Search

Venous thromboembolism is one of the serious complications that occurs after total hip arthroplasty (THA). Among the risk factors may be the presence of disorders of hemostasis and fibrinolysis in patients before surgical intervention. The aim of study to identify the influence of hip osteoarthritis III–IV stages on the hemostasis ofpatients before performing THA. Methods. A prospective study was conducted with the participation of 60 patients with hip ostheoarthritis III–IV stages and 30 healthy volunteers (control group). Blood and urine samples were obtained from all participants (in patients — one day before THA). Prothrombin time (PT), activated partial thromboplastin time (APTT), fibrinogen, fibrinolytic activity (FA), soluble fibrin monomer complexes (SFMCs), glycoproteins, sialic acids, chondroitin sulfates (CS), acid and alkaline phosphatases, β lipoproteins were determined in the blood; in urine— oxyproline, uronic acids, Ca and P. The Pearson correlation coefficient (r) was calculated to determine the relationship between markers of hemostasis and connective tissue metabolism. Results. Compared with the control group, the level of alkaline phosphatase in the blood of patients with hip ostheoarthritis level of glycoproteins (r = 0.97; p < 0.05), cholesterol (r = 0.91; p < 0.05); the level ofSFMCs was correlated with the level of glycoproteins (r= 0.99; p < 0.05), CS (r = 0.94; p < 0.05). Conclusions. In patients with hip ostheoarthritis III-IV stages the levels of connective tissue markers (glycoproteins, CS) correlate with the levels of hemostasis markers (fibrinogen, SFMCs). This is of clinical significance for thetimely prevention of the development of thromboembolic complications in patients to whom THA is recommended., Венозний тромбоемболізм є одним із серйозних ускладнень, яке виникає після тотального ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКС). Серед чинників ризику може бути наявність порушень гемостазу та фібринолізу в пацієнтів до хірургічного втручання. Мета. Виявити вплив наявності коксарт­розу III–IV ст. на гемостаз хворих до виконання ТЕКС. Методи. Проспективне дослідження проведено за участю 60пацієнтів із коксартрозом III–IV ст. та 30 здорових доб­ровольців (контрольна група). У всіх учасників отримали зразки крові та сечі (у пацієнтів — за добу до ТЕКС). У крові визначали протромбіновий час (ПТ), активований частковий тромбопластиновий час (АЧПЧ), фібриноген, фібринолітичну активність (ФА), розчинні фібрин-мономерні комплекси (РФМК), глікопротеїни, сіалові кислоти, хондроїтинсульфати (ХС), кислу і лужну фосфатази, β-ліпопротеїни; у сечі— оксипролін, уронові кислоти, Ca та P. Коефіцієнт кореляції Пірсона (r) розрахований для визначення взаємозв’язку між маркерами гемостазу і метаболізму сполучної тканини. Результати. Порівняно з контрольною групою в крові хворих на коксартроз рівень лужної фосфатази був вищий у 1,5рази (р < 0,05), кислої — у 1,2 разу (р < 0,05), β-ліпопротеїдів — у1,5 разу (р < 0,05); глікопротеїнів, сіалових кислот і ХС — в1,6; 1,7; 5,1 разу відповідно (р < 0,001). Рівень фібриногену в пацієнтів був вищим у 1,2 разу, ФА — в 1,6 (р < 0,001) за показники контролю. У сечі пацієнтів рівень гідроксипроліну був вищим у 1,7 разу, Са — в 1,4 (р < 0,05), а фосфору— нижчим в 1,5 разу (р < 0,05). У хворих рівень фібриногену корелював із рівнем глікопротеїнів (r = 0,97; р < 0,05), ХС (r=0,91; р < 0,05); рівень РФМК — із рівнем глікопротеїнів (r=0,99; р < 0,05), ХС (r = 0,94; р < 0,05). Висновки. У пацієнтів із коксартрозом III–IV ст. рівні сполучнотканинних маркерів (глікопротеїни, ХС) корелюють із рівнями маркерів гемостазу (фібриноген, РФМК). Це має клінічне значення для своєчасної профілактики розвитку тромбоемболічних ускладнень у хворих, яким рекомендоване ТЕКС. Ключові слова. Артропластика кульшового суглоба, фібриноліз, фібриноген, хондроїтинсульфати, розчинні фібрин-мономерні комплекси.

