Search

У статті розглядаються методичні аспекти обґрунтування концептуальної побудови (конфігурації) перспективної системи радіолокаційної розвідки повітряного простору, що здійснюється в інтересах забезпечення виконання задач протиповітряної оборони, а також методичні аспекти дослідження процесу управління її функціонуванням і структурною динамікою в умовах зміни повітряної і сигнальноперешкодової обстановки. У якості перспективної системи радіолокаційної розвідки пропонується використовувати багатопозиційну радіолокаційну систему (БПРЛС), що складається з мережі територіальнорозподілених радіолокаційних засобів. Вважається, що БПРЛС має складатись з приймальних, передавальних і приймально-передавальних позицій, узгоджено керованих з центрального пункту управління, зв'язку, збору й обробки інформації про повітряну і сигнально-перешкодову обстановку. Це забезпечить виявлення і супроводження як випромінюючих, так і невипромінюючих повітряних об'єктів. Указується на необхідність адаптивного управління параметрами, структурою і режими роботи БПРЛС. Показано, що для автоматизації адаптивного управління у загальний контур управління необхідно вводити відповідні спеціальні програмні засоби, які забезпечать реалізацію методів адаптації на різних ієрархічних рівнях. У якості основних переваг БПРЛС виділяються її високі перешкодостійкість, інформативність, живучість, а також стійке супроводження траєкторій літальних апаратів. Відмічається, що для побудови перешкодостійкої і територіально-розподіленої БПРЛС потрібна реалізація як нових конструктивно-технологічних рішень, так і додаткова розробка специфічних методів обробки інформації та управління БПРЛС з комплексним врахуванням невизначеності у діях противника і впливу організованих радіоперешкод.

У статті розглядаються проблемні аспекти управління структурною динамікою і функціонуванням єдиної системи протиповітряної оборони держави і її збройних сил перспективного обрису в умовах дина-мічної зміни повітряної обстановки у районі ведення бойових дій. Система протиповітряної оборони пред-ставлена як складна багатоструктурна й територіально (просторово) розподілена система військового призначення, що складається з рухомих і стаціонарних її компонентів. Визначено, що склад задіяних на відбиття нападу повітряного противника її структурно-функціональних компонентів має узгоджуватись з динамікою зміни обстановки у повітряному просторі. Вибір способу управління функціонуванням єдиною системою протиповітряної оборони та її структу-рною динамікою має зводитись до пошуку компромісного варіанту управлінського рішення з використанням декількох часткових показників якості або узагальненого показника ефективності управління, якщо його можливо бути обґрунтовано визначити (сформувати) при наявних об'єктивних даних про основні умови функціонування системи протиповітряної оборони.

У статті викладені концептуальні положення про можливості застосування методів штучного інте-лекту і інтелектуальних інформаційних технологій при формуванні і реалізації управлінських рішень стосо-вно задач управління функціонуванням і структурою динамікою складних багатоструктурних систем вій-ськового призначення. Розглядаються основні елементи інтелектуальних систем управління, виділяються проблемні аспекти розробки методичних основ створення і застосування нових інтелектуальних інформа-ційних технологій, що призначені для забезпечення управління структурною динамікою складних систем військового призначення. Відмічається, що проблемні аспекти (задачі), що відносяться до інтелектуалізації управління складними багатоструктурними системами військового призначення і їх компонентами, мо-жуть бути розділені на дві основні групи, такі як: група проблемних аспектів (задач) інтелектуалізації управління окремими, відносно автономними компонентами складних багатоструктурних систем, що ви-рішують локальні цільові задачі, використовують, як за правило, свої обмежені ресурси; група проблемних аспектів (системних задач) інтелектуалізації управління складними багатокомпонентними (багатостру-ктурними), просторово розподіленими системами різного оперативно-стратегічного масштабу (структу-рно-просторового розподілення і функціональної орієнтованості) з урахуванням взаємно узгодженої взає-модії структурно-функціональних компонентів. Зміст процесу управління має бути такий, щоб управлінсь-кі рішення, що приймаються у відповідності з обстановкою, при спільному узгодженому використанні традиційних і інтелектуальних технологій підтримки прийняття управлінських рішень, займали у цьому процесі центральне місце.

