Search

Cette étude éclaire la façon dont le sculpteur suisse André Lasserre (1902-1981) définit les enjeux et les fonctions de son métier. Dès les années 1940, Lasserre formule une pensée de la responsabilité sociale du sculpteur et plus généralement de la morale et du devoir de l’artiste dans la société, héritée des avant-gardes. Une analyse de ses discours et de ses écrits dans leur contexte de formation et de diffusion démontre que son œuvre, formellement plurielle, repose sur la base d’un intérêt marqué pour un art engagé. La définition et les ancrages de cet engagement se transforment au fil des conjonctures auxquelles l’artiste est confronté, de Paris durant le Front Populaire jusqu’à son insertion sur la scène artistique lausannoise dans un contexte de guerre froide, en passant par une longue période d’emprisonnements qui sanctionne notamment ses actes de Résistance pendant la Seconde Guerre mondiale. This study sheds light on how Swiss sculptor André Lasserre (1902-1981) defined the challenges and functions of his profession. As early as the 1940s, Lasserre developed a concept of the social responsibility of the sculptor and, more broadly, the moral and societal duties of the artist, influenced by avant-garde movements. An analysis of his speeches and writings within their educational and dissemination context demonstrates that his formally diverse body of work is rooted in a strong interest in socially engaged art. The definition and foundations of this engagement evolve through the various circumstances the artist encounters, from Paris during the Popular Front to his integration into the Lausanne art scene in the context of the Cold War, including a long period of imprisonment that resulted from his acts of resistance during the Second World War.

The article analyzes the expressive potential of the lexeme heart as a representative of human emotions and feelings in the artistic discourse of Bohdan Lepkyі. Based on the material of the writer’s historical prose, it was found that his language creation is characterized by the wide use of the somatism heart to objectify the psycho-emotional state of the characters. In the author’s texts, there are descriptions of the actions and movements of the heart as human reactions to emotional stimuli with the help of predicates of beating, blows, rhythmic and non-rhythmic movements, compression, disintegration, in combination with which the human heart is associated with the hidden feelings and emotions of the characters. The human heart in the works of Bohdan Lepkyі is endowed with the ability to speak or remain silent, contemplate and listen, prophesy and predict, etc. Linguistic markers of such signs of the heart are metaphors that convey various situations of excitement and emotional experience. The writer widely uses emotional phraseology with the heart component, in which the phraseologisation of emotions and feelings is achieved through personification and metaphorical reinterpretation of the heart as the emotional basis of a person. In the author’s descriptions, the verb type of metaphor prevails, since verbs most dynamically convey a person’s psychological state or reaction to emotional stimuli. Along with common language phraseology, the write’s works contain individual and authorial stable verbal expressions that reveal the specifics of depicting the image of the heart. The somatism heart in the language of B. Lepkyі’s works is also defined by metaphorical epithets that explain adjectives and record the writer’s ideas about human moral and ethical values, characterizing the characters as bearers of certain traits and personal qualities. In the works of the writer, the lexeme heart has a symbolic meaning, it is associated with various feelings, blood and other substances, fire and heat, the linguistic expression of which is conveyed by various metaphors and phraseological units., У статті проаналізовано виражальний потенціал лексеми серце як репрезентанта емоцій і почуттів людини в художньому дискурсі Богдана Лепкого. На матеріалі історичної прози письменника з’ясовано, що для його мовотворчості характерним є широке використання емотивних фразеологізмів із компонентом серце, у яких фразеологізація емоцій і почуттів досягається шляхом персоніфікації та метафоричного переосмислення серця як емоційної основи людини. В авторських описах переважає дієслівний тип метафори. Поряд із загальномовними фразеологізмами у творах письменника наявні індивідуально-авторські стійкі словесні вирази, що розкривають специфіку змалювання образу серця.

The article attempts to analyze and characterize the ways of primary processing of Germanlanguage texts of artistic discourse in the process of their translation into Ukrainian. Among these methods are two basic ones - text analysis and text interpretation, as the most effective tools for achieving adequacy in reproducing texts of artistic discourse. The article identifies and characterizes literary discursive markers of prose text, defines their linguistic representation, and describes ways to reproduce text in the light of these discursive markers., У статті зроблено спробу проаналізувати та охарактеризувати способи первинної обробки німецькомовних текстів художнього дискурсу в процесі їх перекладу українською мовою. Серед таких способів виділено два основних – аналіз тексту та його інтерпретація – як найбільш ефективних інструментів досягнення адекватності при відтворенні текстів художнього дискурсу. У статті виділено та охарактеризовано літературознавчідискурсивні маркери прозового тексту, визначено їх мовну репрезентацію та представлено способи відтворення тексту з урахуванням зазначених дискурсивних маркерів.

