Search

Актуальність. У світі на сьогодні накопичено досить багато клінічного досвіду терапії SARS-CoV-2. Однак усе більше з’являється робіт, у яких висвітлюються нові дані про прояви цього вірусного захворювання та наслідки, які можуть впливати як на зміну його клінічної картини, так і на якість життя перехворілого на COVID-19. Тому метою даної роботи було узагальнення результатів літературного пошуку та власного досвіду інтенсивної терапії ендотеліальної дисфункції при коронавірусній інфекції. Матеріали та методи. В основу роботи покладено результати, отримані за допомогою пошукових інтернет-систем «Google» та «PubMed» за ключовими словами: «інтенсивна терапія SARS-CoV-2», «патофізіологічні зміни при коронавірусній інфекції», «ендотеліальна дисфункція». Результати. У цьому огляді наведені патогенетичні ланки COVID-19, механізми вірусного ураження ендотелію, механізми розвитку гіперкоагулопатії, основні напрямки запобігання наслідкам ендоте­ліальної дисфункції та їх лікування. Висновки. Проведений огляд переконливо показав, що інфекція SARS-CoV-2 сприяє розвитку ендотеліту у різних органах як наслідок вірусного ураження. Саме наявністю COVID-19-індукованого ендотеліту можна пояснити системне порушення мікроциркуляції у різних судинних руслах та їх клінічні наслідки.

У статті наведені основні напрямки профілактики розвитку гострої кишкової непрохідності в пацієнтів після оперативних втручань. Основу профілактики становлять принципи швидкого післяопераційного відновлення за програмою ERAS, що широко застосовується в різних галузях. Базові принципи програми ERAS відповідають трьом періодам: передопераційному, інтраопераційному й післяопераційному. У передопераційному періоді велику увагу приділяють підготовці пацієнта й корегуванню станів, що можуть бути причиною тривалого відновлення після операції (наприклад, анемії). Інтраопераційно рекомендують застосовувати комбіновані принципи анестезії, що дозволяють зменшити використання опіатів та анестетиків, на основі регіонарних і місцевих методів знеболювання. На цьому етапі важливим є якісний моніторинг, що дозволяє запобігти інтраопераційній гіпо- і гіперволемії. Під час післяопераційного періоду ключову роль відіграють якісне знеболювання, профілактика нудоти й блювання, ранній початок ентерального харчування пацієнтів і рання рухова активність пацієнтів.

Проблема запобігання надмірній продукції прозапальних цитокінів у разі COVID-19 залишається далеко не вирішеною. Використання стероїдів у лікуванні коронавірусної пневмонії є контраверсійним (суперечливим). На сьогодні недостатньо даних літератури для рутинного застосування стероїдів у програмах інтенсивної терапії COVID-19, и це питання залишається предметом безперервного дослідження і нескінченних дебатів. У даному огляді наукової літератури приділена увага одному із напрямків патогенетичної терапії COVID-19 — запобіганню і усуненню гіперпродукції прозапальних цитокінів за допомогою застосування глюкокортикоїдних препаратів. У статті наведені сучасні міжнародні рекомендації із застосування глюкокортикоїдних препаратів у випадках тяжкого перебігу COVID-19, розглядаються патогенетичні механізми їх дії та побічні ефекти.

За останні роки проблема розвитку резистентності патогенних мікроорганізмів до основних груп антибактеріальних препаратів переросла з медичної у вагому соціально-економічну. Можливість набуття патогенними мікроорганізмами резистентності до основних груп антибактеріальних препаратів пов’язана зі здатністю бактерій набувати нової генетичної інформації. Ключовим фактором поширення резистентності є здатність бактерій передавати цю інформацію не тільки спадково, а й під час безпосереднього контакту однієї бактерії з іншою за допомогою плазмід. Провідними біохімічними механізмами резистентності є посилення експресії генів і синтез білків (на які діє антибіотик) зі зміною їх структури, синтез бета-лактамаз, які інактивують антибіотик, активне виведення (ефлюкс) антибіотика з мікробної клітини, зниження проникності для антибіотика клітинної мембрани бактерії, формування метаболічного «шунта» та ін.Основними шляхами запобігання антибіотикорезистентності та її подолання вважають запобігання поширенню антибіотикорезистентних збудників та раціональне застосування антибіотиків. У нашій роботі висвітлені сучасні уявлення про механізми розвитку резистентності патогенних мікроорганізмів до основних груп антибактеріальних препаратів і шляхи подолання цієї актуальної проблеми.

У статті описано випадок застосування основних принципів бриджинг-терапії в пацієнта з попередньою заміною аортального клапана, у якого виникла необхідність проведення ургентного хірургічного втручання з приводу гострого гангренозного калькульозного холециститу, ускладненого холедохолітіазом, гнійним холангітом, підпечінковим абсцесом із дренуванням у черевну порожнину на фоні змішаної жовтяниці та постійного прийому пероральних антикоагулянтів.

Незважаючи на багаторічний досвід міжнародної анестезіологічної спільноти, седація та анестезія під час ендоскопічних маніпуляцій на шлунково-кишковому тракті залишається фундаментальним аспектом вивчення. У статті наведено аналіз останніх досліджень та публікацій, присвячених особливостям анестезіологічного забезпечення ендоскопічних транспапілярних втручань. Також подані власні результати аналізу проведення тотальних внутрішньовенних анестезій з інтубацією трахеї у пацієнтів, які потребували виконання ендоскопічних маніпуляцій на верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, та проаналізовано вплив способу застосованої анестезії на результати ендоскопічних втручань, якість роботи хірургів, задоволеність пацієнтів.

