Search

The article is devoted to the study of legal nature of the mechanism for association of legal entities. Such associations of legal entities are realized in order to attract not only capital and other production resources, including labor, but also in order to satisfy nonproperty interests.Legal capacity of legal entities in the process of their merger is analyzed, based on what – statutory or contractual – association of corporations is determined. The statutory association does not lead to the creation of another fiction other than a legal entity, due to which it is ensured through its inherent organizational legal forms. The contractual association does not require the formation of a new legal entity (concern, consortium, association (union), syndicate, conglomerate, cartel, pool).In the event of such consolidation of legal entities, the contractual structure of a simple company or other joint activity is formed, formally close to such person at law as a legal entity. The difference between the above procedure of merging from the first option lies in the degree of autonomy of the members from each other, as well as in the expected result of such merger.

In the context of the European integration processes taking place in Ukraine, there is a convergence of the national legal system with the legal principles and provisions of the European Union, including in the field of corporate legal relations. The main purpose of this study was an independent study of problematic issues that arise upon the implementation of sub-standard remedies in corporate disputes to develop author’s conclusions and recommendations to ensure sustainable and effective law enforcement practices. The methodological framework of this study included the principles of cognition of social phenomena in their historical development, interrelation, and interdependence, a dialectical approach to the study of theory and practice, the history and current state of law. The leading methods were historical, comparative legal, and dialectical. Based on the results of the investigation, the study covered the leading issues of the state of modern legal regulation of sub-standard remedies in corporate disputes in Ukraine; analysed the main issues of theoretical certainty regarding sub-standard remedies in corporate disputes and suggested new vectors of reforms concerning further improvement of law enforcement practice. The author’s conclusion on the need to ensure the unity of law enforcement practice by introducing changes to the legislation of Ukraine towards detailed regulation of sub-standard remedies in corporate disputes, which also correlates with the reformation vectors of development of Ukraine in the context of European integration, will become a stable basis for further scientific research and legislative transformations in the field under study.

Marriage is an extremely important asset for humanity. It is a historical, legal, cultural, moral, ethical, and social phenomenon and is a complex category for research by scholars. Its research and legal analysis are particularly complicated by the multifaceted nature of the concept of marriage and the permanent impact on it of moral, ethical, and social norms. Since the lack of a clear interpretation of a concept creates obstacles to its application in the regulation of relations, the study of the concept of marriage is a topic that does not lose its relevance. In addition, Ukraine's legislation is currently being brought closer to EU standards and international law. Therefore, the purpose of this article is a comprehensive theoretical and practical analysis of the legislation of Ukraine and selected EU member states in terms of regulating the concept of marriage, as well as features of legal regulation of the phenomenon by law and studying and analyzing existing concepts of marriage. The leading method, the use of which determines the reliability of the results obtained, is the comparative method. The usage of this method has led to the possibility of obtaining results on the analysis of the concept of marriage in the legislation of different countries. In addition, the application of the comparative method provided an opportunity to identify commonalities and differences between these concepts in different legal acts. The comparative method also provided an opportunity to analyze different legal acts in different states in order to formulate the best definition of marriage., KOSTRUBA, A., & ZELISKO, A. V. . (2023). The concept of marriage under the laws of Ukraine and EU member states (Croatia, Germany, Poland). Revista Jurídica Portucalense, 5–32. Retrieved from https://revistas.rcaap.pt/juridica/article/view/27926 https://revistas.rcaap.pt/juridica/article/view/27926

Sometimes the interests of participants in corporate relations begin to contradict each other, corporate conflicts and corporate legal disputes arise, and often participants in the conflict abuse their rights, paralysing the company’s activities. In this case, it is necessary to find an appropriate solution for modifying the Ukrainian corporate law system and legislatively ensure effective remedies for the rights of participants in business companies. The following methods were used during the study: general scientific methods (concrete historical, Aristotelian, structural-functional, system-structural, etc.), special methods (comparative legal, modelling, system interpretation, legal technical), dialectical method of cognition, involvement of scientific tools of related humanities disciplines, a conceptual approach. The main steps to solve the problems of protecting the rights of participants and ensuring equal treatment were as follows: improving the legislation governing the activities of business companies; combining rules that ensure the rights of participants and guarantee their remedying under charters and internal documents. The judicial remedying of the company members’ rights on the territory of Ukraine remains ineffective, which, in turn, is attributed by researchers to the discretion of the judiciary and the inability of courts to interfere in certain issues within the framework of corporate conflicts. At the same time, in this context, it is advisable to adapt the positive practices legalised in Germany, which would allow modifying existing approaches to organising corporate relations and remedying the rights of participants. Moreover, the convergence of legal systems and legal regulation of corporate relations is one of the most noticeable trends in the development of corporate legislation around the world., https://sciendo.com/article/10.2478/danb-2023-0004

Marriage is an extremely important asset for humanity. It is a historical, legal, cultural, moral, ethical, and social phenomenon and is a complex category for research by scholars. Its research and legal analysis are particularly complicated by the multifaceted nature of the concept of marriage and the permanent impact on it of moral, ethical, and social norms. Since the lack of a clear interpretation of a concept creates obstacles to its application in the regulation of relations, the study of the concept of marriage is a topic that does not lose its relevance. In addition, Ukraine's legislation is currently being brought closer to EU standards and international law. Therefore, the purpose of this article is a comprehensive theoretical and practical analysis of the legislation of Ukraine and selected EU member states in terms of regulating the concept of marriage, as well as features of legal regulation of the phenomenon by law and studying and analyzing existing concepts of marriage. The leading method, the use of which determines the reliability of the results obtained, is the comparative method. The usage of this method has led to the possibility of obtaining results on the analysis of the concept of marriage in the legislation of different countries. In addition, the application of the comparative method provided an opportunity to identify commonalities and differences between these concepts in different legal acts. The comparative method also provided an opportunity to analyze different legal acts in different states in order to formulate the best definition of marriage.

La nature juridique de l'arbitrage commercial international en Ukraine est analysée dans l'article. La recherche est consacrée à la divulgation de l'essence et du fonctionnement de l'arbitrage. La question de l'arbitrage commercial international est extrêmement pertinente aujourd'hui et est que l'arbitrage commercial international est un moyen efficace, pratique et acceptable pour les parties comme moyen alternatif de résoudre les différends. L'augmentation rapide du nombre de différends économiques étrangers nécessite leur règlement efficace et impartial. Chaque année, l'arbitrage commercial international en Ukraine devient de plus en plus populaire en tant qu'organisme qui examine les litiges impliquant un élément étranger. L'auteur analyse les travaux scientifiques des scientifiques nationaux et les réglementations sur le fonctionnement de l'arbitrage commercial international. Les questions de conclusion d'une convention d'arbitrage, le principe de l'autonomie de la volonté, la procédure de formation des arbitres, les particularités de l'arbitrage, l'arbitrage, la reconnaissance et l'exécution des décisions des États étrangers sont examinés. Les questions d'arbitrage commercial international en Ukraine sont principalement liées à des tâches pratiques telles que la mise en œuvre du litige par l'autorité compétente avec un maximum d'efficacité et de commodité pour les parties, la réduction des coûts, l'élimination des phénomènes négatifs qui compliquent l'exécution de la décision de justice.

The fight against transnational crimes, particularly involving cross-border money laundering, requires a shift from a territorial to a universal jurisdiction approach. The aim of this investigation was to explore the practicality of universal jurisdiction principles in combating cross-border money laundering, which eludes effective criminal law mechanisms to arrest and prosecute offenders. Findings revealed that the crime of cross-border money laundering has not been considered one of the delicta juris gentium or international crimes, leading to an increase in the number of perpetrators who enjoyed refuge in various countries. Therefore, a universal jurisdiction approach is necessary to ensure that criminals are not immune to prosecution, and justice is served universally. As a result, every state must fulfill its obligation of arresting and prosecuting offenders wherever they may be found to uphold the law and universal justice. In conclusion, the need for a universal jurisdiction approach is crucial to combat the increasing threat of transnational crimes, particularly in the context of cross-border money laundering.