The purpose of the article is to analyze the functioning of the lexeme bread, which in the O. Kobylyanska’s artistic discourse acquires a symbolic meaning, entering into syntagmatic connections with other words, expands its meaning potential; to consider the process of metaphorization associated with this lexeme and its context. In O.Kobylianska's artistic discourse word bread is used mostly with the meaning "means of subsistence, earnings" but it goes beyond colloquialism, acquires a symbolic meaning, becames the symbol of well-being, prosperity and financial independence. Explanation of this cultural phenomenon is in the etymology of this word. The lexeme bread functions in complex and compound phrases. Reducing them we can distinguish simple phrases based on various syntactic connections: доборотися хліба, добитися хліба; йти задля кусника хліба, упокорятися задля кусника хліба; ласкавий хліб, сталий хліб, хліб насущний. In the writer's conception life is associated with struggle, hence the expressions доборотися й хліба, добитися хліба, which means to achieve financial independence: Доборовся й хліба, але се – побічна річ. Under the colloquial speech’s influence constructions with the word bread acquire a partitive meaning, combining with nouns which denote "part": кусник хліба, кусень хліба, кавалок хліба. The word bread participates in expressions "to be in abstained": жебрати кусника хліба, їсти хліба ласкавого, ласкавий хліб. Сonstruction шукати (найти) хліба implements the idea of looking for earnings. For O. Kobylyanska’s artistic discourse, the structure заробити на хліб is connected with the idea of professional activity as a basis of material support. In O. Kobylyanska's artistic discourse the established construction is to have (to give) + the form of the noun bread, used in some case, which has meaning – to be secured: Будемо видіти. Я дала тобі хліб в руки, ти здорова, треба собі якось радити., У статті проаналізовано функціонування лексеми хліб, яка у художньому дискурсі О.Кобилянської набуває символічного значення, вступаючи у синтагматичні зв’язки з іншими словами, розширює свій значеннєвий потенціал; розглянуто процес метафоризації, пов’язаний з цією лексемою, та її контекстне оточення.

The article departs from two non-referential functions of language — the poetic (expres­sive) and conative (appellative) functions — described by many linguists starting from Ro­man Jakobson and Karl Bühler. Their combined effect is shown using examples of linguistic techniques from the two types of discourse — the Russian literary avant-garde and the avant-garde advertising-propagandа — outreach. A discursive analysis of Russian literary (experi­mental) and advertising (avant-garde) texts is carried out from the standpoint of the theory of linguistic creativity. For each of the working subcorpora (artistic and advertising discourses of the 1910—1930s), the authors distinguish macro-discursive, micro-discursive and inter-discursive parameters that affect linguistic innovations at different levels — from phonologi­cal to pragmatic. It is concluded that the strategy of delayed, de-automated perception is im­plemented in the experimental literary discourse. It is achieved by focusing the message on its own form (the implementation of the poetic function). In the avant-garde advertising, the message should be as clear as possible in its form and should be easily perceived by an ad­dressee (the implementation of the conative function) not to focus attention on the text but rather on the action that the reader is expected to perform on the object of reference.

В статье приводится лингвокогнитивная интерпретация окказиональных метафор, репрезентирующих личность Лариссы Андерсен в воспоминаниях современников, как средства концептуализации одной из важнейших структур человеческого сознания. Объектом исследования являются высказывания современников о Л. Андерсен, предметом – различные языковые средства, репрезентирующие ее личность. Приводится обоснование того, что фигура поэта включается в художественный дискурс с определенной интенцией: формируется утонченный образ Л. Андерсен – мифологемы восточной ветви русской эмиграции – с присущей ей непосредственностью, подлинностью лирического звучания, умением передать красоту и неповторимость окружающего мира., The article provides the linguistic and cognitive interpretation of the occasional metaphors, representing the personality of Larissa Andersen in the memoirs of her contemporaries, as a means of conceptualizing one of the most important structures of human consciousness. The object of the research is the statements of the contemporaries about L. Andersen, the subject – various linguistic means, representing her personality. It is substantiated that the figure of the poet is included in the artistic discourse with a certain intention: a refined image of L. Andersen – the mythologem of the Eastern branch of the Russian emigration – with its inherent spontaneity, authenticity of lyrical sound, the ability to convey the beauty and uniqueness of the surrounding world is formed., Russian Linguistic Bulletin, Выпуск 1 (37) 2023