У статті наведені сучасні методи діагностики та інтенсивної терапії функціональної кишкової непрохідності. Акцент зроблено на застосуванні мультимодального підходу до консервативного лікування парезу й атонії кишечника. Він передбачає передусім зменшення застосування медикаментів, що пригнічують перистальтику (наркотичних анальгетиків, надмірної інфузійної терапії), корекцію водно-електролітних порушень, а також раннє ентеральне харчування. На фоні такого підходу застосування прокінетиків, що детально описані в нашій роботі, стає значно ефективнішим. Під час вибору препаратів для стимуляції перистальтики кишечника слід уникати поліпрагмазії, і в цій публікації наведено найбільш авторитетні дані літератури щодо застосування прокінетиків та зроблено їх узагальнення. У роботі також наведені результати власних досліджень препаратів з низькою афінністю до мю-опіоїдних рецепторів. Крім того, ми описуємо досвід своїх клінічних спостережень як щодо короткочасного, так і щодо тривалого застосування таких препаратів у пацієнтів з різними формами функціональної кишкової непрохідності у м. Києві починаючи з 2011 р.

Метою даної роботи була оцінка впливу мінімально інвазивної J-подібної стернотомії і поздовжньої серединної стернотомії (ПСС) на ступінь вираженості операційного стресу і системної запальної реакції при протезуванні аортального клапана (ПАК). На підставі обстеження 44 пацієнтів із застосуванням мінімально інвазивного доступу (МІД) і 54 пацієнтів із застосуванням ПСС було показано, що у разі застосування МІД спостерігається менш виражена системна запальна реакція організму, що підтверджується більш низькими концентраціями в плазмі ключових прозапальних цитокінів (фактора некрозу пухлини альфа — у середньому на 5,8 пг/мл (в 1,6 раза), інтерлейкіну-6 — у середньому на 5,3 пг/мл (у 2,3 раза)) та деяких протеїнів гострої фази запалення (С-реактивного протеїну — у середньому на 23,5 мг/л (в 1,8 раза) та концентрації фібриногену — у середньому на 1,3 г/л (в 1,3 раза)). До того ж під час роботи було визначено, що застосування мінімально інвазивного доступу для виконання ПАК порівняно з традиційною поздовжньою серединною стернотомією супроводжується менш вираженою стрес-індукованою перебудовою гормонального гомеостазу, що також об’єктивно підтверджує перевагу мінімально інвазивного доступу над поздовжньою серединною стернотомією.

В лекції наведені етіологія, патогенез, патофізіологія, клініка та лікування основних гіпертермічних синдромів. Серед гіпертермічних синдромів на догоспітальному етапі найчастіше виникають стан помірної тяжкості — теплове виснаження (температура ядра тіла < 39–40 °С) та найтяжча форма — тепловий інсульт (тепловий удар — температура ядра тіла > 40 °С). У стаціонарі нерідко зустрічається медикаментозно індукована гіпертермія, і найбільш важливими для анестезіолога її формами є: злоякісна гіпертермія, нейролептичний злоякісний синдром та серотоніновий синдром. Первинне пошкодження тканин у разі розвитку теплового удару зумовлюється прямим пошкодженням клітин організму температурою тіла вище 42 °С. За такої температури порушується функція мітохондрій з розвитком внутрішньоклітинного енергодефіциту. Це, в свою чергу, призводить до порушення ферментативних реакцій, передусім тих, що відповідають за підтримку внутрішньоклітинного електролітного гомеостазу, і, як результат, порушуються внутрішньоклітинний іонний гомеостаз, мембранний потенціал і функція клітин. Цей цитотоксичний ефект надмірно підвищеної температури поширюється практично на всі органи і тканини, виникає поліорганна дисфункція. Такі прояви надмірної гіпертермії, як дегідратація, метаболічний ацидоз, гіпоксія, посилюють гіпертермічні пошкодження тканин, може розвиватися поліорганна недостатність. Основними компенсаторно-захисними функціями організму при надмірній гіпертермії є підвищення потовиділення, вазодилатація судин шкіри і підвищення серцевого викиду, проте при тепловому інсульті настає їх декомпенсація. При цьому прогресують порушення гемодинаміки, наростає напруження симпатоадреналової системи, яка тимчасово забезпечує перфузію життєво важливих органів. Для попередження розвитку незворотних змін слід вчасно надати першу допомогу — припинити дію чинника, що викликає надмірну гіпертермію. Лікування включає застосування фізичних методів охолодження, регідратацію та підтримку життєво важливих функцій організму, тобто інтенсивну терапію.

