Search

В данной статье рассматривается роль Московского митрополита Даниила в традиции русского православного летописания. Так, во введении приводится краткая история зарождения летописания на территории Руси, рассматриваются условия возникновения летописании в Москве. Указывается особая роль служителей Церкви в деле сохранения исторической действительности. Приводятся особенности служения митрополита Даниила, его борьба с еретиками («жидовствующими»), и отражение этих особенностей в летописной и литературной традиции. Митрополит Даниил Московский представлен в статье автором-составителем одной из самых известных русских летописей («Никоновская летопись»), а также автором ряда богословских и назидательных сочинений., This article examines the role of Metropolitan Daniel of Moscow in the tradition of Russian Orthodox chronicles. Thus, the introduction gives a brief history of the origin of chronicles in the Rus territory, examines the conditions of the emergence of chronicles in Moscow. The special role of servants of the Church in the preservation of historical reality is pointed out. Specifics of Metropolitan Daniel's service, his struggle against heretics ("Judaizers"), and the reflection of these features in the annalistic and literary tradition are given. Metropolitan Daniel of Moscow is represented in the article as the author of one of the most famous Russian chronicles ("The Nikon Chronicle"), as well as the author of several theological and edifying works., Международный научно-исследовательский журнал, Выпуск 6 (132) 2023

Problem Statement and Purpose. City public passenger transport is one of the essential services, which depends on both the economic complex development and the citizens’ way of life. At the same time, a significant aspect of the public transport system study is its territorial organization. The purpose of the research is to identify passenger transport formations of Kyiv city and provide their classification according to selected criteria. Data & Methods. In our study, it was of primary importance to choose result-oriented methods. We have utilized the basic scientific methods of socio-geographical research, namely system-structural analysis, analytical-statistical, statistical-economic, comparative-geographical, and cartographic. Results. Identification and classification of intercity transport formations were carried out according to four classification criteria: scale (intracity transport hub, center, point), functions (formations based on objects receiving external passenger flows; formations based on objects regulating domestic passenger flows; transfer points), the volume of passenger traffic (large, medium, small) and the degree of modality (very complex, complex, medium, simple). As a result of the research, 9 large, 13 medium, and 18 small inner-city transport hubs were identified in Kyiv. According to the functional feature, three levels of passenger transport formations should be distinguished: transport formations near railway stations, railway stations, airports, bus stations, which receive and send external passenger flows directed to the city; transport formations, which mainly regulate intra-city passenger flows, first of all, metro stations, as well as several high-speed tram stops, some stations of the city electric train; railway stops, platforms, terminals of public transport, where passengers are picked up, dropped off and transferred from one vehicle to another. The highest degree of modality (very complex) is typical for the Central Railway Station, ‘Vydubychi’ and ‘Pochayna’ junctions, ‘Darnytsia’, ‘Beresteiska’ metro stations are complex., В статье рассматриваются вопросы классификации пассажирских транспортных образований большого города по определенным признакам. Для достижения указанной цели предпринята попытка идентифицировать пассажирские транспортные образования города, определить их основные функции и выполнить классификацию по масштабу, функциональному признаку, объему пассажиропотоков, степени модальности., У статті розглядаються питання класифікації пасажирських транспортних утворень великого міста (на прикладі Києва) за визначеними ознаками. Для досягнення вказаної мети здійснено спробу ідентифікувати пасажирські транспортні утворення міста, визначити їх основні функції та виконати класифікацію за масштабом, функціональною ознакою, обсягом пасажиропотоків, ступенем модальності.

The article examines the coverage of the sanitary and epidemiological situation in the city in the late 19th – early 20th centuries in the Kyiv newspapers “Kievlyanin”, “Kievskie Vesti”, “Kievskaya Mysl”, “Yuzhnaya Kopeyka”. The processing of newspaper materials made it possible to identify problematic areas of work of the city authorities in the sanitary and communal spheres, namely inadequate control over observance of health standards in urban markets, failure to solve the problem of natural dumps and homeless people, illegal alcohol sales, lack of timely repair of roads, construction of water supply and sewerage. These factors were the main causes of epidemics of typhus, measles, tuberculosis, smallpox, cholera. Analysis of statistics on the pages of periodicals allows tracing the number of people affected by epidemics, identifying typical diseases for each district of the city, caused by their geographical location, population, location of facilities such as prisons, bazaars, cemeteries, hospitals., В статье исследуется освещение в киевских газетах «Киевлянин», «Киевские вести», «Киевская мысль», «Южная копейка» вопросов санитарно-эпидемиологической ситуации в городе в конце ХІХ – начале ХХ ст. Обработка материалов газет позволила: выявить проблемные направления работы городской власти в санитарной и коммунальной сферах, а именно ненадлежащий контроль за соблюдением санитарных норм на городских рынках, нерешение проблемы стихийных свалок и бездомных, незаконного сбыта алкоголя, отсутствие своевременного ремонта. Приведенные факторы являлись основными причинами эпидемий тифа, кори, туберкулеза, оспы, холеры. Анализ статистических данных, приведенных на страницах периодики, позволяет отследить численность пораженных во время эпидемий, установить типичные болезни для каждого района города, обусловленные их географическим расположением, контингентом населения, расположением таких объектов как, тюрьмы, базары, кладбища, больницы., В статті досліджується висвітлення у київських газетах «Киевлянин», «Киевские вести», «Киевская мысль», «Южная копейка» питань санітарно-епідеміологічної ситуації в місті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Опрацювання матеріалів газет дало змогу: виявити проблемні напрямки роботи міської влади у санітарній та комунальній сферах, а саме неналежний контроль за дотриманням санітарних норм на міських ринках, невирішення проблеми стихійних сміттєзвалищ і безхатченків, незаконного збуту алкоголю, відсутність своєчасного ремонту доріг, спорудження водогону і каналізації. Наведені чинники були основними причинами епідемій тифу, кору, сухоти, віспи, холери. Аналіз статистичних данних наведенних на сторінках періодики, дає змогу відстежити чисельність уражених під час епідемій, встановити типові хвороби для кожного району міста, зумовлені їх географічним розташуванням, контингентом населення, розташувнням таких об’єктів як, в’язниці, базари, кладовища, лікарні.

The beginning of a new stage in the life and work of the outstanding landscape architect, Doctor of Biological Sciences, Professor Leonid Ivanovich Rubtsov is analyzed. An experienced landscape architect L. I. Rubtsov was invited from Leningrad to Kiev to participate in the construction of an academic botanical garden (now the N. N. Grishko National Botanical Garden of National Academy of Sciences of Ukraine) in 1946. He began his work in Kiev as the head of the department of floriculture and greenhouse crops, and also studied the Trostyanets arboretum in the Chernihiv region. In 1946 L. I. Rubtsov took part in an expedition to Germany to acquire plants for the construction of a botanical garden. In 1946-1947 L. I. Rubtsov also performed a responsible task - landscaping the dacha of N. S. Khrushchev in Mezhigorie near Kiev. A modern study of the territory of the former government dachas of Mezhigorie made it possible to assume that a certain number of plants brought to the botanical garden in 1946 from Germany were planted as well at the dacha of N. S. Khrushchev under the project and guidance of Leonid Ivanovich Rubtsov. The plantations preserved on the site of the former government dachas have a significant scientific value as a dendrological collection and as an example of the landscape composition of the late 1940s.

В статье развернута смелая и вместе с тем глубоко фундированная концепция о заложении римского каструма как торговой фактории на Борисфене (Днепре) на месте будущего Киева после завоевания Дакии Траяном, т. е. между 106 и 117 годами н. э. Историко-урбанистическое исследование на основании картографических источников II–XIX вв. подтверждено данными из сопредельных дисциплин: античной литературы, археологии, нумизматики и т. п., The article presents may be a bold, but as it seems well-grounded hypothesis about the foundation of Roman military camp (castrum) as a trading post at Borysthenes (Dnieper) on the site of the future Kiev, most likely it was after Trajan conquest of Dacia, between AD 106–117. The research based on cartographic sources of the 2nd– 19th cc. is confirmed by data from different disciplines: ancient literature, archeology, numismatics etc.