Статья посвящена установлению дискурсообразующей роли цветовых номинаций в художественном произведении, комплексному исследованию смысловыразительного потенциала последних. Определена цветовая гамма художественных описаний глаз в романе Дж. Апдайка «Кролик, беги», выявлены ассоциативный, символический и эмоционально-психологический потенциалы представленных цветов в американской лингвокультуре. Установлено, что обращение к традиционным цветовым символам способствует поддержанию реалистичного стиля повествования с учетом жанровых особенностей, а также воплощению идейного замысла произведения. В статье проанализировано влияние цветовых номинаций на построение системы образов и раскрытие сюжета. Сделан вывод о том, что цветовые номинации выступают в качестве дискурсообразующего элемента и играют важную роль в развитии экстралингвистической составляющей художественного дискурса., The aim of the article is to establish the discursive role of color nominations in a work of art. The comprehensive study of color nominations semantic potential is presented. As the research material, the artistic descriptions of eyes in the novel “Rabbit, Run” by J. Updike is chosen. The color gamut of artistic descriptions in the novel is specified. The associative, symbolic and emotional-psychological potential of the presented colors in the American linguoculture is revealed. It is established, that the appeal to traditional color symbols contributes to the maintenance of a realistic narrative style, taking into account genre features, as well as the embodiment of the ideological intent of the work. The article analyzes color nominations influence on the images system construction and plot disclosure. It is concluded, that color nominations act as a discourse-forming element and play an important role in the development of the artistic discourse’s extralinguistic component. The results obtained can be used at classes on foreign language, intercultural communication, linguoculturology, literary studies, artistic culture and analytical reading.

Настоящая статья посвящена исследованию социокультурных факторов, в результате которых язык современной литературы изменился радикальным образом. Трансформация лексического состава художественных произведений конца XX – начала XXI вв. в значительней степени обусловлена разрушением многочисленных речевых табу, тотальной демократизацией литературного языка, снижением количества выдающихся мастеров слова, непритязательностью современного читателя и его слабым настроем на чтение как на особый вид интеллектуальной работы, а также параллельным изменением языка других видов искусства, например, кинофильмов и театральных постановок. На материале художественных произведений таких авторов, как С. Алексеев, Э. Лимонов, Е. Водолазкин, М. Батырев, В. Пелевин, T. Cohen, J.-C. Grangé, G. Bishop и J. Sincero, анализируются виды употребленных стилистически маркированных лексических единиц и определяются их доминирующие функции в художественном дискурсе., The paper studies sociocultural factors which have radically changed the language of modern literature. The transformation of the lexical composition of literary works in the late 20th and early 21st centuries is significantly influenced by the destruction of numerous speech taboos, the total democratization of literary language, the decrease in the number of outstanding writers, the unassuming nature of a modern reader and his or her reluctance to perceive reading as a special kind of intellectual work, as well as the parallel changes in the language of other arts, such as movies and theater productions. Books of such authors as S. Alekseev, E. Limonov, E. Vodolazkin, M. Batyrev, V. Pelevin, T. Cohen, J.-C. Grangé, G. Bishop and J. Sincero have been analyzed to reveal different types of nonstandard lexical units and to identify dominant functions in artistic discourse.

A modern direction in linguistics is the study of textual representation of human emotions and feelings in artistic discourse and the study of linguistic means of expression of the category of emotionality in literary texts. The author's article identifies and analyzes the linguistic means of nomination, description and expression of the emotion of anger in Darina Gnatko's novel "Mazurevychi. Family history", it made it possible to find out the individual authorial specifics of the image of emotion and the background of common language features of its fixation. Based on the research, it was concluded that in the text of the work the writer explains the emotion of anger with the help of nominative, descriptive and expressive language. Direct nomination of emotional state is objectified by nouns (anger, rage, resentment, irritation, evil, anger, malice, anger, cruelty, hostility, hatred), which differ in shades of the meaning, as well as verbs (hate, rage, merge (xia), mad, satanic, beastly), expressing gradual relations, adjectives and verbs (evil, dissatisfied, evil, fierce, angry, mad, beastly, hateful) and adverbs (angry, dissatisfied, angry, furious, hostile, threatening, overheard). The writer describes the facial expressions, prosodic and kinetic reactions of characters to the emotion of anger, making extensive use of lexical and phraseological richness of language, metaphors and epithets, means of personification and comparison. In the descriptions of the emotional state of the characters, the author conveys the depth of emotional experience and the intensity of emotional reactions, repeatedly describes attempts to master emotion and control emotional reactions. The expression of the emotion of anger is achieved through the means of expression of speech, which include exclamations, emotional vocabulary and curses., Сучасним напрямом у мовознавстві є дослідження текстової репрезентації емоцій і почуттів людини в художньому дискурсі та вивчення мовних засобів вираження категорії емотивності в художньому тексті. В авторській статті виявлено й проаналізовано мовні засоби номінації, дескрипції та вираження емоції гніву в романі Дарини Гнатко "Мазуревичі. Історія одного роду", що дало змогу з’ясувати індивідуально-авторську специфіку зображення емоції та тлі загальномовних особливостей її фіксації. На основі дослідження зроблено висновок, що в тексті твору письменниця експлікує емоцію гніву за допомогою номінативних, дескриптивних та виражальних мовних засобів. Пряму номінацію емоційного стану об’єктивовано за допомогою іменників (гнів, гнівливість, невдоволення, роздратування, зло, злість, злостивість, лють, жорстокість, ворожість, ненависть), які різняться відтінками значень, а також дієслів (ненавидіти, лютувати, злити(ся), скаженіти, сатаніти, озвіріти), що виражають градуальні відношення, прикметників і дієприкметників (злий, невдоволений, лихий, лютий, розлючений, скажений, озвірілий, ненависний) та прислівників (люто, розлючено, гнівливо, сердито, роздратовано, невдоволено, незадоволено, злостиво, зле, оскаженіло, вороже, погрозливо, спересердя). Письменниця вдається до опису мімічних, просодичних і кінетичних реакцій персонажів на емоцію гніву, широко використовуючи при цьому лексико-фразеологічне багатство мови, метафори та епітети, засоби персоніфікації та порівняння. В описах емоційного стану персонажів авторка передає глибину переживання емоції та інтенсивність емоційних реакцій, неодноразово описує спроби оволодіння емоцією та контролю емоційних реакцій. Експресія змалювання емоції гніву досягається завдяки виражальним засобам мови, до яких належать вигуки, емотивно-оцінна лексика й прокляття.

