Search

The purpose of the work – the analysis of specialized scientific literature for the study and generalization of data on modern views on the treatment of generalized periodontitis in persons with severe general somatic diseases. Dystrophic-inflammatory diseases of the periodontal tissues are polyethiological, pathogenesis of which is closely associated with pathological processes caused by the most important systems of the body malfunction. An integrated treatment approach to periodontal diseases, which in addition to local therapy involves the detection and timelyttreatment of somatic pathology, is an important condition for achieving positive results. The article presents modern scientific researches of common pathogenetically significant changes in generalized periodontitis and somatic diseases (cardiovascular, respiratory, endocrine, nervous system, gastrointestinal tract diseases), which allow a clearer understanding of the periodontal diseases genesis nature and effective therapeutic and prophylactic measures development. Conclusions. The duration of general-somatic disease increases the incidence and prevalence of generalized periodontitis in people of all ages, complicates the course with a tendency to progression. This fact requires a special approach to the treatment of generalized periodontitis in patients taking into account the pathogenesis, features of the course and treatment of an underlying disease., Цель работы – анализ научной литературы для изучения и обобщения данных о современных взглядах на лечение генерализованного пародонтита у лиц с тяжелыми общесоматическими заболеваниями.Дистрофически-воспалительные заболевания тканей пародонта – полиэтиологические заболевания, течение которых взаимосвязано с патологическими процессами, возникающими вследствие нарушения функционирования важнейших систем организма. Комплексный подход к лечению заболеваний пародонта, предусматривающий совместно с локальной терапией диагностику и своевременное лечение соматической патологии, является важным условием достижения положительных результатов.Представлены современные научные исследования общих патогенетически важных для генерализованного пародонтита и соматических заболеваний изменений (болезни сердечно-сосудистой, дыхательной, эндокринной, нервной систем, заболеваний ЖКТ), что позволяет составить более четкое представление о сущности генеза заболеваний пародонта и разработать эффективные лечебно-профилактические мероприятия.Выводы. Продолжительность общесоматического заболевания увеличивает частоту и распространенность генерализованного пародонтита у людей разного возраста, осложняет течение со склонностью к прогрессированию. Этот факт требует особого подхода к лечению генерализованного пародонтита у пациентов с учетом патогенеза, особенностей течения и лечения фонового заболевания., Мета роботи – проаналізувати наукову літературу для вивчення та узагальнення даних про сучасні погляди на лікування генералізованого пародотиту в осіб із важкими загальносоматичними захворюваннями. Дистрофічно-запальні захворювання тканин пародонта – поліетіологічні захворювання, перебіг яких пов’язаний із патологічними процесами, що виникають унаслідок порушення функціонування найважливіших систем організму. Комплексний підхід до лікування захворювань пародонта, що поряд із місцевою терапією передбачає виявлення та своєчасне лікування соматичної патології, – важлива умова досягнення позитивних результатів. Наведено сучасні наукові дослідження спільних патогенетично значущих для генералізованого пародонтиту та соматичних захворювань змін (хвороби серцево-судинної, дихальної, ендокринної, нервової систем, захворювання ШКТ), що дає змогу скласти чіткіше уявлення про сутність ґенезу захворювань пародонта і розробити ефективні лікувально-профілактичні заходи. Висновки. Тривалість загальносоматичного захворювання збільшує частоту та поширеність генералізованого пародонтиту в людей різного віку, ускладнює перебіг зі схильністю до прогресування. Цей факт потребує особливого підходу до лікування генералізованого пародонтиту в пацієнтів, враховуючи патогенез, особливості перебігу та лікування фонового захворювання.

