Search

BACKGROUND: Early life stress is associated with high risk for both negative psychological and physical health outcomes. However, many of the stressful life events inventories that have been used in epidemiological research have not been validated or checked for reliability or consistency. The aim of our study is to use optimal scaling and correspondence analysis that employ categorical principal components analysis (CATPCA) algorithm to consider the internal structure and the geometry of the space of variables obtained through the questions measuring early life stress. This approach was chosen because it allows quantification of categorical (both nominal and ordinal) scales and reduction of initial number of variables with interval quantification of the resulting dimensions. METHODS: A questionnaire for measuring early life stress was applied to the participants of the Ukrainian component of European Longitudinal Study of Pregnancy and Childhood at the age of three and seven years. CATPCA algorithm was used to elaborate a tool for estimating related integral quantified characteristics.RESULTS: Application of quantification and dimension reduction techniques to the categorical variables measuring stress in three- and seven-year-old children resulted in two dimensions. The first dimension that accounts for a major part of initial variance and is associated with all the collected variables can be interpreted as the overall value of stress. The second dimension accounts for smaller but still considerable part of variance and can be related to child’s attachment to mother and acquiring new experience as the route of development.CONCLUSIONS: Application of optimal scaling to the empirical data of early life stress measurement resulted in construction of two integral indicators – first measuring overall stress and second contrasting security related to child’s attachment to mother and new experiences – consistent across age groups of three and seven-year-old children. АКТУАЛЬНОСТЬ: Стресс в ранний период жизни связан с высоким риском как психологических, так и физиологических проблем. При этом многие инструменты, используемые для регистрации стрессовых событий в жизни в эпидемиологических исследованиях, не прошли проверку на валидность, надежность и согласованность. Целью нашего исследования было использование оптимального шкалирования и анализа соответствий по методу главных компонент для категориальных признаков с целью рассмотрения внутренней структуры и пространственной геометрии переменных, полученных из вопросника по измерению стресса в ранний период жизни. Выбор такого подхода был обусловлен тем, что он делает возможным количественное выражение категориальных (номинальных и порядковых) переменных и уменьшение размерности данных с интервальным выражением выявленных размерностей. МЕТОДЫ: Вопросник по измерению стресса в ранние периоды жизни был предложен участникам украинской компоненты Европейского лонгитюдного исследования беременности и детства, когда их дети достигли 3-х и 7-ми лет. Алгоритм анализа соответствий по методу главных компонент для категориальных величин использовался для оценки соответствующих интегральных характеристик.РЕЗУЛЬТАТЫ: Применение количественного выражения и сокращения размерностей к категориальным переменным, измеряющим стресс у 3-х и 7-ми-летних детей, позволило выделить две размерности.Первая размерность, которая учитывает основную часть дисперсии и связана со всеми переменными в исследовании, может быть интерпретирована как общий уровень стресса. Вторая размерность, которая учитывает меньшую, но все же значительную часть дисперсии, сопоставляет привязанность ребенка к матери и получение нового опыта как важные элементы развития. ВЫВОДЫ: Применение оптимального шкалирования к эмпирическим данным по стрессу в ранний период жизни позволило сконструировать два интегральных индикатора. Первый индикатор служит для измерения общего стресса, а второй – для противопоставления ощущения безопасности, выражаемой в привязанности к матери, и получения нового опыта. Оба индикатора были выявлены как в возрастной группе 3-х-летних, так и 7-ми-летних детей. АКТУАЛЬНІСТЬ: Стрес у ранній період життя пов’язаний з високим ризиком як психологічних, так і фізіологічних проблем. Однак, інструменти, що використовують для реєстрації стресових подій у житті в епідеміологічних дослідженнях, не пройшли перевірку на валідність, надійність та узгодженість. Метою нашого дослідження було використання оптимального градуювання і аналізу відповідностей за методом головних компонент для категоріальних величин з метою виявлення внутрішньої структури і просторової геометрії змінних, отриманих з опитувальника, що вимірює стрес у ранній період життя. Вибір такого підходу був зумовлений його здатністю квантифікації категоріальних (номінальних і порядкових) шкал і зменшення розмірності даних з їх інтервальним визначенням.МЕТОДИ: Опитувальник стресу у ранні періоди життя був запропонований учасникам української компоненти Європейського лонгітюдного дослідження вагітності і дитинства, коли їх діти досягли 3-х і 7-ми років. Алгоритм аналізу відповідностей за методом головних компонент для категоріальних величин використовували для оцінки відповідних інтегральних характеристик.РЕЗУЛЬТАТИ: Використання вирахування і скорочення розмірностей щодо категоріальних змінних, які вимірюють стрес в 3-х і 7-ми-літніх дітей, дозволило виділити дві розмірності.Перша розмірність, яка враховує основну частину дисперсії і пов’язана з усіма змінними у дослідженні, може бути проінтерпретована як загальний рівень стресу. Друга розмірність, яка враховує меншу, але все ж значну частину дисперсії, співставляє прив’язаність дитини до матері й отримання нового досвіду як елементи процесу розвитку. ВИСНОВКИ: Використання оптимального градуювання до емпіричних даних зі стресу у ранній період життя дозволило сконструювати два інтегральні індикатори. Перший індикатор служить для вимірювання загального рівня стресу, а другий – для визначення відчуття безпеки, що проявляється через прив’язаність до матері, і отримання нового досвіду. Обидва індикатора були виявлені як у віковій групі 3-х-річних, так і 7-ми-річних дітей.