Актуальність. Проблема гострих алкогольних психозів (ГАП) залишається в центрі уваги вітчизняних і закордонних дослідників. В Україні проблема ефективного лікування тяжких форм ГАП, а саме делірію, сьогодні здебільшого залишається невирішеною, зокрема щодо питання досягнення адекватної й ефективної седації пацієнтів. Це обумовлено, з одного боку, тим, що недостатній рівень седації змушує медичний персонал використовувати додаткові методи примусової фіксації (грудна клітка, нижні кінцівки) таких пацієнтів з метою створення певного контролю перебування у відділенні, з іншого боку, надмірна седативна терапія потребує старанного контролю за показниками вітальних функцій, у першу чергу зовнішнього дихання. Збільшення дози препаратів для седації та використання додаткових лікарських засобів із пригнічуючим впливом на роботу центральної нервової системи негативно впливають на діяльність органів, що здійснюють детоксикаційну функцію, зокрема печінку, яка і без того уражена і спровокована алкоголем, що, в свою чергу, впливає не тільки на тривалість перебування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ) і результат лікування, але й збільшує його вартість. Мета. Аналіз впливу застосування різних схем седації у пацієнтів із тяжким перебігом алкогольного делірію (АлД), що діагностований за критеріями шкали діагностики делірію (Delirium Detection Score, DDS), на час перебування у ВІТ, швидкість і частоту досягнення ефективної седації, необхідність додаткової фіксації і тривалість перебування у ВІТ. Матеріали та методи. Упродовж 2016–2017 років на базі ВІТ КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» обстежено й проліковано 36 пацієнтів чоловічої статі з тяжким перебігом АлД віком від 35 до 50 років (42,5 ± 7,5 року) і тривалим алкогольним анамнезом від 6 до 12 років (9 ± 3 року). Алкогольний делірій діагностували за критеріями DDS і проводили попереднє опитування згідно з Alcohol Use Disorder Identification Test (AUDIT-тест). Усім хворим проводили комплексне інтенсивне лікування: фармакологічну корекцію синдрому психомоторного збудження, детоксикацію та корекцію порушень водно-електролітного балансу (інфузія збалансованих сольових розчинів об’ємом 40–50 мл/кг у першу добу лікування з подальшою корекцією темпу інфузії згідно з розрахунком добової потреби і патологічних витрат у подальші дні); корекцію дефіциту магнію розчином 25% MgSO4 30–40 мл/добу, тіосульфат натрію внутрішньовенно (в/в) болюсно 30% розчином у дозі 20–30 мл/добу протягом усього періоду лікування; корекцію порушень церебрального метаболізму (вітаміни: В1 5% 12 мл/добу, В6 5% 8 мл/добу, РР 4–6 мл/добу, інозин (рибоксин) 20 мл в/в, альфа-ліпоєва кислота (берлітіон) 600 мг/добу). Залежно від використання схеми седації пацієнти були розподілені на дві групи: група А (n = 18) отримувала діазепам (діазепекс) 0,5% по 4 мл внутрішньом’язово (в/м) кожні 8 годин і натрію оксибутират 20% по 10 мл у вигляді постійної інфузії на 0,9% розчині NaCl 400 мл упродовж 4 годин двічі на добу; група В (n = 18) отримувала діазепам 0,5% по 4 мл в/м кожні 8 годин і фенобарбітал по 200 мг per os 2 рази/добу. Результати. Цільовим результатом було досягнення рівня седації від –2 до 0 за шкалою Річмонда протягом усього періоду введення седативних препаратів (3–4 дні) без застосування допоміжних методів примусової фіксації та інших фармакологічних ад’ювантів. Висновок. Результати свідчать про те, що застосування інфузії натрію оксибутирату в поєднанні з базовим застосуванням препаратів групи бензодіазепінів мало істотну перевагу щодо досягнення цільового рівня седації у пацієнтів із тяжким перебігом алкогольного делірію порівняно з прийомом фенобарбіталу. Причому зросла тривалість перебування хворих групи фенобарбіталу у ВІТ. Такий результат, можливо, пояснюється тим, що при комбінації бензодіазепінів і оксибутирату натрію спочатку відбувається підсумовування седативного ефекту за рахунок дії на ГАМК-рецептори, зв’язані з Cl-іонним каналом, внаслідок чого виникає компенсаторне накопичення глутамату, тому пробудження пацієнта після відміни препаратів настає швидче.

В роботі висвітлені сучасні уявлення про механізми розвитку антибіотикорезистентності провідних мікробних патогенів відділень інтенсивної терапії до основних груп антибактеріальних препаратів. Подані результати дослідження десятирічної еволюції мікробного пейзажу відділень інтенсивної терапії загального профілю м. Києва та сучасні тенденції формування антибіотикорезистентності в основних мікробних патогенів цих відділень.

В статье представлены сведения, которые расширяют знания о механизмах развития синдрома периферической и центральной сенситизации, а также о механизме развития послеоперационной мышечной дрожи. На основании детального их анализа указаны ведущие механизмы действия препарата Нефопам для предупреждения и лечения вышеупомянутых синдромов. Определено место Нефопама в программах послеоперационного обезболивания как средства предупреждения и лечения острой толерантности к опиоидам. Приведены результаты собственного опыта применения этого препарата в отделениях интенсивной терапии г. Киева.

Историю хирургии можно разделить на два основных этапа: до 1846 года и после него. В этой работе авторы представили в хронологическом порядке основные этапы развития анестезиологии в Украине, сосредоточив внимание на врачах, которые впервые проводили хирургические вмешательства под общим и местным обезболиванием. В 1846 году по инициативе В.А. Караваева и А.П. Вальтера, учеников Н.И. Пирогова, при Киевском университете была организована комиссия по изучению влияния эфира на организм. Исследовав в эксперименте влияние эфира на животный организм, В.А. Караваев 18 февраля 1847 года сделал первую в Киеве операцию под эфирным наркозом. Вторую в Украине операцию под эфирным наркозом выполнил Т.Л. Ванцетти в Харькове 28 февраля 1847 года. А уже к концу 1847 года хлороформный наркоз в Киеве применил В.А. Караваев. В 1871 году в Харькове В.Ф. Грубе выполнил первую операцию под наркозом закисью азота. В 80–90-е годы XIX века в хирургическую практику широко внедряются методы местной и проводниковой анестезии кокаином. Украинские хирурги были пионерами местной анестезии. В 1886 году киевский хирург А.И. Лукашевич провел на себе и на других здоровых людях опыты по применению проводниковой анестезии. Выпускник медицинского факультета Киевского университета Св. Владимира В.Ф. Войно-Ясенецкий в Санкт-Петербурге в 1915 году издает монографию «Регионарная анестезия», иллюстрированную автором. В послереволюционный период обезболиванию уделяют все больше внимания, количество хирургов, проводящих операции с обезболиванием, растет в геометрической прогрессии. Возникает потребность в постоянном надзоре за состоянием пациента и в медперсонале, который будет его проводить. Это и было началом формирования анестезиологии как науки и отдельной специальности.

