Results: control group — just in 3 rats of 10 the stable fixation of endoprothesis was observed. According to index of bending moment the best results were revealed for intact femurs — (1,89 ± 0,81) N•m. Conclusion: use of endoprothesis with additional plate fixation allowed to obtain more durable fixation «implant-bone» and significantly decreased the quantity of postoperative complictions., Цель: сравнить прочность фиксации эндопротезов для замещения диафизарных пострезекционных дефектов бедренной кости у экспериментальных животных при нагрузке на сгибание и растяжение.Методы: исследование проведено на 20 нелинейных белых крысах возрастом 6 мес. Выполняли резекцию участка диафиза бедренной кости в средней трети и замещали образовавшийся дефект модульным эндопротезом. С помощью рентгенометрического и остеометрического исследования крыс аналогичного возраста, пола и массы тела определили средний диаметр и длину костномозгового канала бедренной кости. По полученным данным рассчитали размеры интрамедуллярных ножек для фиксации эндопротезов в каналах кости. Накостная пластина крепилась винтовым способом к телу эндопротеза и после имплантации плотно прилегала к дистальному фрагменту бедренной кости. Интрамедуллярные ножки и накостная пластина были покрыты слоем корундовой керамики. Животных разделили на две группы: с использованием модульного эндопротеза с накостной пластиной (опыт) и без нее (контроль). Через 3 мес. исследовали прочность крепления эндопротеза к диафизу кости под действием сгибания и растяжения.Результаты: в опытной группе у 6 из 10 крыс ось бедренной кости была сохранена, резорбция кости вокруг ножек эндопротеза не наблюдалась, отмечена оссификация вокруг накостной пластины. В контрольной группе только у 3 из 10 крыс наблюдали стабильную фиксацию эндопротеза. По показателю сгибающего момента лучшие результаты отмечены для интактных бедренных костей — (1,89 ± 0,81) Н·м. Более низкие показатели получены для костей с эндопротезами и накостной пластиной — (1,65 ± 0,33) Н·м, худшие — при исследовании препаратов бедренных костей с эндопротезом без накостной пластины (0,63 ± 0,42) Н·м.Выводы: использование эндопротеза с дополнительной накостной пластиной позволило добиться более прочной фиксации «имплантат — кость» и значительно снизить количество осложнений в послеоперационном периоде., Мета: порівняти міцність фіксації ендопротезів для заміщення діафізарних пострезекційних дефектів стегнової кістки в експериментальних тварин за умов навантаження на згинання та розтягнення.Методи: дослідження проведено на 20 нелінійних білих щурах віком 6 міс. Виконували резекцію ділянки діафіза стегнової кістки в середній третині і заміщували утворений дефект модульним ендопротезом. За допомогою рентгенометричного і остеометричного дослідження щурів аналогічного віку, статі та маси тіла визначили середній діаметр і довжину кістковомозкового каналу стегнової кістки. За отриманими даними розрахували розміри інтрамедулярних ніжок для фіксації ендопротезів у каналах кістки. Накісткову пластину кріпили гвинтовим способом до тіла ендопротеза. Після імплантації вона щільно прилягала до дистального фрагмента стегнової кістки. інтрамедулярні ніжки і накісткова пластина були покриті шаром корундової кераміки. Тварин розділили на дві групи: з використанням модульного ендопротеза з накістковою пластиною (дослід) і без неї (контроль). Через 3 міс. досліджували міцність кріплення ендопротеза до діафіза кістки під дією згинання і розтягування.Результати: у дослідній групі в 6 із 10 щурів вісь стегнової кістки була збережена, резорбцію кістки навколо ніжок ендопротеза не спостерігали, відзначено осифікацію навколо накісткової пластини. У контрольній групі тільки у 3 із 10 щурів спостерігали стабільну фіксацію ендопротеза. За показником згинального моменту кращі результати відмічені для інтактних стегнових кісток — (1,89 ± 0,81) Н·м. Нижчі показники отримані для кісток з ендопротезами і накістковою пластиною — (1,65 ± 0,33) Н·м, гірші — під час дослідження препаратів стегнових кісток з ендопротезом без накісткової пластини (0,63 ± 0,42) Н·м.Висновки: використання ендопротеза з додатковою накістковою пластиною дало змогу досягти міцнішої фіксації «імплантат — кістка» і значно знизити кількість ускладнень у післяопераційному періоді.

