Objective — to study the Actovegin effects on the peculiarities of clinical course and state of antioxidant protection (AOP) of the esophageal mucosa in patients with type 2 diabetes mellitus (DM 2) with concomitant gastroesophageal reflux disease (GERD).Materials and methods. Observation involved two groups of people with DM 2 diabetes of mild to moderate severity with concomitant GERD. The first group included 28 patients aged 35 to 45 years who received standard treatment and Actovegin. The second group consisted of 25 sex- and age-matched patients, who received the basic therapy only. The level of antioxidant protection was determined in all patients.Results and discussion. A clear trend to the decrease the GERD clinical manifestations has been established in the course of the treatment of patients with MD 2 and concomitant GERD, as well normalization of the glycemic parameters. Moreover, in patients receiving Actovegin, the GERD symptoms removal occurred 2—3 days earlier, that is in (5.2 ± 0.48) days. The clinical remission in patients of the second group, treated with basic therapy, occurred after (8.4 ± 0.92) days of treatment, that is significantly later (p < 0.05), than in patients of the main group.At the same time, in subjects of both treatment groups, the AOP parameters of the esophageal mucosa increased after 4-weeks course of therapy. The diameter of the celiac trunk increased and the blood flow velocity in it improved in all patients. However, in patients of the main group who received additionally Actovegin, the diameter of the celiac trunk increased from (0.59 ± 0.05) to (0.92 ± 0.08) cm, and the blood flow velocity in it increased from (6.9 ± 0.82) to (12,9 ± 0.75) cm/sec. These indices, on average (p > 0.05) approached the parameters of healthy subjects of the control group (13.5 ± 0.92) and (0.93 ± 0.07) cm/sec respectively.While in the patients of the second control group on standard treatment, the dynamics of the blood flow in the celiac trunk was much smaller, and on average their blood flow velocity increased from (6.9 ± 0.74) to (10.9 ± 0.96) cm/sec (p > 0.05), and the diameter of the celiac trunk increased from (0.59 ± 0.06) to (0.79 ± 0.04) cm. However, on average, these parameters remained after treatment, not only (p < 0.05), but also the average indices of the main group of patients (p < 0.05) who received additionally Actovegin.In parallel, in patients of both groups after the course of treatment, the level of catalase activity increased. However, in the patients of the main group, this increase was more significant, from (44.5 ± 4.26) to (80.1 ± 3.75) mg (p < 0.001). In the control group the dynamics of this increase was less evident — from (44,8 ± 4.56) to (69.7 ± 6.1) mg (at a rate of (83.1 ± 3.67) mg) and, when compared after treatment, the level remained significantly (p < 0.05) below not only the norm, but also the average level (p < 0.05) of patients of the first group. Moreover, in 5 patients of this control group, after a 4-week course of treatment, the blood sugar level was raised slightly, although insignificantly, and this rise was accompanied by acid reflux and eructation, which was not observed in the patients of the main group receiving additional Actovegin.Conclusions. The inclusion of Actovegin in the standard treatment regimen for patients with type 2 diabetes with concomitant GERD resulted in the reduction of the timing of the clinical remission onset for both underlying disease and concomitant GERD, and to the increase the activity of esophageal antioxidant protection. Actovegin is well tolerated by patients with type 2 diabetes with concomitant GERD, with no side effects, and can be used not only for the treatment of type 2 diabetes, but also for the purpose of secondary prevention of its complications, including GERD., Цель работы — изучение влияния «Актовегина» на особенности клинического течения и состояния антиоксидантной защиты слизистой оболочки пищевода у больных сахарным диабетом (СД) 2 типа с сопутствующей гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ).Материалы и методы. Под наблюдением находились две группы лиц, страдающих СД 2 типа легкой и средней степени тяжести с сопутствующей ГЭРБ. Первая включала 28 пациентов в возрасте от 35 до 45 лет, которые получали стандартное лечение и «Актовегин». Вторую группу составили 25 больных того же пола и возраста, получавших только базисную терапию. У всех больных определялся уровень антиоксидантной защиты.Результаты и обсуждение. В процессе исследования нами было установлено, что при лечении у больных СД 2 типа с сопутствующей ГЭРБ как первой, так и второй группы определяется четкая тенденция к снижению клинических проявлений ГЭРБ, нормализуются показатели гликемии. Причем у больных, получавших «Актовегин», исчезновение симптомов ГЭРБ наступало на 2—3 дня раньше, что составило (5,2 ± 0,48) дня. У пациентов второй группы, которые получали только базисную терапию, наступление клинической ремиссии отмечалось через (8,4 ± 0,92) дня, что статистически достоверно (р < 0,05) дольше, чем у больных основной группы. Одновременно нами установлено, что после 4-недельного курса проведенной терапии у больных обеих лечебных групп повышались показатели антиоксидантной защиты слизистой пищевода. У больных увеличился диаметр чревного ствола и улучшилась скорость кровотока в нем. Однако у больных основной группы, получавших дополнительно «Актовегин», диаметр чревного ствола увеличился с (0,59 ± 0,05) до (0,92 ± 0,08) см, а скорость кровотока в нем — с (6,9 ± 0,82) до (12,9 ± 0,75) см/с и в среднем практически (р > 0,05) приблизилась к показателям здоровых лиц контрольной группы — (13,5 ± 0,92) и (0,93 ± 0,07) см/с (соответственно). В то время как у больных второй, контрольной, группы, находившихся только на стандартной схеме лечения, динамика кровотока в чревном стволе была значительно меньше, и в среднем у них скорость кровотока увеличилась с (6,9 ± 0,74) до (10,9 ± 0,96) см/с (р > 0,05), а диаметр чревного ствола расширился с (0,59 ± 0,06) до (0,79 ± 0,04) см. Однако в среднем эти показатели оставались после лечения ниже не только нормы (р < 0,05), но и средних показателей основной группы больных (p < 0,05), получавших дополнительно «Актовегин». Параллельно у больных обеих групп после курса лечения повысился уровень активности каталазы. Однако у больных основной группы это повышение было более достоверным — с (44,5 ± 4,26) до (80,1 ± 3,75) мг (р < 0,001), в то время как у больных контрольной группы динамика повышения была менее наглядной — с (44,8 ± 4,56) до (69,7 ± 6,1) мг (при норме (83,1 ± 3,67) мг) и при сравнении после лечения ее уровень оставался статистически достоверно (p < 0,05) ниже не только нормы, но и средних показателей (p < 0,05) первой группы. Более того, у 5 пациентов контрольной группы после проведенного 4-недельного курса лечения периодически, хотя и незначительно, повышался уровень сахара в крови, и это повышение сопровождалось изжогой и отрыжкой кислым, чего не наблюдалось у больных основной группы, получавших дополнительно «Актовегин».Выводы. Включение «Актовегина» в стандартную схему лечения больных СД 2 типа с сопутствующей ГЭРБ сокращает сроки наступления клинической ремиссии как основного заболевания, так и сопутствующего, а также способствует повышению активности антиоксидантной защиты пищевода. «Актовегин» хорошо переносится больными, не дает побочных эффектов и может быть использован не только для лечения СД 2 типа, но и с целью вторичной профилактики его осложнений и, прежде всего, ГЭРБ., Мета роботи — вивчення впливу «Актовегіну» на особливості клінічного перебігу та стан антиоксидантного захисту (АОЗ) слизової оболонки стравоходу у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу із супутньою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ).Матеріали та методи. Під спостереженням перебували дві групи пацієнтів, які страждали на ЦД 2 типу легкого та середнього ступеня тяжкості із супутньою ГЕРХ. Перша включала 28 пацієнтів у віці від 35 до 45 років, які отримували стандартне лікування та «Актовегін». Другу групу склали 25 хворих тієї ж статі та віку, які отримували тільки базисну терапію. У всіх хворих визначався рівень АОЗ.Результати та обговорення. У процесі дослідження нами було встановлено, що при лікуванні у хворих на ЦД 2 типу із супутньою ГЕРХ як першої, так і другої групи виявляється чітка тенденція до зниження клінічних проявів ГЕРХ, нормалізуються показники глікемії. Причому у хворих, які отримували «Актовегін», зникнення симптомів ГЕРХ відбувалося на 2—3 дні раніше, що становить (5,2 ± 0,48) дня. У пацієнтів другої групи, які отримували тільки базисну терапію, клінічна ремісія відзначалася через (8,4 ± 0,92) дня, що статистично достовірно (р < 0,05) довше, ніж у хворих основної групи.Одночасно нами встановлено, що після 4тижневого курсу проведеної терапії у хворих обох лікувальних груп підвищувалися показники антиоксидантного захисту слизової стравоходу. У хворих збільшився діаметр черевного стовбура і покращилася швидкість кровотока в ньому. Однак у хворих основної групи, які отримували додатково «Актовегін», діаметр черевного стовбура збільшився з (0,59 ± 0,05) до (0,92 ± 0,08) см, а швидкість кровотока в ньому — з (6,9 ± 0,82) до (12,9 ± 0,75) см/с і в середньому практично (р > 0,05) наблизилася до показників здорових осіб контрольної групи — (13,5 ± 0,92) і (0,93 ± 0,07) см/с (відповідно).У той час як у хворих другої, контрольної, групи, які перебували тільки на стандартній схемі лікування, динаміка кровотока в черевному стовбурі була значно менше, і в середньому швидкість кровотока у них збільшилася з (6,9 ± 0,74) до (10,9 ± 0,96) см/с (р > 0,05), а діаметр черевного стовбура розширився з (0,59 ± 0,06) до (0,79 ± 0,04) см. Проте, в середньому ці показники залишалися після лікування нижче не тільки норми (р < 0,05), а й середніх показників основної групи хворих (p < 0,05), які отримували додатково «Актовегін».Паралельно у хворих обох груп після курсу лікування підвищився рівень активності каталази. Однак у хворих основної групи це підвищення було більш достовірним — з (44,5 ± 4,26) до (80,1 ± 3,75) мг (р < 0,001), в той час як у хворих контрольної групи динаміка підвищення була менш очевидною — з (44,8 ± 4,56) до (69,7 ± 6,1) мг (при нормі (83,1 ± 3,67) мг) і при порівнянні після лікування її рівень залишався статистично достовірно (p < 0,05) нижче не тільки норми, а й середніх показників (p < 0,05) першої групи. Більше того, у 5 пацієнтів контрольної групи після проведеного 4тижневого курсу лікування періодично, хоча і незначно, підвищувався рівень цукру в крові, і це супроводжувалося печією та відрижкою кислим, чого не спостерігалося серед хворих основної групи, які отримували додатково «Актовегін».Висновки. Включення «Актовегіну» до стандартної схеми лікування хворих на ЦД 2 типу із супутньою ГЕРХ скорочує терміни настання клінічної ремісії як основного захворювання, так і супутнього, а також сприяє підвищенню активності антиоксидантного захисту стравоходу. «Актовегін» добре переноситься хворими, не дає побічних ефектів, що обумовлює його використання не тільки для лікування ЦД 2 типу, а й з метою вторинної профілактики його ускладнень, зокрема ГЕРХ.