In the process of implementation of the right, there is achieved the goal of legal regulation determined by the parties to the agreement by exhausting the content of the relevant obligation. As a result, we are witnessing the process of termination of obligations legal relation. A characteristic feature of such legal relations is the dependence of occurrence of law-terminating legal fact on the lawful will of the party (action) of civil-law relations or objective circumstances of validity (event), the existence of which is provided for by the legal model of the relevant legal fact. In this case, law-terminating legal facts ensure the operation of the regulatory function of law., В процессе правореализации осуществляется достижение определенной сторонами в договоре цели правового регулирования путем исчерпания содержания соответствующего обязательства. В результате мы наблюдаем процесс прекращения обязательственного правоотношения. Характерной чертой таких правоотношений является зависимость наступления правопрекращающего юридического факта от правомерной воли стороны (действие) гражданских правоотношений или объективных обстоятельств действительности (событие), существование которых предусмотрено правовой моделью соответствующего юридического факта. В таком случае правопрекращающие юридические факты обеспечивают действие регулятивной функции права.

The sports order is formed, including a huge network of various institutions, organizations and regulators, cooperation and participation of public and private actors at various levels, and has its own judicial system, based on the International Court of Arbitration for Sport in Lausanne. At the same time, despite the integrity of the system of sports law and order in relation to public law and order, the internal organizational unity, in particular, the process of resolving disputes in sports relations is quite unbalanced. Issues of legal regulation of relations in the field of professional sports, their protection remain undisclosed, or disclosed in fragments. The existing normative legal basis is based on the provisions of three legislative acts, which do not provide the appropriate level of regulation. The above actualizes the issue of codification of sports legislation of Ukraine. This method of systematization of the legal framework ensures the elimination of gaps in the legal regulation of professional sports. In this aspect, the issue of borrowing the legislative traditions of related legal systems, among which the attention of France is paid, is relevant. The publication provides an overview of the French Sports Code in terms of research. The sphere of relations regulated by a codified act is determined. The substantiation of necessity of codification of the sports legislation of Ukraine is resulted.

The article analyses the place of corporate relations in the system of civil law. The relevance of the problem under study is determined by the lack of a clear definition of the concept and essence of the corporation in the legislations of the countries of the post-Soviet space, in contrast to the laws of foreign countries. The task is to determine the main criteria for assessing modern corporate relations from the point of view of existing civil law. A comparative analysis of the essence of corporate relations in Ukraine and abroad was conducted, their place in the system of civil law relations was determined. An objective assessment of the results obtained during the study is given, the prospects for research in this area are indicated. The relevance of the topic is due to the lack of a clear definition of the concept of corporation and corporate relations in existing regulations of civil law. In this regard, there is uncertainty in the interpretation of the concept of corporate relations from the point of view of the current legislation. In this paper, the task is to conduct a study of corporate relations in the aspect of the current civil law of Ukraine, as well as the countries of Europe, Central Asia and the United States, with the aim of determining the main criteria for designating these relations in relation to current regulatory legal acts. The method of comparative analysis of the work of domestic and foreign researchers in this field was selected in order to identify general trends in assessing the topic under study. The current legislation in the field of civil law governing the activities of corporations and corporate relations was evaluated. The applied value of this material is to identify the main criteria for the compliance of corporate relations with civil law with a view to the subsequent application of the results in a practical aspect. Also, of practical legal value is the comparison of existing laws governing civil law in Ukraine and countries taken for comparison., https://astrasalvensis.eu/astra-salvensis-1-2022/

Характерним для корпорації є стан відносин між нею та її учасниками (засновниками), який полягає в концентрації їх інтересу та/або капіталу навколо мети її діяльності. Мета діяльності корпорації, яка розкривається через прагнення в реалізації приватного інтересу, який не обмежується винятково сферою підприємницької діяльності. Але такий інтерес має виключно приватний характер. Його приватність символізує обмеженість виключно колом осіб, які об’єднують власні зусилля навколо корпорації. Отже, для нього головна ідея існування корпорації – це забезпечення реалізації спільності мети її діяльності. В той же час варто наголосити, що варіативність діяльності юридичних осіб не дозволяє обмежити їх участь в цивільному обороті виключно сферою реалізації приватного інтересу. Складність конструкції юридичної особи як штучного суб’єкту права (фікції) передбачає варіативність механізмів реалізації волі її «творця». В цивільному законодавстві відповідна ідея знайшла свого емпіричного втілення у частині 1 статті 83 Цивільного кодексу України, яка передбачає створення юридичних осіб у формі товариств і установ. З огляду на положення статті 83 Цивільного кодексу України, в нормативного контексті поділу юридичних осіб на товариства і установи. Виникає розумне питання природи відносин, які реалізують статус юридичної особи, яка ознаками не є корпорацією – юридичних відносин за участю установи. Відсутність моделі відносин між юридичною особою та її учасником, яка через активність такого правового засобу в цивільному обороті забезпечує його особистий інтерес, свідчить про наявність інтересу іншого порядку – інтересу публічного. Публічний інтерес у діяльності юридичної особи специфікує останню. Діяльність юридичної особи не зумовлюється поведінкою її учасників. У цій формулі відзначена відсутність взаємозалежності юридичної особи з її учасником (засновником)., Римське право і сучасність: цивільне право в умовах війни : матер. Всеукр. наук. конф. (Одеса, 24 травня 2022 р.) [Електронне видання] / за заг. ред. д.ю.н., проф. Є. О. Харитонова ; НУ «Одеська юридична академія». – Одеса : Фенікс, 2022. – 220 с. – Режим доступу: --- ISBN 978-966-928-829-5

Вичерпання інтересу засновника юридичної особи фактом її створення не припиняє існування такої юридичної особи, проте змінює конфігурацію відносин між ними. Такі юридичні відносини мають іншу, відміну від корпоративних юридичних відносин основу для свого розвитку. Юридична особа виступає донором суспільного інтересу при відсутності зустрічного живлення доцільності її існування з боку реципієнтів її діяльності. Тобто відносини юридичної особи та споживачів її суспільної активності позбавлені корпоративності. Такі відносини не мають характеру закритої групи. В їх структурі переважає необмежене коло учасників, які взаємодіють безпосередньо з юридичної особою щодо її сутнісної діяльності та не кореспондують між собою. Приватний інтерес засновника при створенні такої юридичної особи конвертується в суспільний інтерес при її подальшій діяльності. Відповідно до статті 31 Закону України «Про вищу освіту» рішення про утворення державного вищого навчального закладу ухвалюється Кабінетом міністрів України. Водночас, як засновник цієї юридичної особи, останній позбувається особистого інтересу в діяльності цього закладу та його результатах. Цей інтерес мають інші особи, які й стають бенефіціарами відповідних результатів, а також суспільство в цілому, яке користується тією метою, задля досягнення якої створений навчальний заклад. Наведене свідчить, що діалектика соціального зв’язку юридичної особи та її «творця» виходить за межи корпоративних юридичних відносин, які розкривають тільки їх частину в контексті реалізації приватного інтересу її учасника та не вичерпується ними.