to perform a comparative analysis of the structural organization of the femur with titanium implant in rats after exposure to pulsed ultrasound with intensity 0.4 W/cm2 applied at different stages of osteoreparation. Methods: In 20 rats six months of age (group 1) effect of ultrasound (10 sessions 5 min) we started from the 3rd day after the implantation of titanium samples (BT 16), i.e. at the end stage of traumatic inflammation, and in the remaining 20 animals (group 2) — on the 7th day, at the stage of tissue structures regenerate formation and differentiation of different types of connective tissue. The animals were taken out of the experiment after 7, 14, 30 and 45 days after implantation in terms that correspond to different stages of reparative osteogenesis. Dedicated femur fragments with titanium implants studied by the methods of histology with histomorphometry (thickness of connective tissue capsule around the implant perimeter, area of newly formed tissue around it, the length of the surface of the bone trabeculae occupied by active osteoblasts, the rate of osseointegration, which characterizes the length of the direct contact with the surface of the implant with bone). Results revealed that the use of pulsed ultrasound on the 3rd day after the operation positively influents on the recovery of bone around titanium implants that appears with more active restructuring of granulation tissue to fibroretykular and bone in the early stages of osteoreparation, and determines on the later stages faster formation of mature bone with plate structure than in the case of ultrasound using on the 7th day. On the 45th day of the study it was not found expressed preferences between the groups according to bone morphometric parameters while osseointegration rate in group 1 was 7.5 % higher than in the second. Thickness of dense connective tissue formed on the edge of contact with the implant in all periods of observation was lower in animals of group 1., Мета: провести порівняльний аналіз структурної організації стегнових кісток щурів із титановим імплантатом після впливу імпульсного ультразвуку інтенсивністю 0,4 Вт/см2, застосованого на різних стадіях остеорепарації. Методи: у 20 щурів шестимісячного віку (група 1) дію ультразвуком (10 сеансів по 5 хв) починали з 3-ї доби після імплантації титанових зразків, тобто наприкінці стадії травматичного запалення, у решти 20 тварин (група 2) — з 7-ї доби, на стадії формування тканинних структур регенерату та диференціації різних видів сполучної тканини. Тварин виводили з експерименту через 7, 14, 30 та 45 діб після імплантації — терміни, які відповідають різним стадіям репаративного остеогенезу. Виділені фрагменти стегнових кісток із титановими імплантатами вивчали за допомогою методів гістології з гістоморфометрією (товщина сполучнотканинної капсули по периметру імплантата, площа новоутворених тканин навколо нього, довжина поверхні кісткових трабекул, зайнятих активними остеобластами, показник остеоінтеграції, що характеризує довжину безпосереднього контакту поверхні імплантата з кісткою). Результати: встановлено, що застосування імпульсного ультразвуку з 3-ї доби після операції, позитивно впливає на відновлення кістки навколо титанових імплантатів, що проявляється активнішою перебудовою грануляційної тканини у фіброретикулярну та кісткову на ранніх стадіях остеорепарації й обумовлює на пізніших стадіях швидше формування зрілої кісткової тканини пластинчастої будови, ніж у разі використання ультразвуку з 7-ї доби. На 45-у добу дослідження не виявлено вираженої переваги між групами за морфометричними показниками кісткоутворення, водночас показник остеоінтеграції в групі 1 був вищий на 7,5 %, ніж у другій. Товщина сформованої на межі контакту з імплантатом щільної сполучної тканини на всі терміни спостереження була меншою у тварин групи 1., Цель: провести сравнительный анализ структурной организации бедренных костей крыс с титановым имплантатом после воздействия импульсного ультразвука интенсивностью 0,4 Вт/см2, примененного на разных стадиях остеорепарации. Методы: у 20 крыс шестимесячного возраста (группа 1) действие ультразвуком (10 сеансов по 5 мин) начинали с 3-го дня после имплантации титановых образцов, т. е. в конце стадии травматического воспаления, у остальных 20 животных (группа 2) — с 7-х суток, на стадии формирования тканевых структур регенерата и дифференциации различных видов соединительной ткани. Животных выводили из эксперимента через 7, 14, 30 и 45 суток после имплантации — сроки, соответствующие различным стадиям репаративного остеогенеза. Выделенные фрагменты бедренных костей с титановыми имплантатами изучали с помощью методов гистологии с гистоморфометрией (толщина соединительнотканной капсулы по периметру имплантата, площадь новообразованных тканей вокруг него, длина поверхности костных трабекул, занятых активными остеобластами, показатель остеоинтеграции, характеризующий длину непосредственного контакта поверхности имплантата с костью). Результаты: установлено, что применение импульсного ультразвука с 3-х суток после операции положительно влияет на восстановление кости вокруг титановых имплантатов, что проявляется более активной перестройкой грануляционной ткани в фиброретикулярную и костную на ранних стадиях остеорепарации и обусловливает на поздних стадиях быстрое формирование зрелой костной ткани пластинчатого строения, чем в случае использования ультразвука с 7-го дня. На 45-е сутки исследования не обнаружено выраженного преобладания между группами по морфометрическим показателям костеобразования, одновременно показатель остеоинтеграции в группе 1 был выше на 7,5 %, чем во второй. Толщина сложившейся на грани контакта с имплантатом плотной соединительной ткани на все сроки наблюдения была меньше у животных группы 1.

