Search

This work deals with fluid-structure interaction (FSI), one of the emerging areas of numerical simulation and calculation. This research shows a numerical study investigating heat transfer enhancement and fluid-structure interaction in a circular finned tube by using alumina nanofluid as a working fluid with a typical twisted tape that has a twisting ratio of 1.85. The studied nanofluid volumes of fraction are φ=0, 3, 5% under conditions of laminar and turbulent flow. The solution for such problems is based on the relations of continuum mechanics and is mostly done with numerical methods. FSI occurs when the flow of fluid influences the properties of a structure or vice versa. It is a computational challenge to deal with such problems due to complexity in defining the geometries, nature of the interaction between a fluid and solid, intricate physics of fluids and requirements of computational resources. CFD investigations were made based on the numerical finite volume techniques to solve the governing three-dimensional partial differential equations to get the influence of inserted twisted tape and concentration of nanofluid on heat transfer enhancement, friction loss, average Nusselt number, velocity profile, thermal performance factor characteristics, and two-way interaction in a circular tube at laminar and turbulent flow. The governing continuity, momentum and energy transfer equations are solved using Ansys Fluent and Transient Structural. The simulation results show that the deformations of two-way coupling fluctuate from side to side, with 0.004mm, as maximum amplitude, located at the typical twisted tape center. Heat transfer dissipation improved by adding fins and as Reynolds numbers increase the heat transfer behavior increases.

Depression is one of the most common mental disorders and numerous medications are used to reduce the psychotic symptoms. The aim of this study was to evaluate the therapeutic effects of two commonly used antidepressant drugs, including Fluoxetine (Flx) and Imipramine (IMP) to improve depressive-like behaviors as well as the activity of hypothalamic pituitary-adrenal cortex (HPA). Methods: Initially, 40 adult male albino rats weighing 25±5g were selected for this experimental study. The animals were kept or housed in separate cages under standard temperature (25±1°C) and light-dark conditions (12 hours light/dark cycle). Rats were divided into four groups: each group containing 10 rats, control, immobility stress, Flx receiver, and IMP receiver. Polyethylene restrainer was used to induce immobility stress for 14 days. Finally, the parameters of IMT, ST, serum levels of corticosterone and glucose were evaluated in all four mentioned groups. Results: The results showed that the patient group's immobility time (IMT) increased compared to the control group, but the patient group's swimming time (ST) decreased compared to the control group. The effect of immobility stress on IMT, ST, corticosterone, and glucose factors in the patient group was increasing and decreasing, respectively, whereas the effect of Flx drug on these mentioned factors was decreasing, increasing and respectively, while the effect of IMP on all mentioned factors was decreasing and increasing, respectively. Conclusion: Based on the results, it can be concluded that the antidepressant Flx and IMP drugs have various effects on the HPA activity, and the application of immobility stress causes depressive-behavior. Moreover, Flx is more effective than IMP in the treatment of depressive behaviors, Депрессия является одним из самых распространенных психических расстройств, и для уменьшения психотических симптомов используются многочисленные лекарства. Целью этого исследования была оценка терапевтических эффектов двух широко используемых антидепрессантов, включая флуоксетин (Flx) и имипрамин (IMP), для улучшения депрессивного поведения, а также активности оси гипоталамо-гипофизарно-надпочечников (HPA). Методы: Сначала для этого экспериментального исследования было отобрано 40 взрослых самцов крыс-альбиносов весом 25±5 г. Животных содержали в отдельных клетках при стандартной температуре (25±1°C) и условиях свет-темнота (12-часовой цикл свет/темнота). Крысы были разделены на четыре группы: каждая группа содержала 10 крыс, контрольную группу, группа иммобилизационного стресса, группа, получавшая Flx и группа, получавшая IMP. Полиэтиленовый фиксатор использовался для создания иммобилизационного стресса в течение 14 дней. Наконец, параметры IMT, ST, сывороточные уровни кортикостерона и глюкозы оценивали во всех указанных четырех группах. Результаты: Результаты показали, что время недвижимости (IMT) в группе пациентов увеличилось по сравнению с контрольной группой, но время плавания (ST) в группе пациентов уменьшилось по сравнению с контрольной группой. Влияние иммобилизационного стресса на факторы IMT, ST, кортикостерон и глюкозы в группе иммобилизованных пациентов увеличивалось и уменьшалось соответственно, тогда как влияние препарата Flx на эти факторы уменьшалось, увеличивалось и усиливалось, соответственно, тогда как влияние IMP на все упомянутые факторы соответственно, уменьшался и усиливался. Вывод: Основываясь на полученных результатах, можно сделать вывод, что антидепрессанты Flx и IMP оказывают разное влияние на активность HPA, а применение иммобилизационного стресса вызывает депрессивное поведение. Кроме того, Flx более эффективен, чем IMP, в лечении депрессивного поведения., Депресія є одним з найпоширеніших психічних розладів, і для зменшення психотичних симптомів використовуються численні ліки. Метою цього дослідження була оцінка терапевтичних ефектів двох широко використовуваних антидепресантів, включаючи флуоксетин (Flx) та іміпрамін (IMP), для покращення депресивної поведінки, а також активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової кори (HPA). Методи: Спочатку для цього експериментального дослідження було відібрано 40 дорослих самців щурів-альбіносів вагою 25±5 г. Тварин утримували в окремих клітках при стандартній температурі (25±1°C) та умовах світло-темря (12-годинний цикл світло/темрява). Щури були розділені на чотири групи: кожна група містила 10 щурів, контрольну групу, група іммобілізаційного стресу, група, що отримувала Flx та група, що отримувала IMP. Поліетиленовий фіксатор використовувався для створення іммобілізаційного стресу протягом 14 днів. Нарешті, параметри IMT, ST, сироваткові рівні кортикостерону та глюкози оцінювали у всіх чотирьох зазначених групах. Результати: Результати показали, що час нерухомості (IMT) у групі пацієнтів збільшився порівняно з контрольною групою, але час плавання (ST) у групі пацієнтів зменшився порівняно з контрольною групою. Вплив іммобілізаційного стресу на фактори IMT, ST, кортикостерон та глюкози у групі пацієнтів збільшувався та зменшувався відповідно, тоді як вплив препарату Flx на ці фактори зменшувався, збільшувався та посилювався, відповідно, тоді як вплив IMP на всі згадані фактори відповідно зменшувався та посилювався. Висновок: Грунтуючись на отриманих результатах можна зробити висновок, що антидепресанти Flx та IMP мають різний вплив на активність HPA, а застосування іммобілізаційного стресу викликає депресивну поведінку. Крім того, Flx більш ефективний, ніж IMP, у лікуванні депресивної поведінки