The mechanism of legal regulation of relations is considered as a system of legal means, methods and forms with the help of which social relations are regulated. The author argues about the variability of the normative element of the mechanism under consideration, since it is not always possible to include the multiplicity of parameters that form its content and essence exclusively into the content of a legal norm. It is argued that the rule of law is not the main element of the mechanism of legal regulation through which relations between members of the society are being regulated. The corresponding regulatory influence is ensured with the help of individual regulators that have a different legal nature due to their limited, personalized obligatoriness. The author proves that, along with a legal norm, an individual normative prescription acts as a legal means of ensuring the operationof the mechanism of legal regulation of social relations, and its form is represented by alter-normative regulators (contract, custom). In addition, along with normative and alter-normative regulators, super-normative (principles of law) and quasi-normative (judicial acts) are highlighted., Механизм правового регулирования отношений рассматривается как система правовых средств, способов и форм, с помощью которых упорядочиваются общественные отношения. Автор утверждает о вариативности нормативного элемента такого механизма, поскольку множественность параметров, которые формируют его содержание и сущность, не всегда возможно вписать исключительно в содержание правовой нормы. Аргументируется, что норма права не является основным элементом механизма правового регулирования, посредством которого происходит упорядочение отношений между членами социума. Соответствующее регламентационное влияние обеспечивается с помощью индивидуальных регуляторов, которые имеют отличную от нормы права правовую природу в силу их ограниченной, персонифицированной обязательности. Автор доказывает, что наравне с правовой нормой правовым средством обеспечения действия механизма правового регулирования общественных отношений является индивидуальное нормативное предписание, формой которого выступают alter-нормативные регуляторы (договор, обычай).Кроме того, наряду с нормативными и alter-нормативными регуляторами выделены сверхнормативные (принципы права) и quasi-нормативные (судебные акты).

International audience; This paper discusses the legal aspects of the activities of transnational corporations. The relevance of the subject matter is determined by the significant impact exerted by transnational corporations on the world economy in general and on the economic situation of the country in which such corporations are registered as a subject of legal form of ownership in particular. Quality functioning of transnational corporations is an effective factor for the formation of sustainable development. This study reveals and determines the relationship between the scale of activity of transnational corporations and their legal status within the framework of both single countries and entire economic communities, the individual subjects of law of which are transnational corporations. The practical significance of this study lies in the possibility of identifying and stating key aspects that play a significant role in assessing the practical activities of transnational corporations in the context of existing legal law with the ability to use the identified patterns in specific legal practice. The results of this study can be of significant practical importance for employees in the field of legal support for the activities of transnational-scale corporations, who are faced with the need to deeply analyse the legal aspects of the activities of these organisations and provide management of such structures with timely, highquality legal recommendations regarding the correction of the activities of these organisations in the context of the existing legal field.

Систематизация нормативно-правовых актов выступает одним из ключевых направлений законодательной деятельности. Ее результатами становится принятие новых нормативно-правовых актов. Ключевым в таком процессе выступает кодификация законодательства. Кодификация законодательства в сфере физической культуры и спорта становится явлением правовой реальности и наблюдается в ряде зарубежных стран (США, Бразилия, Франция). Среди таких кодификаций следует выделить Спортивный кодекс Франции (Code du sport). Поскольку французское право относится к континентальной правовой семье, как и наше отечественное право, анализ французского опыта кодификации спортивного законодательства является интересным и востребованным в контексте разработки предложений о кодификации спортивного законодательства Украины. Следовательно, на сегодняшний день характер аргументов в пользу кодификации спортивного законодательства очевиден. Резюмируя, приведем перечень основных причин, актуализирующих необходимость принятия Спортивного кодекса: положительный зарубежный опыт кодификации спортивного законодательства; незавершенность нормотворческого процесса в данной сфере; приоритетный характер государственной поддержки и регулирования развития профессионального спорта; прогнозирование дальнейшего принятия разрозненных норм, регулирующих отношения в сфере спорта, потенциально несет угрозу законодательного хаоса в сфере правоприменения. Основой кодификации может выступить Закон Украины «Офизической культуре и спорте» и Закон Украины «О поддержке олимпийского, параолимпийского движения и спорта высших достижений в Украине», Закон Украины «Об антидопинговом контроле в спорте», а пробелы в правовом регулировании могут быть устранены путем внесения в текст Кодекса положений иных модельных законов о спорте.

The sports order is formed, including a huge network of various institutions, organizations and regulators, cooperation and participation of public and private entities at various levels, and has its own judicial system, which is based on the International Court of Arbitration for Sport in Lausanne. It is the autonomy of the sports law and order that presupposes the existence of a system of jurisdictional bodies whose activities are aimed at considering disputes in the relevant sphere of relations. At the same time, despite the integrity of the system of sports law and order in relation to public law and order, the internal organizational unity, in particular, the process of resolving disputes in sports relations is quite unbalanced. In the vast majority of cases, the main aspect of the federation is the development of professional sports as such. At the same time, the issues of more detailed legal regulation of relations in the field of professional sports, their protection remain undisclosed, or disclosed in fragments. The above indicates the need for clearer legal regulation of activities in the field of professional sports, in particular in terms of issues raised. In this regard, the observance of two conditions is disputable: Firstly, the possibility of exercising the public organization's powers to regulate the professional sphere. Secondly, ensuring objectivity and impartiality in the consideration of disputes, the outcome of which also affects the interests of the federation as a subject of relations in the field of professional sports.

Під тлумаченням ми розуміємо процес інтерпретації предмета пізнання через розкриття його сутнісних ознак. Результатом такого процесу стає суб’єктивне формування сукупності певних суджень, усвідомлення змісту відповідного предмета. З наведеного вбачається необхідність застосування, в процесі інтерпретації, численного інструментарію встановлення об’єктивного змісту правових норм. Прийомами (способами) інтерпретації виступають лінгвістичне, системне, історичне, функціональне, телеологічне, граматичне, логічне тлумачення тощо. У сфері приватного права юридичне оформлення соціальних зв’язків між особами здійснюється шляхом каузально-правового (індивідуального) регулювання. Договір як засіб каузальноправового регулювання відносин також вимагає інтерпретації свого змісту. Тлумачення змісту правочину передбачає диференціацію та єдність загальних вимог до тлумачення норм права і специфіку індивідуального правового регулювання суспільних відносин. Звичайні способи тлумачення правових норм становлять один сегмент інтерпретації змісту правочину. Другим не менш важливим стає тлумачення змісту правочину на основі формули інтерпретації contra proferentem, a fortiori, а також формула еквівалентності зустрічного задоволення, що потребує свого комплексного застосування з метою встановлення дійсного наміру сторін на умовах розумності і доброзичливості.

The current version of the Tax Code allows for misinterpretation of the interpretation of the term "primary processing of mineral resources". In particular, the tax authorities believe that the primary processing of mineral raw materials includes magnetite concentrate, which in this case is subject to taxation. That is, a number of mining and processing enterprises have faced the problem of double taxation, which threatens significant financial losses. Accordingly, this led to the choice of topic for writing this article, the purpose of which is to conduct research on changes in mineral forms of minerals (iron ore), their aggregate-phase state, crystal chemical structure during production processes at mining, crushing and concentrating production of Kryvyi Rih mining and processing enterprises, and establishing at what stage of production the primary processing of minerals for the purposes of rent taxation is completed and whether the position of enterprises on limiting primary processing by the stage of fragmentation meets the requirements of the Tax Code of Ukraine., http://www.geolvisnyk.univ.kiev.ua

