Search

This Photovoice research is situated within a larger study and part of a community-based participatory research (CBPR) partnership, Project Lotus, Hope Together. Project Lotus is a collaboration that began in early 2021 with a network of women’s shelters, women with lived experience of homelessness, and academic scholars in Montreal, Quebec, working towards a broad goal of co-creating supports for women post-shelter stay. Underpinned by a critical feminist lens, the aim of this research was to uncover what helps and what hinders women in their transition from shelter to housing. Using Photovoice as the participatory research method, seven women in Montreal with lived experience of a shelter stay and post-shelter transition to their own housing were interviewed over a 6-month period in 2021. Five key and interrelated themes emerged as central to their experience and process in their transition from shelter to home: 1) Shelter as a safety net; 2) Living with trauma; 3) Moving beyond survival to find meaning in everyday life; 4) Connecting and contributing; and 5) A home. Our findings demonstrated that, while moving into their own living space post-shelter marked a new beginning for the women, it was a beginning filled with various systemic and structural barriers. Our findings also suggest and align with recent literature reviews that there are broad systemic inequalities for women related to housing, gender roles, and poverty. Sustainable wrap-around supports and policy changes using rights-based, systems, and trauma-informed approaches to support women post-shelter are urgently required.

Introduction: Homelessness is associated with a variety of stressors, including safety concerns, and uncertainty about the future as well as stigmatization, that can lead to or exacerbate pre-existing physical and mental health issues. This study explores the association between stress, hope, stigmatization, and social support among youth experiencing homelessness. Method: Quantitative, cross-sectional survey data were collected on n = 100 youth between the ages of 18 - 29 (60% identified as men, 28% as women, and 10% as transgender/gender diverse) experiencing homelessness in New York City. Result: Transgender or gender-diverse youth reported lower levels of hope and social support compared to the rest of the sample. Additionally, participants identifying as lesbian, gay, bisexual, transgender, and queer (LGBTQ) reported higher levels of professional support than heterosexual-identifying participants. Further analysis revealed a correlation between longer length of homelessness and less perceived social support. Finally, the association between discrimination, stress and hope was weaker for respondents with higher levels of social support quantity and quality, respectively. Conclusion: The results suggest that social support is an essential protective factor from both street-based stress and discrimination. It is vital to facilitate adequate support to youth experiencing homelessness, especially for the gender-diverse youth who report lower levels of hopefulness.

Built for Zero (BFZ) is a new data-driven approach to allocating housing assistance to homeless households. BFZ implementation includes the production/maintenance of a “by-name list” (BNL). The BNL is a regularly updated spreadsheet with personalised data about everyone who enters and exits a local homeless system (i.e., flow). Local administrators use the BNL to produce “by-name data” (BND). BND lets administrators monitor and manipulate system flow in “real time.” Scholars have not analysed how administrators manage their BNL and produce BND. This paper starts that conservation by answering three questions with interview data that was collected from administrators at 28 “BFZ communities” (i.e., homeless systems implementing BFZ): How do administrators manage their BNL? What factors influence BNL management? How does BNL management affect BND accuracy? Using thematic analysis, the author provides evidence that administrators manage the length of their BNL by removing “inactive” clients who have disengaged from service providers. Administrators try to verify housing status before deeming someone inactive. The verification process is shaped by social policies, network ties, virtual interactions, and administrative discretion. Because those things vary across homeless systems, administrators face different constraints and enablers whilst verifying someone’s housing status. The intersection of contextual factors and subjective processes biases the BND administrators produce from their BNL.

Why do some cities provide many emergency shelter beds while others do not? We interpret differences with respect to the supply of shelter beds as originating from alternative choices concerning a series of policy trade-offs. These trade-offs arise because of climate effects, prejudice, levels of poverty, and housing and labour market conditions affecting the rates of homelessness. Governments have policy levers they can adjust to respond to changes in most, if not all these conditions. One of these policy levers is the number of emergency shelter beds that are made available. But other policy responses are also possible. These include efforts to reduce poverty, policies designed to increase the stock of affordable housing, and policies to increase income support payments. Choosing to supply shelter beds over other policy responses reveals a preference for one set of societal outcomes over another. Using data describing conditions in 52 Canadian cities, we test six hypotheses describing why some communities choose to provide more homeless shelter beds than others.

Les jeunes lesbiennes, gais, bisexuel·les, trans, queers, bispirituel·les ou autres (LGBTQ2+) vivent davantage d’instabilité résidentielle que les jeunes cishétérosexuel·les. Si ce constat est bien connu, la variation des expériences d’instabilité résidentielle au sein des jeunes LGBTQ2+ reste moins documentée. Cet article présente une démarche intersectionnelle quantitative pour explorer les variations dans le vécu d’instabilité résidentielle auprès d’un échantillon pancanadien en ligne de 2266 jeunes LGBTQ2+ âgé·es de 15 à 29 ans. Les modèles de régression logistique réalisés sur les croisements du groupe racial avec l’identité de genre ou l’orientation sexuelle révèlent que les positions minorisées sur les axes du sexisme, du cissexisme, du monosexisme, du binarisme de genre et du racisme/colonialisme étaient davantage associées à un vécu d’instabilité résidentielle. Ainsi, les jeunes trans autochtones et les jeunes pansexuel·les autochtones étaient les plus susceptibles d’avoir vécu de l’instabilité résidentielle, alors que les hommes cisgenres blancs et les jeunes monosexuel·les blanc·hes l’étaient le moins. Aucun effet d’interaction multiplicative et additive n’a été observé lors de combinaisons d’un groupe racial avec une identité de genre ou une orientation sexuelle, suggérant que les impacts individuels de ces positions sociales sur le vécu d’instabilité résidentielle ont tendance à se cumuler sans toutefois s’influencer mutuellement. Ces résultats comblent une lacune dans les écrits scientifiques et peuvent informer les instances décisionnelles afin de prévenir l’instabilité résidentielle chez les jeunes LGBTQ2+.

The purpose of the qualitative research study was to identify factors and challenges that led to insecure housing among rural residents in Manitoba, Canada. Using a case study approach, five participants and two key informants were interviewed. When the participants were asked about personal factors and challenges affecting housing insecurity in rural Manitoba, their responses were focused on past and current health issues. Health, including acute and chronic conditions, became the critical intersection of housing insecurity and rurality. Systemic barriers such as invisibility, stigma, and lack of access to healthcare services in the rural setting created additional challenges for participants who required assistance and support to obtain and maintain stable housing. Integration of and collaboration among health, housing, and social service providers and informal supports in the rural community are required to address housing insecurity. Rural communities tend to be unique, therefore, strategies and interventions to diminish or prevent houselessness need to be flexible, targeted, and community-specific.

The gender gap in adolescent mental health experiences is notable, with gender adding an additional layer to the already complex experience of being a young person who is experiencing homelessness. Yet, research in this area is limited. The purpose of this qualitative, interpretive description study was to understand how gender shapes the mental health of youth who are experiencing homelessness in the Niagara Region of Ontario, Canada. Eleven young people between the ages of 16 and 24 were recruited from a youth shelter and participated in individual semi-structured interviews. Thematic analysis and Gender-Based Analysis Plus was used to analyze the data, and findings revealed four contextual factors that appear to influence a young person’s mental health while homeless but that is experienced differently depending on one’s gender identity. These factors are: (1) housing acquisition is challenging, (2) physical presentation is meaningful, (3) cleanliness and hygiene are expected, and (4) utilizing mental health resources is complicated. Additionally, the many strengths that the youth identified and demonstrated in navigating their circumstances are highlighted in the results. These strengths involve (1) exhibiting resilience, (2) expressing the ability to survive, (3) imagining a world that is better, (4) articulating their needs, and (5) drawing on their social connections. The gendered lens that guides this study provides a challenge to the homogenous way that young people experiencing homelessness are often portrayed within the literature. Intersecting identities that include gender and age need to be considered within the mental health-related experiences of youth who live with homelessness. Ensuring that interventions are tailored to meet young people’s specific gendered needs is both a matter of human rights and health equity. Practical implications for service providers are discussed.

