Search

In recent years, the incidence of obesity and type 2 diabetes mellitus (DM) has been increasing steadily; therefore, the search for hormonal and metabolic substances the correction of which can normalize human eating behavior is required. The main system for controlling hunger and appetite — the melanocortin pathway — is located in the hypothalamus. Activation of this signa­ling system by melanocortins leads to appetite decrease and causes a feeling of satiety. Neuropeptide Y and agouti-related protein act antagonistically and enhance hunger. There are different types of eating disorders, such as binge eating and night ­eating syndrome, which are most common among obese patients and those with type 2 DM. They are characterized by excessive intake of food and, consequently, complication of the course of underlying disease due to its negative impact on carbohydrate and lipid metabolism. There are various hormonal and metabolic substances that are responsible for suppressing and stimulating the center of hunger in the hypothalamus. This article examines the effect of ghrelin and serotonin on the mechanism of eating habits formation and the control of eating behavior in patients with obesity and type 2 DM. This article highlights the role of ghrelin and serotonin in eating behavior. Ghrelin is an orexigenic hormone and is capable of activating the center of hunger. The concentration of this hormone in patients with obesity and/or type 2 DM is reduced compared to healthy individuals that indicates the adaptation of the body to positive energy balance and excess calorie intake by humans. In turn, serotonin, whose receptors are also present in the hypothalamus, upon bin­ding to 5-HT2C receptor causes inhibition of neuropeptide Y secretion that leads to feeling of satiety and normalization of appetite and weight, thus exhibiting anorexigenic properties. Lorcaserin is currently the only serotonin receptor agonist approved by the Food and Drug Administration for the treatment, В последние годы заболеваемость ожирением и сахарным диабетом (СД) 2-го типа продолжает увеличиваться, соответственно, необходим поиск гормонально-метаболических веществ, которые влияют на пищевое поведение у людей. Главная система контроля чувства голода и аппетита — меланокортиновый путь — находится в гипоталамусе. Активация данной сигнальной системы меланокортинами приводит к снижению аппетита и вызывает чувство сытости. Антагонистически действуют нейропептид Y/агути-связанный пептид, которые усиливают чувство голода. Существуют различные гормонально-метаболические вещества, которые способны как подавлять, так и стимулировать вышеупомянутый центр. Существуют различные виды нарушения пищевого поведения, в частности, компульсивное переедание и синдром ночного переедания, которые чаще всего встречаются среди пациентов с ожирением и СД 2-го типа. Они характеризуются чрезмерным приемом пищи и, соответственно, осложнением течения основного заболевания вследствие своего негативного влияния на показатели углеводного и липидного обмена. Выявлены различные гормонально-метаболические вещества, которые способны как подавлять, так и стимулировать центр голода в гипоталамусе. В статье рассмотрено влияние грелина и серотонина на механизм формирования пищевых привычек и контроль пищевого поведения у пациентов с ожирением и СД 2-го типа. Грелин относится к орексогенным гормонам и способен активировать центр голода. Концентрация данного гормона у лиц с ожирением и/или СД 2-го типа снижена по сравнению со здоровыми лицами, что указывает на адаптацию организма к условиям положительного энергетического баланса и избытка калорий, которые потребляет человек. В свою очередь, серотонин, рецепторы которого также присутствуют в гипоталамусе, связываясь с 5HT2cR, вызывает угнетение выделения нейропептида Y, что приводит к возникновению чувства насыщения и нормализации аппетита и массы тела, то есть проявляет анорексогенные свойства. Лорказерин — пока единственный препарат с агонистическим д, Упродовж останнього часу захворюваність на ожиріння та цукровий діабет (ЦД) 2-го типу невпинно продовжує збільшуватися, відповідно, необхідний пошук гормонально-метаболічних речовин, корекція яких зможе нормалізувати харчову поведінку в осіб. Головна система контролю відчуття голоду та апетиту — меланокортиновий шлях — знаходиться в гіпоталамусі. Активація даної сигнальної системи меланокортинами призводить до зниження апетиту та викликає відчуття ситості. Антагоністично діють ней­ропептид Y/агуті-зв’язаний пептид, які підсилюють відчуття голоду. Існують різні види порушення харчової поведінки, зокрема компульсивне переїдання та синдром нічного переїдання, які найчастіше зустрічаються серед пацієнтів з ожирінням та ЦД 2-го типу. Вони характеризуються надмірним прийомом їжі та, відповідно, ускладненням перебігу основного захворювання через свій негативний вплив на показники вуглеводного та ліпідного обмінів. Виявлено різні гормонально-метаболічні речовини, які здатні як пригнічувати, так і стимулювати центр голоду в гіпоталамусі. У статті розглянуто вплив греліну та серотоніну на механізм формування харчових звичок та контроль харчової поведінки в пацієнтів із ожирінням та ЦД 2-го типу. Грелін належить до орексогенних гормонів і здатний активувати центр голоду. Концентрація даного гормона в осіб з ожирінням та/або ЦД 2-го типу знижена порівняно зі здоровими особами, що вказує на адаптацію організму до умов позитивного енергетичного балансу та надлишку калорій, які споживає людина. Зі свого боку, серотонін, рецептори якого також наявні в гіпоталамусі, зв’язуючись із власним рецепторами 5HT2cR, викликає пригнічення виділення нейропептиду Y, що призводить до виникнення відчуття насичення та нормалізації апетиту і маси тіла, тобто виявляє анорексогенні властивості. Лорказерин — поки що єдиний препарат з агоністичною дією на серотонінові рецептори, що схвалений FDA для лікування ожиріння. Саме тому дослідження гормонально-метаболічних речовин, які беруть участь у сигнальн

В обзоре детально проанализированы современные взгляды на эпидемиологию, этиологию и патогенез диабетической кардиомиопатии. Сахарный диабет вызывает различные структурные и функциональные модификации ткани миокарда. Эти патофизиологические изменения возникают в результате метаболических нарушений, вызванных гипергликемией, инсулинорезистентностью и дислипидемией. Свободные жирные кислоты могут стимулировать окисление и накапливаться в цитозоле, что приводит к липотоксическим эффектам путем образования церамидов, диацилглицерола и реактивных форм кислорода. Гипергликемия также вызывает увеличение содержания реактивных форм кислорода и образования конечных продуктов гликирования, что сопровождается развитием сердечной глюкотоксичности. Сочетание этих патофизиологических процессов, дефицит АТФ и липо-/глюкотоксичность являются промоторами дисбаланса Ca2+, стресса митохондриального/эндоплазматического ретикулума и развития апоптоза, активации сигнальных путей протеинкиназы С, митоген-активируемой протеинкиназы, убиквитин-протеасомной системы, протеотоксического стресса, активации циклического модулятора аденозиновых 5’-монофосфатов, ренин-ангиотензиновой системы, вызывают хроническое воспаление низкой интенсивности, диастолическую, а в дальнейшем систолическую дисфункцию, фиброз миокарда. Хроническая гипергликемия, инсулиновая резистентность и гиперинсулинемия вызывают резистентность кардиомиоцитов к инсулину и метаболические расстройства, которые усиливают дисфункцию митохондрий, оксидативный стресс, выработку конечных продуктов гликирования, нарушение обмена Ca2+ в митохондриях, хроническое воспаление низкой интенсивности, активацию системы «ренин — ангиотензин — альдостерон», стресс эндоплазматического ретикулума, гибель кардиомиоцитов, а также микрососудистую дисфункцию. Эти патофизиологические нарушения способствуют жесткости сердца, гипертрофии и фиброзу, развитию диастолической и систолической дисфункции миокарда и сердечной недостаточности., В огляді детально проаналізовані сучасні погляди на епідеміологію, етіологію та патогенез діабетичної кардіоміопатії. Цукровий діабет спричиняє різні структурні та функціональні модифікації тканини міокарда. Ці патофізіологічні зміни виникають внаслідок метаболічних порушень, викликаних гіперглікемією, інсулінорезистентністю і дисліпідемією. Вільні жирні кислоти можуть стимулювати окиснення і накопичуватися в цитозолі, що призводить до ліпотоксичних ефектів шляхом утворення церамідів, діацилгліцеролу і реактивних форм кисню. Гіперглікемія також викликає збільшення вмісту реактивних форм кисню та утворення кінцевих продуктів глікування, що супроводжується розвитком серцевої глюкотоксичності. Поєднання цих патофізіологічних процесів, нестача АТФ і ліпо-/глюкотоксичність є промоторами дисбалансу Ca2+, стресу мітохондріального/ендоплазматичного ретикулуму та розвитку апоптозу, активації сигнальних шляхів протеїнкінази С, мітоген-активованих протеїнкіназ, убіквітин-протеасомної системи, протеотоксичного стресу, активації циклічного модулятора аденозинових 5'-монофосфатів, ренін-ангіотензинової системи, що викликають хронічне запалення низької інтенсивності, діастолічну, а в подальшому систолічну дисфункцію, фіброз міокарда. Хронічна гіперглікемія, інсулінова резистентність і гіперінсулінемія викликають резистентність кардіоміоцитів до інсуліну та метаболічні розлади, що посилюють дисфункцію мітохондрій, оксидативний стрес, вироблення кінцевих продуктів глікування, порушення обміну Ca2+ в мітохондріях, хронічне запалення низької інтенсивності, активацію системи «ренін — ангіотензин — альдостерон», стрес ендоплазматичного ретикулуму, загибель кардіоміоцитів, а також мікросудинну дисфункцію. Ці патофізіологічні порушення сприяють жорсткості серця, гіпертрофії та фіброзу, розвитку діастолічної та систолічної дисфункції міокарда і серцевої недостатності., This paper presents detailed analysis of current views on the epidemiology, etiology and pathogenesis of diabetic cardiomyopathy. Diabetes mellitus causes various structural and functional modifications of myocardial tissue. These pathophysiological changes occur due to metabolic disorders caused by hyperglycemia, insulin resistance and dyslipidemia. Free fatty acids can stimulate oxidation and accumulate in the cytosol, leading to lipotoxic effects through the formation of ceramides, diacylglycerol and reactive oxygen species. Hyperglycemia also causes an increase in reactive oxygen species and the formation of end products of glycation, which is accompanied by the development of cardiac glucose toxicity. The combination of these pathophysiological processes, adenosine triphosphate deficiency and lipo-/glucose toxicity are promoters of Ca2+ imbalance, mitochondrial/endoplasmic reticulum stress and apoptosis, activation of protein kinase C signaling pathways, mitogen-activated protein kinases, ubiquitin-proteasome system, proteotoxic stress, activation of the cyclic modulator of adenosine 5’-monophosphates, renin-angiotensin system, causing low-grade chronic inflammation, development of diastolic and, subsequently, systolic dysfunction, myocardial fibrosis. Chronic hyperglycemia, insulin resistance and hyperinsulinemia cause cardiomyocyte resistance to insulin and metabolic disorders that exacerbate mitochondrial dysfunction, oxidative stress, production of glycation end products, alteration of Ca2+ metabolism in the mitochondria, chronic low-grade inflammation, activation of the renin-angiotensin-aldosterone system, stress of the endoplasmic reticulum, death of cardiomyocytes, as well as microvascular dysfunction. These pathophysiological disorders contribute to cardiac stiffness, hypertrophy and fibrosis, the development of diastolic and systolic myocardial dysfunction and heart failure.

Objective of the study: evaluation of the effectiveness of antimicrobial antiseptic drug Femiclean for prevention of wound infection in postpartum women with injuries of the lower parts of genital tract.Materials and methods. A clinical and laboratory examination of 65 postpartum women was carried out. I observation group consisted of 33 women who underwent surgical treatment for perineal rupture of the II degree or episiotomy. Processing of external genitalia with disinfectant solutions (potassium permanganate, chlorhexidine) three times a day for the first 2–3 days, dry treatment of the perineum sutures with iodine solution for 5 days was performed to these patients. II observation group consisted of 32 women with a perineal rupture of II degree or episiotomy, who in addition to the above-indicated preventive and therapeutic measures were prescribed vaginal Femiclean tablets for 5 days.Effectiveness of these measures was determined by presence of the postpartum complications (infiltration and suppuration in vaginal and perineum sutures), results of vaginal discharge microscopy (before and after treatment) and cytological smears from perineum sutures region (on the 5th day of the postpartum period).Results. A more significant improvement of the vaginal bacteriological status following the treatment with Femiclean was in II group patients as compared with women in group I. The favorable course of tissue regeneration in all patients of group II, which was clinically confirmed by the absence of suppuration and dehiscence of perineal wound edges, proves the effectiveness of the dequalinium chloride drug for prevention of wound infection. One of the advantages of local drug administration is the lack of significant adverse effects on the lactobacilli pool, that is important for restoration of vaginal normocenosis in the puerperal period.Conclusion. Topical application of the antiseptic drug Femiclean provides a 3-fold reduction in infectious and inflammatory complicatio, Цель работы: оценка эффективности использования антимикробного антисептического средства Фемиклин для профилактики раневой инфекции у рожениц с травмами нижних отделов родовых путей.Материалы и методы. Проведено клинико-лабораторное обследование 65 рожениц. І группу наблюдения составили 33 роженицы, которым было проведено хирургическое лечение по поводу разрыва промежности ІІ степени или эпизиотомии. В послеоперационном периоде женщинам обрабатывали наружные половые органы дезинфицирующими растворами (растворы калия перманганата, хлоргексидина) три раза в день в течение первых 2–3 суток, проводили сухую обработку швов на промежности раствором йода в течение 5 суток. ІІ группу наблюдения составили 32 роженицы с разрывом промежности ІІ степени или эпизиотомией, которым, кроме проведения указанных выше профилактически-терапевтических мероприятий, дополнительно в течение 5 суток назначали вагинальные таблетки Фемиклин.При определении эффективности данных мероприятий учитывали наличие осложнений послеродового периода (инфильтрация и нагноение швов в области влагалища и промежности), проводили микроскопию выделений из влагалища до начала лечения и на 5 сутки после родов. Для оценки течения раневого процесса осуществляли цитологический контроль мазков-отпечатков из шва на промежности со стороны слизистой влагалища на 5 сутки послеродового периода.Результаты. После проведенного лечения препаратом Фемиклин у пациенток II группы выявлено более достоверное улучшение бактериологического статуса влагалища по сравнению с женщинами І группы. Благоприятное течение процесса регенерации тканей у всех пациенток II группы, клиническим подтверждением чего было отсутствие нагноения и расхождения краев раны промежности, доказывает эффективность применения препарата на основе деквалиния хлорида для профилактики раневой инфекции у рожениц. Весомым преимуществом местного введения препарата является отсутствие существенного негативного влияния на лактобациллярный пул микрофлоры, что особенно, Мета дослідження: оцінка ефективності використання антимікробного антисептичного засобу Феміклін для профілактики ранової інфекції в породіль із травмами нижніх відділів пологових шляхів.Матеріали і методи. Проведено клініко-лабораторне обстеження 65 породіль. Першу групу спостереження склали 33 породіллі, яким було виконане хірургічне лікування з приводу розриву промежини ІІ ступеня або епізіотомії. У післяопераційному періоді жінкам обробляли зовнішні статеві органи дезінфікуючими розчинами (розчини калію перманганату, хлоргексидину) тричі на день впродовж перших 2–3 діб, проводили суху обробку швів на промежині розчином йоду впродовж 5 діб. Другу групу спостереження склали 32 породіллі з розривом промежини ІІ ступеня або епізіотомією, яким, окрім проведення наведених вище профілактично-терапевтичних заходів, додатково впродовж 5 діб призначали вагінальні таблетки Феміклін.При визначенні ефективності даних заходів враховували наявність ускладнень післяпологового періоду (інфільтрація або нагноєння швів у ділянці піхви і промежини), проводили мікроскопію виділень із піхви до початку лікування та на 5 добу після пологів. Для оцінки перебігу ранового процесу здійснювали цитологічний контроль мазків-відбитків зі швів з боку слизової піхви на 5 добу післяпологового періоду.Результати. Після проведеного лікування препаратом Феміклін у пацієнток ІІ групи виявлено більш достовірне покращення бактеріологічного статусу піхви порівняно з жінками І групи. Сприятливий перебіг процесу регенерації тканин у всіх пацієнток ІІ групи, клінічним підтвердженням чого стала відсутність нагноєння і розходження країв рани промежини, доводить ефективність застосування препарату на основі деквалінію хлориду для профілактики ранової інфекції у породіль. Вагомою перевагою місцевого введення препарату є відсутність суттєвого негативного впливу на лактобацилярний пул мікрофлори, що особливо важливо для відновлення піхвового нормоценозу в післяпологовому періоді. Висновок. Місцеве застосування а

Although the level of glycated hemoglobin (HbA1c) indicates the body content of the advanced glycation end products, its value is underestimated in clinical practice. In order to discuss the diagnostic and prognostic value of HbA1c, we conducted a comprehensive literature review and analyzed the results of own investigation that included clinical examination and laboratory testing of 116 patients with coronary artery disease, with a detailed analysis of carbohydrate metabolism and subsequent follow-up period of up to 40 months. It was found that HbA1c level tends to represent the content of advanced glycation end products, which stimulate free radical production and oxidative modification of multiple proteins and lipids, reduce cellular transport, activate pro-inflammatory cytokines and chemokines, cause immune responses and mutations, increase the activity of adhesion molecules, and cause malfunction of receptors. Nowadays, the role of advanced glycation end products is discussed in the pathophysiology of different diseases, such as arterial hypertension, diabetic vascular complications, nephropathy, atherosclerosis, Alzheimer’s disease, dementia, cataract, premature aging, loss of muscle mass, poor wound healing, malignant tumors, etc. According to our data, HbA1c not only indicates poor metabolic control within the preceding 3 months, but also is a sensitive marker of vascular diabetic complications, atherogenic dyslipidemia, insulin resistance, systemic inflammation, coronary events, and the risk of transformation to diabetes mellitus during the next 3 years. Besides, HbA1c is an effective tool for differentiation of stress hyperglycemia, which frequently occurs in patients with acute cardiovascular events, and chronic hyperglycemia caused by overt or latent glucose dysregulation. Blood HbA1c levels should be monitored not only in diabetic patients but also in elder people, smokers, patients with atherosclerotic arterial diseases, and Helicobacter pylori infecti, Уровень гликированного гемоглобина (HbA1c) свидетельствует о содержании в организме конечных продуктов усиленного гликозилирования (advanced glycation end products, AGE), однако на практике необходимость в его определении недооценивается. С целью обсуждения диагностического и прогностического значения HbA1c проведен обзор литературы, проанализованы результаты обследования 116 больных ишемической болезнью серца с детальным анализом метаболизма углеводов, включая проспективное наблюдение за ними на протяжении 40 месяцев. Установлено, что уровень HbA1c свидетельствует о содержании AGE, которые стимулируют продукцию свободных радикалов и окислительную модификацию белков и липидов, уменьшают клеточный транспорт, активируют воспалительные цитокины и хемокины, вызывают иммунные реакции и мутации, повышают активность молекул адгезии и нарушают функцию рецепторов. Обсуждается их роль в патогенезе многих заболеваний — артериальной гипертензии, диабетических сосудистых осложнений, нефропатии, атеросклероза, болезни Альцгеймера, деменции, катаракты, преждевременного старения, потери мышечной массы, плохого заживления ран и злокачественных опухолей и др. По собственным данным, HbA1c является маркером неудовлетворительного метаболического контроля в течение последних трех месяцев, сосудистых осложнений сахарного диабета, коронарной патологии, дислипидемий, инсулинорезистентности, системного воспаления и высокой вероятности возникновения сахарного диабета в ближайшие три года. Этот показатель позволяет дифференцировать острую стрессовою и хроническую гипергликемии. Содержание HbA1c следует контролировать не только у больных сахарным диабетом, но и у лиц пожилого и старческого возраста, курящих, пациентов с атеросклеротическим поражением сосудов и хеликобактерной инфекцией., Рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) свідчить про вміст в організмі кінцевих продуктів посиленого глікозилювання (advanced glycation end products, AGE), однак на практиці потреба у його визначенні недооцінюється. З метою обговорення діагностичного та прогностичного значення HbA1c проведено огляд літератури, проаналізовано результати обстеження 116 хворих на ішемічну хворобу серця з детальним аналізом метаболізму вуглеводів, включаючи проспективне спостереження за ними впродовж 40 місяців. Встановлено, що рівень HbA1c свідчить про вміст AGE, які стимулюють продукцію вільних радикалів та окисну модифікацію протеїнів і ліпідів, зменшують клітинний транспорт, активують запальні цитокіни та хемокіни, викликають імунні реакції та мутації, підвищують активність молекул адгезії та порушують функцію рецепторів. Обговорюється їх роль у патогенезі багатьох захворювань — артеріальної гіпертензії, діабетичних судинних ускладнень, нефропатії, атеросклерозу, хвороби Альцгеймера, деменції, катаракти, передчасного старіння, втрати м’язової маси, поганого загоєння ран та злоякісних пухлин тощо. За власними даними, HbA1c є маркером незадовільного метаболічного контролю впродовж останніх трьох місяців, судинних ускладнень при цукровому діабеті (ЦД), коронарної патології, дисліпідемій, інсулінорезистентності, системного запалення та високої ймовірності виникнення ЦД у найближчі три роки. Цей показник дозволяє диференціювати гостру стресову та хронічну гіперглікемії. Вміст HbA1c слід контролювати не тільки у хворих на ЦД, але й в осіб похилого і старечого віку, курців, пацієнтів з атеросклеротичним ураженням судин та хелікобактерною інфекцією.

Antibiotic-associated diarrhea arises when the antibio­tic disrupts the ecology of the intestinal microbiota, by altering the diversity and number of bacteria in the gut. These changes can affect the capacity of the resident microbiota to resist the invasion of pathogenic microorganisms or the overgrowth of opportunistic pathogens species that are endogenously present in the microbiome. Therefore, antibiotic-associated diarrhea may result in prolonged hospitalization, increased health care costs and other complications. Diarrhea is most frequently associated with the use of broad-spectrum antibiotics. Probiotics are “live microorganisms that, when administered in adequate amounts, confer a health be­nefit on the host”. Numerous clinical researches evaluate the efficacy of Lactobacillus rhamnosus GG in the prevention of antibiotic-associated diarrhea. The aim of our research was to study the efficacy of the probiotic Probiolog Baby in children aged from 4 months to 9 years with antibiotic-associated diarrhea, and to investigate its effect on dysbiotic bowel changes. We observed 28 children aged from 4 months to 9 years (average age 4.6 ± 1.9 years) with antibiotic-associated diarrhea, including 57 % of boys and 43 % of girls. The children received the probiotic Probiolog Baby — 1 stick daily for 10 days. In 10 days, only 2 children (7.2 %) had complaints about diarrhea against 100 % at the beginning of our research. The use of Lactobacillus rhamnosus GG (ATCC 53103) in children with antibiotic-associated diarrhea helps reduce diarrhea, colic, bloating, nausea, vomiting, anxiety and poor sleep in children. Considering the combined effect of Lactobacillus rhamnosus GG strain, it can be argued that Probiolog Baby increases the levels of bifidobacteria and lactobacilli in the stool and also reduces the growth of Candida and pathogenic intestinal flora., Антибиотикоассоциированная диарея (ААД) возникает тогда, когда антибиотик нарушает экологию микробиоты кишечника, изменяя разнообразие и количество бактерий в нем. Эти изменения могут повлиять на способность резидентной микробиоты противостоять вторжению патогенных микроорганизмов или росту условно-патогенных видов, которые эндогенно присутствуют в микробиоме. Поэтому AAД может привести к длительной госпитализации, увеличению расходов и ухудшению качества жизни. Диарея чаще всего связана с применением антибиотиков широкого спектра действия. Пробиотики — это «живые микроорганизмы, которые при применении в достаточном количестве приносят пользу здоровью хозяина». Многочисленные клинические исследования изучают эффективность Lactobacillus rhamnosus GG для предотвращения ААД. Целью работы было изучить эффективность применения препарата Пробиолог Бейби у детей в возрасте от 4 мес. до 9 лет жизни с диагнозом антибиотикоассоциированной диареи, а также исследовать его влияние на дисбиотические изменения кишечника. Под нашим наблюдением находилось 28 детей в возрасте от 4 мес. до 9 лет (средний возраст — 4,6 ± 1,9 года) с диагнозом антибиотикоассоциированной диареи, среди них 57 % мальчиков и 43 % девочек. Дети получали Пробиолог Бейби по 1 стику в день в течение 10 дней. Через 10 дней только у 2 детей (7,2 %) были жалобы на диарею против 100 % в начале наблюдения. Применение штамма Lactobacillus rhamnosus GG (АТСС 53103) у детей с антибиотикоассоциированной диареей способствует уменьшению диареи, колик, вздутия живота, тошноты, рвоты, беспокойства и плохого сна. Принимая во внимание комплексное воздействие штамма Lactobacillus rhamnosus GG, можно утверждать, что Пробиолог Бейби увеличивает уровень бифидобактерий и лактобактерий в кале, а также уменьшает рост грибов рода Candida и патогенной кишечной флоры., Антибіотикоасоційована діарея (ААД) виникає тоді, коли антибіотик порушує екологію мікробіоти кишечника, змінюючи різноманітність і кількість бактерій у ньому. Ці зміни можуть вплинути на здатність резидентної мікробіоти протистояти вторгненню патогенних мікроорганізмів або зростанню умовно-патогенних видів, що ендогенно присутні в мікробіомі. Тому AAД може призвести до тривалої госпіталізації, збільшення витрат і погіршення якості життя. Діарея найчастіше пов’язана із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії. Пробіотики — це «живі мікроорганізми, які при застосуванні в достатній кількості дають користь здоров’ю хазяїна». Численні клінічні дослідження вивчають ефективність Lactobacillus rhamnosus GG для запобігання ААД. Метою роботи було вивчити ефективність застосування препарату Пробіолог Бейбі у дітей віком від 4 міс. до 9 років життя з діагнозом антибіотикоасоційованої діареї, а також дослідити його вплив на дисбіотичні зміни кишок. Під нашим спостереженням перебували 28 дітей віком від 4 міс. до 9 років (середній вік 4,6 ± 1,9 року) з діагнозом антибіотикоасоційованої діареї, серед них 57 % хлопчиків і 43 % дівчаток. Діти отримували Пробіолог Бейбі по 1 стіку на день протягом 10 днів. Через 10 днів лише у 2 дітей (7,2 %) були скарги на діарею проти 100 % на початку спостереження. Застосування штаму Lactobacillus rhamnosus GG (АТСС 53103) у дітей з антибіотикоасоційованою діареєю сприяє зменшенню діареї, кольок, здуття живота, нудоти, блювання, неспокою і поганого сну. Беручи до уваги комплексний вплив штаму Lactobacillus rhamnosus GG, можна стверджувати, що Пробіолог Бейбі збільшує рівень біфідобактерій і лактобактерій у випорожненнях, а також зменшує ріст грибків роду Candida й патогенної кишкової флори.