Ensuring the protection of rights of parties in corporate relations under the conditions of obligatory consolidation of corporate control requires the definition of a fair price of a small block of shares in a joint-stock company that is subject to compulsory disposal in favor of a beneficiary. There is no doubt that observance of the balance of interests of parties in corporate legal relations in this area is achieved by the conflict free mechanism of its pricing. According to Article 652 of the Law of Ukraine On Joint Stock Companies, the price of mandatory sale of shares is regulatory determined by the largest of the following: 1) the highest price of a share at which the claimer, his/her affiliated persons or third persons acting jointly with him/her, acquired shares of this company within 12 months preceding the date of acquisition; 2) the highest price at which the claimer, his/her affiliated persons or third persons acting jointly with him/her indirectly acquired the title to shares of this company within 12 months preceding the date of acquiring dominant control block of shares by such party, provided that the cost of the company`s shares being directly or indirectly owned by such legal entity, according to its latest annual financial statements, is at least 90 percent of the total value of assets of such legal entity; 3) market value of the company's shares, defined on the basis of an independent assessment as of the last business day preceding the day of acquiring a dominant block of shares of the company. At the same time, most scientists engaged in researching corporate relations are united in the position of imperfect legislative mechanism for determining the price of sale. Thus, O. Bihniak expresses certain doubts about the appropriateness of Article 8 of the Law of Ukraine On Joint Stock Companies, which establishes the procedure for approving the price of mandatory sale of shares by the Supervisory Board (or the Company`s executive body). According to the scientist, providing protection of the rights of minorities is envisaged particularly through state regulation of the stock market, which shall facilitate the transparency of securities market dynamics and conditions for optimal pricing. He is supported by other scholars. In particular, representatives of the Kharkiv law school Shvydka T.I. and Logvinenko S.S. draw conclusions about the need for legislative changes in the procedure for determining the fair price of redemption of shares. The emphasis is put on the need to ensure safeguard for the rights of minority shareholders within the framework of the squeeze-out procedure, particularly by expanding the powers of the National Securities and Stock Market Commission. Indeed, the mechanism for determining the price of mandatory sale of shares gives rise to many questions. Firstly, the organized capital market in Ukraine is in the process of its formation, which significantly reduces the coefficient of regulatory nature of part 2 Article 8 of the Law of Ukraine On Joint Stock Companies establishing the market value of emission securities in circulation on organized capital markets as an average course based on the results of regular trading. It is necessary to cite open statistical data. According to the annual report of the National Securities and Stock Market Commission for 2020, the volume of trading in the securities market amounted to 1000.99 billion UAH (31.4 billion Euros) in 2020. As a comparison, in 2020, the volume of trading in the Warsaw Stock Exchange (Poland) was 236 billion Euros, while the daily trading volume in the New York Stock Exchange was 60.2 billion US dollars. As of 1 of August 2021, among 1225 public joint-stock companies 166 share issues were included in exchange lists. On the other hand, the involvement of an estimator to determine the market value of emission securities by a corporation`s Supervisory Board created by a majority, approval by this body of the property market value corporate management creates a threat to the existence of a conflict of interest due to the potential impact on the results of such estimation. Incidentally, part 3 Article 8 of the Law of Ukraine On Joint Stock Companies provides that the approved value of property may differ within 10 percent of the value determined by the estimator. Within the limits of the powers provided by the National Commission, certified copies of reports on an independent assessment of market value of an ordinary share of joint-stock companies is regularly provided for revision to the State Property Fund of Ukraine as a body carrying out state regulation of estimation. According to public information from the Annual Report of the National Securities and Stock Market Commission for 2020, the State Property Fund of Ukraine provided a revision of 98 reports on the assessment of an ordinary registered share, according to which: - 46 reports are classified as generally meeting the requirements of statutory instruments on property valuation, but have minor shortcomings not affecting the validity of the assessment; - 15 reports - as having significant shortcomings affected the reliability of the assessment, but may be used for the purpose defined in the report after correction of these shortcomings; - 37 reports of 98 - are poor-quality and unprofessional and cannot be used. That is, in 38% of cases, the requirement of fair price of mandatory sale of shares was not fulfilled. Thus, the procedure for obligatory disposal of shares does not provide a clear and transparent procedure for determining the price and relevant preventive measures against the unfair behavior of beneficiaries having statutory capacity to influence the pricing of shares. The analysis of judicial practice confirms the stated issues in the field of administration of law. In the resolution of 24 of November 2020, the Grand Chamber of Supreme Court expressed the opinion regarding the fair price of redemption (Resolution of the Grand Chamber of Supreme Court of 24 of November 2020 in the case No. 908/137/18): “... one of the important elements of observing the criterion of proportionality when interfering with the right to peaceful possession of property is to provide fair and reasonable compensation (paragraph 7.25)”. As of today, the appropriate procedure has not been provided. The position of the Grand Chamber of the Supreme Court regarding the outlined range of issues clearly indicates the need for systemic changes in the mechanism of obligatory consolidation of corporate control. It is obvious that its introduction into legal framework requires more effective compensatory levers to ensure the rights of a weaker party, which, in our opinion, are the cessation of ownership of shares as a result of alienation or acquisition of such right under the claim of a person concerned by virtue of a court decision. Under action proceedings, a court assesses the criterion of justice in determining the value of a company`s shares being disposed and verifies the grounds for creation of rights of action and their regulatory reasonableness. Fair price determines the fair value of a share considering the economic indicators of the company, which determine the prospect of its development. In this case, the company is subject to an assessment as an entity, but not as a set of assets or the binding demand for payment of dividends. It should be noted that the regulatory requirement for fixed price may not correspond to the fair balance criterion. On the model of Japan and Hong Kong, the price of acquirement shall have an exceptionally low threshold value of the relevant price. Currently, it is widely recognized that the market price cannot serve as a benchmark to achieve fair value, since it may be discounted relative to the cost of a liability. When deciding on fair compensation alternative methods of evaluation should be considered, such as discounting cash flows (technique used to calculate the current (present) cost of expected revenues and expenses, comparison of multiples and quotation of shares in the securities market, analog assessment method, etc. Incidentally, the positive experience of judicial control of the pricing procedures is enshrined in the law of Germany (Articles 327b, 327C of the Germany Law On Joint Stock Companies). In the UK, the form of judicial control over the procedure for compulsory acquisition of ownership of shares is the court discretion to independently determine the terms on which the offeror is entitled and obliged to purchase shares (Article 988 of the Law on Companies of 2006), including in the case of establishing their unfair value. Corporate legislation of Hong Kong provides compensatory mechanism against potential abuse by the holder of the dominant block of shares in a joint stock company, which includes the competence of a court, under the request of a minority shareholder, to decide on the absence of right of compulsory redemption of shares of minority shareholders, establishment of a fair price of acquisition, and has a discretion to independently exercise any powers if, at the request of the shareholder, it believes that the company's affairs are or was conducted in a manner unfairly harming the interests of shareholders. In this case, the court may adopt any order which, in its opinion, is necessary and issue an order to restrict the company`s business or an order to perform actions, an order to appoint a recipient or manager of the company's property or its part. Herewith, the court may even specify the powers and responsibilities of the recipient or manager and determine the remuneration.

Регулятивні правоприпиняючі юридичні факти у механізміприпинення речових (обмежених речових прав) і зобов’язальних правовідносин представлені відповідними підставами правоприпинення. До таких підстав, які мають регулятивну дію в механізмі правоприпинення цивільних відносин, слід віднести відчуження. Статтею 346 Цивільного кодексу України закріплено відчуженнявласником свого майна як підстава припинення права власності(пункт 1 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України). На жаль главою 25 Цивільного кодексу України особливості діївідповідного механізму правоприпинення, на відміну від інших передбачених кодексом, не розкрити в достатньому обсязі. Регулятивний вплив відчуження як правоприпиняючого юридичного факту на цивільні відносини полягає в досягненні відповідної мети правового регулювання шляхом трансформації належності блага на користь її набувача. Варто зазначити, що відчуженням є юридичний механізм вільної передачі об’єкта цивільних правовідносин від однієї особи доіншої. Така передача здійснюється в спосіб продажу, обміну чидарування у відповідній правовій формі.Тобто, відчуження супроводжується діями як юридичного, так і фактичного характеру. В залежності від характеру правовідносин і типу відчужуваного об’єкта, відповідний механізм припинення речових прав маєсвої особливості, що на нашу думку вимагає свого окремого нормативного визначення. Вони полягають в наступному. 1. Десинхронізація дій юридичного характеру і фактичного характеру в процесі реалізації відповідного механізму правоприпинення. 2. Презумпція синхронізації волевиявлення суб’єктів спільноїсумісної власності 3. Реалізація переважних прав третіх осіб.