У статті в систематизованому вигляді викладені елементи методології формування концепції розви-тку і технічних обрисів зенітних ракетних комплексів як структурних компонентів перспективної системи озброєння протиповітряної оборони, обґрунтування і реалізації вимог, що висуваються до них. Приведені методологічні положення з розробки концептуальних проектних моделей зенітних ракетних комплексів, що служать основою для безпосереднього виконання проектно-конструкторських робіт на стадії дослідно-конструкторських робіт. Передпроектні дослідження і зовнішнє проектування розглядаються як етапи робіт, у межах яких мають бути обґрунтовані загальна концепція та технічний обрис перспективного зенітного ракетного комплексу, проведено обґрунтування його місця й ролі у складі системи озброєння протиповітряної оборони (угруповання протиповітряної оборони). Окреслено, що формування загальної концепції і вибір технічного обрису перспективного зенітного ракетного комплексу мають здійснюватися на основі спільного врахування оперативно-тактичних, науково-технічних і виробничо-економічних факто-рів, від яких залежить можливість створення зенітного ракетного комплексу, з системним розглядом та-ких аспектів, як необхідність, можливість і доцільність створення нового зенітного ракетного комплексу при існуючих обмеженнях. Робиться висновок про те, що при створені перспективних складних зенітних ракетних комплексів особливе значення мають перші етапи їх проробки, на яких формуються концептуаль-ні проектні моделі і обґрунтовуються оперативно-тактичні вимоги, що висуваються до них, при цьому особлива роль в передпроектних дослідженнях має відводитися імітаційному моделюванню, як інструмен-тальному засобу, що дозволяє відтворити процеси бойового застосування зенітних ракетних комплексів у різних умовах оперативно-тактичної обстановки.

У статті надані системно-концептуальні положення про тенденції розвитку і проблемні питання відносно до автоматизованого управління функціонуванням і структурною динамікою складних багато-структурних систем військового призначення, особливістю яких є територіальне (просторове) розподілен-ня взаємопов'язаних й організаційно взаємодіючих їх структурно-функціональних компонентів які, при не-обхідності, можуть додатково підсилювати (активізуватися або блокуватись) в залежності від обстано-вки, що складається в районі ведення бойових дій. Основна увага у статті зосереджена на використанні оновленої (нетрадиційної) моделі управління й інтегрованої системи підтримки прийняття управлінських рішень в рамках єдиної автоматизованої системи управління (ЄАСУ). Виділяються основні властивості перспективною ЄАСУ і визначається концепція її побудови. Відмічається важлива роль військової телеко-мунікаційної системи у забезпеченні ефективного управління територіально розподіленими компонентами складної багатоструктурної системи військового призначення та її структурною динамікою. Виділяються рівні інформаційних ресурсів, що використовуються і потребують їх стандартизації й регламентації, а також проблемні питання автоматизації та інформатизації процесів управління структурною динамікою складних багато-структурних організаційно-технічних і технічних систем військового призначення в умо-вах обстановки, що динамічно змінюється при веденні операцій (бойових дій).

У статті розглядаються проблемні питання адаптивного управління структурною динамікою склад-них багатоструктурних систем військового призначення, що зорієнтовані на відпрацювання науково-методичних основ (методів і засобів) та обґрунтування і вибору управлінських рішень, що враховують ди-намічність змін оперативно-стратегічної (оперативно-тактичної) обстановки при веденні бойових дій в умовах активної протидії з боку противника. Основна увага приділяється висвітленню на змістовному рівні підходу до вирішення проблеми адапти-вної трансформації обліку систем, що досліджуються і адаптивно-стійкому високотехнологічному управ-лінню нею, а також розробці відповідного науково методичного апарату, що дозволяє обґрунтувати управ-лінські рішення з єдиних системних управлінських позицій, адекватних умовам їх реалізації. Подається формулювання і проводиться аналіз дослідницьких задач, передбачається використання методичного підходу до формалізації задачі на основі інтерпретації графів. Рекомендується застосування полімодельного опису різних аспектів аналізу і структурно-функціонального синтезу обліку систем, що роз-глядаються і управління їх структурною динамікою. Центральна роль у забезпеченні потрібної якості управління відводиться інтегрованим системам підтримки прийняття управлінських рішень, формулюються вимоги до цих систем. У якості основи, на базі якої передбачається створення нового підходу до управління складними сис-темами військового призначення і відповідного науково-методичного апарату, слід прийняти методологію сучасної теорії управління складними об'єктами (процесами), що доповнюється елементами функціональ-но-структурного підходу, що дозволяє у динамічній єдності розглядати функції і структури об'єктів при визначальній ролі функції по відношенню до структури.