В статье обозначена современная ситуация с полиантибиотикорезистентностью, которая возникает у тяжелых больных в условиях отделения интенсивной терапии (ОИТ), в мире и в Украине, отмечаются различия в осознании этой проблемы. Акцентировано внимание на распространении карбапенемрезистентности и возникновении колистинрезистентности «проблемных» грамотрицательных возбудителей нозокомиальных инфекций, таких как P.аeruginosa и K.рneumoniae. Именно P.аeruginosa недавно считалась наиболее опасным (распространенным и наиболее резистентным) возбудителем, тогда как на сегодняшний день на ведущие позиции выходит именно K.рneumoniae. В статье приведены основные механизмы резистентности этих возбудителей по фенотипическим проявлениям, а также подчеркнуты перспективы молекулярно-генетического определения механизмов резистентности «проблемного» возбудителя и отслеживания того, чтобы он не распространялся. В работе представлены также собственные данные, свидетельствующие, что распространенность карбапенемрезистентных штаммов в ОИТ неуклонно растет. Определены основные направления и пути предупреждения и преодоления антибиотикорезистентности, которые доказали свою эффективность в развитых странах, а также указаны проблемы и перспективы в этом направлении в ОИТ в Украине.

В статье приведены данные об этиологии, патогенезе, клинике, диагностике и лечении гипогликемии как частого неотложного состояния в случае сахарного диабета. Перечислены основные причины возникновения гипогликемического синдрома, а также врачебные ошибки, которые обусловливают возникновение этого осложнения в практике анестезиологии и интенсивной терапии, указаны методы его предупреждения. В конце статьи представлено собственное клиническое наблюдение длительного резистентного к лечению эпизода гипогликемии у больного с сахарным диабетом 2-го типа в послеоперационном периоде на фоне постоянного приема сахароснижающих препаратов и обсуждение этого случая.

The article presents the biochemical mechanism of narcotic and toxic effects of ethyl alcohol on the human body, lists the life-threatening complications of chronic abuse of ethyl alcohol with a focus on the compartment syndrome. At the end of the article, a clinical observation is presented, in which the compartment syndrome was masked under the diagnosis of acute cerebrovascular accident for a week, and the patient recovered after three sessions of renal replacement therapy. Attention is drawn to the need for a thorough external examination of patients with alcohol intoxication. All patients admitted to the clinic with acute alcohol intoxication should be screened for rhabdomyolysis., В статье представлен биохимический механизм наркотического и токсического действия этилового алкоголя на организм человека, перечислены жизненно опасные ­осложнения хронического злоупотребления этиловым алко­голем с акцентом на синдром позиционного сдавления. В конце статьи приведено клиническое наблюдение, в котором на протяжении недели синдром позиционного сдавления маскировался под диагноз «острое нарушение мозгового кровообращения» и завершился выздоровлением больной после проведения трех сеансов заместительной почечной терапии. Акцентируется внимание на необходимости тщательного ежедневного внешнего осмотра пациентов с алкогольной интоксикацией. Все пациенты, поступающие в клинику в состоянии острой алкогольной интоксикации, должны быть обследованы на предмет наличия у них рабдомиолиза., У статті описаний біохімічний механізм наркотичної і токсичної дії етилового алкоголю на організм людини, перераховані життєво небезпечні ускладнення хронічного зловживання етиловим алкоголем з акцентом на синдром позиційного стиснення. У кінці статті наведене клінічне спостереження, де упродовж тижня синдром позиційного стиснення маскувався під діагнозом «гостре порушення мозкового кровообігу» і завершився одужанням хворої після проведення трьох сеансів замісної ниркової терапії. Акцентується увага на необхідності ретельного зовнішнього огляду пацієнтів з алкогольною інтоксикацією. Усі пацієнти, які надходять у клініку в стані гострої алкогольної інтоксикації, повинні бути обстежені на предмет наявності в них рабдоміолізу.

This article presents the main approaches to the pre-operative preparation of patients with severe acute bowel obstruction and emphasizes that this preparation should be limited in time and don’t delay the surgery. In severe bowel obstruction, in addition to a thorough assessment of vital functions and determination of leading physiologic disorders, it is extremely important to examine patients using specific scales which allow determining the risks of major complications. General anaesthesia usually is the method of choice for acute bowel obstruction; however, it could be supplemented by regional anaesthesia to improve intra- and postoperative pain relief. While preparing for general anaesthesia, first of all, it is necessary to determine the risks of difficult airway and complicated intubation, as well as regurgitation and aspiration of gastric contents, which allows you to purposefully approach the choice of intubation techniques and prevent the occurrence of these formidable complications. Sellick’s manoeuvre is no longer required in these patients, and instead of it during intubation, bimanual laryngoscopy can be used. Arterial hypotension is a common complication during induction of anaesthesia in severe bowel obstruction, and such patients should always be treated with infusion therapy, and their fluid and electrolyte disturbances should be corrected. At the same time, to prevent intestinal oedema and the development of intra-abdominal hypertension, infusion therapy should be limited both in time and in volume. If hypovolemia cannot be completely corrected, vasopressors should be given prophylactically to reduce the risk of significant arterial hypotension during rapid sequence induction.

