Search

У статті наведено лексичне тлумачення юридичних понять «виправдовування збройної агресії», «визнання правомірною збройної агресії» та «заперечення збройної агресії», наведено приклад семантико-текстуального дослідження медіаповідомлення із застосуванням лінгвістичної інтерпретації юридичних термінів. Запропонована модель практичного застосування лінгвістичної інтерпретації юридичних термінів у вирішенні завдань семантико-текстуальної експертизи мовлення визначається етапами семантико-текстуального дослідження спірних текстів: 1) тлумачення юридичних термінолексем шляхом семантичного аналізу їх компонентів; 2) встановлення об’єктивного змісту висловлювань засобами лексико- семантичного та понятійно-змістового аналізу з подальшим встановленням семантичної кореляції змісту висловлювання та лексичного тлумачення правових понять; 3) визначення актуального смислу ключових слів повідомлення через застосування контекстуально-інтерпретаційного методу, що дає змогу розширити концептуальний зміст досліджуваних явищ; 4) встановлення ключових слів, логіко- граматичних зв’язків в межах комунікативного акту, засобів міжфразового зв’язку в тексті повідомлення для визначення причинно-наслідкових відношень в об’єктивному змісті повідомлення як аргументації правомірності збройної агресії. The article provides a lexical interpretation of the legal concepts of "justification of armed aggression", "recognition of armed aggression as legitimate" and "denial of armed aggression", an example of a semantic-textual study of a media message using linguistic interpretation of legal terms is given. The proposed model of practical application of linguistic interpretation of legal terms in solving the tasks of semantic-textual examination of speech is determined by the stages of semantic-textual research of controversial texts: 1) interpretation of legal terminexemes by means of semantic analysis of their components; 2) establishing the objective content of statements by means of lexical-semantic and conceptual-content analysis, followed by establishing the semantic correlation of the content of the statement and the lexical interpretation of legal concepts; 3) determination of the actual meaning of the key words of the message through the application of the contextual-interpretive method, which makes it possible to expand the conceptual content of the studied phenomena; 4) establishing key words, logical-grammatical connections within the communicative act, means of inter-phrase communication in the text of the message to determine cause-and- effect relationships in the objective content of the message as an argument for the legality of armed aggression.

У статті описано тенденції використанні фемінітивів і маскулінативів у медіадискурсі з огляду на їхні лексико-семантичні й формально-граматичні властивості в контексті дотримання гендерно коректного мовлення. Застосування описового методу дало змогу схарактеризувати формально- граматичні й лексико-семантичні властивості фемінітивів і маскулінативів; 2) аналіз словникових дефініцій сприяв установленню лексико-семантичних груп репрезентантів соціальної статі в мові мас-медіа; 3) метод моделювання дав змогу визначити лексико-граматичні моделі вербалізаторів соціальної статі; 4) контекстуально-інтерпретаційний метод дозволив виявити стереотипні тенденції у функціонуванні фемінітивів і маскулінативів. Засобом досягнення гендерно коректної комунікації є гендерночутливе мовлення – використання мовних ресурсів, зокрема фемінної лексики на позначення осіб жіночої статі за родом діяльності або за професією, з метою уникнення гендерної дискримінації в медіамовленні зокрема. Українська мова має значний потенціал для дотримання гендерно коректного мовлення: гендерні лексеми, представлені грамемами чоловічого або жіночого роду; бігендерні – з граматичного погляду розщеплювані на дві родові форми, позбавлені іманентних ознак фемінності / маскулінності, проте здатні називати як осіб жіночої, так і чоловічої статі за родом діяльності чи професією; агендерні, яким властива системна незалежність гендерних характеристик від граматичного роду, можуть виражатися будь-якими родовими грамемами. У мас-медійному дискурсі спостерігається тенденція до активізації фемінітивів, що є яскравим виявом мовної політики, спрямованої на розширення цієї лексико-семантичної групи, утвердження гендерної культури в мові. Водночас вживання фемінітивів у мові ЗМІ не стало системним: наявні лексичні лакуни в найменуваннях жіночих професій, гендерна асиметрія (граматична й семантична), що пояснюються ситуативно-прагматичними використанням бігендерних та агендерних лексем як найменувань осіб жіночої статі за їх соціальними ролями; наявні прояви стереотипних уявлень про соціальні ролі чоловіка і жінки. The article describes the trends in the use of feminitives and masculinatives in media discourse in view of their lexical-semantic and formal- grammatical properties in the context of observing gender-correct speech. The application of the descriptive method made it possible to characterize the formal-grammatical and lexical-semantic properties of feminine and masculine forms; 2) the analysis of dictionary definitions contributed to the establishment of lexical-semantic groups of representatives of social gender in the language of mass media; 3) the modeling method made it possible to determine the lexical-grammatical models of verbalizers of social gender; 4) the contextual-interpretive method made it possible to reveal stereotypical tendencies in the functioning of feminitives and masculinatives. A means of achieving gender-correct communication is gender-sensitive speech - the use of language resources, in particular, feminine vocabulary to designate women by occupation or profession, with the aim of avoiding gender discrimination in media speech in particular. The Ukrainian language has a significant potential for maintaining gender- correct speech: gender lexemes represented by masculine or feminine grammes; bigender - from a grammatical point of view, split into two generic forms, devoid of immanent signs of femininity / masculinity, but able to name both female and male persons by type of activity or profession; agender, which are characterized by the systematic independence of gender characteristics from the grammatical gender, can be expressed by any gender grammes. In the mass media discourse, there is a tendency to activate feminisms, which is a vivid manifestation of the language policy aimed at expanding this lexical-semantic group, establishing a gender culture in the language. At the same time, the use of feminitives in the language of mass media has not become systematic: there are lexical gaps in the names of women's professions, gender asymmetry (grammatical and semantic), which are explained by the situational-pragmatic use of bigender and agender tokens as names of women according to their social roles; there are manifestations of stereotypical ideas about the social roles of men and women.