Phraseological units reflect the special worldview of each nation, its psychology and thinking. Phraseologisms usually express the language of the author, give it uniqueness, even charm. The purpose of the article is to analyze the structure and semantics of phraseological units, which include somatisms, in the artistic discourse of O. Kobylyanska, to compare these language units with literary counterparts. The relevance of the article is determined by the need of further indepth study of Olga Kobylyanskaya idiostyle in order to form a cognitive-pragmatic conception of the writer's artistic discourse. The novelty of scientific research is due to the fact that the structure and semantics of phraseologisms with the basic word-somatism in the artistic discourse of O. Kobylyanska have not yet been the subject of in-depth research. Research methods. In the article as the main general scientific methods of analysis and synthesis are used, as well as linguistic – detive, structural and comparative and historical methods. Conclusions. In O. Kobylyanska's artistic discourse phraseological units with somatisms hand and its parts (fist, elbow), leg and part of the face or head (face, mouth, tongue, eyes, teeth, hair) most often occur. In the artistic works of the Bukovinian writer we record two groups of phraseological units with the basic word-somatism. The first group includes those that correspond to the literary language, recorded in the Dictionary of Phraseologisms of the Ukrainian language (права рука, дерти носа, мати в руках). The second group includes phraseologisms that have undergone various modifications, mainly due to the author's creativity, such as: changes of cases, word order, replacement of one verb with another, similar in meaning, including dialectisms, which adds special color to the language of Bukovinian writer (кулаки гризти, отворяти уста, кров у лице бухнула), Les unités phraséologiques reflètent la vision particulière du monde de chaque nation, sa psychologie et sa pensée. Les phraséologismes expriment généralement le langage de l'auteur, lui confèrent un caractère unique, voire un charme. L'objet de l'article est d'analyser la structure et la sémantique des unités phraséologiques, dont font partie les somatismes, dans le discours artistique d'O. Kobylyanska, afin de comparer ces unités langagières à leurs homologues littéraires. La pertinence de l'article est déterminée par la nécessité d'une étude plus approfondie de l'idiostyle d'Olga Kobylyanskaya afin de former une conception cognitivo-pragmatique du discours artistique de l'écrivain. La nouveauté de la recherche scientifique est due au fait que la structure et la sémantique des phraséologismes avec le mot de base somatisme dans le discours artistique d'O. Kobylyanska n'ont pas encore fait l'objet de recherches approfondies. Méthodes de recherche. Dans l'article, les principales méthodes scientifiques générales d'analyse et de synthèse sont utilisées, ainsi que les méthodes linguistiques - détectives, structurelles et comparatives et historiques. Conclusions. Dans le discours artistique d'O. Kobylyanska, les unités phraséologiques avec les somatismes sont la main et ses parties (poing, coude), la jambe et une partie du visage ou de la tête (visage, bouche, langue, yeux, dents, cheveux). Dans les œuvres artistiques de l'écrivain bucovinien, nous enregistrons deux groupes d'unités phraséologiques avec le mot de base somatisme. Le premier groupe comprend ceux qui correspondent à la langue littéraire, enregistrés dans le Dictionnaire des phraséologismes de la langue ukrainienne (права рука, дерти носа, мати в руках). Le deuxième groupe comprend les phraséologismes qui ont subi diverses modifications, principalement dues à la créativité de l'auteur, telles que : les changements de