International audience; Legal norms in themselves do not give rise to legal relations, do not give rise to subjective rights and legal obligations of parties of relationship. In order for public relations, or rather the social ties of members of society to be successfully coordinated with each other in the appropriate legal framework, legal grounds for their emergence are necessary. The ground for the emergence of rights to objects are juridical facts. They mean the consequences of circumstances of reality (factual or legal), with which parties, due to formal legal certainty (contract, custom, court decision, legal norm) link emergence, change or termination of rights, individual competences or entire legal relationship to the relevant object.Actions are the acts of person characterizing the external expression of his/her will and consciousness as a result of purposeful activity in a social environment governed by law.The most common ground for emergence of the right to an object related to the action is a transaction, which means the action of a person aimed at establish-ing, changing and terminating civil rights and obligations.The most widespread ground for the emergence of rights to an object in legal relations of obligations is a contract. In the system of juridical facts, the contract is declared in such lawful actions as a transaction (bilaterally binding one). The contract as a juridical fact is the ground for the acquisition of property right, ensures the transformation of an absolute legal relationship into an obligation one with the subsequent establishment of a new absolute legal relationship. The fulfillment of contractual obligations on the transfer of property into ownership leads to the emergence of property rights for one party (purchase and sale, dona-tion) or for both parties (exchange).The ground for the emergence of rights to objects is also a legal act. It is under-stood as an action that entails a legal consequence, regardless of whether these actions were aimed at the consequences, which (by virtue of the rule of law) are called, or not. Acts cause legal consequences, regardless of whether the subject was aware or not aware of their legal significance, whether he/she wanted or did not want them to occur.The above grounds for the emergence of rights to an object are initially caused by the commission of legally significant actions that are not related to the onset of legal and actual consequences in the form of transfer of ownership to another person. The content of a legal act in this case is due to the need to ensure the safety of property of another when it is identified. In the future, the formation of such a configuration of juridical facts as the discovery of property of another, public noti-fication of incidentis and the expiration of the statutory period for ensuring the safety of this property entails the onset of legal consequences in the form of the emergence of a real right to an object.It should also be noted that a legal act leads to the creation of such real right object as a literary, artistic, musical or scientific work (Articles 437, 451, 458 of the Civil Code of Ukraine), an invention, a utility model, an industrial design (Ar-ticle 462 of the Civil Code of Ukraine), rationalization proposal (Article 484 of the Civil Code of Ukraine), commercial secret (Article 506 of the Civil Code of Ukraine) and other objects of intellectual property rights.The writing of a poem creates copyright regardless of whether the author was aware of the meaning of his/her actions or not. The motivation of the subject of intellectual property rights is aimed not at achieving the legal consequences stipu-lated by the norm in the form of material remuneration or the acquisition of other property rights, but at the realization of the individual’s own creative abilities.Illegal actions as a juridical fact (tort) serve as the basis for the emergence of protective legal relations, the content of which is the implementation of the com-pensatory and restorative function of civil law. Tort is the basis for the emergence of rights to such object as a property claim for compensation for material and mor-al damage caused. This is an object of law of a special kind, implemented only in protective legal relations. Its peculiarity, in contrast to other objects of the material world, is that this object is not subject to free circulation in civil law transactions. This is due to the nature of protective legal relations, the essence of which boils down to the need to compensate for the damage caused directly to the victim by the causer, the inextricable connection of such compensation with the personality of the subjects of the tort legal relationship.The grounds for the emergence of rights to objects juridical facts are unique in their nature. Their uniqueness lies in their singularity, which is caused by the nature of human behavior in social conditions. Depending on the content of the social environment in which they arise, juridical facts are configured according to individual characteristics. Their diversity cannot be reflected normally or doctrinally. It is possible to single out only the general contours in which they find their external manifestation. Such contours are the strong willed nature of the subject of law, which allows us to combine juridical facts in the following algorithms: action event; event action; legal act act of law; legal act event legal act, etc.

Останнім часом не вщухає дискусія щодо подальшої долі Господарського кодексу України. Міноритарна група цивілістів ліворадикального толку виступають за його безапеляційну ліквідацію та нормативну консолідацію всієї сукупності приватноправових відносин в межах одного кодифікованого акту. Зазначимо що ідея запровадження «єдиного цивільного кодексу приватного життя» немає під собою будь-якого теоретичного підґрунтя. Крім того її реалізація призведе до деформації сталих принципи юридичної техніки, серед яких простота та придатність правового акту до застосування. Сьогодні ми стаємо свідками детальної структуризації приватноправових відносин, їх автономної нормативної регламентації. Прикладом є відносини в сфері IT права, медичного права і спортивного права тощо. Секуляризація Господарського кодексу України не той шлях, яким слід вирішувати проблему колізії правових актів. Тому підтвердженням є світовий досвід, зокрема досвід Франції. Для правової системи Франції характерний дуалізм приватного права, якому присутня відокремленість правових норм в регулюванні торгівельної (комерційної) діяльності від норм цивільного права. Це форма внутрішнього розподілу, яка не порушує галузеву цілісність та дозволяє враховувати особливості правового регулювання комерційних відносин. В такому разі, відповідні комерційні правовідносини не противляться цивільним, навпаки підкреслюють певний рівень їх системної диференціації в межах єдиного цивільного права. Сформована в середні 16 століття правова традиція окремого правового регулювання відносин комерційного характеру, що обумовлено характером суспільноекономічної формації того часу зберегла свої риси й на сучасному етапі розвитку приватного права Франції. Природа та характер цивільних відносин і комерційних (підприємницьких) відносин об’єктивно має певну специфіку їх правового регулювання, що обумовлює використання окремих правових засобів регулювання таких відносин. Але, наведене не стільки відокремлює комерційне (підприємницьке) право від цивільного, скільки специфікує його в межах такого. Така специфікація всередині системи цивільного права Франції обумовлена однорідністю комерційного (підприємницького) права на відміну від цивільного права Франції. Комерційне право Франції регулює достатньо вузьку сферу суспільних відносин, які мають власне нормативно-правове підґрунтя, яке опосередковує таку сферу., https://drive.google.com/file/d/1XQf0kaLWw79mHVf0f6irUFk5XgUGyd7u/view

We refer to interpretation as the process of interpreting the subject of knowledge through disclosing its essential features. Theresult of such process is the subjective formation of certain opinions, content awareness of the relevant subject. It is clear from the abovethat in the process of interpretation many tools are needed to establish the objective content of legal rules. Techniques (methods) ofinterpretation are linguistic, systematic, historical, functional, teleological, grammatical and logical interpretation, etc. In the field ofprivate law, the legal formalisation of social connections between persons shall be effected by means of causal-legal (individual) regulation. The agreement, as a means of causal-legal regulation of relations, also requires interpretation of its content. The transaction content interpretation shall include the differentiation and unity of general requirements for the interpretation of legal rules and peculiaritiesof individual legal regulation of social relations. Ordinary ways of interpreting legal rules shall constitute one segment of transactioncontent interpretation. The second is the transaction content interpretation on the basis of the formula of interpretation contra proferentem, a fortiori, as well as the equivalent consideration formula, which requires its comprehensive application in order to establish thereal intention of the parties under conditions of rationality and goodwill.