The article presents the results of a 10-year study of the evolution of the microbial landscape in the intensive care units (IT) of a general profile in Kyiv. It has been established that the main reason for the selection of pathogenic microflora in IT departments is the formation of antibiotic resistance to the basic microbial pathogens as a result of the widespread use of antibiotic therapy. Today, the leading microbial pathogens in the general IT departments are Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, and Pseudomonas aeruginosa. The morphological features of these microorganisms and the mechanisms of their pathogenic action on the human body are described. The results of our own studies of the sensitivity of these microorganisms to antibiotics with the definition of optimal antibiotic therapy programs are presented. Based on the analysis of the world literature, the question of the advisability of using antimicrobial therapy against the basic microbial pathogens in the IT departments using the antibiotics most effective to the above microbial pathogens was considered.

В клинической лекции представлена информация о частоте контраст-индуцированного острого почечного повреждения (КИ-ОПП) после внутрисосудистого введения йодсодержащих рентгеноконтрастных препаратов (РКП); перечислены все современные РКП для внутрисосудистого введения и их физико-химические свойства; приведены современные диагностические критерии КИ-ОПП; определены факторы риска развития КИ-ОПП; подробно описаны вероятные механизмы нефротоксического действия йодсодержащих РКП; перечислены основные и дополнительные мероприятия для предупреждения возникновения КИ-ОПП; указаны медикаментозные препараты, которые не рекомендуются для предупреждения и лечения КИ-ОПП. В конце лекции представлено клиническое наблюдение поздней диагностики и лечения КИ-ОПП после проведения магнитно-резонансной томографии головного мозга с внутривенным контрастированием.

The article outlines modern views on the pathogenesis of acute bowel obstruction and summarizes the leading local and systemic pathophysiological disorders. It was emphasized both the common aspects, as well as differences in the pathogenesis of “high” and “low” acute bowel obstruction and the particular attention was paid to the specifics of the leading electrolyte disorders in each of the types. The main stages of the pathogenesis of local disorders and systemic effects are described and in particular, the article focuses on dysbiosis and gut microflora translocation, elevated pressure in the intestinal lumen and intraabdominal hypertension. The role of pain in the progression of respiratory disorders and cardiovascular activity is described. Special attention is paid to the pathogenesis of postoperative dynamic small bowel obstruction. Each section emphasizes the clinically significant disorders, the knowledge of which may be the key to the correct choice of intensive therapy methods, and finally the improvement of treatment results.

Основні зусилля анестезіолога під час знеболювання оперативного втручання з приводу гострої кишкової непрохідності повинні бути спрямованими на стабілізацію гемодинаміки пацієнта і компенсацію водно-електролітних розладів, які виникли в передопераційному періоді. Для цього слід широко використовувати сучасні засоби моніторингу гемодинаміки, температури, респіраторної механіки і функції газообміну. Ефективне моніторування вказаних функцій і раннє застосування при артеріальній гіпотензії помірних доз вазопресорів дозволяють стабілізувати гемодинаміку та обмежити обсяг інтраопераційної інфузії. Препарати для інфузії слід цілеспрямовано обирати з урахуванням виду електролітних порушень, а як базові розчини доцільно застосувати збалансовані кристалоїди. При виборі засобів, а також доз препаратів для знеболювання та анестезії перевагу слід надавати тим, що дозволяють якнайшвидше пробудити хворого після анестезії та сприяти його ранній активізації та реабілітації. Де це можливо, методи загальної анестезії слід доповнювати регіонарною анестезією та післяопераційною регіонарною аналгезією. Питання про уникнення інтраопераційної інтубації кишечника, а також раннє видалення назоєюнального та/чи назогастрального зондів у післяопераційному періоді повинно вирішуватися разом із хірургами, що часто дозволяє зменшити відчуття нудоти та пришвидшувати післяопераційну реабілітацію хворих. Для ефективного післяопераційного контролю нудоти та блювання в разі гострої кишкової непрохідності часто необхідно застосовувати комбінацію препаратів, що знижують гастроінтестинальну секрецію, з препаратами, які пригнічують регуляцію блювотного рефлексу в центральній нервовій системі, а також із прокінетиками, що покращують евакуацію шлункового вмісту.