Problem Statement and Purpose. The modern level of development of the main transport of Kiev and its suburbs is highlighted. It is proved that the topological prop­erties of auto and railways and main gas pipelines and high-voltage transmission lines within the boundaries of Kyiv and its immediate suburbs are identical. Given the high concentration of relevant communications in this part of the Kiev region and on the periphery of the capital of Ukraine, the corresponding properties are not accidental, but manifestation of the emergent properties of the settlement structure of this territo­ry, as an integral system that has not only ecistic but also transport and infrastructure unity. The purpose of the study is to identify the general patterns of modern spatial development of main modes of transport in the capital region of Ukraine.Data & Methods. Kiev became the main transport hub of Ukraine. Thus, a significant part of transit passengers and partly cargoes moves through the city and in its suburbs. As a result, changes occurred in the component-territorial structure - the largest net­work of logistic parks in Ukraine was created, the first multimodal transport complex in the state, the new railway-and-motorway crossing through the Dnipro River was opened, the main railway station Kyiv-Passenger was radically reconstructed. Also, a new type of urban transport, a city train, was introduced for Ukraine. The specific­ity of the topology of the main modes of transport led to the use of the appropriate methodological apparatus of the study. The cartographic, comparative-geographical, graphs are basically put. The research is based on the methods: cartographic, compar­ative-geographical, graphs.Results. The transport system of the capital and its suburbs during the years of in­dependence of the state has become even more pronounced polarization. Kyiv be­came the main transport hub of Ukraine. Thus, a significant part of transit passengers and some cargo moves through the city and its suburbs. The result was changes in the component-territorial structure - the largest network of logistics parks in Ukraine was created, the country's first multimodal transport complex was opened, a new rail­way-road crossing over the Dnieper River, and the main Kyiv-Pasazhyrsky railway station was radically reconstructed. It was found that the topological properties of highways and railways and main gas pipelines and high-voltage power lines within the city of Kyiv and its nearest suburbs are the same. Given the highest concentration of relevant communications in this part of Kyiv region and on the outskirts of the Ukrainian capital, the relevant properties are not accidental, but a manifestation of the emergent properties of the settlement structure of this territory as a whole system with not only ecstatic but also transport and infrastructural unity. Thus, it can be argued that in the future will develop a distribution network of these main modes of transport in the form of special infrastructure in the space between them. Accordingly, the city is focused on increasing development in these areas., Установлено, что топологические свойства авто- и железных дорог и маги­стральных газопроводов и высоковольтных линий электропередач в пределах г. Киева и его ближайшего пригорода являются идентичными. При условиях мак­симальной концентрации соответствующих коммуникаций в этой части Киев­ской области и на периферии столицы Украины данные свойства не случайны, а являются проявлением эмерджентных свойств расселенческой структуры этой территории, как целостной системы, которая имеет не только экистическую, а и транспортную и инфраструктурную целостность., Доведено, що топологічні властивості автомобільних доріг і залізниць та магі­стральних газопроводів і високовольтних ліній електропередач у межах м. Киє­ва та його найближчого передмістя є однакові. За умови найвищої концентрації відповідних комунікацій у цій частині Київської області та на периферії столи­ці України відповідні властивості є не випадковими, а проявом емерджентних властивостей розселенської структури цієї території, як цілісної системи, що має не лише екістичну, а й інфраструктурну єдність.

U ovome radu obrađuje se tema nastanka prve istočnoslavenske države na temelju podataka iz domaćih i stranih izvora. Glavni domaći izvor predstavlja ljetopis s početka 12. stoljeća pod imenom Povest’ vremennyh let. Po strukturi ljetopis se sastoji od nedatiranog uvodnog dijela, koji po uzoru na Bibliju počinje od Noe i potopa, i datiranog, povijesnog dijela, počevši od 852. godine. Među datiranim događajima izdvajaju se dva događaja, najznačajnija za nastanak prve istočnoslavenske države. Prvi od njih smješten je u 862. godinu, kada stanovnici Novgoroda pozivaju Rjurika, varjaškog kneza, kako bi vladao nad njima, koji zatim osniva prvu kneževsku dinastiju. Rjurika u ime njegova sina Igora nasljeđuje Oleg, koji 882. godine zauzima Kijev, prozivajući ga “majkom gradova ruskih”, te utemeljuje Kijevsku kneževinu. Od stranih izvora koji spominju Rus’ tog vremena obrađuju se bizantski i skandinavski izvori.