Мета роботи – встановити чутливість і специфічність виявлення тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок у пацієнтів із тяжкою поєднаною травмою живота шляхом дослідження продуктів деградації поперечнозшитого фібрину (D-димер) методом визначення аглютинації еритроцитів технологією SimpliRED®.Матеріали та методи. В основі роботи – результати обстеження та лікування 105 пацієнтів із тяжкою поєднаною травмою живота, яких прооперували в міському центрі торако-абдомінальної травми м. Львова (на базі 1 хірургічного відділення), у відділеннях травматології, нейрохірургії лікарні швидкої медичної допомоги у 2012–2017 рр.Результати. Встановили чутливість і специфічність виявлення тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок у пацієнтів із тяжкою поєднаною травмою живота шляхом дослідження D-димерів, а також їхню динаміку в цій групі. Обов’язкові критерії залучення в дослідження: негативний результат D-димер тесту під час госпіталізації, відсутність інструментальних і клінічних ознак тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок. Дослідження здійснили перед операційним втручанням чи використанням малоінвазивних методів обстеження (лапароскопія), на 3 та 7 добу після них. Цінність методу полягає у тому, що він максимально адаптований до умов невідкладної хірургії, не потребує специфічних інгібіторів, не залежить від техніки взяття крові, кількості тромбоцитів і може бути виконаний за кілька хвилин. Позитивний результат, який вказував на активний фібриноліз, оцінювали впродовж 2 хв за аглютинацією еритроцитів у тестовій комірці та відсутністю в комірці контролю. У 78 (74,3 %) пацієнтів групи дослідження отримали позитивний D-димер тест. Пік позитивних результатів тесту визначили на 5 добу після операційного втручання. У всіх травмованих із тромбозом глибоких вен нижніх кінцівок виявили різко позитивний результат тесту, який проявлявся аглютинацією еритроцитів на 5–20 с і наявністю D-димерів протягом тривалого часу (в середньому 19,3 ± 7,1 дня). У групі низького ризику венозних тромбозів та емболі, Aim. To establish sensitivity and specificity of deep vein thrombosis detection in patients with severe combined abdominal trauma by studying cross-linked fibrin degradation products (D-dimer) using erythrocyte agglutination SimpliRED® technology.Materials and methods. We analyzed the treatment results of 105 patients with severe combined abdominal trauma who underwent surgery inLvivThoraco-AbdominalTraumaCenter (Surgical Department No. 1), Traumatology and Neurosurgery Departments of the Lviv City Emergency Hospital in 2012–2017.Results. The sensitivity and specificity of lower extremity deep venous thrombosis detection in patients with severe combined abdominal trauma was established by studying D-dimers as well as their dynamics. Mandatory inclusion criteria for the study were: negative result of the D-dimer test upon admission, absence of instrumental and clinical signs of lower extremity deep venous thrombosis. The examination was performed prior to the operation or mini-invasive methods of diagnostics (laparoscopy) and on day 3 and 7 after. The high value of the method is explained by its maximum adaptation to the conditions of urgent surgery; it does not require specific inhibitors, does not depend on blood sampling technology or platelet count and can be performed in a few minutes. A positive result, which indicated the active fibrinolysis, was evaluated within 2 min by erythrocyte agglutination in a test cell and the latter absence in a control one. The D-dimer test was positive in 78 (74.3 %) patients in the study group. The peak of positive test results was observed on the 5th day after surgery. In all the injured with lower extremity deep venous thrombosis, a strong positive test result was revealed, which was manifested by erythrocyte agglutination at the 5–20 sec and the presence of D-dimers for a long time (an average of 19.3 ± 7.1 days). In the low-risk group of deep vein thrombosis and embolism by J. Caprini, the positive test was detected in 6 (5., Цель работы – установить чувствительность и специфичность диагностики тромбоза глубоких вен нижних конечностей у пациентов с тяжелой сочетанной травмой живота путем исследования продуктов деградации поперечносшитого фибрина (D-димер) методом определения агглютинации эритроцитов с использованием технологии Simplired®.Материалы и методы. В основе работы – результаты обследования и лечения 105 пациентов с тяжелой сочетанной травмой живота, прооперированных в городском центре торакоабдоминальной травмы г. Львова (на базе 1 хирургического отделения), в отделениях травматологии, нейрохирургии больницы скорой медицинской помощи в 2012–2017 гг.Результаты. Установлена чувствительность и специфичность диагностики тромбоза глубоких вен нижних конечностей у пациентов с тяжелой сочетанной травмой живота путем исследования D-димеров, а также их динамика в этой группе. Обязательные критерии включения у исследования: отрицательный результат D-димер теста при госпитализации, отсутствие инструментальных и клинических признаков тромбоза глубоких вен нижних конечностей. Исследования проводили перед выполнением операционного вмешательства или малоинвазивных методов обследования (лапароскопия), на 3 и 7 сутки после них. Ценность метода заключается в том, что он максимально адаптирован к условиям неотложной хирургии, не нуждается в специфических ингибиторах, не зависит от техники забора крови, количества тромбоцитов, может быть выполнен за несколько минут. Положительный результат, который указывал на активный фибринолиз, оценивали на протяжении 2 мин по агглютинации эритроцитов в тестовой ячейке и ее отсутствию в ячейке контроля. У 78 (74,3 %) пациентов исследуемой группы получен положительный D-димер тест. Пик положительных результатов теста отмечен на 5 сутки после операционного вмешательства. У всех травмированных с тромбозом глубоких вен нижних конечностей обнаружен резко положительный результат теста, который проявлялся агглютинацией эритроцитов на 5–20 с и наличием D-димеров в тече

The objective: of this work is to determine the effectiveness of hepatoprotection of heparisin in patients with unstable angina in combination with non-alcoholic fatty liver disease.Material and methods. 42 patients with unstable angina were examined, including 24 patients with unstable angina in combination with non-alcoholic fatty liver disease, 18 patients with unstable angina, and 20 control subjects. Patients with combined pathology received a hepatoprotection. Patients were evaluated for lipid spectrum and functional status of the liver.Results. When evaluating the blood lipid spectrum in patients with unstable angina revealed dyslipidemia. After treatment in both groups, there was an improvement in lipogram. In patients with unstable angina with concomitant NAFLD, some increase in the level of transaminases and a decrease in their level after treatment was noted.Conclusion. The use of heparisin in patients with unstable angina in combination with NAFLD had a positive effect on the functional state of the liver and contributed to the reduction of transaminases after treatment. There was no significant effect of heparisin on blood lipid spectrum enhancement., Цель исследования: определение эффективности применения гапатопротектора гепаризина у больных нестабильной стенокардией (НС) в сочетании с неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП).Материалы и методы. Обследованы 42 больных НС, среди которых 24 пациента с НС в сочетании с НАЖБП, 18 больных НС и 20 пациентов контрольной группы. Пациенты с сочетанной патологией получали гепатопротектор. У больных оценивали показатели липидного спектра крови и функционального состояния печени.Результаты. При оценке липидного спектра крови у больных НС наблюдали явления дислипидемии. После проведенного лечения в обеих группах наблюдали улучшение показателей липидограммы. У больных НС с сопутствующей НАЖБП отмечали некоторое повышение уровня трансаминаз и снижение их уровня после проведенного лечения.Заключение. Применение гепаризина у больных нестабильной стенокардией в сочетании с неалкогольной жировой болезнью печени положительно влияло на функциональное состояние печени и способствовало снижению уровня транаминаз после проведенного лечения. Существенного влияния гепаризина на улучшение липидного спектра крови не наблюдали., Мета дослідження: визначення ефективності застосування гепатопротектора гепаризину у хворих на нестабільну стенокардію (НС) у поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП).Матеріали та методи. Обстежено 42 хворих на НС, серед яких 24 пацієнтів з НС у поєднанні з НАЖХП, 18 хворих на НС і 20 осіб контрольної групи. Пацієнти із поєднаною патологією отримували гепатопротектор. У хворих оцінювали показники ліпідного спектра крові та функціональний стан печінки.Результати. Під час оцінювання ліпідного спектра крові у хворих на НС виявляли дисліпідемію. Після проведеного лікування в обох групах спостерігалося покращення показників ліпідограми. У хворих на НС із супутньою НАЖХП відзначали деяке підвищення рівня трансаміназ та зниження їхнього рівня після проведеного лікування.Заключення. Застосування гепаризину у хворих на нестабільну стенокардію у поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки позитивно впливало на функціональний стан печінки та сприяло зниженню рівня трансаміназ після проведеного лікування. Суттєвого впливу гепаризину на покращання ліпідного спектра крові не спостерігали.

The endogenous intoxication syndrome (EIS) is one of the leading syndromes of many pathological processes. EIS is a result of the accumulation of harmful substances. This accumulation depends on formation and excretion of bile, and gallbladder (GB) condition, because intrahepatic and intraductal bile stasis, provoked by cholelithiasis, strictures and deformations of bile ducts, cellular and enzymatic dysfunctions, worsens the detoxifying function of bile system. Together with this, persistent inflammation increases the amount of proinflammatory mediators.The objective: was to estimate EIS activity according to hematological indexes in patients with coronary heart disease (CHD), namely, non-stable angina pectoris, with various GB condition.Material and methods. We analyzed the data of 116 patients, which were divided into groups according to GB condition: intact GB; sludge, cholesterosis and GB polyps; GB body deformations; GB neck deformations and cholecystitis in anamnesis; cholelithiasis; cholecystectomy in anamnesis. According to blood analysis, we counted the cellular indexes of EIS: index of neutrophils’ reactive answer, leucocytic index of intoxication in modification of B.A. Reys, hematologic index of intoxication, intoxication marker. Results were processed by variation statistics methods. Data were considered significant if р<0,05.Results. Groups with different GB conditions were significantly different according to absolute levels of index of neutrophils’ reactive answer and both leucocytic indexes of intoxication. GB neck deformations, cholecystitis and cholelithiasis (both at the moment or in anamnesis) in patients with CHD were accompanied by activation of EIS. This tendency continued after cholecystectomy.Conclusion. Hematologic markers of intoxication directly correlated with biochemical parameters of inflammation, intoxication, lipid metabolism, and cytolysis. Increase of the former was associated with distension of mitral and aortic valves, and s, Одним из ведущих синдромов общего развития многих патологических процессов выступает синдром эндогенной интоксикации (СЭИ), обусловленный накоплением повреждающих веществ. Данное накапливание зависит от образования и выведения желчи, а также состояния желчного пузыря (ЖП), поскольку внутрипеченочный и внутрипротоковый застой желчи, спровоцированный холелитиазом, стриктурами и деформациями, клеточно-ферментными дисфункциями, ухудшает выделительную и детоксикационную функцию, а персистирующее воспаление увеличивает количество провоспалительных веществ.Цель исследования: оценка активности СЭИ по гематологическим индексам у больных с ишемической болезнью сердца (ИБС, нестабильная стенокардия) с разным состоянием ЖП.Материалы и методы. Обследованы 116 пациентов, по результатам сонографического обследования поделенных на группы: интактный ЖП, сладж, холестероз и полипы ЖП, деформации и перегиб тела, деформации шейки и признаки перенесенного холецистита, холелитиаз, состояние после холецистэктомии. На основе гемограммы определены клеточные маркеры СЭИ: индекс реактивного ответа нейтрофильных гранулоцитов, лейкоцитарный индекс интоксикации; лейкоцитарный индекс интоксикации в модификации Б.А. Рейса; гематологический индекс интоксикации; ядерный индекс интоксикации; показатель интоксикации. Результаты обработаны методами вариационной статистики, за уровень достоверности принято р<0,05.Результаты. Установлено, что группы больных с разным состоянием ЖП достоверно отличались лишь по абсолютным значениям индекса реактивного ответа нейтрофильных гранулоцитов и обоих лейкоцитарных индексов интоксикации. Деформации шейки ЖП, холецистит и холелитиаз на сегодня или в анамнезе сопровождаются активацией СЭИ у больных ИБС, что сохраняется и после удаления пузыря.Заключение. Гематологические маркеры интоксикации достоверно прямо связаны с активностью биохимических параметров воспаления и интоксикации, липидным метаболизмом и выраженностью цитолиза, а их нарастание ассоциируется с раст, Одним із провідних синдромів загального розвитку багатьох патологічних процесів виступає синдром ендогенної інтоксикації (СЕІ), зумовлений накопиченням пошкоджувальних речовин. Останнє залежить від утворення та виведення жовчі і стану жовчного міхура (ЖМ), адже внутрішньопечінковий та внутрішньопротоковий застій жовчі, спровокований холелітіазом, стриктурами та деформаціями, клітинно-ферментними дисфункціями, погіршує видільну та детоксикаційну функцію, а персистуюче запалення збільшує кількість прозапальних речовин.Мета дослідження: оцінювання активності СЕІ за гематологічними індексами у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС, нестабільна стенокардія) з різним станом ЖМ.Матеріали та методи. Обстежено 116 пацієнтів, які за результатами сонографічного обстеження були розподілені на групи: інтактний ЖМ, сладж, холестероз та поліпи ЖМ, деформації та перегин тіла, деформації шийки та ознаки перенесеного холециститу, холелітіаз, стан після холецистектомії. На підставі гемограми визначено клітинні маркери СЕІ: індекс реактивної відповіді нейтрофільних гранулоцитів, лейкоцитарний індекс інтоксикації; лейкоцитарний індекс інтоксикації у модифікації Б.А. Рейса; гематологічний індекс інтоксикації; ядерний індекс інтоксикації; показник інтоксикації. Результати опрацьовані методами варіаційної статистики, за рівень достовірності прийнято р<0,05.Результати. Встановлено, що групи хворих з різним станом ЖМ істотно розрізнялися за абсолютними значеннями лише індексу реактивної відповіді нейтрофільних гранулоцитів та обох лейкоцитарних індексів інтоксикації. Деформації шийки ЖМ, холецистит та холелітіаз на сьогодні чи в анамнезі супроводжуються активацією синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на ІХС, що зберігається і після видалення міхура.Заключення. Гематологічні маркери інтоксикації вірогідно прямо пов’язані з активністю біохімічних параметрів запалення та інтоксикації, ліпідним метаболізмом і вираженістю цитолізу, а їхнє наростання асоціюється з розтягненням мітрального

Мета роботи – на підставі вивчення результатів досліджень, що наведені у джерелах наукової інформації за останні роки, проаналізувати сучасний стан наукових даних щодо раптової несподіваної смерті при епілепсії (РАНСЕП), її визначення та класифікації, факторів ризику, епідеміологічних даних, патофізіології, валідності запропонованих біомаркерів, результатів патологоанатомічних досліджень, заходів профілактики РАНСЕП, а також навести власні спостереження летальних випадків з їхньою класифікацією.Численні дослідження, котрі здійснили протягом останніх років, показали високе медичне та соціальне значення проблеми раптової несподіваної смерті при епілепсії, частота якої у хворих на епілепсію у 20 разів вища порівняно з загальною популяцією. Доведений зв’язок такої смерті з генералізованим тоніко-клонічним нападом (ГТКН) свідчить про реальну потенційну загрозу життю пацієнтів під час несприятливого фармакорезистентного перебігу захворювання. Можливими, але остаточно не доведеними, факторами ризику РАНСЕП можуть бути нічні напади під час сну, відсутність свідків, які могли б надати допомогу, положення у сні долілиць, чоловіча стать, вік початку епілепсії до 16 років і її тривалість понад 15 років, психіатрична коморбідність, вживання одночасно декількох протиепілептичних препаратів (ПЕП) або відсутність будь-якого лікування, симптоматична етіологія епілепсії, вживання ламотриджину при ідіопатичній епілепсії. Остаточно патофізіологія РАНСЕП є невідомою. Запропоновані клінічні, генетичні, електрофізіологічні, радіологічні біомаркери РАНСЕП для ідентифікації осіб із підвищеним ризиком несподіваної смерті також не мають достатньої доказової бази. Можливі профілактичні заходи полягають у нічному стеженні за пацієнтом за допомогою акустичних і біосенсорних приладів, спеціальних смарт-годинників, у застосуванні кисневої маски під час або відразу після ГТКН. Є необхідність інформувати пацієнтів, передусім осіб із незадовільною прихильністю до лікування, про можливість раптової, The purpose. To analyze the current state of scientific data related to sudden unexpected death in epilepsy (SUDEP) based on the study of recent investigations presented in the sources of scientific information about definition and classification of SUDEP, its risk factors, epidemiological data, pathophysiology, validity of proposed biomarkers, results of post-mortem examinations, measures of SUDEP prevention and also to present own observations of deaths with their classification.Numerous studies of the recent years have demonstrated the high medical and social significance of the problem of sudden unexpected death in epilepsy, the prevalence of which in patients with epilepsy is 20 times higher than in the general population. The proven association of such a death with a generalized tonic-clonic seizure (GTCS) indicates a real potential threat to life of patients with an unfavorable pharmacoresistant course of the disease. Possible, but not definitively evident, risk factors for SUDEP could be nighttime seizures during sleep, absence of witnesses who could help, prone position during sleep, male gender, age of epilepsy onset before 16 years and its duration more than 15 years, psychiatric comorbidity, simultaneous use of several anti-epileptic drugs (AEDs) or absence of any treatment, symptomatic etiology of epilepsy, use of lamotrigine in idiopathic epilepsy. The exact pathophysiology of SUDEP is unknown. The proposed clinical, genetic, electrophysiological, radiological SUDEP biomarkers for the purpose of identifying individuals with an increased risk of sudden death also do not have sufficient evidence base. Possible preventive SUDEP measures include monitoring of patients’ night sleep with the use of acoustic and biosensor devices, special smart-watches, usage of oxygen mask during or immediately after GTCS. There is a need to inform patients, especially those with unsatisfactory adherence to treatment, about the possibility of sudden death in order to improv, Цель работы – на основании изучения результатов исследований, представленных в источниках научной информации за последние годы, проанализировать современное состояние научных данных о внезапной неожиданной смерти при эпилепсии (ВНСЭП), ее определении и классификации, факторах риска, эпидемиологических данных, патофизиологии, валидности предложенных биомаркеров, результатах патологоанатомических исследований, мероприятиях по профилактике ВНСЭП, а также представить собственные наблюдения летальных случаев с их классификацией.Проведенные за последние годы многочисленные исследования продемонстрировали высокое медицинское и социальное значение проблемы внезапной неожиданной смерти при эпилепсии, частота которой у больных эпилепсией в 20 раз выше по сравнению с общей популяцией. Доказанная связь такой смерти с генерализованным тонико-клоническим припадком (ГТКП) свидетельствует о реальной потенциальной угрозе жизни пациентов при неблагоприятном фармакорезистентном течении заболевания. Возможными, но окончательно не доказанными, факторами риска ВНСЭП могут быть ночные приступы во время сна, отсутствие свидетелей, которые могли бы оказать помощь, положение во сне лицом вниз, мужской пол, возраст начала эпилепсии до 16 лет и ее продолжительность более 15 лет, психиатрическая коморбидность, употребление одновременно нескольких антиэпилептических препаратов (АЭП) или отсутствие какого-либо лечения, симптоматическая этиология эпилепсии, использование ламотриджина при идиопатической эпилепсии. Окончательно патофизиология ВНСЭП не известна. Предложенные клинические, генетические, электрофизиологические, радиологические биомаркеры ВНСЭП для идентификации лиц с повышенным риском внезапной смерти также не имеют достаточной доказательной базы. Возможные профилактические мероприятия заключаются в ночном слежении за пациентом с помощью акустических и биосенсорных приборов, специальных смарт-часов, в применении кислородной маски во время или сразу после ГТКП. Существует необходимость

Несмотря на значительную популярность и эффективность нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), а также их широкое использование в клинической практике, данная группа лекарственных средств характеризуется также большим количеством побочных эффектов, поэтому получение новых безопасных и эффективных НПВП является одним из приоритетных заданий для современной фармацевтической и медицинской химии.Цель работы – изучение противовоспалительной активности S-алкилированных производных 1,3,4-оксадиазол-2-тиола с фрагментом диклофенака в молекулах.Материалы и методы. Исследование антиэкссудативной активности соединений проводили на модели каррагенинового отека лап крыс, количественно эффект оценивали по показателям угнетения воспалительной реакции.Результаты. При проведении исследований идентифицировали ряд высокоактивных S-алкилированных производных 1,3,4-оксадиазол-2-тиола с антиэкссудативной активностью в пределах 42,4–44,6%, что соразмерно с эффектом эталонных лекарственных средств диклофенака натрия и кеторолака.Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о выраженной антиэксудативной активности в ряду S-замещенных производных 1,3,4-оксадиазол-2-тиола, актуализируя вопросы изучения данного класса гетероциклических соединений., Despite the popularity and efficiency of non-steroidal anti-inflammatory drugs and their widespread usage in clinical practice, this group of drugs is also characterized by numerous side effects, so obtaining of new safe NSAIDs is one of the priority tasks for modern pharmaceutical and medical chemistry.Aim. Studying of the anti-inflammatory activity of S-alkylated 1,3,4-oxadiazole-2-thiol derivatives with diclofenac fragment in the molecules.Materials and methods. The study of antiexudative activity of the compounds was carried out on the model of carrageenan-induced rat paw inflammation, quantitatively the effect was estimated by the index of inhibition of the inflammatory reaction.Results. During the research, highly active S-alkylated derivatives of 1,3,4-oxadiazole-2-thiol with antiexudative activity in the range of 42.4–44.6 % were identified, which is commensurate with the effects of the reference drugs diclofenac sodium and ketorolac.Conclusions. The obtained results indicate the presence of high antiexudative activity in a group of S-alkylated 1,3,4-oxadiazole-2-thiol derivatives, which actualizes the in-depth study of this class of heterocyclic compounds., Сучасні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – популярні та ефективні лікарські засоби, що широко застосовуються у клінічній практиці. Але ця група лікарських засобів характеризується також великою кількістю побічних реакцій, тому отримання нових безпечних і високоактивних НПЗП є одним із пріоритетних завдань для сучасної фармацевтичної та медичної хімії.Мета роботи – вивчення протизапальної активності речовин із групи S-алкілованих похідних 1,3,4-оксадіазол-2-тіолу з фрагментом диклофенаку в молекулах.Матеріали та методи. Дослідження антиексудативної активності сполук виконали на моделі карагенінового набряку лап щурів, кількісно ефект оцінювали за показником пригнічення запальної реакції.Результати. Протягом досліджень ідентифікували ряд високоактивних S-алкілованих похідних 1,3,4-оксадіазол-2-тіолу з антиексудативним ефектом у межах 42,4–44,6 %, що співвідноситься з дією еталонних лікарських засобів диклофенаку натрію та кеторолаку.Висновки. Результати свідчать про наявність вираженої антиексудативної активності S-заміщених похідних 1,3,4-оксадіазол-2-тіолу, що актуалізує поглиблене вивчення цього класу гетероциклічних сполук.

