Search

Background. Currently, therapeutic hypothermia (TH) is the only approved method for treating hypoxic-ischemic encephalopathy (HIE) that helps improve outcomes. However, it also has significant drawbacks, including the necessity for expensive equipment and treatment technologies, poorly understood pathophysiological mechanisms, and, most importantly, not always well-understood long-term results. Numerous scientific studies report the potential benefits of TH, but the actual risk/benefit ratio is still unknown. The results of long-term follow-up of children who underwent TH and did not have serious neuromotor or intellectual disorders are variable. It is believed that the correlation between neonatal neuroimaging and the degree of nervous system impairment remains poorly defined. Chronic brain injuries diagnosed after the neonatal period, such as parenchymal volume loss, appear to be more prognostically significant, which may be reflected by moderate enlargement of the ventricular system of the brain. The method for determining the size of the ventricular system using ultrasound can be accessible for infants of the first year of life who had HIE but do not have direct indications for magne­tic resonance imaging. Therefore, this study aimed to explore the characteristics of the cerebral ventricular system in infants of the first year of life who suffered severe asphyxia at birth, depen­ding on the method of post-resuscitation care (with or without TH). Materials and ­methods. The study examined the results of neurosonographic examinations of 309 infants during their first year of life. Inclusion criteria were gestational age at birth ≥ 36 weeks and birth weight ≥ 2000 g, manifestations of HIE in the early neonatal period without adverse short-term outcomes (at the time of discharge from the neonatal hospital, the children showed no signs of destructive hypoxic-ischemic lesions of the central nervous system (CNS), seizures, or pathological muscle tone, and had full oral feeding). Exclusion criteria were diagnosed congenital CNS abnormalities, neuroinfections, psychomotor development delay of more than 3 months during the first years of life, progressive obstructive ventriculomegaly or ventriculomegaly associated with non-atrophic subarachnomegaly. The children were divided into three groups: hypothermia group — 19 infants who underwent TH after birth; normothermia group — 14 children who conditio­nally had indications for TH but did not undergo it; comparison group — 276 children in their first year of life who did not require TH (Apgar score > 5 at 10 minutes of life, manifestations of mild or moderate HIE (according to the Sarnat scale) during the first days of life). Neurosonographic examinations were conducted at the age of 2–7 months (mean of 2.12 ± 0.07 months). The sizes of the lateral ventricles were assessed in comparison with the results from the control group of infants of the same age (34 healthy children with no recorded factors of complicated perinatal period, no signs of neurological dysfunction during the neonatal period, and the seven-month observation). Enlargement of the lateral ventricles was recorded when the size of the anterior horn or body of the ventricle in the parasagittal projection exceeded the 95th percentile of the corresponding measurements from the control group. Results. Enlargement of the lateral ventricles during the neurosonographic examination was detected in 36.8 % of children in the hypothermia group, 14.3 % in the normothermia group, and 8.0 % of children in the comparison group. Significant differences were registered only when comparing the results of the hypothermia group with the comparison group (p < 0.05, Fisher’s exact test). Significant correlations (p < 0.05) were found between the size of the lateral ventricles and clinical signs such as sleep disturbances, decreased muscle tone in the arms, increased tendon reflexes, delayed motor development, increased muscle tone in a pyramidal pattern, and diffuse muscle hypotonia. Conclusions. Thus, infants who had severe asphyxia at birth and underwent TH significantly more often had enlargement of the cerebral ventri­cular system (versus the comparison group). Therefore, although therapeutic hypothermia improves outcomes for the development of the nervous system in children who have moderate and severe hypoxic-ischemic encephalopathy, brain morphology (particularly the state of the ventricular system) may still be altered in infants during the first year of life. And the presence of significant correlations between the size of the lateral ventricles and clinical signs of neurological dysfunction argues for further clinical monitoring of children after therapeutic hypothermia throughout the first years of life and in the absence of short-term adverse outcomes of HIE or significant delays in psychomotor development during the first year of life.