In the article, the social and cultural repercussion of the phenomenon of alchemy is considered using specific examples. The authors study the basis and motivation for the creation of modern-day alchemical legends within the “dwellings of philosophers” concept; the means of their hypothetical implementation in the symbolism and imagery of the architecture of Kyiv houses of the verge of 19-20th centuries, in particular so-called “House of Alchemists” in the Pechersk district. The concept of the archetypal nature of alchemical symbols explains why they are regularly reproduced in art on a conscious or subconscious level, and still perceived by society. A comparative analysis of the figures of the facades of the early-20th century “House of Alchemists” and similar elements of the architecture of other Kyiv buildings of that time reveals their similarity to the graphic symbols of alchemy, although it does not reveal absolute coincidences with those presented in alchemical lexicons. Therefore, the hypothesis about the alchemical intentions of the owners or architects of buildings is neither well-proven nor definitively refuted and requires further investigation. Nevertheless, the considered situation illustrates the specifics of the existence of the phenomenon of alchemy in its legendary mode, in which specific historical realities are not crucial for the creation of an attractive legend or are used selectively. Manifestations of the echo of the alchemical worldview in modern society can have both conscious and subconscious nature. In the case of the “House of Alchemists” in Kyiv’s Pechersk, such an echo is the very fact of appeal to the phenomenon of alchemy. It is significant that the name “House of Alchemists” appeared in our time when the popularity of the topic of alchemy is growing in the socio-cultural space. A perceptible echo of the phenomenon of alchemy in the realities of public life is an evidence of the relevance of its existence in the modern socio-cultural environment because the basic axiological ideals of the phenomenon have not undergone devaluation over time. Nowadays, the role of esoteric and non-scientific phenomena in the life of society is not diminished, and the image of alchemy as an alternative to modern rationality acquires new relevance. This situation seems to be inherent in transitional epochs marked by global shifts in worldview paradigms and axiological orientations motivating people to rediscover the “abyss of being”, in particular in the categories of alchemical philosophy with its rich figurative and mythological dimension. Equally, similar trends were characteristic of the period of the late 19th and early 20th centuries, when the mentioned “House of Alchemists” was built in Kyiv., В статье на конкретных примерах рассмотрено социокультурное отображение бытия феномена алхимии, исследованы основания и мотивация создания новейших алхимических легенд в духе концепции «философских домов», средства их гипотетической реализации в символике и эмблематике архитектуры киевских зданий на рубеже ХIХ - ХХ вв., в том числе так называемого «дома алхимиков» на Печерске. Концепция архетипов характера алхимических символов объясняет, почему в области изобразительного искусства на сознательном или подсознательном уровне они регулярно воспроизводятся и воспринимаются социумом. Проведенный сравнительный анализ фигур отделки фасадов «дома алхимиков» начала ХХ в. и подобных элементов архитектуры других киевских зданий того времени обнаруживает их сходство с графическими символами алхимии, хотя и не показывает абсолютных совпадений с представленными в алхимических лексиконах. Поэтому гипотеза об алхимических интенциях владельцев или архитекторов зданий не является ни точно доказанной, ни окончательно опровергнутой и требует дальнейших исследований. Однако независимо от того рассмотренная ситуация иллюстрирует специфику существования феномена алхимии в его легендарном модусе, когда для создания привлекательной легенды конкретные исторические реалии не имеют решающего значения или используются выборочно. Отображения алхимического мировоззрения в современном социуме могут иметь как сознательную, так и подсознательную природу. В случае с «домом алхимиков» на киевском Печерске таким сознательным отображением является сам факт апелляции к феномену алхимии. Показательно, что название «дом алхимиков» появилась именно в наше время, когда происходит рост популярности темы алхимии в социокультурном пространстве. Ощутимое эхо феномена алхимии в реалиях общественной жизни является свидетельством актуальности его бытия в современной социокультурной среде, ведь основные аксиологические идеалы явления не претерпели темпоральной девальвации. Сейчас, когда роль эзотерических и ненаучных явлений в жизни общества не является нивелированной, образ алхимии как альтернативы модернистской рациональности приобретает новую актуальность. Такая ситуация представляется типичной для переходных эпох, отмеченных глобальными сдвигами мировоззренческих парадигм и аксиологических ориентаций, побуждающих людей заново открывать «бездну бытия», в том числе и в категориях алхимической философии с ее богатым образно-мифологическим измерением. В равной степени подобные тенденции были присущи и периоду конца XIX - начала ХХ в., когда и был построен так называемый «дом алхимиков» в Киеве., У статті на конкретних прикладах розглянуто соціокультурне відлуння буття феномена алхімії, досліджено підґрунтя та мотивацію створення новітніх алхімічних легенд у дусі концепції «філософських осель», засоби їх гіпотетичної реалізації в символіці та емблематиці архітектури київських будинків межі ХІХ - ХХ ст., зокрема так званого «будинку алхіміків» на Печерську. Концепція архетипового характеру алхімічних символів пояснює, чому в царині образотворчості на свідомому або підсвідомому рівні вони регулярно відтворюються та сприймаються соціумом. Проведений порівняльний аналіз фігур оздоблення фасадів «будинку алхіміків» початку ХХ ст. та подібних елементів архітектури інших київських будинків того часу виявляє їх подібність до графічних символів алхімії, хоча й не виявляє абсолютних збігів із представленими в алхімічних лексиконах. Відтак гіпотеза щодо алхімічних інтенцій власників або архітекторів будівель не є ані достеменно доведеною, ані остаточно спростованою і потребує подальших розвідок. Однак незалежно від цього розглянута ситуація ілюструє специфіку існування феномена алхімії в його легендарному модусі, коли для створення привабливої легенди конкретні історичні реалії не мають вирішального значення або використовуються вибірково. Прояви відлуння алхімічного світогляду в сучасному соціумі можуть мати як свідому, так і підсвідому природу. У випадку з «будинком алхіміків» на київському Печерську таким свідомим відлунням є сам факт апеляції до феномена алхімії. Показово, що назва «будинок алхіміків» з’явилася саме в наш час, коли відбувається зростання популярності теми алхімії в соціокультурному просторі. Відчутне відлуння феномена алхімії в реаліях суспільного життя є свідченням актуальності його буття в сучасному соціокультурному середовищі, адже засадничі аксіологічні ідеали явища не зазнали темпоральної девальвації. Нині, коли роль езотеричних і позанаукових феноменів у житті суспільства не є знівельованою, образ алхімії як альтернативи модерній раціональності набуває нової актуальності. Така ситуація видається типовою для перехідних епох, позначених глобальними зрушеннями світоглядних парадигм і аксіологічних орієнтацій, що спонукають людей наново відкривати «безодню буття», зокрема і в категоріях алхімічної філософії з її багатим образно-міфологічним виміром. Рівною мірою подібні тенденції були притаманними і періоду кінця ХІХ - початку ХХ ст., коли й було побудовано так званий «будинок алхіміків» у Києві.

The article deals with the biography of the Kyiv voivode Zhiroslav Nazhirovich. The boyar is mentioned in the Kyiv Chronicle only once, in 1159, when he leaded the military unit of Torks that had been by the Kyiv prince Rostislav Mstislavich to Mensk to help the Polotsk prince Rogvolod Borisovich. The author admits that Zhiroslav was born in the first third of the 12th century and could be the son of both Nazhir from the entourage of Vladimir Vsevolodovich Monomakh and Nazhir Pereyaslavich who served the Prince of Kyiv Izyaslav Davidovich. Based on the laconic data of the chronicles one can assume that Zhiroslav, although he yielded in status to other Kyiv voivodes, he had the considerable experience in military affairs. The further fate of Nazhirovich, after his returning from the Mensk campaign in 1159, is not analyzed in the sources. His possible descendants can be the Trepolsky sergeant Sdeslav Zhiroslavich and the Kyiv voivode Daniil Zhirovich (Nazhirovich). Рассматривается биография киевского воеводы Жирослава Нажировича. Боярин упомянут в Киевской летописи всего один раз: в 1159 г. он возглавил отряд торков, посланный киевским князем Ростиславом Мстиславичем под Менск в помощь полоцкому князю Рогволоду Борисовичу. Автор допускает, что Жирослав родился в первой трети ХІІ в. и мог быть сыном как Нажира из окружения Владимира Всеволодовича Мономаха, так и Нажира Переяславича, служившего киевскому князю Изяславу Давидовичу. На основании лаконичных сведений из летописей высказано предположение, что Жирослав обладал значительным опытом в военных делах, хотя и уступал в статусе другим киевским воеводам. Дальнейшая судьба Жирослава Нажировича после возвращения из менского похода 1159 г. в источниках не прослеживается. Его возможными потомками можно считать трепольского урядника Сдеслава Жирославича и киевского воеводу Даниила Жировича (Нажировича).

W artykule dokonano próby identyfikacji osób występujących w Latopisie kijowskim pod imieniem „Sławn”. Wyrażono zdanie, że w opisach latopisarskich z lat 6679, 6695 i 6696 występują dwie różne osoby. Pod 6679 r. źródło wymienia Sławna, który odbijał atak na Dorohobuż księcia Włodzimierza Mścisławowicza. Był on urzędnikiem księcia dorohobuskiego Włodzimierza Andrzejowicza. Jego pochodzenia nie da się ustalić. Pod latami 6695 і 6696 autor latopisu odnotował Sławna Borysowicza, tysięcznika białogrodzkiego i wojewodę księcia Ruryka Rościsławowicza, biorącego udział w poselstwie do Suzdala w 1188 r. i wyprawie do ziemi halickiej w końcu 1188 r., lub na początku roku 1189. Sławn Borysowicz był synem bojara smoleńskiego i wojewody trepolskiego Borysa Zacharowicza oraz ojcem tysięcznika kijowskiego Iwana Sławnowicza. The article attempts to identify persons mentioned as Slavn in Kyiv cronicle. The author suggests the idea that two boyars are described in the annal entries in 6679, 6695 and 6696. In 6679 the source names Slavn who led the defense of Dorohobuzh against Prince Vladimir Mstislavich of Polonnoye. Slavn was the sergeant of Dorohobuzh prince Vladimir Andreevich. His origin is unknown. In 6695 and 6696 Rus’ chronicler mentioned Slavn Borisovich, the Bilhorod tysyatsky and voivode of Prince Rurik Rostislavich, who took part in the embassy in Suzdal in 1188 and in the campaign to the Galician land in the end of 1188 or in the beginning of 1189. Slavn Borisovich was the son of the Smolensk boyar and the Trepol voivode Boris and the father of Kiev tysyatsky Ivan Slavnovich. В статье сделана попытка идентификации лиц, обозначенных в Киевской летописи именем Славн. Высказывается мнение, что в летописных статьях 6679, 6695 и 6696 гг. речь идет о двух боярах. Под 6679 г. источник называет Славна, который руководил защитой г. Дорогобуж против князя Владимира Мстиславича из Полонного. Славн был урядником дорогобужского князя Владимира Андреевича. Его происхождение неизвестно. Под 6695 и 6696 гг. русский книжник упомянул Славна Борисовича, белгородского тысяцкого и воеводу князя Рюрика Ростиславича, который принимал участие в посольстве в Суздаль в 1188 г. и в походе в Галицкую землю в конце 1188 или в начале 1189 г. Славн Борисович был сыном смоленского боярина и трепольского воеводы Бориса Захаровича и отцом киевского тисяцкого Ивана Славновича.

