Search

Gout is an inflammatory arthritis caused by the deposition of sodium monourate crystals in the synovial joints and soft tissues. Current guidelines focus more on aggressive drug therapy for the treatment of gout, while less attention is paid to recommendations for lifestyle changes and appropriate nutrition. This literature review provides a thorough analysis of the lifestyle impact, foods and food components on the risk of hyperuricemia developing, gout and its clinical manifestations, based on the most recent studies. The mechanisms underlying the influence of the characteristics of certain products on the level of serum uric acid are considered. The importance of dietary counseling for patients with gout, the need for weight control and regular moderate exercise to improve the prognosis of the course of this disease are emphasized., Подагра – это воспалительный артрит, вызванный отложением кристаллов моноурата натрия в синовиальных суставах и мягких тканях. Текущие гайдлайны акцентируются в большей степени на агрессивную медикаментозную терапию для лечения подагры, в то время как рекомендациям по изменению образа жизни и соответствующему питанию уделено меньше внимания. В данном литературном обзоре приведен тщательный анализ влияния образа жизни, отдельных продуктов питания и компонентов пищи на риск развития гиперурикемии, подагры и ее клинических проявлений, исходя из недавних исследований. Рассмотрены механизмы, лежащие в основе влияния особенностей определенных продуктов на уровень сывороточной мочевой кислоты. Подчеркнута важность диетического консультирования пациентов при подагре, необходимость контроля массы тела и регулярных умеренных физических нагрузок для улучшения прогноза течения этого заболевания., Подагра – це запальний артрит, спричинений відкладенням кристалів моноурату натрію у синовіальних суглобах і м’яких тканинах. Поточні рекомендації акцентують увагу насамперед на агресивній медикаментозній терапії для лікування подагри. Водночас рекомендаціям щодо зміни способу життя і відповідного харчування приділено менше уваги. У даному літературному огляді наведено ретельний аналіз впливу способу життя, окремих продуктів харчування і компонентів їжі на ризик розвитку гіперурикемії, подагри та її клінічних проявів, виходячи з останніх рекомендацій та проведених досліджень. Розглянуто механізми, що лежать в основі впливу особливостей певних продуктів на рівень сироваткової сечової кислоти. Наголошено на важливості дієтичного консультування пацієнтів при подагрі, необхідності контролю маси тіла і регулярних помірних фізичних навантажень задля поліпшення прогнозу перебігу цього захворювання.

Systemic lupus erythematosus (SLE) is an autoimmune disease in which many systems and organs are affected, including skin, musculoskeletal system, renal, lungs, hematologic, cardiovascular, nervous and reproductive systems. Family physicians should be familiar with the manifestations of lupus to aid in early diagnosis, monitoring patients with mild disease, recognizing warning signs of exacerbation that require referral to a rheumatologist, and helping to monitor disease activity and treatment in patients with moderate to severe disease. The American College of Rheumatology offers 11 classification criteria for SLE diagnosis. If a patient meets at least four criteria, lupus can be diagnosed with 95% specificity and 85% sensitivity. All patients with SLE should receive information about the disease, regular counseling, and medical support. Hydroxychloroquine is the cornerstone of treatment, reducing the frequency of disease flares and other common symptoms. Low doses of glucocorticoids can be used to treat most manifestations of SLE. The use of immunosuppressants and cytotoxic agents depends on depends on the body systems affected. To optimize treatment, to improve chronic care, prevent and screen