Search

Introduction: The current study aimed to investigate the rates of anxiety, clinical depression, and suicidality and their changes in health professionals during the COVID-19 outbreak. Materials and methods: The data came from the larger COMET-G study. The study sample includes 12,792 health professionals from 40 countries (62.40% women aged 39.76 ± 11.70; 36.81% men aged 35.91 ± 11.00 and 0.78% non-binary gender aged 35.15 ± 13.03). Distress and clinical depression were identified with the use of a previously developed cut-off and algorithm, respectively. Statistical analysis: Descriptive statistics were calculated. Chi-square tests, multiple forward stepwise linear regression analyses, and Factorial Analysis of Variance (ANOVA) tested relations among variables. Results: Clinical depression was detected in 13.16% with male doctors and ‘non-binary genders’ having the lowest rates (7.89 and 5.88% respectively) and ‘non-binary gender’ nurses and administrative staff had the highest (37.50%); distress was present in 15.19%. A significant percentage reported a deterioration in mental state, family dynamics, and everyday lifestyle. Persons with a history of mental disorders had higher rates of current depression (24.64% vs. 9.62%; p < 0.0001). Suicidal tendencies were at least doubled in terms of RASS scores. Approximately one-third of participants were accepting (at least to a moderate degree) a non-bizarre conspiracy. The highest Relative Risk (RR) to develop clinical depression was associated with a history of Bipolar disorder (RR = 4.23). Conclusions: The current study reported findings in health care professionals similar in magnitude and quality to those reported earlier in the general population although rates of clinical depression, suicidal tendencies, and adherence to conspiracy theories were much lower. However, the general model of factors interplay seems to be the same and this could be of practical utility since many of these factors are modifiable. © 2023, The Author(s), under exclusive licence to Springer-Verlag GmbH Germany.

Many European countries have seen increasing refugee populations and asylum applications over the past decade. Forcibly displaced persons (FDPs) are known to be at higher risk of developing mental disorders and are in need of specific care. Thus, specific training for mental health professionals is recommended by international health organizations. The aim of this exploratory study was to assess the experience of clinical work with FDPs among psychiatric trainees in Europe and Central Asia as well as their interest and specific training received on this topic. An online questionnaire was designed by the Psychiatry Across Borders working group of the European Federation of Psychiatric Trainees (EFPT) and was distributed via email through local networks among European trainees from 47 countries between March 2017 and April 2019. Answers of 342 psychiatric trainees from 15 countries were included in the survey analysis. A majority of trainees (71%) had had contact with FDPs in the last year of their clinical work. Although three-quarters expressed a strong interest in the mental health of FDPs, only 35% felt confident in assessing and treating them. Specific training was provided to 25% of trainees; of this subset, only a quarter felt this training prepared them adequately. Skills training on transcultural competencies, post-traumatic stress disorder, and trauma management was regarded as essential to caring for refugees with confidence. Although psychiatric trainees are motivated to improve their skills in treating FDPs, a lack of adequate specific training has been identified. The development of practical skills training is essential. International online training courses could help meet this pressing need.

Providers of psychological support and psychotherapy during the COVID-19 pandemic unfolding were facing the new unavoidable reality, which required making urgent changes in their practice. The paper aimed to study the “first responses” of psychologists and psychotherapists to the COVID-19 pandemic situation with its uncertainty before the lockdown. An online survey was developed and distributed among psychologists and psychotherapists from Ukraine from 14 to March 16, 2020. Results showed that among survey respondents (n=145), 35.9% had already changed their practice somehow, and 75.2% had been considering how their practice might be modified. The more often the COVID-19 pandemic was discussed by patients, the more often it affected the style and technique of the corresponding specialists, thereby pushing psychotherapists to change the format of their work. Practice restrictions due to quarantine measures affected more affiliated consultants, while difficulties with setting (e.g., canceled sessions, financial issues) were more frequent among private practice consultants, and both proposed online consultations to their patients. In conclusion, the pandemic situation caused relevant modifications in the organization of psychological and psychotherapeutic support even during the first weeks of the COVID-19 outbreak in Ukraine. The first responses of practitioners were related to (a) their experience and type of affiliation, (b) the main approach, (c) the subjective readiness or non-readiness to modify the usual form of work, (d) the way of interpreting the patient’s anxieties, (e) the lethal cases of coronavirus in the area of living. © 2021. Lifescience Global.