Мета дослідження. Визначити доопераційні клінічні предиктори гострої-на-хронічній печінкової недостатності (ГХПН) при хірургічному лікуванні хворих на цироз печінки (ЦП). Проведено комплексну мультифакторну оцінку функції печінки у 137 хворих на ЦП, що перенесли оперативне лікування. У 84 (61,31%) хворих виконано дистальний спленоренальний анастомоз (ДСРА) за Warren, у 32 (23,36%) хворого виконано екстраперитонізацію правої частки печінки з інтраопераційним або посегментарним лазерним опромінюванням її поверхні, у 21 (15,33%) хворих виконано перев’язку лівих шлункових артерії та вени разом із селезінковою артерією. Вік хворих – від 9 до 66 років. Перед операцією виконували клінічні, біохімічні, інструментальні та морфологічні дослідження, використовували математичний аналіз. Встановлено, що ГХПН ускладнює ранній післяопераційний період у 33,57% хворих на ЦП, зумовлюючи летальність на рівні 56,52%. У хворих на ЦП біохімічними показниками розвитку післяопераційної ГХПН є підвищення загального білірубіну, сечовини та креатиніну сироватки крові, збільшення співвідношення АсАТ до АлАТ. Діагностичні критерії Child-TurcottePugh дають змогу оцінювати функціональний стан печінки та можуть використовуватися в клінічній практиці при виборі лікувальної тактики, але є недостатньо чутливими для прогнозування ГХПН. Імовірність розвитку ГХПН у післяопераційному періоді найвища у хворих на ЦП з наявним асцитом та, особливо, при сполученні асциту з кровотечею з варикозних вен стравоходу та шлунку. Визначення морфологічної картини цирозу за результатами морфометричних досліджень біоптатів печінки найбільш точно дає підставу передбачити розвиток ГХПН після операції. Наявність у хворого на ЦП комплексу ультразвукових ознак, як ось: діаметр воротної вени більший за 1,4 см, ЛШК у воротній вені менша за 12 см/с та ІПЗ більший за 0,13 см х с вказує на високу вірогідність розвитку ГХПН в ранньому післяопераційному періоді., Цель работы. Определить дооперационные клинические предикторы острой-на-хронической печеночной недостаточности (ОХПН) при хирургическом лечении больных циррозом печени (ЦП). Материал и методы. Проведена комплексная мультифакторная оценка функции печени у 137 больных ЦП, которые перенесли оперативное лечение. У 84 (61,31%) больных выполнен дистальный спленоренальный анастомоз (ДСРА) по Warren, у 32 (23,36%) больных выполнена экстраперитонизация правой доли печени з интраоперационным или посегментарным лазерным облучением ее поверхности, у 21 (15,33%) больного выполнена перевязка левой желудочной артерии и вены, селезеночной артерии. Возраст больных колебался от 9 до 66 лет. Перед операцией выполняли клинические, биохимические, инструментальные и морфологические исследования, использовали математический анализ. Результаты и выводы. Установлено, что ОХПН осложняет ранний послеоперационный период у 33,57% больных ЦП, обусловливая летальность на уровне 56,52%. У больных ЦП биохимическими предикторами развития послеоперационной ОХПН являются содержание общего билирубина, мочевины и креатинина в сыворотке крови, соотношение АсАТ к АлАТ. Диагностические критерии Child-TurcottePugh позволяют оценивать функциональное ссостояние печени и могут использоваться в клинической практике при выборе лечебной тактики, но являются недостаточно чувствительными для прогнозирования ОХПН. Вероятность развития ОХПН в послеоперационном периоде наиболее высока у больных ЦП при наличии асцита и, особенно, сочетания асцита с кровотечением из варикозных вен пищевода и/или желудка. Определение морфологической картины цирроза по результатам морфометрических исследований биоптатов печени наиболее точно позволяет прогнозировать развитие ОХПН после операции. Наличие у больного ЦП комплекса ультразвуковых признаков, а именно: диаметр воротной вены более 1,4 см, линейная скорость кровотока в воротной вене менее 12 см/с и индекс портального застоя более 0,13 см х с указывает на високую вероятность развития ОХПН в раннем посляоперационном периоде., Objective: to determine pre-operative clinical predictors of acute-on-chronic liver failure (ACLF) in case of surgical treatment of liver cirrhosis patients. Materials and methods. 137 patients after surgery with liver cirrhosis underwent a comprehensive multifactorial assessment of the liver function. Distal splenorenal anastomosis by Warren method was performed in 84 (61,31%) patients, extra-peritonization of the right liver lobe followed by intra-operational or segmental laser radiation of its surface was performed in 32 (23,36%) patients, and in 21 (15,33%) cases the left gastric artery and vein and splenic artery were ligated. The age of patients ranged from 9 to 66 years. Clinical, biochemical, instrumental and morphological examinations were made before surgery, mathematic analysis was applied. Results and conclusions. ACLF was found to complicate the early post-operative period in 33,57% patients with liver cirrhosis causing lethal outcome with 56,52% of rate. In patients with liver cirrhosis biochemical predictors promoting development of post-operative ACLF are: the content of the total bilirubin, urea and creatinine in the blood serum, AsAT and AlAT ratio. The diagnostic criteria Child-Turcotte-Pugh enable to assess the liver functional state and can be used in clinical practice while choosing therapeutic tactics, but they are not enough sensitive to prognosticate ACLF. The possibility of ACLF development during post-operative period is the highest in patients with liver cirrhosis complicated with ascites and bleeding from the varicose veins of the esophagus and/or stomach. Detection of morphological manifestation of liver cirrhosis by the results of morphometric examinations of the liver biopsy material most accurately enables to prognosticate ACLF development after surgery. A number of ultrasound signs available in liver cirrhosis patients such as the diameter of the portal vein more than 1,4 cm, linear speed of the blood flow in the portal vein less than 12 cm/s and portal stagnation index more than 0,13 cm х s are indicative of a high probability of ACLF development at the early post-operative period.