for the comorbidity presence, strong collaboration between a rheumatologist, a patient, and a family physician is important. In this review, we summarize practical recommendations for family physiacians and provide updated information regarding the early diagnosis and management of a patient with SLE, discuss the main associated diseases that complicate the course of the disease, and recommended preventive measures., Системная красная волчанка (СКВ) является аутоиммунным заболеванием, при котором поражаются многие системы и органы, в том числе кожа, опорно-двигательный аппарат, почки, кровь, легкие, сердечно-сосудистая, нервная и репродуктивная системы. Семейные врачи должны знать клинические манифестирующие проявления СКВ для ее ранней и своевременной диагностики, наблюдать за пациентами с легким течением заболевания, распознавать настораживающие признаки обострения, требующие направления к ревматологу, и помогать в мониторинге активности и лечения заболевания у пациентов с умеренным и тяжелым течением. Американский колледж ревматологов предлагает 11 классификационных критериев для диагностики СКВ. При наличии у пациента, по крайней мере, четырех из предложенных критериев, СКВ может быть диагностирована с 95% специфичностью и 85% чувствительностью. Все пациенты с СКВ должны получать информацию о заболевании, регулярные консультации и врачебную поддержку. Гидроксихлорохин является краеугольным камнем лечения, уменьшая частоту обострений болезни и другие общие симптомы. Низкие дозы глюкокортикоидов могут быть использованы для лечения большинства проявлений СКВ. Применение иммунодепрессантов и цитотоксических агентов зависит от того, какая система органов вовлечена в патологический процесс. Для оптимизации лечения, для улучшения медицинской помощи, профилактики и скрининга наличия коморбидностей важно тесное сотрудничество ревматолога, пациента и семейного врача. В настоящем обзоре обобщены практические рекомендации для семейных врачей и предоставлена обновленная информация относительно ранней диагностики и менеджмента пациента с СКВ, указаны основные сопутствующие заболевания, осложняющие течение заболевания., Системний червоний вовчак (СЧВ) є аутоімунним захворюванням, при якому уражаються багато систем і органів, у тому числі шкіра, опорно-руховий апарат, нирки, кров, легені, серцево-судинна, нервова і репродуктивна системи. Сімейні лікарі повинні знати клінічні маніфестуючи прояви СЧВ для його ранньої і своєчасної діагностики, спостерігати за пацієнтами з легким перебігом захворювання, розпізнавати насторожуючі ознаки загострення, що вимагають скерування пацієнта до ревматолога, і допомогти в моніторингу активності і лікування захворювання у пацієнтів з помірним і тяжким перебігом. Американський коледж ревматологів пропонує 11 класифікаційних критеріїв для діагностики СЧВ. При наявності у пацієнта принаймні чотирьох із запропонованих критеріїв, СЧВ може бути діагностований з 95% специфічністю і 85% чутливістю. Усі пацієнти з СЧВ повинні отримувати інформацію щодо захворювання, регулярні консультації і лікарську підтримку. Гідроксихлорохін є наріжним каменем лікування, зменшуючи частоту загострень хвороби та інші загальні симптоми. Низькі дози глюкокортикоїдів можуть бути використані для лікування більшості проявів СЧВ. Застосування імунодепресантів і цитотоксичних агентів залежить від того, яка сааме система органів залучена у патологічний процес. Для оптимізації лікування, для поліпшення хронічної допомоги, профілактики та скринінгу наявності коморбідних станів важлива тісна співпраця ревматолога, пацієнта і сімейного лікаря. У даному огляді ми узагальнюємо практичні рекомендації для сімейних лікарів і надаємо оновлену інформацію щодо ранньої діагностики та менеджменту пацієнта з СЧВ, обговорюємо основні супутні захворювання, що ускладнюють перебіг захворювання, і рекомендовані профілактичні заходи.