cas, l'ordre des mots, le remplacement d'un verbe par un autre, de sens similaire, y compris les dialectismes, qui ajoutent une couleur particulière à la langue de Écrivain bucovinien (кулаки гризти, отворяти уста, кров у лице бухнула), Фразеологизмы отражают особое мировоззрение каждого народа, его психологию и мышление. Фразеологизмы обычно выражают язык автора, придают ему неповторимость, даже шарм. Цель статьи – проанализировать структуру и семантику фразеологизмов, в состав которых входят соматизмы, в художественном дискурсе О. Кобылянской, сопоставить эти языковые единицы с литературными аналогами. Актуальность статьи определяется необходимостью дальнейшего углубленного изучения идиостиля Ольги Кобылянской с целью формирования когнитивно-прагматической концепции художественного дискурса писательницы. Новизна научного исследования обусловлена ​​тем, что структура и семантика фразеологизмов с базовым словом-соматизмом в художественном дискурсе О. Кобылянской еще не были предметом глубокого исследования. Методы исследования. В статье используются как основные общенаучные методы анализа и синтеза, так и лингвистико-детективный, структурно-сравнительный и исторический методы. Выводы. В художественном дискурсе О. Кобылянской чаще всего встречаются фразеологизмы с соматизмами рука и ее части (кулак, локоть), нога и часть лица или головы (лицо, рот, язык, глаза, зубы, волосы). В художественных произведениях буковинского писателя мы фиксируем две группы фразеологизмов с основным словом-соматизмом. К первой группе относятся те, которые соответствуют литературному языку, зафиксированному в Словаре фразеологизмов украинского языка (права рука, дерти носа, мати в руках). Ко второй группе относятся фразеологизмы, претерпевшие различные модификации, в основном благодаря творчеству автора, такие как: изменения падежей, порядка слов, замена одного глагола другим, близким по смыслу, в том числе диалектизмы, что придает особый колорит языку русского языка. Буковинский писатель (кулаки гризти, отворяти уста, кров у лица бухнула), Фразеологізми відображають особливий світогляд кожного народу, його психологію та мислення. Фразеологізми зазвичай виражають мову автора, надають їй неповторності, навіть чарівності. Мета статті – проаналізувати структуру та семантику фразеологічних одиниць, до складу яких входять соматизми, у художньому дискурсі О. Кобилянської, порівняти ці мовні одиниці з літературними відповідниками. Актуальність статті зумовлена ​​необхідністю подальшого поглибленого вивчення ідіостилю Ольги Кобилянської з метою формування когнітивно-прагматичної концепції художнього дискурсу письменниці. Новизна наукового дослідження зумовлена ​​тим, що структура і семантика фразеологізмів із основним словом-соматизмом у художньому дискурсі О. Кобилянської ще не були предметом поглибленого дослідження. Методи дослідження. У статті використано як основні загальнонаукові методи аналізу та синтезу, так і лінгводетивний, структурно-порівняльно-історичний методи. Висновки. У художньому дискурсі О. Кобилянської найчастіше трапляються фразеологізми із соматизмами рука та її частини (кулак, лікоть), нога та частина обличчя чи голови (face, mouth, tongue, eyes, teeth, hair). У художніх творах буковинського письменника фіксуємо дві групи фразеологізмів з основним словом-соматизмом. До першої групи належать ті, що відповідають літературній мові, зафіксовані у Словнику фразеологізмів української мови (права рука, дерти носа, мати в руках). До другої групи належать фразеологізми, які зазнали різної модифікації, переважно завдяки творчості автора, наприклад: зміни відмінків, порядку слів, заміни одного дієслова іншим, близькими за значенням, у тому числі діалектизми, що надає мові особливого колориту. Буковинський письменник (кулаки гризти, отворяти уста, кров у лице бухнула)