Acromegaly is a rare, chronic, endocrine disorder, usually caused by hypersecretion of growth hormone (GH) for a prolonged period from a somatotroph adenoma. Hormonal evaluation becomes more complex in pregnant women due to physiological changes in the pituitary and target hormone levels, binding globulins, and placental hormones. Evaluation of pituitary functions in pregnant women is quite different from nonpregnant women because of physiological hormonal changes. Pregnancy in acromegaly continues to be an uncommon event and a challenge for clinicians despite the positive impact of current treatments on survival and quality of life. Diagnosis of acromegaly during pregnancy is difficult because of changes in GH and insulin like growth factor 1 (IGF 1) levels, GH production by placenta, and the inability of routine methods to distinguish the pituitary GH from placental GH.In the majority of patients with acromegaly pregnancy does not have an adverse effect on mother or fetus and pituitary mass does not increase in size. Tumor enlargement may theoretically occur if pre-existing therapies such as somatostatin analogues are discontinued with the onset of pregnancy. Acromegalic symptoms may improve during pregnancy, possibly from the increased estrogen production inhibiting hepatic IGF 1 production. Pregnancy course is mostly uneventful but the literature indicates an increased risk of gestational diabetes and gravid hypertension in women with non-controlled GH/IGF 1 hypersecretion before gestation.In case of tumor enlargement frequent monitoring is required, surgery can be considered in the second trimester. Dopamine agonists and somatostatin analogs can be used without any adverse consequences on mother or fetus. In pregnancy acromegaly medical therapy should be withheld and administered only for tumor growth and headache control during pregnancy. Breast feeding does not affect the course of acromegaly. Postpartum pituitary imaging demonstrates no increased tumor growt, Акромегалія – рідкісне хронічне ендокринне захворювання, яке зазвичай викликається гіперсекрецією гормону росту (ГР) соматотрофною аденомою протягом тривалого періоду часу. Через фізіологічні зміни рівнів гіпофізарних гормонів, зв'язуючих глобулінів і плацентарних гормонів гормональна оцінка стає більш складною у вагітних жінок. Внаслідок фізіологічних гормональних змін оцінка функцій гіпофіза у вагітних жінок дуже відрізняється від такої у невагітних. Незважаючи на позитивний вплив сучасних методів лікування на виживання та якість життя, вагітність при акромегалії продовжує залишатися нечастою подією та проблемою для клініцистів. Діагностика акромегалії під час вагітності утруднена через зміни рівнів гіпофізарного ГР та інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1), вироблення ГР плацентою та нездатність рутинних методів відрізнити гіпофізарний ГР від плацентарного.У більшості пацієнток з акромегалією вагітність не чинить несприятливого впливу на матір або плід, а маса гіпофіза не збільшується в розмірах. Збільшення пухлини теоретично може відбутися, якщо лікування, наприклад, аналогами соматостатину було припинено з настанням вагітності. Під час вагітності симптоми акромегалії зменшуються внаслідок збільшення синтезу естрогену, що інгібує вироблення ІФР-1 в печінці. Перебіг вагітності здебільшого неускладнений, однак у літературі є дані про підвищений ризик гестаційного діабету та гіпертензії в жінок із неконтрольованою до вагітності гіперсекрецією ГР/ІФР-1.При збільшенні пухлини необхідним є частий моніторинг, хірургічне втручання може бути проведене у другому триместрі. Агоністи дофаміну та аналоги соматостатину можна застосовувати без шкідливих наслідків для матері чи плода. Під час вагітності медикаментозну терапію акромегалії слід відмінити та призначати лише при збільшенні пухлини та появі головного болю. Грудне вигодовування не впливає на перебіг акромегалії. У більшості випадків томографія гіпофіза не демонструє збільшення росту пухлини після вагітності., Акромегалия – редкое хроническое эндокринное заболевание, обычно вызываемое гиперсекрецией гормона роста (ГР) соматотрофной аденомой в течение длительного периода. Из-за физиологических изменений уровней гипофизарных гормонов, связывающих глобулинов и плацентарных гормонов, гормональная оценка становится более сложной у беременных женщин. Как следствие физиологических гормональных изменений оценка функций гипофиза у беременных женщин весьма отличается от оценки у небеременных. Несмотря на положительное влияние современных методов лечения на выживаемость и качество жизни, беременность при акромегалии продолжает оставаться редким явлением и проблемой для клиницистов. Диагностика акромегалии во время беременности затруднена из-за изменений уровней гормона роста (ГР) и инсулиноподобного фактора роста-1 (ИФР-1), выработки ГР плацентой и неспособности рутинных методов отличить гипофизарный ГР от плацентарного.У большинства пациенток с акромегалией беременность не оказывает неблагоприятного воздействия на мать или плод, а масса гипофиза не увеличивается в размерах. Увеличение опухоли теоретически может произойти, если лечение, например, аналогами соматостатина было прекращено с наступлением беременности. Во время беременности симптомы акромегалии могут уменьшиться вследствие увеличения синтеза эстрогена, ингибирующего выработку ИФР-1 в печени. Беременность в основном протекает без осложнений, однако в литературе есть данные про повышенный риск гестационного диабета и гипертензии у женщин с неконтролируемой до беременности гиперсекрецией ГР/ИФР-1.При увеличении опухоли необходим частый мониторинг, оперативное вмешательство может быть проведено во втором триместре. Агонисты дофамина и аналоги соматостатина могут быть использованы без каких-либо неблагоприятных последствий для матери или плода. При беременности медикаментозную терапию акромегалии необходимо отменить и назначать только при росте опухоли и возникновении головной боли. Грудное вскармливание не влияет на течение

Acute forms of coronary heart disease (CHD) are one of the most pressing problems in the structure of morbidity and mortality, especially among perimenopausal women. Of particular interest are approaches to the medical correction of acute myocardial ischemia that occurs on the background of non-obstructive lesions or intact coronary arteries.The objective: to study the effectiveness of a fixed combination of meldonium with γ-butyrobetaine (γ-BB) as part of the optimal pharmacotherapy of GKSbelST.Materials and methods. 81 women with percutaneous and postmenopausal GKSbelST at the age of 39–69 years (mean age – 50.26 ± 1.24 years) were examined. Patients were evaluated major circadian blood pressure monitoring parameters (MMAD) was determined levels of female sex hormones (estradiol, follicle-stimulating hormone (FSH) and luteinizing hormone (LH)), circulating endothelial dysfunction markers (endothelial NO-synthase (eNOS), endothelin-1 (ET-1)), indicators of systemic inflammation (PSA) and POL (malonic dialdehyde (MDA), ceruloplasmin (CP)), the main indicators of lipid, carbohydrate and purine metabolism at the beginning of the study on the first day of hospitalization and after 2 weeks hospital treatment. Patients were divided into two groups. The 1-st group (n = 29) included women (average age – 51.26 ± 1.82 years), to whom a fixed combination of γ-BB dihydrate (60 mg) and meldonium dihydrate (180 mg) was added to the standard OMT (Kapikor, “Olainfarm”, Latvia) 2 capsules 2 times a day; in the 2nd group (n = 52) – women with GKSbelST women (average age – 49.64 ± 1.12 years), who received only the standard OMT complex.Results. On the first day of hospitalization of patients with GKSbelST, there was a decrease in eNOS and an increase in ET-1, MDA, CB, and SRP compared to practically healthy individuals, with ABPM, an increase in BP variability (VAD), an increase in BP (HV AD), time index (YV ) at night and insufficient nightly decrease in blood pressure. Compared wit, Острые формы ишемической болезни сердца (ИБС) являются одной из самых актуальных проблем в структуре заболеваемости и летальности, особенно среди женщин перименопаузального периода. Особый интерес вызывают подходы к медикаментозной коррекции острой ишемии миокарда, возникающей на фоне необструктивных поражений или интактных коронарных артерий.Цель исследования: изучение эффективности фиксированной комбинации мельдония с γ-бутиробетаином (γ-ББ) в составе оптимальной фармакотерапии ОКСбпST.Материалы и методы. Обследовано 81 женщину с ОКСбпST пери- и постменопаузального периода в возрасте 39–69 лет (средний возраст – 50,26±1,24 года). Пациенткам проводили оценку основных параметров суточного мониторинга артериального давления (СМАД), определяли уровни женских половых гормонов (эстрадиол, фолликулостимулирующий гормон (ФСГ) и лютеинизирующий гормон (ЛГ)), циркулирующих маркеров эндотелиальной дисфункции (eндотелиальна NO-синтаза (eNOS), эндотелин-1 (ЭТ-1)), показатели системного воспаления (СРП) и ПОЛ (малоновый диальдегид (МДА), церулоплазмин (ЦП)), основные показатели липидного, углеводного и пуринового обмена в начале исследования в первые сутки госпитализации и через 2 нед стационарного лечения. Пациентки были разделены на две группы. В 1-ю группу (n=29) вошли женщины (средний возраст – 51,26±1,82 года), которым к стандартной ОМТ добавляли фиксированную комбинацию γ-ББ дигидрата (60 мг) и мельдония дигидрата (180 мг) (Капикор, «Олайнфарм», Латвия) по 2 капсулы 2 раза в сутки; во 2-ю группу (n=52) – больные ОКСбпST женщины (средний возраст – 49,64±1,12 года), которые получали только стандартный комплекс ОМТ.Результаты. В первые сутки госпитализации пациенток с ОКСбпST выявлено снижение eNOS и повышение ЭТ-1, МДА, ЦП и СРП по сравнению с практически здоровыми лицами, при СМАД – повышение вариабельности АД (ВарАД), величина нарастания АД (ВН АД), индекс времени (ИВ) в ночное время и недостаточное ночное снижение АД. По сравнению с женщинами 2-й группы двухнедельное леч, Гострі форми ішемічної хвороби серця (ІХС) є однією з найактуальніших проблем у структурі захворюваності та летальності, особливо серед жінок перименопаузального періоду. Особливу зацікавленість викликають підходи до медикаментозної корекції гострої ішемії міокарда, що виникає на тлі необструктивних уражень чи інтактних вінцевих артерій.Мета дослідження: вивчення ефективності фіксованої комбінації мельдонію з γ-бутиробетаїном (γ-ББ) у складі оптимальної фармакотерапії ГКСбелST.Матеріали та методи. Обстежено 81 жінку з ГКСбелST пери- та постменопаузального періоду віком 39–69 років (середній вік – 50,26±1,24 року). Пацієнткам проводили оцінку основних параметрів добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ), визначали рівні жіночих статевих гормонів (естрадіол, фолікулостимулювальний гормон (ФСГ) та лютеїнізуючий гормон (ЛГ)), циркулюючих маркерів ендотеліальної дисфункції (eндотеліальна NO-синтаза (eNOS), ендотелін-1 (ЕТ-1)), показники системного запалення (СРП) та ПОЛ (малоновий диальдегід (МДА), церулоплазмін (ЦП)), основні показники ліпідного, вуглеводного та пуринового обміну на початку дослідження у першу добу госпіталізації та через 2 тиж стаціонарного лікування. Пацієнтки були розподілені на дві групи. У 1-у групу (n=29) увійшли жінки (середній вік – 51,26±1,82 року), яким до стандартної ОМТ додавали фіксовану комбінацію γ-ББ дигідрату (60 мг) і мельдонію дигідрату (180 мг) (Капікор, «Олайнфарм», Латвія) по 2 капсули 2 рази на добу; у 2-у групу (n=52) – хворі на ГКСбелST жінки (середній вік – 49,64±1,12 року), які отримували лише стандартний комплекс ОМТ.Результати. У першу добу госпіталізації пацієнток з ГКСбелST виявлено зниження eNOS та підвищення ЕТ-1, МДА, ЦП і СРП, порівняно з практично здоровими особами, при ДМАТ – підвищення варіабельності АТ (ВарАТ), величина наростання АТ (ВН АТ), індекс часу (ІЧ) у нічний час та недостатнє нічне зниження АТ. Порівняно з жінками 2-ї групи двотижневе лікування пацієнток 1-ї групи істотніше пришвидшує відновлення фу

The data of the results of prescribing the drug Entop for asthenic syndrome correction in the period of early convalescence in patients with meningitis and leptospirosis have been presented in the article. Administration of Entrop showed significant improvement of patients’ attention deficit, auditory memory, improvement of activity and mood, reduced levels of physical and mental tiredness in patients with meningitis. Patients with leptospirosis showed a statistically significant improvement of active attention, long-term auditory memory, and activity after prescription of drug Entrop. 97.7% of patients showed good tolerance of Entrop. The obtained results enable to recommend the drug for correction of asthenic syndrome in patients with meningitis and leptospirosis., В статье отражены результаты применения препарата Энтроп (фенилпирацетам) в период ранней реконвалесценции при менингите и лептоспирозе с целью коррекции проявлений астенического синдрома. Использование Энтропа показало достоверное улучшение устойчивости внимания, слуховой памяти, улучшение самочувствия, активности и настроения, снижение уровня физического и психического истощения у больных менингитом. У пациентов с лептоспирозом после применения Энтропа отмечено статистически значимое улучшение активного внимания, долговременной слуховой памяти и активности. У 97,7% больных переносимость Энтропа оценена как хорошая. Полученные результаты позволяют рекомендовать препарат для коррекции астенического синдрома у больных менингитом и лептоспирозом., У статті відображено результати застосування препарату Ентроп (фенілпірацетам) у період ранньої реконвалесценції при менінгіті та лептоспірозі з метою корекції проявів астенічного синдрому. Використання Ентропу засвідчило вірогідне покращення стійкості уваги, слухової пам’яті, покращення самопочуття, активності та настрою, зменшення рівня фізичного та психічного виснаження у хворих на менінгіт. У пацієнтів із лептоспірозом після застосування Ентропу відзначено статистично значуще покращення активної уваги, довготривалої слухової пам’яті та активності. У 97,7% хворих переносимість Ентропу оцінена як хороша. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат для корекції астенічного синдрому у хворих на менінгіт та лептоспіроз.

Acute poisoning in children occupies a leading place among all accidents. Intentional poisoning is more typical for adolescents. Most often, they are drug poisoning caused by the wide choice of drugs and their easy availability. The paper describes a case of acute amlodipine poisoning in an adolescent who took 90 mg of amlodipine simultaneously for suicide. When the patient was admitted to the hospital, her condition was extremely severe due to the symptoms of general intoxication and hemodynamic disorders, in particular, significantly reduced blood pressure. Within the next few days, the patient is most likely to developed non-cardiogenic pulmonary oedema with a significant amount of effusion into the pleural cavity, that required four pleural punctures and additional drug therapy. Gradually, the patient’s condition improved and she was discharged in good condition on the 20th day from the start of treatment after consulting the child by a psychiatrist. Amlodipine, like other dihydropyridines, is a potent vasodilator. Capillary vasodilation that leads to excessive pulmonary capillary extravasation, underlies the non-cardiogenic pulmonary oedema mechanism, that most likely was observed in our patient. Considering the popularity of amlodipine as an effective antihypertensive drug, we can assume that in the future such poisoning may occur in clinical practice of doctors. That is why the physicians should be informed about the clinical symptoms of amlodipine poisoning, the severe complications that may develop in the case of an overdose, and the effective medical measures for such poisoning., Острые отравления в детском возрасте занимают ведущее место среди всех несчастных случаев. Для подростков более типичным являются умышленные отравления. Чаще всего это медикаментозные отравления, обусловленные широким выбором лекарств и их легкой доступностью. Мы описываем случай острого отравления амлодипином у пациентки, которая приняла 90 мг амлодипина одномоментно с целью суицида. На момент поступления ребенка в больницу состояние ее было крайне тяжелое за счет симптомов общей интоксикации и расстройств гемодинамики, в частности, значительно пониженного артериального давления. В последующие дни у пациентки, вероятнее всего, развился некардиогенный отек легких со значительным количеством выпота в плевральную полость, что требовало проведения 4 плевральных пункций и дополнительной медикаментозной терапии. Постепенно состояние ребенка улучшилось, и пациентка была выписана домой в удовлетворительном состоянии на 20-й день от начала лечения после консультации детским психиатром. Амлодипин, как и другие дигидропиридины, является сильным вазодилатационным средством. Капиллярная вазодилатация, что приводит к чрезмерной легочной капиллярной транссудации, лежит в основе механизма некардиогенного отека легких, который, вероятнее всего, наблюдался у нашей пациентки. Учитывая популярность амлодипина как эффективного антигипертензивного препарата, можно предположить, что в будущем такие отравления могут встречаться в клинической практике врачей. Именно поэтому медики должны быть проинформированы о клинических симптомах отравления амлодипином, тяжелых осложнениях, которые могут развиваться при его передозировке, и об эффективных средствах лечения таких отравлений., Гострі отруєння в дитячому віці займають провідне місце серед усіх нещасних випадків. Для підлітків більш типовим є навмисні отруєння. Найчастіше це медикаментозні отруєння, обумовлені широким вибором ліків і їх легкою доступністю. Ми описуємо випадок гострого отруєння амлодипіном у дитини, яка прийняла 90 мг амлодипіну одномоментно з метою суїциду. На момент надходження пацієнтки в лікарню стан її був вкрай тяжкий за рахунок симптомів загальної інтоксикації та розладів гемодинаміки, зокрема значно зниженого артеріального тиску. У наступні дні у пацієнтки, найімовірніше, розвинувся некардіогенний набряк легень зі значною кількістю випоту в плевральну порожнину, що потребувало проведення 4 плевральних пункцій та додаткової медикаментозної терапії. Поступово стан дитини покращився, і пацієнтка була виписана додому в задовільному стані на 20-й день від початку лікування після консультації дитячим психіатром. Амлодипін, як і інші дигідропіридини, є сильним судинорозширюючим засобом. Капілярна вазодилатація, що призводить до надмірної легеневої капілярної транссудації, лежить в основі механізму некардіогенного набряку легень, що, найімовірніше, спостерігався у нашої пацієнтки. Враховуючи популярність амлодипіну як ефективного антигіпертензивного препарату, можна припустити, що в майбутньому такі отруєння можуть зустрічатися в клінічній практиці лікарів. Саме тому медики повинні бути поінформовані про клінічні симптоми отруєння амлодипіном, тяжкі ускладнення, що можуть розвиватися у випадку передозування, та про ефективні засоби лікування таких отруєнь.

Condensed bicyclic systems with thiazolidine core being annulated to pyridine one occupy prominent place in medicinal chemistry because of their broad spectrum of pharmacological activities. So, the synthesis of new N3 substitutes thiazolo[4,5-b]pyridines is relevant with prospect of studying biological activity of the obtained substances.Aim. Expanding the synthetic potential of thiazolo[4,5-b]pyridines, the study of reactivity and synthesis of new N3 substituted 5-hydroxy-7-methyl-3H-thiazolo[4,5-b]pyridin-2-one derivatives.Materials and methods. Methods of organic synthesis; Physical and physical-chemical methods of analysis of organic compounds (1H NMR spectroscopy, elemental analysis). Results. Changes were made in the main heterocycle at position N3 in order to obtain new thiazolo[4,5-b]pyridines. It turned out that the combination of the reaction of cyanethylation and acid hydrolysis is an effective method of the synthesis of inaccessible 3-(5-hydroxy-7-methyl-2-oxo-thiazolo[4,5-b]pyridin-3-yl)-propionic acid. It helped to obtain a group of amides of this heterocyclic acid as perspective biologically active compounds. The structure of all synthesized compounds was confirmed by the 1H NMR spectroscopy and the data of elemental analysis.Conclusions. As a result of the structural modification of 5-hydroxy-7-methyl-3H-thiazolo[4,5-b]pyridine-2-one at position N3, a series of new thiazolo[4,5-b]pyridine-2-ones were synthesized. Pharmacological screening of the obtained thiazolo[4,5-b]pyridines was carried out. We continue to research different activities and chemical transformation of these substances with the prospect of studying biological activities., Синтез некоторых новых N3 замещенных 5-гидрокси-7-метил-3H-тиазоло[4,5-b]пиридин-2-онов как потенциальных биологически активных веществТ. И. Чабан, В. В. Огурцов, В. С. Матийчук, О. В. Гончаренко, И. Г. ЧабанКонденсированные бициклические системы с тиазолидиновым ядром, которые аннелированы к пиридиновому циклу, занимают ведущее место в медицинской химии из-за их широкого спектра фармакологической активности. Исходя из этого, актуальным является синтез новых N3 замещенных тиазоло[4,5-b]пиридинов с перспективой изучения биологической активности полученных соединений.Цель работы – расширение синтетического потенциала тиазоло[4,5-b]пиридинов, исследование их реакционной способности и синтез новых N3 замещенных 5-гидрокси-7-метил-3H-тиазоло[4,5-b]пиридин-2-онов.Материалы и методы. Методики органического синтеза, физические и физико-химические методы анализа органических соединений (ЯМР 1Н-спектроскопия, элементный анализ). Результаты. Для получения новых тиазоло[4,5-b]пиридинов осуществлена трансформация базового гетероцикла по положению N3. Установлено, что сочетание реакции цианэтилирования и кислотного гидролиза – эффективная методика синтеза труднодоступной 3-(5-гидрокси-7-метил-2-оксо-тиазоло[4,5-b]-пиридин-3-ил)-пропионовой кислоты. Получение соответствующей кислоты позволило получить группу амидов как перспективных биологически активных соединений. Структура всех синтезированных соединений подтверждена методом ЯМР 1Н спектроскопии и данными элементного анализа.Выводы. В результате структурной модификации 5-гидрокси-7-метил-3H-тиазоло[4,5-b]пиридин-2-она по положению N3 синтезирована серия новых тиазоло[4,5-b]пиридинов. Проводится фармакологический скрининг полученных тиазоло[4,5-b]пиридинов. Продолжаются исследования реакционной способности, а также химических превращений с перспективой изучения биологической активности синтезированных соединений., Конденсовані біциклічні системи з тіазолідиновим ядром, які анельовані до піридинового циклу, посідають чільне місце в медичній хімії через широкий спектр фармакологічної активності. Виходячи з цього, актуальним є синтез нових N3 заміщених тіазоло[4,5-b]піридинів із перспективою вивчення біологічної активності отриманих сполук.Мета роботи – розширення синтетичного потенціалу тіазоло[4,5-b]піридинів, дослідження їхньої реакційної здатності та синтез нових N3 заміщених 5-гідрокси-7-метил-3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-онів.Матеріали та методи. Методики органічного синтезу, фізичні та фізико-хімічні методи аналізу органічних сполук (ЯМР 1Н-спектроскопія, елементний аналіз).Результати. Для отримання нових тіазоло[4,5-b]піридинів здійснили трансформацію базового гетероциклу за положенням N3. Встановили, що поєднання реакції ціанетилювання та кислотного гідролізу є ефективною методикою синтезу важкодоступної 3-(5-гідрокси-7-метил-2-оксо-тіазоло[4,5-b]піридин-3-іл)-пропіонової кислоти. Отримання цієї кислоти дало змогу одержати групу амідів як перспективних біологічно активних сполук. Структура всіх синтезованих сполук підтверджена методом ЯМР 1Н спектроскопії та даними елементного аналізу.Висновки. У результаті структурної модифікації 5-гідрокси-7-метил-3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону за положенням N3 синтезовано серію нових тіазоло[4,5-b]піридинів. Здійснюється фармакологічний скринінг отриманих тіазоло[4,5-b]піридинів. Продовжується дослідження реакційної здатності, а також хімічних перетворень із перспективою вивчення біологічної активності синтезованих сполук.

The article summarizes the data on atopic dermatitis problem in pediatric practice, in particular, the issues of its diagnosis and treatment are considered. Atopic dermatitis is the most common skin disease in children, which greatly reduces small patients quality of life. It is well known that this disease is the result of the complex interaction of defects in the barrier function of skin, immune dysregulation, and environmental and infectious agents. There are no specific diagnostic tests for atopic dermatitis. There is no pathognomonic laboratory biomarker for its diagnosis. One of the earliest and most recognized diagnostic criteria is the Hanifin and Rajka diagnostic criteria of 1980. The diagnosis is performed in the presence of three main criteria and three additional criteria. Approaches to its treatment and choice of effective and safe treatment method in childhood are particularly relevant in recent years. For children with atopic dermatitis, a differentiated, integrated approach to treatment is necessary. Successful treatment requires a multifaceted approach that involves teaching of the patient and care-takers, elimination diet in the event of a food allergy, optimal skin care, anti-inflammatory therapy with topical corticosteroids and/or topical calcineurin inhibitors, and treatment of skin infections. The main part of treatment is daily proper skin care. The use of moisturizers enhances the hydration of the skin. Emollients can reduce the inflammation and the severity of the disease. In addition, their use reduces the amount of anti-infectious agents to fight the disease., В статье обобщены данные по проблеме атопического дерматита в педиатрической практике, в частности рассмотрены вопросы его диагностики и лечения. Атопический дерматит является наиболее распространенным заболеванием кожи у детей, значительно снижает качество жизни маленьких пациентов. Известно, что это заболевание является результатом комплексного взаимодействия дефектов барьерной функции кожи, иммунной дисрегуляции, а также экологических и инфекционных агентов. На сегодняшний день не существует специфических диагностических тестов для атопического дерматита. Нет ни одного патогномоничного лабораторного биомаркера для его диагностики. Одними из самых ранних и наиболее признанных диагностических критериев являются критерии Ханифина и Райка 1980 года. Диагноз устанавливается при наличии трех основных и трех дополнительных критериев. В последние годы особую актуальность приобретают вопросы подходов к его терапии и выбора эффективных и безопасных методов лечения в детском возрасте. Для детей с атопическим дерматитом необходим дифференцированный, комплексный подход к лечению, включающий влияние как на этиологические факторы, так и на основные патогенетические механизмы его развития, а также учитывающий разнообразные клинические особенности этого заболевания. Успешное лечение требует мультифакторного подхода, который включает обучение пациента и опекунов, элиминационную диету в случае пищевой аллергии, оптимальный уход за кожей, противовоспалительную терапию с использованием топических кортикостероидов и/или топических ингибиторов кальциневрина, а также лечение инфекций кожи. Основным звеном лечения является ежедневный надлежащий уход за кожей. Применение увлажняющих средств повышает гидратацию кожи. Эмоллиенты могут самостоятельно уменьшить воспаление и тяжесть заболевания. Кроме того, их использование снижает количество назначенных противовоспалительных средств, необходимых для борьбы с болезнью., У статті узагальнені дані щодо проблеми атопічного дерматиту в педіатричній практиці, зокрема розглянуте питання його діагностики та лікування. Атопічний дерматит є найпоширенішим захворюванням шкіри у дітей, що значно знижує якість життя маленьких пацієнтів. Відомо, що це захворювання є наслідком комплексної взаємодії дефектів бар’єрної функції шкіри, імунної дисрегуляції, а також екологічних та інфекційних агентів. На сьогодні не існує специфічних діагностичних тестів для атопічного дерматиту. Немає жодного патогномонічного лабораторного біомаркера для його діагностики. Одними з найбільш ранніх і найбільш визнаних діагностичних критеріїв є критерії Ханіфіна і Райка 1980 року. Діагноз встановлюється за наявності трьох основних і трьох додаткових критеріїв. Останніми роками особливої актуальності набувають питання підходів до його терапії та вибору ефективних і безпечних методів лікування у дитячому віці. Для дітей, хворих на атопічний дерматит, необхідний диференційований, комплексний підхід до лікування, що включає вплив як на етіологічні фактори, так і на основні патогенетичні механізми його розвитку, з урахуванням різноманітних клінічних особливостей цього захворювання. Успішне лікування потребує мультифакторного підходу, що включає навчання пацієнта й опікунів, елімінаційну дієту в разі харчової алергії, оптимальний догляд за шкірою, протизапальну терапію з використанням топічних кортикостероїдів і/або топічних інгібіторів кальциневрину, а також лікування інфекцій шкіри. Основною ланкою лікування є щоденний належний догляд за шкірою. Застосування зволожуючих засобів підвищує гідратацію шкіри. Емолієнти можуть самостійно зменшити запалення і тяжкість захворювання. Крім того, їх використання знижує кількість призначених протизапальних середників, необхідних для боротьби з хворобою.