Systemic sclerosis or systemic scleroderma (SSD) is an immune-mediated rheumatic disease of the connective tissue, the main clinical manifestations of which are associated with fibrosis of the skin and internal organs and vasculopathy. SSD has high morbidity and mortality. Improved understanding of the pathogenetic constructs of systemic sclerosis and the introduction of new classification criteria have improved the management of the disease and its prognosis. Additionally, treatments for specific complications have emerged and a growing evidence base supports the use of immune suppression for the treatment of skin and lung fibrosis. Modern approaches to the treatment of some manifestations of this disease, such as sclerodermic renal crisis, pulmonary arterial hypertension, Raynaud’s phenomenon, digital ulceration and gastroesophageal reflux, have been proposed. However, the burden of non-lethal complications associated with SSD is significant and it turns out to be a difficult task for recognition and management by specialists. Here, we review the clinical features of systemic sclerosis and describe the best practice approaches for its management. A literature review is presented for family doctors in order to better identify the clinical signs that foreshadow the onset of the disease. Because early diagnosis of SSD, treatment monitoring, recognition of exacerbations and lethal complications by first-stage physicians can prevent or delay significant morbidity and mortality., Системный склероз или системная склеродермия (ССД) – иммуноопосредованное заболевание соединительной ткани, основные клинические проявления которого связаны с фиброзом кожи и внутренних органов и васкулопатией. ССД имеет высокую заболеваемость и смертность. Улучшение понимания патогенетических построений системного склероза, внедрение новых классификационных критериев позволило улучшить менеджмент заболевания и прогноз. Кроме того, появились доказательные базы роли иммуносупрессивных препаратов для лечения фиброза кожи и легких. Предложены современные подходы к лечению некоторых проявлений этого заболевания, таких, как склеродермический почечный криз, легочная артериальная гипертензия, феномен Рейно, дигитальные изъязвления и гастроэзофагеальный рефлюкс. Однако бремя нелетальных осложнений, ассоциированных с ССД, является значительным и оказывается сложной задачей для распознавания и менеджмента специалистами. В статье рассмотрены клинические особенности ССД, описаны практические подходы к лечению данного заболевания. Литературный обзор представлен для семейных врачей с целью лучшего выявления клинических признаков, предвещающих начало заболевания. Ранняя диагностика ССД, контроль за лечением, распознавание обострений и летальных осложнений врачами первого этапа медицинской помощи могут предотвратить или отсрочить значительную заболеваемость и смертность данного заболевания., Системний склероз або системна склеродермія (ССД) – іммуноопосередковане захворювання сполучної тканини, основні клінічні прояви якого пов’язані з фіброзом шкіри та внутрішніх органів і васкулопатією. ССД має високу захворюваність і смертність. Поліпшення розуміння патогенетичних побудов системного склерозу, впровадження нових класифікаційних критеріїв дозволило покращити менеджмент захворювання і прогноз. Крім того, з’явилися доказові бази ролі імуносупресивних препаратів для лікування фіброзу шкіри та легень. Запропоновано сучасні підходи до лікування деяких проявів цього захворювання, таких, як склеродермічний нирковий криз, легенева артеріальна гіпертензія, феномен Рейно, дигітальні виразки і гастроезофагеальний рефлюкс. Однак тягар нелетальних ускладнень, асоційованих з ССД, є значним і виявляється складним завданням для розпізнавання і менеджменту фахівцями. У статті розглянуті клінічні особливості ССД, описані практичні підходи до лікування даного захворювання. Літературний огляд представлений для сімейних лікарів з метою кращого виявлення клінічних ознак, що свідчать про початок захворювання. Рання діагностика ССД, контроль за лікуванням, розпізнавання загострень і летальних ускладнень лікарями першого етапу медичної допомоги можуть запобігти або відстрочити значну захворюваність і смертність пацієнтів з ССД.

This document provides an overview of existing diagnosis and treatment methods of menopausal disorders in women, proposed algorithms for diagnosis and treatment of this disease to prevent heart diseases, osteoporosis and improve the quality of ukrainian women life.Climacteric is a physiological transition period in a woman’s life during which the reproductive system involutive processes against the age-related changes are dominated in the body, and characterized by reduction of menstrual and generative function due to genetically programmed cessation of ovarian function.There are 4 periods of menopause: menopausal transition period, menopause, perimenopause and menopause.No need for hormonal laboratory research to diagnosis of perimenopause and menopause for most healthy women aged over 45 with the following features: vasomotor symptoms on a background of irregular