У статті, на основі документів ГДА СБУ, досліджено обставини арешту кур’єра ЗЧ ОУН Ярослава Добоша. Доведено, що КДБ використав "справу Добоша" для розгортання репресії проти дисидентів (операція "Блок"), а також підриву авторитету ЗЧ ОУН в середовищі української діаспори. Впродовж тривалого періоду "образ Добоша" слугував радянській пропаганді доказом співпраці опозиційної української інтелігенції з західними розвідками. Проаналізувавши біографію Ярослава Добоша, з’ясовано, що на виконання небезпечної місії в Україні, він погодився виключно через свої патріотичні переконання. Потрапивши у заздалегідь підготовлену органами КДБ пастку, кур’єр ЗЧ ОУН виявився погано підготовленим. На допитах розповів про свої зв’язки із дисидентами у Києві та Львові, а також погодився публічно виступити із "каяттям". Повернувшись до Бельгії, Добош відмовився від своїх слів, виправдовуючись, що говорив під тиском. Однак його заява уже не мала суттєвого значення. В статье, на основе документов ОГА СБУ, исследованы обстоятельства ареста курьера ЗЧ ОУН Ярослава Добоша. Доказано, что КГБ использовал "дело Добоша" для развертывания репрессий против диссидентов (операция "Блок"), а также подрыва авторитета ЗЧ ОУН в среде украинской диаспоры. В течение длительного периода "образ Добоша" служил советской пропаганде доказательством сотрудничества оппозиционной украинской интеллигенции с западными разведками. Проанализировав биографию Ярослава Добоша, установлено, что исполнять опасную миссию в Украине он согласился исключительно по причине своих патриотических убеждений. Попав в заранее подготовленную органами КГБ ловушку, курьер ЗЧ ОУН оказался плохо подготовленным. На допросах рассказал о своих связях с диссидентами в Киеве и Львове, а также согласился публично выступить с "раскаянием". Вернувшись в Бельгию, Добош отказался от своих слов, оправдываясь, что говорил под давлением. Однако его заявление уже не имело существенного значения. The article carries out a research on circumstances of the arrest of Yaroslav Dobosh, who was a courier of the OUN Foreign cells (hereafter – ZCh), by the KGB authorities, using the documents of the Branch State Archive of the Security Service of Ukraine as its basis. It was indicated that the mentioned arrest had a significant influence on the dissident movement in Soviet Ukraine. It was proven that the KGB bodies used the "Dobosh case" to launch their massive repressions against the anti-Soviet intelligentsia ("Block" operation), and also to undermine the OUN’s credibility among the Ukrainian diaspora environment in the Western countries. The consequences of that event were reflected in the development of the entire Ukrainian national liberation movement of the 1970s. After analyzing the personality of Yaroslav Dobosh, we discovered that he had been raised in a nationally conscious and religious environment of the Ukrainian diaspora of Belgium. From his early years he joined the Ukrainian Youth Association and agreed to conduct a dangerous mission in Ukraine solely because of his convictions. During that period the OUN Foreign cells had been trying to establish connections with the dissident movement in Ukraine and support it. The tourism was one of the most effective ways of bringing couriers to the Soviet Union. The KGB bodies regularly arrested those couriers. Nevertheless, there was no better communication means between the ZCh OUN and the dissidents. Yaroslav Dobosh had walked into a trap, previously prepared and set by the KGB employees, that was a reason why he failed to spot any danger and was arrested. During interrogations, he revealed his connections with the dissidents in Kyiv and Lviv – Zinovia Franko, Ivan Svitlychnyi, Leonid Selezenko and Stephania Gulyk. In addition to that, he agreed to publicly make a repentance. After that Yaroslav Dobosh was allowed to return home. In Belgium he immediately abandoned his testimonies and claimed that he had been forced and pressed to come out with a speech. However, those statements were of no importance. The KGB organs actively used Dobosh image as a proof of the dissidents cooperation with the Western intelligence services. Emphasizing the failure of the ZCh OUN operation, they launched a campaign to combat "Ukrainian bourgeois nationalism" in Western Ukraine and made provocations to intensify disputes in the anti-Soviet camps of the Ukrainian diaspora.

The purpose of the article is to explore the hull of monuments of the XVIII century with a rare iconographic plot "Balykin Icon of the Mother of God" in the collections of the National Kiev Pechersk Historical and Cultural Reserve and the National Art Museum of Ukraine. The methodology of the research is based on the principles of system art analysis. Scientific novelty is to demonstrate the scientific circulation of the monuments of the XVIII century with a rare plot "Balykin's Icon of the Mother of God," as well as to clarify their attribution and identify the features of iconography images. Conclusions. According to the results of complex studies of monuments with the plot of the "Balykin Icon of the Mother of God" from the collections of the NKPIKZ: the icon KPL G 948, the shroud sewn with the picturesque inserts KPL T 1085 and the icon of 1769 (and 495) from the collection of NNMU, a hull of a few monuments with rare iconography is introduced into the scientific circulation. It is proved that the icon of 1769 (and 495) from the collection of the National Art Museum can be regarded as an exact copy of the list, made with preservation of technology, style, and iconography of the revered prototype. A shroud with picturesque inserts KPL T 1085 from the funds of NKPIKZ can be defined as air "The Virgin with the Child (in the iconographic type "Balykynskaya") surrounded by cherubs." Considering the stylistic proximity to the monuments of the XVIII century to Chernigov region, it is possible to assume Chernigov or female monasteries of the Chernigov diocese as a place of creation and origin. In the icon KPL G 948 (NKPIKZ), due to the introduction of iconographic elements from the icons of the Passion Cycle (the gesture of the raised hands of the Virgin) and from the arsenal of medieval European painters (the Christ Child lying on white cloths, an apple in His hand) in the composition "Balykin Icon of the Mother of God" an additional general symbolism of the image (the symbolism of the redeeming Sacrifice of the Savior) is revealed., Цель работы заключается в изучении корпуса памятников XVIII века с редким иконографическим сюжетом «Балыкинская икона Божией Матери» в собраниях Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника и Национального художественного музея Украины. Методология исследования заключается в применении принципов системного искусствоведческого анализа. Научная новизна заключается во введении в научный оборот памятников XVIII века с редким сюжетом «Балыкинская икона Божией Матери», уточнении их атрибуции и выявлении особенностей иконографии изображения. Выводы. По результатам комплексных исследований памятников с сюжетом «Балыкинская икона Божией Матери» из фондов НКПИКЗ – иконы (инв. № КПЛ-Ж-948), пелены шитой с живописными вставками (инв. № КПЛ-Т-1085) – и иконы 1769 г. (инв. № И-495) из собрания НХМУ в научный оборот вводится корпус немногочисленных памятников с редкой иконографией. Доказано, что икону 1769 г. (инв. № И-495) из собрания НХМУ возможно атрибутировать как точную копию-список, выполненную с сохранением техники, стилистики и иконографии почитаемого прототипа. Пелену с живописными вставками (инв. № КПЛ-Т-1085, НКПИКЗ) возможно атрибутировать как воздух «Богоматерь с Младенцем (в иконографическом типе "Балыкинская") в окружении херувимов». Учитывая стилистическую близость к памятникам XVIII в. Черниговщины, как место создания и происхождение возможно предположить Чернигов или женские монастыри Черниговской епархии. В иконе (инв. № КПЛ-Ж-948, НКПИКЗ), благодаря введению в композицию «Балыкинской иконы Божией Матери» иконографических элементов из икон Страстного цикла (жест поднятых рук Богородицы) и из арсенала средневековых европейских живописцев (Младенец Христос, лежащий на белых пеленах, яблоко в Его руке), дополнительно раскрывается общая символика образа – символика искупительной Жертвы Спасителя., Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити корпус пам’яток XVIII століття з сюжетом рідкісної іконографії «Баликінська ікона Божої Матері» в зібраннях Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Національного художнього музею України. Методологія дослідження полягає в застосуванні принципів системного мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна полягає у введенні в науковий обіг пам’яток XVIII століття з рідкіснім сюжетом «Баликінська ікона Божої Матері», уточненні їх атрибуції та виявленні особливостей іконографії зображення, його символіки. Висновки. За результатами комплексних досліджень пам’яток із сюжетом «Баликінська ікона Божої Матері» з фондового зібрання НКПІКЗ – ікони (інв. № КПЛ-Ж-948), пелени шитої з живописними вставками (інв. № КПЛ-Т-1085) – та ікони 1769 р. (інв. № И-495) із зібрання НХМУ в науковий обіг вводиться корпус нечисленних пам’яток XVIII ст. з рідкісною іконографією. Доведено, що ікону 1769 р. (інв. № И-495, НХМУ) можливо атрибутувати як точну копію-список, котра виконана зі збереженням техніки, стилістики та іконографії шанованого прототипу. Пелену з живописними вставками (інв. № КПЛ-Т-1085, НКПІКЗ) можливо, спираючись на іконографію та історію образа, атрибутувати як воздух "Богоматір із Немовлям (в іконографічному типі "Баликінської") в оточенні херувимів». Враховуючи стилістичну близькість до пам’яток XVIII ст. Чернігівщини, як місце створення и походження можна назвати Чернігів або жіночі монастирі Чернігівської єпархії. В іконі (інв. № КПЛ-Ж-948, НКПІКЗ) завдяки введенню в композицію «Баликінської ікони Божої Матері» іконографічних елементів з ікон Страсного циклу (жест піднятих рук Богородиці) та із арсеналу середньовічних європейських живописців (Немовля Христос, лежачий на білих пеленах, яблуко в Його руці) додатково розкривається загальна символіка образа – символіка викупної Жертви Спасителя.