Aim: to study and evaluate the interferon β-1b (INF) therapy efficiency on the level and abnormal nature of immunoglobulin G in patients with multiple sclerosis (MS).Materials and methods. This scientific work was performed at the Neurology Department and the Department of Histology, Cytology and Embryology of theLvivNationalMedicalUniversity named after Danylo Halytsky and in theLvivRegionalResearchCenter for the Study of Multiple Sclerosis and Other Demyelinating Diseases on the basis of theLvivRegionalClinicalHospital. The inclusion criteria for patients were age between 18 and 65 years as well as definite diagnosis of MS according to McDonald Diagnostic Criteria for MS (2010).32 patients with MS and 23 practically healthy persons were enrolled in the study. After a written informed consent obtaining from the patient there was a peripheral venous blood sampling using a blood-collection tube system Vacuette. Serum samples were prepared for antibodies to myelin basic protein (MBP) determination and identification of immunoglobulin glycosylation by means of lectin-immunoenzymatic assay.Results. Elevated levels of anti-MBP IgG and IgM in the treatment-naive MS patients were determined in comparison with the healthy persons. At the same time, higher exposure of anti-inflammatory sialic acid residues on IgG molecules and associated native immune complexes were observed in the group of patients who received INF therapy as well as higher exposure of fucosylated tri-mannose residues on measles IgG molecules and associated native immune complexes in comparison with the untreated patients.Conclusions: The blood serum of MS patients who received INF therapy were characterized by lower levels of IgG and IgM antibodies to MBP and higher exposure of sialic acid terminal residues on IgG and IgM molecules in comparison with the untreated patients. It is reasonable to assume that INF therapy could lead to anti-inflammatory native IgG complexes formation and / or decrease in IgG an, Цель работы – изучить и оценить эффективность терапии интерфероном β-1b (ИФН) на уровень и патологическую природу иммуноглобулинов IgG у больных рассеянным склерозом (РС).Материалы и методы. Работа посвящена проблеме рассеянного склероза и других демиелинизирующих заболеваний. Критерии включения пациентов: возраст от 18 до 65 лет, а также достоверный РС согласно критериям МакДональда (2010). В исследовании приняли участие 32 больных рассеянным склерозом и 23 практически здоровых человека. После получения письменного согласия пациента осуществляли забор периферической крови из вены с использованием вакуумной системы Vacuette и выделяли сыворотку для определения антител к основному белку миелина (ОБМ) и определения гликозилирования иммуноглобулинов с помощью лектин-иммуноферментного анализа.Результаты. Установлено повышенное содержание анти-ОБМ антител класса IgG и IgM антител у нелеченных больных РС по сравнению со здоровыми. В группе больных, получивших терапию ИФН, отмечен более высокий уровень экспонирования антивоспалительных сиаловых остатков на молекулах IgG и ассоциированных нативных иммунных комплексах, а также усиленное экспонирование фукозилированых коревых триманозидних остатков на молекулах IgG и ассоциированных нативных иммунных комплексах в сравнении с пациентами без терапии.Выводы. Сыворотки крови больных РС, которые получили терапию ИФН, характеризовались сниженным уровнем антител к основному белку миелина классов IgG и IgM и усиленным экспонированием терминальных остатков сиаловых кислот на молекулах IgG и IgM в сравнении с нелеченными больными. Логично предположить, что терапия ИФН может вызывать появление нативных иммунных комплексов молекул IgG, обладающих антивоспалительными свойствами и/или к уменьшению уровня патологических аутоантител классов IgG и IgM к компонентам нервной системы, как показано для анти-ОБМ аутоантител., Мета роботи – вивчити та оцінити ефективність впливу терапії інтерфероном β-1b (ІФН) на рівень і патологічну природу імуноглобулінів IgG у хворих на розсіяний склероз (РС).Матеріали та методи. Робота присвячена проблемі розсіяного склерозу та інших демієлінізувальних захворювань. Критерії залучення пацієнтів: вік від 18 до 65 років, а також вірогідний РС згідно з критеріями МакДональда (2010). У дослідженні взяли участь 32 особи, які хворі на розсіяний склероз, і 23 практично здорові особи. Після отримання письмової згоди пацієнта здійснювали забір периферичної крові з вени з використанням вакуумної системи Vacuette та виділяли сироватку для визначення антитіл до основного білка мієліну (ОБМ) і виявлення глікозилювання імуноглобулінів за допомогою лектин-імуноферментного аналізу.Результати. Встановили підвищений вміст анти-ОБМ антитіл класу IgG та IgM антитіл у нелікованих хворих на РС порівняно зі здоровими. У групі хворих, які отримували терапію ІФН, спостерігали вищий рівень експонування антизапальних сіалових залишків на молекулах IgG й асоційованих нативних імунних комплексах, а також посилене експонування фукозильованих корових триманозидних залишків на молекулах IgG та асоційованих нативних імунних комплексах порівняно з нелікованими пацієнтами.Висновки. Сироватки крові хворих на РС, які отримували лікування ІФН, характеризувалися пониженим рівнем антитіл до основного білка мієліну класів IgG та IgM і посиленим експонуванням термінальних залишків сіалових кислот на молекулах IgG та IgM порівняно з нелікованими хворими. Логічно припустити, що терапія ІФН може призводити по появи нативних імунних комплексів молекул IgG, що мають антизапальні властивості, та/чи до зменшення рівня патологічних автоантитіл класів IgG та IgM до компонентів нервової системи, як це показано для анти-ОБМ автоантитіл.

Background. The article analyzes the processes and perspectives of reforming primary health care. Primary health care (family medicine) funding is based on the risk of personalized primary care or capitalization. The purpose of the study is to analyze current practice and strategic directions of reorganization of primary health care financing management. Results. There are three options for using the individual principle of primary health care financing: the first option - when the individual standard includes only those costs associated with the provision of a set of medical services approved for primary health care institutions. A patient attached to this institution only receives primary health care. If necessary, additional examinations and consultations are sent to specialized outpatient and inpatient facilities. The second option - when the ambulatory family medicine (or the center of primary health care) is a structural subdivision of the outpatient clinic. This option requires not only the calculation of personal standard primary health care, but also the calculation of costs for advisory and diagnostic assistance. At the same time, the cost of advisory services are also calculated on the basis of the principle, the cost of diagnostic research - the number of studies performed and their cost. The third option - is part of the structure of multidisciplinary hospitals within the framework of vertical integration. At the same time, a multi-profile medical institution (medical corporation) receives an individual payment for every attached person, which covers the entire range of primary, specialized outpatient and hospital care. Conclusions. For all practical purposes, taking into account the current situation in Ukraine, the definition of primary health care for the served population is based on the official registration of residents according to the territorial principle. Today, this approach is still the only real practical basis for calculating budget alloca, Актуальность. В статье анализируются процессы и перспективы реформирования первичной медицинской помощи. Основой финансирования первичного звена здравоохранения (семейной медицины) является скорректированная на риски подушная оплата первичной медицинской помощи или метод капитации. Целью исследования является анализ действующей практики и стратегические направления реорганизации управления финансированием первичного звена здравоохранения. Результаты. Существует три варианта использования подушного принципа финансирования первичной медицинской помощи: первый вариант - когда в подушный норматив включаются только те расходы, связанные с предоставлением набора медицинских услуг, утвержденных для учреждений первичной медицинской помощи. Пациент, прикрепленный к этой организации, получает здесь только первичную медицинскую помощь. В случае необходимости проведения дополнительных обследований и консультаций он направляется в специализированные амбулаторные и стационарные учреждения. Второй вариант - когда амбулатория семейной медицины (или центр первичной медицинской помощи) является структурным подразделением поликлиники. Этот вариант требует не только расчета подушного норматива первичной медицинской помощи, но также расчета расходов на консультативную и диагностическую помощь. При этом расходы на консультативную помощь также рассчитываются с подушного принципа, расходы на диагностические исследования - по количеству выполненных исследований и их себестоимости. Третий вариант первичной медицинской помощи входит в структуру многопрофильных больниц в рамках вертикальной интеграции. При этом, на каждого прикрепленного жителя многопрофильное медицинское учреждение (медицинская компания) получает подушную оплату, которая покрывает весь имеющийся спектр первичной, специализированной амбулаторной и госпитальной помощи. Выводы. Для всех практических целей, с учетом текущей ситуации в Украине, определение первичной медицинской помощи обслуживаемого населения осуществляется на осн, Актуальність. У статті аналізуються процеси та перспективи реформування первинної медичної допомоги. Основою фінансування первинної ланки охорони здоров'я (сімейної медицини) є скоригована на ризики поособова оплата первинної медичної допомоги або метод капітації. Метою дослідження є аналіз діючої практики і стратегічні напрями реорганізації управління фінансуванням первинної ланки охорони здоров'я. Результати. Існує три варіанти використання поособового принципу фінансування первинної медичної допомоги: перший варіант - коли в поособовий норматив включаються тільки ті витрати, які пов'язані з наданням набору медичних послуг, затверджених для установ первинної медичної допомоги. Пацієнт, прикріплений до цієї установи, отримує тут тільки первинну медичну допомогу. У разі необхідності проведення додаткових обстежень і консультацій він направляється в спеціалізовані амбулаторні і стаціонарні установи. Другий варіант - коли амбулаторія сімейної медицини (чи центр первинної медичної допомоги) є структурним підрозділом поліклініки. Цей варіант вимагає не тільки розрахунку поособового нормативу первинної медичної допомоги, але також розрахунку витрат на консультативну та діагностичну допомогу. При цьому витрати на консультативну допомогу також розраховуються з поособового принципу, витрати на діагностичні дослідження - за кількістю виконаних досліджень і їх собівартості. Третій варіант первинної медичної допомоги входить в структуру багатопрофільних лікарень в рамках вертикальної інтеграції. При цьому, на кожного прикріпленого жителя багатопрофільний медичний заклад (медична корпорація) отримує поособову оплату, яка покриває весь наявний спектр первинної, спеціалізованої амбулаторної та госпітальної допомоги. Висновки. Для всіх практичних цілей, з урахуванням поточної ситуації в Україні, визначення первинної медичної допомоги населення, що обслуговується, здійснюється на підставі офіційної реєстрації жителів за територіальним принципом. Сьогодні цей підхід, як і раніше, є

Background. The article analyzes the course of processes and the prospects for the reform of hospital care. The purpose of the study is to analyze the current practice of the organization of hospital management services. Results. There are three main approaches to the organization of the financing of hospital care: full retrospective compensation of all costs incurred; сompensation for any activity based on a given model of use of fees - for example, on the model groups combined according to the diagnosis (DRG); prospective financing of expected future expenditures using fixed budgets. Conclusions. The successful functioning of the integrated healthcare system requires carefully elaborated incentives that would allow for phase-out optimization to be economically beneficial for all stakeholders. An integrated health care system сreating requires to develop a new model of payment for medical services, in which doctors would be financially interested in thorough planning of services provided by them. New integrated systems are not only coordinated structures for the provision of medical care to patients, but allow financially interested doctors to provide the highest quality services at the lowest possible price., Актуальность. В статье анализируется ход процессов и перспективы реформирования госпитальной помощи. Целью исследования является анализ действующей практики организации службы управления госпитальной помощью. Результаты. Различают три основных подхода к организации финансирования госпитальной помощи: полная ретроспективная компенсация всех понесенных расходов; компенсация за любую деятельность, основанную на заданной модели использования сборов - например, на модели групп, объединенных в соответствии с диагнозом (DRG); проспективное финансирования ожидаемых будущих расходов с использованием фиксированных бюджетов. Выводы. Для успешного функционирования системы интегрированных медицинских услуг необходимы тщательно проработанные стимулы, благодаря которым поэтапная оптимизация была бы экономически выгодной для всех заинтересованных сторон. Создание системы интегрированной медицинской помощи заключается в необходимости разработки новой модели оплаты медицинских услуг, при которой врачи были бы материально заинтересованы в тщательном планировании предоставляемых ими услуг. Новые интегрированные системы представляют собой не только согласованно действующие структуры оказания медицинской помощи пациентам, но и позволяют материально заинтересовать врачей в предоставлении услуг наивысшего качества по минимально возможной цене., Актуальність. У статті аналізується хід процесів та перспективи реформування госпітальної допомоги. Метою дослідження є аналіз діючої практики організації служби управління госпітальною допомогою. Результати. Розрізняють три основні підходи до організації фінансування госпітальної допомоги: повна ретроспективна компенсація всіх понесених витрат; компенсація за будь-яку діяльність, засновану на заданій моделі використання зборів - наприклад, на моделі груп, об'єднаних відповідно до діагнозу (DRG); проспективне фінансування очікуваних майбутніх витрат з використанням фіксованих бюджетів. Висновки. Для успішного функціонування системи інтегрованих медичних послуг необхідні ретельно опрацьовані стимули, завдяки яким поетапна оптимізація була б економічно вигідною для всіх зацікавлених сторін. Створення системи інтегрованої медичної допомоги полягає в необхідності розробки нової моделі оплати медичних послуг, при якій лікарі були б матеріально зацікавлені в ретельному плануванні надаваних ними послуг. Нові інтегровані системи являють собою не тільки узгоджено діючі структури надання медичної допомоги пацієнтам, а й дозволяють матеріально зацікавити лікарів у наданні послуг найвищої якості за мінімально можливою ціною.

The objective: to increase treatment efficiency of men with primary left-sided varicocele by investigating the sonoelastography criteria for testicular damages.Materials and methods. Qualitative compression elastography were included into the examination complex of 214 men, aged from 18 to 33 years, with a primary, grade II–III, left-side varicocele before and during the follow up, 3 months after the laparoscopic varicocelectomy.Results. Left testicle elastogram with – OS >2 points, Se = 98,6 [96–99,7] and Sp = 80 [59,3–93,2] can be uased as prognostic predictors of testicles lesions at varicocele II–III. For this parameter, we received a high probability of a negative test result of 0,018 [0,006–0,05] and the mediocre positive – 4,93 [2,3–10,8] with an indicative positive predictive value of 97,7 [94,7–99,2] and negative test results – 87 [65,8–97,4]. Among the sonological parameters, the strongest correlation between the varicose veins diameter of the spermatic cord was observed at rest and during the Valsalva maneuver – 0,89; p<0,05. The strongest, in particular, high density, was the probable correlation between the duration of retrograde flow in varicose veins of the spermatic cord during the Valsalva maneuver with an absolute number of sperm in ejaculate -0,88; p<0.05. According to the elastographic picture of the left testicle in men with varicocele II–III the highest probable inverse correlation bond of moderate density was recorded with an absolute number of sperm in ejaculate -0,6; p<0,05.Conclusions. Elastography expedient to use as a screening method of complex ultrasound examination for detecting testicular lesions, as well as, for monitoring the efficacy of varicoсelectomy which restores the elasticity of the testicular tissue., Цель исследования: повышение эффективности лечения мужчин с левосторонним варикоцеле, анализ соноэластографических критериев поражения яичек.Материалы и методы. Обследованы 214 больных c левосторонним варикоцеле II–III степени в возрасте от 18 до 33 лет, в комплекс обследованиях которых включена качественная компрессионная эластография. Из них 193 пациента обследованы через 3 мес после лапароскопической резекции левой семенной вены.Результаты. К прогностическим предикторам поражения яичек при варикоцеле II–III степени у мужчин следует отнести эластограмму левого яичка – ОС >2 балла, Se = 98,6 [96–99,7], Sp = 80 [59,3–93,2]. Для этого показателя мы получили высокое отношение правдоподобия отрицательного результата теста – 0,018 [0,006–0,05] и посредственное положительного – 4,93 [2,3–10,8] при показательной прогностической ценности положительного – 97,7 [94,7–99,2] и отрицательного результатов теста – 87 [65,8–97,4]. Среди сонологических параметров сильная положительная корреляционная связь выявлена между диаметром варикозно расширенных вен семенного канатика в покое и при выполнении пробы Valsalva – 0,89; p<0,05. Наиболее мощной, а именно сильной плотности, оказалась вероятная корреляционная связь продолжительности ретроградного кровотока в варикозно расширенных венах семенного канатика во время пробы Вальсальвы с абсолютным количеством сперматозоидов в эякуляте -0,88; p<0,05. Эластография левого яичка у мужчин с варикоцеле II–III степени показала высокую обратную корреляционную связь с абсолютным количеством сперматозоидов в эякуляте -0,6; p<0,05.Заключение. Эластографию целесообразно использовать как скрининговый метод комплексного ультразвукового обследования для выявления поражений яичек и мониторинга за эффективностью варикоцелектомии, которая восстанавливает эластичность тестикулярной ткани, в контексте прогноза фертильности., Мета дослідження: підвищення ефективності лікування чоловіків з лівобічним варикоцеле, аналіз соноеластографічних критеріїв ураження яєчок.Матеріали та методи. Обстежені 214 хворих на лівобічне варикоцеле ІІ–ІІІ ступенів та 25 практично здорових чоловіків без андрологічної патології віком від 18 до 33 років, у комплекс обстеженнях яких включено якісну компресійну еластографію. З них 193 пацієнти обстежені через 3 міс після лапароскопічної резекції лівої сім’яної вени.Результати. До прогностичних предикторів ураження яєчок при варикоцеле ІІ–ІІІ ступенів у чоловіків слід віднести еластограму лівого яєчка – ОС>2 бали, Se=98,6 [96–99,7] і Sp=80 [59,3–93,2]. Для цього показника ми отримали високе відношення правдоподібності негативного результату тесту – 0,018 [0,006–0,05] та посереднє позитивного – 4,93 [2,3–10,8] при показовій прогностичній цінності позитивного – 97,7 [94,7–99,2] і негативного результатів тесту – 87 [65,8–97,4]. Серед сонологічних параметрів найсильніший позитивний кореляційний зв’язок виявлено між діаметром варикозно розширених вен сім’яного канатика у спокої у горизонтальному положенні та під час проби Valsalva у вертикальному – 0,89; p<0,05. Найбільш потужним, а саме сильної щільності, виявився вірогідний кореляційний зв’язок тривалості ретроградного кровотоку у варикозно розширених венах сім’яного канатика під час проби Вальсальви з абсолютною кількістю сперматозоїдів в еякуляті -0,88; p<0,05. За еластографічною картиною лівого яєчка у чоловіків з варикоцеле ІІ–ІІІ ступенів найвищий вірогідний обернений кореляційний зв’язок помірної щільності зафіксовано з абсолютною кількістю сперматозоїдів в еякуляті -0,6; p<0,05.Заключення. Еластографію доцільно використовувати як скринінговий метод комплексного ультразвукового обстеження для виявлення уражень яєчок та моніторингу за ефективністю варикоцелектомії, яка відновлює еластичність тестикулярної тканини, у контексті прогнозу фертильності.

В процессе реструктуризации здравоохранения следует делать ставку на внерыночные регуляторы: планирование сети медицинских организаций на основе доказательной потребности в медицинской помощи, согласование объемов услуг, а также на адекватные такому подходу методы оплаты медицинской помощи – использование преимущественно предыдущих, а не ретроспективных методов оплаты. Наиболее этим подходам соответствует создание различных форм интеграционного взаимодействия. Такое объединение учреждений здравоохранения в экономически выгодные сети позволяет наиболее эффективно удовлетворять потребности обслуживаемого населения и снижать негативные последствия нарастающей конкуренции., У процесі реструктуризації охорони здоров’я слід робити ставку на позаринкові регулятори: планування мережі медичних організацій на тлі доказової потреби у медичній допомозі, узгодження обсягів послуг, а також на адекватні такому підходу методи оплати медичної допомоги – використання переважно попередніх, а не ретроспективних методів оплати. Найбільше цим підходам відповідає створення різних форм інтеграційної взаємодії. Таке об’єднання закладів охорони здоров’я в економічно вигідні мережі дозволяє найбільш ефективно задовольняти потреби населення, що обслуговується, і знижувати негативні наслідки наростаючої конкуренції., In the process of healthcare restructuring, one should bet on nonmarket regulators: planning the network of medical organizations on the basis of the evidentiary need for medical care, agreeing on the volume of services, and methods of payment for medical assistance that are adequate to this approach – using primarily previous rather than retrospective methods of payment. The creation of various forms of integration interaction approaches correspond most completely. Such integration of healthcare institutions into economically advantageous networks allows the most complete satisfaction of the needs of the served population and reducing the negative consequences of increasing competition.

The new technology of formation of hydrogel dressings for medical purposes, containing particles of silver was developed. To obtain metal-containing composite hydrogels, we proposed a high-tech single-stage method, which involves polymerization of polymer-monomer compositions based on polyvinyl-pyrrolidone and 2-hydroxyethylmethacrylate with simultaneous chemical reduction of silver ions from its nitrate by ethanol. It was found by the thermometric research that the temperature conditions needed for chemical reduction of silver ions are achieved due to the heat, which is released at the exothermic polymerization reaction. The temporal and temperature parameters of polymerization depending on the composition of the original polymer-monomer composition, the content of solvent and of the initiator, and silver nitrate concentration were determined. They include the initial temperature of polymerization, maximum exothermic temperature, the time of reaching the maximum exothermic temperature, and duration of effect gel. The use of combined initiating system of iron (II) sulfate + benzoyl peroxide makes it possible to implement the process of obtaining hydrogels, containing silver particles, at room temperature, in the open air. The synthesis is technologically simple and is executed without complicated apparatus design. The authors proposed a new technology of formation of hydrogel films with the use of the centrifugal method. Polymerization with silver deposition occurs in the centrifugal form simultaneously with film formation, which allows obtaining the materials with predictable properties that have a uniform distribution of the filler with equal thickness and high quality surfaces in the polymer matrix. The film products obtained as a result of the developed technology can swell in water and other polar solvents, are characterized by durability, elasticity, bactericidal and antifungal properties. The results of the clinical studies showed sufficient clinical effectiv, Розроблено нову технологію формування сріблонаповнених гідрогелевих пов’язок медичного призначення. Для одержання металонаповнених композиційних гідрогелів запропоновано високотехнологічний одностадійний метод, який полягає у полімеризації полімер-мономерних композицій на основі полівінілпіролідону та 2-гідроксіетилметакрилату з одночасним хімічним відновленням йонів срібла з його нітрату етанолом. Термометричними дослідженнями встановлено, що температурні умови, необхідні для хімічного відновлення йонів срібла, досягаються за рахунок тепла, яке виділяється під час екзотермічної реакції полімеризації. Визначені часові та температурні параметри полімеризації залежно від складу вихідної полімер-мономерної композиції, вмісту розчинника та ініціатора, концентрації нітрату срібла. Серед них – початкова температура полімеризації, максимальна температура екзотермії, час досягнення максимальної температури екзотермії, тривалість гель-ефекту.Використання комбінованої ініціювальної системи феруму (ІІ) сульфат+пероксид бензоїлу забезпечує можливість здійснення процесу одержання сріблонаповнених гідрогелів за кімнатної температури, на повітрі. Синтез є технологічно неускладненим, здійснюється без складного апаратурного оформлення. Авторами запропоновано нову технологію формування гідрогелевих плівок відцентровим методом. Полімеризація з осадженням срібла відбувається у відцентровій формі одночасно з формуванням плівки, що дозволяє одержати матеріали з прогнозованими властивостями, які володіють рівномірним розподілом наповнювача в полімерній матриці, рівнотовщинністю та високою якістю поверхонь. Одержані за розробленою технологією плівкові вироби здатні набрякати у воді та інших полярних розчинниках, відзначаються міцністю, пружністю, бактерицидними та антифунгальними властивостями. Результати клінічного дослідження виявили достатню клінічну ефективність використання розроблених гідрогелевих пов'язок медичного призначення на основі сріблонаповнених гідрогелів. Такі матеріали, у, Разработана новая технология формирования гидрогелевых повязок медицинского назначения, содержащих частицы серебра. Для получения металлосодержащих композиционных гидрогелей предложен высокотехнологичный одностадийный метод, который заключается в полимеризации полимер-мономерных композиций на основе поливинилпирролидона и 2-гидроксиетилметакрилата с одновременным химическим восстановлением ионов серебра из его нитрата этанолом. Термометрическими исследованиями установлено, что температурные условия, необходимые для химического восстановления ионов серебра, достигаются за счет тепла, которое выделяется при экзотермической реакции полимеризации. Определены временные и температурные параметры полимеризации в зависимости от состава исходной полимер-мономерной композиции, содержания растворителя и инициатора, концентрации нитрата серебра. Среди них – начальная температура полимеризации, максимальная температура экзотермии, время достижения максимальной температуры экзотермии, продолжительность гель-эффекта. Использование комбинированной инициирующей системы железа (II) сульфат + пероксид бензоила обеспечивает возможность осуществления процесса получения гидрогелей, содержащих частицы серебра, при комнатной температуре, на воздухе. Синтез является технологически простым, осуществляется без сложного аппаратурного оформления. Авторами предложена новая технология формирования гидрогелевых пленок центробежным методом. Полимеризация с осаждением серебра происходит в центробежной форме одновременно с формированием пленки, что позволяет получить материалы с прогнозируемыми свойствами, которые обладают равномерным распределением наполнителя в полимерной матрице, равной толщиной и высоким качеством поверхностей. Полученные в результате разработанной технологии пленочные изделия способны набухать в воде и других полярных растворителях, характеризуются прочностью, упругостью, бактерицидными и антифунгицидными свойствами. Результаты клинического исследования показали достаточную клин