Introduction: application of hyaluronic acid gel for intraarticular administration is actual topic of modern orthopaedic concerning to its therapeutical efficacy. Objective: to assess the influence of different concentrations of proFLEX® INTRA on the synovial fluid and biochemical blood markers in patients with the 2nd knee osteoarthritis stage in the different age groups. Materials and methods: 30 patients with Kellgren–Lawrence stage II knee osteoarthritis were examined. The first group consisted of 15 patients aged 40–50 years, in the second group the average age of patients was 50–70 years. Each group was divided into 3 subgroups (a, b, c) of 5 patients. In each group the first subgroup of patients received intra-articular 1 injection of proFLEX® INTRA 10 mg/ml 2.0 ml, І-b, ІІ-b — 12 mg/ml 2.5 ml, І-с, ІІ-с — 20 mg/ml 3.0 ml. Results: an inflammatory-dystrophic process in the knee joint of patients was found in both groups, which was more expressed in elderly patients. The dynamics of blood markers in patients of the 1st and 2nd groups after the treatment showed a decreasing the level of inflammatory and dystrophic processes in the knee joints. In the 1st group 1 month after intra-articular injection, the content of glycoproteins and chondroitin sulfates (CS) decreased, did not reach the normative values. In subgroup II-c the level of glycoproteins and CS decreased, the concentration of interleukin-6 (IL-6) remained elevated comparing to subgroups II-a and II-b. Conclusions: it was found that patients with stage II knee osteoarthritis had increased CS and lower levels of hyaluronic acid in their synovial fluid. Markers of inflammation (glycoproteins and IL-6) and destruction markers (CS) in the blood serum changed unidirectionally and indicated a decreasing in the activity of inflammatory process after the injection of hyaluronic acid gel, which was clinically confirmed 1 month after intra-articular injection. In this case, the results after the reexamination of blood biomarkers of patients aged 40–50 years indicated a higher efficiency of hyaluronic acid gel injection with a concentration of 10 and 12 mg/ml, aged 50–70 years — a concentration of 20 mg/ml was confirmed by a decrease in the level of glycoproteins, CS and IL-6 in the blood of patients., Актуальным вопросом современной ортопедии остается применение геля гиалуроновой кислоты для внутрисуставного введения с учетом его терапевтической эффективности.Цель: оценить влияние различных концентраций proFLEX® INTRA на клиническое течение и динамику лабораторных показателей у пациентов разного возраста с гонартрозом II стадии.Методы: обследовано 30 пациентов с гонартрозом II стадии по Kellgren–Lawrence. I группа — 15 человек в возрасте 40–50 лет, II — 50–70, каждую группу разделили на 3 подгруппы (а, b, c) по 5 пациентов. Подгруппы І-а, ІІ-а получали внутрисуставно 1 инъекцию proFLEX® INTRA в дозе 10 мг/мл 2,0 мл; І-b, II-b — 12 мг/мл 2,5 мл; І-с, II-с — 20 мг/мл 3,0 мл.Результаты: воспалительно-дистрофический процесс в коленных суставах был сильнее выражен у лиц старшего возраста. Динамика показателей крови у пациентов обеих групп после лечения указывает на снижение уровня воспалительных и дистрофических процессов в коленных суставах. В первой группе через месяц после введения препарата содержание гликопротеинов и хондроитинсульфатов (ХС) снизилось, не достигнув нормативных значений. В подгруппе II-c уровень гликопротеинов и ХС снизился, концентрация интерлейкина-6 (ИЛ-6) сохранялась повышенной по сравнению с подгруппами II-a и II-b.