International audience; We refer to interpretation as the process of interpreting the subject of knowledge through disclosing its essential features. The result of such process is the subjective formation of certain opinions, content awareness of the relevant subject. It is clear from the above that in the process of interpretation many tools are needed to establish the objective content of legal rules. Techniques (methods) of interpretation are linguistic, systematic, historical, functional, teleological, grammatical and logical interpretation, etc. In the field of private law, the legal formalisation of social connections between persons shall be effected by means of causal-legal (individual) regulation. The agreement, as a means of causal-legal regulation of relations, also requires interpretation of its content. The transaction content interpretation shall include the differentiation and unity of general requirements for the interpretation of legal rules and peculiarities of individual legal regulation of social relations. Ordinary ways of interpreting legal rules shall constitute one segment of transaction content interpretation. The second is the transaction content interpretation on the basis of the formula of interpretation contra proferentem, a fortiori, as well as the equivalent consideration formula, which requires its comprehensive application in order to establish the real intention of the parties under conditions of rationality and goodwill.; Под толкованием мы понимаем процесс интерпретации предмета познания через раскрытие его сущностных признаков.Результатом такого процесса становится субъективное формирование совокупности определенных суждений, осознаниесодержания соответствующего предмета. Из приведенного видна необходимость применения, в процессе интерпретации, многочисленного инструментария установления объективного содержания правовых норм. Приемами (способами) интерпретациивыступают лингвистическое, системное, историческое, функциональное, телеологическое, грамматическое, логическое толкование и т.п. В сфере частного права юридическое оформление социальных связей между лицами осуществляется путем каузально-правового (индивидуального) регулирования. Договор как средство каузально-правового регулирования отношенийтакже требует интерпретации своего содержания. Толкование содержания правомочия предусматривает дифференциацию иединство общих требований к толкованию норм права и специфику индивидуального правового регулирования общественногоотношения. Обычные способы толкования правовых норм составляют один сегмент интерпретации содержания правомочия.Вторым не менее важным становится толкование содержания правомочия на основе формулы интерпретации contra proferentem, a fortiori, а также формула эквивалентности встречного удовлетворения, которое нуждается в своем комплексном применении с целью установления действительного намерения сторон на условиях разумности и доброжелательности.; Під тлумаченням ми розуміємо процес інтерпретації предмета пізнання через розкриття його сутнісних ознак. Результатом такого процесу стає суб’єктивне формування сукупності певних суджень, усвідомлення змісту відповідного предмета.З наведеного вбачається необхідність застосування, в процесі інтерпретації, численного інструментарію встановлення об’єктивного змісту правових норм. Прийомами (способами) інтерпретації виступають лінгвістичне, системне, історичне, функціональне, телеологічне, граматичне, логічне тлумачення тощо. У сфері приватного права юридичне оформлення соціальних зв’язків між особами здійснюється шляхом каузально-правового (індивідуального) регулювання. Договір як засіб каузальноправового регулювання відносин також вимагає інтерпретації свого змісту. Тлумачення змісту правочину передбачає диференціацію та єдність загальних вимог до тлумачення норм права і специфіку індивідуального правового регулювання суспільних відносин. Звичайні способи тлумачення правових норм становлять один сегмент інтерпретації змісту правочину. Другим не менш важливим стає тлумачення змісту правочину на основі формули інтерпретації contra proferentem, a fortiori, а також формула еквівалентності зустрічного задоволення, що потребує свого комплексного застосування з метою встановлення дійсного наміру сторін на умовах розумності і доброзичливості.

У сучасному праві можна виділити дві моделі управління майном за допомогою іншої особи: траст як інститут права власності в англо-американській правовій системі та довірче управління як інститут зобов'язального права в країнах континентальної правової системи. Існування трасту, де право власності на один об'єкт дробиться між двома суб'єктами права, стало можливим тільки в рамках англосаксонської правової системи, яка визнає концепцію розщепленої власності. В континентальній правовій сім'ї, в якій існує єдність правомочностей власника, такий підхід, на сьогодні, неможливий. Імплементація довірчої власності в романо-германську правову систему вимагає принципового реформування цивільного права, оскільки траст неможливо віднести ні до зобов'язального, ні до речового права, так як породила його система не передбачає такої класифікації. Альтернативні трасту конструкції набувають широкого поширення в країнах романо-германської правової традиції. Цивільний кодекс Франції не оперує такою юридичною конструкцією як траст і дозволяє його засновнику, передавати право власності до довірчого власнику в управління, залишаючись при цьому власником самим. В процесі реформи зобов’язального права 19 лютого 2007 році Францією прийнятий закон про заснування фідуції (закон №2007-211), яким запроваджено інститут фідуції (fiducie). Введення цього правового інституту направлено, в основному, на врегулювання складних банківських та фінансових операцій. Можливо саме тому, fiducie не может мати безоплатного характеру. В той же час, слід зазначити, що в праві Франції, вже протягом тривалого часу присутні так звані «непоіменовані» фідуціарні механізми. Перший з них - і найстаріший - це продаж зі зворотним викупом, (стаття 1659 Цивільного кодексу Франції), який передбачає продаж товару з правом зворотного викупу після закінчення періоду, що не перевищує п'яти років. З другого боку Валютно-фінансовим правом Франції з 1980-х років використовуються такі фідуціарні механізми, яку: - відступлення дебіторської заборгованості в якості гарантії виконання іншого зобов’язання, (цесія -daily); - позика або операції з репо боргових цінних паперів; - передачі у власність цінностей, фінансових інструментів, майна, боргів, контрактів або грошових сум в якості гарантії виконання чинних або майбутніх фінансових зобов'язань; Ці правові механізми можуть бути кваліфіковані як «фідуціарні», оскільки вони здійснюють тимчасову передачу прав власності на цінні папери або борги, які управляються окремою юридичною особою від імені третьої особи. На сьогодні fiducie має статус поіменованої юридичної інституції. Стаття 2011 Цивільного кодексу Франції дає наступне визначення даної конструкції: Фідуція - це операція, за допомогою якої один або кілька фідуціаріїв передають власність, права або забезпечувальні інтереси або набір активів, прав або забезпечувальних інтересів, чинних або майбутніх, одному або декільком фідуціантам, які: володіють ними окремо від власних активів, діють з певною метою в інтересах одного або кількох бенефіціарів. Цивільне право Франції представлено двома видами фідуції: 1. Фідуціарне управління - Довіра з управління активами, коли довірчий керуючий отримує майно у власності, яким він відповідає від імені засновника або стороннього бенефіціару. 2. Фідуціарне забезпечення - це відновлення втраченої, але відомої з римського права конструкція fiducia cum creditore (угода між кредитором і боржником, укладена в формі per aes et libram(засобом міді і ваги, включаючи манципацію) або in jure cessio (судовий наказ), за яким боржник передавав предмет застави у власність кредитору, зобов'язуючи останнього повернути йому цей предмет після виконання боржником зобов'язань.). На основі цього невеликого огляду фідуціарних конструкцій можна зробити висновок про поступову конвергенцію правових систем. Fiducie як екстраординарний засіб регулювання довірчих відносин в праві Франції, не зважаючи на відмінності від традиційного розуміння трасту, забезпечує реалізацію його основної ідеї., https://www.facebook.com/civil.knu/videos/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84-%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%B0/1530699963795802/