This review describes in detail one of the key links in the pathogenesis of COVID-19 — the overproduction of pro-inflammatory cytokines that play a key role in the formation of acute respiratory distress syndrome, disseminated intravascular coagulation, multiple organ dysfunction syndromes, and causes high mortality among patients infected with COVID-19. The article deals with the basic directions of intensive therapy for the prevention of development as well as the treatment of cytokine storm and drugs for anti-cytokine therapy. Among drugs with anti-cytokine and anti-inflammatory properties, corticosteroids have the highest evidence base for efficacy and safety. The most promising drugs that require further clinical studies are those that inhibit the activity of the main intracellular regulator of the production of proinflammatory cytokines, the nuclear transcription factor kappa B of immunocompetent cells. These include turmeric-based preparations, which are now at the final stages of the pre-registration studies., У цьому огляді детально описана одна із ключових ланок патогенезу СОVID-19, а саме гіпер-продукція прозапальних цитокінів, які відіграють ключову роль у формуванні гострого респіраторного дистрес-синдрому, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, синдрому поліорганної дисфункції, які зумовлюють порівняно високу летальність серед пацієнтів, інфікованих СОVID-19. Наведені основні напрямки інтенсивної терапії для попередження й лікування цитокінового шторму та препарати антицитокінової терапії. Серед препаратів з антицитокіновими та протизапальними властивостями найбільша доказова база ефективності та безпечності у кортикостероїдів. Поміж найбільш перспективних препаратів, що потребують подальших клінічних досліджень, слід виділити ті, що пригнічують активність основного внутрішньоклітинного регулятора продукції прозапальних цитокінів, ядерного фактора транскрипції В імунокомпетентних клітин. До таких належать препарати куркуми, які зараз проходять завершальні фази передреєстраційних досліджень.

According to the Association of International Marathons and Distance Races, more than 800 marathons are held annually in the world, but excessive physical activity during marathon races involves significant health risks. We would like to bring to your attention a case history of heat stroke in a young athlete during the half-marathon running, which manifested itself by heat damage to vascular endothelium of almost all organs, rapid development of disseminated intravascular coagulopathy, consumption coagulopathy, hyperfibrinolysis, multiple organ dysfunction syndrome involving the heart, lungs, liver, kidneys, gastrointestinal tract, brain, and bone marrow, which ended in death., За даними Асоціації міжнародних марафонів та пробігів на довгі дистанції, щороку у світі проводяться понад 800 марафонів, однак надмірні фізичні навантаження під час марафонського бігу несуть вагомі ризики для здоров’я. Ми наводимо клінічний випадок теплового інсульту навантаження в молодого спортсмена під час забігу на напівмарафонську дистанцію, що проявився тепловим ураженням ендотелію судин практично усіх органів, стрімким розвитком синдрому дисемінованого згортання крові, коагулопатією споживання, гіперфібринолізом, синдромом поліорганної дисфункції із залученням до ­нього серця, легень, печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, головного, кісткового мозку і закінчився ­летальним наслідком.

The article presents modern ideas about the components of multimodal low-opioid general anesthesia and their mechanisms of action, taking into account the pain-conducting pathways of the body and the mechanisms of formation of the anti-nociceptive action of the drugs used for anesthesia. We present a method of multimodal low-opioid general anesthesia that we are studying when performing laparoscopic surgical interventions on the kidneys and drugs that are safe to use in patients with kidney pathology in order to avoid deterioration of their functions., В работе освещены современные представления о компонентах мультимодальной малоопиоидной общей анестезии и их механизмы действия с учетом больпроводящих трактов организма и механизмов формирования антиноцицептивного действия препаратов, используемых для проведения анестезии. Представлена исследуемая нами методика мультимодальной малоопиоидной общей анестезии при проведении лапароскопических оперативных вмешательств на почках и препараты, которые безопасно использовать у больных с патологией почек, чтобы избежать ухудшения их функций., В роботі висвітлені сучасні уявлення про компоненти мультимодальної малоопіоїдної загальної анестезії та їх механізми дії з урахуванням більпровідних трактів організму та механізмів формування антиноцицептивної дії препаратів, що використовуються для проведення анестезії. Подано досліджувану нами методику мультимодальної малоопіоїдної загальної анестезії при проведенні лапароскопічних оперативних втручань на нирках і препарати, що найбезпечніше використовувати у хворих з патологією нирок, щоб уникнути погіршення їх функцій.

The steady-state and time-resolved linear spectral properties, two-photon absorption spectra and fast relaxation processes in the excited states of styryl base-type derivatives were investigated. The nature of linear absorption, fluorescence and excitation anisotropy spectra were analyzed in solvents of different polarity at room temperature and specific dependence of the solvatochromic behavior on the donor-acceptor strength of the terminal substituents was shown. Two-photon absorption (2PA) efficiency of styryl dye bases was determined in a broad spectral range using two-photon induced fluorescence technique, and cross-sections maxima of ~ 100 GM were found. The excited state absorption (ESA) and fast relaxation processes in the molecular structures were investigated by transient absorption femtosecond pump-probe methodology. The role of twisted intramolecular charge transfer (TICT) effect in the excited state of styryl dye base with dimethylamino substituent was shown. The experimental spectroscopic data were also verified by quantum chemical calculations at the Time Dependent Density Functional Theory level, combined with a polarizable continuum model.

У статті наведені сучасні дані про методи діагностики причин лихоманок невідомого генезу й подано алгоритм їх діагностики, що застосовується в Українському медичному центрі інтенсивної терапії сепсису.

У статті наведені сучасні уявлення про механізми гемостазу, згортання крові та фібринолізу; описані відомі на сьогодні вроджені та набуті тромбофілії, механізм дії прямих і непрямих антикоагулянтів; обґрунтовано доцільність використання Пентосану полісульфату з метою профілактики артеріальних, венозних тромбозів, набутої тромбофілії; наведений невеликий власний досвід застосування Пентосану полісульфату для профілактики тромботичних післяопераційних ускладнень в абдомінальній хірургії.

