In recent years, an increase in the incidence of Lyme borreliosis (Lyme disease (LD)) has been noted in the world, which causes the need for constant epidemic and clinical alertness. The causative agent of LD is Borrelia burgdorferi spirochete, transmitting agents are Ixodes ricinus mites. Migratory erythema appears at the site of mite suction, which is a marker of cutaneous manifestation of LD — an early localized (І) stage of the disease. In the presence of migratory erythema, the diagnosis of Lyme borreliosis is not difficult, but in the absence of the information about tick inoculation, the diagnosis is difficult. Timely detection and treatment of LD is important to prevent chronic disease, its progression with multiorgan lesions and complications, one of which is Borrelious lymphocytoma which refers to pathognomonic cutaneous manifestations of LD as a sign of dissemination (II or III) stage.Borreliosis lymphocytoma is diagnosed by positive serological tests — detection of antibodies to B. burgdorferi. The localization of borreliosis lymphocytoma — ear lobes, areolas of the nipples of the mammary glands, axillary cavities, occiput, scrotum, rear feet — is of decisive importance for the diagnosis. Treatment of both migratory erythema and borreliosis lymphocytoma consists of antibiotics. A rare case of borreliosis lymphocytoma is described in a patient with the disease duration of more than 15 years with the localization of the pathological process on the skin of the left ear in the area of the lobe and around it. The treatment plan was drawn up in two directions: the first included antibiotics and a synthetic drug that inhibited the activity of T lymphocytes without affecting B lymphocytes; the second one included pathogenetic drugs that increase the production of antibodies, reduce the manifestations of secondary immunodeficiency and have an anti-inflammatory effect. The pictures of the patient in dynamics are presented as she recovers. After the therapy, the patient achieved clinical recovery., В последние годы в мире зафиксировано повышение заболеваемости Лайм-боррелиозом (болезнью Лайма (БЛ)), что обусловливает необходимость постоянной эпидемической и клинической настороженности. Возбудителем БЛ является спирохета Вorrelia burgdorferi, переносчиками—клещи Ixodes ricinus. В месте присасывания клеща появляется мигрирующая эритема, которая является маркером кожной манифестации БЛ—ранней локализованной (І) стадии болезни. При наличии мигрирующей эритемы диагностика Лайм-боррелиоза не вызывает трудностей, однако при ее отсутствии и сведений о клещевой инокуляции установление диагноза затруднено. Своевременное выявление и лечение БЛ важны для предотвращения хронизации этого заболевания, его прогрессирования с полиорганными поражениями и осложнениями, одним из которых является боррелиозная лимфоцитома, относящаяся к патогномоничным кожным проявлениям БЛ как признак диссеминированной (ІІ или ІІІ) стадии.Боррелиозную лимфоцитому диагностируют на основании позитивных результатов серологических тестов—при выявлении антител к В. burgdorferi. Определяющее значение для установления диагноза имеет локализация боррелиозной лимфоцитомы—мочки ушных раковин, ареолы сосков молочных желез, подкрыльцевые впадины, затылок, мошонка, тыл стоп. Лечение как мигрирующей эритемы, так и боррелиозной лимфоцитомы заключается в назначении антибиотиков. Описан редкий случай боррелиозной лимфоцитомы у пациентки с длительностью заболевания более 15 лет с локализацией патологического процесса на коже левого уха в области мочки и вокруг него. План лечения был составлен по двум направлениям: первое включало антибиотики и синтетический препарат, который тормозил активность Т-лимфоцитов, не влияя на В-лимфоциты; второй — патогенетические препараты, повышающие продукцию антител, уменьшающие проявления вторичного иммунодефицита и имеющие противовоспалительный эффект. Представлены снимки больной в динамике по мере выздоровления. После проведенной терапии у больной достигнуто клиническое выздоровление., Останніми роками у світі зафіксовано зростання захворюваності на Лайм-бореліоз (хворобу Лайма (ХЛ)), що зумовлює необхідність у постійній епідемічній і клінічній настороженості. Збудником ХЛ є спірохета Вorrelia burgdorferi, а переносниками — кліщі Ixodes ricinus. У місці присмоктування кліща виникає мігруюча еритема, яка є маркером шкірної маніфестації ХЛ — ранньої локалізованої (І) стадії хвороби. За наявності мігруючої еритеми діагностика Лайм-бореліозу не викликає труднощів, проте за її відсутності та відомостей про кліщову інокуляцію встановлення діагнозу є утрудненим. Своєчасне виявлення та лікування ХЛ важливі для запобігання хронізації цього захворювання, його прогресування з поліорганними ураженнями та ускладненнями, одним з яких є бореліозна лімфоцитома (БЛ), що належить до патогномонічних шкірних виявів ХЛ як ознака дисемінованої (ІІ або ІІІ) стадії.БЛ діагностують на підставі позитивних результатів серологічних тестів — за виявленням антитіл до В. burgdorferi. Визначальне значення для встановлення діагнозу має локалізація БЛ — мочки вушних раковин, ареоли сосків молочних залоз, підкрильцеві западини, потилиця, мошонка, тил стоп. Лікування як мігруючої еритеми, так і БЛ полягає в призначенні антибіотиків. Описано рідкісний випадок БЛ з локалізацією патологічного процесу на шкірі лівого вуха у пацієнтки з тривалістю захворювання понад 15 років. План лікування було складено за двома напрямами: перший включав антибіотики та синтетичний препарат, який гальмував активність Т-лімфоцитів, не впливаючи на В-лімфоцити; другий —патогенетичні препарати, що підвищували продукцію антитіл, зменшуючи вияви вторинного імунодефіциту, та мали протизапальний ефект. Представлено знімки хворої у динаміці у міру одужання. Після проведеної терапії у хворої досягнуто клінічного одужання.