Due to the immaturity of the digestive system and gastrointestinal motility the preterm infants have a critical challenge in establishing adequate enteral nutrition, which is a frequent cause of gastrointestinal complications such as food intolerance and necrotizing enterocolitis. Modern clinical methods of assessing the maturity of the intestines and the child's readiness for enteral nutrition are subjective, this slows down the expansion of enteral nutrition, increases the duration of parenteral nutrition, and accordingly , period of a child`s hospitalizing. Objective methods of diagnosis are needed, which would contribute to the effective diagnosis and monitoring of food intolerance in preterm infants. Therefore, the purpose of our review was to search and summarize literature data on objective methods of diagnosing impaired food tolerance in premature baby, which could to provide daily monitoring, would be safe, cost-effective and easily accessible. Results and their discussion. Accordingly, three leading and most promising methods of examining the newborns gastrointestinal tract were analyzed. The were ultrasound examination (absence or reverse diastolic blood flow in the umbilical artery, high pulsation index in the fetal venous duct, indicators of blood flow in the upper mesenteric artery of the newborn), near-infrared spectroscopy (estimation of oxygen saturation of splanchnic tissue), and auscultation of intestinal sounds (phonoenterogram). Each of these methods has advantages and disadvantages, but to solve these existing problems, there has been recently an increasing amount of research on the bowel sounds using (namely their computerized assessment) as a new diagnostic tool. New research and further study of intestinal murmurs in premature newborns of different gestational ages with the development of clear criteria for data interpretation are needed to assess the maturity of the gastrointestinal tract, to create a diagnosis plan of food intolerance, and to develop an algorithm for early intervention.

Background. Atypical hemolytic uremic syndrome (aHUS) is an extremely rare but life-threatening di­s­order in children since it may cause acute kidney injury. Patients with aHUS are at risk of recurrence. Hence, in this paper, we present a case of a 9-year-old boy with aHUS relapse. The child was admitted to the emergency department on the fifth day of illness with main complaints of facial puffiness and decreased urine output. Based on the medical history, the patient developed the second episode of aHUS after 6 years of complete recovery from the first episode. There was no preceding diarrheal illness, instead, the clinical manifestation of both aHUS episodes was triggered by a respiratory tract infection. The results of diagnostic studies performed during the first episode of aHUS were as follows: stool tests for Esche­richia coli and Shiga toxins were negative; a complement assay showed no abnormalities; ADAMTS13 activity and anti-complement factor H antibodies were normal. The results of the kidney ultrasonography and biopsy were consistent with the diagnosis. Family history was remarkable for aHUS in a younger sibling confirmed by molecular genetic testing, in particular, a pathogenic variant in the CD46/MCP (membrane cofactor protein) gene in the heterozygous state has been identified. Physical examination revealed paleness, facial swelling, moderate hypertension, and oliguria. Laboratory findings demonstrated hemolytic anemia, thrombocytopenia, significant azotemia, a severe reduction in the glomerular filtration rate, a high level of aspartate aminotransferase, insignificant electrolyte imbalance, and proteinuria. Supportive treatment included fluid and electrolyte management, fresh frozen plasma, furosemide, and dexamethasone. The child commenced acute hemodialysis due to severe acute kidney injury. Conclusions. A recurrence of aHUS is characterized by severe renal failure requiring acute hemodialysis. Viral infections are potential triggers of aHUS. A relapsing course of the disease and a family history of aHUS indicate the importance of genetic screening, as familial aHUS should be considered.

