Search

У статті досліджено організаційні та економічні умови, за яких формується виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств галузі свинарства в Україні. Галузь свинарства та ринок м’яса свиней є традиційними і відіграють важливу роль у забезпеченні населення м’ясом та м’ясними продуктами. Попит на м’ясо свиней у світі зростає, що обумовлено як зростанням населення світу, так і економічним розвитком окремих країн світу. Україна за умови нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції галузі свинарства може стати важливим учасником світового ринку м’яса свиней. Встановлено, що стан галузі не забезпечує сталого та ефективного виробництва свинини в Україні і потребує суттєвого покращення. Визначено, що обсяги виробництва свинини, насамперед, залежать від кількості поголів’я свиней та їх продуктивності. Доведено, що на ринку м’яса свиней значно скоротилася кількість господарств населення, які займаються вирощуванням свиней. Обґрунтовано, що війна в Україні негативно впливає як на організаційні, так і економічні аспекти функціонування підприємств галузі свинарства. Вона зумовлює критичні, здебільшого, невідновлювані наслідки для виробників. Встановлено, що хоча в Україні існує велика кількість дрібних господарств, що утримують свиней, основними виробниками м’яса свиней є великі свинокомплекси. Визначено, що зростання цін на основні види свинини обумовлено скороченням поголів’я свиней через бойові дії та за рахунок окупації значних територій, подорожчанням логістики та пального для транспортування, збільшенням виробничих витрат (зростання вартості кормів, електроенергії та іншого). Зроблено висновок, що ключовою умовою формування ефективної виробничої діяльності є впровадження сільськогосподарськими підприємствами галузі свинарства інноваційних технологічних рішень.

У статті досліджено сучасний стан і тенденції розвитку галузі скотарства в кризових умовах. Обґрунтовано важливість галузі скотарства, як для забезпечення продовольчої безпеки країни, так і для розвитку сільських територій, з точки зору забезпечення зайнятості сільського населення та отримання продуктів харчування першої необхідності та доходів. Проте за період ринкових трансформацій, в умовах COVID-19 і повномасштабної війни, розпочатої росією, галузь скотарства України зазнала суттєвих змін та втратила значну частину свого ресурсного потенціалу. Проаналізовано динаміку поголів’я великої рогатої худоби, обсягів виробництва молока, яловичини і телятини. Виявлено важливі структурні зміни в поголів’ї великої рогатої худоби, залежно від категорій товаровиробників. Доведено, що основними виробниками продукції скотарства стали господарства населення, які забезпечують до 70 % обсягів виробництва продукції. Негативний вплив на функціонування галузі скотарства мала і світова пандемія COVID-19. Основні учасники ланцюга просування молока, яловичини та телятини, в першу чергу, дрібні виробники та переробники, зіткнулися з багатьма проблемами, які обмежували їх роботу. Зокрема, труднощі з переміщенням молока та худоби в ланцюгах постачання, зниження цін на молоко, яловичину і телятину, нестача працівників, збільшення витрат на виробництво за рахунок впровадження заходів безпеки. Встановлено, що повномасштабна війна країни-терориста зумовлює критичні наслідки як для України, так і для галузі скотарства. Руйування, окупація ферм та поголів’я великої рогатої худоби, знищення кормів, запасів фуражу та пошкодження логістики призвели до скорочення пропозиції молока та яловичини в країні. Обґрунтовано, що подальше функціонування галузі та її ефективність суттєво залежать від політики уряду та мотиваційного механізму. В умовах повномасштабної війни, яка вже триває понад рік, левова частка фінансових ресурсів спрямовується на воєнні потреби, тому розраховувати на значну державну підтримку недоцільно. Проте, Уряд країни, у межах наявних ресурсів та залучаючи іноземні інвестиції, продовжує активну роботу щодо підтримки виробників молочної продукції. Аргументовано, що важливими напрямами розвитку галузі є концентрація виробництва, в т. ч. на основі кооперації виробників; покращення кормової бази та племінної справи; модернізація матеріально-технічного забезпечення; інвестиційна підтримка як державних, так і міжнародних інституцій. Обґрунтовано, що вирішенню існуючих проблем у галузі сприятимуть взаємодія та узгодженість інтересів виробників, переробних підприємств та держави.

Стаття присвячена вивченню теоретичних засад та практичних підходів до врегулювання взаємовідносин між учасниками м’ясопродуктового ланцюга постачання. Питання формування та трансформації продовольчих ланцюгів наразі є одними з найбільш обговорюваних і досліджуваних іноземними та вітчизняними науковцями. Обґрунтовано, що за формування кінцевої ціни частка безпосередніх виробників яловичини та свинини має негативну динаміку скорочення та коливається в межах 30–40 %. Значно більша частка виробників у роздрібній ціні м’яса птиці (47,1–59,5 %), що пояснюється вертикальною інтеграцією та замкнутим циклом виробництва. Доведено, неузгодженість економічних відносин між учасниками ланцюга виробництво–переробка–торгівля–споживач ринку м’яса впливає як на забезпеченість м’ясопереробних підприємств сировиною, так і на формування цін, які б задовольняли всіх учасників та є причиною незадовільної цінової ситуації на м’ясо. Узагальнення теоретичних, методологічних та практичних засад щодо функціонування продовольчого ланцюга виробництво–переробка–торгівля–споживання м’яса, аналіз і оцінка участі кожної з ланок та вивчення міжнародного досвіду дозволили виокремити ряд напрямів врегулювання взаємовідносин між ними, що передбачають збільшення частки участі сільськогосподарського виробника: укладання справедливих та ефективних договорів між учасниками ринку м’яса; створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та інших об’єднань виробників; формування та функціонування мережі оптових ринків сільськогосподарської продукції; підтримка створення та розвитку коротких ланцюгів постачання; розвиток інноваційних логістичних підходів та методів, заснованих на сучасних цифрових технологіях. Встановлено, що відносини між учасниками ланцюга виробництво–переробка–торгівля–споживання м’яса мають будуватися на принципах довіри, справедливості, взаємної поваги, корпоративної соціальної відповідальності. Обґрунтовано, що зміни вимог споживачів до продуктів харчування, зокрема до м’яса, посилення конкуренції, зміни у державному регулюванні, технологічні досягнення, підвищений акцент на ефективності та стійкості, безпеці харчових продуктів впливають на зміни у бізнесі та стратегіях конкурентоспроможності, які в кінцевому підсумку приводять до трансформацій у продовольчих ланцюгах у вигляді нових та інноваційних логістичних підходів і методів.