Статья посвящена установлению специфики соотношения понятий «игра», «языковая игра», «ирония». Раскрываются причины, согласно которым ирония может считаться языковой игрой. Феномен иронии рассмотрен в когнитивно-коммуникативном плане сквозь призму языковой игры, поскольку основывается на манипулировании единицами языка, с целью порождения двуплановости. Доказано, что с помощью иронии создаются импликатуры, языковые аномалии (игремы) реализующие прагматические намерения адресанта с целью воздействия на адресата. Создание иронии репрезентируется в качестве когнитивной стратегии с вариативными логическими и семантическими тактиками., The article discusses establishing the specifics of the relationship between the concepts of game, wordplay, and irony. The study defines the reasons why irony can be considered a wordplay. The phenomenon of irony is examined in the cognitive-communicative plan from the perspective of wordplay in order to generate a two-dimensional nature since it is based on the manipulation of language units. The authors of the article provide proof that irony facilitates the creation of implicatures, language anomalies that implement the pragmatic intentions of the sender in order to influence the recipient. The creation of irony is represented as a cognitive strategy with variable logical and semantic tactics., Russian Linguistic Bulletin, Выпуск 1 (25) 2021, Pages 140-143

The purpose of the article is to analyze the lexemes that denote kinship in the artistic discourse of O. Kobylyanska. The relevance of the study is motivated by the need for an in-depth analysis of the artistic discourse of Olga Kobylyanskaya in order to form the cognitive-pragmatic concept of the writer. The novelty of the scientific research is due to the fact that the linguistic units denoting family ties are studied in the artistic discourse of O. Kobylyanskaya for the first time. The article uses general scientific methods of analysis and synthesis, as well as linguistic methods - descriptive, structural, comparative-historical. Conclusions. In the artistic discourse of O. Kobylyanskaya, family ties are implemented by a wide range of lexemes, among them words denoting genetic kinship, nominations of the social role of persons related by family ties. Relationships are realized by the lexemes of the correlative gradual opposition, the members of which differ by one feature. In this semantic group, there are many dialect names related by zero opposition., L'objectif de l'article est d'analyser les lexèmes qui dénotent la parenté dans le discours artistique d'O. Kobylyanska. La pertinence de l'étude est motivée par la nécessité d'une analyse approfondie du discours artistique d'Olga Kobylyanskaya afin de former le concept cognitivo-pragmatique de l'écrivain. La nouveauté de la recherche scientifique est due au fait que les unités linguistiques dénotant les liens familiaux sont étudiées pour la première fois dans le discours artistique d'O. Kobylyanskaya. L'article utilise des méthodes scientifiques générales d'analyse et de synthèse, ainsi que des méthodes linguistiques - descriptives, structurelles, comparatives-historiques. Conclusions. Dans le discours artistique d'O. Kobylyanskaya, les liens familiaux sont mis en œuvre par un large éventail de lexèmes, parmi lesquels des mots désignant la parenté génétique, des nominations du rôle social des personnes liées par des liens familiaux. Les relations sont réalisées par les lexèmes de l'opposition graduelle corrélative, dont les membres diffèrent par un trait. Dans ce groupe sémantique, il existe de nombreux noms dialectaux liés par une opposition nulle, Цель статьи - проанализировать лексемы, которые обозначают родство в художественном дискурсе О. Кобылянской. Актуальность исследования мотивирована необходимостью углубленного анализа художественного дискурса Ольги Кобылянской для формирования когнитивно-прагматической концепции писательницы. Новизна научного исследования обусловлена тем, что языковые единицы, обозначающие семейные связи, в художественном дискурсе О. Кобылянской исследуются впервые. В статье использованы общенаучные методы анализа и синтеза, а также лингвистические – описательный, структурный, сравнительно-исторический. Выводы. В художественном дискурсе О.Кобылянской родственные связи реализует широкий спектр лексем, среди них слова, обозначающие генетическое родство, номинации социальной роли особ, связанных родственными узами. Родственные связи реализуют лексемы коррелятивной градуальной оппозиции, члены которой отличаются одним признаком. В этой семантической группе немало диалектных названний, связанных нулевой оппозицей., Мета статті – проаналізувати лексеми, які позначають спорідненість у художньому дискурсі О. Кобилянської. Актуальність дослідження мотивована необхідністю поглибленого аналізу художнього дискурсу Ольги Кобилянської на формування когнітивно-прагматичної концепції письменниці. Новизна наукового дослідження зумовлена ​​тим, що мовні одиниці, що позначають сімейні зв'язки, у мистецькому дискурсі О. Кобилянської досліджуються вперше. У статті використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, а також лінгвістичні – описовий, структурний, порівняльно-історичний. Висновки. У художньому дискурсі О. Кобилянської родинні зв'язки реалізує широкий спектр лексем, серед них слова, що позначають генетичну спорідненість, номінації соціальної ролі осіб, пов'язаних родинними зв'язками. Споріднені зв'язки реалізують лексеми корелятивної градуальної опозиції, члени якої відрізняються однією ознакою. У цій семантичній групі чимало діалектних назв, пов'язаних з нульовою опозицією

Комунікація, будучи складним соціально-психологічним процесом взаємодії між людьми, здійснюється за допомогою знакових систем. Як психологи, так і лінгвісти виділяють два основні види комунікації: вербальну та невербальну. Невербальна комунікація є найважливішим, поряд із звуковою мовою, засобом спілкування та взаєморозуміння людей. Вона здійснюється у процесі мовного спілкування паралельно з вербальною комунікацією. Особливості невербальної комунікації полягають у залежності від ситуації, оскільки дозволяють зрозуміти стан усіх учасників комунікації. Невербальна комунікація спонтанна та мимовільна. Вона практично не піддається контролю, тому виявити істину при невербальному спілкуванні достатньо просто. З цього випливає, що невербальні засоби комунікації можуть передавати великий обсяг інформації. Зокрема, вони можуть стосуватися і особистості комунікатора: його емоційного стану, темпераменту, особистісних якостей та властивостей, соціального статусу, комунікативної компетентності, а також самооцінки того, хто говорить. Головна роль невербальної комунікації полягає в отриманні найрізноманітнішої інформації про людину. Подібну інформацію можна отримати через жести, міміку та інтонації, оскільки ці елементи невербального спілкування здатні висловити та коректно інтерпретувати внутрішній стан людини.