Inappropriate antibiotic prescriptions contributed to a global issue of antimicrobial resistance. This study aimed to assess the prevalence of bacterial pathogens and antimicrobial resistance isolated from maxillofacial infections (MIs). Two hundred and twenty-two patients with different MIs were included in this study. Swab samples were taken from the site of infections. Samples were cultured, and isolated bacteria were identified using various biochemical tests. Antimicrobial resistance patterns of isolates were assessed by the disk diffusion method. The mean age of the patients was 50.8 years. The male-to-female ratio was 127/95 (P0.05). Smoking and alcohol consumption were found in 60.36% and 37.38% of patients, respectively. Most patients had a ≤1-week infection duration (P0.05). Abscess lesion was the most predominant infection type (P0.05). The prevalence of aerobic bacteria among abscess, pus localization, and deep facial infections was 59.33%, 64.28%, and 46.66%, respectively. The prevalence of anaerobic bacteria among abscess, pus localization, and deep facial infections was 40.66%, 23.80%, and 53.33%, respectively.

Introduction: The newly-launched strain of the Staphylococcus aureus, methicillin-resistant S. aureus, is considered the most emerging bacterium in-hospital infections globally. Objectives: The current research focused on the prevalence and virulence features of methicillin-resistant S. aureus (MRSA) bacteria recovered from urinary tract infections (UTIs) cases. Patients and Methods: A total of 710 urine specimens were taken from hospitalized patients who suffered from UTIs. S. aureus was recovered from urine specimens using the microbial culture. S. aureus antimicrobial susceptibility was assessed toward oxacillin and cefoxitin antimicrobial disk to determine the MRSA strains. The polymerase chain reaction (PCR) assessed the distribution of antimicrobial resistance encoding genes. S. aureus antimicrobial resistance was evaluated by disk diffusion. Results: Fifty-five out of 710 (7.7%) urine specimens were positive for the MRSA bacteria. The uppermost antibiotic resistance was obtained against penicillin (100%), ceftaroline (100%), gentamicin (87.2%), erythromycin (76.3%), and ciprofloxacin (69.0%). BlaZ (100%) and tetK (85.4%) had the higher frequency amid examined antimicrobial resistance-encoding genes. Conclusion: The high prevalence of MRSA isolates harboring antimicrobial resistance-encoding genes in the UTIs suggests that diseases caused by them need more expansion healthcare monitoring with essential demand for novel antimicrobials.