Search

The article focuses on verbalization of gazes eyes gestures and expressions and analyses the functions of the linguistic means representing visual behavior in portrait descriptions, В статье рассматривается вербализация взглядов, глазных жестов и выражений и анализируется функционирование языковых средств, репрезентирующих визуальное поведение в портретном описании персонажей., У статті розглядається вербалізація поглядів, жестів очей та їх виразів та аналізується функціонування мовних засобів, що репрезентують візуальну поведінку, в портретному описі персонажів

Стаття розглядає основні, такі поняття як: конфлікт, компетентність,комунікативність та конфліктна компетентність як складова комунікативної компетентності. Розглядаються ряд поглядів різних вчених,які відповідно до структури суспільства розподілили вивченняконфліктності як взаємодії (внутрішньоособистісної та зовнішньоособистісної) в першу чергу. Також виділено основні фактори, яківикликають конфліктну взаємодію між опонентами. Конфліктнакомпетентність розподіляється на два рівні, які в процесі ведутьдо спільного, єдиного та оптимального досягнення цілі, зокрема докомпромісу.

Based on the books by O. Bogdanova, L. Frizman, and others, the article under studies deals with the issue of the modifications of the genre of view due to the upgrade of scientific narrative in Russian and Ukrainian Literary Studies of the early XX century. The order of the monographs, for their genre analysis, may be substantiated by two factors: 1) the genre of view is the term, introduced by the authors – a) directly (O. Bogdanova, L. Frizman), b) the choice has been stipulated by the fact that the genre of O. Bogdanova’s and L. Frizman’s monographs is defined as view by their authors, whereas in the works by E. Vasyliev, B. Egorova, and V. Musiy its genre features are distinctly revealed as a discourse; 2) the genre of view is determined – a) by the presence of genre signs in the very discourse (E. M. Vasyliev, T. Hundorova, B. F. Egorov, I. V. Kozlyk, V. B. Musiy, A. A. Stepanova and others), b) implicitly (S. M. Koznacheev). Particular emphasis has been laid on the association of critics with human experience (M. Mamardashvili), as well as on the enhancement of personal vision that absorbs the respective experience of a generation. It is essential that, for example, T. Hundorova presents the author’s ego in the form of a philosopher comprehending the post-Chornobyl literary-philosophical world perception., На материале книг О. Богдановой, Л. Фризмана и др. рассмотрена модификация жанра взгляд в связи с обновлением научного нарратива в русском и украинском литературоведении начала XXI века. Правомерность рядоположения монографий для их жанрового анализа обосновывается двумя факторами: 1) жанр взгляда обозначен самими авторами – а) непосредственно (О. Богданова, Л. Фризман), б) выбор обусловлен тем, что жанр монографий О. Богдановой и Л. Фризмана определен как взгляд самими авторами, а в работах Е. М. Васильева, Б. Егорова, В. Мусий его жанровые признаки чётко выявляются непосредственно в качестве их дискурса; 2) жанр взгляда определяется – а) наличием жанровых признаков непосредственно в самом дискурсе (Е. М. Васильев, Т. Гундорова, Б. Ф. Егоров, И. В. Козлик, В. Б. Мусий, А. А. Степанова и др.), б) имплицитно (С. М. Козначеев). Акцентируется связь критики с человеческим опытом (М. Мамардашвили), усиление во взгляде личностного видения, вбирающего в себя соответствующий опыт поколения. Отмечается, что, например, в случае Т. Гундоровой Я‑автора – предстает в образе философа, осмысляющего постчернобыльское художественно-философское мировоззрение., На матеріалі книг О. Богданової, Л. Фрізмана та ін. розглянуто модифікацію жанру погляд і оновлення в ньому наукового наративу в російському та українському літературознавстві. Правомірність вибору монографій для їхнього жанрового аналізу обґрунтовується двома факторами: 1) жанр огляду вказаний самими авторами а) безпосередньо (О. Богданова, Л. Фрізман); б) вибір зумовлений тим, що жанр монографій О. Богданової і Л. Фрізмана визначено як огляд самими авторами, а в працях Є. М. Васильєва, Б. Єгорова, В. Мусій його жанрові ознаки чітко виявляються безпосередньо як їх дискурс; 2) жанр огляду визначається а) наявністю жанрових ознак безпосередньо в самому дискурсі (Є. М. Васильєв, Т. Гундорова, Б. Ф. Єгоров, І. В. Козлик, В. Б. Мусій, А. А. Степанова и др.); б) імпліцитно (С. М. Козначєєв). Акцентовано зв’язок критики з людським досвідом (М. Мамардашвілі), підсилення в погляді особистісного бачення, що увібрало в себе відповідний досвід поколінь. Зазначається, що Я-автора Т. Гундорової – це філософ, який осмислює постчорнобильске художньо-філософське світосприйняття.