The article examines the influence of modern computer technologies on the development of interactive methods of teaching students in the higher education system. The main tasks that interactive methods solve in teaching students are considered and as one of the solution tools - the introduction of modern computer technologies into the educational environment. The main opportunities that computer technologies provide to the educational process are analysed. A form of collective design using cloud technologies was developed and tested, namely, from a large number of them, after analysis, a choice was made in favour of Google Drive. The authors analysed the results after a survey of students participating in the experiment and made conclusions about the advisability of introducing computer technologies into the educational process, which have a powerful stimulating effect on the development of interactive methods of teaching students.

У статті розглянуто суб’єктивну модальність медіатексту як форму прояву авторської присутності, визначено кореляцію семантики, природи оцінки й імпліцитного/експліцитного впливу на адресанта; розкрито функційно-семантичну й комунікативно-прагматичну природу суб’єктивізації медіаповідомлення. Застосування описового методу дало змогу схарактеризувати формально-граматичні й лексико-семантичні засоби суб’єктивної модальності медіатекстів. Структурний метод, зокрема компонентний аналіз, дозволив виявити оцінний компонент в семантичній структурі лексем, що є засобом суб’єктивізації медіамовлення; аналіз словникових дефініцій – закріплені в мовному узусі оцінні значення, на основі яких формується оцінна прагматика медіатексту. Метод моделювання сприяв систематизації та семантико-груповій організації мовних засобів вираження авторської присутності в медіатексті. Контекстуально-інтерпретаційний метод дозволив розкрити актуальні суб’єктивно-оцінні значення, не зафіксовані в основному словниковому значенні, факультативна оцінність яких мотивована контекстноситуативними умовами. Основним засобом вираження суб’єктивної модальності є оцінна лексика, у семантиці якої наявний семантичний компонент, здатний передавати позитивну або негативну авторську оцінку. Аксіологічна інтерпретація оцінної лексики засвідчила, що часто в основу оцінного значення закладено соціальні стереотипи, а авторська оцінка виражається через оцінні судження, не підкріплені фактами. Моральна оцінка в медіатекстах представлена такими різновидами, як етична, нормативна, естетична, утилітарна. Когнітивна оцінка реалізована в таких різновидах: раціональна, представлена предметно-логічним компонентом семантики, передає об’єктивний смисл повідомлюваного; емоційна формує суб’єктивні смисли і сприяє суб’єктивізації / авторизації / персоналізації медіаповідомлення. Абсолютну більшість становить інгерентна оцінка, індивідуально-авторських, контекстноситуативних типів оцінного значення майже не виявлено. Найбільш продуктивним граматичним засобом суб’єктивізації інформаційного контенту є вставні елементи, які дозволяють висловити автору почуття й емоції, переважно як позитивну реакцію на відображений факт дійсності, припущення, посилання на джерело інформація як засіб персоніфікації образу автора. Також активно функціонують у медіамовленні модальні частки, які, реалізуючи інформаційно-оцінну функцію, актуалізують цінні для автора смисли. Словотворчий потенціал суб’єктивної оцінки представлений значно менше – афіксами кількісно-оцінного значення. Незважаючи на те, що інформаційні тексти позбавлені безпосередньої авторської присутності, спостерігається тенденція до активізації модальних процесів у журналістському мовленні цього жанрового різновиду, що веде до індивідуалізації / суб’єктивізації тексту, а отже, до персоніфікації мовної особистості журналіста. Суб’єктивна авторська модальність, з одного боку, сприяє встановленню контакту між автором і адресатом медіаповідомлення, а з іншого – є порушенням журналістських професійних стандартів щодо об’єктивного і неупередженого подання фактичної інформації, тому в інформаційних повідомленнях її варто уникати. In the article the subjective modality of media text as a form of manifestation of the author's presence is examined, the correlation of semantics, nature of evaluation and implicit / explicit influence on the addressee is determined; the functional-semantic and communicative-pragmatic nature of subjectivization of media message is revealed. The application of the descriptive method made it possible to characterize the formalgrammatical and lexical-semantic means of the subjective modality of media texts. The structural method, in particular component analysis, allowed to identify the evaluative component in the semantic structure of lexemes, which is a means of subjectivization of media broadcasting; analysis of vocabulary definitions - evaluative values fixed in the language usage, on the basis of which the evaluative pragmatics of media text is formed. The modeling method contributed to the systematization and semantic-group organization of language means of expressing the author's presence in the media text. The contextualinterpretative method allowed to reveal actual subjective-evaluative meanings, not fixed in the main vocabulary meaning, the optional evaluativeness of which is motivated by contextual-situational conditions. The main means of expressing subjective modality is evaluative vocabulary, in the semantics of which there is a semantic component that can convey a positive or negative authorial evaluation. Axiological interpretation of evaluative vocabulary showed that often the basis of evaluative value is based on social stereotypes, and the author's evaluation is expressed through evaluative judgments, not supported by facts. Moral assessment in media texts is represented by such varieties as ethical, normative, aesthetic, utilitarian ones. Cognitive assessment is realized in the following varieties: rational, represented by the subject-logical component of semantics, conveys the objective meaning of the reported text; emotional forms subjective meanings and promotes subjectivization / authorization / personalization of media messages. The absolute majority has inherent evaluation, individual-author, contextual-situational types of evaluation value are almost not identified. The most productive grammatical means of subjectivizing information content are insert elements that allow the author to express feelings and emotions, mainly as a positive reaction to the reflected fact of reality, assumptions, references to the source of information as a means of personification of the author's image. Modal particles have also active function in media broadcasting, which, realizing the information-evaluation function, actualize the meanings valuable for the author. The wordforming potential of subjective evaluation is much less represented by affixes of quantitative value. Despite the fact that informational texts have a lack of the direct authorial presence, there is a tendency to intensify modal processes in journalistic speech of this genre, which leads to individualization / subjectivization of the text, and thus to the personification of the linguistic personality of the journalist. Subjective authorial modality, on the one hand, helps to establish contact between the author and the addressee of the media message, and on the other - is a violation of journalistic professional standards for objective and impartial presentation of factual information, so they should be avoided in the information messages.