Fountoulakis K.N., Karakatsoulis G.N., Abraham S., Adorjan K., Ahmed H.U., Alarcón R.D., Arai K., Auwal S.S., Berk M., Bjedov S., Bobes J., Bobes-Bascaran T., Bourgin-Duchesnay J., Bredicean C.A., Bukelskis L., Burkadze A., Abud I.I.C., Castilla-Puentes R., Cetkovich M., Colon-Rivera H., Corral R., Cortez-Vergara C., Crepin P., De Berardis D., Delgado S.Z., De Lucena D., De Sousa A., Stefano R.D., Dodd S., Elek L.P., Elissa A., Erdelyi-Hamza B., Erzin G., Etchevers M.J., Falkai P., Farcas A., Fedotov I., Filatova V., Fountoulakis N.K., Frankova I., Franza F., Frias P., Galako T., Garay C.J., Garcia-Álvarez L., García-Portilla M.P., Gonda X., Gondek T.M., González D.M., Gould H., Grandinetti P., Grau A., Groudeva V., Hagin M., Harada T., Hasan T.M., Hashim N.A., Hilbig J., Hossain S., Iakimova R., Ibrahim M., Iftene F., Ignatenko Y., Irarrazaval M., Ismail Z., Ismayilova J., Jacobs A., Jakovljević M., Jakšić N., Javed A., Kafali H.Y., Karia S., Kazakova O., Khalifa D., Khaustova O., Koh S., Kopishinskaia S., Kosenko K., Koupidis S.A., Kovacs I., Kulig B., Lalljee A., Liewig J., Majid A., Malashonkova E., Malik K., Malik N.I., Mammadzada G., Mandalia B., Marazziti D., Marčinko D., Martinez S., Matiekus E., Mejia G., Memon R.S., Martínez X.E.M., Mickevičiūtė D., Milev R., Mohammed M., Molina-López A., Morozov P., Muhammad N.S., Mustač F., Naor M.S., Nassieb A., Navickas A., Okasha T., Pandova M., Panfil A.-L., Panteleeva L., Papava I., Patsali M.E., Pavlichenko A., Pejuskovic B., Da Costa M.P., Popkov M., Popovic D., Raduan N.J.N., Ramírez F.V., Rancans E., Razali S., Rebok F., Rewekant A., Flores E.N.R., Rivera-Encinas M.T., Saiz P., de Carmona M.S., Martínez D.S., Saw J.A., Saygili G., Schneidereit P., Shah B., Shirasaka T., Silagadze K., Sitanggang S., Skugarevsky O., Spikina A., Mahalingappa S.S., Stoyanova M., Szczegielniak A., Tamasan S.C., Tavormina G., Tavormina M.G.M., Theodorakis P.N., Tohen M., Tsapakis E.M., Tukhvatullina D., Ullah I., Vaidya R., Vega-Dienstmaier J.M., Vrublevska J., Vukovic O., Vysotska O., Widiasih N., Yashikhina A., Prezerakos P.E., Smirnova D.

Background: post-traumatic stress disorder (PTSD) is a severe, chronic mental illness, with high levels of psychiatric and somatic comorbidities, suicide risk and high mortality. Moreover, PTSD predict financial problems. Patients with PTSD have difficulties with socialization; they withdraw from society, the risk of drug and alcohol addictions increased. Objective: to analyze the course of PTSD in the context of guilt, shame and social isolation. Results: endophenotypical approach to the diagnosis of PTSD, particular features of PTSD in Ukraine was presented, a detailed phenomenological analysis of shame and guilt, typical traumatic interpretation and automatic thoughts was analyzed, a new category – an acute social withdrawal in the context of PTSD was introduced. Conclusions: unusual growth of stress related disorders and the beginning of a rapid increase in the prevalence of PTSD, as well as the first experience of diagnosis and treatment of a large number of patients showed not only the successes, but also problems at all stages of treatment and rehabilitation.