Purpose: to study osteoreparative process in experiment on rats in region of implantation of titanium samples after exposure of pulsed ultrasound with oscillations' intensity of 0.4 and 0.7 W/cm2 applied since the third day after surgery. Materials: fragments of femurs with titanium (BT-16) implants of 57 six-month rat became as a material of study. We used morphological and morphometric methods of investigation. We determined area of the newly formed tissue (granulation, fibroreticular and bone) around the implants, active osteoblastic surface (length of bone trabeculae occupied by active osteoblasts), the index of osseointegration (the length of contact surface of the implant with the bone tissue), the thickness of the connective tissue capsule around the perimeter of implant removed. Results: it was found that the pulsed ultrasound accelerates restructuration of granulation tissue to fibroreticular one with its differentiation in osteogenic direction. Presence of significant osteoblasticdifferon cell density in this tissue also indicates to this fact. Ultrasound with oscillations' intensity of 0.4 and 0.7 W/cm2 stimulates bone formation in area of implantation which confirmed by data of active osteoblastic surface, area of newly formed bone tissue, and index of osteointegration which were larger in animals of the experimental groups than in control ones in all terms of the research. Conclusions: more pronounced positive effect of ultrasound on osteoreparation was in the case of the oscillations' intensity of 0.4 W/cm2 which is confirmed by data of area of newly formed bone and osseointegration index obtained at 14, 30 and 45 day of study, and which is veraciously higher than in the case of using of ultrasound intensity of 0.7 W/cm2. Results of the study will be used for substantiation of the development of indications and methods of application of ultrasound in patients after reconstructive surgery with using of fixing devices., Цель: изучить в эксперименте на крысах течение остеорепаративного процесса в зоне имплантации титановых образцов после воздействия импульсным ультразвуком с интенсивностью колебаний 0,4 и 0,7 Вт/см2, примененного с третьих суток после операции. Материалом исследования были фрагменты бедренных костей с титановыми (ВТ-16) имплантатами 57 крыс шестимесячного возраста. Определяли площадь новообразованных тканей (грануляционной, фиброретикулярной и костной) вокруг имплантатов, активную остеобластическую поверхность (длину костных трабекул, занятых активными остеобластами), индекс остеоинтеграции (длину контакта поверхности имплантата с костной тканью), толщину соединительнотканной капсулы по периметру удаленного имплантата. Установлено, что импульсный ультразвук ускоряет перестройку грануляционной ткани в фиброретикулярную с ее дифференциацией в остеогенном направлении, на что указывает присутствие в последней значительной плотности клеток остеобластического дифферона. Ультразвук с интенсивностью колебаний 0,4 и 0,7 Вт/см2 стимулирует костеобразование в зоне имплантации, что подтверждают показатели активной остеобластической поверхности, площади новообразованной костной ткани и индекса остеоинтеграции, которые на всех сроках исследования у животных опытных групп были больше, чем в контроле. Более выраженным положительный эффект ультразвука на остеорепаративый процесс вокруг титановых имплантатов был в случае применения интенсивности колебаний ультразвука 0,4 Вт/см2, что подтверждают полученные на 14, 30 и 45-е сутки исследования показатели площади новообразованной костной ткани и индекса остеоинтеграции, достоверно превышающие соответствующие показатели в случае использования ультразвука интенсивностью 0,7 Вт/см2. Результаты исследования будут основой для разработки показаний и методики применения ультразвука у пациентов после реконструктивно-восстановительных хирургических вмешательств с использованием фиксирующих устройств., Мета: вивчити