Search

The article analyzes publications in the columns “Love and Know Your Native Land” of the Pereiaslav-Khmelnytsky newspaper Komunistychna pratsia (Communist Labor; since 1991 – Visnyk Pereiaslavshchyny (Pereiaslav Bulletin)), devoted to the history of the Museum of Folk Architecture and Everyday Life of the Middle Dnieper Ukraine (Pereiaslav, Kyiv region).This column was started by M. Palahuta in 1975 and lasted until 2001. It included such subheadings as “Our Compatriots”, “People of Pereiaslav Land”, “Famous Names of Pereiaslav”, “Museum’s Everyday Life”, “Museums of Pereiaslav”, “History of Local Villages”, “Interesting Finds”, “New Exhibits”, “What the Exhibits Are Telling”, “Guests of the City”, “From the History of the City”, “Interesting Events”, “From the Chronicle of the National Feat”, “Local Studies Work”. The researchers from the Pereiaslav-Khmelnytsky State Historical and Cultural Reserve actively contributed to the column. Among Them Were M. Palahuta, M. Zham, H. Kozii (Sliusar), L. Hodlina, O. Kolomiiets, O. Yuzvikova, Ye. Nesterovska, L. Nabok, and others. The history of formation and development of the Museum of Folk Architecture and Everyday Life of the Middle Dnieper Ukraine became the subject of a careful study conducted by the authors of the column. Particular attention is paid to ethnographic expeditions, search and museumification of monuments, new museum expositions, interesting exhibits, formation of ethnographic collections, anniversaries, folklore and ethnographic mass events, and other achievements in the development of the Pereiaslav skansen.The analysis of publications showed that most of them were informative, revealed the content and nature of scholarly, expeditionary, and exhibition activities of the skansen. Comprehensive study and maintenance of the column publications can be a significant addition to the source base in the study of the formation and development of the Museum of Folk Architecture and Everyday Life of the Middle Dnieper Ukraine. In some cases, out-of-section publications are considered for a better understanding of links between certain topics., У статті здійснено аналіз публікацій, оприлюднених на шпальтах рубрики «Люби і знай рідний край» Переяслав-Хмельницької газети «Комуністична праця» (з 1991 р. – «Вісник Переяславщини»), присвячених історії створення та діяльності Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (м. Переяслав Київської області).Зазначена рубрика була започаткована М. Палагутою у 1975 р. й проіснувала до 2001 р. Вона включала підрубрики: «Наші земляки», «Люди землі Переяславської», «Відомі імена Переяслава», «Музейні будні», «Музеї Переяслава», «Історія сіл району», «Цікаві знахідки», «Нові експонати», «Розповідають експонати», «Гості міста», «З історії міста», «Цікаві події», «З літопису всенародного подвигу», «Краєзнавча робота». Активними дописувачами рубрики були наукові працівники Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника: М. Палагута, М. Жам, Г. Козій (Слюсар), Л. Годліна, О. Коломієць, О. Юзвікова, Є. Нестеровська, Л. Набок та інші. Предметом пильного студіювання авторів рубрики стала історія становлення й розвитку Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Зокрема, приділена увага етнографічним експедиціям, пошуку та музеєфікації пам’яток, новим музейним експозиціям, цікавим експонатам, формуванню етнографічних колекцій, ювілярам, фольклорно-етнографічним масовим заходам та іншим здобуткам у розбудові Переяславського скансену.Аналіз публікацій показав, що більшість із них мають інформативний характер, розкривають зміст і особливості наукової, експедиційної, експозиційної, виставкової діяльності музею. Комплексне вивчення й уведення до наукового обігу публікацій рубрики може стати суттєвим доповненням джерельної бази у вивченні становлення й розвитку Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. В окремих випадках до розгляду залучаються публікації поза рубрикою для кращого розуміння зв’язків між дeякими темами.

