Search

Кількість вчинених особою злочинів істотно підвищує суспільну небезпеку діянь винного. Адже і обсяг шкоди чи загрози заподіяння шкоди об’єкту, і формування злочинної спеціалізації, і створення ілюзії безкарності, і інші фактори свідчать на користь того, що множинність злочинів має значення як засіб диференціації кримінальної відповідальності. Втім, у чинному Кримінальному кодексі України множинність злочинів не завжди впливає на варіативну регламентацію заходів кримінально-правового впливу. Навпаки, значна кількість випадків сукупності злочинів (окрім сукупності, у якій хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким) практично не має кримінально-правового значення для обсягу кримінальної відповідальності. Також випадки повторного чи рецидивного вчинення злочину впливають на посилення кримінальної відповідальності, якщо у складі вчиненого винним злочину є відповідні кваліфікуючі ознаки. Якщо ж ці ознаки відсутні, суд може врахувати повторність чи рецидив як ознаку, яка посилює покарання. Проте у будь-якому разі правозастосувач не зможе вийти за межі санкції статті Особливої частини КК. Метою статті є виявлення недоліків диференціації кримінальної відповідальності у разі сукупності, повторності чи рецидиву злочинів. Також планується запропонувати шляхи вдосконалення диференційованого підходу до відповідальності за множинність злочинів, врахування одночасного впливу на посилення відповідальності інших типових кваліфікуючих ознак. Наукова новизна статті полягає у наданні рекомендації вдосконалення диференціації кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сукупності, повторності та у разі рецидиву. Вирішено проблему одночасного врахування кваліфікуючої ознаки організованої групи та ознак множинності. Висновки. 1) Межі диференціюючого значення множинності злочинів для кримінальної відповідальності мають встановлюватися на рівні закону, а тому не потрібно делегувати цю роль суду без визначених у КК чітких правил визначення кінцевого покарання за множинність; 2) кваліфікуючі ознаки повторності та рецидиву можуть бути виключені зі статей Особливої частини КК і передбачені у Загальній частині з відповідними коефіцієнтами впливу на суворість кримінальної відповідальності; 3) призначаючи покарання за сукупністю злочинів, суд має мати можливість застосовувати покарання вище ніж те, що передбачене у статті Особливої частини КК, проте воно не повинно перевищувати розмір, встановлений у ст. 12 КК для злочину відповідного ступеня тяжкості; 4) якщо усі злочини, що входять у множинність, вчинено у складі організованої групи (якщо ця ознака передбачена як кваліфікуюча), то множинність не повинна посилювати кримінальну відповідальність.

Presently, different judicial divisions of the Criminal Cassation Court of the Supreme Court offer varying legal conclusions concerning the possibility to classify the actions of a person when sentencing based on the criterion of classification “repeated” varies. This conclusion follows from the analysis of the judicial Decree as of December 11, 2019 (Proceeding No. 51-4204 км 19, Сase No. 274/2956/17) of the Third judicial division of the Criminal Cassation Court, the Decree of the First judicial division of the Cassation Criminal Court as of July 10, 2018 (Proceeding No. 51-2475 км 18, Case No. 545/3663/16-к), and of the Decree as of February 27, 2019 (Proceeding No. 51-5205 км 18, Case No. 695/136/17) of the Second judicial division of the Criminal Cassation Court.Due to such a state of affairs, the already amalgamated division of the Criminal Cassation Court of the Supreme Court was making its own decision in Case No. 591/4366/18 (Proceeding No. 51-1122 кмо 20) on September 14, 2020. Yet, my opinion is that not all arguments and statements of facts provided in this decree can be agreed on without questions.In the process of the research, it was proved that the situation of the judge’s practicing their discretion powers concerning merging criminal proceedings into one proceeding (according to the requirements of Article 334 of the Criminal Procedural Code of Ukraine) is the only exceptional situation that provides for, in absence of the court’s guilty verdict in “the first criminal proceeding,” which for the legal classification of the repeated offence must take a legal effect, using the criterion of classifying the actions of the accused as “repeated” in the “next criminal proceeding.” Otherwise, we should be discussing violation of the constitutional foundation of presumption of innocence in the criminal proceeding and a securing proof of guilt., У процесі дослідження доведено, що лише реалізація суддею своїх дискреційних повноважень щодо об’єднання кримінальних проваджень в одне провадження (відповідно до вимог статті 334 КПК України) є єдиною винятковою ситуацією, яка передбачає за відсутності обвинувального вироку суду в «першому кримінальному провадженні», який для правомірності кваліфікації за ознакою повторності повинен набути законної сили, застосування при кваліфікації дій обвинуваченого в «наступному кримінальному провадженні» такої кваліфікуючої ознаки, як «повторність». В іншому ж разі варто вести мову про порушення такої конституційної засади кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, якщо дії особи кваліфіковано за кваліфікуючою ознакою «повторно» без попередньої реалізації дискреційних повноважень судді щодо об’єднання кримінальних проваджень в одне провадження (відповідно до вимог статті 334 КПК України) або без постановлення обвинувального вироку в «першому провадженні».