Most of the recent studies indicated the prevalence of Post-Traumatic Stress Symptoms (PTSS) are increasing after the COVID pandemic around the world. Bo et al. reported PTSS prevalence of 96.2% among the COVID-19-infected people. The sociocultural and individual vulnerability and protective factors may influence onset and maintenance of the symptoms. However, there is significant lack in understanding the risk factors and preventive factors that influence the maintenance of Post-Traumatic Stress symptoms that defines Post-Traumatic Stress Disorder (PTSD). The digital technology gives us the unique opportunity to assess this risk, to monitor and track this evolution longitudinally. In this research project we aimed to design and develop a smartphone application for longitudinal data collection enabling to (1) predict and follow the evolution of PTSS toward PTSD, (2) assess the relative efficacy of several methods to prevent the evolution of PTSS right after exposure to trauma (1−24 h), (3) educate people about psychological effects that can occur during and after trauma, normalize acute distress and refer to professional help if a disorder is constituted. We hope that this research project will help to understand how to maximize the self help support during the acute phase (golden hours) after trauma to prevent the transition from PTSS to PTSD. A video abstract can be found on https://www.youtube.com/watch?v=RZJehj3J8go&feature=emb_title

Introduction: There are few published empirical data on the effects of COVID-19 on mental health, and until now, there is no large international study. ----- Material and methods: During the COVID-19 pandemic, an online questionnaire gathered data from 55,589 participants from 40 countries (64.85% females aged 35.80 ± 13.61; 34.05% males aged 34.90±13.29 and 1.10% other aged 31.64±13.15). Distress and probable depression were identified with the use of a previously developed cut-off and algorithm respectively. ----- Statistical analysis: Descriptive statistics were calculated. Chi-square tests, multiple forward stepwise linear regression analyses and Factorial Analysis of Variance (ANOVA) tested relations among variables. ----- Results: Probable depression was detected in 17.80% and distress in 16.71%. A significant percentage reported a deterioration in mental state, family dynamics and everyday lifestyle. Persons with a history of mental disorders had higher rates of current depression (31.82% vs. 13.07%). At least half of participants were accepting (at least to a moderate degree) a non-bizarre conspiracy. The highest Relative Risk (RR) to develop depression was associated with history of Bipolar disorder and self-harm/attempts (RR = 5.88). Suicidality was not increased in persons without a history of any mental disorder. Based on these results a model was developed. ----- Conclusions: The final model revealed multiple vulnerabilities and an interplay leading from simple anxiety to probable depression and suicidality through distress. This could be of practical utility since many of these factors are modifiable. Future research and interventions should specifically focus on them.

Вступ. Лікарська компетентність та ефективність лікування залежить не тільки від “hard skills”- вчасно встановленого діагнозу та підібраного лікування згідно з останніми протоколами, але й від “soft skills”комунікативних навичок самого лікаря, які весь час потрібно удосконалювати. Коли в акушерській чи гінекологічній практиці постає питання репродуктивного вибору, це складне випробування для родини. Тільки пацієнтка та її родина може врахувати свої наявні ресурси, цінності та прийняти вірне для себе рішення. Важливо, щоб інформація надавалась згідно об'єктивних даних, а не з суб'єктивної позиції лікаря. Повідомлення поганих новин це також виклик і для лікаря. Мета. Впровадити у практику протокол послідовної комунікації лікаря акушер-гінеколога з пацієнткою, починаючи від телефонного запрошення на очну консультацію і закінчуючи подальшим зв'язком з родиною. Метод. Був проведений літературний пошук ключових слів у наукометричних базах даних та адаптований протокол повідомлення поганих медичних новин відповідно до потреб лікаря акушер-гінеколога в ситуації репродуктивного вибору. Результати. Протокол включає шість послідовних кроків побудови бесіди лікаря акушер-гінеколога з пацієнткою в жіночій консультації, а саме: початок роботи, визначення рівня поінформованості, отримання згоди на повідомлення інформації, безпосереднє повідомлення інформації, реагування на почуття, підсумки і планування подальшої взаємодії. Запропоновані конкретні приклади діалогів, фраз, що варто використовувати при розмові, а також фраз, яких слід уникати. Також представлені інструменти роботи для повідомлення діагнозу: попередження, заперечення, пояснення, «тут та тепер», та як лікарю після розмови піклуватися про себе. Висновок. Слід визнати важливість комунікативних навичок лікаря на всіх етапах догляду за сім'ями, яким загрожує перинатальна втрата. Протокол повідомлення поганих новин в акушерській та гінекологічній практиці є класичним протоколом, що вже пройшов випробування часом в світовій практиці. Слід продовжувати впроваджувати його в Україні.

