Background. The issue of the prevalence of opportunistic infections in persons with inflammatory bowel disease (IBD) remains relevant. Among opportunistic infections, in particular, we would like to note Herpesviridae family (herpes simplex virus type 1 and 2), human herpesvirus type 3 (varicella zoster virus), human herpesvirus type 4 (Epstein-Barr virus), cytomegalovirus (CMV), or human herpesvirus type 5, human herpesvirus type 6 and parvovirus B19. Clinically marked herpes and parvovirus infections are frequent causes of systemic inflammation of the gastrointestinal tract. This is a serious problem, especially for persons with long-term immunosuppression, who have IBD, and special attention in this aspect is paid to cytomegalovirus infection. Clinical activity of CMV-associated IBD, its duration and severity, as well as the use of steroids and anti-TNF-α agents were identified as risk factors for adverse outcomes. It is important not only to detect the presence of viruses in the patient’s body, but also to clarify their etiological role in the development of the disease. According to the current European Crohn’s and Colitis Organisation (ECCO) protocols, all patients with IBD are recommended to be screened in hormone resistance, loss of effect from maintenance therapy and severe attacks of the disease. The addition of active CMV infection to IBD may likely be one of the causes of resistance to hormone and immunosuppressive therapy, as well as biological drugs, but this issue requires further researches. The purpose was to evaluate the frequency of detecting isolated cytomegalovirus infection and mixed (herpes and parvovirus B19) viral infections in patients with IBD and their influence on the disease activity. Materials and methods. One hundred and eighty-nine patients (98 women and 91 men) with IBD (102 with ulcerative colitis (UC) and 87 with Crohn’s disease (CD)) were examined. The age of patients was from 16 to 63 years (mean age (41.4 ± 4.8) years). In addition to standard clinical endoscopic examinations according to ECCO guidelines, disease activity was assessed by indicators of highly sensitive C-reactive protein, homocysteine, vitamin D in blood serum, albumin in urine, calprotectin and lactoferrin in feces. All patients underwent serological blood test by enzyme-linked immunosorbent assay for specific antibodies to herpesviruses and IgG/IgM antibodies to parvovirus B19, determination of DNA of herpes simplex viruses types 1, 2, 6, Epstein-Barr virus, cytomegalovirus, herpes zoster by a polymerase chain reaction in blood and tissues. All patients underwent determination of blood cytokines (tumor necrosis factor α, interleukins 1β, -2, -4, -6, -8, -10, -18). Results. Viral (herpes and parvovirus B19) infections in patients with IBD occurred in 81 cases (42.8 %): in 35 (40.2 %) of 87 patients with CD and in 46 (45.0 %) of 102 — with UC. Among patients with cytomegalovirus infection alone, 21 (11.1 % of the total number and 25.9 % of infected persons) suffered from UC and 16 (8.5 % of the total number and 19.7 % of infected persons) — from CD. In 26 (13.8 % of the total number and 32.1 % of infected persons) cases, mixed viral infections were detected — in 13 patients with CD and 13 with UC (6.9 % of the total number and 16.0 % of infected persons). In patients with IBD, the frequency of detecting isolated cytomegalovirus infection is 19.5 % of the total number and 45.6 % of infected persons; mixed viral infection was found in 13.8 % of the total number and 32.1 % of infected patients. The clinical endoscopic picture (resistance to basic therapy, the mismatch between the endoscopic picture and the pathomorphological conclusion), as well as laboratory data, indicate a more severe course of diseases in the presence of cytomegalovirus infection. Conclusion. The data obtained allow us to recommend, in addition to ECCO protocols, the determination of the presence of opportunistic (herpes and parvovirus B19) infections in patients with newly diagnosed IBD before starting basic therapy, without waiting for the development of disease forms refractory to therapy., Актуальность. Вопрос распространенности оппортунистических инфекций у лиц с воспалительными заболеваниями кишечника (ВЗК) остается актуальным. Особое внимание среди оппортунистических инфекций уделяется цитомегаловирусной (ЦМВ) инфекции. Клиническая активность ЦМВ-ассоциированного ВЗК, его длительность и степень тяжести, а также использование стероидов и анти-ФНО-α-агентов были идентифицированы как факторы риска неблагоприятных исходов. В диагностике ЦМВ важно не просто выявить наличие вируса в организме пациента, но и уточнить его этиологическую роль в развитии заболевания. В настоящее время рекомендуется