The article reveals little-studied issues of the organic relationship between the worldview of the ancient Romans and the legal regulation of construction in Rome. Based on the philosophical, legal, cultural, historical intelligence of domestic and foreign scholars, the author offers his own vision of the problems of legal regulation of construction in ancient Rome and its legal regulation. The article focuses on the fact of the city as a cultural phenomenon that shapes its own inner world, its value-hierarchical system, has an original landscape and relevant features, which leads to the emergence of Roman law as city law. It turns out that the city of Rome was a specific object, which is characterized by metaphysical and spiritual projections, within which there was a specific system of legal regulation. The author concludes that the queer had their own, original idea of space (different from the idea of space of the ancient Greeks), which had a specific material embodiment in architecture - closed and cramped living spaces and spacious and tall buildings for the public use and religious buildings. The peculiarity of the legal regulation of construction in ancient Rome was that it was initially limited to servitude law (regulation of the connection between land and plots and buildings built on them), and later legislative initiatives were preventive in nature, as they were aimed at preventing fires. In addition, the authors point out that the legal regulation of construction in ancient Rome was an organic combination of customary practice and conscious legislation of authorized persons. The article convincingly proves that Rome-city and everything that happens in it is a historically fixed state, and therefore its study is associated with the introduction of the subjectivity of the author, despite the academic rational narrowing of historical and legal phenomena that are studied and evaluated., В статті розкриваються малодосліджені питання органічного взаємозв’язку світоглядного універсуму стародавніх римлян та правового регулювання будівництва в Римі. Автори, спираючись на філософсько-правові, культурологічні, історичні розвідки вітчизняних і зарубіжних вчених пропонують власне бачення проблем будівництва у Стародавньому Римі та його правового регулювання. В статті акцентується увага на факті міста як культурному феномені, який формує власний внутрішній світ, свою ціннісно-ієрархічну систему, має оригінальний ландшафт і відповідні ознаки. Доводиться, що Рим-місто був специфічним об’єктом, якому притаманна метафізична і духовна проекції, в межах якої існувала специфічна система правової регуляції. У рамках наукової розвідки автори роблять висновок про те, що квірити мали власну, самобутню ідею простору (відмінну від ідеї простору стародавніх греків), яка мала специфічне матеріальне втілення в архітектурі – закриті і тісні житлові приміщення та просторі і високі будівлі для громадських потреб і культові споруди. Крім цього, автори звертають увагу на те, що правове регулювання будівництва у Стародавньому Римі було органічним поєднанням звичаєвої практики та свідомого законотворення уповноважених осіб. Особливістю правового регулювання будівництва в Стародавньому Римі було те, що воно першопочатково обмежувалося сервітутним правом, а в подальшому законодавчі ініціативи мали превентивний характер, оскільки були спрямовані на запобігання пожежам. В статті переконливо доводиться, що Рим-місто і все, що в ньому відбувається, є історично фіксованим станом, а тому його дослідження пов’язане з привнесенням суб’єктивізму автора, попри академічне раціональне звуження історико-правових явищ, які досліджуються та оцінюються.