Search

The issue is devoted to the possibilities of social reality’s interpretations. Edmund Husserl’s and Alfred Schutz’s conceptions of “lifeworld” are analyzed as well as a place of common life in Harold Garfinkel’s ethnomethodology. The author highlights the exceptional role of social order constitution in social phenomenology. Social reality, its definitions and characteristics play a crucial role in development of humanitarian science. Understanding of social reality is fundamental for social and phenomenological directions of modern philosophy; nevertheless the issue has not had sufficient theoretical considerations in Ukraine. The aim of the issue was to determine the ways of social reality’s constitution within the works of Husserl, Schutz and Garfinkel. The constitutional ways of social reality were systematically analyzed for the first time at the work form Husserl’s conception through Schutz’s philosophy to Garfinkel’s ethnomethodology. As a result the characteristics of social reality were determined in phenomenological and ethnomethodological studies. Moreover, it was pioneering to demonstrate history and transformational changes in social reality understanding from “lifeworld” in phenomenology to “practical thinking” in ethnomethodology. The presented work, based on Ukrainian and Western scientific studies and original sources, offers the main conclusions about characteristics of social reality in the abovementioned works. Theoretical value of a study refers to the further scientific thought development about phenomenology, ethnomethodology as well as to the fundamental meaning of social reality for these spheres. Practical value of a study affects the opportunities to apply the defined features of social reality and its constitution to practical activity., Статья посвящена возможностям интерпретации социальной реальности. Проанализированы концепции "жизненного мира" Эдмунда Гуссерля и Альфреда Шюца, а также место "обыденной жизни" в этнометодологии Гарольда Гарфинкеля. Автор акцентирует внимание на исключительной роли конституирования социального порядка в социальной феноменологии. Социальная реальность, ее толкование и характеристики играют большую роль в становлении гуманитарной науки. Понимание социальной реальности является принципиальным для социально-феноменологического направления современной философии, но, вместе с тем, этот вопрос не получил достаточного теоретического обоснования на территории Украины. Целью статьи стало выявление путей конституирования социальной реальности в работах Гуссерля, Шюца и Гарфинкеля. В работе впервые системно проанализированы пути конституирования социальной реальности от концеции Гуссерля через философию Шюца к этнометодологии Гарфинкеля. В результате сформированы характеристики социальной реальности в феноменологическом и этнометодологическом учениях. Также впервые демонстрируется историзм и трансформация понимания социальной реальности от «жизненного мира» в феноменологии к "практическому мышлению" в этнометодологии. Опираясь на исследования украинских и зарубежных ученых и проработанные первоисточники, автор предлагает выводы о характеристиках социальной реальности в указанных учениях. Теоретическое значение исследования заключается в дальнейшем развитии научной мысли по феноменологии, этнометодологии, а также принципиального для них понимания социальной реальности. Практическое значение исследования состоит в возможности применения в практической деятельности выявленных признаков социальной реальности и ее конституирования., Стаття присвячена можливостям трактування соціальної реальності. Проаналізовано концепції “життєвого світу” Едмунда Гуссерля та Альфреда Шюца, а також місце буденного життя у етнометодології Гарольда Гарфінкеля. Автор акцентує увагу на виключній ролі конституювання соціального порядку у соціальній феноменології. Соціальна реальність, її тлумачення та характеристики відіграють велику роль у становленні гуманітарної науки. Розуміння соціальної реальності є принциповим для соціально-феноменологічного напрямку сучасної філософії, але, разом з тим, це питання не мало достатнього теоретичного опрацювання на теренах України. Метою статті було обрано виявлення шляхів конституювання соціальної реальності у працях Гуссерля, Шюца та Гарфінкеля. У роботі вперше системно проаналізовано шляхи конституювання соціальної реальності від концеції Гуссерля через філософію Шюца до етнометодології Гарфінкеля. В результаті сформовано характеристики соціальної реальності у феноменологічному та етнометодологічному вченнях. Також уперше демонструється історизм та трансформація розуміння соціальної реальності від “життєвого світу” у феноменології до “практичного мислення” у етнометодології. Спираючись на дослідження українських та закордонних науковців та опрацьовані першоджерела, авторка пропонує висновки щодо характеристик соціальної реальності у вказаних вченнях. Теоретичне значення дослідження полягає у подальшому розвиткові наукової думки щодо феноменології, етнометодології, а також принципового для них розуміння соціальної реальності. Практичне значення дослідження відбивається у можливості застосування у практичній діяльності вироблених ознак соціальної реальності та її конституювання.

Теоретична частина статті пов’язана з аналізом різнихпідходів до розуміння поняття «бажання». Виявлено, що дослідникине обмежуються психоаналітичною інтерпретацією бажання і невдаються до редукції його в інтимну сферу. Зазначене поняттярозглядається як форма людської чутливості, як самоствердження,як потреба (конкретизована потреба), як надбудова над потребою, якфеномен мотивації діяльності. Проаналізовано основні уявлення профеномен бажання, які дозволяють вести розмови про нього як проспосіб конституювання Я та конструювання дискурсивних практик.Зазначено, що бажання є вихідною умовою буття людини. Виділеноключове положення наукових розвідок, в яких пояснюється, щоідентифікація суб’єктивності здійснюється в процесі розуміння себе яксуб’єкта свого бажання. В процесі аналізу бажань здійснюється пробле-матизація відношення суб’єкта до себе самого. Зазначається, що в змі-неній соціальній реальності будь-яке бажання може стати реальністю іотримати свій смисл. Підкреслюється, що смисли бажань є базисом, наякому конструюються практики партнерства та батьківства. Наголошу-ється, що розбіжність смислів шлюбно-сімейних практик партнерствата батьківства в полідискурсивному просторі вказують на різність пози-цій суб’єктів у їхньому баченні соціальної реальності. Робиться висно-вок про те, що поліфонія практик партнерства і батьківства представляєреальний калейдоскоп з індивідуальних значень і смислів бажань таувиразнює ту смислову реальність, в якій особистість, орієнтуючись навласний проект життєтворення, конструює смисли, що відповідають їїбажанням.