Відносини в соціумі задовольняють різні соціальні потреби, наприклад, приналежність до соціальної групи (коло друзів, об'єднання сусідів) потрібна для забезпечення відчуття соціальної інтегрованості, а прив’язаність (наприклад, у романтичній парі) необхідна для задоволення потреби в емоційній близькості. Однією з важливих задач пізнього юнацького віку є встановлення глибоких відносин з романтичним партнером. Відомо, що важливою детермінантою вибору партнера є ранній досвід прихильності до батьків. Формування системи прихильності є критичним компонентом в людських відносинах. Цей досвід впливатиме на особистість людини і її міжособистісні відносини на наступних стадіях онтогенезу. У статті представлений літературний огляд теоретичних та емпіричних досліджень взаємозв’язку прив'язаності до романтичного партнера юнаків з різними особливостями взаємин з батьками. Виявлено залежність якості прихильності романтичних партнерів один до одного з якістю прив'язаності до батька і матері. Якість прив'язаності до батьків корелює з особливостями уявлень про них і їх ставленням до дівчат і юнаків. Особливості прив'язаності до романтичного партнера пов’язані з образами і батьків і партнера. Без надійної бази відносин прихильності, опрацювання афективно навантажених конфліктів з минулого між партнерами майже неможливо, без цієї бази активовані страхи і тривоги часто стають нестерпними для пари, з'являється безліч захистів і опору. Концепція передачі стилю прихильності між поколіннями передбачає, що люди, яким не вистачає довіри до своїх батьків, в дорослому віці матимуть труднощі у формуванні стійких романтичних зв’язків та чуйному реагуванні на потреби власних дітей, тож вивчення факторів і механізмів розвитку системи прив’язаності в юнацькому віці за для подальшої корекції має особливе значення для психології в цілому, та медичної психології зокрема.

Вступ. Спалах і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) у світі значно впливає на психологічний стан та порушує психічну рівновагу різних груп населення, що підтверджено низкою емпіричних досліджень. Своєчасна та ефективна психологічна й психотерапевтична допомога в цей особливий період є нагально необхідною, задля забезпечення чого дослідження реального досвіду практиків, їх потреб та складнощів, що виникають в цей період, є вкрай актуальним. Мета. Проаналізувати потреби та складнощі, з якими стикаються фахівці з надання психологічної та психотерапевтичної допомоги на перших етапах поширення пандемії COVID-19, а також запропонувати стратегії їх подолання з урахуванням світового досвіду. Методи. Відповідно до мети, було розроблено та проведено аналіз даних анонімного онлайн-опитування фахівців сфери психічного здоров’я з країн Східної Європи; на основі отриманих результатів проведено літературний огляд і систематизація практичних рекомендацій щодо надання психологічної і психотерапевтичної допомоги в умовах пандемії COVID-19. Результати. Респонденти (n=145), переважно жінки (90,3%), з досвідом роботи психолога/психотерапевта від 1 до 27 років (M=8.1, SD=6.02), що працюють як в приватній практиці (77,9%), так і у фахових організаціях, в переважній більшості (75.2%) повідомили, що осмислюють те, які зміни в організації своєї роботи у разі погіршення становища з коронавірусною хворобою їм слід запровадити, а 35.9% вже відстежили або імплементували певні зміни. Це готовність до змін у сеттингу, перегляду фінансових домовленостей та потреби у додаткових знаннях чи супервізії. Висновки. Неминучі зміни через пандемічну ситуацію викликають відповідні модифікації в організації психологічної та психотерапевтичної підтримки, основне завдання яких – максимально зберегти стабільність терапевтичного сеттингу та продовжити надання необхідної допомоги пацієнтам у таких складних умовах як карантин, фінансові втрати, неможливість зустрічей віч-на-віч і дотримання графіку тощо. Практики, більшою мірою покладаються на власний досвід впровадження необхідних змін, однак відзначають нагальну потребу в додатковому навчанні та підтримці з боку професійної спільноти, в тому числі у форматі супервізій та інтервізій.