У статті відображено тактику проведення інфузійної терапії з урахуванням вихідної церебральної патології і церебральних синдромів порушення водно-електролітного обміну. Наведено клінічний випадок успішного лікування хворого з гострим порушенням мозкового кровообігу за геморагічним типом, яке ускладнилось одночасним приєднанням нейрогенного нецукрового діабету і синдрому церебрального сольового виснаження.

Протягом багатьох десятиліть у Великобританії розроблялася та вдосконалювалася система післядипломної підготовки з анестезіології та інтенсивної терапії, яка б відповідала швидкому розвитку однієї з найбільш технологічних спеціальностей у медицині. З 2004 р. післядипломна підготовка розділена на 2-річну базову підготовку, після якої резидент має здавати первинний іспит (FRCA Primary), та 5-річний спеціалізований тренінг. Контроль та перевірка знань, у тому числі шляхом проведення всебічних та скрупульозних іспитів, є вкрай важливою частиною цієї системи. Тому ми спробували впровадити спрощений варіант об’єктивного структурованого клінічного екзамену (OSCE), який і є ключовим у структурі первинного іспиту випускників нашої 2-річної інтернатури. Для цього були підготовлені 8 клінічних та теоретичних станцій, на кожній із яких інтернів екзаменували 2 викладачі за завчасно підготовленими запитаннями й еталонами правильних відповідей. За результатами екзамену виявлені клінічні станції та теми, на яких інтерни продемонстрували добрі знання, а також теми, на яких їх відповіді часто не збігалися з еталонними. Слід підкреслити, що за кордоном до цього іспиту резиденти проходять спеціальну підготовку, а наші інтерни не мали подібного досвіду. Вже після отримання сертифікатів спеціаліста переважна більшість інтернів дали позитивну оцінку самому екзамену і тренінгам, які проходили до екзамену та паралельно з ним.

In addition to their use as colorants in food and cosmetics, various natural dyes possess photophysical properties that could enable their use as modular building blocks for preparing eco-friendly and non-toxic chromophores. Among the natural pigments, guaiazulene holds great potential due to its unique optical and electronic properties. Thus, in order to explore and understand the properties of guaiazulene-containing chromophores, a series of 4-styrylguaiazulenes 3a–l were prepared by condensation of the C-4 methyl group of naturally-occurring guaiazulene 1 with various aromatic carboxaldehydes 2a–l. Treatment of these analogs 3a–l with a strong acid protonates the electron-rich C-3 position and reveals a reversible halochromic behavior where the optical energy gap responds predictably to the electron-donor strength and the degree of π-conjugation. Additionally, acid-doping is accompanied by efficient fluorescence switch-on, where 3e(H+) and 3g(H+) exhibited considerably higher fluorescence quantum yields than the neutral precursor. These properties facilitated the design of a new non-erasable 3D fluorescence readout (permanent or write-once read-many, WORM) system, which is comprised of a switch-on fluorescent guaiazulene-containing chromophore 3e and a commercially available iodonium photo-acid generator (PAG) in thin polymethyl methacrylate (PMMA) films.

У статті подано результати дослідження десятирічної еволюції мікробного пейзажу трьох відділень інтенсивної терапії загального профілю м. Києва і сучасних тенденцій формування антибіотикорезистентності в основних мікробних патогенів цих відділень. Основний підсумок десятилітньої еволюції мікробних пейзажів відділень інтенсивної терапії полягає в зникненні з патогенного мікробного спектра метицилінрезистентного золотистого стафілокока, переміщення синьогнійної палички з 1-го на 4–5-ті місця в структурі збудників гнійно-запальних процесів у хворих відділень інтенсивної терапії та вихід на провідні позиції Klebsiella pneumonie, Acinetobacter baumannii, Enterococcus faecalis. Основною причиною змін мікробного пейзажу є формування у мікробів-лідерів поліантибіотикорезистентності на фоні широкого використання антибіотикотерапії, у тому числі і раціональної. У роботі подано дослідження антибіотикорезистентності провідних мікробних патогенів до всього спектра антибактеріальних препаратів та конкретні рекомендації щодо раціональної емпіричної антибіотикотерапії., В статье представлены результаты исследования десятилетней эволюции микробного пейзажа трех отделений интенсивной терапии общего профиля г. Киева и современных тенденций формирования антибиотикорезистентности у основного микробного патогена этих отделений. Основной итог десятилетней эволюции микробных пейзажей отделений интенсивной терапии заключается в исчезновении из патогенного микробного спектра метициллинрезистентного золотистого стафилококка, перемещении синегнойной палочки с 1-го на 4–5-е место в структуре возбудителей гнойно-воспалительных процессов у больных отделений интенсивной терапии и выход на лидирующие позиции Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii, Enterococcus faecalis. Основной причиной изменений микробного пейзажа является формирование у микробов-лидеров полиантибиотикорезистентности на фоне широкого использования антибиотикотерапии, в том числе и рациональной. В работе представлены исследования антибиотикорезистентности ведущих микробных патогенов ко всему спектру антибактериальных препаратов и конкретные рекомендации по рациональной эмпирической антибиотикотерапии., The results of the study of ten-year microbial landscape evolution in the three Kyiv general intensive care units (ICUs) and modern trends in the formation of antibiotic resistance in the leading microbial pathogens have been shown in this article. The main outcome of the ten-year evolution of microbial landscapes of ICUs is the disappearance from a pathogenic microbial spectrum of methicillin-resistant Staphylococcus aureus, move of Pseudomonas aeruginosa from the first to fourth-fifth place in the structure of causative agents of infection processes in patients of ICUs and taking a leading positions by Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii, Enterococcus faecalis. This article has shown the results of antibiotic resistance of the leading microbial pathogens to the entire spectrum of antibacterial drugs and specific recommendations for the rational empirical antibiotic therapy.