Об’єкт дослідження – національний інформаційний простір України від функціонування медійного контенту у радянські часи до демократичної преси сьогодення. Предмет дослідження – вивчення особливостей типології мас-медіа України, їх жанрової парадигми, проблемно-тематичної спрямованості, мовно-стилістично- візуального оформлення. Мета науково-дослідної роботи – розглянути головні типологічної структури засобів масової інформації України в історичному і сучасному аспектах, виявити їх жанрово-тематичний контент, мовно-стилістичні ознаки впливу на аудиторію.

Стаття є спробою автора узагальнити погляди сучасних мовознавців на проблему визначення типології односкладних речень як важливої структурно-комунікативної одиниці, що застосовується в різноманітних сферах життєдіяльності людини. Осмислено широкий спектр термінології, що панує в науковій думці вчених-синтаксистів, які досліджували природу, сутність односкладних речень. Розглянуто домінуючі класифікації односкладних речень сучасних мовознавців. Визначено дискусійні питання, що стосуються видової уніфікації односкладних речень в сучасному синтаксисі, зокрема стосовно інфінітивних речень. Особливу увагу акцентовано на визначенні типологічного та функціонального потенціалу односкладних речень у мові засобів масової інформації, наукових, художніх та поетичних текстах. В статье автор обобщает взгляды современных лингвистов на проблему определения типологии односоставных предложений как важной структурно-коммуникативной единицы, которая применяется в разнообразных сферах жизнедеятельности человека. Осмыслен широкий спектр терминологии в научной мысли ученых-синтаксистов, исследовавших природу, сущность односоставных предложений. Рассмотрены доминирующие классификации односоставных предложений современных языковедов. Определены дискуссионные вопросы, касающиеся видовой унификации односоставных предложений в современном синтаксисе, в частности относительно инфинитивных предложений. Особое внимание сосредоточено на определении типологического и функционального потенциала односоставных предложений в языке средств массовой информации, научных, художественных и поэтических текстах. In this article the attempt to summarize the points of view of modern linguists on the problem of the definition of a typology of one-member sentences as an important structural and communicative unit, which is used in various spheres of human activity was made. The wide range of terminology in the scientific sphere of the syntax scientists who studied the nature and the essence of one-member sentences is investigated. The classifications of the dominant one-member sentences of the modern linguists are studied. The debatable questions, concerning the unification of the kinds of the one-member sentences in modern syntax, in particular taking into account the infinitive sentences, are identified. Particular attention is focused on the definition of typological and functional potential of one-member sentences in the language of media, scientific, artistic and poetic texts.