Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. У дисертації визначено методологію дослідження та здійснено огляд літератури за темою дисертаційного дослідження. Розглянуто становлення та розвиток законодавства щодо договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, а також надано характеристику правовідносин, що у зв’язку з цим виникають. В дисертаційному дослідженні надано загальну характеристику договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, а також визначено поняття, ознаки та правову природу договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарствам. За своєю правовою характеристикою він є консенсуальним, двостороннім (взаємним), відплатним та має на меті оплатне відчуженні майна (товару) (у даному випадку електричної енергії) від однієї сторони та передання у власність іншій стороні, тобто це правочин між виробником або постачальником електроенергії (продавцем) та споживачем (покупцем), що передбачає постачання та споживання електроенергії згідно з умовами, визначеними у договорі. Зазначено, що фізична особа-споживач електричної енергії визначена як особа, яка використовує електричну енергію виключно для особистого використання і задоволення своїх власних потреб. У дисертаційному дослідженні визначено сторони договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарствам, а також проаналізовано зміст договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарствам. Встановлено, що домогосподарство може розглядатися як об’єднання фізичних та юридичних осіб, що наділені цивільними правами та обов’язками, мають юридичне або фактичне право власності на житло чи земельну ділянку та беруть на себе загальну відповідальність за утримання та організацію домогосподарства, а також власник домогосподарства має право користування володіння та розпорядження свої майном на власний розсуд. Доведено, що побутові потреби можуть включати в себе споживання (використання) електричної енергії для задоволення потреб у постійному або тимчасовому проживанні та/або перебуванні фізичних осіб на обʼєкті побутового споживача. Це включає в себе використання електричної енергії на обʼєкті приватного домогосподарства, включаючи прибудинкову (присадибну) територію, а також для індивідуального будівництва (реконструкції) обʼєктів приватного домогосподарства; Зазначено, що договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством передбачає саме обсяг електричної енергії, який перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством. У дисертаційному дослідженні визначено також договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, що характерний для приватних домогосподарств, активних споживачів «зеленої» енергії. Акцентовано увагу на тому, що електроенергія, незважаючи на деякі риси речі, не відповідає класичному розумінню «річ» і не має самостійного місця в системі речей за наслідками використання, через те, що електроенергія поєднує в собі дві правові категорії – річ і результат її використання. Правовий режим електроенергії визначається власником, але поняття «володіння» електроенергією виходить за межі традиційного розуміння цього терміна. Встановлено, що електрична енергія - це особливий обʼєкт цивільних прав і товар, що відрізняється наявністю характеристик, які відсутні в інших товарах, і відсутністю характеристик, що притаманні іншим товарам, особливий виду товару, який продається як на оптовому, так і на роздрібному ринках електричної енергії. Зазначено, що відносини, повʼязані з електричною енергією як обʼєктом права, можуть бути регульовані лише зобовʼязальними правами, а не речовими правами, а це означає можливість вимагання безперебійного постачання електроенергії споживачем. Дістало подальшого розвитку положення щодо забезпечення захисту прав і інтересів сторін договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. Крім того, дістало подальшого розвитку положення про те, що при формуванні типових і примірних договорів купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, має бути забезпечена можливість для науковців та інших заінтересованих суб’єктів впливати на їхній зміст. У дисертаційному дослідженні визначено порядок укладання та реалізації договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарствам, досліджено особливості цивільно-правової відповідальності сторін за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарствам, а також проаналізовано особливості припинення договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарствам. У дисертації акцентовано увагу на тому, що нова модель ринку електроенергії створює основи для розвитку договірних відносин для виробників електроенергії з відновлюваних джерел. Держава на законодавчому рівні гарантує виконання зобовʼязань щодо закупівлі електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел, протягом усього терміну дії Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та оплату цієї електроенергії в повному обсязі, при цьому купівля-продаж електроенергії між сторонами в особі виробника, якому встановлено «зелений» тариф та гарантованого покупця, здійснюється на підставі типового договору. Доведено, що договір купівлі-продажу виступає як основний інструмент регулювання суспільних відносин і функціонує як посередник у переході права власності за плату, може бути визнаний юридичним фактом. Відповідно до цього договору сторони беруть на себе взаємні зобовʼязання, які регулюються правовими нормами. Договір купівлі-продажу електричної енергії – це договір між виробником або постачальником електроенергії (продавцем) та споживачем (покупцем), що передбачає постачання та споживання електроенергії згідно з умовами, визначеними у договорі. Зроблено висновок, що основні труднощі, які виникають на практиці укладання договорів купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом - це спори щодо укладення договору та його змісту, оскільки, електрична енергія, як особливий обʼєкт цивільних прав і товар, відрізняється наявністю характеристик, що відсутні в інших товарах, і відсутністю характеристик, що притаманні іншим товарам. Таким чином, лише окремі положення, що стосуються передачі права власності за договором купівлі-продажу, застосовуються до постачання електричної енергії. Встановлено, що електрична енергія, як особливий обʼєкт цивільних прав і товар, відрізняється наявністю характеристик, що відсутні в інших товарах, і відсутністю характеристик, що притаманні іншим товарам. Традиційно товар визначається як результат трудової діяльності, призначений для подальшого продажу. Тобто товарами визнаються