Background: Diabetes Mellitus type 2 (T2DM) has been becoming a globalworld health problem affecting countries with different income level (Mogre,Johnson, Tzelepis, Shaw, & Paul, 2017). The low level of compliance and theincreased level of the diabetes distress has been closely associated with destituteglycemic control. Some diabetes-specific psychological variables may beimportant for psychological status of patients and glycemic control to theachievement of individual glycemic targets (Indelicato et al., 2017). Therefore,alexithymia – psychological clinical characteristic of the reduced emotionalcomponent that could have been associated with the metabolic syndrome inpatients with type 2 diabetes, for example (Lemche, Chaban, & Lemche, 2014). Itis important to consider the clinical evaluation of mental aspects in patients withT2DM, however, in order to preventing potentially unfavorable self-care behaviorleading to complications of this disease, including a decrease in the quality of lifelevel (Conti et al., 2017). Patient's level of the quality of life is the one of mainimportant components of treatment adherence and clinical decision making forimproving the effectiveness of therapy (Chaban, Khaustova, & Bezsheiko, n.d.).The low level of medication compliance and quality of life could have beenaddicted in consequence to non-adherence and respectively – inefficiency oftherapy of these patients. Therefore, multidisciplinary connection – involvingmental health care specialists can potentially improve treatment effectiveness(Kogut at al., 2018).

Актуальність. Протягом останніх років, як Україна, так і країни Європи, пережили різке збільшення кількості травматичних подій та неочікуваних соціальних змін. Все це асоціюється з підвищеним ризиком виникнення психічних розладів, пов’язаних з дією стресу. До факторів ризику виникнення посттравматичного стресового розладу відносять жіночу стать та тип травми (активна участь у бойових діях). Гормональний статус жінки (прийом оральних контрацептивів) маловивчений, проте перспективний превентивний фактор ПТСР. Мета. Виявити клінічно значущі відмінності у гендерних постстресових реакціях та оцінити вплив хронічного та гострого стресу внаслідок перебування в зоні бойових дій на психічний та психосоматичний стан військовослужбовців. Результати. На першому етапі було обстежено військовослужбовців (n = 47), в зоні активних бойових дій, 64% - чоловіки, середній вік 33 ± 8.3 років, середня тривалість перебування на службі 11,5 місяців. Для чоловіків був характерний підвищений рівень почуття провини, фізичної агресії, частоти й кількості вживання алкоголю, поява обсесивно-компульсивних симптомів; поширеність ПТСР склала 20%. Серед жінок простежувалося підвищення рівня образи, індексу ворожості, тривоги, депресії та вираженості стресу, індексу маси тіла; поширеність ПТСР склала 23,5%-25.9%. Зниження якості життя у жінок-військовослужбовців пов’язано з біологічною ангедонією (секс, умови життя, фізичний стан), у чоловіків з соціальною ангедонією (дефіцит самореалізації на роботі або в суспільстві). На другому етапі, метою якого було оцінити психосоматичний вплив бойового стресу на репродуктивну функцію було обстежено 54 жінки віком 33,4±8 років, що одружені (48,1%), мають одну (37%) або дві (33,3%) дитини. Половина жінок, що перебувають на службі від 1 до 2 років планують вагітність; у 5,5% вагітність була підтверджена оглядом гінеколога. Найвищий рівень якості життя мали жінки, які використовували оральні контрацептиви та гормональні препарати, в цієї категорії жінок ПТСР був відсутній. Найвищі рівні посттравматичного стресу та нижчу якість життя мали жінки, методом контрацепції яких був бар’єрний (презервативи), або вони перебували в менопаузі. Гінекологічні ускладнення втричі частіше спостерігались у жінок з ПТСР, ніж без. У жінок спостерігалось бажання побудувати військову кар'єру та одночасно бажання самореалізації в ролі матері. В результаті таке розщеплення призводить до невдачі в обох сферах реалізації та часто супроводжується психосоматичними проблемами, такими як неможливість завагітніти. Висновки. Реакція на стрес в результаті психічної травми гендер специфічна, жінки піддаються більшому ризику виникнення психопатології, вони переживають симптоми й витісняють конфлікти на психосоматичний рівень. Розуміння гендерних особливостей реакції на стрес може призвести до більш цілеспрямованих та більш ефективних методів лікування та профілактики ПТСР. Майбутні дослідження повинні приділяти особливу увагу гормональному статусу жінки. Пошук можливих ранніх предикторів виникнення ПТСР та ефективних стратегій ранніх втручань одразу після дії психічної травми є одним з ключових аспектів сучасної психіатрії та медичної психології.