Relevance of the study. As a result of a new wave of globalization at the end of the 20th — beginning of the 21st centuries, new terms and concepts appear in the scientific paradigm, which characterize the new challenges of modernity: transculturalism, multiculturalism, polyculturalism. All these concepts describe the settlement and prevention of possible conflicts based on cultural differences, self-identification of an individual in a multicultural environment and the adoption of its (environment) features (as opposed to the struggle of cultures). However, they also have a number of significant differences. It is the lack of a clear separation of these concepts and terms in the national cultural discourse that makes the relevance of this study.Main objective(s) of the study. This article defines the difference between terms commonly used in the scientific literature as synonyms and the term “polyculturalism” borrowed from pedagogical and sociological scientific thought into national cultural discourse. The main purpose of this work is to systematize the terminological base for cultural studies with a description of the latest processes in the interaction of cultures, as well as to determine the most appropriate terms for use in the analysis of contemporary artistic practices.Methodology, how the study was done. To achieve this goal, the following methods were used: etymological analysis of the studied terms, historical method (to determine the chronology of the appearance of terms in the scientific literature), comparative method (to determine differences between similar concepts “transcultural”, “multicultural” and “polycultural”), method of analysis and synthesis (to determine the main characteristics of the category “polycultural”), analogy and systematization.Results / findings and conclusions, significance. The lack of a clear definition of the term “polycultural”, the lack of system and/or inaccuracy of the translation of this term to describe the processes of intercultural communication in a globalized world, interferes with the accuracy of their scientific analysis. Having examined the history of the occurrence of relevant terms in cultural, sociological, and pedagogical scientific works regarding cultural interaction, they were delimited and the main differences between them were identified in order to systematize the corresponding conceptual and terminological apparatus. Prior to this, the terms were mainly used by representatives of sociological and pedagogical scientific schools to characterize certain social and political processes. We consider it necessary to introduce the concepts and terms “multiculturalism” (“multicultural”) and “polyculturalism” (“polyсultural”) into the cultural discourse, since the interaction (polylogue) of cultures is an integral part of the contemporary art processes. At the same time, we consider it more accurate to use the terms “multiculturalism”, “polyculturalism” etc. to define scientific approaches and methods, and “multicultural”, “polycultural” etc. to describe the characteristics of phenomena that occur in modern cultural environment. The concept of polycultural is a wider concept than multicultural, and most of all meets the needs of cultural studies., Систематизирована терминологическая база для исследований культурологического характера с описанием новейших процессов во взаимодействии культур, а также определены наиболее подходящие термины для использования при анализе произведений искусства. Для достижения поставленной цели были применены этимологический анализ исследуемых терминов, исторический метод (для определения хронологии появления терминов в научной литературе), сравнительный метод (для определения отличий между близкими понятиями «транскультурный», «мультикультурный» и «поликультурный»), метод анализа и синтеза (для определения основных характеристик категории «поликультурный»), аналогия и систематизация. Была четко определена разница между терминами, которые до сих пор часто использовались в научной литературе как синонимы, а также понятие «поликультурность» было переведено из педагогической и социологической научной мысли в отечественный культурологический дискурс. Отсутствие четкого определения понятия «поликультурное», несистемность и/или неточность перевода этого термина для описания процессов межкультурной коммуникации в глобализированном мире мешает точности их научного анализа. После рассмотрения истории возникновения вышеупомянутых терминов в культурологических, социологических, педагогических научных работах о культурном взаимодействии были разграничены и выделены основные отличия между ними, чтобы стало возможным систематизировать соответствующий понятийно-терминологический аппарат. До этого термины «мультикультурализм» («мультикультурность») и «поликультурализм» («поликультурность»), в основном, использовались представителями социологической и педагогической научных школ для характеристики определенных общественных и политических процессов. Считаем необходимым ввести эти понятия в культурологический дискурс, поскольку взаимодействие (полилог) культур является неотъемлемой частью художественных процессов современности. При этом, несмотря на допустимость переводов терминов с суффиксом -ism украинским -ізм и -ність, считаем более точным использование терминов «мультикультурализм», «поликультурализм» и т. д. для определения научных подходов и методов, а «мультикультурность», «поликультурность» и т. д. для описания, характеристик явлений, которые имеют место в современной культурной среде. Понятие поликультурности больше всего отвечает потребностям исследований культурологического характера, поскольку является более широким и синтезирующим понятием, чем мультикультурность., Систематизовано термінологічну базу для культурологічних досліджень з описом новітніх процесів у взаємодії культур, визначено найбільш доцільні терміни для аналізу сучасних мистецьких практик. Застосовано етимологічний аналіз досліджуваних термінів, методи історичний (для визначення хронології появи термінів у науковій літературі) і порівняльний (для виявлення відмінностей між близькими поняттями «транскультурний», «мультикультурний» і «полікультурний»), метод аналізу й синтезу (для визначення основних характеристик категорії «полікультурний»), аналогії та систематизації. Визначено відмінність між термінами, які досі дослідники часто використовували як синоніми, а також поняття «полікультурність» переведене з педагогічної й соціологічної наукової думки в культурологічний дискурс. Відсутність чіткого визначення поняття «полікультурне», несистемність, неточність використання та / або перекладу цього терміна для опису процесів міжкультурної комунікації у глобалізованому світі заважає точності їх наукового аналізу. Розглянуто історію виникнення і використання цих термінів у культурологічних, соціологічних, педагогічних наукових працях щодо культурної взаємодії та виявлено основні відмінності між ними, щоб систематизувати відповідний понятійно-термінологічний апарат. До цього терміни «мультикультуралізм» («мультикультурність») і «полікультуралізм» («полікультурність») використовували переважно представники соціологічної й педагогічної наукових шкіл для характеристики певних суспільних і політичних процесів. Вважаємо за необхідне ввести ці поняття в культурологічний дискурс, оскільки взаємодія (полілог) культур є невід'ємною складовою мистецьких процесів сучасності. Незважаючи на правомірність перекладу термінів із суфіксом -ism українськими - ізм та -ність, вважаємо більш точним використання термінів «мультикультуралізм», «полікультуралізм» тощо для визначення наукових підходів і методів, а «мультикультурність», «полікультурність» для опису, характеристики явищ у сучасному культурному середовищі. Поняття полікультурності найбільше відповідає потребам досліджень культурологічного характеру, оскільки є більш широким і синтезуючим, ніж мультикультурність.