How is the theory possible today, not mediated by reflection, as a repetition, reproduction of the view, but a view as such. Loss in the art of self-criticism, as a consequence of the displacement of the identity of the work to itself — between image and picture, in favor of the essence and the attempt to assert its existence in the identity of the image and the thing. The emergence of criticism as a contour of form — the articulation of content. The claim of the theory to «utilitarianism,» its out-of-being in the moment of the present, reflection and the search for one’s own need for the «future». Theory is a view that makes the appearance of art transparent, as its true nature, Как возможна сегодня теория, не опосредствованная отражением, как повторением, ре­продуцированием взгляда, а взгляд как таковой. Потеря в искусстве самокритики, как следствие сме­щения тождественности произведения самому себе — между образом и изображением, в пользу вещ­ности и попытке утвердить своё существование в тождественности образа вещи. Появление критики в качестве контура формы — артикуляции содержания. Притязание теории на «утилитарность», её вне-нахождение в моменте настоящего, в следствии обращённости назад — рефлексии и поисках соб­ственной необходимости для «будущего». Искусство в своей видимости и теория — взгляд, делающий транспарентным явленность искусства, как его истинную природу., Як можлива сьогодні теорія, що не опосередкована відображенням, як повторенням, репро­дукованим поглядом, а погляд як такий. Втрата в мистецтві самокритики, як наслідок зміщення тотож­ності твору самому собі — між образом і зображенням, на користь речовності та намаганню затверди­ти своє існування в тотожності образу до речі. Поява критики як контуру форми — артикуляції змісту. Прагнення теорії до «утилітарності», її поза-знаходження в моменті теперішнього, як наслідок — по­гляд, звернений назад, рефлексія і пошуки власної необхідності для «майбутнього». Мистецтво в своїй видимості і теорія, як погляд, що робить прозорим явленість мистецтва, як його справжню природу.

У статті висвітлено підходи сучасних науковців до класифікацій мас в аспекті найновіших теорій масової комунікації. Засвідчено, що модифікації та стратифікації мас тісно пов’язані з актуальними проблемами інфопростору. In the article the modern approaches to scientific classifications mass in terms of the latest theories of mass communication are examined. Shown to modify and stratification masses closely related to the current issues of the information space.

У статті проаналізовано концепт “мистецтво для мистецтва” та його історичний сенс, розглянуто проблему “заангажованості” мистецтва, висвітлено еволюцію образу й поняття “башта зі слонової кості”. Доведено, що адекватне прочитання цих концептів, що змінюються в часі, можливе лише при дотриманні принципу історизму. The paper analyzes the concept of ‘art for art’s sake’ and its historical meanings, the problem of ‘bias’ of art. It highlights the evolution of the image and the notion of ‘ivory tower’. It is proved that an adequate reading of the meaning of these concepts, which vary over time, is possible only on the basis of the principle of historicism. В статье проанализирован концепт “искусство для искусства” и его исторические смыслы, рассмотрена проблема “ангажированности” искусства, показана эволюция образа и понятия “башня из слоновой кости”. Доказано, что прочтение смысла этих изменяющихся во времени концептов возможно только на основании принципов историзма.

У другій частині студії (першу див. у №1, 2016) висвітлено поняття “повної присутності”, яке відповідає Кантовому “живому уявленню”, Франковому “дійсному чуттю” і найповніше вбирає у себе смисли, пов’язані з т. зв. правдивістю художнього слова та його здатністю бути важливим чинником повсякчасного витворення людського в людині; на конкретних прикладах розглянуто морально-естетичний вплив образу автора на рецепцію його художнього творива. Доведено, що художній текст і текст дійсності пов'язані між собою складним і неочевидним, але доглибним чином. The second part of the study (see the first at №1, 2016) highlights the concept of ‘full presence’, which corresponds to Kant's ‘empirical apperception’, Franko’s ‘true sense’ and most fully absorb the meanings associated with so-called truthfulness of the writer’s word and its ability to be an important factor of creating the human in a man. Specific examples demonstrate moral and aesthetic impact of the author’s image on reception of his creation. It is proved that literary text and ‘text of reality’ are interconnected in a complex and non-obvious although profound way. Во второй части студии (первую см. №1, 2016) освещены понятие “полного присутствия”, соответствующее кантовскому “живому представлению”, Франко “настоящему чувству” и наиболее полно впитывает в себя смыслы, связанные с т. н. правдивостью художественного слова и его способностью быть важным фактором ежечасного творения человеческого в человеке; на конкретных примерах рассмотрены морально-эстетическое воздействие образа автора на рецепцию художественного творения. Доказано, что художественный текст и текст действительности связаны между собой сложным и неочевидным, но глубинным образом.