Trauma-informed care (TIC) benefits to service users and providers are increasingly acknowledged across various health and social care settings. TIC can potentially increase service user engagement, prolong shelter placements, and lessen staff vicarious trauma and burnout. However, studies documenting staff experiences and/or the implementation of TIC are scarce. This limitation has prompted calls for more grounded and applied research into trauma-informed practice, tracking implementation in practice, staff perceptions, barriers, and organisational change. This study aims to address this gap and is an ecological, mixed-methods evaluation of the efficacy of TIC training in a female-only homeless shelter. Quantitative data included 132 incident reports during the first yearly quarters pre- and post-training, hypothesising post-training reductions in incident numbers and severity. Using expansive thematic analysis, semi-structured interviews with six shelter staff (n = 6) explored employee views of TIC relative to trauma understanding, incident management, and integration in practice. Findings revealed a marginal increase in incident numbers and a statistically significant reduction in incident severity post-TIC with a 50% reduction in calls to emergency medical services (EMS). Participant accounts of working practice pre- and post-TIC uncovered increased trauma understanding, increased confidence and competence, healing relationships, and enhanced self-care. Findings are discussed with reference to Substance Abuse and Mental Health Services Administration (SAMHSA)’s (2014) trauma-informed framework and Yatchmenoff et al’s. (2017) core questions in evaluating TIC. While these results are significant as one of the first evaluations of TIC training in Ireland, limitations and implications for future research and practice are considered.

Although Takatāpui/ lesbian, gay, bisexual, transgender, intersex, questioning, plus (LGBTIQ+) people are over-represented in homelessness statistics, there is limited qualitative research that explores the enduring effects of homelessness once they have attained housing stability. Using data from eight semi-structured interviews, we explore life after homelessness for Takatāpui/LGBTIQ+ people in Aotearoa, New Zealand. Results show the long-term ramifications of homelessness, stigma, and shame about having experienced homelessness, participants’ desire to “turn their lives around,” and their experiences of supporting others. These findings show that experiencing homelessness influences people’s lives long after they are housed.

Background: Homelessness is a rising crisis that affects hundreds of thousands of individuals in America; but affects women differently than men. The experiences women face while homeless can translate into traumatic experiences and profoundly shape an individual's story of homelessness. These experiences prompt a need to change the systems that contribute to homelessness. Purpose: This study aims to highlight trauma across women's experiences of homelessness. Methods: Data collection for this research was conducted through qualitative interviews with eight women experiencing homelessness in Modesto, California. NVivo, a qualitative data analysis software, was used to format the interviews, identifying common code words that developed into overlapping themes. Results: The eight interviews of women experiencing homelessness identified core emerging themes of causes of homelessness, fear of loneliness, quality, and type of available services, perception of homelessness, and an understanding of the societal constructs of homelessness and gender. This research confirmed that some women experiencing homelessness are less likely to report traumatic experiences and seek support from their local social service community providers. The limitations of the smaller sample size only captured a small scale of the problem being analyzed to a potentially larger issue. Conclusion: Services should begin focusing on asking more trauma-informed questions, not only to improve care but to allow more women experiencing homelessness the chance to seek help; this is the only way to begin understanding how their traumatic experiences have impacted their livelihood.

Background: Homelessness is a global challenge affecting both high-income and lower-income countries. While survival is a priority, when assessing rehousing programs, thriving should be a goal. There is, however, a lack of clarity around the concept of thriving in existing literature, as for example it is used interchangeably across a number of professions. Aim: This paper provides an in-depth concept analysis of thriving, with a specific focus on thriving post-homelessness. Method: Walker and Avant’s (2011) concept analysis method was utilized. Results: As a result of this concept analysis, eight defining attributes were identified, including bio-psycho-social-spiritual improvement, adaptive coping styles, a sense of accomplishment, satisfaction across multiple life domains, functional well-being, improving or achieving a high level of performance, finding meaning in life or life activities, and having the necessities of daily living. It was found that thriving is a multidimensional process with subjective and objective components as well as an outcome, which all contribute to an individual's well-being and satisfaction. As a consequence of thriving, one feels more secure and confident and an enhanced sense of belonging. Conclusion: This concept analysis includes an updated definition of an individual's thriving post-homelessness in order to allow for comprehensive measurement in the context of housing research, including a positive assessment of one's life situation across multiple domains, as well as access to basic necessities such as shelter, food, and clothing. Future research can utilize the results of this concept analysis to explore thriving within the context of housing, especially to establish a well-structured housing program for persons exiting homelessness.

Sampah plastik merupakan salah satu penyumbang sampah terbesar. Salah satu bentuk produk plastik yang paling sering digunakan dan ditemui adalah kantong plastik. Kantong plastik memiliki sifat yang tahan air, ringan, dan mudah didapat membuatnya menjadi pilihan yang digunakan masyarakat dalam kehidupan sehari-hari. Namun dibalik segala kelebihan dan kepraktisan plastik tersebut, sampah plastik juga menimbulkan ancaman yang cukup serius terhadap lingkungan dan manusia. Celakanya masih banyak Masyarakat yang kurang peduli terhadap bahaya plastik bagi lingkungan. Termasuk pada Masyarakat keputih Surabaya, di mana masih banyaknya penggunaan kantong belanja berbahan plastik yang digunakan khususnya oleh Ibu-ibu. Untuk itu maka Kegiatan Pengabdian Masyarakat dengan judul Program Kampanye Public Relations "Zero Waste" sebagai Upaya Menuju Kampung Bebas Plastik Di Keputih Surabaya dibuat. Tujuan dari Program ini adalah untuk mengurangi penggunaan plastik yang ada di kampung keputih. Adapun metode yang dilakukan dengan melakukan sosialisasi secara langsung kepada warga dan dengan menggunakan media luar ruang seperti poster, fyler sebagai media kampanye “zero waste”. Hasil dari pengabdian ini menunjukkan adanya perubahan secara kognitif bagi Masyarakat kampung keputih terutama dalam hal pengetahuan tentang kondisi sampah plastik di Indonesia tepatnya di kota Surabaya, dampak sampah plastik bagi lingkungan dan manusia, serta keuntungan beralih menggunakan kantong belanja ramah lingkungan yang dibuktikan dengan hasil rekayasa sosial yang telah dilakukan. Hal tersebut juga menunjukkan bahwa dengan perencanaan kampanye public relations yang terukur dan tepat sasaran, maka keberhasilan dari program public relations juga dapat semakin meningkat

Penelitian ini merupakan rangkaian dari bentuk pengabdian kepada masyarakat yang berbentuk Kuliah Kerja Nyata. Pengabdian ini dilakukan di Desa Gelangkulon Kecamatan Sampung Kabupaten Ponorogo. Tujuan kegiatan ini adalah mengubah kebiasaan masyarakat yang biasa menggunakan pupuk kimia yang membahayakan untuk lingkungan. Adapun cara yang dilakukan adalah dengan menggantikan pupuk tersebut dengan pupuk organic yang berasal dari urine sapi dan nabati lainnya. Proses ini mempunyai bahan dasar yaitu limbah urine sapi yang difermentasikan Bersama bahan lainnya seperti jahe, kunyit, lengkuas dan sebagainya. Dengan kegiatan ini mampu memahami kepada masyarakat khususnya petani dan peternak yang saling bersinambung dalam proses pembuatan pupuk organik yang ramah lingkungan. Dengan adanya jalan alternatif ini diharapkan kelompok tani serta masyarakat tidak perlu mengeluarkan biaya yang tinggi untuk membeli pupuk yang bersifat alami. This research is a series of community service in the form of Real Work Lectures. This service was carried out in Gelangkulon Village, Sampung District, Ponorogo Regency. The purpose of this activity is to change the habits of people who are used to using chemical fertilizers that are harmful to the environment. The method used is to replace these fertilizers with organic fertilizers derived from cow urine and other plants. This process has a basic ingredient, namely cow urine waste which is fermented with other ingredients such as ginger, turmeric, galangal and so on. This activity is able to understand the community, especially farmers and breeders who are interconnected in the process of making environmentally friendly organic fertilizers. With this alternative path, it is hoped that farmer groups and communities will not need to pay high costs to buy natural fertilizers.

