Search

The article studies the essay genre in literary journalism, and considers the definition and genre features. The essay genre is currently one of the most popular fiction and non-fiction genres. However, there is still no clear definition of an essay. It has been found that individual essay samples can be presented in the form of concise, lapidary thoughts (partly without literary processing but often in the form of polished aphorisms) as a result of spiritual reflection, subtle observation, and feeling. The analysis subject in the essay genre is the whole world, the material for the author’s reflection can be very diverse (specific life circumstance, newspaper publication, photo, feature film, performance, exhibition, informational message, etc.), the plot choice depends solely on the author and the work task. As a special communicative strategy in print media, essay writing is on the verge of crossing two opposite trends in modern Ukrainian journalism: the tendency to depersonify journalistic materials and interest in individual unique experiences (opinion journalism). It has been concluded that today the essay genre is new trends manifestation in Ukrainian literary journalism. Updating the study of this type texts significantly expands the established genre structures in journalism. Notable features of the essay as a genre of literary journalism are the presence of a specific topic in the works that identify it, which is partly resolved in a series of texts; the personal nature of the reception of the key problem and its comprehension; first-person narration; finely interwoven genre mix of memoir, review, biography, philosophical reflection; arbitrary composition and volume; spontaneity and ease of narration; active use of visual and expressive means (tropes and stylistic figures). The essay style is characterized by imagery, aphorism, and paradox. The emotional and expressive coloring of the essay contributes to the popularization of works of this genre among a wide range of readers and, above all, improves the reception and analysis of published texts. The essay genre can serve as a kind of cultural marker for a collective portrait of a modern Ukrainian intellectual., У статті досліджено жанр есе в художній публіцистиці, розглянуто дефініцію та жанрові особливості. Жанр есе нині є одним із найпопулярніших художньо-публіцистичних жанрів. Однак, досі ще немає чіткої дефініції есе. З’ясовано, що окремі зразки есе можуть бути представленими у формі стислих, лапідарних думок (почасти без літературної обробки, однак незрідка – у вигляді відшліфованих афоризмів) як результат духовного осмислення, тонкого спостереження й відчуття. Предметом аналізу в жанрі есе виступає весь світ, матеріал для роздумів автора може бути найрізноманітнішим (конкретна життєва обставина, газетна публікація, світлина, художній фільм, спектакль, виставка, інформаційне повідомлення тощо), вибір сюжету залежить винятково від автора, і завдання твору. Як особлива комунікативна стратегія у друкованих ЗМІ, есеїзм перебуває на межі перетину двох протилежних тенденцій у сучасній українській публіцистиці: схильності до знеособлення журналістських матеріалів та інтересу до індивідуального унікального досвіду (публіцистика думок). Зроблено висновок про те, що жанр есе сьогодні є проявом нових тенденцій в українській художній публіцистиці. Актуалізація вивчення текстів такого типу значно розширює усталені жанрові конструкції в журналістиці. Прикметними особливостями есе як жанру художньої публіцистики є наявність у творах, що його ідентифікують, конкретної теми, котра почасти вирішується в серії текстів; особистісний характер рецепції ключової проблеми та її осмислення; розповідь від першої особи; тонко переплетений жанровий мікст мемуару, рецензії, біографії, філософського роздуму; довільна композиція та обсяг; спонтанність і невимушеність нарації; активне використання зображувально-виражальних засобів (тропів і стилістичних фігур). Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, парадоксальністю. Емоційно-експресивна забарвленість есе сприяє популяризації творів цього жанру серед широкого кола читачів і насамперед покращує рецепцію та аналіз оприлюднених текстів. Жанр есе може слугувати своєрідним культурним маркером для збірного портрета сучасного українського інтелектуала.

Essay is the main genre of artistic journalism, which expresses real events and facts with the help of imagery. As a genre, essays have been and continue to be studied by a large number of scholars, at least because it belongs to both journalism and fiction. Speaking of journalism, it is almost impossible to find well-written essays in modern publications. For the study, we chose a kind of genre, such as travel. The choice of this genre is due to its uniqueness, where the journalist must step out of the comfort zone, travel and describe the real picture in the world, thus helping recipients through the prism of their own perception to learn about any area, see and feel everything the author experienced even without being there.

Об’єкт дослідження – національний інформаційний простір України від функціонування медійного контенту у радянські часи до демократичної преси сьогодення. Предмет дослідження – вивчення особливостей типології мас-медіа України, їх жанрової парадигми, проблемно-тематичної спрямованості, мовно-стилістично- візуального оформлення. Мета науково-дослідної роботи – розглянути головні типологічної структури засобів масової інформації України в історичному і сучасному аспектах, виявити їх жанрово-тематичний контент, мовно-стилістичні ознаки впливу на аудиторію.

Робота має творчий характер. Автор з урахуванням аналізу медіаринку та інформаційних запитів реципієнтів пропонує добірку художньо-публіцистичних матеріалів. Основною метою кваліфікаційної роботи є створити добірку журналістських матеріалів в художньо-публіцистичних жанрах.

