The article examines the formation of metamodern urban aesthetics. The concept of metamodern is used to denote changes in the worldview and forms of culture at the beginning of the 21st century. The clear connection between postmodern, multiculturalism and urban culture of the late 20th century is emphasized; it is also stated that irony and collage of postmodern culture created understanding of the multi-layered reality. The development of these phenomena has formed a new attitude to the urban space. The city is both a material object and a symbolic project. Based on this, we view architecture and urban environment as a visualization of the metamodern paradigm. The key concept of the research is the concept of Atmosphere. It is actively used by supporters of metamodernism. The methodological basis of the study is the semiotic analysis of the visual object, applied in the framework of the theory of spatial production by A. Lefebvre and P. Bourdieu. The object of our analysis is the Levent Loft project (Istanbul, Turkey). The objectives of the article are a semiotic analysis of the Levent Loft architectural complex to demonstrate of the transition from the postmodern paradigm to the metamodern. The subject of this article is an analysis of the application of loft-style design to create an urban space. The architectural and design solution of the Levent Loft complex was created within the framework of a new concept of urban space. The evolution of a loft style in a single project reveals the transition to a new structure of perception. In Levent Loft, the objects and parameters of the observer are combined into an integral system of prepared space, atmosphere. The principle of multiple reality is preserved here as one of the observation parameters. The project also allows the presence of a personal model of reality, which does not imply historical rootedness. The implementation of this project demonstrated the changes in aesthetic preferences for urban redevelopment. This was perceived as a transition to a new perception of the world. The project reflected a new understanding of the role of man in the multi-layered cultural space of a modern city. The design of this architectural object is presented as visual rhetoric creating the urban anthropology of the metamodern era. As a result, we come to the conclusion that loft design has become an instrument to create a new semiotic field of metamodern: the Levent Loft complex demonstrates a system of configured space, atmosphere where the principle of multiple realities is preserved without historical rooting. It is pointed out that the project testified to a new understanding of the role of man in a multilayer cultural space of a modern city., В статье исследуются формирования урбанистической эстетики метамодерна. Понятие метамодерн используется для обозначения изменений в мировоззрении и формах культуры начала 21 века. Указывается связь постмодерна, мультикультурализма и городской культуры конца 20 века, а также отмечается, что ироничность и коллажность, как принципов постмодерна, создали понимание многослойности реальности. Развитие этих феноменов сформировал новое отношение к городскому пространству. Город является и материальным объектом, и символическим проектом. На основе этого мы рассматриваем архитектуру и городское пространство как визуализацию парадигмы цель модерна. Ключевым понятием исследования является понятие "атмосфера", предложенное в рамках Новой Эстетики Гернота Беме. Она активно используется сторонниками цель модернизма. Методологическая основа исследования - семиотический анализ визуального объекта, примененный в рамках теории производства пространства Лефебр и Бурдье. Предмет анализа статьи - архитектурный комплекс Левент Лофт (Стамбул, Турция). Цель статьи - семиотический анализ архитектурного комплекса Левент Лофт для демонстрации перехода от постмодернистской парадигмы к метамодерну. Предметом статьи является анализ применения дизайна лофт-стиля для создания городского пространства. Архитектурно-конструкторское решение комплекса Левент Лофт было создано в рамках новой концепции городского пространства. Эволюция лофт-стиля в рамках одного проекта отражает переход к новой структуре восприятия современниками. В Левент Лофт объекты и параметры наблюдателя объединяются в интегральную систему подготовленного пространства, атмосферы. Принцип множественной реальности сохраняется здесь как один из параметров наблюдения. Проект также допускает присутствие личной модели реальности, которая не предусматривает исторической укорененности. Реализация этого проекта продемонстрировала изменения вкусов городской перепланировки. Это воспринималось как переход к новому восприятию мира. Проект отразил новое понимание роли человека в многослойном культурном пространстве современного города. Дизайн этого архитектурного объекта представлен как визуальная риторика, что создает городскую антропологию эпохи метамодерна. Как результат, мы приходим к выводу, что лофт стал инструментом для создания нового семиотического поля метамодерна: комплекс Левент Лофт демонстрирует систему "настроенного пространства", атмосферы, где сохраняется принцип множественной реальности, без исторической укорененности. Указывается, что проект зафиксировал новое понимание роли человека в многослойном культурном пространстве современного города., У статті досліджуються формування урбаністичної естетики метамодерна. Поняття метамодерн використовується для позначення змін в світогляді і формах культури початку 21 століття. Указується чіткий зв'язок постмодерну, мультикультуралізму та міської культури кінця 20 століття, а також наголошується, що іронічність і колажність як принципи постмодерну створили розуміння багатошаровості реальності. Розвиток цих феноменів сформував нове ставлення до міського простору. Місто є і матеріальним об’єктом, і символічним проєктом. На основі цього ми розглядаємо архітектуру і міський простір як візуалізацію парадигми мета модерну. Ключовим поняттям дослідження є поняття "атмосфера", запропоноване в рамках Нової Естетики Гернота Бьоме. Вона активно використовується прихильниками мета модернізму. Методологічна основа дослідження – семіотичний аналіз візуального об'єкта, застосований в рамках теорії виробництва простору Лефебра і Бурдьє. Предмет аналізу статті - архітектурний комплекс Левент Лофт (Стамбул, Туреччина). Мета статті – семіотичний аналіз архітектурного комплексу Левент Лофт для демонстрації переходу від постмодерністської парадигми до метамодерну. Предметом цієї статті є аналіз застосування дизайну лофт-стилю для створення міського простору. Архітектурно-конструкторське рішення комплексу Левент Лофт було створене у межах нової концепції міського простору. Еволюція лофт-стилю в рамках одного проекту відображає перехід до нової структури сприйняття сучасниками. У Левент Лофт об'єкти та параметри спостерігача об'єднуються в інтегральну систему підготовленого простору, атмосфери. Принцип множинної реальності зберігається тут як один з параметрів спостереження. Проект також допускає присутність особистої моделі реальності, яка не передбачає історичної укоріненості. Реалізація цього проєкту продемонструвала зміни естетичних уподобань для міського перепланування. Це сприймалося як перехід до нового сприйняття світу. Проєкт відобразив нове розуміння ролі людини в багатошаровому культурному просторі сучасного міста. Дизайн цього архітектурного об'єкта представлений як візуальна риторика, що створює міську антропологію епохи метамодерну. Як результат, ми приходимо до висновку, що лофт став інструментом для створення нового семіотичного поля метамодерна: комплекс Левент Лофт демонструє систему "налаштованого простору", атмосфери, де зберігається принцип множинної реальності, без історичної вкоріненості. Указується, що проект зафіксував нове розуміння ролі людини в багатошаровому культурному просторі сучасного міста.