The fast development of information technologies has led to a global digitalization of society. The consequence of such a phenomenon in the field of legal education is the formation of the environment of developed data processing, modular construction of information systems. As a result, the process of accumulation of knowledge for the formation of professional competencies skills has been gradually changing the form of its implementation. Well-known higher education goals, which are exposed in such elements as knowledge, understanding, the forms of their obtaining have been changing. Higher law education institutions are not main source of education any more. Those basic education goals, the achievement of which is the task of higher education, do not get a correspondent positive reflection in society. A high level of knowledge at the absence of skills of their application is a main factor of professional deformation of a future lawyer. In order to achieve high efficiency in studying, it is necessary to take into account such principles as systemacity, integrity, a combination of different forms of training a professional lawyer. The specificity of teaching legal disciplines is the need to form not only an understanding of the subject in students, but also to give the opportunity to independently develop practical skills of applying the acquired knowledge. At the same time, considerable attention should be paid to the applied component of the educational process of a lawyer. Taking into account the inseparable link between theory and practice, the teaching of legal disciplines requires a positive disproportion of doctrinal teaching of the material in relation to the relevant practical processing of theoretical knowledge. At the same time, taking into account the pace of development of society, individualization and specialization of acquired knowledge, the change of forces proportion in the ratio of theoretical and practical should be prioritized towards the latter one. In our opinion, this is due to the fact that the narrow specialization of a lawyer requires not so much the theoretical study of educational material, but a relief improvement of practical skills in the process of obtaining. The case study method (or method of certain training situation) is widely noticeable among the legal teaching methods in the majority of European countries. Its specific nature contains in a principal denial of a single correct solution, as a result, the students are constrained to take independent decisions and prove them, they participate, jointly with the teacher, in a direct discussion of business situations or tasks (cases), which are usually prepared in a written form and composed on a real facts basis, where the student take part on-the-scene. The main achievement of this method is that it promotes the development of the ability to analyze situations, evaluate alternatives, gives solving practical problems skills, which is very relevant for a modern specialist. Case study allows increasing the number of practical classes, gradually reducing the teaching of theoretical material by the teacher in favour of improving practical skills. And the theoretical load reduction is compensated by independent processing of the corresponding material.

Rapid development of information technologies has led to the global computerization of society. The result of this phenomenon in the education field is a stable environment formation of developed data processing, information systems modular construction (combination of different architectural types within a single complex). As a result, knowledge building process for skills formation of professional competence is gradually changing the form of its realization. The well-known learning goals of higher school revealed in such elements as knowledge, understanding and forms of their acquisition are changing. It is no coincidence that the problem for most Ukrainian universities is the fact that education is still more focused on knowledge and skills, rather than on personality development, consciousness formation and self-awareness of a specialist. Unfortunately, such changes do not always have a positive educational trajectory. It should be recognized that educational institutions are no longer the major educational source. Those basic learning goals, the achievement of which is the task of higher school, do not receive appropriate positive reflection in society. High level of knowledge with no skills of its application is the main factor of professional deformation of a graduating student of higher educational institution. This problem is clearly visible in the higher legal education sphere. The problem to be solved is the mismatch between the content of legal education and training quality in legal schools with the modern requirements of the labour market and the challenges facing the modern democratic society, global trends in development and tasks of employees’ professional activities in various fields, this is due to the insufficient level of theoretical knowledge and practical skills among a significant part of graduating students of law schools in Ukraine, as well as a lack of attention to the formation of a holistic world view among applicants for legal education with an understanding of the social mission, values and importance of legal profession to approve the rule of law in the modern democratic society.

Правова конструкція юридичної особи має давню історію свого розвитку. Не зважаючи на те, що створення конструкції юридичної особиє досягненням Римської правової традиції, значення римського правав становленні сучасного уявлення про юридичну особу незначне. Саме процес концентрації капіталу, обумовлений переходом віднатурального господарства до товарного, що пов’язано з розвиткомвиробничих сил в суспільстві та формуванням відповідного типу економічних виробничих відносин призвів до розвитку цієї конструкції. На сьогодні ми спостерігаємо деформацію цього концепту завдяки ідеї поступового розширення меж відповідальності фізичних осіб за результати діяльності юридичної особи та фрагментарного звуженняїх автономії. В наслідок наведеного, фікція юридичної особи набуваєознак реалістичності, які інтерполюються через інтерес особи до корпорації, а також інтерес до такої особи через відповідну юридичнуособу. На нашу думку, усталена концепція юридичної особи поступовоінтегрує в собі положення теорії інтересу Р. Ієрингу, який вважав, щоправа і обов’язки юридичної особи в дійсності належать тим фізичнимособам, які фактично використовують спільне майно і отримують віднього вигоду. Юридична особа – це не що інше як форма виявленняі опосередкування юридичних відносин дійсних суб’єктів – дестинаторів. Зпозиції інтегративної теорії юридичної особи, остання – це носій предметно-практичної діяльності та пізнання як сукупна єдність волі, інтересу та капіталу персоніфікованих осіб, яка скерованана досягнення визначеної мети діяльності, активність якої інтерполюється через ознаки організаційної єдності, відокремленості майна, обмеженої юридичної відповідальності та керованої автономності в цивільному обороті.

The mechanism of legal regulation is that type of actually valid assembly of elements, through which the legal norm is used to real life circumstance and causes legal consequences. But in order to make the mechanism work efficiently, its complete and correct understanding by participants of civil law relations is needed or, at least by bodies authorized to realize the legal norms regulations. In connection to it we can say that certain circumstances have to be “established” in legal practical activity or its nature, which is, as a matter of fact, a process, directed to its search. Certainly a normative consolidation of one or another circumstance is meant by an establishment. The law establishes certain legal circumstances or consequences, which is as a matter of fact a creation of legal models or a part of such legal models, which find their expression in regulatory requirements of the law. The lawmaker establishes a legal model but in order to realize it in the mechanism of legal regulation, this model is used in certain actual circumstances (for which it is intended to be used). In the Civil legislation of Ukraine the legal model might be foreseen directly by the norms of the Civil code of Ukraine or by contractual norms. All the means of establishment of legal facts can be classified by certain criteria. According to the character of the subject of activity, it can be divided into normative and information-analytical-research means. The first ones are directly established in the legal norm. Respectively, the state authority establishes it, authorized by the people. In this case the process of establishment, as noted above, is rulemaking. Thus, the establishment of legal facts is the process of fixing in the legal norm of the legal model of behavior of a person, characterized by an action or event – the cause and effect in the form of cessation of rights, duties or legal relationship., Механізм правового регулювання є тією реально діючою сукупністю елементів, за посередництвом яких норма права застосовується до реальної життєвої обставини і викликає юридичні наслідки. Але для того, щоб механізм ефективно діяв необхідне його повне і правильне усвідомлення учасниками цивільно-правових відносин, або, хоча б, органами уповноваженими на реалізацію положень норм права.У зв’язку з цим можемо казати, що в юридичній практичній діяльності доводиться «встановлювати» певні обставини, або їх характер, що, по суті, є процесом спрямованим на їх пошук.Безперечно, під встановленням мається на увазі нормативне закріплення тих чи інших обставин. Закон встановлює певні правові обставини чи наслідки, що по суті є створення правових моделей або частин таких правових моделей, які знаходять свій вияв в нормативних приписах закону.Законодавець встановлює правову модель, але для того щоб вона була реалізована в механізмі правового регулювання цю модель застосовують в певних фактичних обставинах (для застосування в яких вона і призначена).В цивільному законодавстві України правова модель може бути безпосередньо передбачена нормами Цивільного кодексу України, або нормами договору.Всі засоби встановлення юридичних фактів можна класифікувати за певними критеріями. За ознакою суб’єкта діяльності можна поділити на нормативні засоби і інформаційно-аналітично-пошукові. Перші прямо встановлюються в нормі права.Відповідно, встановлює їх державний орган уповноважений на те, народом. Процес встановлення, як зазначалося вище, в такому разі є нормотворчістю.Отже, встановлення юридичних фактів - це закріплення в нормі права правової моделі поведінки особи, яка характеризується дією чи подією, – причиною і наслідком у вигляді припинення прав, обов’язків чи правовідносин.