The problem of functional integration of thermal and capacity research methods, which provides the possibility of realizing a new generation of analog front­end of the Internet of Things in the areas of materials science, biophysics and medicine, is solved. Functional integration means the possibility of the use of the same structure for its controlled heating and temperature measurement. For this purpose, instead of discrete resistive heaters and temperature sensors, transistor structures are proposed. This helps to minimize the sizes of measurement transducers, and so the spatial resolution of the transducers­based sensors of thermal analysis. The concept of constructing the functionally integrated thermal sensors based on the transistor structures and capacitive signal transducers is developed. The novelty of the proposed sensors of thermal analysis, in addition to measurement of temperature and amount of thermo­energy emitted and absorbed in the object of research, is the possibility of measuring the electrical capacity. This possibility could be particularly assured by the measurement of temperature deformation of a research object or a console that is bent under the effect of the object. The new solution of the control scheme of the transistor transformers that support the pulse managed heating and forming the informative signal of the temperature of transistor is proposed. The high precision Analog Devices AD7747 24­bit converter is taken as the basis of the capacitive signal transducer.The developed transducer provides the managed heating of research objects and is characterized by the high values of temperature resolution (not worse than 0.01 oC) and electrical capacity (not worse than 10–16 aF) measurement., Решается задача функционального интегрирования термических и емкостных методов исследований, которая обеспечивает возможность реализации нового поколения аналогового фронт-энда Интернета Вещей в области материаловедения, биофизики и медицины. Под функциональным интегрированием понимается возможность использования одной и той же структуры для ее управляемого нагрева и измерения температуры. Для этого вместо дискретных резистивных нагревателей и сенсоров температуры предложено использовать транзисторные структуры. Это позволяет минимизировать размеры измерительных преобразователей, а значит, и пространственное разрешение реализованных на этих преобразователях сенсоров термического анализа.Развивается концепция построения функционально интегрированных сенсоров тепловых величин на основе транзисторных структур и сигнальных преобразователей емкостного типа. Новизной предлагаемых сенсоров термического анализа, кроме, собственно измерения температуры и количества тепловой энергии, выделяемой или поглощаемой в объекте исследований, является возможность измерения электрической емкости. Эта возможность, в частности, обеспечивает возможность измерения температурной деформации исследуемого объекта или консоли.Проведен анализ режимов работы и схемы управления транзисторных преобразователей интегрированных сенсоров тепловых величин. Предложено новое решение схемы управления транзисторным преобразователем, которое обеспечивает импульсный управляемый нагрев и формирование информативного сигнала температуры транзистора. Управление температурным режимом предложено проводить путем модуляции амплитуды импульсов тока транзисторов при фиксированной длительности этих импульсов, или путем модуляции длительности импульсов при фиксированной амплитуде тока в диапазоне от 10 мА до 1 А. Проведены модельные исследования разработанной схемы сигнального преобразователя на основе SPICE моделей и методов в среде MicroCAP. За основу сигнального преобразователя емкостного типа взято высокопрецизионный, Вирішується задача функціонального інтегрування термічних та ємнісних методів досліджень, що забезпечує можливість реалізації нового покоління аналогового фронт-енду Інтернету Речей в галузях матеріалознавства, біофізики та медицини. Під функціональним інтегруванням розуміється можливість використання однієї і тієї ж структури для її керованого нагріву та вимірювання температури. Для цього замість дискретних резистивних нагрівників та сенсорів температури запропоновано використовувати транзисторні структури. Це дозволяє мінімізувати розміри вимірювальних перетворювачів, а відтак, і просторову роздільну здатність реалізованих на цих перетворювачах сенсорів термічного аналізу.Розвинена концепція побудови функціонально інтегрованих сенсорів теплових величин на основі транзисторних структур та сигнальних перетворювачів ємнісного типу. Новизною запропонованих сенсорів термічного аналізу, крім, властиво вимірювання температури та кількості теплової енергії, що виділяється чи поглинається в об’єкті досліджень, є можливість вимірювання електричної ємності. Така можливість, зокрема, забезпечується можливість вимірювання температурної деформації досліджуваного об’єкту чи консолі, що вигинається під дією впливу цього об’єкту.Запропоновано нове рішення схеми керування транзисторним перетворювачем, що забезпечує імпульсний керований нагрів та формування інформативного сигналу температури транзистора. За основу сигнального перетворювача ємнісного типу взято високо прецизійний 24-бітний конвертер AD7747 компанії Analog Devices.Розроблений перетворювач забезпечує керований нагрів об’єктів дослідження, характеризується високими значеннями роздільної здатності вимірювання температури (не гірше 0,01 °C), та електричної ємності (не гірше 10-16 Ф)

Цель исследования: изучение эффективности и переносимости Ноофена® в комплексе стандартного лечения пациентов со стабильными формами ишемической болезни сердца (ИБС) в сочетании с артериальной гипертензией (АГ) на основе анализа динамики их клинического течения, показателей суточного мониторирования АД (СМАД) и уровня суточного кортизола.Материалы и методы. Обследованы 58 пациентов с установленной стабильной ИБС и АГ, средний возраст – 59,4±2,05 года. В I группу вошли пациенты, которые получали стандартную терапию АГ+ИБС, во II группу – пациенты, которые на фоне стандартного лечения получали Ноофен® («Олайнфарм», Латвия) 250 мг три раза в сутки. В начале исследования и через 12 нед всем пациентам проводили СМАД; осуществляли оценку психоэмоционального статуса по скрининговой шкале тревоги и депрессии HADS и теста Спилберга–Ханина; определяли наличие когнитивных расстройств с помощью тестов Лурии, MMSE и FAB; выявляли уровень суточного кортизола в плазме и основные показатели липидного и углеводного обмена.Результаты. Большинство больных со стабильными формами ИБС и АГ, у которых выявлены тревожно-депрессивные расстройства (ТДР), в основном не достигали оптимального контроля основных параметров АД. Применение Ноофена® в комплексном лечении больных со стабильной ИБС и АГ с выявленными ТДР в течение 12 нед сопровождается достоверным снижением у них проявлений тревоги и депрессии, улучшением уровня суточного кортизола и контроля средних уровней суточного, дневного и ночного АД, коррекции циркадного ритма АД и снижению вариабельности АД, связанных с проявлениями ТДР.Заключение. Применение Ноофена® в комплексе терапии ишемической болезни сердца и артериальной гипертензии позволит повысить адаптационные свойства организма и уменьшить развитие нежелательных сердечно-сосудистых событий у пациентов с сопутствующими тревожно-депрессивными расстройствами., Мета дослідження: вивчення ефективності та переносимості Ноофену® в комплексі стандартного лікування пацієнтів із стабільними формами ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ) на підставі аналізу динаміки їхнього клінічного перебігу, показників добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ) та рівня добового кортизолу.Матеріали та методи. Обстежені 58 пацієнтів із встановленою стабільною ІХС та АГ, середній вік – 59,4±2,05 року. У І групу увійшли пацієнти, які отримували стандартну терапію АГ+ІХС, у ІІ групу – пацієнти, які на фоні стандартного лікування отримували Ноофен® («Олайнфарм», Латвія) 250 мг три рази на добу. На початку дослідження та через 12 тиж усім пацієнтам проводили ДМАТ; оцінювали психоемоційний статус за скринінговою шкалою тривоги і депресії HADS і тестом Спілберга–Ханіна; визначали наявність когнітивних розладів за допомогою тестів Лурії, MMSE та FAB; визначали рівень добового кортизолу у плазмі та основні показники ліпідного та вуглеводного обміну.Результати. Більшість хворих на стабільні форми ІХС та АГ, у яких виявлені тривожно-депресивні розлади (ТДР), переважно не досягали оптимального контролю основних параметрів АТ. Застосування Ноофену® у комплексному лікуванні хворих на стабільну ІХС та АГ з виявленими ТДР протягом 12 тиж супроводжується достовірно кращим зниженням у них проявів тривоги і депресії, покращенням рівня добового кортизолу та контролю середніх рівнів добового, денного та нічного АТ, корекції циркадного ритму АТ та зниженню варіабельності АТ, пов’язаних з проявами ТДР.Заключення. Застосування Ноофену® у комплексній терапії ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії дозволить підвищити адаптаційні властивості організму та зменшити розвиток небажаних серцево-судинних подій у пацієнтів із супутніми тривожно-депресивними розладами., The objective: study the efficacy and tolerability of Noofen® in the standard treatment of patients with stable forms of coronary artery disease (CAD) in combination with arterial hypertension (AH) based on the analysis of the dynamics of their clinical course, daily blood pressure (BP) monitoring (DBPM) and daily cortisol levels.Materials and methods. The study involved 58 patients with stable CAD and AH with a mean age of 59,4±2,05 years. Group І – patients received standard therapy AH + CAD, II – patients, who received Noofen® (Olainfarm, Latvia) on the background of standard treatment at 250 mg three times a day. At the beginning of the study and after 12 weeks, all patients were followed by DBPM; assessed the psychoemotional status of the HADS screening scales of anxiety and depression and the Spielberg-Hanin test; determined the presence of cognitive disorders using the Luria, MMSE and FAB tests; determined the level of daily cortisol and the main indicators of lipid and carbohydrate metabolism.Results. Most patients with stable forms of CAD and AH, in which anxiety-depressive disorders (ADD) were detected, generally did not achieve optimal control of the basic parameters of BP. The use of Noofen® in the complex treatment of patients with stable CAD and AH with detectable ADD for 12 weeks is accompanied by a significant reduction in their manifestations of anxiety and depression, improvement of level of daily cortisol and control of the average levels of daily, day and night BP, correction of circadian rhythm BP and decrease in the variability of BP associated with the manifestations of ADD.Conclusions. The use of Noofen® in the complex of CAD and AH therapy will increase the adaptive properties of the body and reduce the development of undesirable cardiovascular events in patients with concomitant ADD.

У статті наведено дані щодо результатів застосування препаратів Ремавір та Фурасол у комплексному лікуванні хворих на грип.Мета дослідження: вивчення ефективності препарату Ремавір (ремантадину гідрохлорид) при грипі в якості етіотропної терапії, а також вивчення ефективності застосування препарату Фурасол для місцевої терапії запального процесу ротоглотки при грипі.Матеріали та методи. Під спостереженням знаходились 79 пацієнтів із середньотяжким перебігом грипу, які проходили стаціонарне лікування у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні протягом двох епідемічних сезонів: 2015–2016 та 2016–2017 років. Хворі були розподілені на дві групи. До складу першої групи увійшли 49 хворих на грип, які отримували в якості етіотропної терапії Ремавір та Фурасол. До складу другої групи увійшли 30 хворих на грип, у комплексі лікування яких застосовували загальноприйняті схеми патогенетичної терапії (антипіретики, дезінтоксикаційна терапія) без застосування засобів етіотропної терапії та засобів для місцевого лікування запальних явищ ротоглотки.Результати. У першій групі вірогідно швидше зникали прояви інтоксикаційного синдрому, зменшення болю у горлі відбувалось вірогідно швидше порівняно із хворими другої групи. Зміни імунологічних показників пацієнтів першої групи, які отримували у комплексному лікуванні грипу Ремавір, значною мірою характеризують позитивну динаміку клітинного імунітету і сприяють успішному завершенню інфекційного процесу.Заключення. У хворих, які отримували у комплексному лікуванні Ремавір, на 5–6-у добу лікування спостерігалася активація механізмів «раннього» та «субраннього» імунозалежного запалення, а також процесів Fas-залежного програмованого апоптозу, що на тлі стимуляції інших факторів клітинного імунітету сприяло швидшому зникненню симптомів, ознак інтоксикації та скорішому одужанню., В статье представлены данные о результатах применения препаратов Ремавир и Фурасол в комплексном лечении больных гриппом.Цель исследования: изучение эффективности препарата Ремавир (ремантадина гидрохлорид) при гриппе в качестве этиотропной терапии, а также изучение эффективности применения препарата Фурасол для местной терапии воспалительного процесса ротоглотки при гриппе.Материалы и методы. Под наблюдением находились 79 пациентов со среднетяжелым течением гриппа, которые проходили стационарное лечение во Львовской областной инфекционной клинической больнице в течение двух эпидемических сезонов: 2015–2016 и 2016–2017 годов. Больные были разделены на две группы. В состав первой группы вошли 49 больных гриппом, получавших в качестве этиотропной терапии Ремавир и Фурасол. В состав второй группы вошли 30 больных гриппом, в комплексе лечения которых применяли общепринятые схемы патогенетической терапии (антипиретики, дезинтоксикационная терапия) без применения средств этиотропной терапии и средств для местного лечения воспалительных явлений ротоглотки.Результаты. В первой группе достоверно быстрее исчезали проявления интоксикационного синдрома, уменьшение боли в горле происходило достоверно быстрее по сравнению с больными второй группы. Изменения иммунологических показателей пациентов первой группы, получавших в комплексном лечении гриппа Ремавир, в значительной степени характеризуют положительную динамику клеточного иммунитета и способствуют успешному завершению инфекционного процесса.Заключение. У больных, получавших в комплексном лечении Ремавир, на 5–6-е сутки лечения наблюдалась активация механизмов «раннего» и «субраннего» иммунозависимого воспаления, а также процессов Fas-зависимого программируемого апоптоза, что на фоне стимуляции других факторов клеточного иммунитета способствовало быстрому исчезновению симптомов, признаков интоксикации и скорейшему выздоровлению., The article presents data on the results of the use of Remavir and Furasol in the complex treatment of influenza patients.The objective: was to study the efficacy of Remavir (remantadine hydrochloride) in influenza as etiotropic therapy, as well as to study the efficacy of using Furasol for local therapy of the oropharyngeal inflammatory process in influenza.Materials and methods. Seventy-nine patients with a moderate-to-severe course of influenza who underwent in-patient treatment at the Lviv Oblast Infectious Clinical Hospital during the two epidemic seasons 2015–2016 and 2016–2017 were under observation. The patients were divided into two groups. The first group consisted of 49 patients with influenza who received Remavir and Furasol as etiotropic therapy. The second group consisted of 30 patients with influenza, in the complex treatment of which conventional methods of pathogenetic therapy (antipyretic drugs, detoxification therapy) were used, without the use of etiotropic therapy and means for topical treatment of inflammatory phenomena of the oropharynx.Results. In the first group, the manifestations of intoxication syndrome were reliably faster, the pain in the throat decreased reliably faster than in the second group. The changes in the immunological parameters of the patients of the first group, who received in the complex treatment of the Remavir flu, largely characterize the positive dynamics of cellular immunity and contribute to the successful completion of the infectious process.The conclusion. In patients receiving complex treatment of Remavir, on the 5th–6th day of treatment, activation of the mechanisms of the «early» and «subliminal» immune-dependent inflammation, as well as the processes of Fas-dependent programmable apoptosis, was observed, which, in response to stimulation of other factors of cellular immunity, facilitated rapid disappearance symptoms, signs of intoxication and speedy recovery.

В статье освещены результаты исследования проблемы лабораторного обеспечения семейных врачей в Украине, пути приближения современных аналитических технологий к нуждам врачей, проанализировано значение внедрения стандартизации преаналитического этапа лабораторных исследований в практику для улучшения качества предоставления медицинской помощи населению, что будет способствовать реформированию системы здравоохранения. Результаты исследования сформированы в систему знаний., У статті висвітлені результати дослідження проблеми лабораторного забезпечення сімейних лікарів в Україні, шляхи наближення сучасних аналітичних технологій до потреб лікарів, проаналізовано значення впровадження стандартизації преаналітичного етапу лабораторних досліджень у практику для покращення якості надання медичної допомоги населенню, що сприятиме реформуванню системи охорони здоров’я. Результати дослідження сформовані у систему знань., The article highlights the results of the research of the problem of laboratory support of family doctors in Ukraine, the ways of bringing modern analytical technologies to the needs of doctors, and the importance of introducing standardization of the preanalytic phase of laboratory research into practice for improving the quality of medical care provision to the population, which will contribute to the reform of the health care system. The results of the study are shaped into the knowledge system.

Оne of the modern evidence-based methods for treating patients with ischemic stroke is systemic thrombolytic therapy. Only alteplase is allowed for systemic thrombolytic therapy. But this medical drug have restriction to use and a number of serious complications. It causes the need for research other medicines for thrombolysis treating. One of these drugs can be tenecteplase.The aim of work.To research and generalize evidential data on the use of tenecteplase, as well as to assess its benefits in thrombolytic therapy for ischemic stroke.Materials and methods. Materials: systematic reviews, results of meta-analyses and clinical trials. Methods: information search, analysis and synthesis, and graphical and mathematical evaluation.Results. One systematic review, two meta-analyses, and five completed clinical trials were singled out from the Database of Research into Stroke (DORIS) and the Medline database of the National Medical Library of the United States, as well as from clinical trial databases. These findings were utilized to summarize evidential data for tenecteplase use with ischemic stroke. The graphical and mathematical evaluation revealed that according to the following indicators: 24 hour recanalization, functional results after 3 months, benefit/risk ratio, administration method, fibrin-selectivity, half-life and resistance to the inhibitor of the type 1 plasminogen activator, tenecteplase is superior to alteplase, however in terms of the cost the former is inferior to the latter. Competitiveness coefficient of tenecteplase is 4.3 times higher than the one of alteplase.Conclusions. Based on the chosen comparison criteria, tenecteplase has significant advantages over alteplase and therefore may be used as its likely alternative, given almost similar safety profile and effectiveness, as well as better usability. To confirm or refute this, further large-scale clinical trials are required., Одним из современных методов лечения больных с ишемическим инсультом (ИИ), имеющим самый высокий уровень доказательности, является системная тромболитическая терапия (ТЛТ). Это ключевое вмешательство, которое может снизить инвалидность после ИИ. Для проведения системной ТЛТ разрешено использовать единственное лекарственное средство (ЛС) – альтеплазу (рекомбинантный тканевой активатор плазминогена (recombinant tissue plasminogen activator – rtPA). Однако это ЛС имеет определенные ограничения к применению и ряд серьезных осложнений. Это предопределяет необходимость исследований других ЛС, которые можно применять для системной ТЛТ. Одним из таких ЛС может стать тенектеплаза (TNK-tPA).Цель работы – поиск и обобщение доказательных данных по использованию тенектеплазы, а также оценка ее преимуществ для тромболитической терапии при ИИ.Материалы и методы. Материалы: систематические обзоры, результаты мета-анализов и клинических исследований (КИ). Использовали методы информационного поиска, анализа и синтеза, графически-математической оценки.Результаты. Из баз данных доказательной медицины DORIS (исследования по инсульту) и Medline Национальной медицинской библиотеки США, а также базы данных КИ выделен один систематический обзор, два мета-анализа, пять завершенных КИ, на основании которых обобщено доказательную базу использования тенектеплазы при ИИ. Графически-математическая оценка показала, что по таким показателям, как реканализация через 24 ч, функциональные результаты через 3 месяца, соотношение польза/риск, способ введения, селективность к фибрину, период полувыведения и устойчивость к воздействию ингибитора активатора плазминогена I типа тенектеплаза превышает, а по стоимости уступает альтеплазе. Коэффициент конкурентоспособности тенектеплазы в 4,3 раза выше, чем альтеплазы.Выводы. Тенектеплаза по выбранным критериям сравнения имеет значительные преимущества перед альтеплазой, поэтому может стать ее вероятной альтернативой, учитывая почти аналогичные профиль безопасно, Одним із сучасних методів лікування хворих на ішемічний інсульт (İİ), який має найвищий рівень доказовості, є системна тромболітична терапія (ТЛТ). Це ключове втручання, яке може знизити інвалідність після İİ. Для системної ТЛТ дозволено використовувати єдиний лікарський засіб (ЛЗ) – альтеплазу (рекомбінантний тканинний активатор плазміногену (recombinant tissue plasminogen activator – rtPA). Проте цей ЛЗ має певні обмеження до застосування та низку серйозних ускладнень. Це зумовлює необхідність дослідження інших ЛЗ, які можна застосовувати для системної ТЛТ. Одним із таких ЛЗ може стати тенектеплаза (TNK-tPA).Мета роботи – пошук та узагальнення доказових даних щодо використання тенектеплази, а також оцінювання її переваг для тромболітичної терапії при İİ.Матеріали та методи. Матеріали: систематичні огляди, результати метааналізів і клінічних досліджень (КД). Застосували методи інформаційного пошуку, аналізу й синтезу та графічно-математичного оцінювання.Результати. З баз даних доказової медицини DORIS (дослідження щодо інсульту) і Medline Національної медичної бібліотеки США, а також бази даних КД виділили один систематичний огляд, два метааналізи, п’ять завершених КД, на підставі яких узагальнили доказову базу використання тенектеплази при İİ. Графічно-математичне оцінювання засвідчило: за такими показниками, як реканалізація через 24 год, функціональні результати через 3 місяці, співвідношення користь/ризик, спосіб введення, селективність до фібрину, період напіввиведення та стійкість до впливу інгібітора активатора плазміногену І типу тенектеплаза переважає, а за вартістю поступається альтеплазі. Коефіцієнт конкурентоспроможності в тенектеплази в 4,3 раза вищий, ніж в альтеплази.Висновки. Тенектеплаза за обраними критеріями порівняння має чималі переваги перед альтеплазою, тому може стати її альтернативою, враховуючи майже аналогічні профіль безпеки й ефективність, а також більшу зручність використання. Для підтвердження чи спростування цього необхідні наступні

Метою роботи було дослідити взаємозв’язок між рівнем Ser-Pro-Cys пептиду в сироватці крові хворих на розсіяний склероз (РС) та демографічними особливостями обстежених осіб, а також окремими властивостями перебігу цього захворювання. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 61 хворий на РС та 20 практично здорових осіб віком від 19 до 57 років. Методи дослідження: клінічні — аналіз скарг, анамнезу захворювання та життя, загальний та неврологічний огляди; лабораторні — білки сироватки крові послідовно осаджували трихлороцтовою (ТХО) кислотою. Утворену ТХО-розчинну фракцію піддали високоефективній рідинній хроматографії при довжині хвилі 280 нм. За допомогою двовимірної тонкошарової хроматографії та мас-спектрометрії було ідентифіковано Ser-Pro-Cys олігопептид. Результати. Виявлено вірогідну відмінність між середніми значеннями рівня Ser-Pro-Cys пептиду у сироватці крові хворих на РС різних вікових і гендерних груп порівняно з контрольною групою (p < 0,01). Натомість не встановлено вірогідних відмінностей у показниках рівня Ser-Pro-Cys пептиду між хворими на РС чоловіками і жінками. Незалежно від характеристики неврологічних проявів та віку дебюту захворювання в усіх групах хворих на РС концентрація Ser-Pro-Cys пептиду у сироватці крові була вищою порівняно з контрольною групою (p < 0,05). Середні значення рівня Ser-Pro-Cys пептиду у сироватці крові хворих на РС із різною тривалістю захворювання та різним ступенем інвалідності виявилися значущо вищими порівняно з контрольною групою (р < 0,01). Висновки. Рівень Ser-Pro-Cys пептиду був вірогідно вищим у хворих на РС вже навіть у дебюті захворювання порівняно із здоровими добровольцями. Вірогідно вищі значення цього олігопептиду в сироватці крові хворих на РС утримувались протягом усієї тривалості розвитку захворювання, а також при всіх рівнях інвалідизації хворих, порівнюючи з результатами контрольної групи. Виявлені закономірності узгоджуються з даними літератури на користь прозапальної та мієлінотоксичн, Целью работы было исследовать взаимосвязь между уровнем Ser-Pro-Cys пептида в сыворотке крови больных рассеянным склерозом (РС) и демографическими особенностями обследованных лиц, а также отдельными свойствами течения этого заболевания. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 61 больной РС и 20 практически здоровых лиц в возрасте от 19 до 57 лет. Методы исследования: клинические — анализ жалоб, анамнеза заболевания и жизни, общий и неврологический осмотры; лабораторные — белки сыворотки крови последовательно осаждали трихлоруксусной (ТХУ) кислотой. Образовавшуюся ТХУ-растворимую фракцию подвергли высокоэффективной жидкостной хроматографии при длине волны 280 нм. С помощью двумерной тонкослойной хроматографии и масс-спектрометрии был идентифицирован Ser-Pro-Cys олигопептид. Результаты. Выявлено достоверное отличие между средними значениями уровня Ser-Pro-Cys пептида в сыворотке крови больных РС различных возрастных и гендерных групп по сравнению с контрольной группой (p < 0,01). Однако не установлено достоверных различий в показателях уровня Ser-Pro-Cys пептида между больными РС мужчинами и женщинами. Независимо от характеристики неврологических проявлений и возраста дебюта заболевания во всех группах больных РС концентрация Ser-Pro-Cys пептида в сыворотке крови была выше по сравнению с контрольной группой (p < 0,05). Средние значения уровня Ser-Pro-Cys пептида в сыворотке крови больных РС с разной длительностью заболевания и разной степенью инвалидности оказались значимо выше по сравнению с контрольной группой (р < 0,01). Выводы. Уровень Ser-Pro-Cys пептида был достоверно выше у больных РС уже даже в дебюте заболевания по сравнению со здоровыми добровольцами. Вероятно, высокие значения этого олигопептида в сыворотке крови больных РС сохранялись в течение всей продолжительности развития заболевания, а также при всех уровнях инвалидизации больных по сравнению с результатами контрольной группы. Выявленные закономерности согласуются с данными литерат, Background. The purpose of the study was to investigate the relationship between the level of Ser-Pro-Cys peptide in the blood serum of patients with multiple sclerosis (MS) and the demographic characteristics of the examined patients, as well as the features of the disease. Materials and methods. 61 patients with multiple sclerosis and 20 healthy individuals aged 19–57 years participated in the research. Methods of investigation: clinical — analysis of complaints, history of disease and life, general and neurological examinations; laboratory — the serum proteins were successively precipitated with trichloroacetic acid (TCA). The generated TCA-extracted fraction was subjected to high-performance liquid chromatography at a wavelength of 280 nm. Using the two-dimensional thin-layer chromatography and mass spectrometry, Ser-Pro-Cys oligopeptide was identified. Results. A significant difference was found between the mean Ser-Pro-Cys peptide serum level in patients with MS of various age and gender groups compared to the control group (p < 0.01). Instead, there were no significant differences in Ser-Pro-Cys peptide serum level between males and females with MS. Regardless of the characteristics of the neurological manifestations and the age of disease onset, in all groups of patients with MS, Ser-Pro-Cys peptide serum concentration was higher compared to the control group (p < 0.05). The mean Ser-Pro-Cys peptide serum level in MS patients with different duration of the disease and with varying degrees of disability was significantly higher compared to the control group (p < 0.01). Conclusions. Ser-Pro-Cys peptide level was significantly higher in patients with MS even at the disease onset, compared to the healthy volunteers. Significantly higher values of this oligopeptide in thу blood serum of MS patients were maintained throughout the all duration of the disease, as well as at all levels of patients’ disability, compared to the results of the control group. Th

The article highlights the new approach to teaching a foreign language to medical students as a reasonable mixed method of traditional teaching and the use of modern technologies. Teaching process at higher medical educational institutions is based on innovative didactic technologies, mechanisms and procedures. Many theories suggest implementation of combined classroom and online teaching called blended or hybrid learning. The aim of this investigation is to develop practical recommendations for successful integration of blended learning with traditional teaching medical students at the Danylo Halytsky Lviv National Medical University. Web-based technology stimulates and promotes self-learning, keeps the learner at the centre of the learning process using personality-oriented and technology-mediated approaches. E-learning promotes autonomy and motivates students to learn throughout the life performing specific tasks before or after classroom learning. The research involved 47 groups of students studying General Medicine at Danylo Halytsky Lviv National Medical University (602 second-year students, 2017-2018 academic year). The experiment consisted of 40% of e-learning and 60% of classroom teaching. Assessing performance, we concluded that students' academic performance results improved from 15% to 23% depending on the language skill due to the integration of blended learning strategies into the teaching process. Blended learning also assists students to choose and interpret required tasks, to assess cases related to future medical profession, and to apply compulsory information, which requires proficiency and practical skills.