Significance and evaluation of the impact of psychosocial factors on the treatment adherence of patients with Diabetes Mellitus type 1 and type 2 and the importance of a multidisciplinary approach to improving the efficacy of treatment.

Background. In recent years the most common liver disease in the world is a non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD). Given that this disease is closely linked to metabolic disorders and, first of all, obesity, it significantly impairs the quality of life of patients, and may also be accompanied by depressive disorders. Mortality among patients with chronic liver disease (CKD) remains quite high, not only due to irreversible cirrhosis but also through numerous complications of the disease, such as HCC and related mental disorders, of which depression plays a special role Goal. To optimize treatment, analyze and identify optimal questionnaires for assessing the quality of life, screening and assessing the severity of depressive disorders in patients with CNS and obesity with varying degrees of severity of the disease. Materials and methods. The publications were analyzed in such bibliographic databases as Pubmed and Google Scholar for keywords: depression disorder, depression, quality of life, non-alcoholic fatty liver disease, obesity. Results. The main methods of assessing the quality of life (QOL) and depression in patients with NADH and obesity - questionnaires. During the analysis of the literature on the topic, it has been found that the most convenient clinical evaluation in the clinical practice is the Chronic Liver Disease Questionnaire (CLDQ) and the Liver Disease Symptom Index 2.0 (LDSI 2.0), and to assess the presence of symptoms of depression, the Beck Depression Inventory, BDI). Conclusions. The evaluation of NSC and the screening of depressive disorders in patients with NSCLC and obesity is very important for predicting the effectiveness of therapy, the choice of treatment tactics. Given that hronic Liver Disease Questionnaire (CLDQ) and the Liver Disease Symptom Index 2.0 (LDSI 2.0) have not been translated into Ukrainian, it is necessary to continue work towards the creation of the Ukrainian version, their adaptation and subsequent assessment of validity. Questionnaire that can be recommended for self-assessment of depression is the Beck Depression Scale. The use of questionnaires will help clinicians assess the psychological and physical condition of patients, and will allow them to choose the most effective tactics and management strategies for patients with NAFLD and obesity.

Можете собі уявити, як себе почуваєш, коли все твоє єство каже тобі, що щось не так, а людина, котрій ти повність довіряєш завіряє тебе, що немає через що хвилюватись? Дана стаття висвітлює важливу інформацію про тривогу у дітей та те, як із нею боротися. Ця стаття є перекладом із англійської, авторські права на оригінальну публікацію належать Карен Янг.

Improving the effectiveness of DM patients therapy and demonstrating the consequence of psychosocial factors on their adherence to treatment.

IntroductionThe term “Hikikomori” refer to the modern phenomenon–severe (acute, prolonged) social withdrawal (SSW). Recently, there have been increasing reports of Hikikomori around the globe, Ukraine is not an exception.ObjectivesTo describe epidemiological and psychopathological features of Hikikomori from Ukraine.MethodsHikikomori was defined as a six-month or longer period of spending almost all time at home, avoiding social situations, social relationships, associated with significant distress/impairment. Lifetime history of psychiatric diagnosis was determined by the M.I.N.I. 7.0. Additional measures was Alexithymia Scale (TAS-20), Life experience questionnaire (LEQ), Buss-Durkee Hostility Inventory (BDHI), Chaban quality of life scale (CQLS).ResultsIn total, 65.4% of Hikikomori group (HG, n = 26) had at least one psychiatric diagnosis, 34.6% had not. Personality disorders (15.4%), PTSD (11%), MDD (7.7%), SAD (7.7%), OCD (7.7%), bulimia nervosa (3.8%) were the most common. Onset of SSW in 41.7% started before 18 y.o. Healthy individuals formed the control group (CG, n = 25). Individuals with Hikikomori had high level of alexithymia (TAS-20 M = 71, SD = 11.6 vs. M = 60.8 SD = 13.8, P = 0.006). Childhood trauma was reported by 31.8% of CG vs. 52% of HG. Hikikomori had higher trauma index (LEQ M = 3.03, SD = 0.98 vs. 2.31, SD = 1.1, P = 0.019), larger number of lifespan traumatic events (LEQ 95%CI 4.57–7.35 vs. 2.8–5.28, P = 0.039); higher levels of irritability, resentment, suspiciousness, higher aggressiveness (BDHI M = 23, SD = 6.4 vs. M = 16.6, SD = 6, P = 0.001), low quality of life (CQLS M = 12.4, SD = 3.3, Р ≤ 0.001).ConclusionHikikomori exist in Ukraine, SSW quantitatively and qualitatively related to childhood trauma, manifests in adolescence, can be characterized by defined psychopathological features and affects quality of life.Disclosure of interestThe author has not supplied his/her declaration of competing interest.