У статті йдеться про енциклопедичні коментарі до художніх творів О. Пушкіна, зокрема пов’язаних із його перебуванням у Криму й на Кавказі. Автор доводить, що коментатори не враховують чи свідомо ігнорують установлені факти біографії поета й локально-історичний контекст його південного заслання, невмотивовано приписують йому запозичення з літературних джерел. The paper focuses on the encyclopedic notes commenting A. Pushkin’s literary works especially those connected with the poet’s stay in Crimea and Caucasus. The author proves that interpreters overlook or purposely ignore established facts of Pushkin’s biography and context of local history for the period of his South exile. Some borrowings from literary sources were ascribed to Pushkin without sufficient argumentation. В статье идеть речь об энциклопедических комментариях к художественным произведениям А. Пушкина, в частности связанным с его пребыванием в Крыму и на Кавказе. Автор доказывает, что комментаторы не учитывают или сознательно игнорируют установленные факты биографии поэта и локально-исторический контекст его южной ссылки, немотивированно приписывают ему заимствования из литературных источников.

Стаття характеризує фразеологічні одиниці, які відображають мімічну поведінку людини: вирази обличчя, посмішку, рухи ротом, очима, губами, погляд та його спрямування. The article is dedicated to the characteristics of phraseological units which represent the human mimic behavior: facial expressions, smile; mouth, eye, lip motions; look and its direction.

У статті охарактеризовано фразеологічні одиниці, які відображають мімічну поведінку людини: вирази обличчя, посмішку, рухи ротом, очима, губами, погляд та його спрямування.

Статтю присвячено сучасному стану російськомовної поезії в Україні, зокрема білінгвізму, що виникав і виникає в мовній культурі перехідних епох, і тому, як відбувається цей складний процес. Своє головне завдання авторка бачить у відповіді на запитання, чи випадковий перехід на українську мову російськомовних поетів. Вирішенню цієї проблеми допомагає спроба побачити сучасних білінгвів у контекстах українських постмодерністів 90-х років і “київської поетичної школи”. The paper examines the modern condition of the Russian-language poetry in Ukraine, focusing on the phenomenon of bilingualism which seems to be a typical sign of transitional periods in cultural history, as well as on its processual aspect. Thereby, the author raises a question, whether the usage of Ukrainian language by the Russian-language poets should be considered a coincidence or a steady pattern. In order to fi gure out the answer, the modern bilinguals are set into the context of Ukrainian postmodernism of the 90s as well as of the so called “Kyiv poetic school”. Статья посвящена современному состоянию русскоязычной поэзии в Украине, в частности, билингвизму, возникавшему и возникающему в языковой культуре переходных эпох и тому, как происходит этот сложный процесс. Свою главную задачу автор видит в ответе на вопрос, случаен ли переход на украинский язык русскоязычных поэтов. Решению этого вопроса помогает попытка увидеть современных билингвов в контекстах украинских постмодернистов и “киевской поэтической школы”.

Стаття присвячена розгляду основних методологічних параметрів викладання російської літератури у вищих навчальних закладах України. The paper explores the major methodological parameters of teaching Russian Literature in Ukrainian high schools. Статья посвящена рассмотрению основных методологических параметров преподавания русской литературы в вузах Украины.