У статті викладений методичний підхід до формування системно-концептуальних положень про по-рядок виконання заходів і робіт розвитку системи озброєння протиповітряної оборони держави та її збройних сил у програмному періоді часу та у подальшій перспективі, представлені організаційно-методичні основи обґрунтування, формулювання і реалізації концепції розвитку й обрису перспективної системи озброєння протиповітряної оборони у рамках програмно-цільового планування діяльності у воєнно-технічній області та програмно-ситуаційного управління цією діяльністю. Обґрунтовано, що одним з осно-вних напрямків розвитку озброєння протиповітряної оборони, а також технічного переоснащення угрупо-вань протиповітряної оборони має стати поетапна, планова і скоординована по цілях та задачах еволю-ційно-інноваційна трансформація різнорідних зразків існуючих видів і типів озброєння та військової техні-ки, у сукупність нових зразків, що інтегрується до складу перспективної системи озброєння протиповітря-ної оборони. Необхідно забезпечити умови для швидкої інтеграції нових зразків озброєння та військової техніки, у склад системи озброєння протиповітряної оборони з поетапною заміною застарілих зразків новітніми зразками. В перспективі планування слід обирати сумісний розвиток традиційних і нетрадицій-них видів озброєння та військової техніки і їх інтеграцію до складу системи озброєння протиповітряної оборони для вирішення нових завдань. Обґрунтовано, що необхідно прагнути до того, щоб в складі системи озброєння протиповітряної оборони залишались зразки не більше двох останніх поколінь, разом з цим роз-робку та реалізацію новітнього озброєння, враховуючи їх високу вартість, слід здійснювати перш за все, на основних напрямках розвитку системи озброєння протиповітряної оборони, для рішення пріоритетних задач. Головна роль у формуванні оперативно-тактичних вимог, повинна відводитись замовнику, а техніч-них вимог – розробнику зразків озброєння та військової техніки. Концептуальні документи, що визначають вигляд та обрис перспективної системи озброєння протиповітряної оборони, мають визначати основні шляхи розвитку.

В статті розглядаються концептуальні і змістовні аспекти інформатизації управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення. Наводиться розширене тлумачення таких понять, як структурна динаміка, управління структурною динамікою, виділяються основні типи структур складних багатоструктурних систем військового призначення, формулюються положення, що відносяться до подання інформаційно-телекомунікаційного середовища і єдиного інформаційно-комунікаційного простору, розглядається питання моніторингу станів середовища, в якому ведуться операції (бойові дії). Виділяються основні групи деструктивних впливів на складні системи військового призначення, що мають безпосереднє відношення до негативного впливу на процеси управління структурною динамікою складних систем та інформатизацію цих процесів. Інформатизація управління структурною динамікою складних систем військового призначення подається як організаційно-технічний процес, в основі якого покладене застосування інформаційних засобів і технологій формування і реалізації управлінських рішень на етапах планування і ведення операції (бойових дій) угрупованнями збройних сил для забезпечення ефективного управління структурною динамікою складних систем військового призначення. До технологічної основи інформатизації відносяться телекомунікаційно-інформаційні технології, що реалізуються у відповідності з принципами системного підходу.

В статті розглядаються основні положення і елементи теорії і практики управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення у оперативно-тактичній обста- новці, що динамічно змінюється у районі бойових дій угруповань збройних сил. Введені основні терміни і визначення, що властиві для області досліджень діяльності у оборонній сфері. Наведена необхідність (до- цільність) трансформації традиційних концепцій і моделей управління силами і засобами збройної боротьби з використанням інноваційних підходів для адаптації ведення операцій (бойових дій) стосовно до оператив- но-тактичної обстановки, що динамічно змінюється. В якості основи цієї трансформації обираються су- часні інформаційні технології, що забезпечують підняття рівня інформатизації, автоматизації і комплек- сної стійкості процесів у динаміці протиборства сторін конфлікту. Зазначено, що управління структур- ною динамікою складних систем воєнного призначення може стати реальною основою підтримки їх конф- ліктно-сталого стану у динаміці ведення бойових дій.