Pengembangan Usaha Kecil dan Menengah (UKM) diarahkan agar memberikan kontribusi yang signifikan terhadap penciptaan kesempatan kerja, peningkatan ekspor dan peningkatan daya saing. Sementara itu pengembangan usaha skala mikro diarahkan untuk memberikan kontribusi dalam peningkatan pendapatan masyarakat berpendapatan rendah, khususnya di sektor pertanian dan perdesaan. Kinerja nyata yang dihadapi oleh sebagian besar usaha terutama mikro, kecil, dan menengah (UMKM) di Indonesia yang paling menonjol adalah rendahnya tingkat produktivitas, rendahnya nilai tambah, dan rendahnya kualitas produk. Walau diakui pula bahwa UMKM menjadi lapangan kerja bagi sebagian besar pekerja di Indonesia, tetapi kontribusi dalam output nasional di katagorikan rendah. Hal ini dikarenakan UMKM, khususnya usaha mikro dan sektor pertanian (yang banyak menyerap tenaga kerja), mempunyai produktivitas yang sangat rendah. Bila upah dijadikan produktivitas, upah ratarata di usaha mikro dan kecil umumnya berada dibawah upah minimum. Hal tersebut juga terjadi pada para pelakun umkm petani bawang dan pelaku usaha kripik mlempeng di Desa Purworejo kecamatan Ngantang Kabupaten Malang. Dengan pemahaman tersebut maka diperlukan sebuah upaya penigkatan pengetahuan bagi pelaku UMKM yaitu berupa kegiatan sosialiasi dan juga pelatihan. The development of small and medium Enterprises (SMes) is directed towards making significant contributions to job creation , increasing exports, and anhancing competiviness, while the development of micro-scale business is aimed at contributing to the improvement of income for low income communities, particularly in the agricultural and rural sectors. The real performance challenges faced by most businesses, especially micro, small, and medium enterprises (MSMEs) in Indonesia, are notably low productivity levels, low value-added, and low product quality. Although it is acknowledged that MSMEs provide employment for a large portion of workers in Indonesia, their contribution to national output is categorized as low. This is because MSMEs, especially micro-enterprises and the agricultural sector (which employ a large workforce), have very low productivity. When wages are considered as productivity, average wages in micro and small businesses generally fall below the minimum wage. This situation also occurs among onion farmers and snack producers in the village of Purworejo, Ngantang District, Malang Regency. With this understanding, efforts to increase knowledge among MSME actors are needed, such as through socialization activities and training.

Program pemberdayaan masyarakat di Desa Jombok bersifat multifaset, meliputi inisiatif seperti pembuatan pintu masuk desa, pelatihan pengolahan susu sapi, dan pemberian pemeriksaan kesehatan gratis. Penciptaan gerbang masuk yang estetis berfungsi sebagai simbol identitas masyarakat serta menumbuhkan rasa bangga dan persatuan antar warga. Gerbang-gerbang ini dapat menarik pengunjung, sehingga berpotensi membuka jalan bagi peluang ekonomi di desa. Aspek integral lainnya dari program ini melibatkan pelatihan anggota masyarakat dalam pengolahan susu sapi. Inisiatif ini bukan hanya tentang diversifikasi ekonomi tetapi juga membekali individu dengan keterampilan baru, mendorong kewirausahaan dan berkontribusi terhadap stabilitas ekonomi dalam masyarakat. Selain itu, pemeriksaan kesehatan gratis mengatasi masalah kesehatan yang mendesak, mendorong masyarakat yang lebih sehat, dan mengurangi beban ekonomi yang terkait dengan biaya perawatan kesehatan.

Bermula dari kebutuhan Program Studi Bahasa Inggris (PSDKU) Kampus Madiun Universitas Katolik Widya Mandala Surabaya (UKWMS) untuk memberikan pengetahuan dan skill literasi digital bagi mahasiswa, maka dirancang sebuah program pengabdian masyarakat yang berfokus pada workshop keterampilan cek fakta. Workshop ini berfokus pada tiga keterampilan utama yakni cek fakta, perlindungan data pribadi dan etika bermedia digital. Pertama, keterampilan cek fakta, bertujuan untuk memberikan pelatihan kepada peserta agar dapat menjadi agen periksa fakta yang terampil, khususnya dalam mengidentifikasi dan melawan penyebaran hoaks. Peserta akan dibekali pengetahuan dan keterampilan bagaimana melakukan periksa fakta. Narasumber akan mengajak peserta mempelajari pengertian hoaks, motif penyebar hoaks, ciri, dampak, dan cara melakukan periksa fakta (video, foto, dan narasi). Kedua, keterampilan perlindungan data pribadi bertujuan agar peserta mampu melindungi data dan perangkat dari ancaman kejahatan online. Banyaknya modus penipuan online di antaranya berkedok pembaruan data dari oknum yang mengaku dari bank, undian berhadiah, lowongan pekerjaan, bahkan modus lainnya seperti pengambilalihan akun pada kartu kredit atau kartu debit dengan mengambil data pribadi. Ketiga, keterampilan etika bermedia digital bertujuan untuk meninkatkan pengetahuan dan pemahaman peserta terhadap netiket. Konflik di media digital dapat terjadi salah satunya ketika seseorang tidak bersikap etis dan terdapat pihak lain yang tidak terima atas sikap atau perilaku tersebut. Bentuk, ragam, motif, dan modus kejahatan semakin beragam dan variatif. Pendekatan yang digunakan adalah metode Komunikasi Antar Pribadi dengan menggunakan permainan boardgame. Metode ini cocok digunakan dalam dinamika kelompok agar tidak membosankan. Hasilnya, pesertas merasa pelatihan lebih dinamis dan mudah dipahami materinya. Starting from the needs of the English Study Program at Madiun Campus of UKWMS to provide knowledge and digital literacy skills to students, a community service program focused on fact-checking skills workshops was designed. This workshop focuses on fact-checking, personal data protection, and digital media ethics. Firstly, the fact-checking skill aims to provide training to participants to become skilled fact-checking agents, especially in identifying and combating hoax dissemination. Participants will be equipped with knowledge and skills on how to fact-check. Speakers will guide participants in understanding the concept of hoaxes, the motives behind hoax dissemination, characteristics, impacts, and methods of fact-checking (videos, photos, and narratives). Secondly, the personal data protection skill aims to enable participants to protect data and devices from online crime threats. Among the various online fraud modes are disguised as data updates from individuals claiming to be from banks, prize draws, job vacancies, and even other modes such as taking over credit card or debit card accounts by obtaining personal data. Thirdly, digital media ethics skills aim to enhance participants' knowledge and understanding of netiquette. Conflicts in digital media can occur when someone behaves unethically and there are others who disagree with such behavior. The forms, varieties, motives, and modes of crime are increasingly diverse and varied. Interpersonal Communication method using board games is suitable for group dynamics to prevent boredom and engage participants in game simulations. As a result, participants find the training more dynamic and the material easier to understand.

This review presents and explores "Homelessness: A Critical Introduction" by Cameron Parsell.

In the time of British rule of the Federated Malay States (FMS) from 1895 to 1941, many Indians, especially the Tamils from South India, were brought in as labourers. Long-term Tamil primary schools were established to cater to their children's educational needs. This article presents a historical investigation of the development, challenges, and disparity faced by Tamil primary schools in the FMS between 1895-1941. The study employs thematic content analysis to study the primary and secondary historical sources. The findings report that four themes surrounding challenges and disparity emerged among Tamil schools in the FMS, namely building and equipment; subjects and syllabi; schoolteachers; and teacher training. The study underscores the development of Tamil schools in the FMS, the significant issues faced by the schools under British colonial rule, and the implications for children of Tamil migrants. Significantly, this study contributes new knowledge towards the history of education during British colonialism, emphasising the crucial role of Tamil schools in preserving language and culture and potentially shaping future research in this area.

Статтю присвячено тлумаченню та вивченню основних понять і категорій у галузі прикордонного контролю. Здійснено аналіз наявних у нормативно-правовій базі України дефініцій, які окреслюють процедуру встановлення або визначення особи, підтвердження електронної ідентифікації особи, процес порівняння біометричних даних (параметрів). Автори розглянули змістове наповнення категорій “ідентифікація”, “ідентифікація особи”, “автентифікація”, “верифікація”, вплив цифровізації на зазначені процеси, провели їх порівняльний аналіз та на його основі визначили ідентифікаційний інструментарій, необхідний як для якісного здійснення процедури стандартної перевірки документів загалом, так і для її окремих етапів. На основі зіставлення особливостей централізованої моделі ідентифікаційної системи, що притаманна державам Європейського Союзу, Австралії, Канаді, Великобританії, Сполученим Штатам Америки, з одного боку та децентралізованої моделі – з іншого, яка характерна для таких країн, як Молдова, Грузія, Індонезія, Гаїті, Шрі-Ланка, Колумбія, охарактеризовано вітчизняну ідентифікаційну систему. Розглянуто досвід реформування децентралізованої системи на прикладі Грузії та Молдови, обумовлений виникненням збройних конфліктів на території цих країн. Важливість зазначених у статті ідентифікаційних процесів актуалізується вимогами чинної в Україні нормативно-правової бази щодо обов’язкової наявності в осіб, допущених до стандартної перевірки документів, практичних навичок з ідентифікації особи за фотокарткою (фотозображенням) у паспортному документі пред’явника та розпізнавання ознак підроблення (фальсифікації) документів. На тлі розвитку сучасних технологій та використання вже традиційних біометричних ознак у процесі встановлення особи: за відбитками пальців, райдужною сітківкою ока та ідентифікацією обличчя, актуальним є перелік нових методів біометричної автентифікації та ідентифікації: швидкісна ДНК-ідентифікація, розпізнавання ходи та запаху тіла, ідентифікація за формою вуха, біометрія мозкових хвиль і навіть тестування солоності тіла, які перебувають на різній стадії розвитку. Окрім цього, технології біометричної ідентифікації широко використовують в різних країнах та в різних сферах життя. Основною перевагою використання таких технологій є можливість швидко ідентифікувати особу у максимально зручний та комфортний для неї спосіб.