menstruation in perimenopause; absence of menstruation for the last 12 months or appearance of menopausal symptoms after hysterectomy at menopause.The most common symptoms of menopause are vasomotor symptoms (hot flashes, night sweats, palpitations, labile blood pressure); psychological (emotional lability, depression, anxiety, irritability, sleep disturbances, poor memory and concentration); general physical symptoms (asthenia, headache, pain in muscles and joints, skin discomfort); urogenital and sexual (vaginal itching, burning, dryness and dyspareunia, frequent and urgent urination, decreased libido).The only pathogenetically effective method for the correction of menopausal disorders is menopausal hormone therapy. For this therapy are used natural estrogen (17β-estradiol, estradiol valerate, estriol) in combination with progestins (dydrogesterone) or androgens. It is possible parenteral (injections), transdermal, vaginal and oral hormone introduction.To correct the climacteric syndrome, urogenital disorders are used short courses of menopausal hormone therapy (for 1–5 years). For the prevention and t, В документе представлен обзор существующих методов диагностики и терапии климактерических расстройств у женщин, предложены алгоритмы диагностики и лечения данной патологии с целью профилактики сердечно-сосудистых заболеваний, остеопороза и улучшения качества жизни женщин в Украине.Климактерий – это физиологический переходный период в жизни женщины, в течение которого на фоне возрастных изменений в организме доминируют инволютивные процессы в репродуктивной системе, характеризующиеся снижением генеративной и менструальной функции вследствие генетически запрограммированного угасания и прекращения функционирования яичников.Выделяют 4 периода климактерия: период менопаузального перехода, менопауза, перименопауза и постменопауза.Диагноз перименопаузы и менопаузы не требует лабораторных гормональных исследований для большинства здоровых женщин старше 45 лет при следующих признаках: при перименопаузе – наличие вазомоторных симптомов на фоне нерегулярных менструаций, при менопаузе – отсутствие менструации в течение последних 12 месяцев или появление климактерических симптомов после гистерэктомии.Наиболее частыми симптомами в климактерии являются вазомоторные симптомы: приливы, ночная потливость, сердцебиение, лабильность артериального давления; психологические: эмоциональная лабильность, депрессивные состояния, тревога, раздражительность, нарушения сна, ухудшение памяти и концентрации внимания; общефизические симптомы: астенизация, головная боль, боль в мышцах и суставах, неприятные ощущения на коже; урогенитальные и сексуальные: вагинальный зуд, жжение, сухость и диспареуния, частое и ургентное мочеиспускание, снижение либидо.Единственным патогенетически обоснованным и эффективным методом коррекции климактерических расстройств является менопаузальная гормональная терапия. В качестве такой терапии используют натуральные эстрогены (17β-эстрадиол, эстрадиола валерат, эстриол) в комбинации с гестагенами (дидрогестерон) или андрогенами. Возможно введение гормонов парентерально, В документі представлено огляд існуючих методів діагностики і терапії клімактеричних розладів у жінок, запропоновано алгоритми діагностики і лікування даної патології з метою профілактики серцево-судинних захворювань, остеопорозу та покращення якості життя жінок в Україні.Клімактерій – це фізіологічний перехідний період у житті жінки, упродовж якого на фоні вікових змін в організмі домінують інволютивні процеси в репродуктивній системі, що характеризуються зниженням генеративної і менструальної функції внаслідок генетично запрограмованого згасання і припинення функціонування яєчників.Виділяють 4 періоди клімактерію: період менопаузального переходу, менопауза, перименопауза і постменопауза.Діагноз перименопаузи і менопаузи не потребує лабораторних гормональних досліджень для більшості здорових жінок, старших за 45 років, при наступних ознаках: при перименопаузі – наявність вазомоторних симптомів на фоні нерегулярних менструацій; при менопаузі – відсутність менструації протягом останніх 12 місяців або поява клімактеричних симптомів після гістеректомії.Найчастішими симптомами в клімактерії є вазомоторні симптоми: припливи, нічна пітливість, серцебиття, лабільність артеріального тиску; психологічні: емоційна лабільність, депресивні стани, тривога, дратівливість, порушення сну, погіршення пам’яті та концентрації уваги; загальнофізичні симптоми: астенізація, головний біль, біль в м’язах та суглобах, неприємні відчуття на шкірі; урогенітальні і сексуальні: вагінальний свербіж, печія, сухість і диспареунія, часте і ургентне сечовипускання, зниження лібідо.Єдиним патогенетично обгрунтованим і ефективним методом корекції клімактеричних розладів є менопаузальна гормональна терапія. Як таку терапію використовують натуральні естрогени (17β-естрадіол, естрадіолу валерат, естріол) в комбінації з гестагенами (дидрогестерон) або андрогенами. Можливе введення гормонів парентерально (в ін’єкціях), трансдермально, вагінально та перорально.Для корекції клімактеричного синдрому, урогеніт