Дефекти зубних рядів часто викликають зміни форми зубної дуги спершу в зоні дефекту, а потім поширюються на весь зубний ряд. Вторинні деформації зубних дуг, які виникають при патологічному зміщенні окремих зубів, дуже ускладнюють клінічну картину при частковій втраті зубів.Мета роботи – вивчити в дорослих пацієнтів із частковими дефектами зубних рядів розміри зубних рядів і положення зубів у ділянці дефекту, в сагітальній і трансверзальній площинах.Матеріали та методи. Обстежили 32 пацієнти з частковими дефектами зубних рядів віком від 20 років до 60 років і старше. Діагноз встановлювали за класифікацією Кеннеді. На діагностичних гіпсових моделях (32 пари) визначали розміри зубних рядів за методами Пона, Коркхауза, оцінювали оклюзійну криву Шпея та кути торк й ангуляції зубів. Пацієнтів поділили на 3 групи: I – 5 осіб із дефектами тільки верхнього зубного ряду; II група – 13 пацієнтів із дефектами лише нижнього зубного ряду; ІІІ група – 14 хворих із дефектами верхнього та нижнього зубного ряду.Результати. Вимірювання діагностичних моделей за методами Пона і Коркхауза вказує на активний вплив дефектів зубних рядів на деформацію обох зубних рядів: у трансверзальній площині внаслідок їхнього звуження або розширення, в сагітальній – видовження або вкорочення зубних рядів. Дефекти верхнього зубного ряду мають менший вплив на зміну ширини зубних рядів, дефекти нижнього зубного ряду в 4 рази активніше спричиняють прогресування деформацій зубних рядів, а наявність дефектів на обох щелепах супроводжується деформацією зубних рядів у всіх випадках. Дефект зубного ряду навіть на одній щелепі впливає на зміну довжини зубних рядів на обох щелепах. Виразність кривої Шпея суттєво збільшується в пацієнтів із дефектами обох зубних рядів.Не виявили нормальні показники торка й ангуляції зубів у ділянці дефектів зубних рядів у пацієнтів усіх груп. Наявність дефектів нижнього зубного ряду має більший вплив на зміну торка зубів, ніж наявність дефектів верхнього зубного ряду. Ступінь відх, An edentulous state often causes changes in the dental arch shape first in the defect area, and then spreads to the entire dental arch. Secondary deformities of the tooth arches, which occur during pathological displacement of individual teeth, considerably complicate the clinical picture with partial tooth loss.The objective of the work is to study the dental arch size and teeth position in the defect area in sagittal and transversal planes in adult partially edentulous patients.Materials and methods. 32 partially edentulous patients aged from 20 to 60 years and older were examined. The diagnosis was based on Kennedy's classification. The dental arches size was determined by the methods of Pont and Korkhaus; the occlusal curve of Spee, contact angles and tooth angulation were assessed by diagnostic gypsum models (32 pairs). The patients were divided into 3 groups: Group 1 – 5 persons with defects only of the upper dental arch; Group 2 – 13 patients with defects only of the lower dental arch; Group 3 – 14 patients with defects of both upper and lower dental arch.Results. The measurements of diagnostic models by Pont and Korkhaus methods indicated an active influence of dental arch defects on deformation of both dental arches: due to their narrowing or expansion in the transversal plane and elongation or shortening in the sagittal one. The upper dental arch defects had lesser influence on a change in dentition width, while the lower dental arch defects 4 times more actively promoted the progression of dentition deformation and the presence of both jaw defects was accompanied by the dentition deformation in all the cases. The presence of a dental arch defect even in one jaw affected a change in the dentition length within both jaws. The Spee curve intensity was significantly increased among patients with defects of both dental arches.Normal indicators of the contact angles and tooth angulation values in the area of dental defects were not revealed among the patients, Дефекты зубных рядов часто вызывают изменения формы зубной дуги сначала в зоне дефекта, а затем распространяются на весь зубной ряд. Вторичные деформации зубных дуг, которые возникают при патологическом смещении отдельных зубов, значительно усложняют клиническую картину при частичной потере зубов.Цель работы – изучить у взрослых пациентов с частичными дефектами зубных рядов размеры зубных рядов и положение зубов в области дефекта, в сагиттальной и трансверзальной плоскостях.Материалы и методы. Обследовали 32 пациентов с частичными дефектами зубных рядов в возрасте от 20 лет до 60 лет и старше. Диагноз устанавливали по классификации Кеннеди. На диагностических гипсовых моделях (32 пары) определяли размеры зубных рядов по методам Пона, Коркхауза, оценивали окклюзионную кривую Шпея, углы торка и ангуляции зубов. Пациентов поделили на 3 группы: I группа – 5 человек с дефектами только верхнего зубного ряда; II группа – 13 больных с дефектами только нижнего зубного ряда; III группа – 14 пациентов с дефектами верхнего и нижнего зубного ряда.Результаты. Измерения диагностических моделей по методам Пона и Коркхауза указывают на активное воздействие дефектов зубных рядов на деформацию обоих зубных рядов: в трансверзальной плоскости за счет их сужения или расширения, в сагиттальной – удлинения или укорочения. Дефекты верхнего зубного ряда имеют меньшее влияние на изменение ширины зубных рядов, дефекты нижнего зубного ряда в 4 раза активнее способствуют прогрессированию деформаций зубных рядов, а наличие дефектов на обеих челюстях сопровождается деформацией зубных рядов во всех случаях. Наличие дефекта зубного ряда даже на одной челюсти влияет на изменение длины зубных рядов на обеих челюстях. Выраженность кривой Шпея существенно увеличивается у пациентов с дефектами обоих зубных рядов.Не установлены нормальные показатели торка и ангуляции зубов в области дефектов зубных рядов у пациентов всех групп. Наличие дефектов нижнего зубного ряда имеет большее влияние на изменение торк

Background. A key factor of neoangiogenesis deve­lopment in diabetic retinopathy (DR) among patients with type 2 diabetes mellitus (DM) is vascular endothelial growth factor A (VEGFA). The important role of genetic polymorphisms of the VEGFA gene indicates a number of studies and meta-analyzes, that have shown their association with DR, especially with its proliferative variant, which varies in different populations. Accordingly, the purpose of this work was to find out the influence of the polymorphic genotypes rs2010963 and rs699947 of the VEGFA gene on clinical and laboratory parameters of DR in DM patients from Ukrainian population. Materials and methods. The study involved 302 patients with type 2 diabetes mellitus and DR. Diagnosis was established according to the international clinical classification adopted by the American Academy of Ophthalmology (2003). The control group consisted of 98 people who did not have DM and DR, as well as other ophthalmic diseases. All patients were operated on cataract. In the intraocular fluid collected during the surgery, the VEGFA content was determined by the immunoassay method. Analysis of the polymorphic DNA loci of the VEGFA gene: rs2010963 and rs699947 was performed in a real time polymerase chain reaction using TaqMan Mutation Detection Assays (Thermo Fisher Scientific, USA). Results. An analysis of the study results showed that rs2010963 polymorphism had an effect on the intraocular fluid VEGFA level (maximum — under the C/C risk genotype). This polymorphism was related to the sex (the genotype C/C was more common in men than in women: 3 : 1), the presence of proliferative DR (most often was determined by the presence of the genotype C/C: 45.4 %) and neovascularization of the optic disc (most often determined by the pre­sence of heterozygotes G/C: 21.4 %). Polymorphism rs699947 had an effect on the visual acuity (the minimum was available in the genotype C/C), the thickness of the retina (the maximum value — in the gen, Актуальность. Ключевым фактором развития неоангиогенеза при диабетической ретинопатии (ДР) у больных сахарным диабетом 2-го типа (СД-2) является васкулоэндотелиальный фактор роста (VEGF). На важную роль генетических полиморфизмов гена VEGFA указывает ряд исследований и проведенные метаанализы, которые показали наличие ассоциации с ДР, особенно с ее пролиферативным вариантом (ДПР), что варьирует в разных популяциях. Цель. Определение влияния полиморфных генотипов rs2010963 и rs699947 гена VEGFА на клинические и лабораторные показатели при ДР у больных СД-2 украинской популяции. Материалы и методы. В исследование было включено 302 больных СД-2 с ДР. Диагноз устанавливали согласно Международной клинической классификации Американской академии офтальмологии (2003). Контрольную группу составили 98 человек, у которых не было ЦД-2 и ДР, а также других офтальмологических заболеваний. Все пациенты были прооперированы по поводу катаракты. Во внутриглазной жидкости (ВГЖ), которую собирали при операции, методом иммуноферментного анализа определено содержание VEGFA. Анализ полиморфных ДНК-локусов гена VEGFA: rs2010963 и rs699947 проводили методом полимеразной цепной реакции в реальном времени с использованием унифицированных тест-систем TaqMan Mutation Detection Assays Thermo Fisher Scientific (США). Результаты. Анализ результатов исследования показал, что полиморфизм rs2010963 имел влияние на уровень в ВОР VEGFA (максимум — при генотипе риска С/С). Этот полиморфизм был связан с полом (генотип С/С чаще встречался у мужчин, чем у женщин — 3 : 1) с наличием ДПР (чаще у носителей генотипа С/С: 45,4 %) и неоваскуляризацией диска зрительного нерва (чаще у носителей гетерозиготы G/С: 21,4 %). Полиморфизм rs699947 влиял на остроту зрения (минимальная — у носителей генотипа С/С), толщину сетчатки (максимальный показатель — при генотипе С/С), уровень в ВГЖ VEGFA (максимальный — при генотипе С/С), а также наличие ДПР и гемофтальма (чаще — при генотипе С/С, соответственно: 44,7 и 27,7 %). В, Актуальність. Ключовим фактором розвитку неоангіогенезу при діабетичній ретинопатії (ДР) за умов цукрового діабету 2-го типу (ЦД-2) є васкуло-ендотеліальний фактор росту (VEGF). На важливу роль генетичних поліморфізмів гена VEGFA вказує низка досліджень і метааналізи, які показали наявність їх асоціації з ДР, особливо з її проліферативним варіантом (ДПР), що варіює у різних популяціях. Мета. З’ясування впливу поліморфних генотипів rs2010963 і rs699947 гена VEGFА на клінічні та лабораторні показники при ДР у хворих на ЦД-2 з української популяції. Матеріали та методи. До дослідження було залучено 302 хворих на ЦД-2 з ДР. Встановлення діагнозу проводилася за Міжнародною клінічною класифікацією, прийнятою Американською академією офтальмології (2003). Контрольну групу становили 98 осіб, які не мали ЦД-2 та ДР, а також інших офтальмологічних захворювань. Всі пацієнти були прооперовані з приводу катаракти. У внутрішньоочній рідині (ВОР), яку збирали під час операції, методом імуноферментного аналізу було визначено вміст VEGFA. Аналіз поліморфних ДНК-локусів гена VEGFA — rs2010963 і rs699947 — здійснювали за методом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі з використанням уніфікованих тест-систем TaqMan Mutation Detection Assays Thermo Fisher Scientific (США). Результати. Аналіз результатів дослідження показав, що поліморфізм rs2010963 мав вплив на рівень у ВОР VEGFA (максимум — при генотипі ризику С/С). Цей поліморфізм був пов’язаний зі статтю (генотип С/С частіше зустрічався у чоловіків, ніж у жінок — 3 : 1), наявністю ДПР (найчастіше була визначена за наявності генотипу С/С: 45,4 %) та неоваскуляризацією диска зорового нерва (найчастіше була визначена за наявності гетерозиготи G/С: 21,4 %). Поліморфізм rs699947 мав вплив на гостроту зору (мінімальна наявна при генотипі С/С), товщину сітківки (максимальний показник — при генотипі С/С), рівень у ВОР VEGFA (максимальний рівень — при генотипі С/С), а також наявність ДПР та гемофтальму (найчастіше були визначені за г

Purpose: To evaluate the feasibility of determining serum concentration of biomarker of neuronal protein damage UCH-L1 and biomarker of astroglia damage S100 on the 1st day after injury, particularly for the diagnosis of focal and diffuse brain impairments based on clinical and biochemical and computer tomographic study in patients with acute severe brain injury.Methods. We used the results of diagnostic tests and therapeutic manipulations in 72 patients aged 16 to 76 years with severe traumatic brain injury. Correlation of the molecular biological study results (determining the UCH-L1 and S100B serum concentration by solid phase enzyme immunoassay — ELISA using sets of reagents Sigma-Aldrich, USA, on the 1st day after severe TBI) with the injury type (diffuse or focal according to L. F. Marshall classification) was evaluated.Results. In patients with isolated severe TBI, after exclusion of concomitant extracranial injuries, intoxication and other causes for unconsciousness, UCH-L1 / S100B concentration ratio exceeding the cut-off value of 15.8 indicated a high probability of diffuse injury, ratio less than 15.8 was a marker of focal injury. The sensitivity of the model was 77.8%, specificity — 79.6%.Conclusion. It has been shown that the estimation of serum concentration of neuronal damage biomarker UCH-L1 and astroglial damage biomarker S100B in patients with severe TBI on the 1st day after injury allows diagnose diffuse and focal brain damage with high efficiency., Цель. На основе анализа результатов клинико-биохимического и компьютерно-томографического исследования пострадавших в остром периоде тяжелой ЧМТ оценить возможности определения концентрации в сыворотке биомаркера повреждения нейронов белка UCH-L1 и биомаркера повреждения астроглии белка S100B в 1-е сутки после травмы в определении патофизиологических особенностей ЧМТ, в частности, диагностике очагового и диффузного повреждения головного мозга.Материалы и методы. Проанализированы результаты диагностических исследований и лечебных манипуляций, проведенных у 72 пострадавших в возрасте от 16 до 76 лет с тяжелой ЧМТ. Оценивали корреляцию результатов молекулярно-биологического исследования (определение концентрации белков UCH-L1 и S100B в сыворотке крови методом твердофазного иммуноферментного анализа - ИФА с использованием наборов производства «Sigma-Aldrich», США в 1-е сутки после тяжелой ЧМТ) с видом повреждения (диффузного или очагового), определенного в соответствии с классификацией LF Marshall.Результаты. При тяжелой изолированной ЧМТ в 1-е сутки после травмы, при исключении сопутствующих повреждений, интоксикации и других причин нарушения сознания пострадавшего, превышение порогового значения показателя отношение концентрации UCH-L1 / S100B в сыворотке крови» 15,8 позволяло с высокой вероятностью диагностировать диффузное повреждение головного мозга, а при значениях этого показателя ниже порогового 15,8 - диагностировать очаговое повреждение головного мозга. Чувствительность модели 77,8%, специфичность - 79,6%.Вывод. Определение концентрации биомаркера повреждения нейронов белка UCH-L1 и биомаркера повреждения астроглии белка S100B в сыворотке крови пострадавших в 1-е сутки после травмы позволяет с высокой эффективностью диагностировать диффузное и очаговое повреждение головного мозга при тяжелой ЧМТ., Мета. На основі аналізу результатів клініко-біохімічного і комп’ютерно-томографічного дослідження потерпілих у гострому періоді тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ) оцінити можливості визначення концентрації у сироватці біомаркера ушкодження нейронів білка UCH-L1 і біомаркера ушкодження астроглії білка S100B у 1-шу добу після травми у визначенні патофізіологічних особливостей ЧМТ, зокрема, в діагностиці вогнищевого і дифузного ушкодження головного мозку (ГМ).Матеріали і методи. Проаналізовані результати діагностичних досліджень і лікувальних маніпуляцій, проведених у 72 потерпілих віком від 16 до 76 років за тяжкої ЧМТ. Оцінювали кореляцію результатів молекулярно-біологічного дослідження (визначення концентрації білків UCH-L1 та S100B у сироватці крові методом твердофазного імуноферментного аналізу — ІФА з використанням наборів виробництва “Sigma-Aldrich”, США у 1-шу добу після тяжкої ЧМТ) з видом ушкодження відповідно до класифікації L.F. Marshall (дифузного або вогнищевого).Результати. За тяжкої ізольованої ЧМТ у 1-шу добу при виключенні супутніх ушкоджень, інтоксикації та інших причин непритомного стану потерпілого, перевищення порогового значення показника відношення концентрації UCH-L1 / S100B у сироватці крові 15,8 дозволяло з високою вірогідністю діагностувати дифузне ушкодження ГМ, при значенні показника, меншого за порогове – діагностувати вогнищеве ушкодження ГМ. Чутливість моделі 77,8%, специфічність — 79,6%.Висновок. Визначення концентрації біомаркера ушкодження нейронів білка UCH-L1 та біомаркера ушкодження астроглії білка S100B у сироватці крові потерпілих у 1-шу добу після травми дозволяє з високою ефективністю діагностувати дифузне й вогнищеве ушкодження ГМ за тяжкої ЧМТ.

The research objective is to study the impact of plastic surgery different methods of acute post-extraction oroantral communications treatment on patients' quality of life in early post-operative period.Materials and methods. The study included 41 patient aged between 18 and 58 years receiving treatment of maxillary sinus perforation, which was caused by tooth extraction. The patients were divided into 3 groups – 14, 12 and 15 persons respectively. Plastic surgery of the oroantral communication in the first group was done in accordance with the methods suggested by the authors using collagen cone and membrane. The same surgery in the second group was done with PRF (Platelet-rich fibrin). In the third (control group), the communication was closed by the vestibular flap following the Rehrmann method.Results of patients' quality of life evaluation after plastic surgery treatment of acute post-extraction oroantral communication show the decrease of its general indicator in early post-operative period in all groups of patients. The general quality of life indicator (well-being indicator) shows a tendency to increase over the first 24 hours after the surgery in both study and control groups. This may mean that a relatively small trauma in a maxillofacial area has a significant influence on patients' perception of their condition and well-being.Absolute numbers of well-being indicator over the first 24 hours after the surgery in the third group were almost 1.5 times higher than those in the groups 1 and2. Ina comparative study of the groups 1 and 3 and then the groups 2 and 3, we observed a significant difference between well-being indicator levels (p < 0.01). The control group demonstrated the return to the pre-operative life quality values on the 7-th day after the surgery. While at the same time, those values in the study groups were equal to the pre-operative ones already on the 4-th day.Conclusions. Operation trauma which was caused by the plastic surgery for closu, Цель работы – установление влияния различных методик пластики острых послеэкстракционных ороантральных сообщений на качество жизни пациентов в раннем послеоперационном периоде.Материалы и методы. К проведенному исследованию привлекли 41 пациента возрасте от 18 до 58 лет, которые находились на амбулаторном лечении по поводу перфораций верхнечелюстного синуса, возникших в результате операции удаления зуба. Для исследования пациентов разделили на 3 группы по 14, 12 и 15 человек соответственно. В первой группе пластику ороантрального сообщения проводили по предложенной авторами методике с использованием коллагеновых конуса и мембраны. Во второй группе пластику выполняли с использованием обогащенного тромбоцитами фибрина (PRF). В третьей группе, которая служила группой сравнения, для закрытия перфораций верхнечелюстного синуса использован метод Рехмана – трапециевидным слизистонадкостничным лоскутом.Результаты. Оценки изменения показателей качества жизни пациентов после пластики острых послеэкстракционных ороантральных сообщений свидетельствуют об ухудшении общего показателя качества жизни в раннем послеоперационном периоде во всех группах пациентов. Тенденция к увеличению общего показателя качества жизни в первые сутки характерна как в опытных, так и в контрольной группах. Это свидетельствует о том, что операционная травма сравнительно небольшого объема в челюстно-лицевой области сопровождается выраженным влиянием на субъективное восприятие своего состояния пациентами.Абсолютные значения общего показателя качества жизни в первые сутки в группе 3 почти в 1,5 раза превышали аналогичные в группе 1 и 2. При попарном сравнении первой с третьей и второй с третьей групп наблюдали значимую разницу между общими показателями качества жизни (р < 0,01). В группе сравнения возвращение общего показателя качества жизни до значений, которые наблюдались в предоперационном периоде, произошло на 7 сутки после хирургического вмешательства. В то же время в опытных группах общий показател, Мета роботи – встановлення впливу різних методик пластики гострих післяекстракційних ороантральних сполучень на якість життя пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді.Матеріали та методи. До дослідження залучили 41 пацієнта віком від 18 до 58 років, які перебували на амбулаторному лікуванні з приводу перфорацій верхньощелепного синуса, що виникли внаслідок операції видалення зуба. Пацієнтів поділили на 3 групи по 14, 12 та 15 осіб відповідно. У першій групі пластику ороантрального сполучення здійснили запропонованою авторами методикою із використанням колагенових конуса та мембрани. У другій групі пластику виконували із використанням збагаченого тромбоцитами фібрину (PRF). У третій групі, що слугувала групою порівняння, для закриття перфорацій верхньощелепного синуса використали метод Рехмана – трапецієподібним слизовоокісним клаптем.Результати. Оцінювання змін показників якості життя пацієнтів після пластики гострих післяекстракційних ороантральних сполучень засвідчують погіршення загального показника якості життя у ранньому післяопераційному періоді в усіх групах пацієнтів. Тенденція до збільшення загального показника якості життя в першу добу характерна як у дослідних, так і в контрольній групах. Це свідчить, що операційна травма порівняно невеликого об’єму в щелепно-лицевій ділянці супроводжуються вираженим впливом на суб’єктивне сприйняття свого стану пацієнтами.Абсолютні значення загального показника якості життя на першу добу у третій групі майже в 1,5 раза перевищували аналогічні у 1 та 2 групах. При попарному порівняні першої із третьою та другої із третьою групами спостерігали значущу різницю між загальними показниками якості життя (р < 0,01). У групі порівняння повернення загального показника якості життя до значень, що спостерігались у передопераційному періоді, відбулось на 7 добу після хірургічного втручання. Водночас у дослідних групах загальний показник якості життя не відрізнявся від доопераційного вже на четверту добу.Висновки. Операційна т