The purpose of the article is connected with the consideration of the main tendencies of formation and development of open-air museum institutions in the territory of Ukraine from the late 19th century to the 80’s of the 20th century, as well as the definition of the stages of their evolution. The research methodology was based on the application of the following methods: source-finding and analysis of the main publications on the topic, whose purpose was to find out the level of scientific development of the problem; terminological analysis, with the help of which the basic concepts were specified; the historical method, which allowed for the identification of the main stages of formation and development of open-air museum institutions (skansens) in the territory of Ukraine; the comparative method was used to find out the characteristics of the various stages of formation and development of open-air museum institutions; the method of theoretical generalization was used to form conclusions. The scientific novelty of the work consists in an attempt to generalize the experience of the predecessors concerning this problem and provide a comprehensive picture of evolution of open-air museums in the territory of Ukraine. Conclusions. As a result of the conducted research, the general tendencies of development of open-air museum institutions in the territory of Ukraine were established and three basic stages of their formation were distinguished: the first stage – the late 19th century – 1939; the second – 1944 – the 80’s of the 20th century; the third – 1991 – present time. The basic features of formation and evolution of skansens within the corresponding periods till 1991 were revealed.

Метою статті є вивчення передумов виникнення середовищних музеїв в Україні. Методологія. Застосовано культурологічний підхід з використанням методів аналізу та синтезу, історико-логічного методу. Проаналізовано перші спроби музеєфікації середовища в межах музеїв під відкритим небом, що призвели до виникнення середовищних музеїв в Україні. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дана стаття є однією з перших спроб в українському музейництві комплексно проаналізувати передумови виникнення середовищних музеїв у межах сучасної України. Висновки. Музеї під відкритим небом, створені на території України у радянський період, набували окремих ознак середовищного музею, однак умови радянського суспільства унеможливили створення повноцінного середовищного музею у зазначений період. Сучасна трансформація ансамблевих музеїв, створених за часів СРСР у середовищні, дозволяє розглядати ці музеї у якості підґрунтя розвитку середовищної музеєфікації в Україні., Целью статьи является изучение предпосылок возникновения средовых музеев в Украине. Методология. Использован культурологический подход с использованием методов анализа и синтеза, историко-логического метода. Проанализированы первые попытки музеефикации среды в рамках музеев под открытым небом, которые привели к возникновению средовых музеев в Украине. Научная новизна исследования состоит в том, что данная статья является одной из первых попыток в украинском музееведении комплексно проанализировать предпосылки возникновения средовых музеев на территории современной Украины. Выводы. Музеи под открытым небом, созданные в советский период, приобретали отдельных черт средового музея, однако условия советского общества сделали невозможным создание полноценного средового музея в выделенный период. Современная трансформация ансамблевых музеев, созданных во времена СССР, в средовые, позволяет рассматривать эти музеи в качестве основы развития средовой музеефикация в Украине., The purpose of the article is to explore the preconditions for the emergence of environmental museums in Ukraine. Methodology. The cultural approach with the use of methods of analysis and synthesis, historical and logical approach is applied. The first attempts at environmental museumification within open-air museums which have led to the emergence of environmental museums in Ukraine have been analyzed. Scientific Novelty. This paper is one of the first attempts in Ukrainian museology to comprehensively examine the prerequisites for the emergence of environmental museums on the territory of modern Ukraine. Conclusions. Open-air museums, created in the region of Ukraine during the Soviet period, acquired specific features of environmental museums, but the conditions of Soviet society made it impossible to develop full-fledged environmental museums during this period. The modern transformation of ensemble museums created at the time of the USSR to the environment allows us to consider these museums as the basis for the development of environmental museumification in Ukraine.