в експерименті на щурах перебіг остеорепаративного процесу в зоні імплантації титанових зразків після дії імпульсного ультразвуку з інтенсивністю коливань 0,4 і 0,7 Вт/см2, застосованого з третьої доби після операції. Матеріалом дослідження взято фрагменти стегнових кісток з титановими (ВТ-16) імплантатами 57 щурів шестимісячного віку. Визначали площу новоутворених тканин (грануляційної, фіброретикулярної та кісткової) навколо імплантатів, активну остеобластичну поверхню (довжину кісткових трабекул, зайнятих активними остеобластами), індекс остеоінтеграції (довжину контакту поверхні імплантату з кістковою тканиною), товщину сполучнотканинної капсули по периметру видаленого імплантата. Встановлено, що імпульсний ультразвук прискорює перебудову грануляційної тканини в фіброретикулярну з її диференціацією в остеогенному напрямку, на що вказує присутність в останній значної щільності клітин остеобластичного диферону. Ультразвук з інтенсивністю коливань 0,4 і 0,7 Вт/см2 стимулює кісткоутворення в зоні імплантації, що підтверджують показники активної остеобластичної поверхні, площі новоутвореної кісткової тканини та індексу остеоінтеграції, які на всіх термінах дослідження у тварин дослідних груп були більші, ніж у контролі. Позитивний ефект ультразвуку на остеорепаративний процес навколо титанових імплантатів був вираженішим під час застосування інтенсивності коливань ультразвуку 0,4 Вт/см2, що підтверджують отримані на 14, 30 і 45-у добу дослідження показники площі новоутвореної кісткової тканини та індексу остеоінтеграції, достовірно перевищують відповідні показники в разі використання ультразвуку інтенсивністю 0,7 Вт/см2. Результати дослідження будуть підгрунтям для розроблення показань і методики застосування ультразвуку в пацієнтів після реконструктивно-відновних хірургічних втручань з використанням фіксувальних пристроїв.

Експериментальне моделювання у щурів стабільного та нестабільного переломовивихів ліктьового суглоба проведено шляхом хірургічного відокремлення (скушування гострозубцями Лістона) латеральної ділянки виростка плечової кістки та головки променевої кістки відповідно до моделі. За результатами гістологічного дослідження через 21 добу після операції у суглобовому хрящі у разі моделювання обох типів переломовивихів виявлено деструктивні зміни, запалення та фібротизацію суглобової капсули, зафіксовано перебудову субхондральної кістки. Відзначені характерні для післятравматичного остеоартрозу порушення були вираженішими у разі моделювання нестабільного переломовивиху ліктьового суглоба щура., Экспериментальное моделирование у крыс стабильного и нестабильного переломовывихов локтевого сустава выполнено путем хирургического отделения (скусывания кусачками Листона) латерального участка выростка плечевой кости и головки лучевой кости согласно модели. По результатам гистологического исследования через 21 сутки после операции в суставном хряще при моделировании обоих типов переломовывихов выявлены деструктивные изменения, воспаление и фибротизация суставной капсулы, зафиксировано перестройку субхондральной кости. Отмеченные характерные для посттравматического остеоартороза нарушения были более выражены при моделировании нестабильного переломовывиха локтевого сустава крысы., Experimental modelling of stable and unstable dislocation fractures of the elbow joint in rats was made by surgical separation (using Liston bone cutters) of the lateral area on the condyle of humerus and the head of radius, according to models. Results of histological examination demonstrated that, when both types of dislocation fractures were modelled, after 21 postoperative days the articular joints developed destructive changes, inflammation and fibrosis of joint capsule and some reorganization of the subchondral bone. The above abnormalities, typical for posttraumatic osteoarthritis, were more expressed in models of an unstable dislocation fracture of the elbow joint in rats.