У статті розглядається системно-концептуальні положення о моделюванні процесів функціонування складних багатоструктурних систем військового призначення і управління їх структурною динамікою в умовах змінювання оперативно-тактичної обстановки в районі ведення бойових дій. Управління структурною динамікою представляється як процес формування і реалізації управлінських впливів на систему (організаційну, організаційно-технічну, технічну), які забезпечують її переведення з поточного (вихідного) у заданий (потрібний) багатоструктурний макростан з дотриманням принципу залежності структури системи від її функцій. Моделювання віднесено до основних засобів досліджень вказаних систем, яке забезпечує їх повноту і оперативність. При формуванні управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення рекомендується використовувати (у залежності від поточної або прогнозованої ситуації в районі ведення бойових дій) такі моделі процесів управління, які дозволяють з різними деталізацією і формою враховувати (при необхідності) різноманітні фактори збурення, які впливають на систему (цілеспрямовано або нецілеспрямовано), обираючи різні підходи до врахування у моделях керованих факторів впливу адекватно умовам, що склалися, а також враховувати можливий прояв фактору ризику. Стверджується, що моделі, здатні до швидкої структурно-функціональної адаптації до змін функціональних задач системи і оперативно-тактичної обстановки, будуть більш адекватними до ситуацій при веденні бойових дій і будуть забезпечувати підтримку більш ефективного управління структурною динамікою і процесами функціонування складних багатоструктурних систем військового призначення в обстановці, що динамічно змінюється у зоні відповідальності. З огляду на те, що експериментальна обробка і перевірка моделей процесів функціонування складних багатоструктурних систем військового призначення і управління їх структурною динамікою по реальним даним має суттєві обмеження з неможливості отримання достатнього обсягу дослідних даних, пропонується комплексирувати (інтегрувати) різні види моделей у рамках полімодельних комплексів і спільно використовувати традиційні і інтелектуальні технології моделювання, у тому числі і технології гомеостатичного моделювання.

У статті розглядаються проблемні питання ведення активного інформаційного протиборства конф-ліктуючих сторін в динаміці антагоністичного конфлікту при реалізації конфліктно-сталого управління силами і засобами угруповань збройних сил, а також питання управління структурною динамікою складних систем військового призначення. Доводиться, що в цих умовах необхідно використовувати управління стру-ктурною динамікою складних систем військового призначення, що застосовуються, у відповідності із змі-нами оперативно-тактичної обстановки в зоні ведення бойових дій. При цьому оперативне упередження дій сторін, що протистоять у конфлікту, у циклі управління операціями (бойовими діями) має забезпечуватись за рахунок інформаційної переваги над супротивником, просторового, часового і кількісного маневрування силами і засобами у відповідності зі змінами оперативно-тактичної обстановки і просторово-географічного розміщення району ведення бойових дій. Відмічається, що у трансформуємій концепції інфо-рмаційного протиборства у військовій сфері особлива роль повинна відводитись технічній (радіоелектрон-ній) розвідці і радіоелектронній боротьбі, операціям в кіберпросторі, забезпеченню власної інформаційно-радіоелектронної і інформаційно-психологічної безпеки як складових частин національної, у тому числі і військовій безпеки. Розглядаються особливості функціонування багатофункціональних інтегрованих радіо-локаційних систем в умовах конфлікту і пропонується підхід до зниження розмірності задачі управління цими системами. Виділяються доцільні з практичної точки зору варіанти управління структурною динамікою складних систем.

У статті представлені основні аспекти моніторингу станів складних багатоструктурних систем (СБСС) військового призначення і зовнішнього середовища, в котрій реалізуються процеси управління функціонуванням і структурною динамікою (СД) таких систем в оперативно-тактичній обстановці (ОТО), що динамічно змінюються у районі ведення операцій (бойових дій). У якості перспективного виділяється інтегрований комплекс моніторингу зовнішнього простору, що застосовує комплексне використання інформаційних датчиків різної фізичної природи, розміщених на різних платформах базування і у різних областях фізичного простору, а саме – космічні, повітряні наземні і надводні. Для забезпечення достатньо повного задоволення інформаційних потреб пропонується здійснювати моніторинг у єдиному інформаційному просторі з використанням різних засобів технічної розвідки (перш за все, радіолокаційної і оптико-електронної). Комплексність ведення моніторингу і технічної розвідки має забезпечуватись за рахунок охоплення моніторинговими і розвідувальними діями всього району ведення операцій (бойових дій) і всіх тих об'єктів, які знаходяться в ньому і інформація о яких необхідна для прийняття управлінських рішень в обстановці, що динамічно змінюється на полі бою (театрі війни). Моніторинговий контроль стану зовнішнього середовища ведення бойових дій має охоплювати, перш за все, ключеві зони огляду театру збройної боротьби з урахуванням пріоритетності отримання і надання поточної інформації про зміни ОТО в цих зонах військам (силам), що задіяні в операції. При проведенні моніторингу виділяються обмеження, а також характерні особливості його проведення. Вказується, що в якості сукупності моніторингових показників слід вибирати такі показники, які забезпечували би цілісне представлення о ході реалізації інформаційного забезпечення процесів управління функціонуванням і СД систем в динаміці зміни ОТО. До важливіших характеристик моніторингу управління віднесена можливість оперативного проведення моніторингу в реальному масштабі часу синхронно із змінами ОТО в районі ведення операцій (бойових дій).