У статті подано результати історико-безпекового аналізу основних заходів воєнної політики України після проголошення незалежності, виявлено негативні фактори реалізації воєнної політики, що суттєво вплинули на забезпечення воєнної безпеки держави. Акценти зроблено на адаптації воєнної політики держави до сучасних загроз та негативних тенденцій швидкоплинного безпекового середовища з метою врегулювання збройного конфлікту на території України та набуття у майбутньому дієвих гарантій безпеки з боку інших держав. Детально проаналізовано стан оборонної промисловості та зміни в структурі Міністерства оборони, Генерального штабу, видів і родів військ, а також підходів до реалізації бойової підготовки. Російська збройна і гібридна агресія проти України спричинила суттєві зміни в секторі безпеки і оборони держави, розділивши історію його розвитку на період до і після 2014 р. Загалом протягом тривалого та складного періоду, який супроводжувався численними викликами, сектор безпеки і оборони України зазнав значних трансформацій, еволюціонуючи від радянської спадщини до сучасної, боєздатної і, що є найголовнішим, вмотивованої армії, здатної ефективно захищати суверенітет та територіальну цілісність держави. Наразі ця армія стримує противника зі значно переважаючими спроможностями та реалізує завдання щодо відновлення територіальної цілісності нашої держави. Отже, воєнна політика України протягом останніх 30 років зазнала значних змін. Армія України пройшла складний шлях військових реформ, стикаючись із численними викликами та загрозами. Незважаючи на ці труднощі, Україна досягла значного прогресу у розвитку армії та зміцненні безпеки країни. Завершення реформування Збройних Сил України, її оборонно-промислового комплексу, вступ до НАТО залишаються ключовими пріоритетами воєнної політики України. Наукова новизна цього дослідження полягає у комплексному аналізі основних заходів воєнної політики України після проголошення незалежності з точки зору їх історичної обумовленості, впливу на безпекову ситуацію в державі та зв’язку з актуальними науковими й практичними завданнями.

Статтю присвячено дослідженню та розробці методики формування організаційно-штатної структури відділів прикордонної служби типу “Б” під час виконання завдань в пунктах пропуску для автомобільного сполучення в умовах воєнного стану. Проаналізовано специфіку виконання завдань відділом прикордонної служби тип “Б” в умовах воєнного стану та обґрунтовано методологічний підхід щодо розробки методики формування організаційно-штатної структури відділом прикордонної служби типу “Б” для виконання завдань в пунктах пропуску для автомобільного сполучення в умовах воєнного стану. З’ясовано, що вхідними даними для реалізації завдання щодо формування раціональної організаційно-штатної структури відділу прикордонної служби типу “Б” є дані, отримані в результаті аналітичних формацій накопиченої специфічної інформації, що використовується для оцінювання обстановки та прогнозування рівня її загострення на ділянці відповідальності. Розглянуто структуру специфічної системи, яка має взаємопов’язані елементи, взаємодіє із середовищем як єдине ціле і відокремлена від нього, а також має динамічно змінну сукупність пов’язаних об’єктів та властивостей організації. Сформовано синтезовану схему методики формування організаційно-штатної структури відділу прикордонної служби типу “Б” для виконання завдань в пунктах пропуску для автомобільного сполучення в умовах воєнного стану. Акцентовано на тому, що ефективність виконання завдань Державної прикордонної служби України в міжнародних пунктах пропуску для автомобільного сполучення залежить від своєчасності виявлення стану загострення обстановки у прикордонній сфері, тому в роботі виконано розрахунок узагальненого показника повноти реалізації функцій в чинній організаційно-штатній структурі відділу прикордонної служби типу “Б” та визначено показник рівня оперативності реалізації функцій охорони державного кордону в межах організаційно-штатної структури відділу прикордонної служби типу “Б” у пунктах пропуску автомобільного сполучення в умовах воєнного стану. Обґрунтовано можливість отримання кількісно-якісних даних параметрів, які дають змогу визначити інтегральний показник ефективності запропонованої організаційно-штатної структури, що є вихідними даними для обґрунтування пропозицій щодо прийняття управлінських рішень. Вони є елементами сукупності вхідних даних для запропонованої методики, що дозволяє реалізовувати своєчасні організаційні заходи з метою попередження негативних наслідків для національної безпеки держави у прикордонній сфері діяльності при зміні обстановки. Запропоновано методику, яка передбачає кількісне оцінювання ступеня відповідності організаційно-штатної структури цілям, завданням і функціям відділу прикордонної служби типу “Б”, які реалізуються у пунктах пропуску для автомобільного сполучення в умовах воєнного стану в державі.

У статті аналізується можливість і доцільність використання гладкоствольної вогнепальної зброї для протидії безпілотним літальним апаратам, без яких складно уявити сучасні бойові дії. Досвід бойових дій демонструє, що БпЛА вдосконалюються як типова зброя війн і воєнних конфліктів сьогодення й майбутнього, які ведуться мобільними легкоозброєними підрозділами, що намагаються завдати максимальної шкоди. Тому засоби протидії БпЛА повинні бути максимально мобільними і компактними. Вибір конкретного методу протидії БпЛА залежить від наявних засобів та типу БпЛА, протидія якому здійснюється. На підставі аналізу типів безпілотних літальних апаратів, їх характеристик, сучасних засобів протидії таким апаратам, основних властивостей гладкоствольної вогнепальної зброї, іноземного досвіду у використанні гладкоствольної зброї для протидії безпілотним літальним апаратам зроблено висновок про те, що така зброя може розглядатися як ефективний засіб протидії одноразовим безпілотним літальним апаратам невеликих розмірів та дальності польоту (дронам-камікадзе), оскільки при використанні відповідних боєприпасів дозволено на дистанції до 100 м швидко здійснити прицільний постріл, а широкий і щільний осип уражаючих елементів дозволяє компенсувати помилку стрільця у прицілюванні та збільшити ймовірність ураження цілі. Пропонується забезпечити війська з метою використання для ураження зазначених безпілотних літальних апаратів рушницями українського виробництва Форт-500, які прийняті на озброєння підрозділами МВС та за своїми властивостями придатні для використання за таким призначенням. Наявність хоча б однієї рушниці на відділення здатна підвищити шанси на виживання групи на передньому краї, де недоступні інші засоби протидії БпЛА. Водночас це вимагатиме корегування програм підготовки бійців шляхом включення до навчальних програм відповідних тем вивчення матеріальної частини рушниці Форт 500 та забезпечення стрілецьких тренувань з цієї зброї, максимально наближених до умов застосування (наприклад, з використанням апарату з метання тарілок для стендової стрільби).