An experimental modelling of unipolar hip arthroplasty in rats was made with use of titanium implants, whose heads were covered with oxide or alumina (corundum) coatings. A histological method helped to reveal that 5 months after the operation the articular cartilage of the acetabulum developed destructive changes, as well as there were fibrosis in the articular capsule and reorganization of the subchondral bone, which were less evident in cases of implantation of titanium samples with an alumina coating., Экспериментальное моделирование однополюсного эндопротезирования тазобедренного сустава у крыс было проведено с использованием титановых имплантатов, на головку которых наносили оксидное или алюмооксидное (корундовое) покрытие. При помощи гистологического метода показано, что через 5 мес после операции в суставном хряще вертлужной впадины выявляются деструктивные изменения, а также наблюдается фибротизация суставной капсулы и перестройка субхондральной кости, которые менее выражены при имплантации титановых образцов с алюмооксидным покрытием., Експериментальне моделювання однополюсного ендопротезування кульшового суглоба у щурів було проведено з використанням титанових імплантатів, на головку яких наносили оксидне або алюмооксидне (корундове) покриття. За допомогою гістологічного методу показано, що через 5 міс після операції у суглобовому хрящі кульшової западини виявляються деструктивні зміни, а також спостерігається фібротизація суглобової капсули та перебудова субхондральної кістки, які менше виражені у разі імплантації титанових зразків з алюмооксидним покриттям.

У роботі висвітлюється проблема організації наукових досліджень з позиції доказової медицини, дотримуючи принципи біоетики. Розглянуто ситуації, коли проведення рандомізованого дослідження суперечить нормам біоетики. Надано рекомендації щодо раціональної організації наукових досліджень з урахуванням клінічного практичного досвіду у поєднанні з принципами доказової медицини, які базуються на безпечних терапевтичних, реабілітаційних і профілактичних заходах і забезпечують максимальне дотримання прав пацієнтів., В работе освещается проблема организации научных исследований с позиций доказательной медицины с соблюдением принципов биоэтики. Рассмотрены ситуации, когда проведение рандомизированного исследования противоречит нормам биоэтики. Даны рекомендации относительно рациональной организации научных исследований с учетом клинического практического опыта в сочетании с принципами доказательной медицины, основанными на безопасных терапевтических, реабилитационных и профилактических мероприятиях и обеспечивающими максимальное соблюдение прав пациентов., The work elucidates the problem of organization of scientific researches from the positions of evidence-based medicine and with observance of principles of bioethics. Situations, where performance of a randomized study contradicts bioethical norms, are examined. Recommendations are given for the rational organization of scientific researches with regard to clinical practical experience in combination with principles of evidence-based medicine, which use safe therapeutic, rehabilitative and preventive measures as their basis and secure the maximum respect for rights of patients.

This review article examines historical prerequisites for the appearance of bioethics as well as the sphere of its use and tasks in the modern medicine. It covers effective international legislative acts, which regulate procedures of biomedical researches (conventions, declarations, charters, etc.), approved at the level of such organizations as UNO, UNESCO, WHO, Council of Europe, UNEP. The authors cite legal regulations for conducting ethical expert examinations of scientific medical-biological researches in Ukraine, these regulations being aimed at protection of rights of patients and humane treatment of experimental animals., В обзорной статье рассмотрены исторические предпосылки возникновения биоэтики, а также сфера ее применения и задачи в современной медицине. Освещены действующие международные законодательные акты, регламентирующие проведение биомедицинских исследований (конвенции, декларации, хартии и т. п.), принятые на уровне таких организаций, как ООН, ЮНЕСКО, ВОЗ, Совет Европы, ЮНЭП. Авторы привели нормативно-правовые положения проведения этической экспертизы научных медико-биологических исследований в Украине, направленные на обеспечение защиты прав пациентов и гуманного отношения к животным, которых используют в экспериментах., В оглядовій статті розглянуто історичні передумови виникнення біоетики, а також сферу її застосування і завдання в сучасній медицині. Висвітлено чинні міжнародні законодавчі акти, які регламентують проведення біомедичних досліджень (конвенції, декларації, хартії тощо), прийняті на рівні таких організацій, як ООН, ЮНЕСКО, ВООЗ, Рада Європи, ЮНЕП. Автори привели нормативно-правові положення щодо етичної експертизи наукових медико-біологічних досліджень в Україні, спрямовані на забезпечення захисту прав пацієнтів і гуманного ставлення до тварин, яких використовують в експериментах.

