In the period from 2011 to 2020, 4 large-scale population-based studies were conducted to identify gout in patients with obstructive sleep apnea (OSA), as well as one study to detect the frequency of sleep apnea in patients with gout.All recently published studies confirm connection between the development of OSA and an increase in the level of uric acid in blood serum, both against the background of clinically significant gout arthritis and without it. However, only one big population-based study during 2010 — 2020 assessed the development of OSA against the background of gout. According to this study, incidence of OSA was 14.3 per 1.000 person-years in patients with gout, compared with 3.9 per 1.000 person-years without gout, with HR = 2.07 (95 % CI 2.00 — 2.15 %), which is significantly higher than the incidence of gout in patients with OSA, even taking into account hypertension and hyperlipidemia.The data from these studies showed an undoubted relationship between the two diseases, but to date it is not completely known how much it is due to common risk factors and how interlinked the development mechanisms are. Older age and restricted mobility put patients with gout at a significant risk during OSA episodes. In cases where the treatment of both diseases is conducted independently, the volume of drug therapy and the likelihood of developing negative side effects increase. In this regard, it is necessary to monitor patients with gout who develop sleep apnea differently to gout only patients, as well as to prescribe adequate treatment for both diseases.In our review, we aimed to show the most recent information on the mechanisms of gout-OSA development, shared pathways, targets and biomarkers, emphasizing the likely ways that cause the progression of OSA in patients with gout. In addition, analysis of the latest publications to date showed nonuniformity in study subjects, allowing to identify different subtypes of gout-OSA patients: combined with metabolic syndrome (most common), combined with renal dysfunction without obesity, and others (dietary violations, genetic diseases, acidosis)., У період з 2011 до 2020 р. проведено чотири масштабних демографічних дослідження для виявлення подагри у пацієнтів з обструктивним апное сну (ОАС), а також одне дослідження для виявлення захворюваності апное сну у пацієнтів з подагрою. Всі нещодавно опубліковані роботи підтверджують зв’язок між розвитком ОАС і збільшенням рівня сечової кислоти в сироватці крові як на тлі клінічно значущого подагричного артриту, так і без нього. Однак лише в одному великому дослідженні за останні 10 років оцінено розвиток ОАС на тлі подагри. Згідно з отриманими даними захворюваність на ОАС становила 14,3 на 1000 людино-років у пацієнтів з подагрою порівняно із 3,9 на 1000 людино-років без подагри (відношення ризиків — 2,07, 95 % довірчий інтервал — 2,00 — 2,15), що значно вище, ніж захворюваність на подагру у пацієнтів з ОАС, навіть з урахуванням гіпертонії та гіперліпідемії.Ці дослідження підтверджують зв’язок між двома захворюваннями, але не відомо, наскільки це зумовлено спільними чинниками ризику і як взаємопов’язані механізми розвитку. Старший вік та обмежена мобільність у пацієнтів з подагрою значно підвищують ризик для життя під час епізодів ОАС. У випадках, коли лікування обох захворювань проводиться паралельно, збільшуються обсяг медикаментозної терапії та ризик негативних побічних ефектів. Це зумовлює необхідність застосування диференційованого підходу до спостереження за пацієнтами з комбінацією подагра-ОАС, яке відрізняється від спостереження за пацієнтами з ізольованою подагрою, а також адекватного лікування обох захворювань.В огляді наведено нову інформацію щодо механізмів розвитку комбінації подагра-ОАС, зокрема щодо спільних шляхів, мішеней та біомаркерів, а також імовірні умови, за яких ОАС прогресує у пацієнтів з подагрою. В останніх публікаціях існує деяка суперечливість клінічних даних, що дає змогу виділити різні підтипи комбінації пацієнтів з подагрою-ОАС: в поєднанні з метаболічним синдромом (найпоширеніший підтип), з дисфункцією нирок без ожиріння та інші (дієтичні розлади, генетичні захворювання, ацидоз)., В период с 2011 по 2020 г. проведено 4 масштабных демографических исследования в целях выявления подагры у пациентов с обструктивным апноэ сна (ОАС), а также одно исследование для выявления частоты сонного апноэ у пациентов с подагрой. Все недавно опубликованные работы подтверждают связь между развитием ОАС и повышением уровня мочевой кислоты в сыворотке крови как на фоне клинически значимого подагрического артрита, так и без него. Однако только в одном большом исследовании за последние 10 лет оценено развитие ОАС на фоне подагры. Согласно полученным данным, заболеваемость ОАС составила 14,3 на 1000 человеко-лет у пациентов с подагрой по сравнению с 3,9 на 1000 человеко-лет без подагры (отношение рисков — 2,07, 95 % доверительный интервал — 2,00 — 2,15), что значительно выше, чем заболеваемость подагрой у пациентов с ОАС, даже с учетом гипертонии и гиперлипидемии.Данные исследований подтверждают связь между двумя заболеваниями, но не известно, насколько это обусловлено общими факторами риска и насколько взаимосвязаны механизмы развития. Пожилой возраст и ограниченная подвижность у пациентов с подагрой значительно повышают риск для жизни во время эпизодов ОАС. В тех случаях, когда лечение обоих заболеваний проводится параллельно, увеличиваются объем медикаментозной терапии и риск развития негативных побочных эффектов. Это обуславливает необходимость применения дифференцированного подхода к наблюдению за пациентами с комбинацией подагра-ОАС, которое отличается от наблюдения за пациентами с изолированной подагрой, а также адекватного лечения обоих заболеваний.В обзоре приведена новая информация о механизмах развития комбинации подагры-ОАС, включая общие пути, мишени и биомаркеры, и вероятных условиях, которые вызывают прогрессирование ОАС у пациентов с подагрой. В последних публикациях имеется противоречивость клинических данных, позволяющая выявить разные подтипы комбинации пациентов с подагрой-ОАС: в сочетании с метаболическим синдромом (наиболее распространенный тип), с дисфункцией почек без ожирения и другие (диетические нарушения, генетические заболевания, ацидоз).