Сучасні війни та конфлікти передбачають всебічне застосування новітніх, найкращих видів систем озброєння та військової техніки. Сьогоднішній бойовий досвід показує, що перемогу здобуває той, хто володіє достовірною інформацією про реальну ситуацію на полі бою, миттєво приймає рішення на комплексне застосування зброї, бойової техніки. Основною складовою в досягненні перемоги в сучасному загальновійськовому бою є вміння командирів усіх рангів своєчасно, оперативно побудувати надійну, маневрену, комплексну систему вогню, вміло керувати засобами ураження і системою загалом на всіх етапах бою. Для підготовки майбутніх командирів підрозділів дуже важливо і необхідно впроваджувати в навчальний процес нові, альтернативні способи, методики проведення занять з управління вогнем. У статті досліджено питання управління вогнем підрозділу та корегування результатів стрільби в основних видах бою, висвітлено питання покращення якості навчання командирів усіх рівнів за допомогою надоверлайту з використанням комп›ютерних навчальних програм, додатків для смартфону, навчальної мішеневої обстановки. Зокрема, зауважено, що автори провели аналіз сучасного процесу навчання управлінню вогнем, його елементів, етапів. Зосереджено увагу на необхідності систематизації всіх складових елементів системи управління вогнем. Запропоновано визначення системи управління вогнем, яке містить більш широке розуміння сукупності всіх елементів системи, їх взаємозв’язок. Мета статті – розкрити всі складові процесу управління вогнем підрозділу в сучасному загальновійськовому бою, визначити послідовність кроків навчання (методики, прийомів та способів проведення занять), а також запропонувати альтернативні способи проведення занять з управління вогнем. Звернуто увагу на важливість відпрацювання ретельно розроблених вправ з управління вогнем, які є сукупністю прийомів та правил реалізації виконання всіх елементів системи управління вогнем в бою з максимальним використанням навчально-матеріальної бази (полігонів, стрільбищ, тирів, макетів місцевості, надоверлайтів, комплектів мішеневої обстановки тощо). Запропоновані альтернативні способи проведення занять з використанням надоверлайту, комп’ютерних програм, додатків до гаджетів, навчально-мішеневої обстановки і зазначеної методики дозволяють максимально повно відпрацьовувати питання з управління вогнем.

Протистояння України агресії рф стало поштовхом для потужного розвитку озброєння, і вже загальноприйнятним символом цієї війни вважаються безпілотні літальні апарати (далі – БпЛА) як тактичні й оперативні, так і розвідувальні та ударні. Саме цей чинник вносить свої коригування в технологію виготовлення дронів, і проявляється не тільки в удосконаленні комплектувальних деталей, а й відбивається на процесі виробництва корпусу літального апарата. У статті розглядається метод, який використовується для багатокритеріального вибору, що найбільш підходить для умов дослідного або дрібносерійного виробництва моделі 3D-принтера. Актуальність статті зумовлена необхідністю переходу ремонту БпЛА на нову технологічну платформу, яка базуватиметься, зокрема, на адитивних технологіях. Показано застосування методу для здійснення вибору відповідної моделі 3D-принтера в умовах відсутності статистичних даних щодо їх придатності до експлуатації в умовах дослідного або дрібносерійного виробництва. Наведено приклад оцінки технічних та експлуатаційних характеристик 3D-принтерів, а також проведено аналіз переваг серед популярних і поширених на сьогодні моделей 3D-принтерів. Впровадження адитивних технологій дає змогу наблизити виробництво до передової, що суттєво підвищить оперативність ремонту та відновлення БпЛА. Технічні характеристики принтерів, відображені в паспорті виробу. є об’єктивними, їх достовірність багато в чому гарантується виробником, проте слід пам’ятати і про суб’єктивну характеристику принтера – якість надрукованих 3D-моделей. Отримані розрахунки дозволили відповідно до вимог технічного завдання обирати необхідні принтери, які забезпечать потрібну якість.

Особливе місце серед травматизму та загибелі людей у світі посідають дорожньо-транспортні пригоди (надалі – ДТП). На жаль, статистика ДТП в Україні за останні роки суттєво погіршилась. Учені фіксують вплив кількості дорожньо-транспортних пригод на макроекономічні показники держави. Зокрема, за статистикою, 75 % смертей у світі відбуваються серед людей працездатного віку (18–59 років). В Україні цей показник становить 90 %. Це спричинює значні економічні збитки для окремих осіб, їхніх сімей та країн через витрати на лікування та втрату продуктивності тих, хто вмирає або стає інвалідом, а також часу, який члени сімей постраждалих мають приділяти догляду за ними. Дорожньо-транспортні пригоди обходяться країні приблизно в 3 % ВВП. Для протидії зростанню негативної статистики ДТП у державі необхідно постійно аналізувати причини і фактори впливу для локалізації їх впливу в майбутньому. Дорожньо-траснпортним пригодам сприяють багато причин і факторів, такі як швидка урбанізація, низька безпека дорожнього руху, стан доріг, незадовільна робота правоохоронних органів, абстрактне або втомлене водіння, вживання алкогольних, психотропних речовин, перевищення швидкості, а також відсутність ременів засобів безпеки. Ця стаття має на меті проаналізувати основні види ДТП з причин, що призводять до травмування та загибелі людей, оцінити зміни статистичних даних за останні роки та виокремити основні фактори ризику, що впливають на кількість смертей та травмованих у дорожньо-транспортних пригодах у підсистемі “Водій – машина”. Проаналізовано статистику ДТП в Україні за 2022–2023 роки на основі даних офіційного сайту Патрульної поліції України та реєстраційних дій з транспортними засобами відповідно до даних офіційного сайту ГСЦ МВС. У цій статті ми заглибимося в різні причини дорожньо-транспортних пригод, досліджуючи все – від помилок людини до факторів навколишнього середовища.

Проблематика моделювання бойових (спеціальних) дій військових формувань є однією з ключових у теорії і практиці управління органами (підрозділами) Державної прикордонної служби України. Важливість цієї проблематики обумовлена тим, що в основі будьякого рішення на застосування сил і засобів перебуває певне уявлення командира (начальника) про можливі напрями розвитку подій у тій чи інший обстановці, тобто модель дій військових формувань. Чим чіткішим є це уявлення, тим більш правильним буде рішення командира (начальника). Зростання кола завдань, що вирішуються прикордонниками під час участі у відбитті збройної агресії росії на територію нашої держави, свідчить про зростання їх ролі та ваги і про те, що військові формування Державної прикордонної служби України мають широкі спроможності для виконання своєї місії у сучасній війні. Метод бойових потенціалів, що використовується органами управління на етапі планування застосування військових формувань Державної прикордонної служби України у бойових (спеціальних) діях тактичного рівня має певні недоліки, які можна усунути за рахунок математичного моделювання. Відповідно до зазначеного, з огляду на результати наявних досліджень у статті здійснено опис теоретико-ігрової моделі, що може використовуватись на етапі підготовки та прийняття рішення на застосування військових формувань Державної прикордонної служби України. Основним змістом моделі є дослідження “функції перемоги” у бойових (спеціальних) діях на підставі параметрів бойової (моральної і технологічної) переваги першої сторони над другою, співвідношення сил сторін та масштабу бойових (спеціальних) дій. Крім того, маючи “функцію перемоги”, модель дозволяє розв’язати обернену задачу – за заданою ймовірністю перемоги (ступенем виконання поставленого завдання) знайти потрібне співвідношення сил (перевага над противником). Представлена теоретико-ігрова модель є базовою. За її допомогою можна обґрунтувати окремі елементи замислу на бій (спеціальні дії), а також спрогнозувати їх перебіг і результат.

У статті запропоновано комплекс параметрів, показників та критеріїв, що дозволяє провести оцінювання спроможності системи управління до функціонування в умовах воєнного стану. Актуальність зазначеної проблематики визначається існуванням невідповідності між потребою у детальному обґрунтуванні раціональної організаційної структури системи управління загону та відсутністю дієвого науково-методичного апарату забезпечення оцінювання її спроможності до функціонування в умовах воєнного стану. Усунути цю невідповідність пропонується за рахунок розробки відповідного методичного апарату, складовою частиною якого є комплекс параметрів, показників та критеріїв оцінювання спроможності системи управління загону до функціонування в умовах воєнного стану. Для оцінювання спроможності системи управління прикордонного загону до функціонування в умовах воєнного стану у статті використано методичний підхід “DOTMLPFI”, який дає змогу оцінити кожен параметр спроможності. Такий підхід адаптований до специфіки функціонування системи управління прикордонного загону, не потребує значних витрат на роботу експертів, сприяє отриманню об’єктивної оцінки наявних спроможностей. Для всебічного оцінювання параметрів спроможності сформовано комплекс показників, який включає групи часткових показників, інтегральні показники по групах та сукупний показник. Вибір даних показників проводився на основі аналізу чинників, що впливають на функціонування системи управління, висунутим вимогам проведених досліджень, а також результатів оперативно-службової діяльності. Оцінювання параметрів спроможності передбачає застосування математичних моделей для обчислення показників з використанням методів шкалювання, причому величину кожного з параметрів запропоновано розраховувати з урахуванням коефіцієнтів важливості, значення яких отримані з використанням методу експертного оцінювання. Запропонований комплекс параметрів, показників та критеріїв є важливим для оцінювання існуючої системи управління прикордонного загону та її здатності до функціонування в умовах воєнного стану і буде характеризувати ступінь досягнення прагматичної частини мети дослідження.