Objective: This research is conducted to analyze the experience and current trends of city branding in Ukraine. Research methodology. The descriptive, analytical and comparative methods are used. This methodological approach allows to reveal and analyze the formation of national experience of city branding such as brands of Kyiv, Lviv, Chernihiv and other cities, to compare their brand strategis and identify their positive and negative sides. Scientific novelty lies in the actual value of the city as a geocultural object and involving branding techniques to the process of urban identity development. Investigation of functional components that shape a national brand through city branding. Conclusions. Today in Ukraine there are all prerequisites for creating and developing vibrant and powerful city brands. However, there are some problems that prevent constructing a powerful city and national brand. Lviv as a brand is the best example of national city branding. The capital of Ukraine Kiev is one of the most interesting tourist destinations, which requires coherent and consistent applying of city branding techniques. Chernihiv is a city with beautiful city logo that reflects its cultural identity and forms a unique geocultural image,. but at the same time promotion of the brand and its representation is not sufficient., Цель работы: исследование проведено с целью анализа опыта и современных тенденций брендинга городов Украины. Методология исследования заключается в применении описательного, аналитического и сравнительного методов. Указанный методологический подход позволяет раскрыть и проанализировать отечественный опыт по формированию и продвижению брендов таких городов, как Киев, Чернигов, Львов и других, сравнить бренд стратегии городов и выявить их положительные и отрицательные стороны. Научная новизна работы заключается в актуализации значения города как геокультурного объекта и привлечения брендинговых техник в процесс развития городской идентичности на современном этапе отечественного государства. В выявлении и исследовании функциональных составляющих формирования национального бренда на основе геокультурного брендинга городов. Выводы. На сегодня в Украине существуют все предпосылки для создания и развития ярких и мощных геобрендов, однако есть ряд проблем, которые мешают сконструировать необходимый геобренд. Бренд г. Львов является лучшим образцом отечественного геобрендинга. Столица Киев – одна из самых интересных туристических локаций, требующая слаженного и последовательного применения брендинговых техник. Чернигов – город с прекрасной визуальной символикой, которая отражает его культурную идентичность, формирует уникальный геокультурный образ города. Но, вместе с тем, продвижение бренда и его широкое представление почти отсутствует., Мета роботи. Дослідження проведене з метою аналізу досвіду та сучасних тенденцій брендінгу міст України. Методологія дослідження полягає у застосуванні описового, аналітичного та порівняльного методів. Зазначений методологічний підхід дає змогу розкрити та проаналізувати вітчизняний досвід із формування і просування брендів таких міст, як Київ, Чернігів, Львів та інших, порівняти бренд-стратегії міст та виявити їх позитивні та негативні аспекти. Наукова новизна роботи полягає в актуалізації значення міста як геокультурного об’єкта та залучення брендінгових технік до процесу розвитку міської ідентичності на сучасному етапі вітчизняного державотворення, а також виявленні та дослідженні функціональних складових формування національного бренду на основі геокультурного брендінгу міст. Висновки. На сьогодні в Україні існують усі передумови для створення та розвитку яскравих та потужних геобрендів. Проте є низка проблем, які заважають їх сконструювати. Бренд м. Львів є найкращим зразком вітчизняного геобрендінгу. Київ – це одна з найцікавіших туристичних локацій, яка потребує злагодженого та послідовного застосування брендінгових технік. Чернігів – місто з прекрасною візуальною символікою, яка відображає його культурну ідентичність, формує унікальний геокультурний образ. Водночас, просування бренду та його широке представлення майже відсутнє.

The article analyzes the preconditions and construction of the Kiev film factory VUFKU. Archival documents on a specified issue are introduced for scientific circulation, В статье анализируются предпосылки и строительство Киевской кинофабрики ВУФКУ. В научный оборот вводятся архивные документы по указанному вопросу, У статті аналізуються передумови та будівництво Київської кінофабрики ВУФКУ. До наукового обігу вводяться архівні документи з означеного питання.