обʼєкти, які володіють оборотоздатністю та продаються в ході торговельної діяльності на підставі договорів. В дисертаційному дослідженні розглянуто електричну енергію як особливий вид товару, який продається як на оптовому, так і на роздрібному ринках електричної енергії. Зроблено висновок про необхідність перегляду концепції набуття права та припинення власності стосовно електричної, теплової та інших видів енергії. Зокрема, якщо розглядати дану позицію в рамках запропонованого дослідження, то за приватними домогосподарствами доцільно закріпити набуття та припинення права власності на майно, в нашому випадку - на електричну енергію, тому потребує удосконалення відповідно до сучасних потреб суспільства глава 24 та глава 25 ЦК України. Зазначено, що приватне домогосподарство визначається як земельна ділянка, на якій розташовані один або декілька житлових будинків або котеджів (та, в разі наявності господарських (присадибних) будівель, які є наземними та/або підземними комунікаціями), належить індивідуальному побутовому споживачу на правах власності. При цьому для приватного домогосподарства притаманний такий механізм внутрішнього виробництва як система підтримки активних споживачів, яка призначена для використання власної електричної енергії. Згідно з цією системою відбувається взаєморозрахунок за вартістю обсягу передачі електричної енергії до електричної мережі генеруючими установками таких споживачів та вартістю електричної енергії, яку вони відбирають з електричної мережі. Акцентовано увагу на тому, що відповідно до стандартної форми укладається договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва. Зазначений договір включає: проведення розрахунків між постачальником електроенергії та активним споживачем, з урахуванням встановленого погодинного балансування вартості обсягів передачі електроенергії в електричну мережу та обсягу її споживання протягом відповідного розрахункового періоду. Взаємовідносини між особою, яка використовує послуги у сфері побутового споживання, та постачальником універсальних послуг повʼязані з продажем та обліком електричної енергії, яка була згенерована з використанням альтернативних джерел енергії приватними господарствами та обʼєктами електроенергетики (генеруючими установками). Розрахунки за цю енергію та її продаж керуються відповідними Правилами та договором. У випадку виникнення суперечок, претензій або розбіжностей між сторонами, які можуть виникнути у зв’язку з умовами або виконанням гарантованим покупцем та суб’єктом господарювання, який виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, насамперед слід намагатися вирішувати їх шляхом переговорів до звернення до судових органів. Однак нові положення типового договору розширили можливості щодо вирішення таких суперечок. Зокрема, вони дозволяють сторонам вибирати судовий орган для вирішення спорів і передбачають можливість одночасного звернення до арбітражу і господарського суду. Крім того, існує можливість звернутися до Центру з вирішення спорів та переговорів Секретаріату Енергетичного співтовариства для допомоги у мирному вирішенні таких суперечок, до арбітражу (за розглядом Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати (ІСС) за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати) або до господарського суду України. Встановлено, що рішення про встановлення або припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання, споживачів електроенергії, включаючи енергетичні кооперативи та приватні домогосподарства, приймаються на засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Стосовно випадків із вилучення всіх обʼєктів електроенергетики або черг будівництва пускових комплексів з балансуючої групи гарантованого покупця, субʼєкт господарювання може прийняти рішення стосовно призупинення дії договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом повністю або припинити його дію шляхом розірвання такого договору. При цьому акцентовано увагу на тому, що законодавством передбачено процедуру поновлення, зокрема поновлення чинності договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, а також договору участі у балансуючій групі гарантованого покупця, що відбувається з першого дня календарного місяця, однак не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви гарантованому покупцеві про відновлення дії вказаних договорів. Зазначено, що однією з підстав для розірвання або зміни договору є домовленість сторін, що беруть участь у цьому договорі (частина 1 стаття 651 ЦК України). Це повʼязано з обовʼязковістю виконання умов договору для сторін, що визначено положеннями статті 629 ЦК України. Проте важливо зазначити, що не завжди згода сторін договору щодо його зміни або припинення (розірвання) є остатньою, особливо, коли договір укладено на користь третьої особи, тобто особи, яка має намір використовувати права, надані цим договором. При цьому ЦК України також регулює інші підстави для припинення (розірвання) або зміни договору, такі як: розірвання або зміни за вимогою однієї зі сторін договору за рішенням суду (частина 2 статті 651 ЦК України), а також виявлення бажання однієї зі сторін договору односторонньо відмовитися від виконання цього договору (частина 3 статті 651 ЦК України). Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. Зокрема, запропоновано внести зміни та доповнення до статті 177 ЦК України щодо розширення кола об’єктів цивільних прав, а саме визначити електричну енергію одним із видів об’єктів цивільних прав, а також до статті 179 ЦК України щодо визначення електричної енергії як особливого предмета матеріального світу, стосовно якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Крім того, запропоновано доповнити статтю 179 ЦК України визначенням електричної енергії як особливого предмета матеріального світу, стосовно якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Зокрема, зазначити електричну енергію як специфічний товар (майно), відповідно до якого можуть виникати відносини купівлі-продажу, визначивши правовий статус сторін, умови припинення або розірвання та ключові аспекти відповідальності. Склад разової ради: Голова ради – Сафончик Оксана Іванівна, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія». Рецензенти: Харитонова Тетяна Євгенівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Берназ-Лукавецька Олена Михайлівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія». Офіційні опоненти: Гринько Світлана Дмитрівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова; Кузьміна Марина Миколаївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.