The features of the electronic structures of a series of new styryl dye bases were investigated and characterized by their steady-state and time-resolved spectral properties, including femtosecond transient absorption spepctroscopy and DFT quantum chemical calculations. The steady-state absorption and fluorescence spectra, fluorescence quantum yield, and lifetimes in solvents of different polarity at room temperature revealed specific redistribution of the electronic density and rearrangements in molecular geometry after electronic excitation influenced by the dimethylamino end substituents. Fast relaxation processes in the electronic structures of new styryl dye bases and the nature of their time-resolved excited state absorption spectra were investigated with femtosecond temporal resolution, and the role of twisted intramolecular charge transfer (TICT) effects was shown. Quantum chemical calculations of the electronic structure of the new styryl dye bases were performed using non-empirical Time Dependent Density Functional Theory level, and were in good agreement with experimental data.

Стаття містить характеристику класу бензодіазепінів. Наведено клінічну фармакологію, фармакокінетику, фармакодинаміку й дані з клінічного застосування окремих видів бензодіазепінів.

В огляді літератури висвітлені сучасні аспекти метаболічного захисту мозку з акцентуванням уваги на результатах застосування з метою нейропротекції блокатора глутаматних NMDA-рецепторів амантадину сульфату (ПК-Мерц).

У статті подані результати клінічного застосування вітчизняного гіпнотика Пропофол-Ново в програмах загального знеболювання хворих під час проведення 218 лапароскопічних холецистектомій та 446 оперативних втручань в отоларингології. Показана висока гіпнотична активність препарату, що перевершує таку аналогічних генеричних препаратів, які використовувались із такою ж метою раніше. Перебіг загальних анестезій з використанням препарату Пропофол-Ново характеризувався легким керуванням глибиною анестезії, гемодинамічною стабільністю, швидким пробудженням. Екстубація пацієнтів здійснювалась через 5 ± 2 хв після закінчення оперативного втручання і припинення інфузії препарату Пропофол-Ново. Не зареєстровано суттєвих побічних реакцій на введення даного засобу.

The absorption, fluorescence excitation and emission spectra have been obtained in solution for 2,9-bis(7-benzothiazole-9,9-didecylfluoren-2-yl)perylene diimide. Efficient resonance energy transfer from the fluorenyl group to the perylene ring center was observed. Interestingly, fluorescence emission was detected from the second excited electronic state of the perylene ring system. Fluorescence excitation anisotropy spectra obtained at room temperature exhibited a parallel orientation of the main absorption and emission band transition moments for the perylene-based dye in CH 2 Cl 2 . The value of excitation fluorescence anisotropy for the perylene dye in solution approached the theoretical maximum limit ( r ≈0.4), and indicated that the rotational correlation time exceeded the lifetime of the first excited state. These results provide the basis for using this unique compound as an anisotropy reference standard.

Investigations of the absorption, steady-state fluorescence, excitation and excitation anisotropy properties of several fluorene derivatives, (7-benzothiazol-2-yl-9,9-didecylfluoren-2-yl)-diphenylamine, 9,9-didecyl-2,7-bis-(N,N-diphenylamino)fluorene and {4-[2-(7-diphenylamino-9,9-diethylfluoren-2-yl)vinyl]phenyl}phosphoric acid diethyl ester, in liquid solutions have been conducted. Spectral characteristics of these compounds, including fluorescence quantum yields, were measured in acetonitrile, methylene chloride, tetrahydrofuran and hexane at room temperature. Excitation anisotropy spectra provided a means to determine the nature of the short wavelength absorption bands as an electronic transition into a higher excited singlet state. It was found that excitation spectra in the short wavelength region do not correspond to the absorption bands that are correlated with the wavelength dependence of the fluorescence quantum yields. Major reasons of such spectral behavior are discussed.

Steady-state excitation anisotropy, lifetimes, and time-resolved emission spectra of new 2-photon absorbing fluorene derivatives were measured in aprotic solvents at room temperature. Excitation anisotropy spectra in viscous silicon oil allowed the determination of the spectral position of three electronic transitions S 0 φι S1 ,S 0 φι S2 ,S 0 φι S3 (Si ,i 5 1, 2, 3 are the singlet electronic states) and the angles (’ 308) between absorption S0 φι S1 and emission S1 φι S0 dipole moments for the first electronic transition. Solvate relaxation processes in the first excited state of the investigated fluorene molecules affect the lifetimes of these states, t1, so that experimental values of t1 do not correspond to those calculated by Strickler and Berg theory. The influence of the molecular concentration on the fluorescence quantum yields and t1 have been investigated.

The steady-state excitation anisotropy spectra of fluorene derivatives were measured in viscous solvents, under the one- and two-photon excitation, over a broad spectral range (UV-Visible). The orientation of their absorption transition moments for the first, S0 --S1, and second, S0 --S2, excited states were determined. It was shown experimentally that a decrease in the angle between S0 --S1 and S0 --S2 transitions corresponded to an increased value of two-photon absorption (2PA) cross section for these molecules. Two-photon excitation anisotropy was nearly constant over the spectral region investigated (in contrast to one-photon excitation anisotropy spectra) and can be roughly explained by a simple model of 2PA based on the single intermediate state approximation. For comparison, the same trend in two-photon excitation anisotropy was observed for Rhodamine B in glycerol.