There is disregard in the scientific literature for the evaluation of psychiatric in-patient care as rated directly by patients. In this context, we aimed to explore satisfaction of people treated in mental health in-patient facilities. The project was a part of the Young Psychiatrist Program by the Association for the Improvement of Mental Health Programmes. This is an international multicentre cross-sectional study conducted in 25 hospitals across 11 countries. The research team at each study site approached a consecutive target sample of 30 discharged patients to measure their satisfaction using the five-item study-specific questionnaire. Individual and institution level correlates of ‘low satisfaction’ were examined by comparisons of binary and multivariate associations in multilevel regression models. A final study sample consisted of 673 participants. Total satisfaction scores were highly skewed towards the upper end of the scale, with a median total score of 44 (interquartile range 38–48) out of 50. After taking clustering into account, the only independent correlates of low satisfaction were schizophrenia diagnosis and low psychiatrist to patient ratio. Further studies on patients’ satisfaction should additionally pay attention to treatment expectations formed by the previous experience of treatment, service-related knowledge, stigma and patients’ disempowerment, and power imbalance.

Актуальність. Більшість людей неминуче час від часу стикаються зі стресом. Несприятливі події являють собою серйозну загрозу для психічного здоров’я. Реакція на стрес може сприяти адаптивній пластичності, або ж, у випадку дисрегуляції, призводити до дезадаптації та психопатології, в залежності від схильності. Тож розлади викликані дією стресу стали реальним викликом у пошуку ефективної терапії. Методи. Даний огляд заснований на матеріалах 29-го конгресу Європейської колегії нейропсихофармакології (вересень 2016, Відень), підготовлений учасниками «Східно-Європейської Академії Всесвітньої психіатричної асоціації» та компанії «Servier» спеціально для психіатричних журналів WPA зони 10. Огляд охоплює матеріали декількох симпозіумів: «Життя на межі: стрес та психопатологія», «Новітні стратегії й мішені в лікуванні посттравматичного стресового розладу». Результати. В результаті, ми очікуємо, що даний огляд буде поширювати і просувати знання про високі стандарти якості надання допомоги пацієнтам зі стресовими розладами та останні дослідження, засновані на даних доказової медицини, серед сучасного співтовариства фахівців в області психічного здоров'я. Висновок. Вплив стресу відбувається у декількох вимірах одночасно. Розуміння взаємодії між стресом тканиною мозку і соціальною поведінкою допомогло прокласти шлях до розробки нових стратегій лікування. Крім того, інтервенції можуть мати різні вікна можливостей, одна й таж дія може зцілити чи нанести шкоду, в залежності від часу призначення.

Heavy drinking patterns among adults are common in Ukraine (Webb et al. in Alcohol Alcohol 40(4):327, 2005). According to the WHO Global Information System on Alcohol and Health, the total recorded and unrecorded alcohol per capita consumption among adults (15+) in Ukraine was 14.3 (in liters of pure alcohol) in 2003–2005 which decreased to 13.9 in 2008–2010, with spirits being the main beverage group (48 % of all the alcohol) followed by beer (40 %) and wine (9 %). The 12-month prevalence of alcohol use disorders (including alcohol dependence and harmful use of alcohol) and alcohol dependence estimates (15+) among males were 9.3 and 4.2 % and females 1.1 and 0.5 %, respectively (WHO 2014). The same report found that the highest patterns of drinking score, i.e., the most risky patters of drinking, have been found in Russia and Ukraine.