Выводы: у пациентов с гонартрозом II стадии наблюдается повышение содержания ХС и снижение уровня гиалуроновой кислоты в синовиальной жидкости. Маркеры воспаления (гликопротеины и ИЛ-6) и деструкции (ХС) в сыворотке крови изменяются однонаправленно и свидетельствуют об уменьшении активности воспалительного процесса после введения геля гиалуроновой кислоты, что подтверждается данными клинического обследования через месяц. При этом результаты повторного исследования биомаркеров крови пациентов в возрасте 40–50 лет указывают на высокую эффективность геля гиалуроновой кислоты в концентрации 10 и 12 мг/мл, в возрасте 50–70 лет — в концентрации 20 мг/мл, что подтверждается снижением уровня гликопротеинов, ХС и ИЛ-6 в сыворотке крови., Актуальним питанням сучасної ортопедії залишається застосування гелю гіалуронової кислоти для внутрішньосуглобового введення з огляду на його терапевтичну ефективність.Мета: оцінити вплив різних концентрацій proFLEX® INTRA на клінічний перебіг і динаміку лабораторних показників у пацієнтів різного віку з гонартрозом ІІ стадії. Методи: обстежено 30 пацієнтів із гонартрозом II стадії за Kellgren–Lawrence. І група — 15 осіб у віці 40–50 років, ІІ — 50–70, кожну групу розділили на 3 підгрупи (а, b, c) по 5 пацієнтів. Підгрупи І-а, ІІ-а отримували внутрішньосуглобово 1 ін’єкцію proFLEX® INTRA в дозі 10 мг/ мл 2,0 мл; І-b, ІІ-b — 12 мг/мл 2,5 мл; І-с, ІІ-с — 20 мг/ мл 3,0 мл.Результати: запально-дистрофічний процес у колінних суглобах був сильніше виражений в осіб старшого віку. Динаміка показників крові в пацієнтів обох груп після лікування вказує на зниження рівня запальних і дистрофічних процесів у колінних суглобах. У І групі через місяць після введення препарату вміст глікопротеїнів і хондроїтинсульфатів (ХС) знизився, не досягнувши нормативних значень. У підгрупі II-c рівень глікопротеїнів і ХС знизився, концентрація інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) зберігалася підвищеною порівняно з підгрупами II-a та II-b.Висновки: у пацієнтів з гонартрозом II стадії спостерігається підвищення вмісту ХС і зниження рівня гіалуронової кислоти в синовіальній рідині. Маркери запалення (глікопротеїни й ІЛ-6) і деструкції (ХС) у сироватці крові змінюються односпрямовано та свідчать про зменшення активності запального процесу після введення гелю гіалуронової кислоти, що підтверджується даними клінічного обстеження через місяць. При цьому результати повторного дослідження біомаркерів крові пацієнтів у віці 40–50 років вказують на вищу ефективність гелю гіалуронової кислоти в концентрації 10 і 12 мг/мл, у віці 50– 70 років — у концентрації 20 мг/мл, що підтверджується зниженням рівня глікопротеїнів, ХС та ІЛ-6 у сироватці крові.

The development of an effective and safe methods of conservative treatment of knee osteoarthritis of the has a priority in modern orthopaedics. Objective: to compare results of Platelet-Rich Plasma — PRP and PRP in combination with 2 % viscoelastic sodium hyaluronate gel (proFLEX INTRA) in patients with the II grade knee osteoarthritis.Methods: from 2018 to 2019 prospective randomized comparative study of the efficiency of using PRP therapy (group I) and PRP in combination with a 2 % viscoelastic sodium hyaluronate gel (proFLEX INTRA) (group II) was conducted in 50 patients with II grade knee osteoarthritis (aged between 48 and 73 years). Patients were assessed before treatment, 1, 3, and 6 months after treatment with the help of VAS while walking, WOMAC, and OKS scales. Laboratory assesment of inflammation markers in serum and synovial fluid were performed before treatment and 4 weeks after. Synovial fluid was examined by using clinical-microscopic and biochemical methods according to the following markers: cytosis, percentage of neutrophils, lymphocytes, synoviocytes and macrophages, protein, hyaluronic acid. In blood serum were determined: total protein, glycoproteins, chondroitin sulfates, alkaline phosphatase activity.Results: in II group was noted a statistically significant improvement according to VAS and WOMAC scale comparing with I group 6 months after treatment. The content of glycoproteins and chondroitin sulfates in blood serum of patients in the II group, also the protein content in synovial fluid, 4 weeks after treatment was lower (p < 0.05) comparing with the I group. However, the content of HA was higher (p < 0.05) in the II group of patients.Conclusions: both methods, PRP; PRP