This article analyzes the memoir of a Russian-speaking Jewish lawyer, Aleksei Goldenveiser (1890–1979), as a source on the history of Kyiv during the revolutionary period (1917–1921). His work stands out among other reminiscences about the Revolution in Ukraine because of the author’s unprecedented attention to details of everyday life, along with his self-identification as simply an apolitical resident of Kyiv. Especially striking is the author’s satirical, even acerbic, tone in the description of all the political regimes that came to power in Kyiv during the Revolution: Ukrainian, White, and Bolshevik. This article proposes to conceptualize Goldenveizer’s position as metahistorical skepticism or as a strategy of conscious resistance to grand narratives, which is grounded in identification with the local and a focus on everydayness. It argues the Goldenveizer developed this narrative strategy following the failure, in the summer of 1917, of the political project of a civic, multinational, and urban identity. Although Goldenveizer served on the Executive Committee of United Civic Organizations in Kyiv and, briefly, on the Small Rada of the Ukrainian Central Rada, he felt like an outsider in politics of the day and described it as an astute bystander rather than participant. Because of this position, he was the first to note the reversal of imperial hierarchies and the creation of a new category: “national minorities.” At the same time, Goldenveizer consistently attempted in his memoir to check his own political and cultural biases, as one can see in his ambiguous treatment of the Ukrainian language and the Ukrainian national movement., Статья посвящена анализу воспоминаний русскоязычного еврейского адвоката Алексея Гольденвейзера (1890–1979) как источника по истории Киева революционного периода (1917–1921). Его труд выделяется среди других воспоминаний о революции на Украине благодаря беспрецедентному вниманию к деталям повседневной жизни, а также самоидентификации автора просто как аполитичного жителя Киева. Сатирический, даже желчный тон автора особенно заметен в описаниях всех политических режимов, которые приходили к власти в Киеве во время революции: украинского, белого и большевистского. Автор предлагает концептуализировать позицию Гольденвейзера как «метаисторический скептицизм», или стратегию сознательного сопротивления большим нарративам, которая базируется на идентификации с локальным и фокусе на повседневности. Показано, что Гольденвейзер выработал эту нарративную стратегию после поражения летом 1917 г. политического проекта гражданской многонациональной городской идентичности. Хотя Гольденвейзер был членом Исполнительного комитета Объединенных общественных организаций Киева, а также Малой рады Украинской центральной рады, в политике того времени он чувствовал себя аутсайдером и описывал ее как наблюдательный посторонний, а не участник. Благодаря такой позиции он первым обратил внимание на полную перестановку имперских иерархий и создание новой категории «национальных меньшинств». В то же время Гольденвейзер постоянно старался не допустить, чтобы его культурные и политические предпочтения сделали текст односторонним, что привело к неоднозначной оценке украинского языка и украинского национального движения.

Показано, що фотопортрет піонера вітчизняного літакобудування, князя О.С. Кудашева, який з 2010 р. поширюється засобами інформації, є несправжнім. На підґрунті біометричної діагностики та фізіогностики доведено, що на цій фотографії зображений Микола Карлович Гарф, інженер шляхів сполучення, викладач інженерного відділення Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ, який проводив заняття з будівельної механіки та складання проектів мостів для студентів третього курсу в період з 1.09.1900 до 1.09.1903 рр., Показано, что фотопортрет пионера отечественного самолетостроения, князя А.С. Кудашева, который с 2010 г. тиражируется средствами информации, – ненастоящий. С помощью методов биометрической диагностики и физиогностики доказано, что на этой фотографии изображен Николай Карлович Гарф, инженер путей сообщения, преподаватель инженерного отделения Киевского политехнического института Императора Александра II, проводивший занятия по строительной механике и составлению проектов мостов для студентов третьего курса в период с 1.09.1900 до 1.09.1903 гг., This article demonstrates that the photo of the Ukrainian aircraft engineering pioneer, prince O. S. Kudashev, being circulated in the media since2010, is false. Based on biometrical and physiognosis research, the authors argue that this is the portrait of Mykola Karlovych Garf, a railroad engineer and instructor in the Engineering Section of the Emperor Alexander II Kyiv Polytechnic Institute, who gave classes on construction mechanics and design of bridges for the third-year students between September 1, 1900 and September 1, 1903.

В статье описано, какие перемены в жизни Ф. В. Тарановского вызвала революция 1917 года. Проанализирована его научная и преподавательская деятельность вплоть до отъезда в Белград. Работа является попыткой реконструировать события того времени и понять, что предшествовало его эмиграции. Такое исследование представляет важность, так как позволяет понять, как изменилось мировоззрение ученого с приходом новой власти, проанализировать его личное отношение к таким переменам. Описывая период жизни Тарановского между 1917 и 1920 годами, правоведы останавливаются на выдержках из его биографии. Указано, что он был членом Украинской академии наук и преподавал в Таврическом университете. Сведения частями опубликованы в разных источниках. Между тем, по нашему мнению, стоит проанализировать картину целиком., The article describes changes in the life of F.V. Taranovskiy that were caused by the revolution of 1917. His scientific and teaching activities have been analyzed up to the time of departure to Belgrade. The work is an attempt to reconstruct the events of that time and to understand what preceded emigration. Such study is important since it allows understanding how the scientist’s worldview has changed with the advent of the new power; analyzing his personal attitude to such changes. Describing the period of Taranovskiy life between 1917 and 1920, the lawyers focused on excerpts of his biography. It is indicated that he was a member of the Ukrainian Academy of Sciences and taught at the Taurida University. Parts of information are published in different sources. Meanwhile, in our opinion, it is worth analyzing the whole picture., №2(43) (2018)

Мета дослідження полягає в уточненні таких базових понять, як "школа", "майстерня", "художня традиція", "стиль", "манера", "ідея", "тема", "сюжет", "канон" стосовно іконопису Києва та Києво Печерської лаври. Методологія дослідження полягає в застосуванні принципів історизму та системно-порівняльного аналізу. Наукова новизна по-лягає у поясненні ролі й значення термінів "школа", "майстерня", "художня традиція", "стиль", "манера", "ідея", "те-ма", "сюжет", "канон" на конкретних прикладах. Висновки. З'ясовано, що термін "школа" визначає об’єднання пам’яток за територіальною ознакою (місцем створення): Київ, Києво Печерська лавра; "майстерня" термін, який використовується в основному в контексті вивчення пам'яток образотворчого мистецтва Лаври; розуміють майстрів, пов'язаних працею над одними об'єктами або замовленнями. Своя система зразків у кожній з шкіл на середину XVII ст. створили передумови до формування різних художніх традицій київської та лаврської. Об’єднуючим чинником для обох шкіл слугували ідеї, теми, сюжети та своєрідне тлумаченні канону. Основні ідеї, які знайшли особливе ві-дображення у мистецтві Лаврської обителі, "ідея Розп’ятого", тема Богородиці і "Лавра як уділ Богородиці", тема чернецтва догматично пов’язана як з концепцією Христа Розп’ятого, так і з Богородичними мотивами. Ці ідеї слугу-вали підґрунтям для створення пасійних сюжетів, які складають окремий цикл у лаврському образотворчому мисте-цтві, богородичних сюжетів, які отримали особливу київську та лаврську редакцію та складання іконографії багатьох сюжетів, пов’язаних із зображенням прп. Отців Печерських. Каноном для лаврського іконопису традиційно була гре-цька ікона як зразок боговдохновенного сакрального мистецтва; провідними творами, на які орієнтувалися іконопис-ці Києва (тобто, каноном), були ікони, створені для іконостасів Києво Печерської лаври., Цель исследования заключается в уточнении таких базовых понятий, как "школа", "мастерская", "худо-жественная традиция", "стиль", " манера", "идея ", "тема", "сюжет", "канон" в контексте иконописи Киева и Киево Печерской лавры. Методология исследования включает в себя применение принципов историзма и системно сравнительного анализа. Научная новизна заключается в уточнении роли и значения терминов "школа", "мастерс-кая", "художественная традиция", "стиль", "манера", "идея", "тема", "сюжет", "канон" на конкретных примерах. Вы-воды. Под термином "школа" подразумевается объединение памятников по территориальному признаку (месту создания): Киев, Киево Печерская лавра; "мастерская" термин, используемый в основном в контексте изучения па-мятников изобразительного искусства Лавры; подразумеваются мастера, связанные работой над одними объекта-ми или заказами. Своя система образцов в каждой из школ к середине XVII в. создала предпосылки к формирова-нию различных художественных традиций – киевской и лаврской. Киевская художественная традиция в иконописи складывалась с ориентацией на образцы европейского барокко и маньеризма, лаврская – на греческие, афонские, кипрские. Кроме барочной магистральной линии (стиля), в киевской и лаврской иконописи присутствует полисти-лизм как параллельная художественная тенденция. Объединяющим фактором для обеих школ (киевской и лаврс-кой) служили идеи, темы, сюжеты и своеобразное толковании канона. Основные идеи, которые нашли особое от-ражение в искусстве Лаврской обители, "идея Распятого", тема Богородицы и "Лавра как удел Богородицы", тема монашества догматически связана как с концепцией Христа Распятого, так и с Богородичными мотивами. Эти идеи служили основой для создания пассийных сюжетов, которые составляют отдельный цикл в лаврском изобразите-льном искусстве, богородичных сюжетов, которые получили особую киевскую и лаврскую редакцию, и сюжетов, связанных с изображением прп. Отцов Печерских. Каноном для лаврской иконописи традиционно была греческая икона как образец боговдохновенного сакрального искусства; ведущими произведениями, на которые ориентирова-лись иконописцы Киева (т.е. каноном), были иконы, созданные для иконостасов Киево Печерской лавры., The purpose of the article is to clarify such basic concepts as "school", "workshop", "artistic tradition", "style", "manner", "idea", "theme", "story", "traditions" in the context of the iconography of Kiev and Kiev Pechersk Lavra. The methodology of the research is to apply principles of historicism and systematic comparative analysis. Scientific novelty is to clarify the role and meaning of the terms "school", "workshop", "artistic tradition", "style", "manner", "idea", "theme", "story", "traditions" of the examples. Conclusions. As a result of the research, it is established that the term "school" defines the association of monuments on a territorial bases (place of creation) Kiev, Kiev Pechersk Lavra; this is a local phenomenon that is caused by territorial limits. "Workshop" is a term mainly used in the context of studying the monuments of fine arts of the Lavra; it means masters, work-related over some objects or orders. Its system of samples in each school in the middle of the XVII century created prerequisites for the formation of various artistic traditions of Kiev and Lavra. Kyiv artistic tradition in the iconography formed with the focus on the samples of European baroque and Mannerism, Lavra’s based on Greek, Athonite, Cypriot. It should be noted that in addition to baroque trunk line (style) in Kiev and Lavra iconography polystylism is a parallel artistic tendency. The main ideas that found a special reflection in the art of the Lavra monastery are the "idea of the Crucified", the theme “The Virgin”, "Lavra as the Destiny of the Virgin", the theme of monasticism is dogmatically connected both with the concept of the Crucified Christ, and with the Mother of God motives. These ideas served as the basis for creating passion motives that make up a separate cycle in the Lavra fine arts, the Virgin plots, which received a special Kiev and Lavra editorship and compilation of iconography of subjects connected with the depiction of St. Fathers of the Caves. Canon Traditionally, for the iconography of the Lavra, was the Greek icon as a model of divinely inspired sacred art; leading works, which icon painters of Kiev oriented on (i.e., the canon), were icons created for iconostasis of the Kiev Pechersk Lavra.