В статье рассматривается специфика реализации категории событийности в художественном тексте с юридически значимой проблематикой на примере романа Ч. Диккенса "Холодный дом". The paper focuses on the interaction between two socially significant discourses - law discourse and literary discourse, forming a unique linguo-sociocultural space - interdiscourse. This interdiscourse, the formation of which is associated with a specific historicallegal communicative situation - to transfer knowledge from a highly specialized, closed legal field to the public in order to solve some urgent social problems - is actualized in the artistic worldview in the novel on various levels of meaning generation.

Теоретичне значення: Отримані результати нашої роботи можливо використовувати у процесі подальшого наукового дослідження специфіки англомовних прислів’їв та приказок, особливостей їх перекладу українською мовою. До того ж результати, представлені в рамках даної роботи, можуть бути використані у процесі підготовки окремих розділів навчальних посібників та лекцій. Теоретическое значение: Полученные результаты нашей работы можно использовать в процессе дальнейшего научного исследования специфики англоязычных пословиц и поговорок, особенностей их перевода на украинский язык. К тому же, результаты, представленные в рамках данной работы, могут быть использованы в процессе подготовки отдельных разделов учебных пособий и лекций. Theoretical meaning: The obtained results of this work can be used in the process of further scientific research of the specifics of English proverbs and аdages, the peculiarities of their translation into Ukrainian. In addition, the results presented in this work can be used in the process of preparing separate sections of training manuals and lectures.

The paper is devoted to the study of the role of fictional discourse and literary culture in the formation process of the Modern public sphere. It is proved that this sphere was rooted in the genesis structures, which were represented by the following oppositions of the literary field: author’s production – mass consumption, closed and open fields of artistic production, self-reference and other-reference, signified and signifier. The dynamic structure of fictional discourse allowed to maintain the unity of the human, who was not determined by birth, but constructed himself. The permanent identification and the interpretations conflict became the content of the communication of the public circles of the Modern society (table conversations, clubs, salons and magazines). The institutionalization apogee of the literary field was the formation of literary culture – the content of education of the English model of the university, which balanced between the Scylla of the canon and Charybdis unification of industrial society., Статья посвящена изучению роли художественного дискурса и литературной культуры в процессе становления сферы публичного высокого Модерна. Доказывается, что данная сфера была укоренена в структурах формообразования, которые репрезентированы следующими оппозициями поля литературы: авторское производство – массовое потребление, закрытое и открытое поля художественного производства, само-референция и ино-референция, обозначаемое и обозначающие., Стаття присвячена вивченню ролі художнього дискурсу та літературної культури в процесі становлення сфери публічного високого Модерну. Доводиться, що дана сфера укорінена в структурах формотворення, що репрезентовані наступними опозиціями поля літератури: авторське виробництво – масове споживання, закрите та відкрите поля художнього виробництва, самореференція-інореференція, означуване та означник.

The theme of this article is the relationship between art and journalism and the functions of both speeches in history’s recording and discussing. Based on this, this paper aims to establish a parallel between the literary text ‘O mez da grippe’ (1981), by Valêncio Xavier, some news published in 2020 and the series ‘Fantasmagoria’ (2020), by José Rufino, in order to consolidate art and journalism as influential vehicles in the collective memory and narrative’s formation related to two distinct epidemic contexts, in the 20th and 21st centuries. Thus, this study, with bibliographic and comparative character, is divided into two parts: in the first section, the Valêncio Xavier’s literary production is analyzed to emphasize the multimodality between fiction and news and offer readers an overview of the Curitiba’s flu epidemic, in 1918; and, in the second part, the visual art by José Rufino and some newspapers that describe and problematize the covid-19 pandemic are presented. In the theoretical aspect, this research is based on the postulates by Linda Hutcheon, Maurice Halbwachs, Antonio Olinto, Ernest Fischer, among others. As result, very similar data were obtained, in the narratives corresponding to the two epidemic contexts, which supports the conclusion that, despite the historical distance and some specificities between the 1918 and 2020 epidemics, similarities are preponderant, revealing that the broad scope of these historical facts is intrinsically associated with the multiple character of subjective perceptions, opposing, respectively, individual memory and collective memory. Este artigo tem como tema as relações entre arte e jornalismo e as funções de ambos os discursos no registro e na discussão da história. Com base nisso, o presente trabalho objetiva estabelecer um paralelo entre a novela ‘O mez da grippe’ (1981), de Valêncio Xavier, algumas notícias de jornal publicadas em 2020 e a série ‘Fantasmagoria’ (2020), de José Rufino, a fim de consolidar a arte e o jornalismo como veículos influentes na formação da memória coletiva e da narrativa relativa a dois contextos epidêmicos distintos, nos séculos XX e XXI. Dessa forma, este breve estudo, de caráter bibliográfico e comparativo, é dividido em duas partes: na primeira seção, analisa-se a literatura de Valêncio Xavier, que utiliza notícias de jornal em sua composição, para oferecer aos leitores um panorama da epidemia de gripe espanhola na cidade de Curitiba, no ano de 1918; e, na segunda parte, são apresentados a arte visual de José Rufino e textos jornalísticos que delineiam e problematizam a pandemia de 2020. No que se refere ao referencial teórico, esta pesquisa faz uso dos postulados de Linda Hutcheon, Maurice Halbwachs, Antonio Olinto, Ernest Fischer, entre outros. Como resultado, foram obtidos dados bastante similares, nas narrativas correspondentes aos dois contextos epidêmicos, o que dá subsídios para a conclusão de que, apesar do distanciamento histórico e de algumas especificidades entre as epidemias de 1918 e 2020, as similaridades são preponderantes, revelando que a amplitude social desses fatos históricos é vulnerável ao caráter múltiplo das percepções subjetivas, opondo, respectivamente, memória individual e memória coletiva.