and HA allowed to reduce VAS pain score while walking and to improve joint function according to WOMAC and OKS scales in patients with the II stage knee osteoarthritis, six months after treatment. While, in the group of combined use PRP and 2 % viscoelastic sodium hyaluronate gel the results of treatment according to VAS and WOMAC scales were statistically significantly better and the inflammatory-dystrophic degree of changes in the knee was less comparing with the I group., Разработка эффективных и безопасных методов консервативной терапии гонартроза является приоритетным направлением современной ортопедии. Цель: сравнить результаты применения обогащенной тромбоцитами плазмы (platelet-rich plasma, PRP) самостоятельно и в комбинации с 2 % вязкоупругим гелем гиалуроната натрия (proFLEX INTRA) у пациентов с гонартрозом II стадии. Методы: в 2018–2019 гг. проведено проспективное рандомизированное сравнительное исследование эффективности применения PRP (I группа) и PRP в комбинации с 2 % вязкоупругим гелем гиалуроната натрия (II группа) у 50 больных гонартрозом II стадии в возрасте от 48 до 73 лет. Состояние пациентов оценивали до и через 1, 3 и 6 мес. после лечения, используя шкалы ВАШ при ходьбе, WOMAC, OKS. Через 4 недели после лечения в синовиальной жидкости (СЖ) анализировали цитоз, процент нейтрофилов, лимфоцитов, синовиоцитов и макрофагов, белок, гиалуроновую кислоту (ГК); в сыворотке крови — общий белок, гликопротеины, хондроитинсульфаты (ХС).Результаты: через 6 мес. после лечения во ІІ группе по сравнению с І отмечено достоверное клиническое улучшение по шкале ВАШ и WOMAC. Содержание гликопротеинов и ХС в сыворотке крови пациентов ІІ группы, а также белка в СЖ было снижено (р, Розроблення ефективних і безпечних методів консервативної терапії гонартрозу є пріоритетним напрямом сучасної ортопедії.Мета: порівняти результати застосування збагаченої тромбоцитами плазми (platelet-rich plasma, PRP) самостійно та в комбінації з 2 % в’язкопружним гелем гіалуронату натрію (proFLEX INTRA) у пацієнтів із гонартрозом II стадії.Методи: у 2018–2019 рр. проведено проспективне рандомізоване порівняльне дослідження ефективності застосування PRP (I група) та PRP у комбінації з 2 % в’язкопружним гелем гіалуронату натрію (II група) у 50 пацієнтів із гонартрозом II стадії віком від 48 до 73 років. Стан пацієнтів оцінювали до та через 1, 3 і 6 міс. після лікування, використовуючи шкали ВАШ під час ходьбі, WOMAC, OKS. Через 4 тижні після лікування в синовіальній рідини (СР) аналізували цитоз, відсоток нейтрофілів, лімфоцитів, синовіоцитів і макрофагів, білок, гіалуронову кислоту (ГК); у сироватці крові — загальний білок, глікопротеїни, хондроїтинсульфати (ХС).Результати: через 6 міс. після лікування у ІІ групі порівняно з І відзначено достовірне клінічне поліпшення за шкалою ВАШ і WOMAC. Вміст глікопротеїнів і ХС у сироватці крові пацієнтів ІІ групи, а також білка в СР був зниженим (р

У статті розглянуто питання патогенетичної і діагностичної ролі у випадку остеоартрозу великих суглобів таких цитокінів: інтерлейкіну 1β (ІЛ-1β), інтерлейкіну 1RA (ІЛ-1RA), інтерлейкіну 4 (ІЛ-4), інтерлейкіну 6 (ІЛ-6) і фактора некрозу пухлин альфа (ФНП-α). Встановлено, що рівень ІЛ-1β та ІЛ-6 зростав від І–ІІ до ІІІ–VІ стадій остеоартрозу. Концентрація ІЛ-1RA знизилася в крові хворих на ІІІ–VІ стадіях порівняно з І–ІІ, а ІЛ-4 збільшувався лише на ІІІ–ІV стадіях захворювання. При цьому ФНП-α залишався в межах норми. Такі зміни вмісту інтерлейкінів у сироватці крові хворих на остеоартроз свідчать про важкі імунологічні порушення в їхньому організмі. Кореляційний зв’язок між рівнем продукції цитокінів на різних стадіях остеоартрозу вказує на розвиток закономірної індукції гострого запального процесу в суглобах., В статье рассмотрен вопрос патогенетической и диагностической роли при остеоартрозе крупных суставов следующих цитокинов: интерлейкина 1β (ИЛ-1β), интерлейкина 1RA (ИЛ-1RA), интерлейкина 4 (ИЛ-4), интерлейкина 6 (ИЛ-6) и фактора некроза опухоли