Search

The article analyzes the eschatological model of ideas about the tragic prospects of human existence, as one which includes two large groups of research directions: religious and non-religious eschatology. It is stated that non-religious eschatology is considered to be the research area within which the role of global risks on a planetary scale is being explored on a basis of a scientific approach in analyzing the causes of a possible eschatological scenario for the development of earth history. In this case scientists pay attention to identifying the factors or objects that threaten to destroy mankind, and they also evaluate the likelihood of all-planetary disasters. Another direction of their search is to study the facts about global natural disasters that occurred earlier in the history of our planet. The author also notes that these scholars avoid the use of the concept of "eschatology" and its derivatives, using the concept of "global risks" instead. We suppose that such a predetermined desire of scientists, especially representatives of the natural sciences, to disassociate from generated throughout history by religious thought warnings (divination) about finiteness of not only human life, but also mankind overall because of supernatural factors. The author emphasizes the necessity of thorough analysis of the works of so-called non-religious eschatology representatives by contemporary religious scholars in order to compare and summarize the various scenarios of human development, including those developed within various theological doctrines and religious philosophy. To my mind, Global information field of the modern world leaves people with no chance to avoid realizing the global risks. Global threats of non-religious content that are considered potentially possible by scholars are highlighted in the article. It is stated that the global information space of the modern world does not leave a person with the opportunity to be unaware of the global risks eschatological by nature., У статті аналізується есхатологічна модель уявлень про трагічні перспективи існування людства, як така, що включає дві великі групи напрямів дослідження: релігійну та нерелігійну есхатологію. Указано, що нерелігійною есхатологією можна вважати напрям досліджень ролі глобальних ризиків планетарного плану на основі наукового підходу в аналізі причин можливого есхатологічного сценарію розвитку земної історії. Науковцями в даному випадку приділяється увага виявленню чинників чи об’єктів, внаслідок яких існує загроза знищення людства, а також вони здійснюють оцінку ймовірності всепланетарних катастроф. Ще один напрям їхнього пошуку складає фактів про глобальні природні катастрофи, які мали місце раніше в історії нашої планети. Автор зазначає, що дані науковці уникають вживання поняття "есхатологія" та його похідних, натомість вживаючи поняття "глобальні ризики". Ми також стверджуємо, що подібне зумовлене прагнення вчених, насамперед представників природничих наук, відмежуватися від напрацьованих історично релігійною думкою попереджень (віщувань) про скінченність не лише людського життя, але й людства як такого, під впливом надприродних чинників.Автором наголошується необхідність поглибленого аналізу праць представників так званої нерелігійної есхатології з боку сучасних релігієзнавців, щоб здійснювати порівняння й узагальнення різних сценаріїв розвитку людства, в тому числі напрацьованих у межах різних теологічних думок та релігійної філософії. Стверджуємо, що сучасне глобальне інформаційне поле не дає людям можливості не усвідомлювати наявність глобальних ризиків. У статті проаналізовано глобальні загрози нерелігійного змісту, які розглядаються колом науковців як потенційно ймовірні. Вказано, що глобальне інформаційне поле сучасного світу не залишає людині шансів бути неусвідомленим щодо глобальних ризиків есхатологічного характеру.

This research is mainly aimed at giving a contribute to the stabilization of the cinematographic instrument inside geography. It will particularly be focused on three possible ways to use movies within the geographical studies: movies as a representation of space, as imagination of places and, finally, as a conceptual example. The research will essentially be centered on the imagination of urban spaces in the catastrophic movies and particularly on the capability they might have to give urban spaces a new system of visibility. The corpus of the analysis is formed of sixty-two movies, mostly deriving from science fiction.From this perspective, the initial idea is to combine the temporal dimension, which is at the basis of science fiction (especially the ideas of the future) with the spatial dimension personified by urban spaces. The first relation between this imagination and the urban realities feeds on a “crisologic” interpretation: these movies help to stabilize a diegetic universe which is full of several pathologies that have been distressing the urban development for the last 50 years. Conversely, the last point will aim at widening the scope of the previous considerations. The imagination of catastrophes and their increasing success will be included in the contemporary Zeitraumgeist (“spirit of time and space”). I will particularly concentrate on a possible change inside our relation to space and time. In this context, the framework of reference will be the concept of modernity which is here considered, among the many meanings, as an essentially time-space experience. The conclusion will lead to develop the hypothesis of a “neo-modernity”, a neologism that is used to define the inner changes in our way to experiencing time (past, present, future) and the urban space.; Le but de ce travail est premièrement celui de contribuer à la stabilisation de l’outil cinématographique au sein des études géographiques. En particulier l’attention sera ciblée sur trois possibles manières d’employer le cinéma au sein de la géographie : le cinéma comme représentation de l’espace, comme imaginaire des lieux et enfin comme exemple conceptuel. Dans le détail, la recherche concernera essentiellement les imaginaires des espaces urbains au sein du cinéma-catastrophe, en s’interrogeant notamment sur la capacité de ces films de constituer un nouveau régime de visibilité de l’urbain. Le corpus d’analyse se compose de soixante-deux films, issus pour la plupart du genre de la science-fiction. De ce point de vue, l’idée de départ est celle de conjuguer la dimension temporelle (en particulier les idées de futur) que la science-fiction présuppose, avec la dimension spatiale de l’urbain. La première relation entre cet imaginaire et les réalités urbaines fait suite à une interprétation « crisologique » : ces films contribuent à stabiliser un imaginaire fictionnel qui se nourrit de nombreuses pathologies qui hantent le développement des espaces urbains des derniers cinquante ans. Le dernier point essayera d’élargir la portée des réflexions précédentes. On considère l’imaginaire catastrophiste au sein du Zeitraumgeist (esprit du temps et de l’espace) contemporain. En particulier, l’attention sera portée sur une possible mutation de nos rapports à l’espace et au temps. Dans ce cas, le cadre de référence sera le concept de modernité, analysé en tant qu’expérience spatio-temporelle. La conclusion portera à élaborer l’hypothèse de la « néomodernité », néologisme qui indique les changements internes des rapports au temps (passé, présent et futur) et à l’espace (l’urbain).

Este trabajo reflexiona sobre el rigor científico del cine de catástrofes en aquellas producciones en las que los riesgos naturales asumen un especial protagonismo. Es evidente que dichas películas constituyen un producto de “Ciencia ficción” y, como tales, no aspiran a una total verosimilitud. No obstante, creemos oportuno discutir la “responsabilidad social” del género en el tratamiento de los temas científicos. Por otra parte, constituyen un magnífico recurso educativo en Ciencias de la Tierra. En este trabajo se describen algunas propuestas existentes en la red y se apuntan algunas ideas para que los docentes organicen sus propias actividades didácticas. This paper discusses the scientific rigor of disaster movies in those productions where natural hazards take on special importance. It is obvious that these films are a “science fiction” product and, as such, do not pretend to be absolutely plausible. However, we wish to discuss the “social responsibility” of the genre in the tretatment of scientific issues. Moreover, they constitute an extraordinary educational resource on Earth Sciences. We describe some proposals on the Internet and we suggest some ideas for teachers to organize their own educational activities