Домашнє телеконсультування в амбулаторній педіатричній практиці набуло значного поширення в багатьох країнах світу незалежно від економічного становища. Кожна країна має власний досвід практичної реалізації домашнього телеконсультування в наданні медичної допомоги пацієнтам, проте підвищення її ефективності залишається актуальним. Мета - висвітлити питання підвищення ефективності та безпечності домашнього телеконсультування дітей до 5 років із лихоманкою. Матеріали та методи. За словами «домашнє телеконсультування», «телемедичне консультування», «телемедичне сортування», «діти», «лихоманка» здійснено пошук інформації з використанням баз даних «Pub Med Central». Для визначення рекомендацій взято до уваги дані чинних в Україні нормативно-правових актів. Результати. Дослідження останніх років доводять, що нові форми спілкування між лікарем і пацієнтом, його батьками або опікунами створюють як додаткові можливості, так і ризики стосовно різних аспектів якості надання медичної допомоги. На якість домашнього телеконсультування дітей до 5 років впливають відсутність стандартів/сценаріїв телеконсультування при конкретній патології; відсутність відповідної професійної підготовки лікарів. У статті наведено заходи щодо поліпшення домашнього телеконсультування: застосування сценаріїв телесортування (протокол/стандарт NICE для дітей до 5 років із лихоманкою) з використанням системи «світлофора», симптомів тривоги («червоних прапорців»), за допомогою яких можна передбачати ризик серйозних захворювань; урахування доступності медичної допомоги для сім’ї та особливостей поведінки батьків. Для підвищення безпеки пацієнтів рекомендовано використовувати «захисну сітку». Обґрунтовано необхідність професійної підготовки медичних працівників із питань телемедичного консультування. Висновки. Впровадження послуг домашнього телеконсультування в амбулаторну педіатричну практику в ситуаціях, коли стан дитини оцінюється медичним працівником, який не може її оглянути, оскільки дитина географічно віддалена, сприятиме більш швидкій розстановці пріоритетів для надання первинної медичної допомоги. У сучасних умовах керівництва «Лихоманка до 5 років: оцінка та початкове лікування», «Інструмент дистанційної клінічної оцінки дитини» щодо оцінки та початкового лікування лихоманки в дітей до 5 років є клінічним сценарієм, який відповідає вимогам домашнього телеконсультування. Запровадження провідного міжнародного досвіду в організації домашнього телеконсультування дітей до 5 років є підставою для удосконалення програм безперервного професійного розвитку педіатрів і лікарів загальної практики - сімейних лікарів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Background. Тhe incidence of diagnostic errors in neonatology and their impact on children’s health remain relatively unknown. The limited available evidence, however, suggests that diagnostic errors in the neonatal unit result in significant and long-term consequences. The purpose of the study was to generalize the literature data on diagnostic errors in neonatal units in view of their prevalence, impact on health status, and contributing factors. Materials and methods. The search was done in the PubMed Central® database using the keywords “misdiagnosis”, “diagnostic errors”, “neonatal intensive care unit”, “neonatal unit”, “neonatology”, “newborns”. Results. Methods to identify diagnostic errors were analyzed: autopsy results, consideration of complaints and conflicts, voluntary survey of doctors and patients, symptom-disease pair (SPADE approach), trigger methodology, Safer Dx Instrument (measurement and improvement of diagnostic safety). The incidence of detecting diagnosis errors ranged from 19.2 % when analyzing pathology studies (including 3.7 % of those that harmed a patient) to 6.2 % when using Safer Dx Instrument (including 8.0 % of those that that harmed a patient). A real assessment of this situation can be provided by a combination of the above methods. Conclusions. Further research is needed to better quantify misdiagnosis in neonatal intensive care units and to identify potential strategies to reduce its incidence or mitigate the harm associated with misdiagnosis.

Background. Telemedicine is defined as “the use of electronic information and communications technologies to provide and support health care when participants are separated” (Field M.J., 1998). The technologies range from standard telephone audio consultations to virtual reality scenarios. The accelerated uptake of telemedicine during the coronavirus disease 2019 pandemic has resulted in valuable experience and evidence on the delivery of telemedicine for pediatric patients. Despite the well-documented benefits of telephone medicine in both triage and disease management, the complexity of medically related telephone communications leaves patients vulnerable to errors in management. The purpose of our work was to describe medical errors related to the use of the telephone during communication between the patient/parents of the patient and the doctor, and the means of countering these errors in pediatrics. Materials and methods. The PubMed Central® database was searched using the keywords “telemedicine”, “telephone consultation”, “pediatrics”, “children”, and “patient safety”. Results. According to literature, the main types of mistakes were absence of records of the virtual consultation episode, incorrect triage decisions, incorrect diagnosis, failure to recognize the potential seriousness of repeat calls, lack of telephone consultation protocols and insufficient patient information. Measures to increase patient safety were presented: the use of empirical rules and protocols, experience and intuition, taking into account the thoughts and wishes of parents, non-medical factors and the accessibility of health care for the family, the use of a “safety net”. Conclusions. Further researches that would examine specific ways of the delivering and use of telemedicine are needed to develop evidence-based guidelines for virtual pediatric care.

