Search

The present paper is a continuation of the previous publication by the author in this journal devoted to the cultural-symbolic world picture of the Latin Christian Middle Ages. Unlike the previous one, this second text reproduces the historical “picture” of the era with an emphasis not on the ontological, but on its proper cultural expression. The author as a philosopher is not so much focused on the “fact” (this is the business of historians) as on the “meaning”, taking care of the meaningful modeling of the age as a cultural phenomenon. The first part of the study is presented, devoted to the medieval culture of governance as a symbolic culture of powerful social relations.In the Preamble, considering the “fabric-textual” mythologem of “human–text–world”, the conceptual background of the study is outlined, the author’s latest revision of the general formula of the medieval cultural-symbolic picture of the world as a picture of the history of personal salvation culture is proposed, the study subject is specified, and the circle of “guides”-predecessors is defined.In § 1, the role and significance of the “vertical salvation” and its sacred nature for the Christian consciousness are considered. The creation fundamentals for transformation of the vertical into a symbolic hierarchy of medieval society are determined. With respect to a few of key philosophical and by itself jural monuments of the era, the concept of the Middle Ages as an age of absolutization of the pure Idea, therefore, of the absolutization of personal existence, is illustrated.§ 2 examines the questions of hierarchy, power, and freedom in view of their levels and options of realization in medieval society. The problems of social personalization of the “upper” and the “lower” inhabitants of the symbolic hierarchical ladder, the relationship between the hierarchical rungs, the logic of their “filling” and the per-level freedom of a medieval person on the scale of “domination–submission” have been solved. The “epochal” status of a Christian as a spiritually free person has been captured., Стаття – продовження попередньої публікації автора в цьому виданні, присвяченої культурно-символічній картині світу латинського християнського Середньовіччя. Цей, другий, текст відтворює історичну «картинку» доби з наголосом не на онтологічному, а на її культурному виразі. Автор як філософ зосереджений не так на «факті» (це справа істориків), як на «смислі», опікуючись смисловим моделюванням доби як феномену культури. Представлено першу частину дослідження, присвячену середньовічній культурі врядування як символічній культурі владних соціальних стосунків.У Преамбулі з огляду на «тканинно-текстову» міфологему «людина – текст – світ» окреслено концептуальне тло дослідження, запропоновано останню авторську редакцію загальної формули середньовічної культурно-символічної картини світу як картини історії культури особистісного спасіння, конкретизовано предмет дослідження і визначено коло попередників-«провідників».У § 1 розглянуто роль і значення «вертикалі спасіння» та її священної природи для християнської свідомості. Визначено тварні засади трансформації вертикалі в символічну ієрархію середньовічного соціуму. З урахуванням ключових філософських і власне правових памʼяток доби проілюстровано концепцію Середньовіччя як доби абсолютизації чистої Ідеї, отже, абсолютизації особистісного буття.У § 2 розглянуто питання ієрархії, влади і свободи з огляду на їхні рівні та можливості реалізації в середньовічному суспільстві. Вирішено проблеми соціальної персоналізації «верхніх» і «нижніх» пожильців символічної ієрархічної драбини, стосунків між ієрархічними щаблями, логіки їхнього «заповнення» та порівневої свободи середньовічної людини на шкалі «владарювання – покора». Зафіксовано «епохальний» статус християнина як духовно вільної людини.

The present paper is a continuation of the previous appearances by the author addressing the phenomenon of the cultural-symbolic world pictures as typologically founded in the “epoch-making” ontologies and culturally expressed versions of history. In their construction, philosophy is responsible for the love of wisdom, history – for the given in making the consciousness of being, culture – for the personal expression of human history. This article re-constructs the world picture of the Latin Christian Medieval Ages, adequate to the author’s original theoretical constructs, with an emphasis on its ontological dimension proper.Section 1 (§ 1) deals with the European practice of interpreting the mentioned period as a distinct cultural-historical type, from Renaissance till the 20th century’s Human World. Concurrently, at the theoretical level, the paper addresses the very historical form of being is defined; philosophical tools to tell theory and history apart are offered; transformations of fact in the past (memory fact and history fact) are shown; distinguishing features of the knowledge relation (where knowledge becomes objective, and things are self-related as ideas).Section 2 (§ 2) deals with the basic components of cultural myth on the symbolic Divine World, and their representation in the philosophical practice of that period. Primarily, the very pathway of such philosophical “portraying” is sketched out: 1) the “epoch-making” interpretations of the absolute foundations of life of resp. ontologies (the “Look at the Absolute!” principle) → 2) ideals and values as defined by the latter, being components of an “epoch-making” ontological structure → 3) characteristic recording of the obtained “picture” in cultural reflections (institutes) → 4) the “epoch-making” guides into knowledge and texts – realizers for the intent to irradiate knowledge. The paper also offers three symbolic worlds of the Latin Medieval Ages. Finally, under the distinctive Medieval “double-focus” (celestial and mundane) view mode, and based on analysis of key texts of the period, seven twofold ontologically oriented characteristic features are offered as fundamental components of the then picture of the world.Section 3 (§ 3) suggests the final definition of the Latin Medieval Ages as a distinct cultural-historical type of life.Manuscript received 16.02.2020, Стаття – продовження попередньої публікації автора в цьому виданні, присвяченої феномену культурно-символічних картин світу як типологічно обґрунтованих в «епохальних» онтологіях і увиразнених у культурі версій історії. При їхній побудові філософія відповідає за любов до мудрості, історія – за дане у становленні усвідомлення буття, культура – за особистісне увиразнення людської історії. Цей текст відтворює картину світу латинського християнського Середньовіччя, адекватну авторським теоретичним побудовам, з наголосом на її власне онтологічному вимірі. У § 1 розглянуто європейський досвід інтерпретації згаданої доби як окремого культурно-історичного типу від Ренесансу до Світу Людини ХХ ст. Паралельно на теоретичному рівні визначено саму історичну форму буття; запропоновано філософський інструментарій для розрізнення теорії та історії; продемонстровано трансформації факту в минулому часі (факт пам’яті й факт історії); розглянуто питання про специфіку знаттєвого відношення, де знання набуває предметності, а речі співвідносяться із самими собою як ідеї. У § 2 розглянуто основні складові культурного міфу про символічний Божий світ та їхнє відображення у філософському досвіді доби. Передусім окреслено саму траєкторію такого філософського «малювання»: 1) «епохальні» інтерпретації абсолютних засад життя resp. онтологій (принцип «Подивись на Абсолют!») → 2) визначені ними ідеали і цінності – складники «епохальної» онтологічної конструкції → 3) специфічні фіксації отриманої «картинки» в культурних повторах (інститутах) → 4) «епохальні» провідники до сфери знання і тексти – реалізатори інтенції поширення знання. У статті представлено також три символічні світи латинського Середньовіччя. Нарешті, в рамках специфічної «двофокусної» (Небесної й земної) оптики Середньовіччя та на підставі аналізу ключових текстів доби запропоновано сім подвійних онтологічно орієнтованих характеристик – фундаментальних складників тодішньої картини світу. У § 3 запропоновано підсумкове визначення латинського Середньовіччя як окремого культурно-історичного типу життя.Матеріал надійшов 16.02.2020