The article is devoted to the analysis of the influence of suspensive and resolutive conditions over the rights and responsibilities of its parties. The author researches the objective and subjective, forward and reverse orders the termination of the rights and obligations of parties to the transaction, defines the requirements of suspensive and resolutive reality of the deal, Статья посвящена рассмотрению особенностей влияния отменительного и отлагательного условий сделки на права и обязанности ее сторон. Автором исследованы объективный и субъективный, прямой и обратный порядки прекращения прав и обязанностей сторон сделки, определены требования действительности отлагательного и отменительного условий сделки, Стаття присвячена розгляду особливостей впливу скасувальної та відкладальної умов правочину на права та обов’язків його сторін. Автором досліджено об’єктивний та суб’єктивний, прямий та зворотній порядки припинення прав та обов’язків сторін правочину, визначено вимоги дійсності відкладальної та скасувальної умов правочину

Поділ юридичних осіб на осіб приватного права і публічного права є розвитком концепції дихотомії приватно і публічного в праві. Не заперечуючи поділ права на приватне і публічне зазначимо, що наведений аспект питання, на наше переконання, формулює бінарне бачення природи юридичної особи. Так, за логікою статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа має диференційовану правосуб’єктність в праві приватному і публічному. 50 При цьому з урахуванням природи поділу права на право приватне і право публічне, очевидним є варіативність наповнення змісту конструкції юридичної особи. Отже ми маємо розуміння юридичної особи в приватному праві відмінне від сутності юридичної особи в праві публічному. В наведеному аспекті слід зазначити, що само розуміння юридичної особи публічного права або юридичної особи в публічному праві має внутрішні суперечності. Правова конструкція юридичної особи створена для забезпечення цивільного обороту. Об’єднання інтересу або капіталу осіб призвело до створення фікції, яка реалізує власну волю і виступає в цивільному обороті від свого імені. Її активність інтерполюється через ознаки: організаційної єдності, відокремленості майна, самостійної юридичної відповідальності та автономності участі в цивільному обороті. Не викликає сумніву, що вказаними ознаками юридична особа публічного права не може бути наділена. І це зрозуміло, отже в публічному праві його суб’єкту, для реалізації власної компетенції статус юридичної особи не потрібний. Прикладом цьому є Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України. Наведене не дозволяє стверджувати, про існування в цивільному праві особливого суб’єкта – юридичної особи публічного права або юридичної особи приватного права відмінної від юридичної особи приватного права. Як зазначено вище, юридична особа – носій предметно-практичної діяльності, сукупна єдність волі, інтересу та капіталу персоніфікованих осіб, яка скерована на досягнення визначеної мети діяльності. Її природа має сингулярний характер. Отже доцільним є не стільки поділ юридичних осіб на осіб приватного і публічного права, скільки класифікація функцій юридичних осіб відносно характеру правовідносин, в яких вони є учасниками. Такий підхід виключає деформацію цивілістичної природи юридичної особи, концентруючи увагу на характері тих функцій (приватно-правових або публічно-правових) які юридична особа реалізує в конкретних правовідносинах. Підтвердженням цієї тези є численна судова практика. Так, в одній із своїх постанов Велика Палата Верховного Суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року по справі №826/4264/17)

There have been analyzed peculiarities of proving as the method of establishment of legal facts in civil proceed-ings, and there have been specified fixation results methods in such establishment and their value in the mechanism of property relations legal control. It was concluded that establishment of legal facts in action proceeding is considered to be the confirmation of availability or lack of legal facts and cause-and-effect relations between them., В публикации проанализированы особенности доказывания как способа установления юриди-ческих фактов в гражданских правоотношениях, определены способы фиксации результатов такого уста-новления и их значения для механизма правового регулирования имущественных отношений. Cделан вывод, что установлением юридических фактов в исковом производстве является подтверждением наличия или отсутствия юридических фактов и причинно-следственных связей между ними.

This paper discusses the right-terminating legal facts in the civil law of obligations. The separation of grounds for termination of liabilities and property rights has been analyzed. The nature of the categories that are used to denote the right-terminating the legal facts in the field of personal liability has been determined., Статья посвящена видам правопрекращающих юридических фактов в обязательственной сфере гражданского права. Проведен анализ разделения оснований прекращения обязательств, а также вещных прав. Определена природа категорий, которые используются для обозначения правопрекращающих юридических фактов в обязательственной сфере.

Більшість дослідників єдині у своїх позиціях, що дійсний правочин є одним з юридичних фактів, з якими закон пов’язує динамічний розвиток правовідносин, зокрема їх припинення. У той же час недійсний правочин, як вказується в частині першій статті 216 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю (відповідно, не впливає на правовідносини) і є недійним з моменту його вчинення. Існування правоприпиняючих юридичних фактів у оболонці недійсних (оспорюваних) правочинів може поставити під сумнів правомірність наслідків, до яких він призводить, але не встановлює цю обставину заздалегідь. У цьому у випадку можна змоделювати три основні ситуації: 1) юридичний факт мав місце у зв’язку з чим правова модель була реалізована на практиці, але в той же час, наслідки спричинені цим юридичним фактом, мали лише фактичний характер; 2) юридичний факт мав місце в реальній дійсності, але в той же час породив лише юридичні наслідки; 3) юридичний факт мав місце, у зв’язку з чим правова модель була реалізована на практиці, але в той же час, наслідки, спричинені цим юридичним фактом, мають як юридичний, так і фактичний характер. Cторони або сторона правовідносин, в залежності від того односторонній чи двосторонній правочин було укладено, здатні конвалідувати його. Тобто вчинити дії, які доводять усім іншим учасникам обороту й державі як регулятору цивільних відносин те, що в даному випадку вони (сторони) бажали настання саме цих наслідків і саме в такій формі, навіть не заважаючи на його вади. У такому ключі можна казати про існування механізмів об’єктивної конвалідації. Тобто сторони нікчемного або оспорюваного правочину можуть вчинити дії, які призведуть до визнання наслідків їх правочину державою та іншими учасниками цивільного обороту лише в тому випадку, коли існують правові механізми виправлення ситуації та обставини дозволяють це зробити, у іншому випадку конвалідація є неможливою.

Аксіологічний характер права полягає в його здатності забезпечити суб’єктам права реалізацію їх рівних можливостей під час реалізації цивільних правовідносин. Результативність дії права пов’язана з дотриманням до відповідних правових приписів. Завдяки цьому право стає найбільш ефективним регулятором суспільних відносин. Під правом на захист розуміють можливість уповноваженої особи використовувати дозволені законом засоби власного примусового впливу на правопорушника, застосувати до нього заходи оперативного впливу, а також можливість звернутися до компетентних державних або недержавних органів з вимогою спонукання зобов’язаної особи до певної правомірної поведінки. Слід зазначити, що правова природа права на захист є дискусійною в сучасній цивілістичній науці. Так, на сьогодні сформувалося дві протилежні точки зору до питання про природу такої конструкції як право на захист. Відповідно до першої, право на захист є складовою суб’єктивного цивільного права. Теоретична позиція інших вчених полягає в тому, що право на захист є самостійним до відношенню до суб’єктивного цивільного права. Таке право може бути реалізовано в межах охоронних правовідносин, тому право на захист знаходить свій прояв виключно за межами розвитку регулятивного правовідношення. Прибічники цієї точки зору наводять наступну аргументацію своєї позиції. По-перше,якщо припустити, що право на позов є складовою частиною регулятивного суб’єктивного права, то слід визнати, що його встановлення передує виникненню юридичного обов’язку, що йому кореспондує.По-друге,закріплення права на захист як однієї з правомочностей суб’єктивного цивільного права свідчить про те, що виникнення права на позов, а відповідно, строк позовної давності пов’язане з моментом набуття суб’єктивного цивільного права особою. Інакше кажучи суб’єктивне право на захист існує за відсутності правопорушення. З огляду на доведене прихильники цієї точки зору вважають, що право на захист не є елементом суб’єктивного цивільного права, а є самостійним суб’єктивним правом. Суб’єктивне цивільне право і право на захист є різними правовими категоріями, оскільки мають різні правові підстави свого виникнення, структуру і направленість дії учасників правовідносин, їх строковість.