Мета дослідження — вивчити можливості визначення вмісту в сироватці крові біомаркера ушкодження астроглії білка S100B в прогнозуванні наслідків тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ).Матеріали і методи. Проаналізовані результати діагностичних досліджень і лікувальних маніпуляцій, проведених у 72 потерпілих віком від 16 до 76 років за тяжкої ЧМТ різного походження з оцінкою її наслідків. Результати молекулярно-біологічного дослідження (визначення концентрації білка S100B у сироватці крові методом твердофазного імуноферментного аналізу — ІФА з використанням наборів виробництва “Sigma-Aldrich”, США у 1-шу добу після тяжкої ЧМТ) порівнювали з відповідними даними у 10 умовно здорових донорів. Наслідки ЧМТ оцінювали за шкалою наслідків Глазго (ШНГ) через 6 міс після травми. Встановлювали кореляцію наслідків ЧМТ з концентрацією S100B у сироватці крові у 1-шу добу після травми.Результати. За тяжкої ізольованої ЧМТ, при виключенні супутніх ушкоджень, інтоксикації та інших причин непритомного стану, перевищення рівня S100B у сироватці крові порогового значення 1,35 нг/мл дозволяло з високою вірогідністю прогнозувати смерть хворого (чутливість моделі 97,1%, специфічність — 81,6%). Перевищення концентрації білка S100B у сироватці крові у 1-шу добу після тяжкої ЧМТ порогового значення 1,30 нг/мл з високою вірогідністю свідчило про появу через 6 міс після травми несприятливих наслідків, в тому числі смерті та тяжкої інвалідизації (чутливість моделі 88,1%, специфічність — 86,7%).Висновок. Визначення концентрації біомаркера ушкодження астроглії білка S100B у сироватці крові потерпілих за тяжкої ЧМТ у 1-шу добу після травми дозволяє з високою вірогідністю прогнозувати несприятливі наслідки травми, що виникають через 6 міс після ушкодження., The objective was to evaluate the potentialities of determining serum level of astroglial biomarker S100B for predicting the consequences of a severe traumatic brain injury (TBI).Methods. We used the results of diagnostic tests and therapeutic manipulations in 72 patients aged 16 to 76 years with severe traumatic brain injury of different origin with the assessment of its outcomes. The results of the molecular biological study (determining S100B serum concentration by solid phase enzyme immunoassay — ELISA using sets of reagents Sigma-Aldrich, USA, on the 1st day after severe TBI) compared with the analyzes of 10 healthy donors. The outcomes of TBI were assessed by Glasgow Outcome Scale (GOS) in 6 months after injury. A correlation of severe TBI outcomes with S100B serum levels obtained on the 1st day after injury was evaluated.Results. In patients with isolated severe TBI, after exclusion of concomitant extracranial injuries, intoxication and other causes for unconsciousness, serum levels of S100B exceeding the cut-off value of 1.35 ng/ml indicated most likely probability of patient’s death (model sensitivity 97.1 %, specificity 81.6 %). The levels of serum S100B exceeding the cut-off value of 1.30 ng/ml on the 1st day after severe TBI implied a high probability of unfavorable outcomes in 6 months after the trauma, which include death and severe disability (model sensitivity 88.1 %, specificity 86.7 %).Conclusion. The estimation of serum concentration of astroglial damage biomarker S100B in patients with severe TBI on the 1st day after injury was found to be highly efficient to predict the outcomes of TBI in 6 months after injury., Цель исследования — изучить возможности определения содержания в сыворотке крови биомаркера повреждения астроглии белка S100B в прогнозировании последствий тяжелой черепно-мозговой травмы (ЧМТ).Материалы и методы. Проанализированы результаты диагностических исследований и лечебных манипуляций, проведенных у 72 пострадавших в возрасте от 16 до 76 лет с тяжелой ЧМТ различного происхождения с оценкой ее последствий. Результаты молекулярно-биологического исследования (определение концентрации белка S100B в сыворотке крови методом твердофазного иммуноферментного анализа — ИФА с использованием наборов производства “Sigma-Aldrich”, США в 1-е сутки после тяжелой ЧМТ) сравнивали с соответствующими данными у 10 условно здоровых доноров. Последствия ЧМТ оценивали по показателям шкалы исходов Глазго (ШИГ) через 6 мес после травмы. Устанавливали корреляцию исхода ЧМТ с концентрацией S100B в сыворотке крови в 1-е сутки после травмы.Результаты. При тяжелой изолированной ЧМТ, в отсутствие сопутствующих повреждений, интоксикации и других причин нарушения сознания, превышение уровня S100B в сыворотке крови порогового значения 1,35 нг/мл позволяло с высокой вероятностью прогнозировать смерть больного (чувствительность модели 97,1%, специфичность — 81,6%). Превышение концентрации белка S100B в сыворотке крови в 1-е сутки после тяжелой ЧМТ порогового значения 1,30 нг/мл с высокой вероятностью свидетельствовало о возникновении через 6 мес после травмы неблагоприятных последствий, в том числе смерти и тяжелой инвалидизации (чувствительность модели 88,1%, специфичность — 86,7%).Вывод. Определение концентрации биомаркера повреждения астроглии белка S100B в сыворотке крови пострадавших с тяжелой ЧМТ в 1-е сутки после травмы позволяет с высокой вероятностью прогнозировать неблагоприятные последствия травмы, которые возникают через 6 мес после повреждения.

Актуальність. Метою роботи було дослідити взаємозв’язок між рівнем 48 кДа форми неконвенційного міозину 1с (48 кДа Муо1с) (маркер апоптозу В-клітин) у сироватці крові хворих на розсіяний склероз (РС) та особливостями дебюту захворювання в контексті сучасного уявлення про ключову роль В-лімфоцитів уже на початковій стадії патологічного процесу при РС. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 61 хворий на РС та 20 практично здорових осіб віком від 19 до 57 років. Методи дослідження: клінічні — аналіз скарг, анамнезу захворювання та життя, загальний та неврологічний огляди; лабораторні — шляхом послідовного осадження сироваткових білків, електрофорезу та цифрового аналізу одержаних електрофореграм сироватки крові хворих на розсіяний склероз визначали вміст 48 кДа Myo1c, при цьому наявність Myo1c підтверджували за допомогою вестерн-блоту з анти-Myo1c антитілами. Результати. У групі хворих на РС з високим рівнем 48 кДа Myo1c середній вік обстежених на момент початку захворювання був найнижчим, однак вірогідних статистичних залежностей між концентрацією 48 кДа Myo1c у сироватці крові хворих та віком дебюту РС не було виявлено. При дебюті РС у вигляді порушення гостроти зору в сироватці крові хворих вірогідно частіше виявляли середній рівень 48 кДа Myo1c, а при дебюті з окорухових розладів — низький рівень, що вказує на менш сприятливий перебіг захворювання внаслідок зниженого апоптозу автореактивних В-лімфоцитів. Рівень 48 кДа Myo1c у сироватці крові обстежених осіб статистично вірогідно не залежав від активності захворювання у хворих на РС на момент огляду та забору крові, а отже, використання даного біомаркера є можливим не лише при загостренні хвороби, а й в ремісії. Висновки. Сучасні дослідження доводять, що при РС В-лімфоцити беруть участь не лише в синтезі олігоклональних автоантитіл, а також в антитілонезалежних механізмах, насамперед у презентації антигенів Т-лімфоцитам, синтезі прозапальних цитокінів, утворенні ектопічних лімфоїдних фолікулоподібних скупче, Актуальность. Целью работы было исследовать взаимосвязь между уровнем 48 кДа формы неконвенционного миозина 1с (48 кДа Муо1с) (маркер апоптоза В-клеток) в сыворотке крови больных рассеянным склерозом (РС) и особенностями дебюта заболевания в контексте современного представление о ключевой роли В-лимфоцитов на начальной стадии патологического процесса при РС. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 61 больной с РС и 20 практически здоровых доноров в возрасте от 19 до 57 лет. Методы исследования: клинические — анализ жалоб, анамнеза заболевания и жизни, общий и неврологический осмотр; лабораторные — путем последовательного осаждения сывороточных белков, электрофореза и цифрового анализа полученных электрофореграмм сыворотки крови больных РС определяют содержание 48 кДа Myo1c, при этом присутствие Myo1c подтверждают с помощью вестерн-блоттинга с анти-Myo1c антителами. Результаты. В группе больных РС с высоким уровнем 48 кДа Myo1c средний возраст обследованных на момент начала заболевания был самым низким, однако достоверных статистических зависимостей между концентрацией 48 кДа Myo1c в сыворотке крови больных и возрастом пациентов при дебюте РС не было обнаружено. При начале болезни в виде нарушения остроты зрения в сыворотке крови больных достоверно чаще обнаруживали средний уровень 48 кДа Myo1c, а при дебюте с глазодвигательных расстройств — низкий уровень, что указывает на менее благоприятное течение заболевания вследствие сниженного апоптоза аутореактивных В-лимфоцитов. Уровень 48 кДа Myo1c в сыворотке крови обследованных лиц статистически достоверно не зависел от активности заболевания у больных РС на момент осмотра и забора крови, а следовательно, использование данного биомаркера возможно не только при обострении болезни, но и в ремиссии. Выводы. Современные исследования доказывают, что при РС В-лимфоциты участвуют не только в синтезе олигоклональных аутоантител, а также в антителонезависимых механизмах, прежде всего в презентации антигенов Т-лимфоцита, Background. The purpose was to investigate the correlation between the level of 48 kDa form of unconventional myosin 1c (48 kDa Myo1c) (marker of apoptosis in cells) in the blood serum of patients with multiple sclerosis (MS), and features of the disease debut in the context of the modern understanding of the key role of B lymphocytes even at the early stage of pathological process in MS. Materials and methods. 61 patients with multiple sclerosis and 20 healthy donors aged 19–57 years participated in the research. Methods of investigation: clinical (complaints, life and disease history, general and neurological examination), laboratory (identification of 48 kDa Myo1c in the blood serum by consequent serum protein sedimentation, electrophoresis and digital analysis of electrophoregrams; presence of Myo1c was confirmed by Western blot with anti-Myo1c antibodies). Results. In the group of MS patients with high level of 48 kDa Myo1c, the average age of the patients at the time of disease onset was the lowest, but significant statistical relationships between concentrations of 48 kDa Myo1c in the serum of patients and age of MS debut were not found. At the onset of MS as a reduction of visual acuity, the average level of 48 kDa Myo1c in the blood serum of patients was revealed significantly more often, and at the onset of oculomotor disorders — a low level, indicating a less favorable course of the disease due to the low apoptosis of autoreactive lymphocytes. Levels of serum 48 kDa Myo1c were not significantly dependent on the disease activity in MS patients at the time of examination and blood sampling, and therefore the use of this biomarker is possible not only during the exacerbation of the disease, but also during remission. Conclusions. Modern researches show that in MS B lymphocytes are involved not only in the synthesis of oligoclonal autoantibodies, but also in the antibody-independent mechanisms, especially in the presentation of antigens to T cells, synthesis

У статті подано сучасні дані щодо причин виникнення, особливостей перебігу, принципів діагностики та симптоматичного лікування дітей із синдромом Вольфа — Хіршхорна. Дане захворювання характеризується затримкою фізіологічного, розумового і психомоторного розвитку. Здебільшого можуть спостерігатися множинні природжені вади розвитку, зокрема серця та нирок. Серед зовнішніх ознак виділяють: незвичайну будову черепа («шолом стародавнього воїна»), пряме перенісся, помірно виражену мікроцефалію, гіпертелоризм, маленький рот з опущеними кутами, аномальної форми вушні раковини, можливі розщелини верхньої губи та піднебіння, аномалії очних яблук, гіпоспадія, деформації стоп. Часто спостерігаються гемангіоми шкіри, зазвичай плоскі, невеликих розмірів, локалізовані на обличчі. Під час обстеження виявляють гіпотонію м’язів, значно знижену реакцію на зовнішні подразники. Діагноз установлюють на підставі клінічних змін і підтверджують ДНК-дослідженнями. Приблизно у 80 % випадків у пробанда виявляється делеція частини короткого плеча 4-ї хромосоми. Наведений опис власного клінічного спостереження за дитиною із синдромом Вольфа — Хіршхорна, підтвердженим у 3-місячному віці. Незважаючи на раннє виявлення даного синдрому та призначену адекватну терапію, захворювання має несприятливий прогноз., В статье представлены современные данные о причинах возникновения, особенностях течения, принципах диагностики и симптоматического лечения детей с синдромом Вольфа — Хиршхорна. Данное заболевание характеризуется задержкой физиологического, умственного и психомоторного развития. В большинстве случаев могут наблюдаться множественные врожденные пороки развития, в частности сердца и почек. Среди внешних признаков выделяют: необычное строение черепа («шлем древнего воина»), прямую переносицу, умеренно выраженную микроцефалию, гипертелоризм, маленький рот с опущенными углами, аномальной формы ушные раковины, возможные расщелины верхней губы и неба, аномалии глазных яблок, гипоспадию, деформации стоп. Часто наблюдаются гемангиомы кожи, обычно плоские, небольших размеров, локализованные на лице. При обследовании выявляют гипотонию мышц, значительно сниженную реакцию на внешние раздражители. Диагноз устанавливают на основании клинических изменений и подтверждают ДНК-исследованиями. Примерно в 80 % случаев у пробанда выявляется делеция части короткого плеча 4-й хромосомы. Приведено описание собственного клинического наблюдения за ребенком с синдромом Вольфа — Хиршхорна, подтвержденным в 3-месячном возрасте. Несмотря на раннее выявление данного синдрома и предназначенную адекватную терапию, заболевание имеет неблагоприятный прогноз., Modern data about the causes, course peculiarities, principles of diagnosis and symptomatic treatment of Wolf-Hirshhorn syndrome are given in the article. The description of own clinical case is presented. In most cases, there are multiple developmental abnormalities, in particular heart and kidney defects. External symptoms include: the unusual structure of the skull (“ancient warrior’s helmet”), straight bridge of the nose, moderately severe microcephaly, hypertelorism, small mouth with drooping corners, abnormal auricle’s forms, also cleft lip and cleft palate, eyeballs anomalies, hypospadias, feet deformity. Hemangiomas of the skin are often presented, they are usually flat, small and located on the face. Muscle hypotonia, significantly reduced reaction to external stimuli are revealed during the examination. The diagnosis is based on clinical changes and is confirmed by the DNA research. Deletion of the short arm of chromosome 4 is detected in approximately 80 % of probands. The description of own clinical observation of a child with Wolf-Hirshhorn syndrome, confirmed at the age of 3 months, is presented. Despite the early detection of the syndrome and prescribed appropriate therapy, the disease has a poor prognosis.

Background. Insufficient attention to the problem of compensation of sharply increasing energy needs in polytrauma patients leads to a rapid decompensation of adaptive capacity of the body and development of complications, which are difficult to correct. Proper choice of time and method of nutritional therapy as well as composition and energy value of food mixtures helps reduce the metabolic response to stress and improves survival rates. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of early enteral nutrition with enhanced protein-calorie provision according to the PEP uP (Enhanced Protein-Energy Provision via the Enteral Route in Critical ill Patients) protocol in the intensive care of multiple trauma patients. Materials and methods. Forty patients with severe multiple trauma delivered to intensive care unit were examined on average 0.5 hours after injury. Their average age was 41.9 ± 2.4 years. Basic group (A) — 15 persons undergoing nutritional therapy according to the PEP uP protocol. Comparison group (B) consisted of 25 patients whose nutritional support was performed according to European guidelines on clinical nutrition of patients in the intensive care unit using standard polymeric formula. In order to assess the risk of multiple organ failure, the sequential organ failure assessment (SOFA) score was used on days 2, 3, and 5 of treatment. Serum levels of total protein and albumin were also determined in dynamics. Results. The severity of organ dysfunction on the SOFA score in both groups at admission was homogeneous. In group B from day 2, the development of persistent hypoproteinemia was detected that was not observed in group A. On the 5th treatment day, the level of albumin in group A was significantly higher than in group B. On day 3 in group B, the proportion of patients with manifestations of kidney damage increased: 31.8 % — 0 points, 54.5 % — 1 point, 13.7 % — 2 points on the SOFA score. In group A, none of the patients had 2 points on, Актуальность. Необходимость идентифицировать, лечить, предупреждать тяжелые нарушения нутритивного баланса у пациентов с политравмой остается одним из основных компонентов интенсивной терапии. Правильный выбор времени и метода нутритивной терапии, состава и энергетической ценности пищевых смесей призван способствовать снижению частоты трудно корректируемых осложнений, в том числе синдрома полиорганной недостаточности. Цель: оценить эффективность раннего энтерального питания с расширенным белково-калорийным обеспечением согласно протоколу Enhanced Protein-Energy Provision via the Enteral Route Feeding Protocol in Critically III Patients (PEP uP) в комплексе интенсивной терапии пациентов с тяжелой политравмой. Материалы и методы. Обследованы 40 больных с тяжелой политравмой, доставленных в отделение анестезии и интенсивной терапии (ОАИТ) в среднем через 0,5 часа после травмы. Средний возраст пострадавших — 41,9 ± 2,4 года. Основная группа (группа А) — 15 пациентов, которым проводилась нутритивная терапия по протоколу PEP uP. Группу сравнения (группа Б) составили 25 больных, у которых нутритивная поддержка проводилась согласно Европейским рекомендациям по клиническому питанию пациентов в ОАИТ с применением стандартных полимерных смесей. С целью оценки риска полиорганной недостаточности применяли шкалу Sequential Organ Failure Assessment (SOFA) при поступлении, на 2-е, 3-и и 5-е сутки лечения. Определяли в динамике уровень общего белка и альбумина сыворотки крови. Результаты. Тяжесть органной дисфункции по шкале SOFA в обеих группах при поступлении была соизмеримой. В группе Б со вторых суток отмечено развитие устойчивой гипопротеинемии, чего в группе А не наблюдалось. На 5-е сутки лечения в группе А отмечен достоверно более высокий уровень альбумина, чем в группе Б. На третий день лечения в группе Б выросла доля пациентов с проявлениями повреждения почек: 31,8 % — 0 баллов, 54,5 % — 1 балл, 13,7 % — 2 балла по шкале SOFA. В группе А оценки в 2 балла по шкале SOFA не на, Актуальність. Необхідність ідентифікувати, лікувати, запобігати тяжким порушенням нутритивного балансу у пацієнтів з політравмою залишається одним з основних компонентів інтенсивної терапії. Правильний вибір часу та методу нутритивної терапії, складу та енергетичної цінності харчових сумішей покликаний сприяти зниженню частоти важко коригованих ускладнень, в тому числі синдрому поліорганної недостатності. Мета: оцінити ефективність раннього ентерального харчування з розширеним білково-калорійним забезпеченням згідно з протоколом Enhanced Protein-Energy Provision via the Enteral Route Feeding Protocol in Critically III Patients (PEP uP) у комплексі інтенсивної терапії пацієнтів з тяжкою політравмою. Матеріали та методи. Обстежено 40 хворих із тяжкою політравмою, доставлених у відділення анестезії та інтенсивної терапії (ВАІТ) в середньому через 0,5 години після травми. Середній вік постраждалих — 41,9 ± 2,4 року. Основна група (група А) — 15 пацієнтів, яким проводилась нутритивна терапія згідно з протоколом PEP uP. Групу порівняння (група Б) становили 25 хворих, у яких нутритивна підтримка проводилася відповідно до європейських рекомендацій з клінічного харчування пацієнтів у ВАІТ із застосуванням стандартних полімерних сумішей. З метою оцінки ризику поліорганної недостатності застосовували шкалу Sequential Organ Failure Assessment (SOFA) при надходженні, на 2-гу, 3-тю та 5-ту добу лікування. Визначали в динаміці рівень загального білка та альбуміну сироватки крові. Результати. Тяжкість органної дисфункції за шкалою SOFA в обох групах при госпіталізації була однорідною. В групі Б з 2-ї доби відзначено розвиток стійкої гіпопротеїнемії, чого в групі А не спостерігалось. На 5-ту добу лікування в групі А виявлено вірогідно вищий рівень альбуміну, ніж у групі Б. На 3-тю добу лікування у групі Б зросла частка пацієнтів з проявами ушкодження нирок: 31,8 % — 0 балів, 54,5 % — 1 бал, 13,7 % — 2 бали за шкалою SOFA. В групі А оцінки у 2 бали за шкалою SOFA не спостерігалось, 8

Мета: гендерночутливий аналіз якості життя у дітей із катетеризованим сечовим міхуром. Матеріали та методи. Відібрано 60 пацієнтів, які лікувались у відділенні інтенсивної терапії КНП ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ», віком 8–12 років. Пацієнтів було розподілено на групи: 1-ша — хлопчики з сечовим катетером (n = 20); 2-га — хлопчики без сечового катетера (n = 10); 3-тя — дівчатка з катетеризованим сечовим міхуром (n = 20); 4-та — дівчатка без сечового катетера (n = 10). Для оцінки якості життя використано перекладений та адаптований опитувальник для визначення якості життя у дітей віком 8–12 років Pediatric Quality of Life Inventory (2014). Резюме. Найнижчий сумарний бал за якістю життя мала група 1 — 24,1 ± 3,7 (р ≤ 0,05). У трьох інших групах сумарний бал з якості життя, за результатами опитувальника, був вищим: група 2 — 30,1 ± 8,3; група 3 — 28,3 ± 8,0; група 4 — 29,9 ± 8,1 (р ≥ 0,05). Згідно з аналізом складових психологічного стану дітей із катетеризованим сечовим міхуром, помітно нижча якість життя за емоційним функціонуванням та шкільною діяльністю була у групі 1 (13,3 ± 3,8 та 14,0 ± 3,9 відповідно; р ≤ 0,05) порівняно з іншими трьома групами. Висновки. Наявність сечового катетера більшою мірою знижує якість життя у хлопчиків, аніж у дівчаток, внаслідок погіршення психологічного стану., Цель: гендерночувствительный анализ качества жизни у детей с катетеризованным мочевым пузырем. Материалы и методы. Отобрано 60 пациентов, которые лечились в отделении интенсивной терапии КНП ЛОДКБ «ОХМАТДЕТ», в возрасте 8–12 лет. Пациенты были распределены на группы: 1-я — мальчики с мочевым катетером (n = 20); 2-я — мальчики без мочевого катетера (n = 10); 3-я — девочки с катетеризованным мочевым пузырем (n = 20); 4-я — девочки без мочевого катетера (n = 10). Для оценки качества жизни использован переведенный и адаптированный опросник для определения качества жизни у детей 8–12 лет Pediatric Quality of Life Inventory (2014). Резюме. Самый низкий суммарный балл по качеству жизни имела группа 1 — 24,1 ± 3,7 (р ≤ 0,05). В трех других группах суммарный балл качества жизни, по результатам опросника, был выше: группа 2 — 30,1 ± 8,3; группа 3 — 28,3 ± 8,0; группа 4 — 29,9 ± 8,1 (р ≥ 0,05). Согласно анализу составляющих психологического состояния детей с катетеризованным мочевым пузырем, заметно ниже качество жизни по эмоциональному функционированию и школьной деятельности была в группе 1 (13,3 ± 3,8 и 14,0 ± 3,9 соответственно; р ≤ 0,05) по сравнению с другими тремя группами. Выводы. Наличие мочевого катетера в большей степени снижает качество жизни у мальчиков, чем у девочек, вследствие ухудшения психологического состояния., Background: to carry out gender-sensitive analysis of quality of life in children with urinary catheter. Materials and methods. Sixty patients aged 8–12 years were selected, they were treated in the intensive care unit of Municipal Non-Profit Enterprise “Lviv Regional Children’s Clinical Hospital “OHMATDYT”. The patients were divided into groups: group 1 — boys with urinary catheter (n = 20); group 2 — boys without urinary catheter (n = 10); group 3 — girls with urinary catheter (n = 20); group 4 — girls without urinary catheter (n = 10). Pediatric Quality of Life Inventory (2014), a translated and adapted questionnaire, was used to assess quality of life in children aged 8–12 years. Results. The lowest total quality of life score was in group 1 — 24.1 ± 3.7 (p ≤ 0.05). In the other three groups, the total quality of life score according to the questionnaire was higher: in group 2 — 30.1 ± 8.3; in group 3 — 28.3 ± 8.0; in group 4 — 29.9 ± 8.1 (p ≥ 0.05). The analysis of the components of the psychological state of children with urinary catheter has shown that quality of life in terms of emotional functioning and school activity was significantly lower in group 1 (13.3 ± 3.8 and 14.0 ± 3.9, respectively; p ≤ 0.05) compared to the other three groups. Conclusions. The presence of urinary catheter decreases the quality of life in boys more significantly than in girls due to the deterioration of their psychological status.