У статті подано грунтовний аналіз архітектури наукових ступенів вітчизняної та зарубіжної систем освіти й науки від моменту їхньої появи до сучасного стану. Розглянуто широко обговорюваний у суспільстві законопроект «Про атестацію наукових і науково-пе дагогічних кадрів вищої кваліфікації», запропонованого ВАК Ук раїни, та вказано на його недоліки. Спираючись на основні положення болонської декларації і Берлінського комюніке, що мають для України характер міжнародних зобов’язань, автор висловлює своє бачення на процеси перетворення, що відбуваються нині в нау ково-освітній системі розвинутих країнах світу. Оприлюднено основні засади проекту Закону «Про підготовку і державну атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації», під готованого Центром досліджень науково-тех нічно го потенціалу й історії науки ім. Г.М. Доброва (ЦДПІН НАН України), які, на думку розробників, наближають національну систему підготовки й атестації наукових і науково-пе дагогічних кадрів найвищої кваліфікації до суті атестації наукових кадрів у європейських країнах із урахуванням національного досвіду і традицій, які формувалися протягом багатьох десятиріч в Україні. The article provides substantial analysis of scientific degrees architecture of home and foreign system of education and science since the moment of their origination until the modern state. Widely discussable in the socie ty draft law “On certification of scientific, scientific and pedagogical personnel of higher qualification” proposed by VAK of Ukraine is reviewed and its drawbacks are presented. Based on the main provisions of bologna declaration and Berlin communiqué that are of international obligations nature for the Ukraine, an author presents her opinion about the transformation process that now takes place in scientific and educational system in the developed countries worldwide. The main principles of the draft law “On training and state certification of scientific, scientific and pedagogical personnel of higher qualification” prepared by G.M.Dobrov Center of scientific and technical potential study and science history (CDPIN of National Academy of sciences of Ukraine) are published. Developers believe that such principles make national system of training and certification of scientific, scientific and pedagogical personnel of higher qualification closer to the essential part of scientific personnel certification in European countries taking into account national experience and traditions that were formed within many decades in Ukraine.

Стаття присвячена книзі Григорія Грабовича “Маски і обличчя”. Розглядається трактування в ній проблеми самовираження автора і “двійництва”. Висловлено думку, що деякі версії дослідника можуть бути продискутовані. This article is devoted to G.Grabowicz’s book “Masks and Faces”, particularly to the scholar’s thoughts on the self-expression of the author as well as on the double archetype. The author of the essay supposes that some of the versions offered by G.Grabowicz are still open to question. Статья посвящена книге Григория Грабовича “Маски і обличчя”. Рассматривается трактования в ней проблемы самовыражения автора и “двойничества”. Высказана мысль, что некоторые версии исследователя могут быть продискутированы.

Відкриття пріонів і пріоноподібних білків з генетичними властивостями нижчих евкаріотів ставить питання про перегляд деяких основних тверджень біології та генетики і може сприяти розв’язанню низки фундаментальних проблем, зокрема проблеми походження життя на Землі. The discovery of prions and prion-like proteins with genetic properties of the lowest eukaryotеs puts the question about some basic biology and genetics tenets revision and can facilitate resolution of a number fun damental problems, in particular, the problem of life origins on the Earth.

Стаття має дискусійний характер. Автор наполягає, що проблема т.зв. антинародництва Лесі Українки зумовлена кон’юнктурними мотивами. This article poses some debatable questions considering the so-called “antinarodism” of Lesia Ukrayinka. The author states, that the problem of Lesia Ukrayinka’s antinarodism arose out of purely tactical considerations. Статья носит дискуссионный характер. Автор настаивает, что проблема т. н. антинародничества Леси Украинки обусловлена конъюнктурными мотивами.

Автор статті, опублікованої в часописі «Вестник Российской академии наук» (2007. — Т. 77. — № 12. — с. 1077–1088), розглядає багаторівневу модель свідомості, аналізує природу виявлених крос-контурних кореляцій, розкриваючи механізм просування суб’єкта вгору контурами свідомості, і розмірковує над роллю комплексів та імпринтів у формуванні психосоматичного здоров’я.

Сьогодні імітаційні ігри, імітаційне моделювання дедалі ширше застосовуються у різноманітних сферах, передовсім в економіці, політиці, соціології, екології, адмініструванні, освіті, міському плануванні, історії. Їх використовують для підготовки фахівців відповідної кваліфікації, розв’язання окремих завдань досліджень, прогнозування, апробування запланованих нововведень. Застосовуються імітаційні ігри і в якості комунікації, мультилогу між спеціалістами різного профілю — як особлива «мова майбутнього». У пропонованій статті автор аналізує власний досвід конструювання і проведення ігор, розмірковує над перспективами ігровістики у моделюванні різних процесів у сучасному суспільстві.

Доповідь на Круглому столі НаУКМЛ, присвяченому пам’яті Джеймса Мейса (17 лютого 2006 р.).

Рецензія на навчальний посібник: Пригодій С.М., Горенко О.П. Американський романтизм. Полікритика. Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. — К.: Либідь, 2006. — 440 с.