В данном исследовании рассмотрены основные тенденции развития “зеленых” технологий на УП “Полоцкая универсальная база Шарковщинский консервный завод”. Выделены основные направления развития “зеленых” технологий с учетом различных факторов. In this study, the main trends in the development of “green” technologies at the Polotsk Universal Base Sharkovshchina Cannery are reviewed. The main directions for the development of “green” technologies are highlighted, taking into account various factors.

Thermodynamic properties of a water-based magnetic fluid stabilized by a double layer of lauric acid deposited onto magnetite are calculated on the basis of the values of magnetic fluid density measured experimentally at various pressures and temperatures. The pressure and temperature dependences of the density, isobaric coefficient of thermal expansion, and isothermal increment of entropy of the ferrofluid are plotted, analyzed, and compared with thecorresponding data for water. The experimental values obtained for the system concerned are described with the use of the semiempirical Tait–Tamman equation of state. The temperature dependences obtained for the parameters of this equation are analyzed and compared with the analogous dependences for water., У даній статті представлено результати дослідження термодинамічних властивостей магнітної рідинної системи на основі води та магнетиту,стабілізованої подвійним шаром лауринової кислоти, що нанесений на магнетит. Значення термодинамічних властивостей досліджуваноїсистеми розраховано на основі експериментально виміряних для різних тисків і температур значень густини магнітної рідинної системи.Побудовано, проаналізовано та зіставлено з аналогічними даними для води баричні та температурні залежності густини, ізобаричногокоефіцієнта теплового розширення, ізотермічного приросту ентропії досліджуваного ферофлюїду. Отримані експериментальні P–V–T дані магнітної рідинної системи описано за допомогою напівемпіричного рівняння стану Тейта–Таммана. Проаналізовано та зіставлено з аналогічними даними для води температурні залежності параметрів побудованого рівняння стану.

We evaluated a commercially available polyclonal antibody to 17 beta-estradiol as the basis for an estrogen receptor (ER) assay of breast carcinoma in formalin-fixed paraffin tissues and then compared it with both the ER-ICA antibody in serial paraffin sections and the biochemical assay of corresponding fresh tissue. Using the estradiol antibody, 49 of 50 cases showed some cytoplasmic staining; 38 cases had nuclear staining. Sensitivity and specificity for different proportions of positive nuclear and cytoplasmic staining were calculated using receiver-operator characteristic curves. The optimum correlation with the biochemical assay was obtained with nuclear staining alone. Greater than 30% nuclear positivity as a cut-off point yielded a sensitivity of 76% and a specificity of 82%. The corresponding ER-ICA values in 38 cases yielded a sensitivity of 93% and a specificity of 56%. The methodology for the ER-ICA assay was more technically demanding in paraffin sections than that of the estradiol antibody and considerably more expensive. This study is the first to show that with nuclear staining only, and not cytoplasmic staining, as the parameter of positivity, the immunocytochemical assay of ER with anti-17 beta-estradiol antibody in routinely processed, formalin-fixed, archival material is an accurate and specific method for the determination of the ER status of breast carcinoma.