Background. Severe hypophosphatemia lead to life-threatening complications. There is a little knowledge about impact of hypophosphatemia on long-term outcomes in children on mechanical ventilation. The aim of this study was to investigate the prevalence, causes and risk factors of hypophosphatemia in children with acute respiratory failure. Materials and methods. We complete a prospective single-center cohort study (May 2018 — May 2019) at the Department of Anesthesiology and Intensive Care, Danylo Halytsky Lviv National Medical University; Department of Anesthesiology and Intensive Care, Lviv Regional Children’s Hospital “OCHMATDYT”. We have examined patients aged 1 month to 3 years old with acute respiratory failure on invasive mechanical ventilation. Serum phosphorus level was evaluated on days 1, 3, 5, 7 and 9. Results described in this article is the part of the clinical study “Diaphragm ultrasound and trends in electrolyte disorders and transthyretin level as a method to predict ventilation outcome in children: the prospective observational cohort study”; ISRCTN84734652. We enrolled 57 patients with acute respiratory failure, in 4 patients, phosphorus level data weren’t monitored. Thus, we included 53 children in study results analysis. Results. The causes of acute respiratory failure in children were: acute heart fai­lure — 2 cases (3.8 %); sepsis — 5 (9.4 %); septic shock — 10 (18.9 %); encephalopathy — 4 (7.5 %); pneumonia — 36 (67.9 %); acute obstructive bronchitis/bronchiolitis/bronchial asthma — 6 (11.3 %); bronchopulmonary dysplasia — 2 (3.8 %). All patients were divided into groups according to phosphorus level at admission. As a result, in 6 patients with normophosphatemia at admission, phosphorus level decreased to 0.9 mmol/l on day 3, to 0.75 mmol/l on day 5 and to 0.72 mmol/l and 0.65 mmol/l on days 7 and 9, respectively. In patients with mild hypophosphatemia at admission (n = 31; phosphorus level 0.68 ± 0.09 mmol/l), levels of phosphorus on days, Актуальность. Тяжелая гипофосфатемия приводит к угрожающим жизни нарушениям. Данных о том, как влияет гипофосфатемия на конечные результаты лечения детей с острой дыхательной недостаточностью, до сих пор остается мало. Целью данного исследования было установить распространенность, причины и факторы риска гипофосфатемии у детей с острой дыхательной недостаточностью. Материалы и методы. С мая 2018 г. по май 2019 г. нами проведено проспективное когортное одноцентровое исследование на клинической базе кафедры анестезиологии и интенсивной терапии Львовского национального медицинского университета имени Данила Галицкого (отделение анестезиологии с койками интенсивной терапии КНП «Львовская областная детская клиническая больница «ОХМАТДЕТ») среди пациентов в возрасте от 1 мес. до 3 лет. Уровень фосфора сыворотки крови оценивали в 1-е (d1), 3-и (d3), 5-е (d5), 7-е и 9-е сутки (d7 и d9). Клинические данные, публикуемые в данной статье, являются частью результатов клинического исследования «Diaphragm ultrasound and trends in electrolyte disorders and transthyretin level as a method to predict ventilation outcome in children: the prospective observational cohort study» (ISRCTN84734652; https://doi.org/10.1186/ISRCTN84734652). В отделение были приняты 57 пациентов с острой дыхательной недостаточностью, у 4 из них уровень фосфора не мониторировали. Таким образом, в исследование были включены 53 пациента. Результаты. Причинами острой дыхательной недостаточности у детей были: острая сердечная недостаточность — 2 пациента (3,8 %), сепсис — 5 больных (9,4 %), септический шок — 10 больных (18,9 %), энцефалопатия — 4 пациента (7,5 %), пневмония — 36 больных (67,9 %), острый обструктивный бронхит/бронхиолит/бронхиальная астма — 6 пациентов (11,3 %), бронхолегочная дисплазия — 2 пациента (3,8 %). Мы разделили всех пациентов на группы в соответствии с уровнем фосфора при поступлении. У пациентов с нормофосфатемией при поступлении на лечение (n = 6) уровень фосфора постепенно снижался и н, Актуальність. Тяжка гіпофосфатемія призводить до загрожуючих життю порушень. Даних про те, як впливає гіпофосфатемія на кінцеві результати лікування дітей із гострою дихальною недостатністю, до сьогодні залишається мало. Метою даного дослідження було встановити поширеність, причини та фактори ризику гіпофосфатемії в дітей із гострою дихальною недостатністю. Матеріали та методи. Із травня 2018 р. по травень 2019 р. нами проведено проспективне когортне одноцентрове дослідження на клінічній базі кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії КНП «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ») серед пацієнтів віком від 1 міс. до 3 років. Рівень фосфору сироватки крові оцінювали в 1-шу (d1), 3-тю (d3), 5-ту (d5), 7-му та 9-ту добу (d7 та d9). Клінічні дані, що публікуються в даній статті, є частиною результатів клінічного дослідження «Diaphragm ultrasound and trends in electrolyte disorders and transthyretin level as a method to predict ventilation outcome in children: the prospective observational cohort study» (ISRCTN84734652; https://doi.org/10.1186/ISRCTN84734652). Упродовж часу дослідження у відділення були прийняті 57 пацієнтів із гострою дихальною недостатністю, у 4 із них рівень фосфору не моніторували. Таким чином, до дослідження були включені 53 пацієнти. Результати. Причинами гострої дихальної недостатності в дітей були: гостра серцева недостатність — 2 пацієнти (3,8 %), сепсис — 5 хворих (9,4 %), септичний шок — 10 хворих (18,9 %), енцефалопатія — 4 пацієнти (7,5 %), пневмонія — 36 хворих (67,9 %), гострий обструктивний бронхіт/бронхіоліт/бронхіальна астма — 6 пацієнтів (11,3 %), бронхолегенева дисплазія — 2 пацієнти (3,8 %). Ми розподілили всіх пацієнтів на групи відповідно до рівня фосфору при надходженні. У пацієнтів із нормофосфатемією при надходженні на лікування (n = 6) рівень фосфору поступово знижувався і на 3-й день

Carotid arteriosclerosis is a recognized leader among causes of ischemic disorders of the cerebral circulation. It is known that brain infarction occurs with atherosclerotic stenosis and thrombosis of the carotid arteries in approximately 40 % of cases. The peculiar geometry of carotid bifurcation creates conditions for the development of atherosclerotic plaques.The aim of the work is determination of pathomorphological features of the structure of atherosclerotic plaques in carotid atherosclerosis.Materials and methods. Histological, histochemical and immunohistochemical studies of surgical material in 680 patients were performed.Results. On the basis of pathomorphological analysis of the plaque in carotid AS they can be divided into complicated and uncomplicated. The first type is atheromatous unstable plaques with the prevalence of foci of atheromatosis, lympho-macrophage infiltration, intraplaque hemorrhage, necrosis of fibrous elements and edema. Immunohistochemically they are characterized by high expression of MMP-9 in macrophages and lymphocytes with degradation of type I collagen in the surface and deep layers of the plaque coating and its replacement by type III collagen (P < 0.05). The second type of plaque is stable uncomplicated with the advantage of fibrosis, hyalinosis and petrification. Immunohistochemical structure of plaques was collagen type I, expression of collagen type III was low, expression of MMP-9 was moderate (P < 0.05).Conclusions. High expression of MMP-9 in carotid atherosclerosis in macrophage-lymphocytic infiltrates in atheromatosis and neovascularization sites was found to result in degradation of type I collagen with its replacement by type III collagen. Such pathomorphological changes underlie plaque instability – the development of intraplaque hemorrhages, ulcers with embolic complications. Synthesis of collagen type I with low expression of type III collagen and MMP-9 has been found to determine the basis of the structure o, Атеросклероз сонных артерий – признанный лидер среди причин ишемических нарушений мозгового кровообращения. Известно, что при атеросклеротическом стенозе и тромбозе сонных артерий примерно в 40 % случаев возникает инфаркт мозга. Особая геометрия бифуркации сонных артерий создает условия для развития атеросклеротических бляшек.Цель работы – определение патоморфологических особенностей структуры атеросклеротических бляшек при каротидном атеросклерозе.Материалы и методы. Проведено гистологическое, гистохимическое и иммуногистохимическое исследования операционного материала 680 больных.Результаты. На основе патоморфологического анализа структуры бляшки при каротидном атеросклерозе выделили их осложненный и неосложненный типы. Первый тип – атероматозные нестабильные бляшки с превалированием очагов атероматоза, лимфо-макрофагальной инфильтрации, внутрибляшечных кровоизлияний, некроза волокнистых элементов и отека. Иммуногистохимически для них характерна высокая экспрессия ММП-9 в макрофагах и лимфоцитах с деградацией организованного коллагена I типа в поверхностных и глубоких слоях покрышки бляшки и заменой его на коллаген III типа (p < 0,05). Второй тип бляшек – стабильные неосложненные с преобладанием фиброза, гиалиноза и петрификации. Иммуногистохимически структуру бляшек составлял коллаген I типа, экспрессия коллагена III типа низкая, экспрессия ММП-9 умеренная (p < 0,05).Выводы. Высокая экспрессия ММП-9 при каротидном атеросклерозе в макрофагально-лимфоцитарных инфильтратах в очагах атероматоза и неоваскуляризации приводит к деградации коллагена I типа с заменой его на коллаген III типа. Такие патоморфологические изменения лежат в основе нестабильности бляшек – развития внутрибляшковых кровоизлияний, язвы с эмболическими осложнениями. Установлено, что синтез коллагена I типа с низкой экспрессией коллагена III типа и ММП-9 определяет основу фиброзно-мышечных бляшек. Это обеспечивает их гемодинамическую стабильность и устойчивый сосудистый стеноз., Атеросклероз сонних артерій – визнаний лідер серед причин ішемічних порушень мозкового кровообігу. Відомо, що при атеросклеротичному стенозі та тромбозі сонних артерій приблизно в 40 % випадків виникає інфаркт мозку. Особлива геометрія біфуркації сонних артерій створює умови для розвитку атеросклеротичних бляшок.Мета роботи – визначення патоморфологічних особливостей структури атеросклеротичних бляшок при каротидному атеросклерозі.Матеріали та методи. Здійснили гістологічне, гістохімічне та імуногістохімічне дослідження операційного матеріалу 680 хворих.Результати. На підставі патоморфологічного аналізу структури бляшок при каротидному атеросклерозі розрізняли їх ускладнений і неускладнений типи. Перший тип – атероматозні нестабільні бляшки з перевагою вогнищ атероматозу, лімфомакрофагальної інфільтрації, внутрішньобляшкових крововиливів, некрозу волокнистих елементів і набряку. Імуногістохімічно для них характерна висока експресія ММП-9 у макрофагах і лімфоцитах із деградацією організованого колагену І типу в поверхневих і глибоких шарах покришки бляшки та заміною його на колаген ІІІ типу (p < 0,05). Другий тип бляшок – стабільні неускладнені з перевагою фіброзу, гіалінозу та петрифікації. Імуногістохімічно структуру бляшок утворював колаген І типу, експресія колагену ІІІ типу низька, експресія ММП-9 помірна (p < 0,05).Висновки. Висока експресія ММП-9 при каротидному атеросклерозі в макрофагально-лімфоцитарних інфільтратах у вогнищах атероматозу та неоваскуляризації призводить до деградації колагену І типу з заміною його на колаген ІІІ типу. Такі патоморфологічні зміни становлять основу нестабільності бляшок, зумовлюючи розвиток внутрішньобляшкових крововиливів, виразкування з емболічними ускладненнями. Встановили, що синтез колагену І типу з низькою експресією колагену ІІІ типу та ММП-9 визначає основу фіброзно-м’язових бляшок. Це забезпечує їхню гемодинамічну стабільність і стійкий судинний стеноз.

Стаття присвячена копному звичаєвому праву, що застосовувалося громадськими копними судами на українських землях у XIV–XVIII ст. Висвітлено інтерпретації поняття копного права у науковій літературі. Копне право становило підсистему матеріальних і процесуальних норм звичаєвого права. Воно було характерним українському та білоруському народам. Крім того, копним правом інколи називали копний суд, який забезпечував чинність і застосування відповідних норм.Розкрито структуру копного права та походження його елементів. Основу копного права складали правові звичаї, успадковані від громад княжої доби. Також формувалися нові норми звичаєвого права внаслідок юридизації релігійних норм та під впливом практики копного судочинства. Серед судових органів, що діяли на українських землях у XIV–XVIII ст., копні суди належали до таких, які найбільш повно застосовували норми українського звичаєвого права.Висвітлено матеріальні норми копного права на підставі аналізу рішень копних судів (копних декретів). Проаналізовано норми про землеволодіння, цивільні правопорушення, злочини, співучасть, рецидив, необхідну оборону, покарання та звільнення від них тощо. Обґрунтовано думку про те, що кримінальна відповідальність за копним правом мала основною метою охорону особи, її життя, здоров’я та власності.Серед кримінальних справ копними судами найбільш часто розглядалися справи про вбивства, розкрадання, чаклунство, підпал, святотатство та ін. Цей спектр категорій кримінальних справ дозволяє визначити, які дії копне право вважало злочинними. За вчинення злочинів копне право передбачало майнові, тілесні покарання та смертну кару. У копному праві смертна реалізовувалася переважно через повішання. Щодо відьом, чаклунів і підпалювачів застосовувалося спалення на вогнищі, Статья посвящена копному обычному праву, которое применялось общественными копными судами на украинских землях в XIV–XVIII вв. Освещены интерпретации понятия копного права в научной литературе. Копное право составляло подсистему материальных и процессуальных норм обычного права. Оно было характерно украинскому и белорусскому народам. Кроме того, копным правом иногда называли копный суд, который обеспечивал силу и применения соответствующих норм.Раскрыта структура копного права и происхождение его элементов. Основу копного права составляли правовые обычаи, унаследованные от общин княжего периода. Также формировались новые нормы обычного права в результате юридизации религиозных норм и под влиянием практики копного судопроизводства. Среди судебных органов, действовавших на украинских землях в XIV-XVIII вв., копные суды принадлежали к таким, которые наиболее полно применяли нормы украинского обычного права.Освещены материальные нормы копного права на основании анализа решений копных судов (копных декретов). Проанализированы нормы о землевладении, гражданских правонарушениях, преступлениях, соучастии, рецидиве, необходимой обороне, наказаниях и освобождении от них и др. Обосновано мнение о том, что уголовная ответственность согласно копному праву имела основной целью охрану личности, ее жизни, здоровья и собственности.Среди уголовных дел копными судами наиболее часто рассматривались дела об убийствах, хищениях, колдовстве, поджоге, святотатстве и др. Этот спектр категорий уголовных дел позволяет определить, какие действия копное право считало преступными. За совершение преступлений копное право предусматривало имущественные, телесные наказания и смертную казнь. В копном праве смертная казнь осуществлялась в основном через повешение. Относительно ведьм, колдунов и поджигателей применялось сожжение на костре, The article is devoted to “kopa” customary law, which was applied by community courts in Ukrainian lands in the XIV–XVIII centuries. Interpretations of the concept of “kopa” law in the scientific literature are covered. “Kopa” law was a subsystem of material and procedural norms of customary law. It was characteristic of the Ukrainian and Belarussian peoples. In addition, “kopa” law was sometimes referred to as the community court, which enforced the relevant rules.The structure of “kopa” law and the origin of its elements are revealed. The basis of “kopa” law was legal customs, inherited from ancient communities. New customary rules were also formed as a result of the legalization of religious norms and the influence of litigation practices of community courts. Among the courts, operating in the Ukrainian lands in the XIV–XVIII centuries, “kopa” courts were one of the most fully applicable rules of customary law.The material norms of “kopa” law on the basis of the analysis of community courts decisions are covered. The norms of land tenure, civil offenses, crimes, complicity, recidivism, necessary defense, punishments and release from them are analyzed. Criminal responsibility in “kopa” law had the primary purpose of protecting a person, his/her life, health and property.Among criminal cases, “kopa” courts most often dealt with cases of murder, theft, witchcraft, arson, sacrilege, etc. This range of categories of criminal cases allows us to determine what actions “kopa” law considered criminal. For committing crimes, “kopa” law provided property, corporal punishments and the death penalty. In “kopa” law death penalty was realized mainly through hanging. As for witches, sorcerers and arsonists burning at the stake was used

This article, based on a clinical study, describes the possibility of using short non-invasive preoperative continuous positive airway pressure (CPAP) ventilation of obese patients before general anesthesia. The study included 16 patients with II class obesity (body mass index of 35.0–39.9 kg/m2) divided into two groups: control and basic ones. The study consisted of 3 main stages: respiratory preparation, determination of the main respiratory indicators and safe apnea time (SAT). In the control group of patients, preoxygenation was performed using a simple face mask, without the use of positive end-expiratory pressure (PEEP), FiO2 = 80 % for 5–10 min. In the basic group, non-invasive CPAP ventilation (PEEP = 6–8 cm H2O, FiO2 = 80 %) was performed using non-invasive orofacial mask for 5–10 min. Main respiratory indices (static compliance (CRS) and total airway resistance (RAW)) were recorded after intubation and beginning of artificial ventilation (FiO2 = 21 %). SAT was determined immediately after the registration of respiratory indices. Control group: SAT — 213 ± 16 s, CRS — 47 ml/mm H2O, RAW — 16.75 cm H2O/l/s; study group: SAT — 252 ± 15 s, CRS — 56 ml/mm H2O, RAW — 16.5 cm H2O/l/s. An important stage of this study was to determine SAT in patients and to find out the impact of non-invasive ventilation on this important parameter. The obtained results indicate that anesthesiologist has to involve the capabilities of modern artificial lung ventilation devices not only in the intensive care unit, but also at all stages of the patient’s perioperative route. This can prevent from unwanted difficulties and further complications., В данной статье на основе проведенного клинического исследования описана возможность применения непродолжительной неинвазивной предоперационной CPAP-подготовки пациентов с ожирением перед индукцией в общую анестезию. В исследование были включены 16 пациентов со II степенью ожирения (индекс массы тела — 35,0–39,9 кг/м2), которые были распределены на 2 группы (контрольную и основную). Исследование было разделено на 3 основных этапа: респираторной подготовки, определения основных показателей респираторной системы и определения времени безопасного апноэ (ВБА). В контрольной группе пациентов респираторная подготовка проводилась с помощью традиционной лицевой маски и без использования положительного давления конца выдоха (PEEP) в течение 5–10 мин. В основной группе до начала индукции пациентам проводилась неинвазивная CPAP-подготовка (PEEP = 6–8 см H2O) с использованием орофациальной маски в течение такого же времени. Важным этапом исследования было определение времени безопасного апноэ у пациентов и влияния различных видов респираторной подготовки на данный важный показатель. Кроме того, были проанализированы основные показатели респираторных свойств легких (статический тораколегочный комплайенс (CRS) и общее сопротивление дыхательных путей (RAW)) при начале инвазивной искусственной вентиляции легких. Полученные результаты свидетельствуют о преимуществе использования непродолжительной неинвазивной CPAP-подготовки пациентов. В основной группе респираторные показатели были лучше, а ВБА — длительным (контрольная группа: ВБА — 213 ± 16 с, CRS — 47 мл/мм H2O, RAW — 16,75 см H2O/л в 1 с; основная группа: ВБА — 252 ± 15 с, CRS — 56 мл/мм H2O, RAW — 16,5 см H2O/л в 1 с). Анестезиологу необходимо использовать возможности современных аппаратов искусственной вентиляции легких не только в условиях палаты интенсивной терапии, но и на всех этапах периоперационного маршрута пациента. Это может уберечь от нежелательных проблем и осложнений., У даній статті на основі проведеного клінічного дослідження описано можливість застосування нетривалої неінвазивної передопераційної CPAP-підготовки пацієнтів з ожирінням перед індукцією в загальну анестезію. В дослідження були включені 16 пацієнтів із II ступенем ожиріння (індекс маси тіла — 35,0–39,9 кг/м2), які були розподілені на 2 групи (контрольну й основну). Дослідження було розділено на 3 основні етапи: респіраторної підготовки, визначення основних показників респіраторної системи та визначення часу безпечного апное (ЧБА). У контрольній групі пацієнтів респіраторна підготовка проводилась за допомогою традиційної лицевої маски та без використання позитивного тиску кінця видиху (PEEP) протягом 5–10 хв. В основній групі до початку індукції пацієнтам здійснювалась неінвазивна CPAP-підготовка (PEEP = 6–8 см H2O) із використанням орофаціальної маски протягом такого ж часу. Важливим етапом дослідження було визначення часу безпечного апное у пацієнтів та впливу різних видів респіраторної підготовки на цей важливий показник. Крім того, були проаналізовані основні показники респіраторних властивостей легень (статичний тораколегеневий комплаєнс (CRS) та загальний опір дихальних шляхів (RAW)) при початку інвазивної штучної вентиляції легень. Отримані результати свідчать про перевагу використання нетривалої неінвазивної CPAP-підготовки пацієнтів. В основній групі респіраторні показники були кращими, а ЧБА — тривалішим (контрольна група: ЧБА — 213 ± 16 с, CRS — 47 мл/мм H2O, RAW — 16,75 см H2O/л в 1 с; основна група: ЧБА — 252 ± 15 с, CRS — 56 мл/мм H2O, RAW — 16,5 см H2O/л в 1 с). Анестезіологу необхідно використовувати можливості сучасних апаратів штучної вентиляції легень не тільки в умовах палати інтенсивної терапії, але й на всіх етапах періопераційного маршруту пацієнта. Це може вберегти від небажаних труднощів та ускладнень.

Актуальность. В остром периоде политравмы наблюдается развитие значительных расстройств гомеостаза, метаболизма и энергообеспечения клеток с высокой частотой осложнений и летальности. Актуальными являются исследования, направленные на поиск показателей, которые уже при поступлении пациентов представляли бы собой чувствительные маркеры тяжести политравмы и прогноза. Эндотелий регулирует основные гомеостатические функции, такие как тонус сосудов, циркуляция клеток крови, воспаление и активность тромбоцитов, а также пролиферацию и рост подчиненных гладких мышц, действует как барьер для контроля обмена нутриентами, биомолекул и мессенджерами между кровью и окружающими тканями. Изучается роль эндотелиальной дисфункции в углублении гипоксического повреждения тканей при травме. Цель работы: определить патогенетическую роль газотрансмиттеров сыворотки крови и лизата лимфоцитов и метаболитов цикла мочевины в развитии эндотелиальной дисфункции в остром периоде политравмы. Материалы и методы. В работе приведены данные клинического обследования и лечения 37 больных со среднетяжелой и тяжелой политравмой, доставленных в отделение анестезиологии и интенсивной терапии Клинической больницы скорой помощи г. Львова. Средний возраст пострадавших составлял 48,4 ± 5,2 года. В исследование не включали лиц с декомпенсированной хронической сопутствующей патологией. Исследование биохимических показателей проводили на базе лаборатории кафедры биохимии ЛНМУ имени Данила Галицкого. Результаты. При госпитализации в сыворотке крови пострадавших отмечено статистически значимое снижение содержания оксида азота (NO) на фоне повышения содержания его метаболитов (NOx) и сероводорода (H2S). В течение первых суток интенсивной терапии отмечались нормализация содержания H2S, рост к уровню контроля уровня NO на фоне дальнейшего статистически значимого роста содержания NOx, уровень H2S приближался к группе контроля и достоверно снижался в сравнении с исходными данными. Достоверное снижение в течение 24 час, Актуальність. В гострому періоді політравми спостерігається розвиток значних розладів гомеостазу, метаболізму та енергозабезпечення клітин із високою частотою ускладнень та летальністю. Актуальними є дослідження, спрямовані на пошук показників, які б вже при госпіталізації становили собою чутливі маркери тяжкості політравми і прогнозу. Ендотелій регулює основні гемостатичні функції, такі як тонус судин, циркуляція клітин крові, запалення й активність тромбоцитів, а також проліферацію і ріст підлеглих гладких м’язів, діє як бар’єр для контролю обміну нутрієнтами, біомолекулами і месенджерами між кров’ю і навколишніми тканинами. Вивчається роль ендотеліальної дисфункції в поглибленні гіпоксичного ушкодження тканин при травмі. Мета роботи: визначити патогенетичну роль газотрансмітерів сироватки крові та лізату лімфоцитів і метаболітів циклу сечовини в розвитку ендотеліальної дисфункції в гострому періоді політравми. Матеріали та методи. В роботі наведені дані клінічного обстеження та лікування 37 хворих із середньотяжкою і тяжкою політравмою, доставлених у відділення анестезіології та інтенсивної терапії Клінічної лікарні швидкої допомоги м. Львова. Середній вік постраждалих становив 48,4 ± 5,2 року. У дослідження не включали осіб із декомпенсованою хронічною супутньою патологією. Дослідження біохімічних показників виконували на базі лабораторії кафедри біохімії ЛНМУ імені Данила Галицького. Результати. При госпіталізації в сироватці крові потерпілих відмічене статистично значуще зниження вмісту оксиду азоту (NO) на фоні підвищення вмісту його метаболітів (NOx) та сірководню (H2S). Протягом першої доби інтенсивної терапії спостерігалися тенденція до нормалізації вмісту H2S, зростання до рівня контролю рівня NO на фоні подальшого статистично значущого зростання вмісту NOx, рівень H2S наближався до такого в групі контролю і вірогідно знижувався порівняно з вихідним. Вірогідне зниження протягом 24 годин вмісту аргініну та незмінна активність аргіназ вказують на посилений, Background. Considerable homeostatic, metabolic and cell energy supply disorders occur during acute period of polytrauma, which lead to a high rate of complications and mortality. Investigations aimed to detect highly sensitive biomarkers of polytrauma degree and its prognosis are very urgent. Endothelium regulates main hemostatic functions such as vascular tone, blood cells circulation, inflammatory responses, thrombocytes activity, proliferation and growth of underlying smooth muscles, and acts as a control barrier for nutrients, biomolecules and signaling molecules between blood and surrounding tissues. Significance of endothelial dysfunction in increased cellular hypoxic damage in trauma is studied. The purpose was to determine pathogenic role of gaseous transmitters in blood serum and lymphocyte lysate, and urea cycle metabolites in endothelium dysfunction during acute period of polytrauma. Materials and methods. Data from clinical examination and treatment of 37 patients with moderate and severe polytrauma who were admitted to the intensive care unit (the department of anesthesiology and intensive care) of Lviv Emergency Hospital are presented. The mean age of all patients was 48.4 ± 5.2 years. Patients with decompensated chronic diseases were excluded from the study. Analysis of biochemical markers was performed in laboratory of biochemical department of Danylo Halytsky Lviv National Medical University. Results. There was a statistically significant decrease in nitric oxide (NO) serum level while levels of its metabolites (NOx) and hydrogen sulfide (H2S) were increased at the time of admission. During first 24 hours of intensive care, H2S level normalized, NO level increased to the control one with a simultaneous statistically significant increase of NOx level. H2S level approached to the control group level and was significantly decreasing compared to the baseline. A significant decrease in arginine level and constant arginase activity during 24 hours indica