Background. Lifetime most people inevitably will be faced with stress. Life adverse events represent a major risk factor for mental disorders. The stress response promotes adaptive plasticity, or can become maladaptive and harmful, when the response is dysregulated, it depends on susceptibility. Thus, stress-related disorders become a real challenge in the development of treatment strategies. Methods. This review is based on materials of the 29th European college of neuropsychopharmacology congress (September 2016, Vienna), the participants of the “Eastern European Academy of the World Psychiatric Association” and "Servier" company specifically for psychiatric journals of WPA Zone 10 (East European Educational WPA-Servier Academy-“EEE WPA-Servier Academy”. The review will present materials from several symposiums: “Life on the brink: stress and psychopathology”, “Novel strategies towards targeted interventions in PTSD”. Results. As result, we anticipate that this review will promote knowledge about high quality standards of treatment and evidence-based researches regarding stress-related disorders and distribute them among the modern community of mental health experts. Conclusion. The stress impact occurs in multiple dimensions simultaneously. Understanding the interaction between stress, the brain and social behavior pave the way to the development of future treatment strategies. In addition, intervention can have different windows of opportunity, the same intervention can heal or harm, depending on the time of appointment.

Introduction Insomnia is a common symptom that may interfere with the efforts of alcohol-dependent (AD) patients to initiate and maintain sobriety, with a range from 36% to 91%. To date, only four studies have evaluated nonpharmacological approaches to insomnia complaints in AD subjects in early recovery. However, none of these studies were computer-based, and none were performed in Ukraine. The aim of the current study was to develop an online computer-based cognitive-behavior therapy for insomnia (CBT-I) for Ukrainian alcoholdependent patients. Methods. A total of 8 individuals with alcohol dependence screened for the study. Demographic information was assessed at the baseline. At baseline, at the end of the study, in 6 and 12 week follow-up patients reported bedroom environment, eating, exercises and substance abuse habits; treatment activities; alcohol use and related clinical variables; daytime functioning measures and sleep variables. Results. The average age of participants was 44.4 years; 50% were male; all were Ukrainians; 83% had higher education; 67% were married. Baseline mean AUDIT score was 27, SPQ - 17 (all individuals categorized as having insomnia as they endorsed any one item with a 4 or 5). A web-based platform includes psychoeducational information on alcohol dependence, insomnia and CBT-I. Five sessions and a battery of scales examine the effectiveness of the CBT-I package. Each session contains additional materials as homework for patients. Conclusion. This online Internet intervention for alcohol-dependent individuals with insomnia is the first computer-based treatment program in Ukraine. The findings underscore the importance of assessing and treating insomnia in addition to alcohol consumption with the novel nonpharmacological treatment.

The European migrant crisis is one of the 21st century’s biggest challenges so far. Forced migration touches millions of peoples’ life. Some societies have sent many immigrants abroad, some have received or hosted, and still others have been in transit along paths of migration. Refugee mental health is a psychiatric challenge of the century. The demand for mental healthcare among people fleeing war and persecution can only grow further.

Background The phenomenon of acute social withdrawal (ASW) is becoming more common and widespread nowadays and can be characterized by complete solitude/alienation from society for 6 months or longer. Previous studies of the ASW included patients with mental disorders and were focused on the psychopathological features of secondary ASW caused by depression, social phobia, or bulimia. Aim To increase the effectiveness of acute social withdrawal differential diagnostics by determining the etiopathogenetic factors of its development and psychopathological features to improve further management of this condition. Materials and methods At the Department of Psychosomatic Medicine and Psychotherapy of Bogomolets National Medical University 70 patients with ASW were examined: the first experimental group (EG1) - patients with mental disorders and ASW (n = 42), and the second (EG2) - a mentally healthy contingent with primary ASW (n = 28). Healthy people without ASW (n=56, control group, CG) as well were examined. The following methods were used: Buss Durkee Hostility Inventory, Victim Behavior Questionnaire, Toronto Alexithymia Scale (TAS-26), Leongard-Schmishek Accentuated Personality Trait Questionnaire, Life Event Questionnaire (LEQ), Chaban Quality of Life Scale. Results Comparing EG and CG regarding significance, there were determined several differences. The level of alexithymia in the EG was significantly higher than in the CG (p Conclusion In this study, the psychopathological features of patients with ASW were determined in comparison with healthy control group. It was confirmed that the patients with primary ASW differ from patients with secondary ASW and have other antecedents of this behaviour.