The research is dedicated to the study of the coordinate system of a real language personality. The purpose of the work is to analyze the multilevel coordinate system of a real linguistic personality on the material of contemporary artistic discourse. The subject of our study is the study of the linguistic image of the Polish writer Olga Tokarchuk, winner of the Nobel Prize 2018, the object is the text of the novel «Bieguni» / «Runners». The main research methods are contextual and semantic ones, as well as definitional analysis. It is ascertained that the key idea of travel in the form of transit passage from one country to another through intermediate territories is considered by O. Tokarchuk as a psychological phenomenon that makes a person move, relocate. Sedentary lifestyle makes it easier for moral evil to attack people, and therefore the only salvation in this situation is «life on the trip», constant movement from place to place. The novel reproduces a special type of thinking and the level of intelligence, temperament, character, degree of emotional tension, sensuality, intuition and erudition of the Polish writer, which impress with global personification, cross-associations, strange and paradoxical metaphors, aphorisms, reiterations and syntactic devices, etc. Conclusions. Linguistic analysis of the coordinate system of language personality in the novel «Runners» revealed that Olga Tokarchuk belongs to the linguo-creative original elite personality, as evidenced by social and individual parameters at the cognitive, verbal-semantic, pragmatic, valuable, cultural and personal levels. We observe the conceptual predominance of non-procedural characteristics and the verbal predominance of procedural differences. We see prospects in the further development of methods for studying the real linguistic personality recorded in artistic texts, and the characteristics of the linguistic parameters of gender identity., Дослідження присвячено вивченню системи координат реальної мовної особистості. Мета роботи полягає в аналізі багаторівневої системи координат реальної мовної особистості на матеріалі сучасного художнього дискурсу. Предмет нашого дослідження становить дослідження мовного образу польської письменниці Ольги Токарчук, лауреатки Нобелівської премії за 2018 р., об’єктом є текст роману «Bieguni» / «Бігуни». Основними методами дослідження є контекстуальний і семантичний, а також дефініційний аналіз. У результаті проведеної роботи встановлено, що ключова ідея (подорож у вигляді транзитного проїзду з однієї країни в іншу через проміжні території) осмислюється О. Токарчук як психологічний феномен, що змушує людину рухатися, переміщатися. Осілий спосіб життя полегшує моральному злу нападати на людей, і тому єдиним порятунком у цій ситуації є «життя в дорозі», постійне переміщення з місця на місце. В романі відтворено особливий тип мисленнєвої діяльності та рівня інтелекту, темперамент, характер, ступінь емоційного напруження, чуттєвість, інтуїцію та ерудицію польської письменниці, які вражають глобальною персоніфікацією, перехресними асоціаціями, дивними й парадоксальними метафорами, афоризмами, лексичними та синтаксичними повторами тощо. Висновки. Лінгвістичний аналіз системи координат мовної особистості у романі «Бігуни» дозволив встановити, що Ольга Токарчук належить до лінгвокреативної творчої елітарної особистості, про що свідчать соціальні й індивідуальні параметри на когнітивному, вербально-семантичному, прагматичному, ціннісному, культурологічному та особистісному рівнях. Спостерігаємо концептуальну перевагу непроцесуальних характеристик і вербальне переважання процесуальних відмінностей. Перспективи вбачаємо у подальшій розробці методів вивчення реальної мовної особистості, зафіксованої в художніх текстах, і характеристиці мовних параметрів ґендерної ідентичності.