The following article is about reasons for essay cyclization. Attention is paid to the uniqueness of essay cycle in comparison with lyrical and prose cycles.I. Andrusyak’s “Five Books” cycle is analyzed and conclusions are made about the conditional nature of this integrity, created by the principle of string-like arrangement, not synthesize. Emphasis is made on the fact that cycle is arranged based on the author’s will, thus its logic is clear only to him. Assumption is made that artistic priorities and tastes for the author in the state of sadness play a crucial role, because works are relatively similar in size, are written in a generally similar style. As a result, the cycle “Five books” does not differ a lot from other works in the compilation “Oak trees and lions”. Narrator that becomes a meditator in essay cycle is also inhomogeneous, because each new time he appears in new roles and gives different assessments to his colleague. He combines the role of writer, critic, artist, common reader etc. Open nature of essay is ticcycleis high lighted through hit multiplicity which can grow beyond its borders under certain conditions. It is an integrity, which is conditional, because it is formed in the system of artistic coordinates which is broken itself, since its elements may only have indirect semantic links. Therefore, this system of coordinates is flexible, easily replaceable, easily changeable. In this case both the author and the reader serve as links. The author proposes his own version of the system, while the readers themselves decide on the hierarchy of elements in it, based on their own system of values., У статті йдеться про чинники есеїстичної циклізації. Акцентовано увагу на своєрідності есеїстичного циклу у порівнянні з ліричним і прозовим. Проаналізовано цикл «П’ять книжок» І. Андрусяка і зроблено висновки про умовний характер цього об’єднання, утвореного за принципом нанизування, а не синтезування. Наголошено на відкритому характері есеїстичного циклу як системи, як множинності, здатної переростати власні межі за певних обставин.

Розроблено й обґрунтовано теоретичний підхід, що дає змогу оптимізувати умови кількісного визначення нітрогенвмісних органічних речовин електрохімічними методами аналізу. Вивчено нелінійну динаміку відповідних електроаналітичних процесів і побудовано нестаціонарну математичну модель, яка адекватно відобра- жає ключові процеси, що протікають в системі, та дає змогу дати практичні рекомендації під час розроблення методик кількісного визначення широкого класу нітрогенвмісних органічних речовин. Отримані в роботі теоретичні й експериментальні результати апробовані під час розроблення методики амперометричного визначення уротропіну – харчової добавки Е-239. Strict theoretical approach allowing to optimize the terms of quantitative determination of the nitrogen-containing organic compounds the electrochemical methods of analysis is worked out. A study of the nonlinear dynamics of electroanalytical processes, built nonstationary mathematical model that adequately reflects the key processes in the system and allows us to give practical advice in the development of methods of quantitative determination of a wide class of nitrogen-containing organic compounds. Obtained in theoretical and experimental results are approved at development of methods of amperometric determination of Urotropinum – food addition of Е-239.