Мета дослідження – виявлення на території України та м. Києва зв’язку між геомагнітними і радоновими аномаліями під час вивчення геоекологічної обстановки території та оцінки її екологічної безпеки. Геомагнітні та радонові аномальні поля є суттєвими геофізичними чинниками навколишнього середовища, які значною мірою визначають його екологічний стан. Спільний аналіз геомагнітних і радонових аномалій дасть змогу обґрунтованіше виділяти екологічно небезпечні зони, які не є такими за одним з цих факторів. Методика дослідження полягає в застосуванні дискримінантного виявлення кореляційно-генетичних зв’язків між даними про радоноактивність порід фундаменту, що отримана за польовими і лабораторними визначенням на невеликій площі, з аномальним магнітним полем та розломами, і подальшого поширення знайденої закономірності на всю територію вивчення. Результати: для території Українського щита виявлено кореляцію радонових і уранових аномалій з від’ємними магнітними аномаліями регіонального і локального класів і з розломами та зонами тріщинуватості, по яких радон надходить на земну поверхню. Максимальна кількість радону встановлена в геодинамічних активних зонах покривних відкладів, які пов’язані з розривними порушеннями в корінних породах. Виконано аналіз природних і техногенних магнітних і радонових аномалій на території Києва, а також у різних спорудах, приміщеннях і у метрополітені. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше на території України проведено сумісний аналіз магнітного поля з радоновими аномаліями і розломами. Показано, що як на регіональному, так і локальному рівні уранові, радонові аномалії і родовища пов’язані переважно з негативними аномаліями геомагнітного поля різних класів або приурочені до їх градієнтних зон. Практична значущість: запропоновано фізико-мінералогічне і тектонічне обґрунтування такого зв’язку, а також виявлені місця з перевищенням допустимих норм магнітного поля і радіаційного випромінювання. The aim of this research is to detect the connection between geomagnetic and radon anomalies in the area of Kyiv Ukraine, studying the geoecological situation of the territory, and assessing its ecological safety. Geomagnetic and radon abnormal fields are significant geophysical factors of the environment, which largely determine the ecological state. Used method is based on discriminant detection of correlation-genetic relationships between data of radon activity of basement rocks (determinated in the field and in laboratory) on a small area with magnetic fields and then spreading the found regularity to the entire study area. Results: for the Ukrainian shield territory found a correlation of radon and uranium anomalies with negative regional and local magnetic anomalies, faults and fracture zones, where radon enters to the Earth's surface. The analysis of natural and man-made magnetic and radon anomalies in the territory of Kiev, as well as in various buildings premises, and underground has been carried out. Originality of the research is determined by the fact that for the first time in Ukraine a comparative analysis of the magnetic field with radon anomalies has been conducted. The practical significance: the authors proposed physical, mineralogical, and tectonic justification of this link and found territories with an excess of allowable magnetic field and radiation. Цель исследования – выявление на территории Украины и в г. Киеве связи между геомагнитными и радоновыми аномалиями при изучении геоэкологической обстановки территории и оценке ее экологической безопасности. Геомагнитные и радоновые аномальные поля являются существенными геофизическими факторами окружающей среды, которые в значительной степени определяют ее экологическое состояние. Совместный анализ геомагнитных и радоновых аномалий позволит более обоснованно выделять экологически опасные зоны, которые не являются таковыми по одному из этих факторов. Методика исследования заключается в применении дискриминантного выявления корреляционно-генетических связей между данными о радоноактивности пород фундамента, полученной по полевым и лабораторным определениям на небольшой площади с аномальным магнитным полем, разломами, и распространения затем найденной закономерности на всю территорию изучения. Результаты: для территории Украинского щита выявлена корреляция радоновых и урановых аномалий с отрицательными магнитными аномалиями регионального и локального классов и с разломами и зонами трещиноватости, по которым радон поступает на земную поверхность. Максимальное количество радона установлено в геодинамических активных зонах покровных отложений, связанных с разрывными нарушениями в коренных породах. Выполнен анализ природных и техногенных магнитных и радоновых аномалий на территории Киева, а также в различных сооружениях, помещениях и метрополитене. Научная новизна исследования определяется тем, что впервые на территории Украины проведен совместимый анализ магнитного поля с радоновыми аномалиями и разломами. Показано, что как на региональном, так и локальном уровне урановые, радоновые аномалии и месторождения связаны в основном с отрицательными аномалиями геомагнитного поля разных классов или приурочены к градиентным зонам. Практическая значимость: предложено физико-минералогическое и тектоническое обоснование такой связи, а также выявлены места с превышением допустимых норм магнитного поля и радиационного излучения.

Актуальные вопросы изучения и преподавания истории, социально-гуманитарных дисциплин и права : материалы междунар. науч.-практ. конф. к 100-летию исторического факультета ВГУ имени П. М. Машерова, Витебск, 26-28 апреля 2018 г. - Витебск : ВГУ имени П. М. Машерова, 2018. - С. 27-28. - Библиогр.: с. 27-28 (14 назв.)., Об уточнении даты взятия Киева монголами.