Реалізація бар’єрної, контактної та фільтраційної функцій державного кордону вимагає від суб’єктів системи інтегрованого управління кордонами не тільки взаємоузгоджених дій на державному кордоні та у контрольованому прикордонному районі, а постійної взаємодії щодо збору та аналізу інформації, що стосується загроз прикордонній безпеці. В умовах обмежених ресурсів і можливостей для зосередження уваги на найбільш імовірних об’єктах, що можуть створювати загрози, у системі інтегрованого управління кордонами застосовуються ризикоорієнтовані підходи. Аналіз ризиків полягає у забезпеченні інформаційно-аналітичної підтримки визначення та оцінювання ризиків і превентивного реагування на діяльність транскордонних злочинних угруповань на державному кордоні України. Підвищення якості проведення контрольних процедур, скорочення часу їх проведення під час перетинання державного кордону України забезпечуються шляхом цілеспрямованості контрольних процедур на виявлення та ідентифікацію показників індикаторів ризику, запровадження обміну інформацією між суб’єктами сфери охорони державного кордону, застосування спільного контролю, запровадження системи завчасного аналізу даних про об’єкти контролю, автоматизації процесів ідентифікації особи та попереднього інформування, автоматизації аналітичних процесів обробки інформації, адаптація національних систем контролю до європейських. Загалом це забезпечує впровадження принципів “розумного кордону”. Ефективність побудови охорони державного кордону поза пунктами пропуску, виконання заходів прикордонного режиму та реагування на зміни обстановки залежить від якості аналізу та прогнозування напрямків, часу та маршрутів руху правопорушників, способів підходу та перетинання державного кордону. Рівень прикордонної безпеки держави у визначальній мірі залежать від ефективності взаємодії суб’єктів інтегрованого управління кордонами. Розроблення ефективної моделі взаємодії, в процесі прикордонного контролю та поза пунктами пропуску забезпечить підвищення якості управління державним кордоном, надійності захищеності від загроз національній безпеці, стабільності та розвитку держави, сприятиме раціональному балансу бар’єрної, контактної та фільтраційної функцій державного кордону. У статті досліджено питання взаємодій суб’єктів інтегрованого управління кордонами в процесі збору і обробки інформації та її реалізації з метою підвищення якості охорони державного кордону.

У статті на підставі раніше виконаних досліджень щодо протидії диверсійно-розвідувальним групам (далі – ДРГ) противника та досвіду участі підрозділів Державної прикордонної служби України (далі – ДПСУ) у відсічі збройної агресії російської федерації проаналізовано та узагальнено основні способи дій підрозділів охорони державного кордону під час пошуку та знищення ДРГ противника. Починаючи з 2014 року, прикордонні підрозділи брали активну участь у проведенні антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил, а з 2022 – і у відбитті збройної агресії російської федерації. Протидія діяльності ДРГ противника є одним із основних завдань прикордонного відомства, накопичений бойовий досвіддає можливість стверджувати, що ефективна організація проти диверсійних заходів багато в чому залежить від якісного застосування підпорядкованих підрозділів та реалізації їх можливостей щодо пошуку та знешкодження диверсійно-розвідувальних сил (далі – ДРС). З огляду на це, підрозділи ДПСУ повинні бути готовими до протидиверсійної боротьби. На підставі вивчення наукових джерел визначено основні завдання, які можуть виконувати ДРГ. Проаналізовано способи дій військових формувань під час проведення спеціальних операцій по знешкодженню ДРГ. За результатами аналізу наведено основні способи дій підрозділів охорони державного кордону з протидії ДРГ противника, які дозволяють врахувати завдання, які стоять перед ДРС противника та можуть бути покладені в основу розробки методики роботи начальників підрозділів охорони державного кордону та офіцерів штабу прикордонного загону при прогнозуванні та складанні планів з пошуку та знищення ДРГ.

Статтю присвячено формуванню оперативних процедур, які має виконувати начальник зв’язку прикордонного загону під час організації зв’язку на період проведення оперативно-службових дій або у процесі планування бойових дій. Такі процедури пропонуються вконтексті процесу ухвалення військового рішення, який прийнятий у країнах-членах НАТО. Актуальність формування цих процедур полягає у необхідності синхронізувати функціонування органів військового управління Держприкордонслужби з питань організації зв’язку з функціонуванням органів військового управління Збройних Сил України (ЗСУ) та іншими складовими Сил оборони України. Той факт, що органи військового управління ЗСУ активно впроваджують стандарти військового управління, прийняті в НАТО, а також те, що органи та підрозділи охорони кордону в складі Сил оборони застосовуються в оперативному підпорядкуванні частин і з’єднань ЗСУ додають важливості стосовно запровадження стандартів НАТО в діяльність прикордонного відомства. Процес прийняття військового рішення за стандартами НАТО являє собою сукупність семи послідовних і взаємопов’язаних етапів роботи органу військового управління. У роботі визначено кроки та основні завдання, які начальник зв’язку прикордонного загону або прикордонної комендатури швидкого реагування має виконувати на кожному етапі прийняття рішення. Розглянуто зміст кожного кроку та основні дії щодо формування концепції організації зв’язку. Окреслено зміст пропозицій щодо концепції організації зв’язку, які розробляє і доповідає начальник зв’язку прикордонного загону на тактичних нарадах, що проводяться на відповідних етапах прийняття рішення. Формування таких оперативних процедур має спростити роботу начальника зв’язку прикордонного загону та допомогти організувати роботу секції зв’язку та інформаційних систем під час відпрацювання концепції організації зв’язку відповідно до рішення на здійснення оперативно-службових (службово-бойових) дій, яке прийме командир прикордонного загону.

Наявність у військових формуваннях Державної прикордонної служби України артилерійських підрозділів (прикордонних комендатур швидкого реагування вогневої підтримки) потребувало введення в їх організаційну структуру підрозділів управління і артилерійської розвідки. Такі підрозділи виконують завдання щодо аеро-, артилерійської розвідки, збору інформації, корегування вогню артилерії у різних видах бою і оснащені безпілотними літальними апаратами. Існує понад 1 500 серійних моделей безпілотних літальних апаратів різних типів, загальна кількість яких постійно зростає. Ефективність виконання завдань, що покладені на зазначені підрозділи, залежить від багатьох чинників, зокрема тактико-технічних характеристик безпілотних авіаційних комплексів, якими вони оснащені. З урахуванням широкого переліку наявних аеродинамічних приладів для підрозділів артилерійської розвідки прикордонних комендатур швидкого реагування вогневої підтримки потрібно обирати ті безпілотні авіаційні комплекси, які повною мірою відповідають вимогам, що висуваються, і задовольняють технічні умови з експлуатації. Водночас результати аналізу наявних безпілотних авіаційних комплексів, що знаходяться на озброєнні підрозділів артилерійської розвідки, дозволяють стверджувати про відсутність єдиного підходу до процесу їх вибору для виконання завдань, що покладені на ці підрозділи. Відповідно до зазначеного у статті пропонується методичний підхід вибору безпілотних авіаційних комплексів для підрозділів артилерійської розвідки прикордонних комендатур швидкого реагування вогневої підтримки. Запропонований методичний підхід дасть змогу зробити (оптимальний) вибір раціонального безпілотного авіаційного комплексу серед багатьох наявних з урахуванням особливостей конкретного підрозділу артилерійської розвідки. Застосування цього підходу доцільно не тільки під час вибору вже наявних безпілотних авіаційних комплексів, а й у процесі складання технічних завдань на виготовлення нових.

The article analyses the border guard scholars’ views on the algorithmisation and procedure for the use of State Border Guard Service of Ukraine’s assets, as well as the organisation of interaction with the security and defence forces to counteract enemy sabotage and reconnaissance groups on the state border. The article reviews the scientific works on possible options for the use of state border guard units of the state border guard bodies while performing tasks related to state border protection and defence. It is established that the protection of the state border of Ukraine under current conditions is carried out under the legal regime of martial law. The war is ongoing in the East of Ukraine, and the rest of the country has seen a deterioration in the crime situation, and therefore the border guard detachment headquarters must be constantly prepared to work in such circumstances and, particularly, be ready to counteract the enemy’s sabotage and reconnaissance activities. Based on the above, we have identified a number of recommendations for the border guard detachment’s headquarters to organise special measures to search for and eliminate enemy sabotage and reconnaissance groups and to involve the defence forces in these actions. Taking into account the latest risks and threats arising on the state border of Ukraine, as well as the approval of the “Military Security Strategy of Ukrain” perspective directions for further work improvement on ensuring reliable protection and defence of the state border of Ukraine and countering enemy sabotage and reconnaissance groups on the state border are outlined, which can be reflected in the development of a wide range of algorithms for the actions of the head of the state border guard body, for localising situations of various genesis, as well as organizing interaction with units from the security and defence forces of Ukraine.