The purpose of the article is connected with the consideration of the main tendencies of formation and development of open-air museum institutions in the territory of Ukraine from the late 19th century to the 80’s of the 20th century, as well as the definition of the stages of their evolution. The research methodology was based on the application of the following methods: source-finding and analysis of the main publications on the topic, whose purpose was to find out the level of scientific development of the problem; terminological analysis, with the help of which the basic concepts were specified; the historical method, which allowed for the identification of the main stages of formation and development of open-air museum institutions (skansens) in the territory of Ukraine; the comparative method was used to find out the characteristics of the various stages of formation and development of open-air museum institutions; the method of theoretical generalization was used to form conclusions. The scientific novelty of the work consists in an attempt to generalize the experience of the predecessors concerning this problem and provide a comprehensive picture of evolution of open-air museums in the territory of Ukraine. Conclusions. As a result of the conducted research, the general tendencies of development of open-air museum institutions in the territory of Ukraine were established and three basic stages of their formation were distinguished: the first stage – the late 19th century – 1939; the second – 1944 – the 80’s of the 20th century; the third – 1991 – present time. The basic features of formation and evolution of skansens within the corresponding periods till 1991 were revealed., Цель работы. Исследование связано с рассмотрением основных этапов формирования и развития сети музейных учреждений под открытым небом на украинских землях в к. XIX – 80-х годах XX вв., а также определениям этапов их эволюции. Методология исследования основывается на применении таких методов: источниковедческого поиска и анализа основных публикаций по теме, суть данного метода заключается в выяснение уровня научной разработанности проблемы; терминологического анализа, с помощью которого были уточнены базовые понятия; исторического метода, благодаря которому, выделены основные этапы становления музейных заведений под открытым небом (скансенов) на украинских землях; метод сравнения использован для выяснения характерных особенностей различных этапов становления и развития музейных учреждений под открытым небом; метод теоретического обобщения был использован для формирования выводов. Научная новизна работы заключается в попытке обобщить опыт работы предшественников по освещению данной проблемы и предоставлении комплексной картины эволюции музеев под открытым небом на украинских землях. Выводы. B результате проведенного исследования установлено общие тенденции развития музейных учреждений под открытым небом на украинских землях и выделены три базовых этапа их формирования: первый – конец XIX – 1939 г.; второй – 1944 – 80-е гг. ХХ в.; третий – 1991 гг. – настоящее. Установлены основные особенности становления и эволюции скансенов в пределах соответствующих периодов до 1991 г., Мета роботи. Дослідження пов’язане із розглядом основних тенденцій становлення та розвитку музейних закладів просто неба на українських землях від кінця XIX – до 80-х рр. XX ст., а також визначенням етапів їх еволюції. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні таких методів: джерелознавчого пошуку й аналізу основних публікацій з теми, суть даного методу полягає в з’ясування рівня наукової розробленості проблеми; термінологічного аналізу, за допомогою якого було уточнено базові поняття; історичного методу, завдяки якому було уточнено основні етапи становлення музейних закладів просто неба (скансенів) на українських землях; метод порівняння використано для з’ясування характерних особливостей різних етапів становлення та розвитку музейних закладів просто неба; метод теоретичного узагальнення було використано для формування висновків. Наукова новизна роботи полягає в спробі узагальнити досвід роботи попередників із висвітлення даної проблеми та наданні комплексної картини еволюції музеїв просто неба на українських землях. Висновки. У результаті проведеного дослідження з’ясовано загальні тенденції розвитку музейних закладів просто неба на українських землях та виокремлено три базових етапи їх формування: перший – кінець XIX – 1939 р.; другий – 1944 – 80-ті рр. ХХ ст.; третій – 1991 р. – сьогодення. Виявлено основні особливості становлення та еволюції скансенів у межах відповідних періодів до 1991 р.