проведение скрининга на ЦМВ у всех пациентов с ВЗК при гормональной резистентности, потере эффекта от поддерживающей терапии и при тяжелых эпизодах заболевания. Цель исследования: оценка частоты выявления изолированной цитомегаловирусной инфекции и смешанных (герпес и парвовирус В19) вирусных инфекций у пациентов с ВЗК и их влияние на активность заболевания. Материалы и методы. Обследовано 189 пациентов с ВЗК, 102 с язвенным колитом и 87 с болезнью Крона, среди них 98 женщин и 91 мужчина. Возраст пациентов составлял от 16 до 63 лет, в среднем (41,4 ± 4,8) года. Кроме стандартного клинико-эндоскопического обследования в соответствии с положениями Европейской организации по изучению болезни Крона и язвенного колита (ЕССО), активность заболевания оценивалась по показателям высокочувствительного С-реактивного белка, гомоцистеина, витамина D в сыворотке крови, альбумина в моче, кальпротектина и лактоферрина в кале. Всем пациентам проведено серологическое исследование крови методом иммуноферментного анализа на специфические антитела к герпесвирусам и IgG-/IgM-антитела к парвовирусу В19, а также определение ДНК вирусов простого герпеса 1, 2, 6-го типов, вируса Эпштейна — Барр, цитомегаловируса, герпеса зостер методом полимеразной цепной реакции. У всех пациентов также определяли уровни цитокинов в крови (фактор некроза опухоли α, интерлейкины 1β, -2, -4, -6, -8, -10, -18). Результаты. У пациентов с ВЗК частота выявления изолированной цитомегаловирусной инфекции составляет, по нашим данным, 19,5 %, а с учетом смешанных поражений — 29,6 %. Клинико-эндоскопическая картина (рефрактерность к базисной терапии, несоответствие между эндоскопической картиной и патоморфологическим заключением), а также данные лабораторных исследований указывают на более тяжелое течение заболевания при наличии цитомегаловирусной инфекции. Выводы. Полученные данные позволяют нам рекомендовать в дополнение к протоколам ЕССО определение наличия оппортунистических инфекций у пациентов с впервые выявленным ВЗК до начала базисной терапии, не дожидаясь развития рефрактерных к лечению форм заболевания., Актуальність. Питання поширеності опортуністичних інфекцій в осіб iз запальними захворюваннями кишечника (ЗЗК) залишається актуальним. Особливу увагу серед опортуністичних інфекцій приділяється цитомегаловірусній (ЦМВ) інфекції. Клінічна активність ЦМВ-асоційованого ЗЗК, його тривалість і ступінь тяжкості, а також використання стероїдів і анти-ФНП-α-агентів були ідентифіковані як фактори ризику несприятливих наслідків. У діагностиці ЦМВ важливо не просто виявити наявність вірусу в організмі пацієнта, але й уточнити його етіологічну роль у розвитку захворювання. У цей час рекомендується проведення скринінгу на ЦМВ у всіх пацієнтів iз ЗЗК при гормональній резистентності, втрати ефекту від підтримуючої терапії та при тяжких епізодах захворювання. Мета дослідження: оцінка частоти виявлення ізольованої цитомегаловірусної інфекції і змішаних (герпес та парвовірус В19) вірусних інфекцій у пацієнтів iз ЗЗК та їх вплив на активність захворювання. Матеріали та методи. Обстежено 189 осіб iз ЗЗК, 102 з виразковим колітом і 87 з хворобою Крона, серед них 98 жінок та 91 чоловік. Вік пацієнтів становив від 16 до 63 років, у середньому (41,4 ± 4,8) року. Крім стандартного клініко-ендоскопічного обстеження відповідно до положень Європейської організації з вивчення хвороби Крона і виразкового коліту (ЕССО), активність захворювання оцінювалася за показниками високочутливого С-реактивного білка, гомоцистеїну, вітаміну D у сироватці крові, альбуміну в сечі, кальпротектину і лактоферину в калі. Усім пацієнтам проведено серологічне дослідження крові методом імуноферментного аналізу на специфічні антитіла до герпесвірусів і IgG-/IgM-антитіла до парвовірусу В19, а також визначення ДНК вірусів простого герпесу 1, 2, 6-го типів, вірусу Епштейна — Барр, цитомегаловірусу, герпесу зостер методом полімеразної ланцюгової реакції. В усіх пацієнтів також визначали рівні цитокінів у крові (фактор некрозу пухлини α, інтерлейкіни 1β, -2, -4, -6, -8, -10, -18). Результати. У пацієнтів iз ЗЗК частота виявлення ізольованої цитомегаловірусної інфекції становить, за нашими даними, 19,5 %, а з урахуванням змішаних уражень — 29,6 %. Клініко-ендоскопічна картина (рефрактерність до базисної терапії, невідповідність між ендоскопічною картиною і патоморфологічним висновком), а також дані лабораторних досліджень вказують на більш тяжкий перебіг захворювання за наявності цитомегаловірусної інфекції. Висновки. Отримані дані дозволяють нам рекомендувати на додаток до протоколiв ЕССО визначення наявності опортуністичних інфекцій у пацієнтів iз вперше виявленим ЗЗК до початку базисної терапії, не чекаючи на розвиток рефрактерних до лiкування форм захворювання.