У статті на основі аналізу дій прикордонних підрозділів під час проведення антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил та активної фази російсько-української війни 2022–2023 років, керівних документів ДПСУ та ЗСУ з фортифікаційного обладнання, стандартів і настанов НАТО щодо підвищення живучості та безпеки військ здійснено аналіз особливостей фортифікаційного обладнання опорних пунктів прикордонних підрозділів. Фортифікаційне обладнання є однією з найбільш складних і важливих завдань інженерної підтримки, воно проводиться в будь-яких умовах обстановки, безперервно, з максимальним використанням захисних і маскувальних властивостей місцевості, місцевих матеріалів, інженерної техніки, зарядів вибухових речовин, результатом стає значне підвищення ефективності застосування вогневих засобів і захисту військ. Спираючись на отриманні результати дослідження, розроблено основні технічні умови щодо обладнання окопу на відділення прикордонного підрозділу з залізобетонних та металевих конструкцій промислового виробництва. Положення, викладені у цьому дослідженні, необхідні для розробки робочих проєктів опорних пунктів прикордонних підрозділів із залізобетонних і металевих конструкцій промислового виробництва. Їх необхідно застосовувати творчо, з урахуванням тактичної та оперативної обстановки, фізико-географічних та погодно-кліматичних умов. Російсько-українська війна, що триває, вимагає постійного удосконалення засобів та способів підвищення живучості та безпеки підрозділів з урахуванням подальшого розвитку тактики збройної боротьби.

У статті проведено порівняльний аналіз методів і змісту роботи посадових осіб органів управління прикордонного загону Державної прикордонної служби України та посадових осіб органів військового управління Збройних Сил України під час планування бойових дій (оперативно-службових дій) на деокупованих ділянках державного кордону. З аналізу встановлено, що процеси роботи штабів під час планування та організації бойових (оперативно-службових) дій мають однакові мету, загальну структуру та зміст. Відмінність у змісті окремих процедур, результатів їх виконання можуть призвести до низького рівня сумісності в роботі спільних штабів, зниження якості прийнятих рішень і планування загалом та у подальшому до невиконання визначених завдань. У загальній побудові процесу планування на основі спроможностей щодо протидії загрозам суттєво відрізняються зміст і результати виконання управлінських процедур з’ясування завдання, оцінювання параметрів обстановки, формування загального сценарію ведення дій і ситуацій, які його складають, формулювання загальної мети та часткових завдань, оцінювання спроможностей щодо їх виконання. Розрізняються підходи до оцінювання альтернативних варіантів рішень та ризиків, формулювання результатів та умов виконання завдань, забезпечення відповідності спроможностей загрозам тощо. Особливістю роботи органів управління прикордонних загонів, зокрема мобільних, є їх перебування в оперативному підпорядкуванні військових органів управління. Тому в їх роботі виникає проблемна ситуація, що полягає у необхідності забезпечення сумісності роботи органів управління Державної прикордонної служби України та органів військового управління під час виконання завдань захисту й охорони державного кордону та наявних відмінностях у процесах роботи органів управління різних відомств. Виникає також невідповідність методичного характеру у потребі стандартизованої методики планування оперативно-службової (бойової) діяльності частин і підрозділів ДПСУ під час виконання завдань захисту державного кордону та відсутністю такої методики, яка б забезпечувала сумісність роботи органів управління Держприкордонслужби та органів військового управління. У статті проведено порівняльний аналіз методики роботи органів управління прикордонного загону та органів військового управління під час планування та організації дій.

Наукову статтю присвячено розробці та застосуванню Моделі прогнозу ефективності та вибору оптимального варіанта застосування прикордонного підрозділу для ефективного виконання завдань щодо протидії нелегальній міграції. У статті використано сучасні методи аналізу даних та моделювання, спрямовані на максимізацію результативності й оптимізацію ресурсів. Установлення взаємозв’язку часткових моделей дозволило сформувати загальну модель та досягнути системного ефекту – забезпечення розрахункових співвідношень для пошуку характеристик раціонального варіанта. Запропоновано систему постійного моніторингу обстановки в зоні відповідальності прикордонного загону. Методологія включає оцінку достовірності інформації про оперативно активні напрямки та формування матриць спостережень. Ці матриці надають можливість прогнозувати рівень загострення обстановки, що впливає на ефективність прийняття рішень та виконання завдань прикордонними підрозділами. Стаття розкриває формульну схему моделі, включаючи розрахунок ймовірності виконання завдань та параметрів варіанта застосування прикордонного підрозділу. Запропонована модель дозволяє обґрунтовано вибирати оптимальні параметри для ефективної протидії сценарію розвитку загрози нелегальної міграції. Розроблено модель, яка враховує різноманітні чинники, такі як територіальні особливості, інтенсивність міграційних потоків та технічну оснащеність, апробацію проведено на ділянці 105 прикордонного загону. Проведені експерименти та аналіз даних підтверджують ефективність запропонованої моделі у виборі раціональних сценаріїв застосування прикордонного підрозділу, що сприяє збільшенню результативності та ефективності в ході здійснення оперативно-службової діяльності. Отримані результати не лише є важливими для оптимізації прикордонного служби, але й можуть бути використані як підстава для подальших досліджень і вдосконалення прикордонної служби, зокрема протидії нелегальній міграції.

Роботу присвячено важливій темі наукового обґрунтування вибору найбільш ефективних державних електронних послуг в умовах воєнного стану. Останнім часом гостро постає проблема підвищення взаємодії органів безпеки і оборони у сфері якісного надання державних адміністративних послуг в умовах воєнного стану. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми є використання державних електронних послуг. Передові держави світу мають великий досвід надання державних адміністративних послуг в електронному вигляді. Україна ж, унаслідок необхідності роботи державних інституцій в умовах воєнного стану, може доповнити його своїм унікальним досвідом. У роботі автори розглянули загальні та правові аспекти надання електронних послуг загалом і застосунку “Дія” зокрема. Функціонування електронних послуг обов’язково повинно базуватися на принципах законності, доступності, конфіденційності та гуманізму. Нині в Україні створені Єдиний державний портал з надання адміністративних послуг, кабінет електронних сервісів, мобільний застосунок “Дія”. Аналізувалися такі послуги застосунку “Дія”: допомога армії, мапа пунктів незламності, обмін лампочок, COVID-сертифікати, військові облігації, армія дронів, єВідновлення, послуги для ВПО, допомога по безробіттю, штрафи. Для аналізу та формування висновків використовувався метод експертних оцінок. Експертами були вибрані курсанти НАДПСУ, які мали досвід користування цим застосунком і відповідали іншим вимогам до експертів. Для автоматичного оброблення результатів дослідження за методом експертних оцінок використовувався авторський програмний продукт. Група експертів вважає найбільш ефективними послуги: для ВПО та єВідновлення, які призначені для того, щоби повідомити про пошкоджене внаслідок воєнних дій майно, подати заяву на виплату компенсацій, а також для допомоги внутрішньо переміщеним особам. Ці висновки можуть бути враховані творцями та всіма користувачами застосунку “Дія”, а також в інших видах державних електронних послуг.

To receive federal homelessness funding, cities in Canada must adhere to federal policy directives associated with the government of Canada’s Reaching Home program. These directives include the implementation of a homelessness management information system (HMIS) and a Coordinated Access process. In this article, we draw on 90 in-depth interviews and extensive policy and institutional analysis to assess the implementation of Coordinated Access in one Ontario city. Our findings suggest that none of the four pillars of Coordinated Access (access, assessment, prioritization, matching, and referral) work as intended. Structural and systemic challenges (e.g., related to housing stock, staff turnover, inaccessibility of shelters, criminalizing municipal bylaws, and the reliability of the assessment tool) undermine the efficacy of the process as a means of improving transparency, service coordination, and housing outcomes. Despite being an early adopter of the Coordinated Access process, this Ontario municipality continues to struggle with a growing housing affordability crisis and an unhoused population.