The article is dedicated to the designation of the modern tendency of open-air museums development (skansens). It is proved that a priority of development is complex, which includes exposure of Ethnography and arhiolohiyi different regions of the country. Scientists are constantly working on improving the forms of museum display. Traditional approaches that have developed over decades, is now in need of further improvement. Therefore, the search for new forms of exposure is a matter of very urgent. Museumification integrates a museum needs of humanity on immovable monuments of culture. Historically, that museumification cultural monuments begins with the monuments. Today Skansen (open air museum) is the main museum for the preservation and demonstration muzeyefikovanyh attractions, including – archaeological sites. However, their use and development, there are different approaches. Scientifically grounded museumification restoration and archaeological sites begins with the Renaissance. The first attempts museification ancient ruins to the early XVI century. The first scientific contribution to the restoration and museumification made by J. Winckelmann. At the end of XVII century. UK proposed the use of Stonehenge excursion purposes. Questions about museumification this outstanding monument is broken in the XVIII century. Ferdinand Keller pile explored Neolithic settlements . One of the earliest archaeological sites muzeyefikovanyh becomes Tsar Barrow in Kerch. In the nineteenth century. begins museumification and in Ukraine. Also museumification some archeological developed the idea of creating a museum of archaeological sites in the open. For the first time, this idea appears in the XVIII century. In 1891, a prominent anthropologist and professor Arthur Hezelius founded now known all over the world "Skansen" in Stockholm. The second half of XIX century. characterized by the appearance of a number museification archaeological sites that are authentic open-air museum. Basically it was a Neolithic settlement culture kyokken – moddinh. One of the first attempts to create open-air museum on the territory of Ukraine was carried out during the exhibition dedicated to the 100th anniversary of the liberation of the Polish uprising of 1794. The open air museum in Oslo organized in 1897 In 1901 a similar museum was founded in Copenhagen. Another country that has created Skansen was Finland. At the beginning of XX century. muzeyefikuyetsya the Acropolis in Athens. In 1924 he was created Olbian reserve. He successfully developed yet. At this time, there was almost no theoretical and methodological papers, where the practice of creating summarized Skansen or put forward to the general requirements for archaeological, claiming to museumification. In fact it was the first step in the legislative protection of the archaeological heritage. At the beginning of XX century famous Russian restorer P.P.Pokryshkin treats the restoration as researchbased repair. The same view is taken already in Soviet times and I.Ye.Hrabar. However, these principles and design used exclusively in the restoration of architectural monuments of later eras. In Pereyaslivskomu open-air museum presents the reconstruction of some archaeological sites: the stone stele Chalcolithic era, bronze objects from Dobranychivskoyi Late parking rannopolovetske sanctuary excavated expedition IA Zaporizhzhya National Academy of Sciences of Ukraine, Chernyahovsk housing and housing Kievan Rus altar bronze Age, pottery kiln, commercial and industrial complex Tripoli culture. The modern open-air museum is like a museum complex that has exposure of immovable monuments erected in separate bands, inscribed into the landscape, covering all stages of settlement in the Ukraine humanity, starting with the oldest age. Only such museum in the present conditions may develop its infrastructure and centers be true preservation of cultural heritage is not only the citizens of Ukraine, but also their predecessors. An example of an archaeological open-air museum is Hodosivskyy archaeological complex. The complex includes attractions Mesolithic, Chalcolithic, Early and Late Bronze Age, Early Iron Age of early monuments, the ancient and medieval monuments in XVIII century. inclusive. In this article we have tried to outline the main points in the development of open-air museum. The priority direction in the development of open-air museum is complex. Skansen this type has exposure not only on the ethnography and archeology of the country. We must seek to maximize the full presentation in the exhibition attractions in all regions of Ukraine. Archaeology likely to be represented by the local sights, but here we must extend the exposure. Monuments are on display for the ensemble principle by enrolling sights in the landscape. Exposure of Monuments is supplemented by archaeological finds discovered during excavations diversify it., Статья посвящена определению современных тенденций развития музеев под открытым небом (скансенов). Доказано, что приоритетным направлением их развития есть комплексное, что предусматривет експозиции с этнографии и архиологии различных регионов страны., Стаття присвячена визначенню сучасних тенденцій розвитку музеїв під відкритим небом (скансенів). Доведено, що пріоритетним напрямом їх розвитку є комплексний, який передбачає експозиції з етнографії та архіології різних регіонів країни.

У статті аналізуються основні тенденції в сучасному культурному дозвіллі етнографічних парків Києва, а саме Музей національної архітектури і побуту “Пирогово”, Центру народознавства “Мамаєва слобода”, етнографічного комплексу “Українське село”, етнографічного музею “Хутір Савки”, Центру культури та історії “Парк Київська Русь”. Встановлено, що етнографічні парки Києва мають поліваріативний характер, організовуючи рекреаційно-розважальні та культурно-просвітницькі заходи, а також заходи для активного відпочинку. Робиться висновок про те, що етнографічні парки Києва не лише зберігають та відтворюють архітектуру, побут та звичаї минулого, але й виступають ретранслятором цінностей українського народу та творцем нової культури, заснованої на традиціях минулого.