У статі подано результати гістологічного дослідження тканин колінного суглоба після моделювання в експерименті ендопротезування проксимального епіфіза великогомілкової кістки у лабораторних щурів з незавершеним ростом. Встановлено, що при однополюсному ендопротезуванні в суміжній (неоперованій) стегновій кістці мають місце порушення структури суглобового хряща, збереження будови та висоти епіфізарного хряща. У тварин контрольної групи (ушкодження епіметафіза без протезування) в колінному суглобі спостерігається кістково-хрящове зрощення, зона дефекту заповнена волокнистою сполучною та фіброретикулярною тканинами, у стегновій кістці знайдено виражені деструктивні зміни суглобового та епіфізарного хрящів. У контрольних тварин висота епіфізарного хряща була достовірно менше порівняно з тваринами дослідної та інтактної груп., В статье представлены результаты гистологического исследования тканей коленного сустава после моделирования в эксперименте эндопротезирования проксимального эпифиза большеберцовой кости у лабораторных крыс с незавершенным ростом. Установлено, что при однополюсном эндопротезировании в смежной (неоперированной) бедренной кости имеют место нарушение структуры суставного хряща, сохранение строения и высоты эпифизарного хряща. У животных контрольной группы (повреждение эпиметафиза без протезирования) в коленном суставе наблюдается костно-хрящевое сращение, зона дефекта заполнена волокнистой соединительной и фиброретикулярной тканями, в бедренной кости обнаружены выраженные деструктивные изменения суставного и эпифизарного хрящей. У контрольних животных высота эпифизарного хряща была достоверно меньше по сравнению с животными опытной и интактной групп., The article deals with the results of a histological examination of the knee joint tissues after an experimental modelling of endoprosthetics in the proximal tibial epiphysis of laboratory rats with an uncompleted growth. It was found out that a unipolar endoprosthetics caused structural disturbances of the articular cartilage in the adjacent (not operated) femoral bone with the retained structure and height of the epiphysial cartilage. Animals of the control group (an injure of the epimetaphysis without any prosthetics) developed an osteochondrous adhesion in the knee joint, the defect area was filled with some fibrillar connective and fibroreticular tissues, the femur revealed pronounced destructive changes in the articular and epiphysial cartilages. The height of their epiphysial cartilage in the controls was reliably less versus the animals from the experimental and intact groups.

A morphological study of the effect produced by a low-calcium diet on the course of the reparative regeneration in an injury of the distal femoral metaphysis was made in an experiment on 140 white rats. The inflammatory-proliferative stage of osteorepair in animals with alimentary osteoporosis at the area of the defect developed a low functional activity of macrophages, as well as a smaller number of macrophages, tissue basophiles, and fibroblasts versus the control group. Also observed was some deceleration in the rate of catabolism of inflammation products and the process of cell differentiation of the fibroblastic and osteoblastic differon at early stages, thereby causing a delay in the reorganization of the regenerate tissues, a later formation of the osteoid, bone trabeculae and restoration of the cortical bone at subsequent stages., В эксперименте на 140 белых крысах проведено морфологическое исследование влияния низкокальциевой диеты на течение репаративной регенерации при травматическом повреждении дистального метафиза бедренной кости. На воспалительно-пролиферативной стадии остеорепарации у животных с алиментарным остеопорозом в зоне дефекта выявлена низкая функциональная активность макрофагов, а так же меньшее количество макрофагов, тканевых базофилов, фибробластов по сравнению с контрольной группой. Наблюдается замедление темпа катаболизма продуктов воспаления и процесса дифференцировки клеток фибробластического и остеобластического дифферонов на ранних стадиях, что обусловливает задержку реорганизации тканей регенерата, более позднее формирование остеоида, костных трабекул и восстановление кортикальной кости на последующих стадиях., В експерименті на 140 білих щурах проведено морфологічне дослідження впливу низькокальцієвої дієти на перебіг репаративної регенерації при травматичному ушкодженні дистального метафіза стегнової кістки. На запально-проліферативній стадії остеорепарації у тварин з аліментарним остеопорозом у зоні дефекту виявлена низька функціональна активність макрофагів, а також менша кількість макрофагів, тканинних базофілів і фібробластів порівняно з контрольною групою. Спостерігається уповільнення темпу катаболізму продуктів запалення та процесу диференціювання клітин фібробластичного та остеобластичного диферонів на ранніх стадіях, що обумовлює затримку реорганізації тканин регенерату, більш пізнє формування остеоїду, кісткових трабекул та відновлення кортикальної кістки на подальших стадіях.