альфа (ФНО-α). Установлено, что уровень ИЛ-1β и ИЛ-6 возрастал от І–ІІ к ІІІ–VІ стадиям остеоартроза. Концентрация ИЛ-1RA снизилась в крови больных на ІІІ–VІ стадиях по сравнению с І–ІІ, а ИЛ-4 увеличивался лишь на ІІІ–ІV стадиях заболевания. При этом ФНО-α оставался в пределах нормы. Такие изменения содержания интерлейкинов в сыворотке крови больных остеоартрозом свидетельствуют о тяжелых иммунологических нарушениях в их организме. Корреляционная связь между уровнем продукции цитокинов на разных стадиях остеоартроза указывает на развитие закономерной индукции острого воспалительного процесса в суставах., The article examines pathogenetic and diagnostic roles of the following cytokines in osteoarthrosis of large joints: interleukin 1 beta (IL-1β), interleukin 1RA (IL-1RA), interleukin 4 (IL-4), interleukin 6 (IL-6) and tumour necrosis factor-alpha (TNF-α). It was revealed that levels of IL-1β and IL-6 increased from osteoarthrosis stages I-II to III-VI. IL-1RA concentration in patients’ blood at stages III-VI was lower versus I-II, IL-4 being higher only at stages III-IV of the disease, while TNF-α remained within normal values. Such changes of interleukin content in blood serum of patients with osteoarthrosis demonstrated severe immunological disturbances in their organism. A correlation between cytokine production levels at different stages of osteoarthrosis is indicative of the development of a natural induction of an acute inflammatory process in joints.

The article examines the problem of diagnosing disturbances of the haemostasis system in patients with osteoarthrosis of large joints at different stages of the disease with help of the following laboratory tests: prothrombin time, activated partial thromboplastin time, fibrinogen, fibrinolytic activity, soluble fibrin monomer complex and protein C. It was revealed that progression of osteoarthrosis from stage I to IV caused gradual elevations in the levels of fibrinogen and soluble fibrin monomer complexes in the patients’ blood, as well as an increase of fibrinolytic activity, thereby demonstrating significant disturbances in the system of fibrinolysis. In patients at stages III–IV of the disease their level of C protein decreased, and it could be one of the causes of thromboembolic complications in elderly people. Thus, it should be noted that patients with osteoarthrosis of large joints had significant disturbances in their haemostasis system., Рассмотрен вопрос диагностики нарушений системы гемостаза у больных остеоартрозом крупных суставов в разных стадиях заболевания с помощью следующих лабораторных тестов: протромбиновое время, АЧТВ, фибриноген, фибринолитическая активность, РФМК и протеин С. Установлено, что при прогрессировании остеоартроза с I по IV стадии в плазме крови больных постепенно возрастало содержание фибриногена, РФМК и увеличивалась фибринолитическая активность, что свидетельствует о существенных нарушениях системы фибринолиза. У больных в III–IV стадиях заболевания уменьшился уровень протеина С, что могло быть одной из причин тромбоэмболических осложнений у пожилых людей. Таким образом, следует отметить, что у больных остеоартрозом крупных суставов происходят значительные нарушения в системе гемостаза., Розглянуто питання діагностики порушень системи гемостазу у хворих на остеоартроз великих суглобів у різних стадіях захворювання за допомогою таких лабораторних тестів: протромбіновий час, АЧТЧ, фібриноген, фібринолітична активність, РФМК і протеїн С. Визначено, що з прогресуванням остеоартрозу від І до IV стадій у плазмі крові хворих поступово зростав вміст фібриногену, РМФК та збільшувалася фібринолітична активність, що свідчить про суттєві порушення системи фібринолізу. У хворих з ІІІ–ІV стадіями захворювання зменшився рівень протеїну С, що могло бути однією з причин тромбоемболічних ускладнень у осіб літнього віку. Таким чином, слід відзначити, що у хворих на остеоартроз великих суглобів відбуваються значні порушення системи гемостазу.