BACKGROUND: Early life stress is associated with high risk for both negative psychological and physical health outcomes. However, many of the stressful life events inventories that have been used in epidemiological research have not been validated or checked for reliability or consistency. The aim of our study is to use optimal scaling and correspondence analysis that employ categorical principal components analysis (CATPCA) algorithm to consider the internal structure and the geometry of the space of variables obtained through the questions measuring early life stress. This approach was chosen because it allows quantification of categorical (both nominal and ordinal) scales and reduction of initial number of variables with interval quantification of the resulting dimensions. METHODS: A questionnaire for measuring early life stress was applied to the participants of the Ukrainian component of European Longitudinal Study of Pregnancy and Childhood at the age of three and seven years. CATPCA algorithm was used to elaborate a tool for estimating related integral quantified characteristics.RESULTS: Application of quantification and dimension reduction techniques to the categorical variables measuring stress in three- and seven-year-old children resulted in two dimensions. The first dimension that accounts for a major part of initial variance and is associated with all the collected variables can be interpreted as the overall value of stress. The second dimension accounts for smaller but still considerable part of variance and can be related to child’s attachment to mother and acquiring new experience as the route of development.CONCLUSIONS: Application of optimal scaling to the empirical data of early life stress measurement resulted in construction of two integral indicators – first measuring overall stress and second contrasting security related to child’s attachment to mother and new experiences – consistent across age groups of three and seven-year-old children., АКТУАЛЬНОСТЬ: Стресс в ранний период жизни связан с высоким риском как психологических, так и физиологических проблем. При этом многие инструменты, используемые для регистрации стрессовых событий в жизни в эпидемиологических исследованиях, не прошли проверку на валидность, надежность и согласованность. Целью нашего исследования было использование оптимального шкалирования и анализа соответствий по методу главных компонент для категориальных признаков с целью рассмотрения внутренней структуры и пространственной геометрии переменных, полученных из вопросника по измерению стресса в ранний период жизни. Выбор такого подхода был обусловлен тем, что он делает возможным количественное выражение категориальных (номинальных и порядковых) переменных и уменьшение размерности данных с интервальным выражением выявленных размерностей. МЕТОДЫ: Вопросник по измерению стресса в ранние периоды жизни был предложен участникам украинской компоненты Европейского лонгитюдного исследования беременности и детства, когда их дети достигли 3-х и 7-ми лет. Алгоритм анализа соответствий по методу главных компонент для категориальных величин использовался для оценки соответствующих интегральных характеристик.РЕЗУЛЬТАТЫ: Применение количественного выражения и сокращения размерностей к категориальным переменным, измеряющим стресс у 3-х и 7-ми-летних детей, позволило выделить две размерности.Первая размерность, которая учитывает основную часть дисперсии и связана со всеми переменными в исследовании, может быть интерпретирована как общий уровень стресса. Вторая размерность, которая учитывает меньшую, но все же значительную часть дисперсии, сопоставляет привязанность ребенка к матери и получение нового опыта как важные элементы развития. ВЫВОДЫ: Применение оптимального шкалирования к эмпирическим данным по стрессу в ранний период жизни позволило сконструировать два интегральных индикатора. Первый индикатор служит для измерения общего стресса, а второй – для противопоставления ощущения безопасности, выражаемой в привязанности к матери, и получения нового опыта. Оба индикатора были выявлены как в возрастной группе 3-х-летних, так и 7-ми-летних детей., АКТУАЛЬНІСТЬ: Стрес у ранній період життя пов’язаний з високим ризиком як психологічних, так і фізіологічних проблем. Однак, інструменти, що використовують для реєстрації стресових подій у житті в епідеміологічних дослідженнях, не пройшли перевірку на валідність, надійність та узгодженість. Метою нашого дослідження було використання оптимального градуювання і аналізу відповідностей за методом головних компонент для категоріальних величин з метою виявлення внутрішньої структури і просторової геометрії змінних, отриманих з опитувальника, що вимірює стрес у ранній період життя. Вибір такого підходу був зумовлений його здатністю квантифікації категоріальних (номінальних і порядкових) шкал і зменшення розмірності даних з їх інтервальним визначенням.МЕТОДИ: Опитувальник стресу у ранні періоди життя був запропонований учасникам української компоненти Європейського лонгітюдного дослідження вагітності і дитинства, коли їх діти досягли 3-х і 7-ми років. Алгоритм аналізу відповідностей за методом головних компонент для категоріальних величин використовували для оцінки відповідних інтегральних характеристик.РЕЗУЛЬТАТИ: Використання вирахування і скорочення розмірностей щодо категоріальних змінних, які вимірюють стрес в 3-х і 7-ми-літніх дітей, дозволило виділити дві розмірності.Перша розмірність, яка враховує основну частину дисперсії і пов’язана з усіма змінними у дослідженні, може бути проінтерпретована як загальний рівень стресу. Друга розмірність, яка враховує меншу, але все ж значну частину дисперсії, співставляє прив’язаність дитини до матері й отримання нового досвіду як елементи процесу розвитку. ВИСНОВКИ: Використання оптимального градуювання до емпіричних даних зі стресу у ранній період життя дозволило сконструювати два інтегральні індикатори. Перший індикатор служить для вимірювання загального рівня стресу, а другий – для визначення відчуття безпеки, що проявляється через прив’язаність до матері, і отримання нового досвіду. Обидва індикатора були виявлені як у віковій групі 3-х-річних, так і 7-ми-річних дітей.