Стаття присвячена проблемі малознайомій як медичним працівникам, так і юристам, і судовим медикам - «синдрому струшеної дитини». На сьогодні цей стан називається «насильницька травма голови». Насильницька травма голови в немовлят є варіантом прояву синдрому жорстокого поводження з дитиною і асоціюється з високою летальністю і порушенням розвитку дитини не тільки в ранньому віці, але й у подальшому житті, що позначається на якості життя дітей та їхніх сімей. Описано соціальні та психологічні причини насильства над немовлятами, механізми травми, отримані в рамках імовірності жорстокого поводження з дитиною. Запропоновано інтегроване ведення за встановленим ступенем імовірності жорстокого поводження з дітьми. Особливу увагу приділено сучасним методам діагностики. При насильницькій травмі голови в немовлят зазвичай відсутні сліди зовнішньої травми, а клінічні симптоми вирізняються широкою варіабельністю. Саме тому основними методами діагностики є нейровізуалізація (комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, нейросонографія), R-дослідження скелета, огляд офтальмолога. Діагноз встановлюють за наявності класичних симптомів тряски немовлят: субдуральні та субарахноїдальні крововиливи, двобічний крововилив у сітківку ока, дифузне ушкодження мозку. Оцінено ймовірність насильницької травми голови як причини гострої внутрішньочерепної травми немовлят. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Цель: исследование возможности использования анализа тонов сердца в скрининговой диагностике состояния артериального протока у недоношенных детей на основании анализа параметров компьютерной фонокардиограммы при различных степенях гемодинамической значимости открытого артериального протока (ОАП). Материалы и методы. Обследовано 45 недоношенных новорожденных детей, находившихся на лечении в отделении интенсивной терапии. Проведены фонокардиография (ФКГ) с помощью электронного стетоскопа, эхокардиография. 40 (89%) новорожденных имели ультразвуковые признаки гемодинамически незначимого ОАП (ОАП с незначительным шунтированием), 5 (11%) младенцев имели признаки гемодинамически значимого ОАП (ГЗОАП). Проведено сравнение показателей компьютерного анализа ФКГ, характеризующих тоны сердца и промежуток между первым и вторым тоном, между группами недоношенных детей с разной степенью шунтирования через ОАП. Результаты. При сравнении показателей ФКГ в группах детей с незначительным и умеренным шунтированием через ОАП во всех точках выслушивания были зафиксированы достоверные различия параметров, характеризующих промежуток между первым и вторым тоном (признаки систолического шума). При сравнении данных компьютерного анализа ФКГ с умеренным и значительным шунтированием кроме различий в показателях, характеризующих промежутки между тонами, в первой и второй точках выслушивания достоверно отличалось соотношение параметров первого и второго тонов (что может характеризовать разницу в объемах шунтирования крови). Выводы. Установлены статистически значимые различия показателей компьютерного анализа ФКГ у недоношенных новорожденных с различными степенями гемодимической значимости ОАП. Полученные результаты могут быть использованы в качестве скринингового теста у недоношенных новорожденных с ОАП. Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом учреждения. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей детей (или их опекунов).

В статье с современных позиций анализируется одно из наиболее тяжелых заболеваний новорожденных — некротический энтероколит (НЭК). НЭК остается важной причиной заболеваемости и смертности новорожденных и поражает в основном недоношенных детей. При улучшении исходов респираторных заболеваний, у НЭК есть шанс стать ведущей причиной смерти глубоконедоношенных детей. Однако диагностика этого заболевания затрудняется неспецифичностью клинической картины и недостаточной точностью большинства дополнительных методов обследования. Оптимальное ведение новорожденных с НЭК является общей проблемой неонатологов и детских хирургов. Многие исследования, направленные на изучение эффективности профилактической помощи и медикаментозной терапии НЭК, имеют неоднозначные результаты. Более того, имеются различные стандарты хирургической помощи. Целью этой статьи является обзор и оценка имеющихся в настоящее время данных доказательной базы ведения новорожденных с НЭК. Рассматриваются также факторы риска развития заболевания.