The article covers the principles of functioning of "child’s optics" in the work of T. Tolstaya.The modern stage of the development of literature transforms the very concept of an artistic text. A special role in this is played by network prose and poetry. Therefore, the research of network artwork of the writers is a promising direction of the interpretation of the modern literary process. The figure of T. Tolstaya has been evoking the active research interest. Until 2000, she published stories and novels, and recently it has been mostly non-fiction, based on the posts of the writer on Facebook.It is the post today that has become one of the most popular hybrid genres. In the tradition of our culture, a post grows into a text with signs of artistry, it can be described with such notions as "art journalism" or "essayistics". In the article, the author examines the similarity and difference between the literary text and the Internet post, concluding that the posts of T. Tolstaya quite fit the definition of essayistics. These texts include many signs of journalism and contain a full-fledged artistic principle.Child’s theme takes an important place in the work of T. Tolstaya. Child’s consciousness, child’s perception, embodied in literature, has repeatedly become the subject of scientific research. At the same time, we failed to find any special works with the child's vision of the world, reflected in the artwork of T. Tolstaya. The goal of the article is to understand the principles and mechanisms of functioning of child’s vision in short stories and posts by T. Tolstaya. Short stories like "Love – love not" (1987) and "The Invisible Maiden" (2014), as well as the author's posts in 2014-2016 have been analyzed.Methods of child’s poetics are similar in the early and later texts of the writer, but we can also see their evolution. The short story "Love – love not" represents the point of view of the child observer, and the structural basis is the opposition of one’s own to someone else’s. The short story "The Invisible Maiden" is a complex structure from the observer’s point of view: the child's point of view is superimposed on the point of view of an adult. The irony, publicistic orientation of Internet posts, apparently, to a lesser extent, pushes to create texts saturated with children's visuality. That is why the analyzed posts in their structure and subject matter are similar to the later stories of Tolstaya, the principle of which is a memoir orientation, blurring the line between artistic work and non-fiction. Although the evolution of the methods of implementation of "child's vision" in Tolstaya's texts is quite evident, the functioning of the mechanisms of child's optics is nevertheless built on similar principles, which allows us to speak of the versatility of the analyzed aspect of poetics for the author's entire work., Анализ современного этапа развития литературы невозможен без сопоставления сетевых и несетевых жанров, особенно в творчестве одного и того же писателя. Активный исследовательский интерес продолжает вызывать фигура Т. Толстой, в творчестве которой важное место занимает детская тема. Изучение сетевого творчества состоявшихся писателей – актуальное направление интерпретации современного литературного процесса.Целью статьи является уяснение принципов и механизмов функционирования детского видения в рассказах и постах Т. Толстой (рассказы «Любишь – не любишь» (1987) и «Невидимая дева» (2014), посты автора за 2014—2016 гг.). Обнаруживая определенную эволюцию в освоении Т. Толстой заявленной темы, автор приходит к выводу, что функционирование механизмов детской оптики в разных текстах строится по сходным принципам. Это позволяет говорить об универсальности рассматриваемого аспекта поэтики для всего творчества писательницы., Аналіз сучасного етапу розвитку літератури неможливий без співставлення мережевих та немережевих жанрів, особливо у творчості одного й того ж письменника. Активний дослідницький інтерес продовжує викликати постать Т. Толстої, у творчості якої важливе місце посідає дитяча тема. Вивчення мережевої творчості визнаних письменників – актуальний напрямок інтерпретації сучасного літературного процесу.Метою статті є з’ясування принципів і механізмів функціонування дитячого бачення в оповіданнях і постах Т. Толстої (оповідання «Любиш – не любиш» (1987 р.) та «Невидима діва» (2014 р.), пости автора за 2014—2016 рр.). Виявляючи певну еволюцію в освоєнні Т. Толстої заявленої теми, автор приходить до висновку, що функціонування механізмів дитячої оптики в різних текстах будується за схожими принципами. Це дозволяє говорити про універсальність розглянутого аспекту поетики для усієї творчості письменниці.

Визначено жанрову специфіку художньо-публіцистичних матеріалів газети «Голос Посулля». Defined the specific genre of artistic and journalistic materials in the newspaper «Golos Posullya».

Художня публіцистика, творена письменниками, характеризується прямим втручанням у явища життя суспільства. Вона формує громадську думку, має потужний вплив на національно-зорієнтованих особистостей. У статті досліджено парадигматичне відношення як один із засобів зв’язку між одиницями лексико-семантичного поля «патріот», змодельованого на матеріалі сучасної української художньої публіцистики. Автором наукової студії розглянуто поняття контекстуальної синонімії та антонімії. Залучивши лексикографічні джерела, репрезентовано еволюцію лексеми «патріот». Феномен патріотизму корельований з такими ключовими поняттями як Батьківщина та Вітчизна та має велике значення для відродження української національної ідеї. Художественная публицистика, что создается писателями, характеризуется прямым вмешательством в явление жизни общества. Она формирует общественное мнение и влияет на национально-ориентированную личность. В статье исследовано парадигматическое отношение как одно из средств связи между единицами лексико-семантического поля «патриот», что смоделировано на материале современной художественной публицистике. Автор статьи рассмотрел понятия контекстуальной синонимии и антонимии. Эволюция лексемы «патриот» просматривается за счет лексикографических источников. Феномен патриотизм объединяет такие ключевые понятия как Родина и Отчизна и имеет важное значение для возрождения украинской национальной идеи. Art publicistic, created by writers, is characterized by direct influence into the phenomenon of the society. It forms people thinking, has strong influence onto the nationally oriented persons. There is the researching of paradigmatic relations as one of the ways of connections between lexical and semantic field’s «patriot» units in the article, which was created on the basis of modern Ukrainian and art publicistic. It is considered the meaning of contextual synonymy and antonime by the author of scientific studio. Using the lexical-graphical resources, it is represented the evolution of the lexeme «patriot». The phenomenon of patriotism is colored with such key words as Motherland and Native country and has a great importance for the renaissance of the Ukrainian idea.