Показано, що фотопортрет піонера вітчизняного літакобудування, князя О.С. Кудашева, який з 2010 р. поширюється засобами інформації, є несправжнім. На підґрунті біометричної діагностики та фізіогностики доведено, що на цій фотографії зображений Микола Карлович Гарф, інженер шляхів сполучення, викладач інженерного відділення Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ, який проводив заняття з будівельної механіки та складання проектів мостів для студентів третього курсу в період з 1.09.1900 до 1.09.1903 рр. This article demonstrates that the photo of the Ukrainian aircraft engineering pioneer, prince O. S. Kudashev, being circulated in the media since 2010, is false. Based on biometrical and physiognosis research, the authors argue that this is the portrait of Mykola Karlovych Garf, a railroad engineer and instructor in the Engineering Section of the Emperor Alexander II Kyiv Polytechnic Institute, who gave classes on construction mechanics and design of bridges for the third-year students between September 1, 1900 and September 1, 1903. Показано, что фотопортрет пионера отечественного самолетостроения, князя А.С. Кудашева, который с 2010 г. тиражируется средствами информации, – ненастоящий. С помощью методов биометрической диагностики и физиогностики доказано, что на этой фотографии изображен Николай Карлович Гарф, инженер путей сообщения, преподаватель инженерного отделения Киевского политехнического института Императора Александра II, проводивший занятия по строительной механике и составлению проектов мостов для студентов третьего курса в период с 1.09.1900 до 1.09.1903 гг.

Первая мировая война и становление Версальско-Вашингтонской системы международных отношений : материалы междунар. науч.-практ. конф. к 100-летию Великой войны 1914-1918 гг., Витебск, 18-20 октября 2018 г. - Витебск : ВГУ имени П. М. Машерова, 2018. - С. 63-67., В статье рассматриваются национальный вопрос и направления деятельности белорусских организаций в Киеве и Одессе в период Первой мировой войны.

Городец Остерский (1098 г.) в XII в. стал плацдармом для завоеваний Киева и Переяславля, но о его округе сведений не было. На карте 1773 г. помечены размещенные севернее города следы протяженного укрепления, назначение которого забылось. В X–XIII вв. это могла быть граница с черниговскими владениями, за которой простирались болота. Ее дуга охватывала северные окрестности Городца площадью 1,3 тыс. кв. км. Южнее Городцу принадлежали город Носов и городище Крехаев. Их соединяла линия памятников, удаленных от р. Остра на 10–23 км: площадь этой зоны 1,3 тыс. кв. км. Южнее лежали владения Переяславля: их рубеж почти параллелен остерской границе и отделен от него на 15–18 км. С учетом этих данных, рубежи Остерской волости обретают реальность. Ее совокупная площадь насчитывала 2,6 тыс. кв. км, что близко к размерам ядра Переяславского княжения после изъятия у него киевской «полосы» по «разделу» Ярослава (2,8 тыс. кв. км). Таким образом, Юрий Долгорукий и черниговские Ольговичи имели весомые основания для длительных войн за столь обширные земли., In the 12th century Gorodets Ostersky (1098) became a staging ground for Kiev and Pereyaslavl’ conquests; however, no information on its vicinity was available. The 1773 map contains an outline of a long fortification line located north of the city whose purpose is now lost. In the 10th–13th cc. it, probably, performed the function of a borderline with the Chernigov lands, with marshes extending beyond it. Its curve surrounded the northern vicinity of Gorodets which had an area of 1,300 sq. km. Gorodets owned the town of Nosov and the fortified settlement of Krekhaev located south of the city. They were linked to a line of sites located some 10–23 km away from the Oster River; the area of this zone is 1,300 sq. km. The Pereyaslavl’ lands were further to the south; their boundary runs almost parallel to the Oster border and is 15–18 km away. Given these data, the borders of the Oster Volost can be realistically traced down. The total area of the volost was 2,600 sq. km, which is similar to the core of the Pereyaslavl’ principality after the Kiev ’belt’ was appropriated from it in accordance with the Prince Yaroslav ’division’ (2,800 sq. km). Therefore, Yury Dolgoruky and the Olgovits from Chernigov had weighty reasons to wage long wars to win such vast lands., №249 (2018)

Киев – древний город с неповторимой историей. Огромную роль в его развитии сыграли храмы. Вплоть до ХХ века они влияли на формирование структуры города, внешнего вида застройки, общего впечатления от городской среды, жизни населения.В ХХ веке большая часть храмов была уничтожена, древняя градостроительная структура разрушена. Но историческое прошлое продолжает влиять на жизнь современного Киева и сегодня.В истории Киева можно выделить три периода, которые по-разному формировали религиозную ситуацию в жизни города и процесс строительства храмов. Период Киевской Руси характеризуется интенсивной градостроительной деятельностью и строительством храмов. В польско-литовский период строительная деятельность была менее активной. В период покорения Российской империей активное строительство храмов принесло новые стили и типы храмов в Киев.В целом такая разная история Киева привела к формированию специфических типов сакральных объектов и городской среды, в которой они располагались. В соединении с особенностями природной среды богатое событиями прошлое создало тот неповторимый облик Киева, которым восхищались многие современники., Kyiv is ancient city with a unique history. A huge role in its development the temples have played [19]. Down to ХХ of century they influenced formation of city structure, appearance of building, general impression from urban environment and life of the population.In ХХ century the most part of temples was destroyed, the ancient town-planning structure is destroyed too [3]. But the historical past continues to influence life of modern Kyiv today.In a history of Kyiv it is possible to allocate three periods, which differently formed a religious situation in life of the city and process of temples construction. The period Kyivan Rus was characterized by intensive town-planning activity and construction of temples. In the Polish-Lithuanian period the building activity was less active. During conquest by the Russian empire the active construction of temples has brought new styles and types of temples into Kyiv [12, 13].Generally such different history of Kyiv has resulted in formation of specific types of sacral objects and urban environment, in which they located down. In the combination with the peculiarities of natural environment, rich events of the past have created that unique look of Kyiv, which many contemporaries admired with [2].

Розкрито ознаки, функції та типи публічних просторів міст. Охарактеризовано передумови трансформацій публічних просторів пострадянських міст. Визначено традиційні та специфічні трансформації публічних просторів Києва. Проаналізовано поширення в Києві процесів комерціалізації публічних просторів, обмеження доступу та виокремлення публічних просторів, їх «б’ютифікацію», віртуалізацію, перехід основної функції від спілкування до споглядання, доместикацію публічних просторів, зростання ролі молів як публічних просторів, відкриття закритих публічних просторів, сакралізацію та європеїзацію публічних просторів міста., Раскрыты признаки, функции и типы публичных пространств городов. Охарактеризованы предпосылки трансформаций публичных пространств постсоветских городов. Определены традиционные и специфические трансформации публичных пространств Киева. Проанализировано распространение в Киеве процессов коммерциализации публичных пространств, ограничения доступа и обособление публичных пространств, их «бьютификация», виртуализация, переход основной функции от общения к созерцанию, доместикация публичных пространств, рост роли молов как публичных пространств, открытие закрытых публичных пространств, сакрализация и европеизация публичных пространств города., In different historical periods the role of different functions of urban public spaces inUkraine(political, communication, entertainment, shopping, recreational, territorial identity and self-identification, etc.) has changed. Now public spaces ofUkraine’s cities and especially of Kyiv are characterised by overlapping of universal and specific transformations. This paper examines the causes, positive and negative effects of commercialisation and privatisation of public spaces, their separation, "closure", "Disneyfication", "Europeanisation", virtualisation, sacralisation, the growing role of malls as public spaces. We focused on the analysis of preconditions for urban public spaces transformation in post-Soviet space, identification of specific trends and prospects of their possible changes. In this regard, Kyiv is a good case as former Soviet city where various factors lead to distinct expression of both traditional and specific transformations in time and space. The paper presents the results of a questionnaire survey of the Kyiv's students in2014 inorder to understand the importance and frequency of usage of different types of public spaces. We found that the role of malls as public space for leisure and communication increases, but there is a difference of opinion on the value of malls as public spaces for local students and those who came from other regions.