This paper presents outcomes for a Housing First (HF) cohort in Aotearoa, New Zealand. Using integrated governmental administrative data, we analysed outcomes for a cohort of 357 people, comparing health, justice, income, and social welfare indicators the year prior to HF and five years after being housed. In the fifth year after being housed, improved outcomes across each of these sectors were noted, with particularly impressive improvements found in income levels (+38%) and mental health. These results demonstrate the efficacy of this HF programme in improving well-being. Despite such notable improvements, there is room for HF to have a greater impact in the context of wider system changes that support overall well-being, as well as the goal of making homelessness rare, brief, and non-recurring.

Regardless of age, transportation determines access to necessary services and supports, including food, healthcare, shelter, and social connection for persons experiencing homelessness (PEH). This study compared experiences and perceptions of transportation among PEH aged

Le partage de l’espace et la cohabitation sociale dans les grandes villes sont soumis à différents diktats. Entre la spéculation immobilière, la revitalisation, la densification et les mouvements de populations, ce partage est souvent bousculé. Ce que les études démontrent jusqu’à maintenant c’est un partage inégal de cet espace au détriment des populations marginalisées, surtout des populations en situation d’itinérance. Pour être attractives, les villes repoussent les populations perçues comme étant indésirables au regard des activités commerciales et touristiques. Les populations en situation d’itinérance voient donc leur accès à la ville compromis principalement en raison de leur occupation de l’espace public jugée comme étant fautive. Ces populations n’ont nulle part où aller, nulle part pour disparaître. En parallèle, en matière de prise en charge des populations en situation d’itinérance, le logement est souvent placé comme la pierre angulaire de toutes les démarches d’intervention et c’est à partir du logement qu’est donc pensée la réinsertion sociale (de manière micro-sociologique) ou encore la réduction des inégalités sociales (de manière macro-sociologique). Par ailleurs, de nombreuses villes occidentales, comme Montréal (Québec, Canada) connaissent d’importantes crises du logement, rendant l’accès à ceux-ci plus difficile que jamais. Est-il alors possible, d’exister, d’utiliser, de circuler, de se rencontrer dans l’espace, sans avoir d’ancrage à un logement? Cet article cherche à revoir, de manière inédite, les pratiques qui s’interrogent sur le vivre-ensemble, sur la cohabitation sociale, afin d’identifier celles qui contribuent davantage au bien-être des personnes en situation d’itinérance. C’est plus particulièrement en recourant aux pratiques d’aménagement (architecture, design, urbanisme) et aux pratiques d’intervention sociale (travail social, médiation, soin) que nous tenterons de déplacer notre regard pour favoriser un meilleur partage des espaces urbains.

Being homeless is broadly understood to be traumagenic. Thus, support services for individuals experiencing homelessness (such as youth refuge) are encouraged to use trauma-informed models of care. However, there is a dearth of research that (1) focuses on youth refuge specifically, despite refuges being the most common response for youth homelessness worldwide, and (2) explains trauma-informed care models in detail so that they may be evaluated in practice. This paper outlines a trauma-aware framework used for nearly a decade within a youth refuge located in Melbourne, Australia: a psychologically informed environment (PIE). The paper provides: (1) an overview of trauma-informed care before describing what a PIE entails; (2) the how of a PIE, including core principles, their theoretical underpinnings, and how these principles are practically applied; and (3) the why of a PIE, focusing on implications for practice. A PIE is underpinned by key theoretical approaches such as attachment theory, the core emotional needs model, psychodynamic theory and formulation, social cognitive theory, and the transtheoretical model of change. A PIE encompasses five core principles of (1) relationships, rules, responsiveness, and roles; (2) physical and social spaces; (3) learning and enquiry; (4) staff support and training; and (5) psychological awareness. Overall, PIEs have been found to increase consumer engagement and decrease evictions, instill confidence and improve empathy within the staff, and decrease the risk for organizations, as seen by low incident rates. It is hoped that by providing this detailed outline of a PIE, more research can be undertaken into youth refuge care models, and more psychologically informed frameworks that address the multi-directional relationship between trauma and homelessness can be employed.

While homelessness is a global phenomenon, research on homelessness skews heavily towards high-income nations such as those in North America, Europe, and Australia. The academic publishing sector also highly privileges articles written in English. Therefore, homelessness in the global south or non-English as a first language countries is less understood and less recognized. In this article, we explore homelessness as a phenomenon in the Middle East and North African (MENA) region. In particular, we use a gender-based analysis to understand the highly gendered nature of homelessness in this region, presenting an argument that while homelessness is gendered globally, in regions where gender inequality is greater, women and gender-diverse people will be more disproportionately impacted by homelessness. Therefore, obtaining Sustainable Development Goal 5 of ‘Gender Equality’ and efforts to prevent homelessness will go hand-in-hand within the MENA region.

The 2019 Coronavirus (COVID-19) pandemic severely limited the availability of community resources within the Regional Municipality of Durham, Ontario, Canada. It disrupted the lives of persons experiencing homelessness and other vulnerable populations. To address the gaps in resources, community stakeholders developed two pilot community hubs to respond to the unmet health, housing, and support needs of those impacted. This research utilized a mixed-methods research design to determine the effectiveness of the community hubs in responding to the unmet needs of patrons utilizing the services and the scalability of the community hub model as a viable regional service approach. Surveys were administered in person with seventy-five community hub patrons. Fifteen direct service staff completed self-administered online surveys. Interviews were conducted with five community hub managerial staff and two subject-matter experts who collaborated with one of the community hubs. Results from the study showed that the needs of patrons were deep and entrenched and required a progressive, co-located, integrated health and social service response model. Staff described the services as critical and lifesaving for the patrons. The descriptive statistical analysis revealed that 93% of patrons indicated that services offered by the community hubs met their needs. The main challenge for the community hubs was the lack of core funding. Implications of this study include establishing a regional, evidence-informed, integrated system of care that addresses the healthcare, social service, and housing needs of populations experiencing homelessness.

Visible homelessness is on the rise in Nuuk, Greenland. Since the early 2000s, the number of people staying at the municipal shelter, accessing support programs, and registering as homeless in the community has, by a qualitative estimate grown. Attention has also been given to the growing number of Greenlanders living homeless in Danish cities. However, the literature on Greenlandic homelessness remains sparse, and very little literature conceptualizes homelessness in Greenland within its specific geographical, cultural, or social context. To better understand the emergence of visible homelessness, this article explores the social dimensions of homelessness and asks how homelessness can be understood within the dynamics of urbanization in Greenland. Drawing on four years of participant observation in Nuuk with homelessness outreach organizations, and 20 in-depth interviews with both service providers and men and women experiencing homelessness, and four lived experience focus groups, we find that the emergence of homelessness in Greenland is part and parcel of a trajectory of welfare colonialism, resettlement, and contemporary urbanization. We highlight four specific policy issues: 1) an existing housing stock in Nuuk inappropriate for diverse needs; 2) urbanization in the absence of a national housing or homelessness strategy; 3) a lack of integrated supports and reliance on the non-profit sector; 4) and an increasingly punitive approach to managing the limited housing supply. Stepping back, we argue that the emergence of visible northern homelessness is an important lens through which to understand the dynamics of northern urbanization, social marginalization and exclusion, and the continuation of colonial relations in the era of self-governance.

La hipótesis del Antropoceno está reorientando los marcos teóricos que estructuran el debate epistemológico en disciplinas de las humanidades y las ciencias sociales. Este artículo se centra en el impacto sobre los modos de temporalización histórica que conlleva esta hipótesis. Más concretamente, lo que indaga es el recorrido que posee potencialmente para el ámbito de la historia de la educación. Para tal fin, se realiza un primer acercamiento al imaginario temporal de la historia cultural de la educación, cuya principal aportación ha sido generar formas de periodización no homogéneas. Más adelante, se analizan los postulados centrales en torno a la concepción del tiempo de la corriente del posthumanismo crítico. Finalmente, se indaga en la noción de tiempo estratificado que ha sido desarrollada recientemente. Lo que se constata es la posibilidad para los historiadores de la educación de una temporalización renovada en el marco de la era geológica del Antropoceno.

The study analyzes and examines the Museu particular, project of 2021 that set out to turn everyday objects into museum pieces, thus making us appreciate more the heritage around us while acknowledging the role it plays in our lives. The analysis used a methodological model of evaluation with participative strategies. Semi-structured interviews with a range of professionals from the cultural heritage and museum sector provided opinions and feedback on the project. Consequently, it has been possible to establish the characteristics of the project, highlight its successes and identify areas for improvement in its aim to fully reach its target audience. Furthermore, at a time when the role of museums is in transition, this project has studied the notion of self-representation in exhibitions as well as how the digital environment can act as a space for creation, didactics, education and exhibition for cultural institutions.