For the first time, a contactless express method, which is based on the self-action of picosecond range laser pulses at 1064 nm, is used for the characterization of an optically dense porous layer of carbon material (CM) bulk particles obtained from a lignocellulosic source. It is found that the oxidation treatment reduces the Brunauer–Emmett–Teller (SBET) surface area from 9.52 × 105 m2/kg to 2.73 × 105 m2/kg. This reduction occurs due to the destruction of the carbon matrix fraction and to the formation of novel O-containing surface groups. The concentrated 30-mass% HNO3 is found to be the most efficient oxidant giving the highest yield of carboxylic (Cb), anhydridic, lactonic, and phenolic surface functionalities. The concentration of the surface functional groups is determined in a dynamic argon atmosphere by thermogravimetric (TG) analysis and thermoprogrammed desorption coupled with IR (TPD-IR) spectroscopy. The surface acidity defined from data of the Boehm titration shows the acceptable agreement with the data of TG-TPD-IR examination. An enhancement of the surface hydrophilicity allows the use of carbon matrix for the covalent binding of bioligands, amino acids, their residues, and proteins to the oxygen-containing functionalities, such as Cb groups. The observed photoinduced absorption efficiency of the bulk carbon particles Im(X(3)C) ∼ 10−16 m2/W is in the range of that of nanosized carbons. A slight variation of the ratio Im(X(3)C)/SBET within the limits of experimental errors indicates a certain correlation between the absorptive NLO response and the CM specific surface. We suggest to utilize Im(X(3)C) as a quality parameter for carbon materials subjected to the oxidation, which is a typical initial step of the most commonly used functionalization routes for the preparation of biomedical materials., Вперше було застосовано швидкий безконтактний метод, який базується на самовпливi пiкосекундного лазерного випромiнювання на довжинi хвилi 1064 нм, для характеризацiї оптично густих пористих шарiв об’ємних частинок карбонових матерiалiв (КМ), що отриманi з лiгноцелюлозної сировини. Показано, що окислювальна обробка призводить до зменшення площi поверхнi Брунауера–Еммета–Тейлора (SBET) вiд 9,52 · 105 м2/кг до 2,73 · 105 м2/кг, яка вiдбувається за рахунок руйнування частини вуглецевої матрицi та формування нових О-вмiстних поверхневих груп. Найбiльш ефективним окиснювачем виявлено концентровану HNO3 30 мас.%, яка приводить до найефективнiшого утворення карбоксильних, ангiдридних i лактонних, та фенольних поверхневих груп. Концентрацiю таких функцiональних груп було визначено в динамiчнiй атмосферi аргону за допомогою термогравiметричного аналiзу (ТГ) i термопрограмованої десорбцiї, що поєднується iз IЧ (ТПД–IЧ) спектроскопiєю. Кислотнiсть поверхнi, яка визначалася за даними титрування за Бьомом, добре узгоджується iз даними ТГ–ТПД–IЧ дослiджень. Пiдвищення гiдрофiльностi поверхнi дозволяє застосовувати вуглецеву матрицю для ковалентного зв’язування бiолiгандiв, амiнокислот, їх похiдних та протеїнiв з кисневмiсними функцiональними карбоксильними групами. Отриманi значення ефективностi фотоiндукованого поглинання Im(X(3)C) ∼ 10−16 м2/В добре збiгаються з вiдповiдними для нанорозмiрних КМ. Показано, що вiдношення Im(X(3)C)/SBET є майже сталим у межах експериментальної похибки. Це вказує на певну кореляцiю мiж абсорбцiйним нелiнiйно-оптичним вiдгуком та питомою поверхнею КМ. Ми пропонуємо використати Im(X(3)C) як параметр якостi карбонових матерiалiв в процесi їх окиснення. Окиснення є типовим початковим кроком найпоширенiших методiв функцiоналiзацiї КМ для бiомедицинських застосувань.